Дата документу 29.09.2026 Справа № 334/3898/26
Запорізький Апеляційний суд
Єдиний унікальний №334/3898/26 Головуючий у 1- інстанції Козлова Н.Ю.
Провадження № 22-ц/807/2133/26 Суддя-доповідач Мінгазов Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.,
суддів: Бредуна Д.С.,
Подліянової Г.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент -Банк» на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 70998,34 грн., в якому зазначив, що 26.12.2014 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 38.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
АТ «АКЦЕНТ-БАНК» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.
У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по кредитному договору, станом на 27.04.2026 виникла заборгованість у сумі 70998,34 грн., яка складається з наступного: 46280,29 грн. заборгованість за кредитом; 24718,05 грн. заборгованість по відсоткам; 0,00 грн. пеня, 0,00 грн. штраф.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент -Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись із рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2026 року, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі, а також стягнути судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність укладення між сторонами кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості, зазначаючи, що відповідач, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, підтвердила ознайомлення з відповідними умовами, після чого отримала кредитну картку та користувалася кредитними коштами. Крім того, АТ «Акцент-Банк» не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення процентів, вважаючи, що за користування кредитними коштами банк має право на отримання процентів у встановленому договором розмірі, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
21.09.2026 відповідач ОСОБА_1 в особі адвоката Кузьмінова Д.В. подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, та такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що протягом всього періоду обслуговування карткового рахунку Банк систематично здійснював нарахування відсотків за користування лімітом та стягував комісійну винагороду. Такі дії позивача повністю суперечать обсягу фактичних договірних відносин між сторонами. Позивач без належних правових підстав нарахував відповідачу відсотки у загальному розмірі 162 542,86 грн., з яких: 137 824,81 грн. - безпідставно направлено банком у сальдо кредиту (шляхом капіталізації); 24 718,05 грн. - виокремлено банком та безпосередньо заявлено до стягнення у позові. Також без належних правових підстав (за відсутності письмової згоди клієнта) Банком було нараховано та включено до сальдо кредиту комісію в розмірі 6 085,81 грн. Загальна сума безпідставного збільшення заборгованості відповідача за рахунок неправомірного нарахування відсотків та комісій становить 168 628,67 грн. (137 824,81 + 24 718,05 + 6 085,81). Порівняння фактично внесених відповідачем грошових коштів на рахунок із сумою реального використання кредитного ліміту (з урахуванням базових норм ст. 1054 ЦК України) свідчить про наявність факту переплати з боку відповідача у розмірі 97 630,33 грн., отже тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що в цьому випадку є підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.
Судом встановлено, що 26.12.2014 ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-БАНК» і підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», у якій, шляхом проставляння підпису погодилась з тим, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, умовами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, які розташовані в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з договором про надання банком послуг до його укладання і згодна з його умовам, екземпляр договору про надання банківських послуг погодилась отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту банка www.a-bank.com.ua (а.с. 27).
З довідки за картками, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до січня місяця 2020 року; 4323355200500197 строком дії до листопада місяця 2019 року; 4323355200498954 строком дії до листопада місяця 2019 року; № 4323357024062818 строком дії до грудня місяця 2024 року; 4400005551066522 строком дії до грудня місяця 2031 року (а.с. 66).
Згідно з довідкою за лімітами ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № б/н (внутрішньобанківський референс SAMAВ0000[телефон приховано]) від 26.12.2014 за період з 26.12.2014 по 27.04.2026 встановлено кредитні ліміти: 2 000,00 грн станом на 02.03.2015; зменшено банком до 240,00 грн - 27.04.2015; збільшено банком до 14 000,00 грн - 26.11.2015; збільшено банком до 15 000 грн - 20.06.2016; збільшено банком до 42 000,00 грн - 31.08.2016; збільшено банком до 46 300 грн - 18.04.2025 (а.с. 65).
На підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті банку та Тарифи по картці «Універсальна», «Універсальна Gold».
Як вбачається з витягу з Тарифів по картці «Універсальна», «Універсальна Gold» пільговий період становить до 55 днів (діє за умови погашення до 25-го числа місяця, наступного за датою заборгованості); розмір обов`язкового щомісячного платежу - 5% від заборгованості (не менше 100 грн, не менше суми нарахованих відсотків плюс штраф, при його виникненні, але не більше залишку заборгованості); базова процентна ставка на залишок заборгованості в місяць: 3,9% - «Універсальна», 3,7% - «Універсальна Gold»; комісія за зняття власних коштів у банкоматах, пунктах видачі готівки А-Банку та інших банків України - 1 %, комісія за зняття власних коштів у банкоматах і пунктах видачі готівки інших банків за кордоном 2%; ефективна процентна ставка - 58,23% - «Універсальна», 56,44% - «Універсальна Gold» (а.с.26-27).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним договором станом на 27.04.2026 становить 70998 грн 34 коп, яка складається з заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 46280 грн 29 коп, заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості 24718 грн 05 коп та 0,00 грн - штраф (а.с. 7-26).
Зі змісту виписки по картці ОСОБА_1 за період з 26.12.2014 по 27.04.2026 (а.с. 28-64) вбачається, що ОСОБА_1 отримала та використовувала кредитні кошти, оскільки наявні операції за карткою, а саме: перерахування коштів на інші картки, видача готівки, поповнення карткового рахунку, придбання товарів та послуг тощо. Крім цього, судом установлено, що відповідачем здійснювалось поповнення картки на загальну суму 309592,95 грн.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У вказаній анкеті-заяві відсутні дані про отримання кредитної картки, строк її дії, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Aкцент Банку, які розміщені на сайті: https://а-bank.com.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме з цим витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент Банку була ознайомлена відповідачка ОСОБА_1 , і відповідно погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "Акцент Банк".
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в своєму рішенні від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) вважає, що неможливо застосовувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (а-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ "Акцент Банк" у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент Банку, які надав банк, відповідач розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Акцент Банку.
В апеляційній скарзі АТ "Акцент Банк" посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідачка ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а отже виявила згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, не містять підпису ОСОБА_1 , тому відсутні підстави вважати, що остання була ознайомлена з ними.
З матеріалів справи та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка регулярно користувалась своєю кредитною карткою, проводила нею розрахунки, знімала кошти та поповнювала картку. Жодних заяв до Банку про непогодження зі зміною кредитного ліміту нею не подавалось.
Отже, враховуючи, що позивачем не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що внесені відповідачем кошти повинні бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту.
З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, шляхом списання з рахунку відповідача необумовлених умовами договору відсотків за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.
Втім, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань.
Як вбачається з розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідача на момент визначення позивачем суми боргу - 70998,34 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 46280,29 грн., заборгованість за відсотками - 24718,05 грн., при цьому за період з 26.12.2014 по 27.04.2026 з відповідачки були неправомірно списано відсотки 162 542,86 грн., з яких: 137 824,81 грн. - безпідставно направлено банком у сальдо кредиту (шляхом капіталізації), 24 718,05 грн. - виокремлено банком та безпосередньо заявлено до стягнення у позові та комісії у сумі 6 085,81 грн., а разом 168 628,67 грн.
З вказаного вбачається, що тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами підписана відповідачем анкета-заява не містила, отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Виходячи з викладеного, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову та наявності підстав для стягнення заборгованості, не можуть бути прийняті до уваги у зв`язку з їх недоведеністю.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2026 року, у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючий Р.В. Мінгазов
Судді: Д.С. Бредун
Г.С. Подліянова