Справа № 450/4226/25 Провадження № 2/450/388/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
з участю представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на утримання і ремонт квартири,-
в с т а н о в и в:
Представник позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний Суд» звернулась в Пустомитівський районний суд Львівської області з позовом до ОСОБА_3 , у якому просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 1156342 грн. 62 коп. в якості відшкодування витрат на утримання та ремонт квартири АДРЕСА_1 , та є спільною сумісною власністю сторін.
Мотивувала позовні вимоги тим, що у 2022 році розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від якого у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.11.2022 року затверджено мирову угоду, якою сторони визнають, що квартира АДРЕСА_1 , є спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вказана вище квартира у 2021 році була передана ОСОБА_2 забудовником ПрАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» відповідно до акту приймання-передачі квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору від 17.12.2018 року про участь у фонді фінансування будівництва. Згадана квартира була збудована та здана позивачу без проведення ремонтних робіт, які б зробили дане житло придатним для життя ОСОБА_2 та її доньки. Після розірвання шлюбу з відповідачем і вирішення питання щодо поділу даної квартири, ОСОБА_3 перестав брати участь в утриманні як спільної дитини так і спільного майна. Відтак, для того, щоб мати місце проживання з дитиною, позивач розпочала ремонтні роботи у квартирі за власні кошти. За період з 2022 року ОСОБА_2 було проведено повний капітальний ремонт всієї квартири, придбано побутову техніку, загальна вартість якого складає 2312685 грн. 23 коп., з яких 1609095 грн. 80 коп. відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт з підрядником, 703589 грн. 43 коп. відповідно до чеків на придбання техніки та будівельних матеріалів. Відтак, позивач має право на відшкодування від ОСОБА_3 , як другого співвласника, 1/2 вартості ремонту квартири та купівлі необхідного, в тому числі техніки, для можливості проживання. Вказала, що внаслідок проведеного ремонту вартість квартири істотно збільшилася. Крім цього, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Покликалась на правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 року у справі № 521/3743/17-ц, від 19.08.2020 року у справі № 703/2200/15-ц, від 15.04.2021 року у справі № 638/5001/17, від 01.03.2024 року у справі № 367/9967/19. З огляду на викладене вище, просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, докази на підтвердження понесення яких будуть подані у встановлений законом строк, стягнути з відповідача на користь позивача.
Ухвалою від 16.10.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
07.01.2026 року представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 08.01.2026 року.
Ухвалою від 18.02.2026 року відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою сторін та поданням 18.02.2026 року представником позивача ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 15.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 06.07.2026 року відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою сторін та поданням 06.07.2026 року представником позивача ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 21.09.2026 року представник позивача ОСОБА_1 надала пояснення аналогічні викладеним письмово, позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити. Не заперечила щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у його відсутності не подав.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 21.09.2026 року, є дата складення повного судового рішення 01.10.2026 року.
Зі згоди сторони позивача, суд постановляє ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Заслухавши пояснення та думку представника позивача, розглянувши матеріали цивільної справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З договору № 32-85-ФФБ-СЛ2 про участь у фонду фінансування будівництва, укладеного 17.12.2018 року між ПрАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» та ОСОБА_2 , вбачається, що за останньою закріплено об`єкт інвестування, а саме трикімнатна квартира, загальною площею відповідно до проекту 83,29 кв.м., на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0007, за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Лисиничі.
Як вбачається з довідки № 4303 про право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об`єкта інвестування від 23.11.2021 року та акту приймання-передачі квартири АДРЕСА_2 від 23.11.2021 року, ОСОБА_2 передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 . З вказаних вище документів вбачається, що забудовником проведено наступні будівельні роботи: штукатурка цегляних стін та перегородок (стіни з газоблоків не штукатуряться); конструкція підлоги - цементо-піщана стяжка; вікна та балконні двері - металопластикові (ПВХ); вхідні двері - металеві, протипожежні; монтаж стояків водопостачання та каналізації; монтаж системи газопостачання і системи електропостачання до електрощитка; встановлено лічильники обліку електроенергії, води та газу, внутрішньо-квартирний електрощиток з автоматичним вимикачем, двохфункційний котел, пасажирський ліфт.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.11.2022 року у справі № 463/181/22, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, затверджено мирову угоду, укладену 06.10.2022 року представником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , згідно з умовами якої, сторони дійшли згоди про наступне: сторони визнають, що квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 85.1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2526908146060), транспортний засіб марки «Chevrolet» моделі «FT TRAX», 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , Vin-номер НОМЕР_2 , житловий будинок АДРЕСА_4 , загальною площею 57,7 кв.м. та земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:008:0124, на якій він розташований, є спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 85,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2526908146060). Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 85,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2526908146060). Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частки автомобіля марки «Chevrolet» моделі «FT TRAX», 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , Vin-номер НОМЕР_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки «Chevrolet» моделі «FT TRAX», 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , Vin-номер НОМЕР_2 , в цілому. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:008:0124, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:008:0124, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , в цілому. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_5 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 , в цілому. Закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 443315893 від 12.09.2025 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 85,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2526908146060) зареєстрована на праві спільної власності в частках по 1/2 за позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 .
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками в частці по 1/2 квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 85,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2526908146060).
Зі змісту ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
У постанові Верховного Суду від 04.04.2024 року у справі 756/17436/21 сформовано висновок, згідно якого власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктів власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
В силу вимог ст. 151 ЖК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Згідно ч. 6 ст. 15 ЗУ «Про основні засади житлової політики» власники житлового фонду забезпечують управління житловим фондом шляхом здійснення заходів з його утримання, експлуатації, ремонту, обслуговування та збереження відповідно до закону. Відносини, пов`язані з управлінням житловим фондом, зокрема з його утриманням, експлуатацією, ремонтом, обслуговуванням та збереженням, регулюються законом.
З договору виконання ремонтних робіт № 24/05/24 від 24.05.2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Рант-1», замовник доручив, а підрядник зобов`язується своїми силами і засобами виконати роботи по проведенню ремонту у квартирі АДРЕСА_2 , загальною площею 85,1 кв.м. Склад і обсяг робіт з матеріалами визначається на підставі кошторису та акту прийому-передачі виконаних робіт.
Із акту № 120 прийому-передачі виконаних робіт від 20.12.2024 року вбачається, що підрядник виконав роботи (надав послуги) згідно договору виконання ремонтних робіт № 24/05/24 від 24.05.2024 року на загальну суму 1609095 грн. 80 коп.
Крім цього, на придбання техніки та будівельних матеріалів, необхідних для ремонту у квартирі АДРЕСА_2 , загальною площею 85,1 кв.м., ОСОБА_2 понесено витрати у загальній сумі 703589 грн. 43 коп., що підтверджуються долученими до матеріалів позовної заяви замовленнями, квитанціями, фіскальними і товарними чеками, накладними, в тому числі видатковими, та рахунками на оплату.
Відтак, на проведення ремонтних робіт, в тому числі пов`язаних із облаштуванням, квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 85,1 кв.м., позивачем ОСОБА_2 понесено витрати у загальному розмірі 2312685 грн. 23 коп. (1609095 грн. 80 коп. + 703589 грн. 43 коп.), які є підтверджені належними і допустимими доказами.
Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованій в постанові від 13.03.2019 року по справі № 521/3743/17-ц, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Суд погоджується із покликанням представника позивача, що у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_2 іншого належного на праві власності нерухомого майна, необхідністю забезпечення належних умов проживання та утримання спільної з відповідачем малолітньої дитини, а також з огляду на те, що квартира АДРЕСА_6 на момент її передачі забудовником не була придатною для проживання без проведення відповідних ремонтних робіт, позивач мала об`єктивну необхідність у здійсненні капітального ремонту квартири.
Саме по собі здійснення одним зі співвласників витрат на спільне майно не звільняє іншого співвласника від обов`язку брати участь у необхідних витратах, пов`язаних з його утриманням та збереженням, пропорційно своїй частці у праві власності. Інший підхід фактично покладав би весь тягар утримання спільного майна на того співвласника, який фактично ним користується та забезпечує його належний стан.
Суд враховує, що зазначена квартира перебуває у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках, позивач, як співвласник майна, мала право вживати заходів, необхідних для його утримання, збереження та приведення у стан, придатний для проживання. З огляду на необхідність забезпечення житлом себе та малолітньої дитини, позивач не була позбавлена можливості провести ремонтні роботи до моменту отримання згоди чи грошових коштів від іншого співвласника, якщо такі роботи були обумовлені необхідністю забезпечення належного стану та можливості використання квартири за її цільовим призначенням. При цьому, відсутність попередньої участі відповідача у проведенні ремонтних робіт та фінансуванні таких робіт сама по собі не звільняє його від обов`язку брати участь у необхідних витратах щодо спільного майна, якщо їх необхідність та фактичне понесення доведені належними доказами
Крім цього, слід також врахувати, що внаслідок проведення позивачем ремонтних робіт та облаштування квартири її житлові характеристики і вартість істотно покращилися. Здійснені роботи та придбане для облаштування квартири майно фактично стали складовою частиною спільного майна, внаслідок чого відповідне збільшення його вартості поширюється на частки обох співвласників.
Суд також звертає увагу на те, що результат проведених позивачем ремонтних робіт не є таким, що має виключно особистий характер. ОСОБА_2 , здійснюючи ремонт квартири, діяла не з метою створення відповідачу будь-якої майнової вигоди, а зумовлена необхідністю забезпечити собі та малолітній дитині належні і безпечні умови проживання у квартирі, яка є їх фактичним місцем проживання. Об`єктивним наслідком таких дій стало поліпшення спільного майна в цілому, від якого відповідну майнову вигоду отримує і відповідач як співвласник 1/2 частки.
За таких обставин, невідшкодування відповідачем належної частки понесених позивачем витрат призвело б до ситуації, за якої відповідач набуває майнову вигоду від вкладення позивачем власних коштів у спільне майно, не понісши при цьому відповідної частини витрат.
Відтак, покладення всього фінансового тягаря щодо проведення необхідних ремонтних робіт лише на позивача, з одночасним збереженням за відповідачем права власності на 1/2 частку квартири у її покращеному та, відповідно, більш вартісному стані, суперечило б принципу рівності часток співвласників і загальному обов`язку кожного співвласника брати участь у витратах, пов`язаних із спільним майном.
Таким чином, відмова у відшкодуванні відповідачем належної йому частки таких витрат фактично призвела б до його безпідставного майнового збагачення за рахунок позивача.
За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про відшкодування відповідачем 1/2 частини фактично понесених та документально підтверджених витрат відповідає самій природі правовідносин між співвласниками та спрямована на відновлення майнового балансу між сторонами. Задоволення такої вимоги не призводить до покладення на відповідача витрат, які мають виключно особистий характер для позивача, а забезпечує пропорційну участь кожного зі співвласників у фінансуванні витрат, понесених щодо належного їм на праві спільної власності майна.
Інше тлумачення фактично створювало б ситуацію, за якої один зі співвласників вправі повністю усунутися від участі у витратах на спільне майно, переклавши їх на іншого співвласника, зберігши при цьому за собою відповідну частку у праві власності на майно, вартість та споживчі характеристики якого були покращені виключно за рахунок іншого співвласника. Такий підхід порушував би баланс майнових інтересів сторін та суперечив встановленому законом обов`язку співвласника брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна відповідно до своєї частки.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, зважаючи на доведеність факту необхідності проведення ремонту у новозбудованій квартирі, зв`язку понесених витрат з належним сторонам на праві спільної часткової власності об`єктом нерухомого майна, відсутності заперечень відповідача щодо факту та розміру понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволенні позовних вимог і покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу 1/2 частини понесених нею витрат, що становить 1156342 грн. 62 коп.
За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 360 ЦК України, ст. 151 ЖК України, ст. 15 ЗУ «Про основні засади житлової політики», суд,-
у х в а л и в:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на утримання і ремонт квартири- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1156342 грн. 62 коп. в якості відшкодування витрат на утримання та ремонт квартири АДРЕСА_1 , та є спільною сумісною власністю сторін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 9084 грн. судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.