ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 280/2111/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач),
суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №280/2111/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії відповідача 2 та відповідача 1 щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 26.06.1991 по 31.12.1998 в колгоспі «Перемога» Горностаївського району Херсонської області (КСП «Перемога», сільськогосподарський виробничий кооператив «Перемога») згідно трудової книжки колгоспника від 26.06.1991 серії НОМЕР_1 під час прийняття рішення про призначення пенсії по інвалідності;
-зобов`язати відповідача 2 та відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 30.10.2025 про призначення пенсії по інвалідності з врахуванням до страхового стажу періоду роботи згідно трудової книжки колгоспника від 26.06.1991 серії НОМЕР_1 з 26.06.1991 по 31.12.1998;
-зобов`язати відповідача 3 провести перерахунок пенсії з моменту її призначення з урахуванням раніше виплачених сум та здійснити її виплату.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності, однак не враховано страховий стаж за період з 26.06.1991 по 31.12.1998, набутий у колгоспі «Перемога» Горностаївського району Херсонської області. Однак, цей період підтверджується записами трудової книжки колгоспника. Звідси, вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.06.2026 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 26.06.1991 по 11.02.1994.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.06.1991 по 11.02.1994 за фактичною тривалістю згідно записів трудової книжки колгоспника від 26.06.1991 серії НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, починаючи з 21.08.2025.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 перераховану з 21.08.2025 пенсію по інвалідності.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 страховий стаж Позивача складає 33 роки 6 місяців 10 днів, з урахуванням додаткового стажу 3 роки 10 місяців 25 днів. Згідно рішення про перерахунок пенсії № 213150008664 від 23 березня 2026 року страховий стаж Позивача становить 38 років 5 місяців 5 днів, в тому числі додатковий стаж - 3 роки 10 місяців 25 днів. До страхового стажу Позивача зараховано період роботи з 12.02.1994 по 30.05.2001.
Вказує, що якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами 4 колгоспників поважними, адміністрація колгоспу повинна внести відповідні записи до трудової книжки. За нормами цієї постанови всі записи в трудовій книжці колгоспника, у всіх розділах за час роботи в колгоспі завіряються підписом та печаткою голови колгоспу.
Особливості праці членів колгоспу визначаються їх статутами і чинним законодавством.
В разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників, або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, оскільки особа не відпрацювала встановлений мінімум трудоднів з поважних причини, обчислення страхового стажу слід проводити за фактичною тривалістю відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788- ХІІ.
В результаті позивачу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.06.1991 з 26.06.1991 по 11.02.1994, оскільки відсутні документи про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в господарстві, виходи, які записані в трудовій книжці, не завірені печатками господарства, чим порушені вимоги постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників».
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.08.2025 призначено пенсію по інвалідності (рішення від 10.11.2025 № 213150008664, прийняте за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області). Однак, при призначенні пенсії до страхового стажу не враховано період з 26.06.1991 по 31.12.1998, набутий у колгоспі «Перемога» Горностаївського району Херсонської області.
Наведені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26).
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років (ч.2 ст.26).
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом досліджено трудову книжку колгоспника від 26.06.1991 серії НОМЕР_1 , що належить позивачу, та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться записи про перебування у членах колгоспу, зокрема, з 26.06.1991 по 31.12.1998.
Таким чином у трудовій книжці колгоспника міститься інформація про встановлений мінімум трудоднів за спірний період та кількість фактично відпрацьованих людино-днів за рік, розмір заробітної плати, що у повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача, час роботи в колгоспі за фактичною тривалістю.
Також до суду позивачем надано лист Департаменту розвитку сільського господарства та зрощення Херсонської обласної державної адміністрації від 25.12.2025 № Г-22 та лист Горностаївської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області від 19.12.2025 № 01-17-614/2025, якими підтверджується неможливість надати архівні довідки у зв`язку із тимчасовою окупацією території Херсонської області, на якій зберігались запитувані документи. Однак, зазначена обставина не може позбавляти позивача права на пенсійне забезпечення.
Членство позивача у колгоспі у період, зокрема, з 26.06.1991 по 31.12.1998 та відомості про встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та виконання річного мінімуму трудової участі позивачем підтверджуються записами у трудовій книжці колгоспника від 26.06.1991 серії НОМЕР_1 .
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58:
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п.1.1);
- усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення;
Такі ж самі вимоги щодо заповнення трудових книжок містила й Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Слід зазначити, що відповідно до пунктів 1, 2, 6 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 02.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» (в редакції від 15.08.1990), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, такі записи, про роботу в якості членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
Таким чином, до стажу роботи зараховується робота, у тому числі, на підставі членства в колгоспах. При цьому, записи про роботу як членів колгоспу заноситься до трудової книжки до занесення відомостей про роботу у колгоспі.
За даними трудової книжки колгоспника встановлено, за спірний період трудова книжка позивача має відомості, про встановлені та відпрацьовані трудодні та отриману заробітну плату. Таким чином вказана трудова книжка містить необхідну інформацію (в тому числі і посилання на відпрацьовані трудодні, отриману заробітку плату), яка підтверджує трудову діяльність позивача у спірний період.
Єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Водночас, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
З урахуванням викладеного, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди його роботи з 26.06.1991 по 11.02.1994.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №280/2111/26 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №280/2111/26 - в адміністративній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Сафронова