Справа №333/8603/25
Провадження №2/333/673/26
РІШЕННЯ
Іменем України
30 вересня 2026 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., прокурора Михайлової Ю.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Шлецера А.А. , представника відповідача ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_4 , представника третьої особи ОСОБА_5 , представника третьої особи Сімонець Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, за правилами загального позовного провадження, матеріали цивільної справи №333/8603/25 за позовом ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району як органу опіки та піклування, Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування про повернення дитини, відібраної без позбавлення батьківських прав за рішенням суду від 28.01.2025 року у справі №333/9915/24, треті особи - ОСОБА_4 , Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування, -
В С Т А Н О В И В:
11 вересня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточненим заявою від 15.09.2025 року в частині найменування відповідачів, до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району як органу опіки та піклування, Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування про повернення дитини, відібраної без позбавлення батьківських прав за рішенням суду від 28.01.2025 року у справі №333/9915/24, в якому просить суд прийняти рішення про повернення її дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 їй, рідній матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є матір`ю дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відібраної за рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 28 січня 2025 року по справі №333/9915/24 без позбавлення батьківських прав строком на один рік (з 07.11.2024 року) з підстав ухиляння батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини за п.2 ч.2 ст.164 Сімейного кодексу України. Позивачка зазначила, що звертається до суду з позовом про повернення її дитини на підставі ч.3 ст.170 Сімейного кодексу України у зв`язку з тим, що відпали причини, які перешкоджали належному вихованню нею дитини, і були підставою для відібрання доньки. Відомості про батька дитини внесені з її слів на підставі ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України. ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивачки народилась друга дитина - ОСОБА_7 . На підставі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 28 січня 2025 року по справі №333/9915/24 Відділом Служби у справах дітей ЗМР по Комунарському району ОСОБА_6 було поставлено на первинний облік як таку, що позбавлена батьківського піклування. ОСОБА_6 після відібрання була влаштована спочатку в патронатну родину у Комунарському районі, потім - до Дитячого будинку сімейного типу у Комунарському районі, після чого - до опікуна у Шевченківському районі за рішенням органу опіки та піклування ЗМР по Шевченківському району м.Запоріжжя. Після відібрання позивачка неодноразово приходила до Служби у справах дітей Комунарської райадміністрації з проханням повернути їй дитину та бачилася з ОСОБА_29. Також позивачка зазначила, що розуміє, що умови, в яких жила її старша донька ОСОБА_6 були дійсно неприйнятними для проживання дитини, вона часто ігнорувала свої обов`язки як матері, покладаючи опікування дитиною на свою літню бабусю. При цьому вона ніколи не поводилась образливо або жорстоко зі своєю донькою, ніколи не застосовувала ні фізичного, ні психологічного насильства до неї. Вона любить свою доньку і бажає, щоб та була щасливою. Судом їй було надано рік з дати відібрання дитини (з 07.11.2024 року) на усунення причин такого відібрання та складних життєвих обставинах, в яких перебувала родина. Станом на даний час позивачкою усунені причини відібрання ОСОБА_6 , які перешкоджали належному вихованню дитини, покрашено умови для проживання дітей, вона належно виконує свої материнські обов`язки щодо молодшої доньки. Так, на підставі договору від 22.08.2025 року вона орендує мебльовану квартиру АДРЕСА_1 , де проживає з ОСОБА_7 . Її родичка ОСОБА_8 допомагає з молодшою донькою, є хрещеною матір`ю і підтримує її родину фінансово. 26.08.2025 року комісією із представників служби у справах дітей (та представника іншого підрозділу Комунарської райадміністрації) у складі 3 осіб здійснено виїзд за новою адресою проживання і складено Акт обстеження та зафіксовано належні умови проживання для позивачки з дітьми. Позивачка зазначає, що її стан здоров`я задовільний, вона не знаходиться на обліках у нарколога та психіатра, має можливість утримувати своїх доньок, оскільки отримує соціальні виплати на дитину, має постійну роботу підсобним працівником в ТОВ «БК Віадук» на умовах неповного робочого дня із-за маленької дитини. Позивачка також зазначила, що нею видана на тітку ОСОБА_8 нотаріальна довіреність від 22.08.2025 року для можливості супроводжувати її доньку ОСОБА_9 до лікарні, отримувати медичну інформацію та у випадку небезпеки вивезти її із міста. Позивачка виховує свою молодшу дитину ОСОБА_9 , і, враховуючи стан здоров`я останньої (патології розвитку), займається її лікуванням та відновленням. Таким чином, станом на дату звернення до суду причини неналежного виховання та незадовільних умов проживання її старшої дитини усунені, позивачка виконує належним чином свої батьківські обов`язки та виховує молодшу доньку, є комфортне безпечне та належного рівня житло для проживання усієї її родини, фінансова стабільність. Станом на 10.09.2025 року, ні позивачкою, ні її представником не отримано зі Служби у справах дітей Шевченківського району жодної відповіді на заяву про зустрічі з старшою донькою і на заяву про реквізити для аліментів. Позивачка також зазначила, що відібрання дитини без позбавлення батьківських прав за своєю правовою природою є тимчасовим заходом, обмеженим тривалістю обставин, які стали підставою для відібрання дитини.
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 25.09.2025 року відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче засідання (том 1 а.с.95-96).
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16.10.2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_4 (том 1 а.с.181).
30 жовтня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_10 , в яких вона просить суд відмовити у задоволені позову, оскільки повернення малолітньої дитини - ОСОБА_6 матері ОСОБА_1 суперечить інтересам малолітньої дитини та може становити загрозу її життю та здоров`ю. Представник третьої особи зокрема зазначила, що договір оренди квартири, на який посилається позивачка, укладений на 1 рік і може бути розірваний у будь-який час. Відповідно до наданих позивачкою актів обстеження умов проживання випливає, що молодша донька позивачки постійно перебуває із ОСОБА_8 у м.Ужгороді. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_8 має родинні зв`язки із ОСОБА_1 . Позивачка надає суперечливі відомості про свою роботу. Крім того, є підстави вважати, що ОСОБА_1 зловживає наркотичними речовинами. Також ОСОБА_1 має статус обвинуваченої у кримінальному провадженні за ч.4 ст.185 КК України. Позивачка передала свої батьківські обов`язки щодо молодшої дитини на підставі нотаріальної довіреності ОСОБА_8 , родинні зв`язки з якою не підтверджені, що свідчить про нехтування ОСОБА_1 батьківськими обов`язками по відношенню до молодшої доньки. Крім того, ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_8 має намір вивезти дитину з території України з метою подальшого незаконного усиновлення (том 1 а.с.187-200).
01 грудня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивачки надійшла відповідь на пояснення третьої особи, в яких вона, зокрема, зазначила, що судовим рішенням від 28.01.2025 року не встановлено факту зловживання матір`ю дитини будь-якими речовинами. Жодних належних доказів будь-якої «залежності» матері дитини станом на даний час не подано ні відповідачами, ні третьою особою. Факт проживання матері з донькою ОСОБА_9 за новою адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується договором безоплатного користування квартирою від 22.08.2025 року, актом приймання-передачі від 22.08.2025 року. Матір дитини працевлаштована. У листі Служби у справах дітей ЗМР від 06.10.2025 року №01.01-18/5636 вказано, що в результаті перевірки встановлено відсутність в родині ОСОБА_1 ознак складних життєвих обставин, мати належним чином виконує свої обов`язки. Відсутність складних життєвих обставин у матері ОСОБА_1 та її молодшої дитини ОСОБА_9 , належне виховання та опікування дитиною прямо підтверджується Актами оцінки потреб сім`ї/особи, Висновками оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 від 25.08.2025 року, від 19.09.2025 року, складеними за результатами виїзду працівника відділу соціальної роботи ЗМЦСС по Комунарському району на адресу проживання ОСОБА_1 з дитиною по АДРЕСА_2 ; актом обстеження умов проживання від 15.09.2025 року Відділу Служби у СД ЗМР по АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 є матір`ю-одиночкою, її мати померла, бабуся хвора, батька ніколи не було, тому нотаріальна довіреність від 22.08.2025 року була видана нею на її близьку особу ОСОБА_8 (хрещену дітей, дальню родичку), з питань, що стосуються особисто ОСОБА_1 та з питань окремих дій щодо молодшої доньки - ОСОБА_9 , а саме з питань її лікування, спілкування з різними державними органами, звернення до установ та отримання у випадку необхідності передбачених законом документів, супроводження дитини до лікувальних та інших закладів, і все це виключно в межах України (том 2 а.с.82-86).
02 грудня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивачки надійшли письмові пояснення, в яких вона, зокрема, зазначила, що з 07.11.2025 року по 15.12.2025 року ОСОБА_11 передано до Міської лікарні №5 за розпорядженням Голови райадміністрації по Комунарському р-ну 980р від 07.11.2024 року. З 15.12.2025 року по 13.02.25 року дитина влаштована до КУ «Запорізький обласний будинок дитини «Сонечко» згідно листа Служби СД ЗМР від 15.11.2024 року №01.01-18/4170. Після винесення судом рішення про відібрання дитини до 07.11.2025 року, Наказом Служби у справах дітей ЗМР від 13.02.2025 року №704 ОСОБА_11 (в статусі дитини, яка залишилась без батьківського піклування) було влаштовано на строк з 13.02.2025 року по 13.04.2025 року в родину ОСОБА_12 на підставі пункту 31 Порядку №866. Родина ОСОБА_12 не є ні сім`єю родичів/знайомих родини ОСОБА_13 , ні прийомною/патронатною сім`єю, не є іншими закладами п.31 Порядку, а має статус функціонуючого ДБСТ ОСОБА_14 . Передача дитини в таку форму влаштування як в родину ОСОБА_15 суперечить п.31 Порядку №866, не відповідає дійсному статусу родини, що вказує на незаконність Наказу Служби від 13.02.2025 року №704. В подальшому, рішенням виконкому Запорізької міської ради від 26.03.25 №211/4 дитині ОСОБА_16 надано статус позбавленої батьківського піклування, що згідно з п.78 передбачало залишення дитини у даному ДБСТ (влаштування) на загальних умовах. ДБСТ ОСОБА_14 не було повідомлено, що дитина набула статус, який зобов`язував Службу залишити її в ДБСТ згідно п.78 Порядку. З огляду на влаштування ОСОБА_6 до родини, а не до ДБСТ, набуття дитиною статусу «позбавленої батьківського піклування» не передбачало обов`язку Служби влаштувати (залишити) дитину у даному ДБСТ вже на загальних, а не тимчасових умовах. Юридично ОСОБА_17 була тимчасово влаштована до звичайної родини, а фактично до ДБСТ ОСОБА_14 . З огляду на норми права та наведені дійсні обставини, тимчасове влаштування ОСОБА_6 з дотримання законодавства в ДБСТ ОСОБА_14 та набуття дитиною статусу «позбавленої батьківського піклування» під час перебування у даному ДБСТ унеможливлює в силу п.78 Порядку №866 виведення ОСОБА_18 з ДБСТ і її подальшу передачу від опіку ОСОБА_4 . Остання не має жодних родинних або сімейних відносин з ОСОБА_19 , не є хрещеною дитини, з огляду на що, на підставі 79 Порядку дитину передали під опіку сторонній чужій людині, не маючи на це законних підстав, у протиправний спосіб в порушення п.п.78, 79 Порядку №866 (том 2 а.с.107-109).
02 грудня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивачки надійшли письмові пояснення, в яких вона, зокрема, зазначила, що опікуном неодноразово вчинялися дії, спрямовані на перешкоджання зустрічам дитини з матір`ю, невиконання розпоряджень органу опіки та піклування, порушення прав дитини на сімейні зв`язки, а також порушення майнових прав дитини (том 2 а.с.116-118).
03 грудня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_10 надійшли заперечення на відповідь на пояснення третьої особи, в яких вона наполягала на обставинах, викладених у письмових поясненнях від 30.10.2025 року, а також зазначила, зокрема, що із останніх заяв ОСОБА_1 по суті справи вбачається, що адресою проживання позивачки є: АДРЕСА_3 , а не як зазначено у відповіді: АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 вважає, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_8 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України. Тому повернення дитини, ОСОБА_6 , її матері може становити загрозу для її життя та здоров`я (том 2 а.с.184-187).
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09.12.2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування, з метою здійснення акту обстеження умов місця проживання ОСОБА_1 за новою адресою, оскільки позивач змінила адресу місця проживання (том 3 а.с.9).
06 січня 2026 року до суду від Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району як органу опіки та піклування надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи зазначив, зокрема, що Відділом по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради на запит відділу по Комунарському районні служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 10.12.2025 року здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_4 . За вказаною адресою двері не відчинили. В ході телефонної бесіди ОСОБА_1 повідомила, що за вказаною адресою мешкає тимчасово, планує змінити місце проживання на м.Ужгород. Згідно з договором оренди житло винаймається з 05.11.2025 року по 05.02.2026 року (том 3 а.с.68-69, 100-102).
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 07.01.2026 року підготовче провадження по цивільній справі №333/8603/25 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (том 3 а.с.94-96).
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 31.08.2026 року залучено до участі у справі прокурора (том 4 а.с.107).
Позивачка і її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.
Представник відповідача - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району як органу опіки та піклування у судовому засіданні позов просили залишити без задоволення.
Представник відповідача - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив прийняти рішення в інтересах дитини.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Представник третьої особи - адвокат Сімонець Є.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Представник третьої особи у судовому засіданні - адвокат Красуля Н.В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
У судовому засіданні прокурор Михайлова Ю.І. заперечувала проти задоволення позову.
Представник третьої особи - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в які підтримав свої письмові пояснення і просив прийняти рішення в інтересах дитини (том 3 а.с.145-147).
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, третьої особи, її представників, думку прокурора, покази свідка, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого повторного 15 серпня 2025 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №561, матір`ю дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1 а.с.20, том 3 а.с.143-144).
Відомості про батька малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України.
Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради на запит суду були надані копії документів, які містяться в матеріалах особової справи дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що характеризують її матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема, копії актів обстеження умов проживання від 16.10.2024 року, 28.10.2024, 06.11.2024 року, копія акту проведення акту рівня безпеки дитини від 06.11.2024 року, копія розпорядження про негайне відібрання, копія пояснення ОСОБА_1 , копія листа лікарні від 14.11.2024 року, копія листа департаменту соціального захисту населення від 21.11.2024 року, копія листа Запорізького міського центру соціальних служб від 08.01.2025 року (том 3 а.с.119-134).
07 листопада 2024 року розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району №980 р, дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , негайно відібрано у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю, та тимчасово влаштовано в КНП «МДЛ» №5 ЗМР (том 3 а.с.128-129).
28 січня 2025 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/9915/24 було відібрано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без позбавлення її батьківських прав, строком на один рік, починаючи з дати фактичного відібрання дитини (07.11.2024 року), а також стягнуто на період відібрання дитини (тобто до 06.11.2025 року включно) з ОСОБА_1 на користь особи або закладу, що буде здійснювати опіку/піклування, аліменти на дитину - ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно (том 1 а.с.87-90).
Згідно з вищезазначеним рішенням, під час розгляду справи №333/9915/24 по суті судом встановлено, що ОСОБА_1 часто залишає дитину без нагляду, на піклуванні своєї прабабусі. Згідно з актами обстеження умов проживання від 16.10.2024 року, 28.10.2024 року та 06.11.2024 року, на підставі усного повідомлення щодо невиконання батьківських обов`язків відносно малолітньої ОСОБА_6 , з метою обстеження умов проживання дитини, проведено обстеження житлового приміщення - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_5 , та встановлено незадовільні умови проживання, є газо-, водо-, електропостачання, духота, сморід, розкидані речі, брудно, квартира потребує прибирання, ремонту, провітрювання. Для виховання, розвитку, створені такі умови - є місце для відпочинку; речі за розміром та відповідно потреб відсутні, а ті що наявні - брудні; відсутні необхідна гігієна та харчування для дитини відповідного віку. Відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини, згідно з якими спеціалістом органу опіки визначено небезпечний рівень. Мати - ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст.150, 152, 155, 180 Сімейного кодексу України ухиляється від виконання обов`язків по вихованню та утриманню своєї малолітньої дитини.
26 березня 2025 року рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №211/4, надано малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування (том 2 а.с.2).
14 квітня 2025 року розпорядженням Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, було встановлено опіку над малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено її опікуном ОСОБА_4 (том 1 а.с.115).
Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 народила другу дитину - ОСОБА_7 , актовий запис №329 (том 1 а.с.21, том 3 а.с.143-144).
Відомості про батька малолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , записані відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України.
На підставі витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (том 1 а.с.41).
Згідно з договором безоплатного користування майном (позички) від 22.08.2025 року позичкодавець передав у безоплатне тимчасове користування ОСОБА_1 і її родині (неповнолітні діти) мебльовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Договір укладено строком на 1 рік (том 1 а.с.71-72).
05 листопада 2025 року, ОСОБА_1 змінила місце проживання на підставі договору оренди квартири по АДРЕСА_6 , що підтверджується повідомленням ОСОБА_1 начальника відділу служби (управління) у справах дітей ЗМР по Комунарському району від 12.11.2025 року.
Слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області на запит суду надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про порушення кримінального провадження за №12025082040001224 від 14.09.2025 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 1 ст. 309 КК України (том 3 а.с.135-136, 150-151).
Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Запорізькій області на запит суду надано інформацію від 13.01.2026 року, що згідно з даних обліків ІП «Кримінальне провадження» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» слідчими підрозділами ГУНП в Запорізькій області відносно громадянки ОСОБА_1 , обліковані наступні кримінальні провадження: №12023082040000975 від 22.06.2023 року, 12.07.2023 року повідомлено про підозру за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, 01.09.2023 року провадження направлено до суду з обвинувальним актом; № 12025082040000918 від 09.07.2025 року, 30.07.2025 року повідомлено про підозру за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, 31.07.2025 року провадження направлено до суду з обвинувальним актом; №12025082040001224 від 14.09.2025 року, 07.01.2026 року повідомлено про підозру за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України; № 12026082040000034 від 07.01.2026 року, 09.01.2026 року повідомлено про підозру за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Зазначене підтверджується і інформацією від 22.01.2026 року, наданою департаментом інформатизації МВС України на запит суду (том 3 а.с.148-149, 212).
Відповідно до висновку Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району як органу опіки та піклування від 16.02.2026 року щодо розв`язання спору по цій справі, в рамках розгляду позовної заяви про повернення малолітньої ОСОБА_6 на виховання у родину виникла необхідність обстежити умови проживання матері та перевірити наявність створених умов саме для проживання малолітньої ОСОБА_6 , яку мати бажає повернути на виховання у родину. Під час неодноразових виходів за адресою: АДРЕСА_2 , яку мати зазначала, як адресу фактичного проживання і на яку складено договір безоплатного користування майном, у різний час співробітники служби не змогли потрапити до помешкання, поспілкуватися з ОСОБА_1 та скласти відповідний акт, що прямо може свідчити, що ОСОБА_1 за вищезазначеною адресою не проживала. Так, 09.10.2025 року було здійснено виходи за адресою: АДРЕСА_2 (адреса зазначена ОСОБА_1 як місце свого проживання) та за адресою: АДРЕСА_5 (місце реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ), однак за жодною адресою потрапити до помешкання та поспілкуватися з матір`ю не вдалося. Зі слів сусідів по АДРЕСА_7 , встановлено, що деякий час мешканців квартири немає, маленьку грудну дитину (молодша дитина ОСОБА_1 ) там не бачили. Зі слів сусідів по АДРЕСА_8 , ОСОБА_20 часто буває за вище зазначеною адресою в різний час, маленьку дитину там не бачили. 04.11.2024 року також було здійснено вихід за адресами можливого перебування/проживання ОСОБА_21 . За адресою: АДРЕСА_2 двері помешкання ніхто не відчинив, зі слів сусідів встановлено, що матір з дитиною (грудного віку) за вище зазначеною адресою не бачать. Також здійснено вихід за адресою реєстрації ОСОБА_21 та ОСОБА_6 : АДРЕСА_5 . Саме за вище зазначеною адресою 04.11.2025 року було виявлено ОСОБА_1 і саме там її бачать постійно сусіди. На момент виходу вдома перебувала ОСОБА_20 та її бабуся ОСОБА_22 . ОСОБА_20 поводилася агресивно, перевірити умови проживання не дозволила. З коридору було видно, що помешкання захаращене та потребує ремонту. Зазначила, що не може повідомити, де буде проживати у разі, якщо повернуть ОСОБА_18 , однак не за місцем реєстрації. Крім того, повідомила, що проживає за адресою: АДРЕСА_5 , коли в місті немає молодшої доньки ОСОБА_9 , а коли дитину привозять вона намагається перебувати з нею. Оскільки ОСОБА_9 постійно перебуває в м. Ужгород, ОСОБА_20 фактично визнала той факт, що за адресою: АДРЕСА_2 , не дивлячись на всі твердження, вона не живе. А отже говорити про створені нею умови для проживання ОСОБА_18 говорити не можна. Також, відповідно до інформації, наданої ОСББ «Чумаченка 43», ОСОБА_1 характеризується негативно, в усній формі неодноразово надходили скарги від сусідів з приводу знаходження в квартирі або на сходових клітинах сторонніх осіб, шумну поведінку, засмічення та вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин. 14.11.2025 року стає відомо, що ОСОБА_1 , після виявлення її 05.11.2025 року за адресою реєстрації та підтвердження нею факту її не проживання за адресою: АДРЕСА_2 , змінює місце проживання, винайнявши квартиру у Вознесенівському районі м. Запоріжжя. В ході проведеної роботи стає відомо, що ОСОБА_1 проживає в орендованому помешканні у АДРЕСА_4 . Відповідно до Акту обстеження умов проживання, складеного відділом по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей ЗМР 10.12.2025 року, умови проживання задовільні, помешкання обладнане побутовою технікою та меблями, однак місця для сну для двох дітей немає, речі для старшої доньки відсутні, дитяча ванночка та горщик відсутні, іграшки у дуже обмеженій кількості. Термін оренди житла до 05.02.2026 року. Відповідно до листа, отриманого від Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя № 57-101-7882вих-25 від 08.12.2025, було встановлено, що до Комунарського районного суду направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , за яким її звинувачено у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Також слідчими слідчого відділу ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 149 КК України за фактом спроби вчинення мешканкою Запорізької області дій, які спрямовані на продаж своєї малолітньої дитини. Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження було допитано як свідка ОСОБА_23 , який повідомив, що він особисто знайомий з ОСОБА_1 , є батьком її дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_24 . Також повідомив, що ОСОБА_1 постійно вживала та продовжує вживати наркотичні засоби, а саме так звані «соля», у листопаді 2025 року вони разом вживали їх. Також зазначив, що на його думку, ОСОБА_1 мала намір продати дітей. Відповідно до наказу № 08/09-1к від 08.09.2025 року, наданого ТОВ «БК Віадук» ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду підсобного робітника 2-го розряду з окладом 8100 грн., відповідно до характеристики, наданої ТОВ «БК Віадук» від 03.11.2025 року ОСОБА_1 переведена за проханням робітника за сімейними обставинами на неповний робочий день. 08.01.2026 року Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради було отримано повідомлення служби у справах дітей Ужгородської міської ради щодо малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (молодшої доньки ОСОБА_1 ) В листі йшлося про те, що відповідно до листа ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 07.01.2026 року, у кримінальному провадженні №12025082040001224 від 14.09.2025 року за ч. 3 ст. 149 КК України ОСОБА_1 , яка є матір`ю малолітньої ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 149 КК України, а саме торгівля людьми, вчинене щодо малолітньої ОСОБА_7 . Також було отримано Постанову слідчого ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про залучення у кримінальному провадженні 12025082040001224 законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_7 . Відповідно до постанови слідчого ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про залучення у кримінальному провадженні № 12025082040001224 вбачається, що потерпілою особою у вище зазначеному кримінальному провадженні є ОСОБА_7 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , дії останньої суперечать інтересам малолітньої ОСОБА_7 , у зв`язку з чим виникла необхідність заміни законного представника. Згідно з листом ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, отриманого 15.01.2026 року стало відомо, що 09.01.2026 року ОСОБА_1 додатково повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку в межах об`єднаного кримінального правопорушення за ч.1 ст. 309 КК України. В ході проведеної роботи було встановлено, що з моменту фактичного відібрання дитини ОСОБА_6 мати з`явилася до відділу служби лише 11.11.2024 року, де її було поінформовано про підстави відібрання та місце перебування дитини, повідомлено про взяття дитини на профілактичний облік та роз`яснено алгоритм повернення дитини на виховання в родину. З того часу і до липня 2025 року ОСОБА_1 жодного разу не з`явилася до відділу служби, не цікавилася долею дитини, не виявляла бажання повернути дитину на виховання у родину. Згідно з відповіддю КНП «Міська дитяча лікарня №5» ЗМР №776/02-13 від 03.12.2025 року за час перебування дитини ОСОБА_6 , у закладі у період з 06.11.2024 року по 05.12.2024 року мати ОСОБА_1 двічі навідала дитину, принесла підгузки та йогурт. Відповідно до інформації, наданої адміністрацією КЗ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» ЗОР № 4296 від 20.11.2025 року, за час перебування малолітньої ОСОБА_6 у закладі, ніхто з батьків, родичів не відвідував дитину, станом здоров`я, потребами дитини не цікавився, матеріально ніхто не підтримував. Згідно з відповіддю відділу по Шевченківському району С(у)СД ЗМР № 11-08/2272 від 24.11.2025 року, ОСОБА_1 до відділу служби з питань, пов`язаних з малолітньою донькою ОСОБА_6 у період з квітня по липень 2025 року не зверталася. 20.01.2026 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини, районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району, на яке було винесене питання доцільність/недоцільність звернення до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та надання відповідного висновку. ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату та місце проведення комісії з зазначеного питання, але на засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила. Після засідання на міський телефон відділу по Космічному району служби (управління) у справах дітей ЗМР зателефонував чоловік, який назвався адвокатом ОСОБА_1 та повідомив, що вона не може бути присутньою на комісії, у зв`язку з пошуком іншого житла та переїздом. 27.01.2026 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини, районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району, на яке було винесене питання надання до Комунарського районного суду м.Запоріжжя висновку щодо розв`язання спору за позовною заявою про повернення дитини, відібраної без позбавлення батьківських прав, а також доцільність/недоцільність звернення до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей та надання відповідного висновку. ОСОБА_1 була присутня на засіданні комісії разом з адвокатом Шлецер А.А. та заперечувала стосовно позбавлення її батьківських прав відносно дітей. Пояснила, що молодшу доньку передала іншій особі через небезпечну ситуацію в місті Запоріжжі та неможливістю займатися малечею через вирішення питання повернення до себе старшої доньки та догляду за бабусею. Зазначила, що намагається виправитися. Однак, адресу свого проживання назвати повністю не змогла, як і не надала цих відомостей пізніше. Не надала жодної чіткої відповіді на питання, які стосувалися виконання нею батьківських обов`язків у разі повернення їй на виховання дитини. Така поведінка матері суперечить інтересам малолітньої та становить загрозу для її життя та здоров`я. Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги тяжкість та характер злочинів, які на сьогоднішній день інкримінуються матері, в інтересах дитини, керуючись ст. 19 Сімейного кодексу України, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування, вважає не доцільним повернення малолітньої ОСОБА_6 на виховання ОСОБА_1 (том 3 а.с.196-198).
Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 01.05.2026 року орендодавець надав орендарю ОСОБА_1 і членам її родини в користування строком на 6 місяців квартиру за адресою: АДРЕСА_9 (том 4 а.с.68-69).
Згідно з актом обстеження умов проживання від 08.05.2026 року за адресою проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_9 , спеціалістами Відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради проведено обстеження умов проживання. Житло наймається за договором найму, договір не надано. Умови проживання задовільні. В квартирі є необхідні меблі, речі, побутова техніка. В наявності особисті речі, постільна білизна, в холодильнику наявна їжа, та дитяче харчування. Для дитини є окрема кімната, де є дитяче ліжко з постільною білизною, стілець для годування, стіл. В наявності дитячий одяг для ОСОБА_18 , іграшки та ігри (том 4 а.с.56).
Відповідно до довідки, виданої 03.06.2026 року головою Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області О.М. Буряком, ОСОБА_6 на підставі рішення Нацсоцслужби від 29.05.2026 року № 0000-04.1-10/1073-2026/6869 встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми (а.с.63 зворотна сторона).
Також Районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району як орган опіки та піклування в інтересах дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на їх утримання.
Згідно з рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17.09.2026 року по справі №333/1206/26 суд по цій справі дійшов висновок про наявність виключних підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Рішення суду від 17.09.2026 року по справі №333/1206/26 на час ухвалення цього рішення не набрало законної сили.
Допитана у судовому засіданні 23.03.2026 року свідок ОСОБА_25 суду зазначила, що вона мешкала по сусідству із родиною ОСОБА_13 у по АДРЕСА_8 . ОСОБА_27 мешкала разом із матір`ю та бабусею. Саме на бабусі «усе трималося в сім`ї». Саме вона забирала ОСОБА_20 з пологового будинку після народження першої дитини. Після народження дитини іноді відбувалися сварки між ОСОБА_20 та батьком дитини ОСОБА_28 . Влітку 2025 року у квартирі ОСОБА_13 відбулася пожежа, і ОСОБА_20 виїхала з квартири. До цього часу соціальна служба відібрала у неї дитину. ОСОБА_20 іноді приходила до квартири після пожежі. Під час розмов повідомляла, що хоче повернути дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
Також у справі «М.С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява №2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 Сімейного кодексу України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини першої статті 151 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
За правилом частини першої статті 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Згідно з частиною третьою статті 170 Сімейного кодексу України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.
Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 Сімейного кодексу України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 12 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Саме лише бажання та прагнення особи повернути відібрану за рішенням суду дитину, у розумінні частини третьої статті 170 Сімейного кодексу України, за відсутності належних доказів, які дають підстави для висновку про усунення причин, які стали підставою для її відібрання, не може бути підставою для повернення дитини.
Батькам необхідно надати беззаперечні докази того, що абсолютно всі перешкоди, які стали причиною відібрання дитини, повністю відпали.
При цьому дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання.
Розглянувши позов ОСОБА_1 про повернення їй її дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібраної без позбавлення батьківських прав за рішенням суду від 28.01.2025 року у справі №333/9915/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/9915/24 було відібрано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без позбавлення її батьківських прав, строком на один рік, починаючи з дати фактичного відібрання дитини (07.11.2024 року), у зв`язку з тим, що мати - ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст.150, 152, 155, 180 Сімейного кодексу України ухиляється від виконання обов`язків по вихованню та утриманню своєї малолітньої дитини.
Суд вважає, що сам по собі факт закінчення строку, на який дитину було відібрано за попереднім судовим рішенням, не є безумовною та автоматичною підставою для її повернення батькам.
Аналіз частини третьої статті 170 Сімейного кодексу України свідчить, що визначальною та обов`язковою умовою для повернення дитини є повне усунення причин, які слугували підставою для її відібрання, та встановлення обставин, які свідчать, що повернення дитини до біологічних батьків повністю відповідатиме її найкращим інтересам і не створюватиме загрози її життю, здоров`ю чи моральному вихованню.
Тягар доказування усунення обставин, які стали причиною відібрання дитини, покладається саме на позивача. При цьому суд зобов`язаний ретельно перевірити умови життя батьків та наявність будь-яких ризиків чи нових загрожуючих факторів для дитини в разі її повернення.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами усунення причин, які перешкоджали належному вихованню нею малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також не усунула підстав, що стали причиною вилучення дитини.
Так, судом встановлено, що позивачка не має стабільного та постійного місця проживання. Згідно з матеріалами справи та актами обстеження житлово-побутових умов, ОСОБА_1 протягом останнього року змінила декілька місць проживання. Часта зміна місць проживання, відсутність тривалого права користування чи власності на житло вказують на побутову нестабільність позивачки, що унеможливлює створення постійних, безпечних, комфортних і стабільних умов для виховання, навчання та гармонійного розвитку малолітньої дитини. Крім того, з актів обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою реєстрації місця проживання вбачається відсутність умов для проживання двох малолітніх дітей, а наявний в матеріалах справи останній договір оренди житла від 01.05.2026 року, за адресою: АДРЕСА_9 , укладений лише строком на 6 місяців.
В матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що позивачка зможе матеріально забезпечувати дитину та утримувати її на належному рівні. Відсутність стабільного фінансового доходу та майнова неспроможність позивачки самостійно утримувати дитину в сукупності з іншими факторами свідчать про те, що дитина у разі повернення буде позбавлена необхідних умов для нормального фізичного та інтелектуального розвитку.
Також судом встановлено наявність відкритих стосовно ОСОБА_1 кримінальних проваджень за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 149 і ч. 1 ст. 309 КК України. Наявність невирішеного кримінально-правового конфлікту, ризик притягнення позивачки до кримінальної відповідальності та можливого призначення покарання у виді позбавлення чи обмеження волі свідчать про нестабільність її соціального та правового статусу, а також про нездатність у повній мірі гарантувати дитині безпечне соціальне середовище.
Крім того, з матеріалів справи випливає, що відповідачка ОСОБА_1 фактично самоусунулась від виховання та розвитку молодшої дитини - ОСОБА_7 , передавши її на виховання третій особі, родинні відносини із якою не підтверджені.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що повернення малолітньої дитини ОСОБА_6 її матері - позивачці ОСОБА_1 на даний час є передчасним і може загрожувати безпеці, фізичному та психічному здоров`ю дитини. Повернення дитини в умови, які не є стабільними та безпечними, створить реальний ризик заподіяння їй психологічної травми та може призвести до її повторного відібрання у майбутньому, що суперечить принципу справедливості та рівноваги між інтересами батьків і дитини.
Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН, Конвенції про права дитини, а також практики Європейського суду з прав людини, у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращим інтересам дитини, які за своєю вагою переважають інтереси батьків.
Оскільки позивачка не усунула причини, які стали підставою для відібрання дитини, та перебуває у ситуації життєвої та правової нестабільності, суд вважає, що в задоволенні позову про повернення малолітньої дитини слід відмовити заради забезпечення безпеки та найкращих інтересів самої дитини.
Керуючись ч. 3 ст. 51 Конституції України, ст.151, 170 Сімейного кодексу України, ст.ст.2, 4, 10-13, 77-80, 263-265 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району як органу опіки та піклування, Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування про повернення дитини, відібраної без позбавлення батьківських прав за рішенням суду від 28.01.2025 року у справі №333/9915/24, треті особи - ОСОБА_4 , Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 30 вересня 2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков