Справа № 464/3114/26
пр.№ 2/464/2483/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.09.2026 року м.Львів
Сихівський районний суду м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в:
Позивач через електронний кабінет звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1891724 від 21 травня 2021 року у розмірі 10 943 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3000 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 7743 грн, покликаючись на невиконання взятих на себе зобов`язань.
У зв`язку із поданням до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивачем додано до позовної заяви доказ надсилання відповідачу копій поданих до суду документів (квитанція про доставку документів до електронного кабінету відповідача).
За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В., інформація щодо справи є відкритою та оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.
Суддя ухвалою від 13 травня 2026 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження (просив позивач) без повідомлення (виклику) сторін у зв`язку з малозначністю справи, що визначено імперативними приписами цивільного законодавства.
Ухвала про відкриття провадження оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з додатковим відображенням в електронній формі програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія.
Заперечень проти письмового провадження, визначеного ухвалою суду про відкриття провадження, до суду не надходило, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у такому випадку не здійснюється.
Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою беруться до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо проведення публічного розгляду справи.
Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права.
Як регламентовано ч.6 ст.272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Позивачу/представнику позивача та відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку електронного документа.
Відповідач додатково (альтернативним способом) повідомлявся про розгляд справи зареєстрованим місцем проживання, про що свідчить рекомендоване повідомлення поштового відправлення, а також на адресу електронної пошти, наявної в матеріалах справи (довідка про доставку електронного листа).
Суд ужив передбачених законодавством заходи для повідомлення відповідача та створив умови для реалізації принципу змагальності сторін. Водночас, незважаючи на належне повідомлення, відповідач своїми процесуальними правами не скористався та відзиву не подав, жодних клопотань не заявив.
Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України).
Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 607/16163/19).
У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Як регламентовано ст.ст.13, 14 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
Як регламентовано ст.11 Закону «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону (електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом), вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Суд з`ясував, що 21 травня 2021 року між фінансовою установою ТОВ «ВЕРОНА «ТМ «ГРОШІ ВСІМ» (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено кредитний договір № 1891724 відповідно до Законів України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування» (п.1.9 кредитного договору) шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора - G4424, що підтверджується довідкою кредитодавця про ідентифікацію. Договір також підписано кредитодавцем.
Як зазначено у договорі, метою отримання кредиту є задоволення особистих потреб позичальника, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною, професійною діяльністю, що не суперечать умовам цього договору та не заборонені чинним законодавством.
Надалі між кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та позивачем - новим кредитором укладено договір № 1-01/12/2023 відступлення права вимоги від 01 грудня 2023 року, за яким
позивач набув право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача за кредитним договором.
Суд, аналізуючи вказаний договір, ураховує наступне.
У силу положень ст.18 «Про споживче кредитування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.
У разі якщо особа, яка не є фінансовою установою, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, набуває право вимоги за договором про споживчий кредит у результаті правонаступництва або відповідно до закону, така особа не має права самостійно врегульовувати прострочену заборгованість та зобов`язана залучити до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію.
Фінансова установа - юридична особа, метою створення якої є здійснення діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. Не є фінансовими установами надавачі супровідних послуг, які одночасно не надають також фінансові послуги, а також інші особи, які отримали ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи. Саме таке положення міститься у ст.1 Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (ч.1 ст.104 ЦК України).
За відкритими та доступними відомостями на сайті Національного банку України позивач не включений до Державного реєстру фінансовий установ. До того ж ані текст позовної заяви, ані укладений договір відступлення права вимоги, а також матеріали справи не містять жодних доводів та доказів наявності у позивача статусу фінансової установи.
Якщо позивач не є фінансовою установою, то за правилами ст.18 «Про споживче кредитування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) він набуває право вимоги за договором про споживчий кредит виключно у результаті правонаступництва або відповідно до закону, чого немає у цьому випадку адже укладено договір відступлення права вимоги.
Окремо суд акцентує увагу, що позовна заява взагалі не містить жодних мотивованих обґрунтувань щодо переходу права вимоги до відповідача, у тому числі правових.
Встановлені обставини безумовно свідчать, що кредитні зобов`язання, які виникли до Закону України «Про споживче кредитування», не можуть (за відсутності правонаступництва або відповідно до закону) перейти до юридичної особи, яка не має статусу фінансової установи, яким є позивач. Таким чином позивач не наділений правом звернення з позовом про стягнення заборгованості з відповідача за таким договором.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).
Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту. Наведене зумовлює відмову у позові.
За встановлених обставин інші доводи та докази не спростовують рішення суду, а відомості, які б доводили протилежне, відсутні.
Неподання відзиву відповідачем не звільняє позивача від тягаря доказування. Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19).
У зв`язку з відмовою в позові судові витрати до відшкодування позивачу не підлягають (ст.141 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Відмовити в задоволенні позову.
Судові витрати позивача залишити по понесеним.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Інформація про учасників справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ 44002941, м.Київ, вул.Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008;
відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 30 вересня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО