Справа № 306/138/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Шевчука В.В., Джуги С.Д.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Касинець Василина Володимирівна, на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Вінер Е.А., в справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У січні 2026 року АТ «Універсал банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 11.09.2023 ОСОБА_1 встановила мобільний додаток «Monobank». Відповідно до п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», (далі, - Умови), мобільний додаток monobank - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку (далі - Мобільний додаток). «Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
Пройшовши реєстрацію, одним із вищезазначених шляхів та надавши один із пакетів документів відповідач підписав Анкету-заяву Клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, складають Договір про надання банківських послуг.
Підписавши Анкету-заяву Клієнт ознайомився та погодився, з наступним: що невід`ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням якого 11.09.2023 в Мобільному додатку Договір набуває чинність (п. 5. Анкети-заяви). п. 1 Запевнення Відповідач підтвердив: отримання примірника Договору в Мобільному додатку monobank; ознайомлення та згоду з умовами Договору, згідно з яким буде здійснюватись відкриття та обслуговування моїх рахунків, розміщення мною вкладів, отримання споживчого кредиту тощо; укладання Договору, зобов`язався виконувати умови Договору; що інформація передбачена ч. 2. ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мені надана шляхом її розміщення у Договорі та на офіційному сайті Банку.
На підставі укладеного Договору та вищезазначених пунктів відповідач отримала кредит у розмірі 12 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .
Відповідно п. 8.20. п.8 Розділу І Умов 3 урахуванням положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання Клієнтом Вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом, що свідчить про несанкціоноване користування чужими грошовими коштами, Клієнт несе відповідальність за порушення грошового зобов`язання шляхом сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 74,4 (69,6 процентів для держателів платіжної картки MONOBANK PLATINUM або IRON BANK) процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Станом на 02.10.2025 у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 Розділу II Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Банк 02.10.2025 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».
В зв`язку з вищевикладеним просив стягнути з відповідача 13 978,18 гривень боргу та сплачений судовий збір за подання позову в сумі 3 328 гривень.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.09.2023 у розмірі 13 818.28 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3 295,00 гривень.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Касинець В.В., подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить змінити оскаржуване судове рішення шляхом зменшення суми заборгованості до розміру 5 296,78 гривень.
На переконання відповідачки, судове рішення в частині стягнення з неї всієї суми боргу є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування відповідних висновків Верховного Суду.
Зазначає, що відповідачка підписала Анкету-заяву від 11.09.2023, однак у такій відсутні відомості щодо погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а тільки зазначено, що відповідач ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, примірники які отримав у мобільному додатку.
Умови і Правила не підписані відповідачкою, а тому відсутні підстави стверджувати, що саме їх вона розуміла під час підписання таких. Посилання банку на те, що Умови і Правила розміщені на їх сайті та доступні для ознайомлення в будь-який час є неспроможними, оскільки такі неодноразово змінювались самим банком. Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Вказує, що підписана відповідачкою Анкета-заява не містить погодження з нею умов кредитування.
Нараховані банком незаконні відсотки в сумі 8 521,50 підлягають відрахуванню із загальної суми боргу разом із пенею, а тому вважає, що стягненню підлягає сума 5 298,78 гривень.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав(-ла) Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
Зі змісту заяви вбачається, що ця Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Monobank» та «Universal Bank», обчислення в вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті складають Договір про надання банківських послуг.
Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному додатку «monobank» заявниця (відповідач по справі) просила: відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал банк» у гривні на її ім`я № НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт вказаний в додатку на смартфоні.
Споживач - ОСОБА_1 , засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відкритим ключем 03010fc11308ed78c3b7cabaa58ad5c7eaae7333c97f17ccd71762214fb0d9d2e5, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Вона визнає, що УЕП є аналогом її власноручного підпису. Анкета-заява підписана відповідачем.
Позивач зазначає, що станом на 02.10.2025 у Відповідача було наявне прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором яке сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стада простроченою.
На залишок простроченої заборгованості, згідно позовної заяви, Банк нарахував неустойку, передбачену Тарифами, а саме: санкції за порушення зобов`язань за кредитом (в залежності від кількості днів прострочення) від 1 до 30 днів штраф у розмірі 50 грн.; від 31 до 90 днів штраф у розмір 100 грн.; від 91 до 210* (210) днів штраф, що розраховується за формулою: 100 грн. +6,2% від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця. При цьому дії ставка 0,00001% річних; від 121 (210) днів - відповідальність за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 74,4 %.
Згідно наявного розрахунку заборгованості в матеріалах позовної заяви, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед AT «Універсал Банк» за Договором №б/н станом на 04.12.2025 становить 13 978,18 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 13 818,28 грн.; заборгованість за пенею 159,90 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 грн.
Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції керувався тим, що відповідачка погодилась з усіма істотними умовами кредитування, однак належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала.
Суд відмовив у стягненні пені в розмірі 159,90 гривень посилаючись на п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який передбачає звільнення позичальників від відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що відповідачка підписала Анкету-заяву від 11.09.2023, однак у такій відсутні відомості щодо погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а тільки зазначено, що відповідач ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, примірники які отримав у мобільному додатку.
Умови і Правила не підписані відповідачкою, а тому відсутні підстави стверджувати, що саме їх вона розуміла під час підписання таких. Посилання банку на те, що Умови і Правила розміщені на їх сайті та доступні для ознайомлення в будь-який час є неспроможними, оскільки такі неодноразово змінювались самим банком. Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
З таким доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Як правильно зазначено позивачем, даний договір укладено шляхом розміщення Умов та Правил на офіційному сайті АТ «Універсал Банк» або в офіційному додатку для смартфону, що слід розцінювати як оферту.
Акцептуванням, укладенням договору про надання банківських послуг, зокрема щодо користування кредитною карткою, відкриття карткового рахунку та надання кредитного ліміту, є анкета-заява подана відповідачкою.
В доданих до матеріалів справи детальному та покроковій інструкції щодо відкриття карткового рахунку вбачається, що відповідачці слід вчинити ряд дій спрямованих на відкриття такого рахунку, зокрема, які полягають у наданні своїх паспортних та особистих даних банку, замовлення кредитної картки, підписання такої анкети шляхом проставлення підпису пальцем на екрані смартфона.
Всі вищеперераховані дії неможливі без безпосереднього волевиявлення відповідача, тобто такі вчинені не під дією обману, шахрайства чи примусу.
Під час відкриття карткового рахунку у мобільному застосунку «Monobank», споживачу пропонують ознайомитись з Договором, частиною якого є Умови та Правила, а тому слід констатувати, що відповідач відкриваючи картковий рахунок та ставлячи свій УЕП в мобільному додатку підтвердила, що ознайомилася з чинними на момент підписання ним Договору Умовами та Правилами.
Факт ознайомлення відповідачки з Умовами та Правилами підтверджується формою підтвердження електронного документу, згідно якого ОСОБА_1 підписала такі відкритим ключом ЕП: 03010fc11308ed78c3b7cabaa58ad5c7eaae7333c97f17ccd71762214fb0d9d2e5.
Крім цього, згідно положень ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, всі наявні в матеріалах справи докази долучені до позовної заяви є копіями електронних оригіналів таких, є належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України.
Слід зазначити, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Правочин вважається укладеним та правомірним доки не доведено зворотного.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного у суду у Постанові від 22.04.2024 у справі №559/1622/19 виснував, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
В судовому порядку правовідносини між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 не визнавались недійсними, кредитний договір не визнавався неукладеним, а тому слід вважати, що кредитні правовідносини між сторонами спору в реальності таки відбулись.
Крім цього, Умови та правила «Monobank» постійно змінюються та в мобільному додатку такі відображаються у вигляді «пуш» сповіщення. Тобто, банк постійно повідомляє своїх споживачів про оновлення в умовах та правилах кредитування.
Посилання представника відповідачки на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 не заслуговує на увагу, оскільки в анкеті-заяві, яку підписала відповідачка, зазначається, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом. У зв`язку з чим не можна прийти до однозначного висновку, що анкета-заява не містить жодних умов кредитування та що така не могла розуміти, що підписує Умови і Правила саме в чинній на той момент редакції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині слід вважати такими, що не знайшли своє підтвердження.
У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в частині зменшення суми боргу до розміру 5 298,78 гривень не знайшли своє підтвердження.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що такий просить стягнути 13 978,18 гривень заборгованості, яка складається з 13 818,28 гривень - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 159,90 гривень - пені.
Суд першої інстанції відмовив у стягненні пені посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відповідачка не оскаржує судове рішення в цій частині.
У позовних вимогах АТ «Універсал Банк» просило стягнути вищезазначену суму в яку включено неустойку за неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань. Фактично, банком нараховано 1 818,28 гривень процентів за користування кредитом, оскільки останній кредитний ліміт наданий відповідачці становить станом на 21.11.2023 складає суму 12 000,00 гривень, що підтверджується довідкою про розмір встановленого ліміту.
В той же час, з наданих позивачем документів, зокрема з Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, Запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг та Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» не зрозуміло яким чином повинно здійснюватись нарахування овердрафту чи неустойки, оскільки в положеннях даних документів не деталізовано як саме та на яких умовах нараховується овердрафт.
Якщо позивач нарахував суму 1 818,28 гривень як заборгованість за порушення грошового зобов`язання, то фактично АТ «Універсал Банк» не нараховано таку заборгованість, оскільки в позовних вимогах позивач не просить стягнути дану заборгованість, а зазначає, що вона становить 0 гривень.
Так само, відповідач не просить стягнути відсотки за користування кредитними коштами.
Банк також посилається на те, що фактично сума 1 818,28 гривень є овердрафтом, тобто коштами нарахованими клієнту банку в разі використання кредитного ліміту в повному обсязі та здійснення платежів понад наданий кредитний ліміт.
На переконання колегії суддів стягнення коштів за овердрафтом суперечитиме вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Закон України «Про споживче кредитування» містить доволі лаконічне визначення, що несанкціонованим овердрафтом є перевищення суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення.
Стаття 1069 ЦК України передбачає, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
У договорах публічної оферти (договір приєднання) банки пропонують наступне визначення: несанкціонований овердрафт - заборгованість клієнта перед банком, що не була обумовлена договором, не є прогнозованою в розмірі та за часом виникнення та яка виникає внаслідок здійснення клієнтом видаткових операцій з карткового рахунку на суму, що перевищує встановлений банком розмір платіжного ліміту.
Так, можна зробити загальний висновок, що несанкціонований овердрафт має відповідати критеріям:
- наявність видаткової платіжної операції ініційованої клієнтом банку на суму, що більша ніж залишок власних коштів (кредитного ліміту) на картковому рахунку;
- договором про банківський рахунок має бути передбачена можливість кредитування рахунка.
Разом з цим, відповідно до статті 1071 ЦК України Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно частини першої статті 1072 ЦК України банк виконує платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Також, статтею 46 Закону України «Про платіжні послуги» (далі за текстом - Закон № 1591-IX) визначено порядок виконання платіжних операцій, зокрема, надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.
З вищезазначеного можна зробити висновок, що клієнт банку не може проводити видаткові платіжні операції на суму понад залишок коштів на рахунку, оскільки це б суперечило положенням частини першої статті 1072 ЦК України та частини третьої статті 46 Закону № 1591-IX.
У зв`язку з вищенаведеним нарахування оведрафту понад суму встановленого кредитного ліміту є незаконним та така вимога суперечитиме положенням чинного законодавства в сфері споживчого кредитування та буде порушувати права ОСОБА_1 як споживача у даних правовідносинах.
Хоча, ОСОБА_1 не наголошувала на цьому у своїх доводах апеляційної скарги, однак колегія суддів вважає, що в даному випадку, вихід за межі доводів апеляційної скарги є припустимим з метою захисту прав відповідачки як споживача у даних кредитних правовідносинах. Суд повинен забезпечувати реальний, а не ілюзорний захист прав споживача у такій категорії справ, як слабкого суб`єкта економічних відносин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.09.2024 у справі №204/7787/21 виснував, що недоведення суми заборгованості не є підставою для відмови у задоволенні позову банку, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.
Таким чином, позов банку підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 12 000,00 гривень, оскільки така сума є доведеною та у колегії суддів щодо даної суми заборгованості відсутні сумніви.
Отже, суд першої інстанції не взяв до уваги, що банк не просив стягнути проценти за користування кредитними коштами чи суму овердрафту, хоча фактично такі входять в загальну суму заборгованості(тіло кредиту), а тому суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм матеріального права, з чого слідує, що рішення суду підлягає зміні в частині суми заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» з суми 13 818,28 гривень на суму 12 000,00 гривень.
Оскільки, рішення суду підлягає зміні, то відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню на користь позивача підлягає сплачений судовий збір відповідно до задоволених вимог.
Відсоток задоволених позовних вимог становить 85,84% (12 000/13 978,18 х 100), тобто судовий збір за подання позовної заяви, який слід стягнути з відповідачки на користь позивача становить суму 2 856,75 гривень (3 328 х 85,84%).
Апеляційну скаргу задоволено частково, тобто на 14,16%, що становить 706,86 гривень від судового збору, який сплачено відповідачкою за подання апеляційної скарги (4 992 х 14,16%)
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Касинець Василина Володимирівна, задовольнити частково.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2026 року змінити, зменшивши розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» (ЄДРПОУ: 21133352) згідно Договору про надання банківських послуг «Monobank» від 11.09.2023 до суми 12 000,00 гривень та зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за подання позовної заяви, до суми 2 856,75 гривень.
Стягнути із Акціонерного товариства «Універсал банк», ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 706,86 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач:
Судді: