ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 280/1997/26
Суддя І інстанції - Калашник Ю.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:
1) визнати протиправними дії відповідача 1 щодо надання висновку про можливість ОСОБА_2 здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_3 ;
2) визнати протиправним рішення відповідача 2 про відмову у задоволенні рапорту позивача;
3) зобов`язати відповідача 2 звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 . Мати позивача ОСОБА_3 має II групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі. Сестра позивача ОСОБА_2 має III групу інвалідності та не може здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю. Позивач подав заяву ім`я Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо здійснення перевірки сімейного стану та за її результатами надати акт. Також, 17.10.2025 позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. У грудні 2025 року було надано акт перевірки сімейного стану, в якому зазначено, що сестра позивача ОСОБА_2 може здійснювати за їхньою матір`ю ОСОБА_3 , хоча в сестри наявна III група інвалідності (онкологічне захворювання). Позивач вважає, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було недостатньо уважно досліджено фактичні обставини сімейного стану ОСОБА_1 , у зв`язку з чим зроблений хибний висновок про те, що сестра позивача може здійснювати догляд за матір`ю. За результатами розгляду рапорту позивача про звільнення його з військової служби, у задоволенні такого рапорту відмовлено. Проте, позивач із такою відмовою не погоджується, наполягає на тому, що сестра позивача, внаслідок наявності у неї інвалідності, не може здійснювати догляду за матір`ю. Просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов висновку: оскільки ОСОБА_2 не має медичного висновку про потребу у постійному сторонньому догляді, вона може здійснювати догляд за матір`ю. Зазначає, що такий висновок не ґрунтується на законі. Відсутність потреби особи у сторонньому догляді не є тотожною її фізичній здатності здійснювати цілодобовий догляд за іншою тяжкохворою особою. Особа може проходити лікування; мати онкологічне захворювання; бути обмеженою у фізичних можливостях; перебувати після оперативних втручань; проходити курси хіміотерапії, і при цьому не потребувати стороннього догляду. Однак це жодним чином не означає, що така особа може здійснювати постійний догляд за іншою людиною. Отже, суд фактично створив нову умову застосування закону, якої законодавець не передбачив. Вказує, що зокрема, висновком лікарсько-консультативної комісії від 30.06.2026 року встановлено, що ОСОБА_2 за станом здоров`я не може здійснювати догляд за тяжкохворою матір`ю. Саме ця обставина є визначальною для вирішення спору. Отже, висновок ЛКК безпосередньо спростовує твердження, покладене судом в основу рішення. Крім того, консультативний висновок лікаря-онколога підтверджує наявність у ОСОБА_2 тяжкого онкологічного захворювання та необхідність подальшого спеціалізованого лікування. Вказаний висновок був виданий вже після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , повторно виданого 09.04.2025, матір`ю вказано ОСОБА_3 (а.с.19).
Мати позивача, ОСОБА_3 , 1953 р.н. є особою з інвалідністю.
Відповідно до висновку №991 від 22.11.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійний основі, ОСОБА_3 , 1953 р.н. рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.24).
Факт потреби матері позивача у постійному сторонньому догляді також підтверджується довідкою КНП «Центр ПМД Хмельницького району» від 22.11.2024 (а.с.23), Висновком ЛКК від 15.04.2025 (а.с.25).
Відповідачем 2 складено та затверджено акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, відповідно до якого перевіркою встановлено наступне:
Чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . З родичів першого ступеню, крім сина ОСОБА_1 у громадянки ОСОБА_3 є ще донька ОСОБА_2 , 1974 р.н., яка є інвалідом ІІІ групи та яка проживає окремо від матері. Постійний догляд за ОСОБА_3 , може здійснювати її син ОСОБА_1 , який на даний час проходить службу в ЗСУ і якого ОСОБА_3 обрала для свого догляду, а також донька ОСОБА_2 , яка є особою з ІІІ групою інвалідності (а.с.37-38).
На рапорт позивач про звільнення з військової служби від 17.10.2025 відповідач надав відповідь від 17.02.2026 №2915, відповідно до якої актом обстеження сімейного стану військовослужбовця встановлено, що догляд за ОСОБА_3 може здійснювати її донька ОСОБА_2 , яка має інвалідність ІІІ групи та у потребу якої у сторонньому догляді не визначено.
Не погоджуючись із відмовою у звільненні з військової служби, а також не погоджуючись із висновком, що догляд за матір`ю позивача може здійснювати його сестра, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з акту обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 догляд за матір`ю ОСОБА_3 може здійснювати її донька - ОСОБА_2 , при цьому доказів того, що ОСОБА_2 сама потребує постійного догляду не надано.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024 і від 14.01.2025 № 26/2025 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб та з 08.02.2025 на 90 діб.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022), постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, Указом Президента України від 05.02.2024 № 50/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3565-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 № 272/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3685-ІХ, Указом Президента України від 23.07.2024 № 470/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3892-ІХ, Указом Президента України від 28.10.2024 №741/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 №4025-ІХ, та Указом Президента України від 14.01.2025 № 27/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4221-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб, з 14.02.2024 на 90 діб, з 14.05.2024 на 90 діб, з 12.08.2024 на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб та з 08.02.2025 на 90 діб.
Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з підпунктом «г» підпункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Таким чином, військовослужбовець має право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ за наявності одночасно таких обставин:
1) один з його батьків чи батьків дружини (чоловіка), є особами з інвалідністю І чи ІІ групи, і вони потребують постійного догляду;
2) відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
За наявності вказаних обставин військова частина зобов`язана звільнити військовослужбовця з військової служби при подані ним відповідного рапорту. Такі повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зі змінами та доповненями (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі. (пункт 1).
Згідно з пунктом 260 Положення № 1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення № 1153/2008.
Відповідно до пункту 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_4, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. За наявності передбачених законом підстав, звільнення з військової служби можливе на будь-якому етапі проходження військової служби.
Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командири військових частин зобов`язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання.
Відповідно до п. 12.11 розділу XII інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Пунктом 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби додатку 19 до інструкції №170 визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_4;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.
Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення військовослужбовця з військової служби у період військового стану.
Рапорт позивача про звільнення з військової служби поданий на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є інвалідом та потребує постійного стороннього догляду.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що питання наявності у матері позивача статусу особи з інвалідністю та наявність потреби у постійному сторонньому догляді не є спірним. Спірним є питання наявності у позивача сестри, яка, на думку відповідача 1 та відповідача 2 може здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю. При цьому, позивач зауважує на неспроможність ОСОБА_2 здійснювати такий догляд, оскільки у сестри позивача наявна ІІІ група інвалідності.
Надаючи оцінку вказаним обставинам суд першої інстанції вірно врахував те, що відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.04.2025, сестра позивача ОСОБА_2 є особою з ІІІ групою інвалідності. У п. 17.1.3 витягу зазначено, що рішення щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді не застосовується (а.с.33-36).
За таких обставин суд першої інстанції вірно виснував, що незважаючи на наявність у ОСОБА_2 інвалідності ІІІ групи, її потреба у постійному сторонньому догляді не підтверджена та не додано медичних документів, які б підтверджували необхідність здійснювати постійний сторонній догляд за сестрою позивача ОСОБА_2 .
При цьому колегія суддів зауважує, що наданий до суду апеляційної інстанції висновок лікарсько-консультативної комісії від 30.06.2026 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 за станом здоров`я не може здійснювати догляд за тяжкохворою матір`ю не спростовує законодавчо визначену умову для звільнення з військової служби передбачену абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII, за наявності одного із батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, який потребує постійного догляду. Оскільки обов`язковою умовою для звільнення за вказаною нормою передбачено відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже доводами апеляційної скарги не спростовано відсутність у сестри позивача ОСОБА_2 документів, які б підтверджували її потребу у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
В той же час Верховний Суд у постанові від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 вказав, що відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення означає реальну відсутність осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Так відмова у задоволенні рапорту позивача про звільнення його з військової служби мотивована тим, що відповідно до акту обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 догляд за матір`ю ОСОБА_3 може здійснювати її донька - ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІІ групи та її потреба у постійному догляді не визначена, при цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що висновку лікарсько-консультативної комісії від 30.06.2026 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 за станом здоров`я не може здійснювати догляд за тяжкохворою матір`ю, оцінка не надавалась, оскільки на час виникнення спірних правовідносин (написання рапорту про звільнення з військової служби від 17.10.2025, надання відповіді 17.02.2026 №2915, та прийняття рішення судом першої інстанції) вказана обставина не існувала, а тому апеляційний суд позбавлений можливості надавати оцінку правомірності дій відповідача з огляду на обставини, які виникали вже після прийняття рішення судом першої інстанції.
Отже на час виникнення спірних правовідносин доказів того, що ОСОБА_2 сама потребує постійного догляду та не може здійснювати догляд за матір`ю надано не було, а тому у відповідача були відсутні підстави для задоволення рапорту позивача щодо звільнення його з військової служби за на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
При цьому колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися з відповідним рапортом про звільнення, надавши необхідний перелік документів.
В рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, з урахуванням наданих доказів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.
В повному обсязі постанова складена 29 вересня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Кальник
суддя С.В. Сафронова