Справа № 457/1824/25 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.
Провадження № 22-ц/811/1158/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши у місті Львові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на протокольну ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 16 березня 2026 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елітний дім - 2016» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
26 листопада 2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елітний дім - 2016» звернулося з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з утримання будинку в розмірі 7103,60 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 та відповідно членом ОСББ. Відповідно до ст.15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ відповідачка повинна своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі на утримання будинку, однак зазначений обов`язок не виконує.
22 січня 2026 року представник ОСОБА_1 -адвокат ОСОБА_2 подав зустрічний позов до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елітний дім - 2016», у якому просив стягнути з відповідача в користь позивача 50000 грн. матеріальної шкоди (сума підлягає уточненню за результатами судової експертизи) та 100000 грн. моральної шкоди.
Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_1 є споживачем послуг з управління багатоквартирним будинком та не заперечує загальний принцип обов`язковості сплати внесків на утримання будинку, однак вважає, що має право на зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки внаслідок неналежного виконання ОСББ своїх обов`язків з утримання спільного майна(покрівлі будинку) їй завдано значних матеріальних збитків та моральної шкоди. Зазначає, що починаючи з жовтня 2023 року неодноразово зверталася до керівництва ОСББ з повідомленням про протікання покрівлі будинку та пошкодження її квартири, однак її звернення були залишені без реагування. Внаслідок протікання даху вона неодноразово змушена була проводити ремонтні роботи у квартирі та за власний кошт здійснила ремонт даху з метою усунення причин протікання.
Оскаржуваною протокольною ухвалою суду від 16 березня 2026 року, яка оформлена окремим документом після закінчення судового засідання відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви.
Ухвалу оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук В.В.
Вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що обидва позови виникають з одних правовідносин, вимоги за позовами є однорідними та можуть зараховуватись , задоволення зустрічного позову може повністю виключити задоволення первісного позову. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не навів мотивів відмови в прийнятті зустрічного позову, не врахував аргументів відповідача щодо доцільності спільного розгляду позовів чим порушив принцип рівності сторін та право на зарахування зустрічних вимог, передбачене ст.ст. 538, 601 ЦК України. Просить скасувати ухвалу та вирішити питання про прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом або направити справу до суду першої інстанції для вирішення зазначеного питання з дотриманням вимог ст.193 ЦПК України.
Представник ОСББ «Елітний дім-2016» Яровка К.С. подала відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що ухвала є законною, оскільки розгляд зустрічної позовної заяви з первісним є недоцільним. Звертає увагу, що предмет і підстави первісного і зустрічного позову є різними та відповідно відмінним є предмет доказування. Спільний розгляд зустрічного з первісним призведене до більш тривалого розгляду справи та відповідно спричинить збільшення заборгованості перед ОСББ за утримання будинку. Звертає увагу, що апелянт не позбавлена можливості звернутися до суду з окремим позовом . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що відзив не спростовує відсутності мотивів в оскаржуваній ухвалі, а також того, що ЦПК не передбачає такої ухвали, як ухвала про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви. Мотиви відзиву на апеляційну скаргу зводяться до заперечення зустрічного позову по суті. Правові позиції Верховного Суду та Великої Палати, на які посилається позивач, підтверджують саме позицію апелянта щодо доцільності спільного розгляду первісного і зустрічного позовів.
13 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав додаткові пояснення, в яких звертає увагу на порушення судом процесуального закону щодо строку виготовлення повного тексту письмової мотивованої ухвали суду від 16 березня 2026 року та щодо наведених в ній мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про відмову в прийнятті (повернення) зустрічної позовної заяви, у зв"язку з чим розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на протокольну ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 16 березня 2026 року суд проводить без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до ст.193 ЦПК України Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE,№ 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.
Згідно зі ст.193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.
Таким чином, зі змісту статті 193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу, як суд першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Отже, за змістом статті 193 ЦПК України однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів.
Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що "згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоцільність спільного розгляду зазначених позовів, оскільки спір про стягнення заборгованості з утримання будинку і спір про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої неналежним утриманням спільного майна багатоквартирного будинку відрізняються предметом доказування, під час розгляду зазначених вище вимог необхідно встановлювати різні фактичні обставини.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Абзацом 5 частини першої статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства, особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а ОСББ наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів за цими витратам. Тобто обов`язок по сплаті внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку покладається саме на співвласників багатоквартирного будинку.
З матеріалів справи встановлено, що спір за первісним позовом виник з підстав наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинку.За вимогами первісного позову підлягає з`ясуванню наявність чи відсутність заборгованості за утримання будинку та її розмір.
Предметом зустрічного позову є відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої неналежним утриманням спільного майна багатоквартирного будинку.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Верховний Суд у своїх постановах зауважує, що недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це призведе до затягування розгляду справи, істотно розширить предмет доказування. Разом з тим, як вбачається з вимог зустрічного позову, позивачем заявлено клопотання про призначення судової експертизи та у разі його задоволення, провадження у справі буде зупинено.
Крім того, колегія суддів враховує, що вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду, а відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви не позбавляє права заявника звернутись до суду з зазначеним позовом в загальному порядку.
Доводи апеляційної скарги про допущені судом процесуальні порушення не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ч.5 ст.259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності мотивів в оскаржуваній протокольній ухвалі є безпідставними, оскільки суд оформив ухвалу окремими процесуальним документом, що не заборонено процесуальним законом та виклав в ній мотиви відмови у прийнятті (повернення) зустрічної позовної заяви.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 25 вересня 2026 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Протокольну ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 16 березня 2026 року, яка оформлена окремим документомзалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 25 вересня 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра