Справа № 521/716/26
Провадження № 2-п/521/176/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шаврова Ігоря Ігоровича про перегляд заочного рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 09 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей.
Заочним рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 09 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по виконавчому листу від 29 травня 2024 року, виданому Малиновським районним судом міста Одеси по справі № 521/21596/23 від 13.09.2023 року (№ АСВП: 75294286) за період часу з 01 листопада 2024 року по 13 січня 2026 року в сумі 56 052 (п`ятдесят шість тисяч п`ятдесят два) гривень 22 копійки; неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 по виконавчому листу від 29 травня 2024 року, виданому Малиновським районним судом міста Одеси по справі № 521/21596/23 від 13.09.2023 року (№ АСВП: 75295529) за період часу з 01 листопада 2024 року по 13 січня 2026 року в сумі 51 532 (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот тридцять два) гривень 20 копійки; неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 по виконавчому листу від 29 травня 2024 року, виданому Малиновським районним судом міста Одеси по справі № 521/21596/23 від 13.09.2023 року (№ АСВП: 75295831) за період часу з 01 листопада 2024 року по 13 січня 2026 року в сумі 56 532 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот тридцять два) гривень 20 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять один) гривень 20 копійок.
Не погодившись із заочним рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 09 червня 2026 року, представником відповідача через систему «Електронний суд» було подано заяву про його скасування, в якій зазначає, що Відповідач сплачує аліменти на дитину на дитячу картку сина. Таким чином, це доводить, що Відповідач виконує свої обов`язки. Таким чином відсутній склад правопорушення та, як наслідок підстав для визначення пені.
Учасники справи в призначене судове засідання не з`явилися.
Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
За вимогами правила ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2017 року).
Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість вимог заяви в частині скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідач зазначає підставою для перегляду заочного рішення те, що він не був обізнаний про наявність відповідної справи, оскільки жодної судової повістки не отримував.
Отже, 09.06.2026р. судом, зважаючи на відсутність заперечень позивача та наявних матеріалів справи, було винесено заочне рішення.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, копія заочного рішення суду від 09.06.2026р. направлялась на адресу відповідача.
Тобто, судом вживались всі необхідні процесуальні заходи для повідомлення особи про судові засідання та про результат розгляду справи, однак відповідачем не були отримані повістки до суду.
Також, жодних доказів в підтвердження поданої заяви про перегляд заочного рішення, тобто доказів, які слугують на користь відповідача та мають істотне значення для правильного вирішення справи, та які не було подано на час розгляду справи по суті, зокрема на спростування висновків суду, заявником не надано.
Суд критично ставиться до довідки про місце проживання ОСОБА_5 разом з відповідачем з 04.06.2025р. по теперішній час, оскільки установа, яка видала цю довідку, не може в повній мірі знати та зафіксувати, чи дійсно дитина постійно проживає з відповідачем.
Згідно ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та/або не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Використання законодавцем у ст.288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Однак заявник не надав доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, відповідно до ст. 288 ЦПК України. Так, відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення повинен зазначити такі обставини та такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення. Таких доказів відповідач при розгляді заяви про перегляд заочного рішення суду не надав.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення, суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Так, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду слід відмовити.
Керуючись ст.ст.287,288 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шаврова Ігоря Ігоровича про перегляд заочного рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 09 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей - залишити без задоволення.
Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.А.Мазун