Ухвала № 140222105 у справі № 757/32371/26 від 18.06.2026

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32371/26-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду міста Києва Гуртова Т. І., ознойомившись з заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ступаченка Антона Вячеславовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

I. Короткий зміст заяви

11.06.2026 одночасно з поданням позовної заяви до Печерського районного суду міста Києва надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ступаченка А. В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.11.2019, а також про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат. Ціна позову становить 145 978,90 грн.

До провадження судді Печерського районного суду м. Києва справа надійшла 18.06.2026.

Заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок літ. «Г» загальною площею 264,60 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1026677680000), на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:82:312:0040, який належить на праві власності ОСОБА_2 і є предметом іпотеки за іпотечним договором від 29.11.2019.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що 29.11.2019 між сторонами укладено договір позики грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн, виконання якого забезпечено іпотечним договором від тієї ж дати; відповідач тривалий час (з 30.11.2022) ухиляється від виконання грошового зобов`язання, зареєстрований на тимчасово окупованій території (м. Луганськ), що ускладнює комунікацію та розшук інших активів боржника, а тому існує реальна загроза відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, перереєстрації прав власності, поділу майна або створення штучних додаткових обтяжень, що унеможливить виконання рішення суду.

За подання заяви про забезпечення позову сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Заявник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 та від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 504/3408/22, від 24.07.2024 у справі № 567/459/23, від 04.09.2024 у справі № 404/839/24, а також Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.09.2025 у справі № 907/523/25.

II. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) наголошено, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача; конкретний захід забезпечення позову є домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується збалансованість інтересів сторін.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі № 404/839/24 наголосив, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається; оцінка такої відповідності здійснюється судом з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін і інших учасників судового процесу.

Обов`язок доказування обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, покладається на заявника (частина шоста статті 81 ЦПК України, згідно з якою доказування не може ґрунтуватися на припущеннях).

Оцінюючи заяву на предмет обґрунтованості, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до статті 23 цього Закону у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Із заяви та поданих на її обґрунтування документів вбачається, що житловий будинок літ. «Г» за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом іпотеки за іпотечним договором від 29.11.2019, укладеним між сторонами; наявність обтяження іпотекою підтверджена інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданою до заяви.

За таких обставин права позивача як іпотекодержателя вже є забезпеченими встановленим законом речовим правом на нерухоме майно, яке в силу статті 23 Закону України «Про іпотеку» слідує за майном і зберігає свою чинність незалежно від переходу права власності на предмет іпотеки до третіх осіб. Отже, навіть у разі відчуження відповідачем зазначеного будинку іпотека, встановлена на користь позивача, залишатиметься чинною для нового набувача, який набуде статусу іпотекодавця з усіма правами та обов`язками за іпотечним договором. Виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухваленого на користь позивача, за наявності зареєстрованого обтяження іпотекою жодним чином не ставиться під загрозу можливими діями з відчуження майна.

Заявлений заявником захід забезпечення позову - накладення арешту на цей самий об`єкт нерухомого майна, який уже перебуває під обтяженням іпотекою на користь позивача, - за своєю суттю дублює існуюче речове обтяження та не додає до правового захисту позивача жодних нових гарантій виконання майбутнього рішення суду. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 та Касаційного цивільного суду від 14.02.2024 у справі № 504/3408/22, від 24.07.2024 у справі № 567/459/23 сформульовано висновок, що арешт майна як спосіб забезпечення позову передбачає заборону розпоряджатися відповідним майном для його збереження до визначення подальшої долі. Однак у цьому випадку функцію збереження майна для задоволення вимог позивача вже виконує зареєстроване іпотечне обтяження.

Оцінюючи доводи заявника про реальну загрозу відчуження предмета іпотеки, суд враховує, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях: посилаючись на тривале невиконання боржником грошового зобов`язання та реєстрацію відповідача за адресою на тимчасово окупованій території (м. Луганськ), заявник не подав до суду жодних доказів того, що відповідач вчинив або вчиняє конкретні дії, спрямовані на відчуження, перереєстрацію, поділ або обтяження зазначеного нерухомого майна, або що такі дії реально готуються. Крім того, з матеріалів самої заяви вбачається, що фактичним місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 , тобто місце, де знаходиться сам предмет іпотеки, що не свідчить про ухилення відповідача від контакту із судом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За наведених обставин суд доходить висновку, що обґрунтоване припущення про реальну загрозу невиконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову не підтверджене доказами, а існуюче іпотечне обтяження нерухомого майна забезпечує ефективний захист майнових інтересів позивача незалежно від дій відповідача щодо цього майна.

Посилання заявника на позицію Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.09.2025 у справі № 907/523/25 щодо стандарту доказування у справах про забезпечення позову за майновими вимогами не спростовує наведених вище висновків. Наведені у зазначеній постанові правові позиції були сформульовані у справі, в якій позовні вимоги стосувалися стягнення грошових коштів, а не звернення стягнення на конкретний об`єкт нерухомого майна, обтяжений іпотекою. У цій же справі позов пред`явлено саме про звернення стягнення на конкретно визначений предмет іпотеки, тобто спірне майно вже індивідуально визначене та має спеціальний правовий режим, встановлений іпотечним договором і Законом України «Про іпотеку», що виключає необхідність застосування додаткових забезпечувальних заходів для збереження цього ж майна.

Аналогічно висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 щодо допустимості накладення арешту на майно як способу забезпечення позову за майновими спорами, стосуються загальних принципів застосування такого заходу і не звільняють заявника від обов`язку довести необхідність його застосування у кожному конкретному випадку та співмірність із заявленими позовними вимогами з урахуванням існуючих засобів захисту.

Суд ураховує, що вжиття заходів забезпечення позову у виді арешту на предмет іпотеки за відсутності доказів реальної загрози відчуження та за наявності вже існуючого іпотечного обтяження, яке в силу закону слідує за майном, не є домірним заявленим позовним вимогам та порушує баланс інтересів сторін, надаючи позивачу подвійний захист (речове право іпотекодержателя + судовий арешт) без пропорційної підстави.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відмова у задоволенні заяви не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність вжиття таких заходів, або отримання доказів реальної загрози вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження чи інше розпорядження предметом іпотеки.

Керуючись статтями 81, 149, 150, 151, 153, 158, 258, 260, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ступаченка Антона Вячеславовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (пункт 4 частини першої статті 353, частина перша статті 354 ЦПК України).

Суддя Тетяна ГУРТОВА