Виноградівський районний суд Закарпатської області
_________________________________________________________________________
Справа № 299/3995/26
Номер провадження 2-з/299/14/26
У Х В А Л А
28.09.2026 року м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., за участю представника заявника ОСОБА_1 , представника відповідача Лапчака І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі № 299/3995/26 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Фермерське господарство «ТІМ», ОСОБА_5 , про витребування майна із чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Стасюк Ю.П., подала до суду заяву про забезпечення позову у цивільній справі № 299/3995/26 за її позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Фермерське господарство «ТІМ», ОСОБА_5 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, шляхом накладення арешту на навіс (літ. Д) загальною площею 243 кв. м, навіс (літ. З) загальною площею 325,8 кв. м, навіс (літ. И) загальною площею 270 кв. м, артезіанську свердловину з насосною (літ. Л) загальною площею 16,8 кв. м, що входять до складу об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2032239021212, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,7073 га, кадастровий номер [номер приховано]:07:006:0141, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1956377521212, розташовану за тією ж адресою, - в частині права їх відчуження (розпорядження), заборонивши ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відчужувати в будь-який спосіб (продавати, дарувати, обмінювати, передавати до статутного капіталу, обтяжувати заставою чи іпотекою або в будь-який інший спосіб розпоряджатися) зазначене майно, без обмеження права володіння та користування ним, - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі та заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не обмежуючись, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, державним та приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням спірного майна (реєстрацію права власності на підставі правочинів щодо відчуження, скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав, реєстрацію передачі у володіння чи користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку чи заставу, будь-яке інше обтяження) щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2032239021212 (навіс Д, навіс З, навіс И, артезіанська свердловина з насосною Л) та земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:07:006:0141 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1956377521212), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Виконання ухвали про забезпечення позову просить доручити Виноградівському відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Заяву мотивовано тим, що позивачка звертається із цією заявою про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Позивачка звертається до суду за захистом права власності шляхом витребування частки у праві спільної власності на нерухоме майно з чужого володіння з вимогою: Витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частку у розмірі 1/2 (одна друга) у праві власності на навіс (літ. Д) загальною площею 243 кв. м, навіс (літ. З) загальною площею 325,8 кв. м, навіс (літ. И) загальною площею 270 кв. м, артезіанську свердловину з насосною (літ. Л) загальною площею 16,8 кв. м, що входять до складу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2032239021212 (далі - спірні будівлі), а також визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності у розмірі 1/2 (одна друга) частки на земельну ділянку площею 0,7073 га, кадастровий номер [номер приховано]:07:006:0141, розташовану за тією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1956377521212. ОСОБА_3 вже має документально підтверджену практику швидкої, послідовної зміни формальних підстав володіння спірним майном через контрольовані ним самим та пов`язані з ним особи: реєстрація за власним фермерським господарством, подальша безвідплатна передача близькому родичу (матері) та повернення собі - все впродовж лічених днів (акт від 11.02.2020 і договір дарування від 21.02.2020 розділяє лише десять днів). Це не є абстрактним припущенням про можливу недобросовісність, а встановленою на підставі документів Державного реєстру речових прав моделлю поведінки відповідача. Отримавши позовну заяву та повідомлення про новий судовий розгляд, який безпосередньо ставить під сумнів його право власності на спірне майно, ОСОБА_3 має і практичну можливість, і вже підтверджений досвід здійснення подібних дій - вчинити черговий правочин щодо спірного майна (зокрема, на користь третьої особи, номінального власника або пов`язаної особи) з метою ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, а також створення видимості добросовісного набуття майна третьою особою. Відчуження спірного майна або спірної земельної ділянки під час розгляду цієї справи унеможливить виконання рішення суду в натурі та може призвести до необхідності вирішення нового спору з новим, формально добросовісним набувачем, чим будуть порушені права та законні інтереси позивачки.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Лапчак І.Я. подав до суду письмове заперечення на клопотання про арешт майна, за яким вказує, що в постанові ВС від 03.06.2026 року по справі №2-1478/11 Верховний Суд зазначив, що ОСОБА_6 оскаржила рішення суду від 28.11.2011 року за спливом більш ніж 8 років після його ухвалення і спливом 1 року і чотирьох місяців після смерті ОСОБА_7 відповідача у справі (стор. 13), тобто позивач робить вигляд, що він більш ніж 12 років не знав, що його майно йому не належить. Добросовісний власник повинен діяти як належний господар зобов`язаний знати про свій майновий стан, утримувати власне майно, нести витрати на його збереження тощо. За життя чоловіка вона більше 10 років, не робила спроб оспорити договір від 2008 року, не утримувала це майно і не несла жодних витрат на його збереження. З урахуванням того, що майно про яке йдеться є приналежністю 4 головних речей і чотири нотаріально посвідчені заяви позивача щодо цих речей, то дії ОСОБА_6 , яка тероризує ОСОБА_8 безпідставними позовами є недобросовісними. Відповідач законно набув у власність рухоме майно - приналежності головних речей і володіє ними як покупець. З матеріалів справи не вбачається, що позивач є власником 1/2 частини приналежностей головних речей, які є предметом договору купівлі-продажу від 2008 року, які входять до складу об`єкта нерухомого майна літера «К» придбаного у 2003 році. Також з матеріалів справи не вбачається, що позивач станом на 2008 рік, був власником/співвласником земельної ділянки отриманої ним для ведення фермерського господарства. Більше того, він просить визнати право на неї ігноруючи приписи ЗУ «Про фермерське господарство». З матеріалів справи вбачається, що використовуючи такий інструмент як віндикація, позивач не наводить достатніх доказів, які б підтверджували, що він є або був власником/співвласником ділянки на якій розташований об`єкт нерухомості власником/співвласником якого він є. Спосіб набуття ділянки від міськради ним не оспорюється, а законність способу набуття приналежностей головної речі підтверджена судовим рішенням. З огляду на зазначене накладення заборони безумовно порушуватиме право позивача. У забезпеченні позову позивачу просить відмовити.
Суд розглянув заяву за участю представників сторін в порядку ч. 4 ст. 153 ЦПК України.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову підтримав та просив суд таку задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_9 проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечив з мотивів, наведених у запереченні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Постанова № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п.3 ч.1 ст. 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову, а також доведення відповідності (адекватності) засобу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90г 20) зазначила, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається саме на заявника (постанова Верховного Суду України від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17).
У даному випадку позивачка не наводить достатніх доказів, які б підтверджували, що він є або був власником/співвласником ділянки на якій розташований об`єкт нерухомості власником/співвласником якого він є.
Зі змісту заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається.
Доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149, 150, 153,259 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі № 299/3995/26 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Фермерське господарство «ТІМ», ОСОБА_5 , про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 01.10.2026.
Головуючий Левко Т. Ю.