ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 280/2084/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач),
суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року в адміністративній справі №280/2084/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 05.11.2025 №083950015828;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: навчання з 01.09.1976 по 01.07.1980, згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.07.1980; проходження військової служби з 11.11.1980 по 12.11.1982, згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 30.10.1980; роботи з 30.07.1980 по 31.10.1980 та з 13.12.1982 по 13.08.1988, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.07.1980.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.10.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком, оскільки на момент звернення досяг пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058. Рішенням від 16.10.2025 №083950015828 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058 з 19.10.2025. Страховий стаж особи становив 25 років 04 місяці 02 днів. Повторно розглянуто заяву від 09.10.2025 ГУ ПФУ в Миколаївській області та 05.11.2025 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №083950015828. Підставою для відмови стали дії відповідача щодо неврахування страхового стажу окремих періодів роботи позивача, а саме із страхового стажу виключено періоди трудової діяльності на території Республіки Казахстан: навчання з 01.09.1976 по 01.07.1980 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.07.1980; проходження військової служби з 11.11.1980 по 12.11.1982 згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 30.10.1980; роботи з 30.07.1980 по 31.10.1980 та з 13.12.1982 по 13.08.1988 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.07.1980, оскільки не надано документів, виданих органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Казахстан, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат. Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду. Просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного забезпечення між Україною та Республікою Казахстан не укладено. Відтак, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 року.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.10.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням органів Пенсійного фонду України від 16.10.2025 №083950015828 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.10.2025.
Страховий стаж особи становив 25 років 04 місяці 02 дні.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянуто заяву від 09.10.2025 та надані документи щодо обчислення страхового стажу.
05.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 083950015828, яким вирішено:
скасувати рішення від 16.10.2025 № 083950015828 про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058;
відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону 1058 в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.
Відповідно до змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 05.11.2025 № 083950015828: вік заявника 62 роки 11 місяців. Пенсійний вік відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058 становить 63 роки. Необхідний страховий стаж відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058 становить від 22 до 32 років.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
із страхового стажу виключено періоди трудової діяльності на території Республіки Казахстан:
навчання з 01.09.1976 по 01.07.1980 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.07.1980;
проходження військової служби з 11.11.1980 по 12.11.1982 згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 30.10.1980;
роботи з 30.07.1980 по 31.10.1980 та з 13.12.1982 по 13.08.1988 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.07.1980, оскільки не надано документів, виданих органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Казахстан, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат (Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР зараховують до страхового стажу для зарахування їх до страхового стажу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу»).
Страховий стаж особи для визначення права становить 14 років 0 місяців 15 днів, страховий стаж 13 років 06 місяців 26 днів.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 05.11.2025 №083950015828, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
За правилами пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документом, на підставі якого органи ПФУ перевіряють наявність трудового стажу особи, є трудова книжка. Уточнюючі довідки надаються у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 №159/4178/16-а.
Судом установлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 від 29.07.1980, містить, зокрема, такі записи про його роботу: 30.07.1980 зарахований до штату радгоспу на посаду механізатора у відділ №3 (наказ №101-к від 28.07.1980), 31.10.1980 звільнений зі штату радгоспу за ст.31 п.3 КЗпП (наказ №145-к від 24.10.1980), 13.12.1982 прийнятий на посаду механіка (наказ від 13.12.1982), 03.11.1983 переведений слюсарем (наказ №122 від 03.11.1983), 16.02.1984 призначений механіком, 02.10.1985 переведений водієм, 13.08.1988 звільнений за власним бажанням за п.1 ст.31 КЗпП (наказ №115-к від липня 1988 року).
Крім того трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 від 29.07.1980 містить записи про проходження позивачем військової служби з 11.11.1980 по 12.11.1982 (військовий квиток НОМЕР_2 від 30.10.1980).
Згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.07.1980, позивач в 1976 році вступив до Новопокровського зооветеринарного технікуму і в 1980 році закінчив повний курс названого технікуму за спеціальністю механізація сільського господарства. Рішення Державної кваліфікаційної комісії від 01.07.1980. Позивачу присвоєно кваліфікацію технік-механік.
Згідно зі статтею 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При цьому, пунктом в) частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 4 Закону №1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Із урахуванням того, що спірний період роботи здобутий позивачем на території Російської Федерації, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, яка підписана, зокрема, Урядами Російської Федерації та України.
Відповідно до статті 1 Угоди ця Угода регулює основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування.
Статтею 4 вказаної Угоди передбачено, зокрема, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
За змістом статті 9 Угоди питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла на момент здобуття позивачем спірного періоду роботи, а також на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено наступне.
Пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1).
Статтею 3 Угоди передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу .
Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами .
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11).
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13).
Отже, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
З огляду на зміст наведених вище положень нормативно-правових актів, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Спір між сторонами виник щодо відмови пенсійного органу у призначенні пенсії позивачу з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення».
Однак, оскільки вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року, натомість у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому, за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Також, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання, проходження військової служби та роботи в Республіці Казахстан.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року в адміністративній справі №280/2084/26 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року в адміністративній справі №280/2084/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Сафронова