Справа № 521/1618/26
Номер провадження № 2/521/3289/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Сироти О.О.
за участю представників учасників, учасників справи:
від ОСОБА_1 - особисто;
від Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - не з`явився;
від Державної установи «Південна виправна колонія №51» - Кілішок М.А., який діє на підставі довіреності в порядку самопредставництва.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (65017, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 9, ЄДРПОУ: 40867311), Державної установи «Південна виправна колонія №51» (м. Одеса, Люстдорфська дорога, 9, ЄДРПОУ:08564133) про скасування акту з розслідування нещасного випадку, визнання отриманої травми як такої, що пов`язана із виробництвом
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Державної установи «Південна виправна колонія №51» у якій просить суд: Акт розслідування нещасного випадку, який стався 14.01.2009 року в 14:30 на виробництві Південної виправної колонії №51 управління ГД по ВНН в Одеській області рахувати таким, який не має законної сили, сфальсифікованим та визнати отримання каліцтва на виробництві Державної установи «Південна виправна колонія №51» ГД по ВНН в Одеській області у цеху №1 14.01.2009 року виробничим та винести про це судове рішення.
Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що він вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 30.01.2008 року був засуджений до 7 років позбавлення волі.
Як вказано позивачем, 14.01.2009 року на виробництві в ДУ «Південна виправна колонія №51» у цеху №1, на пресі 315 №10402515, заводський номер №4910, де ОСОБА_1 влаштували на роботу без трудового договору та не застрахували згідно вимог законодавства про державне соціальне страхування з листопада 2008 року, в 14:30 при черговому витягування залишку леміша, спрацював прес №315 №10402515 та рушійною частиною ОСОБА_1 було відрізано перший та другий палець на лівій кисті. При цьому, як вказав ОСОБА_1 , він, як засуджений, виконував денне завдання, отримане від начальника цеху №1 майора ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 вказав, що після отримання травми, яка пов`язана з його роботою на виробництві установи ПВК-51, він був доставлений до медичної установи, де йому була надана медична допомога.
За твердженнями позивача, Акт розслідування та висновок розслідування нещасного випадка від 17.01.2009 року заснований на ч. 4 наказу №156 від 05.07.2002 року, постанові Кабінету Міністрів України №1094 від 21.08.2001 року, які втратили свою силу.
Позивач вказує, що так звані розслідування проводилися без проведення експертиз з виявлення наркотичного або алкогольного сп`яніння, експертизи причин та методу отримання каліцтв, експертизи тяжкості та принципу отримання каліцтв, окрім того, головою комісії, який склав висновок розслідування по факту отримання ним травми 14.01.2009 року був в.о. провідного інженера з охорони праці та техніки безпеки установи підприємства старший лейтенант внутрішньої служби І.Г. Носков, який є особою зацікавленою, оскільки займаючи посаду провідного інженера з охорони праці та техніки безпеки установи підприємства ніс персональну відповідальність за отримання засудженими тілесних ушкоджень.
Позивач звертає увагу, що провідний інженер з охорони праці та техніки безпеки установи підприємства старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_3 ( як зазначено у 6 абзаці висновку) відповідає за вивід засуджених у виробничу зону, про що свідчить запис у журналі виводу засуджених у виробничу зону), також саме ця посадова особа відповідає за життя та здоров`я засуджених; 14.01.2009 року ОСОБА_3 склав акт обстеження пресу 315 № 10402515, писав пояснювальні записки начальнику установи та прокурору, тобто адміністрацією установи була порушена процедура проведення розслідування по факту травми, склад комісії визначений з порушеннями, тобто до комісії входили особи, призначати яких до складу комісії не мали права, документи, які б мала скласти комісія, не складалися, експертизи, які обов`язково мали б бути призначені та проведені, не проводилися, пояснення у засуджених щодо факту травми відбиралися під тиском. Розслідування факту отримання позивачем травми проводилося у порушення Положення про порядок розслідування нещасних випадків, аварій на виробництві та інших нормативно-правових документів, які регулюють проведення розслідувань по факту отримання травм засудженими у місцях позбавлення волі, які допущені до праці.
Окрім наведеного, ОСОБА_1 звернув увагу суду на ту обставину, що внутрішнє розслідування від 17.01.2009 року не є законним, оскільки розслідування з тяжкими наслідками на виробництві проводить спеціальна комісія.
Також, на переконання ОСОБА_1 , під час складення оскаржуваного Акта, членами комісії було незаконно зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 порушив умови та режим засудженого, оскільки без належного дозволу використав прес у своїх особистих цілях, що є неможливим.
Вищезазначені обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11.02.2026 року у справі № 521/1618/26 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого судового засідання.
03.03.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від відповідача - ДУ «ПВК №51» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14224), у якому відповідач просить суд позов ОСОБА_1 до Державної установа «Південна виправна колонія (№51)», Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про скасування акту з розслідування нещасного випадку залишити без задоволення. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відзиву на позов, представник ДУ «ПВК №51», посилаючись на обставини, зазначені позивачем у позові, вказав, що позивач працював на Підприємстві - Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№51)» (з 2009 року назва підприємства змінювалася, наразі підприємство також перебуває в реорганізації та головою комісії призначено - ОСОБА_4 ), яке являється самостійною юридичною особою і лише співпрацює із установою з метою працевлаштування та виховання засуджених.
Також, як вказано представником відповідача, зазначений прес на балансі установи не обліковувався, установа лише повинна здійснювати нагляд за засудженими в частині виводу на роботу на нагляду за засудженими з метою недопущення порушення порядку і режиму відбування покарання.
Твердження позивача щодо того, що службове розслідування було проведено заінтересованими особами установи є безпідставними, оскільки розслідування були проведені на різних рівнях, як пенітенціарної системи, так і прокуратурами всіх рівнів, і всі органи дійшли висновку у відмові у відкритті кримінального провадження та не підтвердили порушення вимог законодавства. До матеріалів справи були залученні листи прокуратури за результатами проведених службових розслідувань. Крім того, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово надавав пояснення з приводу отримання травм, в тому числі і на особистому прийомі прокурора, в яких жодних претензій до установи не мав.
Окрім наведеного, представник відповідача зауважив, що позивач в період з 2009 року був обізнаний про наявність спірного Акту від 17.01.2009 року, однак будь яких дій, направлених на незгоду з ними не висловлював, ані під час надання пояснень, ані під час особистого прийому у прокурора, ані під час чисельних судових розглядів за його зверненням.
Так, як вказано відповідачем, позивач звертався до суду з різними позовними вимогами в тому числі і до ДУ «ПВК №51» так і ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№51)» де неодноразово досліджувалися судами спірні висновки та позивач не заперечував стосовно, ані їх змісту, ані їх висновкам. Спірні висновки досліджувалися у справі №521/11540/13ц, 521/8300/22, 513/575/17, № 521/8300/22, а також у справі де позивач клопотав переглянути рішення за нововиявленими обставинами. Серед іншого, у серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 1» м. Одеси про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн. (справа №521/11540/13ц).
Зазначаючи про встановлені обставини у інших справах, представник відповідача наголосив, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 16.02.2017 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Комунальної установи «Міська клінічна лікарня №1» м. Одеси про відшкодування моральної шкоди, було встановлено, що згідно з тижневою рознарядкою виводу на роботу засуджений ОСОБА_1 разом з іншими засудженими 14 січня 2009 року був виведений для роботи у першу зміну в цех сільгоспмашин. Об 14 год. 30 хв. засуджений ОСОБА_1 , за відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки, включив електропостачання машини, внаслідок чого отримав травматичну ампутацію 1 та 2 пальців лівої кісті. За вказаним фактом Південною виправною колонією №51 проведено розслідування та згідно з висновком та актом від 17 січня 2009 року травма, отримана засудженим ОСОБА_1 14 січня 2009 року, не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, оскільки засуджений ОСОБА_1 грубо порушив встановлений режим утримання. Тобто, травма ОСОБА_1 настала внаслідок самовільного, без дозволу адміністрації, використання останнім з особистою метою обладнання та матеріалів підприємства установи.
В подальшому, як вказано відповідачем, рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 19 жовтня 2023 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань міністерства юстиції, треті особи - Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби» (51) про стягнення морально-психічного збитку, позивачу у задоволенні позову - відмовлено. Даним судовим рішенням встановлено, а саме: « по вказаному факту Південною виправною колонією управління ДДУПВП в Одеській області було проведено розслідування та згідно Висновку та оскаржуваного Акту від 17.01.2009 року встановлено, що травма, отримана засудженим ОСОБА_1 14.01.2009 року не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, так як засуджений ОСОБА_1 грубо порушив встановлений режим утримання. Беручи до уваги норми Наказу № 156 службове розслідування по перевірці порушених питань, які були викладені в заяві засудженого ОСОБА_1 було здійснено відповідно до норм діючого на той момент законодавства та з відповідно правильним висновком про травму внаслідок власної необережності через недотримання норм поводження із пресовим обладнанням». Усі судові рішення набрали законної сили. Тобто в межах розгляду вказаних цивільних справ, судами досліджувалися висновки та Акт комісії, який позивач просить скасувати у даній справі.
Наполягаючи на преюдиційності встановлених судами обставин в інших справах, відповідач вважає, що акт про розслідування нещасного випадку від 14.01.2009 року є правомірним, а травми, отримані ОСОБА_1 14.01.2009 року не можуть бути кваліфіковано як нещасний випадок виробничого характеру, так як засуджений ОСОБА_1 грубо порушив встановлений режим утримання.
Одночасно із цим, відповідач вказує про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із відповідним позовом.
17.03.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (вх. №17827), у якій позивач вказав, що позовна заява є законною і вимоги позивача ОСОБА_1 доведені у повному обсязі. Відповідь на відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відповіді на відзив, позивач, посилаючись на обставини, зазначені ним у позові, наголосив, що обставини, зазначені представником ДУ «ПВК №51» не відповідають дійсності, а тому судом не можуть бути прийняті до уваги.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 10.04.2026 року у справі №521/1618/26 клопотання ОСОБА_1 від 06.04.2026 про виклик свідка ОСОБА_3 (вх. №23293) та заяву про опитування відповідача - Державної установи «Південна виправна колонія №51» (вх. 23294) повернуто ОСОБА_1 без розгляду; у підготовчому провадженні оголошено перерву.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04.05.2026 року у справі №521/1618/26 клопотання ОСОБА_1 від 03.04.2026 року (вх.№23058) про витребування доказів задоволено частково; витребувано з Державної установи «Південна виправна колонія №51» (ЄДРПОУ 08564133, адреса: 65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 9) документацію, зазначену в резолютивній частині ухвали суду.
19.05.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника ДУ «ПВК №51» надійшли письмові пояснення щодо виконання ухвали Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04.05.2026 року у справі №521/1896/26 (вх. №35546), у яких відповідач, посилаючись на викладені ним у відзиві на позовну заяву обставини, доповнив, що документи, стосовно випадку, який стався з ОСОБА_1 , неодноразово вилучалися прокуратурою, копії надавалися до судів різних інстанцій, та наразі відповідач має змогу надати виключно лише ті документи, які фактично наявні у нього станом на час розгляду даної справи. Також відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що в 2019 році в ДУ «ПВК №51» відбулося масове заворушення засуджених, внаслідок чого велика кількість документів була втрачена внаслідок пожежі.
До пояснень відповідачем на вимогу суду було надано низку документів, зокрема, витребуваних за ухвалою суду.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04.06.2026 року у справі №521/1618/26 клопотання ОСОБА_1 від 20.04.2026 року за вх. №26759; від 04.05.2026 року за вх. №30674 про виклик в судове засідання та допит свідків задоволено; викликано в судове засідання свідків для їх допиту: ОСОБА_3 (місце роботи: Департамент з питань мобілізації, підготовки, ведення військового обліку та оборонної роботи (м. Одеса, вул. Артилерійська, 1); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає: АДРЕСА_3 ; у задоволенні клопотань ОСОБА_1 від 25.05.2026 року за вх.№ 36950, від 25.05.2026 року за вх. №36953, від 01.06.2026 року за вх. №39041 про витребування доказів
відмовлено; підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Державної установи «Південна виправна колонія №51» про скасування акту з розслідування нещасного випадку та визнання отриманої травми як такої, що пов`язана із виробництвом закрите; призначено справу до судового розгляду по суті позовних вимог.
07.09.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від позивача надійшла заява про недопустимість доказу (вх. №65474), у якій ОСОБА_1 просить суд визнати наданий йому акт в іншому судовому провадженні неврученим та недопустимим доказом у даній справі. Суд розцінив вказану заяву як письмові пояснення та долучив їх до матеріалів цивільної справи.
Також, в цей же день, 07.09.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від позивача надійшли письмові додаткові пояснення до клопотання про поновлення строку на оскарження Акта розслідування нещасного випадку від 14.01.2009 року (вх. №65470), у яких ОСОБА_1 , посилаючись на обставини, зазначені ним у позові вказав, що оскаржуваний акт від ПВК №51 отримав 27.07.2026 року. Письмові пояснення судом було долучено до матеріалів цивільної справи.
29.09.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника ДУ «ПВК №51» надійшли письмові заперечення на заяву (вх. №72113), у яких представник відповідача - 2 просив суд відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання Акта розслідування від 14.01.2009 року недопустимим доказом; застосувати наслідки пропущення позовної давності та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у справі № 521/1618/26 у повному обсязі. Письмові заперечення судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Також, 29.09.2026 року за вх. №72118 до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача - 2 надійшли письмові заперечення на додаткові пояснення позивача, у яких останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні заяви про недопустимість доказів щодо Акта розслідування нещасного випадку; відмовити у задоволенні клопотання Позивача про поновлення строків звернення до суду (оскарження Акта) у зв`язку з відсутністю поважних причин їх пропуску; застосувати наслідки пропуску позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі. Письмові заперечення судом долучені до матеріалів цивільної справи.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з мотивів, викладених письмово у позові та інших процесуальних заявах по суті спору, просив суд їх задовольнити.
Представник ДУ «ПВК №51» в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог позивача з мотивів, викладених за доводами відзиву на позов, інших процесуальних заяв по суті спору, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, також і з огляду на пропуск позивачем строку для звернення до суду з відповідним позовом.
Представник Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, будь-яких заяв або клопотань суду не заявив, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно із п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача - 1.
Також, під час розгляду справи по суті позовних вимог, в судовому засіданні було допитано свідків: ОСОБА_3 (місце роботи: Департамент з питань мобілізації, підготовки, ведення військового обліку та оборонної роботи (м. Одеса, вул. Артилерійська, 1); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає: АДРЕСА_3 .
Під час допиту вказаних свідків останніх було приведено до присяги свідка та попереджено про кримінальну відповідальність за наданння неправдивих показань та відмову від давання показань.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, заслухавши думку учасників справи, які з`явилися до судового засідання, показання свідків, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Державної установи «Південна виправна колонія №51» про скасування акту з розслідування нещасного випадку, визнання отриманої травми як такої, що пов`язана із виробництвом, враховуючи таке.
Хаджибейським районним судом міста Одеси було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
У справі №521/11540/13-ц судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій встановлено такі обставини:
ОСОБА_1 з 31.10.2008 року відбував покарання в Південній виправній колонії управління в Одеській області № 51 та працевлаштований в цеху сільськогосподарських машин з листопада 2008 року пресувальником преса механічного зусилля 315 т/с.
14.01.2009 року згідно з щотижневою рознарядкою виводу на роботу засудженого ОСОБА_1 разом з іншими засудженими цеху сільгоспмашин з листопада 2008 року пресувальником преса механічного зусилля 315 т/с. Первинний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки позивач одержав на робочому місці 17 листопада 2008 року. Навчання та стажування проходив на робочому місці пресувальника преса механічного зусиллям 315 т/с з 17 листопада 2008 року по 01 грудня 2008 року.
Згідно з тижневою рознарядкою виводу на роботу засуджений ОСОБА_1 разом з іншими засудженими цеху сільгоспмашин виведений для роботи у першу зміну 14 січня 2009 року в цех сільськогосподарських машин. Об 14:30 год засуджений ОСОБА_1 , за відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки, включив електропостачання машини, внаслідок чого отримав травму.
За вказаним фактом Південною виправною колонією управління в Одеській області проведено розслідування та згідно з висновком від 17 січня 2009 року травма, отримана засудженим ОСОБА_1 14 січня 2009 року, не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, оскільки засуджений ОСОБА_1 грубо порушив встановлений режим утримання. Травма ОСОБА_1 настала внаслідок самовільного, без дозволу адміністрації, використання потерпілим з особистою метою обладнання та матеріалів підприємства установи.
Згідно з висновком від 23 грудня 2011 року № 27 комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_1 , складеного експертною комісією Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, вказано: «Згідно з довідкою КУ «Міська клінічна лікарня № 1» м. Одеси від 14 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою 14 січня 2009 року о 15:50 год. Встановлено діагноз: Травматична ампутація І, ІІ пальця лівої кисті на рівні основних фаланг, рвана рана ІІІ пальця лівої кисті. Здійснено: огляд, рентгенограму, первинну хірургічну обробку, формування культей, накладена асептична пов`язка».
Під час розгляду справи №513/757/17, зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено такі обставини:
ОСОБА_1 з 31 жовтня 2008 року відбував покарання в Південній виправній колонії управління ДДУПВП в Одеській області №51, правонаступником якої є ДУ «ПВК №51», був працевлаштований в цеху сільгоспмашин з листопада 2008 року пресувальником преса механічного зусилля 315 т/с.
17 листопада 2008 року по 01 грудня 2008 року ОСОБА_1 пройшов стажування на робочому місці пресувальника механічного цеху. Після проходження стажування та перевірки знань і навичок ОСОБА_1 отримав допуск до самостійної роботи. Повторний інструктаж з техніки безпеки ОСОБА_1 пройшов 05 січня 2009 року.
Розпорядженням № 27 від 01 грудня 2008 року Південною виправною колонією управління ДДУПВП в Одеській області ОСОБА_1 було допущено до самостійної роботи на пресі механічному 315 т/с.
Згідно з тижневою рознарядкою виводу на роботу засуджений ОСОБА_1 разом з іншими засудженими 14 січня 2009 року був виведений для роботи у першу зміну в цех сільгоспмашин.
Об 14 год. 30 хв. засуджений ОСОБА_1 , за відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки, включив електропостачання машини, внаслідок чого отримав травматичну ампутацію 1 та 2 пальців лівої кісті.
За вказаним фактом Південною виправною колонією №51 проведено розслідування та згідно з висновком від 17 січня 2009 року травма, отримана засудженим ОСОБА_1 14 січня 2009 року, не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, оскільки засуджений ОСОБА_1 грубо порушив встановлений режим утримання.
Тобто, травма ОСОБА_1 настала внаслідок самовільного, без дозволу адміністрації, використання останнім з особистою метою обладнання та матеріалів підприємства установи.
Зазначені обставини встановлені рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2017, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та Комунальної установи «Міська клінічна лікарня №1» м.Одеси про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч.5ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Враховуючи те, що представники відповідачів, які не брали участі у розгляді наведеної вище справи, зазначені обставини не лише не спростовували, а наполягали на тому, що вони встановлені правильно, апеляційний суд вважає, що обставини протиправної поведінки засудженого ОСОБА_1 при виконанні ним трудових обов`язків доказуванню не підлягають.
Оскільки обставини щодо отримання ОСОБА_1 14 січня 2009 року травми, встановлені рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2017 року, яке набрало законної сили, здійснення переоцінки такого судового рішення іншим судом буде порушенням вимог процесуального закону.
У справі № 521/8300/22 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено такі обставини: 14.01.2009 мав місце випадок травмування засудженого ОСОБА_1 .
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.01.2009 оперуповноваженого оперативного відділу ПВК-51 УДДУВП в Одеській області капітана внутрішньої служби ОСОБА_9 , встановлено, що засуджений ОСОБА_1 в установі знаходиться з 31.10.2008. Під час знаходження на карантині 31.10.2008 був проведений вступний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки, провідним інспектором з охорони праці та техніки безпеки ОСОБА_10 , про що свідчить запис у журналі реєстрації вступних інструктажів з охорони праці. Первинний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки позивач одержав на робочому місці 17.11.2008. Навчання та стажування проходив на робочому місці пресувальника преса механічного зусиллям 315 т/с з 17.11.2008 по 01.12.2008, згідно з п. 7.1 наказу № 15 Державного комітету з нагляду за охороною праці від 26.01.2005. Після проходження стажування та перевірки знань начальником цеху № 1 майором внутрішньої служби ОСОБА_11 , отримав допуск до самостійної роботи, про що свідчать записи у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці та особистий підпис засудженого ОСОБА_1 . Повторний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки проведено на робочому місці 05.01.2009 начальником цеху № 1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 14.01.2009, згідно щотижневої рознарядки виводу на роботу засуджених, ОСОБА_1 разом з іншими засудженими цеху сільгоспмашин був виведений для роботи у першу зміну. Після виводу на роботу засуджених у цех сільгоспмашин начальником цеху майором внутрішньої служби ОСОБА_11 кожному засудженому було доведено змінне завдання під особистий підпис, про що свідчать підписи засуджених у журналі видачі змінних завдань та обліку виконаних робіт. Засуджений ОСОБА_1 повинен був після здійснення механічного удару преса спеціальними щипцями виймати косинки та кидати їх в контейнер для відходів. Виходячи з пояснень засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_1 встановлено, що приблизно біля 14.30 год. засуджений ОСОБА_14 після механічного удару преса відключив його від електропостачання кнопкою на пульті управління пресом. Після цього він, як старший зміни, сказав засудженому ОСОБА_1 , щоб той змастив циліндрові направляючі пуансону і матриці штампу, а сам разом із засудженими ОСОБА_13 і ОСОБА_12 почали переносити відштампований леміш до пресу механічному зусиллям 160 т/с для послідуючої технологічної операції. Цим часом засуджений ОСОБА_1 користуючись відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки для вирівняння перекосу свого ліжка в житловій зоні. Для чого він взяв з контейнера для відходів металеву стрічку довжиною біля 40 см, шириною 3 см та товщиною 5 мм. Після чого він включив електропостачання кнопкою на пульті управління пресом, встановив полосу в направляючі штампу та тримаючи її лівою рукою почав ногою нажимати на педаль подання зжатого повітря для приведення в дію маховика. Під час натискування на педаль, ліва рука засудженого ОСОБА_1 зісковзнула з безпечної відстані утримання металевої полоски. Побачивши це він відпустив ногою педаль подання зжатого повітря, але при цьому вже отримав травму: «Травматична ампутація І-ІІ пальців лівої кісті на рівні основних фаланг. Рвана рана ІІІ-го пальця лівої кісті.». На момент отримання травми прес механічним зусиллям 315 т/с, інвентарний № 10402515 знаходився в технічно справному стані. Отримання травми засудженим ОСОБА_1 стало можливим в наслідок грубого порушення ним встановленого режиму утримання, а саме: в самовільному, без дозволу адміністрації використані для своїх особистих потреб обладнання та матеріалів підприємства установи (преса механічного зусилля 315 т/с, металевих відходів); в самовільному виконанні роботи, не передбаченої змінним завданням і не дорученої адміністрацією установи.
Отже, зазначеною постановою встановлено, що травма ОСОБА_1 настала внаслідок самовільного, без дозволу адміністрації, використання останнім з особистою метою обладнання та матеріалів підприємства установи.
Постанова є чинною, позивачем не оскаржена, інших доказів, які б спростовували викладені в ній обставини позивачем не надано.
24.02.2009 начальником інспекції з Державного нагляду за охороною праці та навколишнього середовища УДДУВП в Одеській області, начальником сектору виробництва та маркетингу УДДУВП в Одеській області майором вн. служби та начальником сектору інженерного забезпечення УДДУВП в Одеській області старшим лейтенантом внутрішньої служби було складено висновок службового розслідування по перевірці порушених питань, які були викладені в заяві засудженого ОСОБА_1 . Комісією досліджено письмові пояснення, документи та встановлено, що травма, яка була отримана засудженим ОСОБА_1 14.01.2009 не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, так як засуджений ОСОБА_1 грубо порушив режим утримання, а саме: самовільно, без дозволу адміністрації використав для своїх особистих потреб обладнання та матеріали підприємства установи пресу; самовільно виконував роботи, не передбаченої змінним завданням і не дорученої адміністрацією установи.
На час події, яка сталася з позивачем, діяв наказ Департаменту № 156 від 05.07.2002 "Про застосування в органах, установах, навчальних закладах та на підприємствах кримінально-виконавчої системи Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 10094", отже положення наказу Державного Департаменту з питань виконання покарань № 44 від 11.03.2009 "Про затвердження Положення про порядок розслідування та ведення обліку аварій і нещасних випадків на виробництві, що сталися з особами, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізолятор", на які посилається позивач, суд вірно не прийняв до уваги з урахуванням того, що відповідний порядок почав діяти з 14.04.2009 (дата набрання чинності), водночас травму ОСОБА_1 отримав 14.01.2009.
Враховуючи обставини даної справи та подані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, встановивши, що травма ОСОБА_1 настала внаслідок самовільного, без дозволу адміністрації, використання останнім з особистою метою обладнання та матеріалів підприємства установи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки за даних обставин нещасний випадок з позивачем не є таким, що пов`язаний із виробництвом.
Позивач невідкладно, після травмування був забезпечений наданням йому медичної допомоги, було створено комісію та організовано розслідування причин та обставин нещасного випадку, за результатами якого було складено відповідний висновок.
Слід також зазначити, що відповідно до п.1.1 наказу № 191 від 04.10.2004 року Департаменту "Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження або позбавлення волі" засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я, спеціальність. Засуджені залучаються до праці на підприємствах або в майстернях (далі - підприємства) установ, а також на державних або інших форм власності підприємствах на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Департаменту (п.3.1).
Праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці. Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку.
Із заробітної плати, отриманих пенсій та інших доходів засуджених здійснюються утримання відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів (крім сум отриманих пенсій) фізичних осіб; аліменти; вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецодягу та спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян: за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків заподіяних засудженими державі під час відбування покарання. Під час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховуються у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного Фонду України в порядку і у розмірах, передбачених законодавством. Страхування засуджених вказаним наказом не передбачено (п.4.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого Кодексу України (у редакції, яка діяла станом на час відбуття позивачем покарання) засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Стаття 122 Кримінально-виконавчого Кодексу України передбачала, що засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера і з неї відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та інше), при цьому не менш як двадцять п`ять відсотків пенсії зараховується на особовий рахунок засудженого. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.
Законом України № 1186-VII від 08.04.2014 року "Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засуджених до європейських стандартів" змінено поняття "повинен працювати" на поняття "має право працювати", тобто вказаний закон слід розуміти як початок часу з якого засуджені не повинні працювати під час відбуття покарання, а мають право працювати.
Законом України № 1492-VIII від 07.09.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" встановлено особливості роботи засуджених із одночасним їх регулюванням законодавством про працю України з особливостями Кримінально-виконавчого кодексу України.
Отже, під час відбуття покарання ОСОБА_1 були встановлені норми законодавства якими врегульовано питання самозабезпечення засудженими власних потреб (одяг, харчування, комунальні послуги та ін.) за власні кошти, а не за кошти держави і праця засуджених в установах виконання покарань була як основний інструмент отримання коштів на утримання засуджених в установах.
Укладення трудового договору з засудженим, чинним на той час законодавством, не передбачалося.
Довідкою від 17.0.2009 Управління держдепартаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (№ 51) Південної виправної колонії стверджується, що ОСОБА_1 з 31.10.2008 по 31.07.2009 відбував покарання в Південній виправній колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (№ 51) та був працевлаштований на підприємстві ПВК № 51 йому нараховувалась заробітна плата, з особового рахунку придбавалися товари, частина коштів зарахувалася на особливий рахунок засудженого.
За таких обставин посилання апелянта на те, що його незаконно залучали до праці є безпідставними.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 19.10.2023 року у справі №521/8300/22, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18.04.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань міністерства юстиції, треті особи - Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби» (51) про стягнення морально-психічного збитку залишено без задоволення.
Одночасно із цим, судом також встановлено, що під час розгляду справи №521/1896/24 судом також було встановлено, а позивачем не заперечено такі обставини:
Позивач ОСОБА_1 відбував покарання в ПВК-51 УДДУВП в Одеській області з 31.10.2008р. Під час знаходження на карантині 31.10.2008р. з ОСОБА_1 був проведений вступний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки, провідним інспектором з охорони праці та техніки безпеки ОСОБА_10 , про що свідчить запис у журналі реєстрації вступних інструктажів з охорони праці. Первинний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки позивач одержав на робочому місці 17.11.2008 року. Навчання та стажування проходив на робочому місці пресувальника преса механічного зусиллям 315 т/с з 17.11.2008 року по 01.12.2008 року, згідно п. 7.1 наказу № 15 Державного комітету з нагляду за охороною праці від 26.01.2005р. Після проходження стажування та перевірки знань начальником цеху № 1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 , отримав допуск до самостійної роботи. 14.01.2009 року, згідно щотижневої рознарядки виводу на роботу засуджених ОСОБА_1 разом з іншими засудженими цеху сільгоспмашин був виведений для роботи у першу зміну. Після виводу на роботу засуджених у цех сільгоспмашин начальником цеху майором внутрішньої служби ОСОБА_2 кожному засудженому було доведено змінне завдання під особистий підпис, про що свідчать підписи засуджених у журналі видачі змінних завдань та обліку виконаних робіт. Засуджений ОСОБА_1 повинен був після здійснення механічного удару преса спеціальними щипцями виймати косинки та кидати їх в контейнер для відходів. Приблизно біля 14.30 год. засуджений ОСОБА_14 після механічного удару преса відключив його від електропостачання кнопкою на пульті управління пресом. Цим часом засуджений ОСОБА_1 користуючись відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки для вирівняння перекосу свого ліжка в житловій зоні. Для чого він взяв з контейнера для відходів металеву стрічку довжиною біля 40 см, шириною 3 см та товщиною 5 мм. Після чого він включив електропостачання кнопкою на пульті управління пресом, встановив полосу в направляючі штампу та тримаючи її лівою рукою почав ногою нажимати на педаль подання зжатого повітря для приведення в дію маховика. Під час натискування на педаль, ліва рука засудженого ОСОБА_1 зісковзнула з безпечної відстані утримання металевої полоски. Побачивши це він відпустив ногою педаль подання зжатого повітря, але при цьому вже отримав травму: «Травматична ампутація І-ІІ пальців лівої кісті на рівні основних фаланг. Рвана рана ІІІ-го пальця лівої кісті.». На момент отримання травми прес механічним зусиллям 315 т/с, інвентарний № 10402515 знаходився в технічно справному стані.
Станом на 14 січня 2009 року, діяв наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань № 156 від 05.07.2002 року "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, аварій, професійних захворювань, що сталися з особами, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи». Даним наказом №156 від 05.07.2002 року установлено, що органи, установи, навчальні заклади та підприємства кримінально-виконавчої системи при розслідуванні нещасних випадків, що сталися з їх робітниками, які працюють на умовах трудового договору, керуються Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094.
Відповідно до пункту 17 вказаного Положення до складу комісії з розслідування включаються: керівник ( спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа ( спеціаліст) на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з охорони праці ( голова цієї комісії), керівник структурного відділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.
Як убачається зі змісту оспорювального висновку розслідування про факт отримання травми засудженим ОСОБА_1 14 січня 2009 року, затвердженого начальником ПВК №51 17.01.2009 року, на підставі матеріалів розслідування проведеного з 14 по 17 січня 2009 року, комісія Південної виправної колонії управління ДДУПВП в Одеській області ( №51) призначена розпорядження начальника установи від 14 січня 2009 року №2, у складі: Голови комісії : в.о. провідного інженера з охорони праці та техніки безпеки підприємства установи старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 ; членів комісії: головного інженера підприємства установи підполковника внутрішньої служби Гафарова І.В.; начальника енерго-механічного відділу підприємства установи Вінського В.Ф.; начальника відділення №3 соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи капітана внутрішньої служби Стерпула В.В.; оперуповноваженого оперативного відділу установи капітана внутрішньої служби Коди М.В.
Враховуючи склад комісії, суд приходить до висновку, що комісія створена у відповідності до пункту 17 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094 та відповідно до Наказу №156.
В ході розгляду справи судом проаналізовано висновок службового розслідування затвердженого начальником ПВК №51 17.01.2009 року, з якого убачається, що комісією становлено наступне: Засуджений ОСОБА_1 в установі знаходиться з 31 жовтня 2008 року. Під час знаходження на карантині 31.10.2008 року був проведений вступний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки, провідним інженером з охорони праці та техніки безпеки ОСОБА_10 , про що свідчить запис у журналі реєстрації вступних інструктажів з охорони праці. Засуджений ОСОБА_1 був працевлаштований в цеху сільгоспмашин з листопада 2008 року пресувальником преса механічного зусиллям 315 т/с. Первинний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки одержав на робочому місці 17 листопада 2008 року. Інструктаж проведено начальником цеху №1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 . Навчання та стажування проходив на робочому місці пресувальника преса механічного зусиллям 315 т/с17.11.2008 року по 01.12.2008 року, згідно п.7.1. наказу №15 Державного комітету з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року. Після проходження стажування та перевірки знань начальником цеху №1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 , отримав допуск до самостійної роботи, про що свідчить записи у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці та особистий підпис засудженого ОСОБА_1 . Повторний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки проведено на робочому місці 05 січня 2009 року, начальником цеху № 1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 .. Згідно щотижневої рознарядки виводу на роботу засуджений ОСОБА_1 разом з іншими засудженими цеху сільгоспмашин був виведений для роботи у першу зміну 14 січня 2009 в цех сільгоспмашин. Вивід засуджених в виробничу зону здійснив майстер цеху №1 старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_3 , про що свідчить запис у журналі виводу засуджених в виробничу зону. Після виводу на роботу засуджених в цех сільгоспмашин начальником цеху майором внутрішньої служби ОСОБА_2 кожному засудженому було доведено змінне завдання під особистий підпис, про що свідчать підписи засуджених у журналі видачі змінних завдань та обліку виконаних робіт. Засуджений ОСОБА_12 одержав змінне завдання на подання з контейнера заготовки лемешу засудженому ОСОБА_13 .. Засуджений ОСОБА_13 повинен був вставляти заготівку лемешу у направляючі контуру штампу. Засуджений ОСОБА_14 згідно змінного завдання виставляв заготівку лемешу у направляючих під упор та натискував на педаль подання зжатого повітря для приведення в дію маховика, а засуджений ОСОБА_1 повинен був після здійснення механічного удару преса спеціальними щипцями виймати косинки та кидати їх в контейнер для відходів. Згідно пояснення начальника цеху №1 майора внутрішньої служби ОСОБА_2 , під час проведення погодинної перевірки наявності засуджених на робочих місцях об 14 годині 10 хвилин, всі засуджені знаходились на робочих місцях та виконували роботу згідно отриманому змінному завданню, про що свідчать записи у журналі погодинних перевірок наявності засуджених на робочих місцях. Після проведення погодинної перевірки майор внутрішньої служби ОСОБА_2 , пішов до токарної дільниці для роз`яснення засудженому про порядок токарних операцій при обробці вала редуктора.
Виходячи з пояснень засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_1 встановлено, що приблизно біля 14 годині 30 хвилин засуджений ОСОБА_14 після механічного удару преса відключив його від електропостачання кнопкою на пульті управління пресом. Після цього він як старший зміни сказав засудженому ОСОБА_1 , що той змастити циліндрові направляючі пуансону і матриці штампу, а сам разом з засудженим ОСОБА_13 і ОСОБА_12 почали переносити відштампований леміш к прес механічному зусиллям 160 т/с для послідуючої технологічної операції. Цім часом засуджений ОСОБА_1 користуючись відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки для вирівняння перекосу свого ліжка в житлової зоні на відділенні. Для чого він взяв з контейнера для відходів металеву стрічку довжиною біля 40 см., шириною 3 см. та товщиною 5 мм. Після чого він включив електропостачання кнопкою на пульті управління пресом, вставив полосу в направляючі штампу та тримаючи її лівою рукою, почав ногою нажимати на педаль подання зжатого повітря для приведення в дію маховика. Під час натискування на педаль, ліва рука засудженого ОСОБА_1 зісковзнула з безпечної відстані утримання металевої полоси. Побачивши це він відпустив ногою педаль подання зжатого повітря, але при цьому вже отримав травму: "Травматична ампутація І-ІІ пальців лівої кісті на рівні основних фаланг.
Відчувши різкий біль в області пальців лівої руки засуджений ОСОБА_1 почав голосно звати по допомогу. На його крик прибули засуджені ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 .. Засуджений ОСОБА_14 зняв с себе ремінь і перев`язав ліву руку засудженому ОСОБА_1 в області ліктю, швидко відключив електропостачання преса та разом з засудженим ОСОБА_13 проводили його до медичної частини установи, де йому була надана перша медична допомога. Після надання допомоги засудженого було доставлено автомобілем швидкої допомоги до Одеської міської клінічної лікарні №1 для надання кваліфікованої медичної допомоги.
На момент отримання травми прес механічним зусиллям 315 т/с, інвентарний №10402515 знаходився в технічно справному стані (акт обстеження додається).
Отримання травми засудженим ОСОБА_1 стало можливим внаслідок грубого порушення ним встановленого режиму утримання, а саме в самовільному, без дозволу адміністрації використанні для своїх особистих потреб обладнання та матеріалів підприємства установи (преса механічного зусиллям 315 т/с, металевих відходів); в самовільному виконанні роботи, не передбаченої змінним завданням і не дорученої адміністрацією установи. На підставі викладеного комісія прийшла до висновку, що травма, отримана засудженим ОСОБА_1 14 січня. 2009 року, не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, так як згідно пункту 4 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 05 липня 2002 року №156 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, аварій, професійних захворювань, що сталися з особами, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи", засуджений ОСОБА_1 , грубо порушив встановлений режим утримання, а саме: - в самовільному, без дозволу адміністрації використанні для своїх особистих потреб обладнання та матеріалів підприємства установи (преса механічного зусиллям 315 тіс, металевих відходів); - в самовільному виконанні роботи, не передбаченої змінним завданням і не дорученої адміністрацією установи.
За результатами розслідування акти по формі Н-1та НТЗ не складаються та даний випадок не береться на облік в службі охорони праці.
Відповідно до пункту 6 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094, яке застосовується в разі настання нещасного випадку на підприємствах кримінально-виконавчої системи, відповідно до Наказу №156 від 05.07.2002 року, за висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов`язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки (додаток 1), що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов`язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні; приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця; використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку; провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов`язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця тощо); ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об`єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством; надання підприємством шефської допомоги; перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов`язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов`язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища; прямування працівника до(між) об`єкта(ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об`єкта за дорученням роботодавця; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.
Відповідно до пункту 7 вказаного Положення за висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов`язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 також про випадки: природної смерті працівників під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) або протягом чотирьох годин після виходу на поверхню внаслідок гострої серцево-судинної недостатності; самогубства працівників плавскладу на суднах морського та рибопромислового флоту в разі перевищення терміну перебування їх у рейсі, обумовленого колективним договором, або їх природної смерті внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних та шкідливих виробничих факторів.
Пунктом 12 вищенаведеного Положення також визначено перелік підстав, за наявності яких нещасний випадок визнається таким, що не пов`язаний з виробництвом і не складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки що сталися з працівниками.
Такими підставами, зокрема є: під час прямування на роботу або з роботи пішки, на громадському власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався в інтересах цього підприємства; за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ; під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу работодавця, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими речовинами, а також унаслідок їх дії ( асфікція, інсульт,зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував в стані алкогольного сп`яніння, був відсторонений від роботи згідно з встановленим порядком; під час скоєння ними злочинів або інших правопорушень, якщо такі дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 7 цього Положення, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури.
Комісія призначена начальником ПВК №51 здійснювала службове розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 14 грудня 2009 року під час відбування останнім покарання в ПВК-51, досліджувала документи (щотижневу рознарядку виводу на роботу, записи у журналі погодинних перевірок наявності засуджених на робочих місцях і т.д.), відбирала пояснення у інших засуджених, у самого ОСОБА_1 , який на той момент до адміністрації установи претензій не мав, у посадових осіб установи, які є відповідальними за вивід засуджених до місця праці, тобто провела розслідування відповідно до норм діючого на той момент законодавства та зробила правильний висновок про травму внаслідок власної необережності через недотримання норм поводження із пресовим обладнанням. На підставі ретельно досліджених доказів, комісія встановила факти, що засуджений ОСОБА_1 самовільно, без дозволу адміністрації використав для своїх особистих потреб обладнання та матеріали підприємства установи (преса механічного зусиллям 315 тіс, металевих відходів), самовільно виконав роботу, не передбачену змінним завданням і не доручену адміністрацією установи.
Висновки комісії яка здійснювала службове розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 14 грудня 2009 року під час відбування останнім покарання в ПВК-51, підпадають під дію Пункту 12 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094, яке застосовується в разі настання нещасного випадку на підприємствах кримінально-виконавчої системи, відповідно до Наказу №156 від 05.07.2002 року.
Наведені у висновку комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку факти підтверджуються об`єктивними доказами та вказано належні з точки зору Положення підстави вважати, що нещасний випадок, який стався із ОСОБА_1 , є таким, що не пов`язаний із виробництвом.
Беручи до уваги норми Наказу № 156 службове розслідування по перевірці порушених питань, які були викладені в заяві засудженого ОСОБА_1 було здійснено відповідно до норм діючого на той момент законодавства та з відповідно правильним висновком про травму внаслідок власної необережності через недотримання норм поводження із пресовим обладнанням.
Розпорядженням начальника, полковника внутрішньої служби ПВК №51 С.А. Назаряна від 14.01.2009 року було створено комісію по проведенню службового розслідування по факту травми засудженого ОСОБА_1 .
У даній справі встановлено наступні обставини.
Відповідно до Акта розслідування нещасного випадку, який трапився 14 січня 2009 року у 14 годині 30 хвилин на підприємстві Південної виправної колонії управління ДДУПВП в Одеській області (№51) від 17.01.2009 року, на підставі матеріалів розслідування, комісією, призначеною розпорядженням начальника Південної виправної колонії управління ДДУПВП в Одеській області (№51), від 14.01.2009 року №2, у складі: голови комісії: в.о. провідного інженера з охорони праці та техніки безпеки підприємства установи старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 , членів комісії: головного інженера підприємства установи підполковника внутрішньої служби Гафарова І.В., начальника енерго-механічного відділу підприємства установи Вінського В.Ф.; начальника відділення №3 соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи капітана внутрішньої служби Стерпула В.В.; оперуповноваженого оперативного відділу установи капітана внутрішньої служби ОСОБА_9 було проведено в період з 14 по 17 січня 2009 року розслідування по факту отримання травми 14 січня засудженим ОСОБА_1 , 1967 року народження, засудженого за ст. 307 ч. 2 КК України на строк 05 років 00 місяців, початок строку 27.02.2007 року, кінець 27.02.2012 року 3 відділення, 32 бригада, яка виникла в цеху сільгоспмашин установи.
Вказано, що засуджений ОСОБА_1 в установі знаходиться з 31 жовтня 2008 року. Під час знаходження на карантині 31.10.2008 року був проведений вступний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки, провідним інженером з охорони праці та техніки безпеки ОСОБА_10 , про що свідчить запис у журналі реєстрації вступних інструктажів з охорони праці. Засуджений ОСОБА_1 був працевлаштований в цеху сільгоспмашин з листопада 2008 року пресувальником преса механічного зусиллям 315 т/с. Первинний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки одержав на робочому місці 17 листопада 2008 року. Інструктаж проведено начальником цеху №1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 . Навчання та стажування проходив на робочому місці пресувальника преса механічного зусиллям 315 т/с з 17.11.2008 року по 01.12.2008 року, згідно п.7.1. наказу №15 Державного комітету з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року. Після проходження стажування та перевірки знань начальником цеху №1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 , отримав допуск до самостійної роботи, про що свідчить записи у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці та особистий підпис засудженого ОСОБА_1 . Повторний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки проведено на робочому місці 05 січня 2009 року, начальником цеху № 1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 .
Місцем події є цех сільгоспмашин, розташований в виробничій зоні південної виправної колонії №51. Станом на 14 годину 30 хвилин 14 січня 2009 року прес механічний зусиллям 315 т/с КДО315 знаходиться в технічно справному стані та відповідає нормам технічної безпеки. Всі вузли та механізми, пускорегулювальна апаратура знаходяться в технічно-справному стані і працюють в робочому режимі. Захисні пристрої частин агрегату, що обертається, знаходяться в технічно - справному стані.
Згідно щотижневої рознарядки виводу на роботу засуджений ОСОБА_1 разом з іншими засудженими цеху сільгоспмашин був виведений для роботи у першу зміну 14 січня 2009 в цех сільгоспмашин. Вивід засуджених в виробничу зону здійснив майстер цеху №1 старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_3 , про що свідчить запис у журналі виводу засуджених в виробничу зону. Після виводу на роботу засуджених в цех сільгоспмашин начальником цеху майором внутрішньої служби ОСОБА_2 кожному засудженому було доведено змінне завдання під особистий підпис, про що свідчать підписи засуджених у журналі видачі змінних завдань та обліку виконаних робіт. Засуджений ОСОБА_12 одержав змінне завдання на подання з контейнера заготовки лемешу засудженому ОСОБА_13 . Засуджений ОСОБА_13 повинен був вставляти заготівку лемешу у направляючі контуру штампу. Засуджений ОСОБА_14 згідно змінного завдання виставляв заготівку лемешу у направляючих під упор та натискував на педаль подання зжатого повітря для приведення в дію маховика, а засуджений ОСОБА_1 повинен був після здійснення механічного удару преса спеціальними щипцями виймати косинки та кидати їх в контейнер для відходів. Згідно пояснення начальника цеху №1 майора внутрішньої служби ОСОБА_2 , під час проведення погодинної перевірки наявності засуджених на робочих місцях об 14 годині 10 хвилин, всі засуджені знаходились на робочих місцях та виконували роботу згідно отриманому змінному завданню, про що свідчать записи у журналі погодинних перевірок наявності засуджених на робочих місцях. Після проведення погодинної перевірки майор внутрішньої служби ОСОБА_2 , пішов до токарної дільниці для роз`яснення засудженому про порядок токарних операцій при обробці вала редуктора.
Виходячи з пояснень засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_1 встановлено, що приблизно біля 14 годині 30 хвилин засуджений ОСОБА_14 після механічного удару преса відключив його від електропостачання кнопкою на пульті управління пресом. Після цього він як старший зміни сказав засудженому ОСОБА_1 , щоб той змастив циліндрові направляючі пуансону і матриці штампу, а сам разом з засудженим ОСОБА_13 і ОСОБА_12 почали переносити відштампований леміш к прес механічному зусиллям 160 т/с для послідуючої технологічної операції. Цим часом засуджений ОСОБА_1 користуючись відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки для вирівняння перекосу свого ліжка в житлової зоні на відділенні. Для чого він взяв з контейнера для відходів металеву стрічку довжиною біля 40 см., шириною 3 см. та товщиною 5 мм. Після чого він включив електропостачання кнопкою на пульті управління пресом, вставив полосу в направляючі штампу та тримаючи її лівою рукою, почав ногою нажимати на педаль подання зжатого повітря для приведення в дію маховика. Під час натискування на педаль, ліва рука засудженого ОСОБА_1 зісковзнула з безпечної відстані утримання металевої полоси. Побачивши це він відпустив ногою педаль подання зжатого повітря, але при цьому вже отримав травму: "Травматична ампутація І-ІІ пальців лівої кісті на рівні основних фаланг. Відчувши різку біль в області пальців лівої руки засуджений ОСОБА_1 почав голосно звати по допомогу. На його крик прибули засуджені ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 .. Засуджений ОСОБА_14 зняв с себе ремінь і перев`язав ліву руку засудженому ОСОБА_1 в області ліктю, швидко відключив електропостачання преса та разом з засудженим ОСОБА_13 проводили його до медичної частини установи, де йому була надана перша медична допомога. Після надання допомоги засудженого було доставлено автомобілем швидкої допомоги до Одеської міської клінічної лікарні №1 для надання кваліфікованої медичної допомоги.
На момент отримання травми прес механічним зусиллям 315 т/с, інвентарний №10402515 знаходився в технічно справному стані (акт обстеження додається).
За висновками комісії, викладеними у вказаному Акті встановлено, що травма, отримана засудженим ОСОБА_1 14 січня. 2009 року, не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, так як згідно пункту 4 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 05 липня 2002 року №156 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, аварій, професійних захворювань, що сталися з особами, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи", засуджений ОСОБА_1 , грубо порушив встановлений режим утримання, а саме:
- в самовільному, без дозволу адміністрації використанні для своїх особистих потреб обладнання та матеріалів підприємства установи (преса механічного зусиллям 315 тіс, металевих відходів);
- в самовільному виконанні роботи, не передбаченої змінним завданням і не дорученої адміністрацією установи;
За результатами розслідування акти по формі Н-1та НТЗ не складаються та даний випадок не береться на облік в службі охорони праці.
Аналогічні обставини викладені у висновку, затвердженому Начальником ПВК Управління ДДУПВП в Одеській області №51, полковником внутрішньої служби С.А. Назаряном 17.01.2009 року.
З Акта обстеження технічного стану преса механічного зусиллям 315 т/с КДО315 від 14.01.2009 року вбачається, що станом на 14 годину 30 хвилин 14 січня 2009 року прес механічний зусиллям 315 т/с КДО315 знаходиться в технічно справному стані та відповідає нормам технічної безпеки. Всі вузли та механізми, пускорегулювальна апаратура знаходяться в технічно-справному стані і працюють в робочому режимі. Захисні пристрої частин агрегату, що обертається, знаходяться в технічно - справному стані.
З Акта, затвердженого Начальником ПВК Управління ДДУПВП в Одеській області №51, полковником внутрішньої служби С.А. Назаряном від 09.04.2009 року вбачається, що комісією було здійснене обстеження технічного стану обладнання, відповідно до якого встановлено, що станом на 09.04.2009 року все зазначене в Акті обладнання перебуває у технічно-справному стані та відповідає нормам безпеки праці.
22.09.2020 року за вих. №17.4/745-20/В-629 Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції повідомило ОСОБА_1 про те, що під час розслідування по факту отримання травми 14.01.2009 року засудженим ОСОБА_1 комісія дійшла до висновку про те, що травма, отримана 14.01.2009 року засудженим ОСОБА_1 , 1967 року народження, не може бути визнана як нещасний випадок виробничого характеру відповідно до п. 4 наказу ДДУПВП від 05.07.2002 року №156 та відповідно до цього ж пункту 4, результати розслідування оформляються у вигляді Висновку за встановленою формою (додаток 3). Вказаний висновок оформлено та надано заявнику, оскільки оформлення акта Н-1 або НВП у цьому випадку не передбачено. Також зазначено, що на звернення ОСОБА_1 до різних інстанцій були проведені численні перевірки, жодна з яких не виявила порушень чинного законодавства адміністрацією установи.
З частини висновку експерта відділу судово - медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_16 №2018 від 26.10.2021 року, складеного на 5 аркушах, вбачається, зокрема, що відсутність І, ІІ пальців однієї кисті тягне за собою постійну втрату загальної працездатності у розмірі 45 %, таким чином, вказані ушкодження у постраждалого ОСОБА_1 викликали розлад здоров`я, пов`язаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину (не менш 33%) та за цим критерієм відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Відповідно до відповіді Державного департамента України з питань виконання покарань ПВК №51 від 29.10.2010 року №2/7-7441, скерованій на адресу ОСОБА_17 , зокрема, встановлено, що травма, отримана ОСОБА_1 не була кваліфікована як нещасний випадок на виробництві, оскільки ОСОБА_1 грубо порушив режим, акт форми Н-1 не складався та про нещасний випадок не повідомлялося до служби охорони праці.
30.12.2009 року Державний департамент України з питань виконання покарань надав на адресу ОСОБА_18 відповідь вих. №ЦБЗ/2/В-6407 про те, що затверджений акт розслідування відносно сина ОСОБА_1 знаходиться в його особовій справі, не був виданий засудженому ОСОБА_1 на підставі додатка 9 до п. 41 наказу Держдепартамента від 25.12.2003 року №275.
На лист ОСОБА_1 від 09.10.2025 року Міністерство юстиції України листом від 11.11.2025 року повідомило останнього, що розслідування нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1 було проведено на підставі Наказу Держдепартамента України з питань виконання покарань від 05.07.2002 року №156, який діяв на той час.
На лист ОСОБА_1 від 22.12.2025 року Міністерство юстиції України листом від 15.01.2026 року повідомило останнього, що розслідування нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1 було проведено на підставі Наказу Держдепартамента України з питань виконання покарань від 05.07.2002 року №156, який діяв на той час.
При цьому, порядок проведення спеціального розслідування нещасних випадків, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1112 «Про деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», на момент отримання ОСОБА_1 травми, поширювався виключно на осіб, які перебували у трудових відносинах та підлягали загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Одночасно із цим повідомлено, що на час отримання ОСОБА_1 травми 14.01.2009 року трудові договори із засудженими не укладалися, оскільки праця засуджених вважалася обов`язком і регулювалася КВК України. Засуджені не мали статусу повноправних учасників трудових відносин та працювали за наказами адміністрації установ виконання покарань, не на умовах трудового контракту, що виключає застосування вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
30.03.2009 року за вих. №ЦБЗ/2/В-1142/2 Державний департамент України з питань виконання покарань повідомив ОСОБА_18 про те, що за результатами розслідування встановлено, що тілесні ушкодження, засуджений ОСОБА_1 отримав в результаті нещасного випадку, який стався з ним 14.01.2009 року під час перебування на виробництві установи.
19.08.2009 року за вих. №6-13-5/13-7/2 Управління Дежавного департамента України з питань виконання покарань в Одеській області повідомило начальника Одеського СІЗО про те, що надання ОСОБА_1 акта про нещасний випадок, який із ним стався 14.01.2009 року не надається можливим, оскільки за фактом отримання ОСОБА_1 травми було проведено службове розслідування, за наслідками якого та за висновками комісії було встановлено, що травму ОСОБА_1 отримав внаслідок грубого порушення ним встановленого режиму утримання, та Акт за формою Н-1 та НТЗ у даному випадку не складався.
Також в матеріалах справи наявні фототаблиці механізму без визначення його назви; інструкція з охорони праці №15 для пресовщика, затверджена наказом начальники ПВК №51 за №32 від 04.02.2009 року; технічна документація на механізм - двохточковий прес 315-А з кресленнями; письмові пояснення зі справи, медична довідка ОСОБА_1 , консультативний висновок спеціаліста лікаря невропатолога, протоколи обстеження ОСОБА_1 , протоколи огляду місця події.
Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали цивільної справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для скасування акту з розслідування нещасного випадку, визнання отриманої ОСОБА_1 травми як такої, що пов`язана із виробництвом.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані ним норми права під час відхилення аргументів позивача, викладених ним у позовній заяві.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, ст. 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено ст. 6 Конвенції, яка ратифікована Україною.
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі №582/18/21.
Так, у даній справі судом встановлено, в тому числі і на підставі встановлених судами в інших справах обставин, що не заперечується сторонами у даній справі, зокрема, у справі №521/11540/13-ц судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій встановлено такі обставини:
ОСОБА_1 з 31.10.2008 року відбував покарання в Південній виправній колонії управління в Одеській області № 51 та працевлаштований в цеху сільськогосподарських машин з листопада 2008 року пресувальником преса механічного зусилля 315 т/с.
14.01.2009 року згідно з щотижневою рознарядкою виводу на роботу засудженого ОСОБА_1 разом з іншими засудженими цеху сільгоспмашин з листопада 2008 року пресувальником преса механічного зусилля 315 т/с. Первинний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки позивач одержав на робочому місці 17 листопада 2008 року. Навчання та стажування проходив на робочому місці пресувальника преса механічного зусиллям 315 т/с з 17 листопада 2008 року по 01 грудня 2008 року.
Згідно з тижневою рознарядкою виводу на роботу засуджений ОСОБА_1 разом з іншими засудженими цеху сільгоспмашин виведений для роботи у першу зміну 14 січня 2009 року в цех сільськогосподарських машин. Об 14:30 год засуджений ОСОБА_1 , за відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки, включив електропостачання машини, внаслідок чого отримав травму.
За вказаним фактом Південною виправною колонією управління в Одеській області проведено розслідування та згідно з висновком від 17 січня 2009 року травма, отримана засудженим ОСОБА_1 14 січня 2009 року, не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, оскільки засуджений ОСОБА_1 грубо порушив встановлений режим утримання. Травма ОСОБА_1 настала внаслідок самовільного, без дозволу адміністрації, використання потерпілим з особистою метою обладнання та матеріалів підприємства установи.
Згідно з висновком від 23 грудня 2011 року № 27 комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_1 , складеного експертною комісією Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, вказано: «Згідно з довідкою КУ «Міська клінічна лікарня № 1» м. Одеси від 14 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою 14 січня 2009 року о 15:50 год. Встановлено діагноз: Травматична ампутація І, ІІ пальця лівої кисті на рівні основних фаланг, рвана рана ІІІ пальця лівої кисті. Здійснено: огляд, рентгенограму, первинну хірургічну обробку, формування культей, накладена асептична пов`язка».
Під час розгляду справи №513/757/17, зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено такі обставини:
ОСОБА_1 з 31 жовтня 2008 року відбував покарання в Південній виправній колонії управління ДДУПВП в Одеській області №51, правонаступником якої є ДУ «ПВК №51», був працевлаштований в цеху сільгоспмашин з листопада 2008 року пресувальником преса механічного зусилля 315 т/с.
17 листопада 2008 року по 01 грудня 2008 року ОСОБА_1 пройшов стажування на робочому місці пресувальника механічного цеху. Після проходження стажування та перевірки знань і навичок ОСОБА_1 отримав допуск до самостійної роботи. Повторний інструктаж з техніки безпеки ОСОБА_1 пройшов 05 січня 2009 року.
Розпорядженням № 27 від 01 грудня 2008 року Південною виправною колонією управління ДДУПВП в Одеській області ОСОБА_1 було допущено до самостійної роботи на пресі механічному 315 т/с.
Згідно з тижневою рознарядкою виводу на роботу засуджений ОСОБА_1 разом з іншими засудженими 14 січня 2009 року був виведений для роботи у першу зміну в цех сільгоспмашин.
Об 14 год. 30 хв. засуджений ОСОБА_1 , за відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки, включив електропостачання машини, внаслідок чого отримав травматичну ампутацію 1 та 2 пальців лівої кісті.
За вказаним фактом Південною виправною колонією №51 проведено розслідування та згідно з висновком від 17 січня 2009 року травма, отримана засудженим ОСОБА_1 14 січня 2009 року, не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, оскільки засуджений ОСОБА_1 грубо порушив встановлений режим утримання.
Тобто, травма ОСОБА_1 настала внаслідок самовільного, без дозволу адміністрації, використання останнім з особистою метою обладнання та матеріалів підприємства установи.
Зазначені обставини встановлені рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2017, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та Комунальної установи «Міська клінічна лікарня №1» м.Одеси про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч.5ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Враховуючи те, що представники відповідачів, які не брали участі у розгляді наведеної вище справи, зазначені обставини не лише не спростовували, а наполягали на тому, що вони встановлені правильно, апеляційний суд вважав, що обставини протиправної поведінки засудженого ОСОБА_1 при виконанні ним трудових обов`язків доказуванню не підлягають.
Оскільки обставини щодо отримання ОСОБА_1 14 січня 2009 року травми, встановлені рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2017, яке набрало законної сили, здійснення переоцінки такого судового рішення іншим судом буде порушенням вимог процесуального закону.
Також, як встановлено судом під час розгляду даної справи, у справі № 521/8300/22 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено такі обставини: «14.01.2009 мав місце випадок травмування засудженого ОСОБА_1 .
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.01.2009 оперуповноваженого оперативного відділу ПВК-51 УДДУВП в Одеській області капітана внутрішньої служби ОСОБА_9 , встановлено, що засуджений ОСОБА_1 в установі знаходиться з 31.10.2008. Під час знаходження на карантині 31.10.2008 був проведений вступний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки, провідним інспектором з охорони праці та техніки безпеки ОСОБА_10 , про що свідчить запис у журналі реєстрації вступних інструктажів з охорони праці. Первинний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки позивач одержав на робочому місці 17.11.2008. Навчання та стажування проходив на робочому місці пресувальника преса механічного зусиллям 315 т/с з 17.11.2008 по 01.12.2008, згідно з п. 7.1 наказу № 15 Державного комітету з нагляду за охороною праці від 26.01.2005. Після проходження стажування та перевірки знань начальником цеху № 1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 , отримав допуск до самостійної роботи, про що свідчать записи у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці та особистий підпис засудженого ОСОБА_1 . Повторний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки проведено на робочому місці 05.01.2009 начальником цеху № 1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 14.01.2009, згідно щотижневої рознарядки виводу на роботу засуджених, ОСОБА_1 разом з іншими засудженими цеху сільгоспмашин був виведений для роботи у першу зміну. Після виводу на роботу засуджених у цех сільгоспмашин начальником цеху майором внутрішньої служби ОСОБА_2 кожному засудженому було доведено змінне завдання під особистий підпис, про що свідчать підписи засуджених у журналі видачі змінних завдань та обліку виконаних робіт. Засуджений ОСОБА_1 повинен був після здійснення механічного удару преса спеціальними щипцями виймати косинки та кидати їх в контейнер для відходів. Виходячи з пояснень засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_1 встановлено, що приблизно біля 14.30 год. засуджений ОСОБА_14 після механічного удару преса відключив його від електропостачання кнопкою на пульті управління пресом. Після цього він, як старший зміни, сказав засудженому ОСОБА_1 , щоб той змастив циліндрові направляючі пуансону і матриці штампу, а сам разом із засудженими ОСОБА_13 і ОСОБА_12 почали переносити відштампований леміш до пресу механічному зусиллям 160 т/с для послідуючої технологічної операції. Цим часом засуджений ОСОБА_1 користуючись відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки для вирівняння перекосу свого ліжка в житловій зоні. Для чого він взяв з контейнера для відходів металеву стрічку довжиною біля 40 см, шириною 3 см та товщиною 5 мм. Після чого він включив електропостачання кнопкою на пульті управління пресом, встановив полосу в направляючі штампу та тримаючи її лівою рукою почав ногою нажимати на педаль подання зжатого повітря для приведення в дію маховика. Під час натискування на педаль, ліва рука засудженого ОСОБА_1 зісковзнула з безпечної відстані утримання металевої полоски. Побачивши це він відпустив ногою педаль подання зжатого повітря, але при цьому вже отримав травму: «Травматична ампутація І-ІІ пальців лівої кісті на рівні основних фаланг. Рвана рана ІІІ-го пальця лівої кісті.». На момент отримання травми прес механічним зусиллям 315 т/с, інвентарний № 10402515 знаходився в технічно справному стані. Отримання травми засудженим ОСОБА_1 стало можливим в наслідок грубого порушення ним встановленого режиму утримання, а саме: в самовільному, без дозволу адміністрації використані для своїх особистих потреб обладнання та матеріалів підприємства установи (преса механічного зусилля 315 т/с, металевих відходів); в самовільному виконанні роботи, не передбаченої змінним завданням і не дорученої адміністрацією установи.
Отже, зазначеною постановою встановлено, що травма ОСОБА_1 настала внаслідок самовільного, без дозволу адміністрації, використання останнім з особистою метою обладнання та матеріалів підприємства установи.
Постанова є чинною, позивачем не оскаржена, інших доказів, які б спростовували викладені в ній обставини позивачем не надано.»
Також, суд апеляційної інстанції надав такі правові висновки щодо встановлених ним під час розгляду обставин: «24.02.2009 начальником інспекції з Державного нагляду за охороною праці та навколишнього середовища УДДУВП в Одеській області, начальником сектору виробництва та маркетингу УДДУВП в Одеській області майором вн. служби та начальником сектору інженерного забезпечення УДДУВП в Одеській області старшим лейтенантом внутрішньої служби було складено висновок службового розслідування по перевірці порушених питань, які були викладені в заяві засудженого ОСОБА_1 . Комісією досліджено письмові пояснення, документи та встановлено, що травма, яка була отримана засудженим ОСОБА_1 14.01.2009 не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, так як засуджений ОСОБА_1 грубо порушив режим утримання, а саме: самовільно, без дозволу адміністрації використав для своїх особистих потреб обладнання та матеріали підприємства установи пресу; самовільно виконував роботи, не передбаченої змінним завданням і не дорученої адміністрацією установи.
На час події, яка сталася з позивачем, діяв наказ Департаменту № 156 від 05.07.2002 "Про застосування в органах, установах, навчальних закладах та на підприємствах кримінально-виконавчої системи Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 10094", отже положення наказу Державного Департаменту з питань виконання покарань № 44 від 11.03.2009 "Про затвердження Положення про порядок розслідування та ведення обліку аварій і нещасних випадків на виробництві, що сталися з особами, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізолятор", на які посилається позивач, суд вірно не прийняв до уваги з урахуванням того, що відповідний порядок почав діяти з 14.04.2009 (дата набрання чинності), водночас травму ОСОБА_1 отримав 14.01.2009.
Враховуючи обставини даної справи та подані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, встановивши, що травма ОСОБА_1 настала внаслідок самовільного, без дозволу адміністрації, використання останнім з особистою метою обладнання та матеріалів підприємства установи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки за даних обставин нещасний випадок з позивачем не є таким, що пов`язаний із виробництвом.
Позивач невідкладно, після травмування був забезпечений наданням йому медичної допомоги, було створено комісію та організовано розслідування причин та обставин нещасного випадку, за результатами якого було складено відповідний висновок.
Слід також зазначити, що відповідно до п.1.1 наказу № 191 від 04.10.2004 року Департаменту "Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження або позбавлення волі" засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я, спеціальність. Засуджені залучаються до праці на підприємствах або в майстернях (далі - підприємства) установ, а також на державних або інших форм власності підприємствах на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Департаменту (п.3.1).
Праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці. Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку.
Із заробітної плати, отриманих пенсій та інших доходів засуджених здійснюються утримання відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів (крім сум отриманих пенсій) фізичних осіб; аліменти; вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецодягу та спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян: за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків заподіяних засудженими державі під час відбування покарання. Під час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховуються у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного Фонду України в порядку і у розмірах, передбачених законодавством. Страхування засуджених вказаним наказом не передбачено (п.4.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого Кодексу України (у редакції, яка діяла станом на час відбуття позивачем покарання) засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Стаття 122 Кримінально-виконавчого Кодексу України передбачала, що засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера і з неї відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та інше), при цьому не менш як двадцять п`ять відсотків пенсії зараховується на особовий рахунок засудженого. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Законом України № 1186-VII від 08.04.2014 року "Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засуджених до європейських стандартів" змінено поняття "повинен працювати" на поняття "має право працювати", тобто вказаний закон слід розуміти як початок часу з якого засуджені не повинні працювати під час відбуття покарання, а мають право працювати.
Законом України № 1492-VIII від 07.09.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" встановлено особливості роботи засуджених із одночасним їх регулюванням законодавством про працю України з особливостями Кримінально-виконавчого кодексу України.
Отже, під час відбуття покарання ОСОБА_1 були встановлені норми законодавства якими врегульовано питання самозабезпечення засудженими власних потреб (одяг, харчування, комунальні послуги та ін.) за власні кошти, а не за кошти держави і праця засуджених в установах виконання покарань була як основний інструмент отримання коштів на утримання засуджених в установах.
Укладення трудового договору з засудженим, чинним на той час законодавством, не передбачалося.
Довідкою від 17.0.2009 Управління держдепартаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (№ 51) Південної виправної колонії стверджується, що ОСОБА_1 з 31.10.2008 по 31.07.2009 відбував покарання в Південній виправній колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (№ 51) та був працевлаштований на підприємстві ПВК № 51 йому нараховувалась заробітна плата, з особового рахунку придбавалися товари, частина коштів зарахувалася на особливий рахунок засудженого.
За таких обставин посилання апелянта на те, що його незаконно залучали до праці є безпідставними.»
У даній справі, позивач звертаючись до суду з позовом, просить суд скасувати акт з розслідування нещасного випадку та визнати отриману ним травму як таку, що пов`язана із виробництвом.
При цьому, як встановлено судом, позивач, одночасно із поданням позову також просив суд поновити йому строки позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки оскаржуваний акт, як зазначено позивачем ним отримано лише у 2025 році, а у додаткових поясненнях позивач вказав, що отримав оскаржуваний акт лише 27.07.2026 року.
Так, як встановлено судом під час розгляду даної справи, розпорядженням начальника, полковника внутрішньої служби ПВК №51 С.А. Назаряна від 14.01.2009 року було створено комісію по проведенню службового розслідування по факту травми засудженого ОСОБА_1 .
Відповідно до Акта розслідування нещасного випадку, який трапився 14 січня 2009 року у 14 годині 30 хвилин на підприємстві Південної виправної колонії управління ДДУПВП в Одеській області (№51) від 17.01.2009 року, на підставі матеріалів розслідування, комісією, призначеною розпорядженням начальника Південної виправної колонії управління ДДУПВП в Одеській області (№51), від 14.01.2009 року №2, у складі: голови комісії: в.о. провідного інженера з охорони праці та техніки безпеки підприємства установи старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 , членів комісії: головного інженера підприємства установи підполковника внутрішньої служби Гафарова І.В., начальника енерго-механічного відділу підприємства установи Вінського В.Ф.; начальника відділення №3 соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи капітана внутрішньої служби Стерпула В.В.; оперуповноваженого оперативного відділу установи капітана внутрішньої служби ОСОБА_9 було проведено в період з 14 по 17 січня 2009 року розслідування по факту отримання травми 14 січня засудженим ОСОБА_1 , 1967 року народження, засудженого за ст. 307 ч. 2 КК України на строк 05 років 00 місяців, початок строку 27.02.2007 року, кінець 27.02.2012 року 3 відділення, 32 бригада, яка виникла в цеху сільгоспмашин установи.
Вказано, що засуджений ОСОБА_1 в установі знаходиться з 31 жовтня 2008 року. Під час знаходження на карантині 31.10.2008 року був проведений вступний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки, провідним інженером з охорони праці та техніки безпеки ОСОБА_10 , про що свідчить запис у журналі реєстрації вступних інструктажів з охорони праці. Засуджений ОСОБА_1 був працевлаштований в цеху сільгоспмашин з листопада 2008 року пресувальником преса механічного зусиллям 315 т/с. Первинний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки одержав на робочому місці 17 листопада 2008 року. Інструктаж проведено начальником цеху №1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 . Навчання та стажування проходив на робочому місці пресувальника преса механічного зусиллям 315 т/с з 17.11.2008 року по 01.12.2008 року, згідно п.7.1. наказу №15 Державного комітету з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року. Після проходження стажування та перевірки знань начальником цеху №1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 , отримав допуск до самостійної роботи, про що свідчить записи у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці та особистий підпис засудженого ОСОБА_1 . Повторний інструктаж з охорони праці та техніки безпеки проведено на робочому місці 05 січня 2009 року, начальником цеху № 1 майором внутрішньої служби ОСОБА_2 .
Місцем події є цех сільгоспмашин, розташований в виробничій зоні південної виправної колонії №51. Станом на 14 годину 30 хвилин 14 січня 2009 року прес механічний зусиллям 315 т/с КДО315 знаходиться в технічно справному стані та відповідає нормам технічної безпеки. Всі вузли та механізми, пускорегулювальна апаратура знаходяться в технічно-справному стані і працюють в робочому режимі. Захисні пристрої частин агрегату, що обертається, знаходяться в технічно - справному стані.
Згідно щотижневої рознарядки виводу на роботу засуджений ОСОБА_1 разом з іншими засудженими цеху сільгоспмашин був виведений для роботи у першу зміну 14 січня 2009 в цех сільгоспмашин. Вивід засуджених в виробничу зону здійснив майстер цеху №1 старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_3 , про що свідчить запис у журналі виводу засуджених в виробничу зону. Після виводу на роботу засуджених в цех сільгоспмашин начальником цеху майором внутрішньої служби ОСОБА_2 кожному засудженому було доведено змінне завдання під особистий підпис, про що свідчать підписи засуджених у журналі видачі змінних завдань та обліку виконаних робіт. Засуджений ОСОБА_12 одержав змінне завдання на подання з контейнера заготовки лемешу засудженому ОСОБА_13 . Засуджений ОСОБА_13 повинен був вставляти заготівку лемешу у направляючі контуру штампу. Засуджений ОСОБА_14 згідно змінного завдання виставляв заготівку лемешу у направляючих під упор та натискував на педаль подання зжатого повітря для приведення в дію маховика, а засуджений ОСОБА_1 повинен був після здійснення механічного удару преса спеціальними щипцями виймати косинки та кидати їх в контейнер для відходів. Згідно пояснення начальника цеху №1 майора внутрішньої служби ОСОБА_2 , під час проведення погодинної перевірки наявності засуджених на робочих місцях об 14 годині 10 хвилин, всі засуджені знаходились на робочих місцях та виконували роботу згідно отриманому змінному завданню, про що свідчать записи у журналі погодинних перевірок наявності засуджених на робочих місцях. Після проведення погодинної перевірки майор внутрішньої служби ОСОБА_2 , пішов до токарної дільниці для роз`яснення засудженому про порядок токарних операцій при обробці вала редуктора.
Виходячи з пояснень засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_1 встановлено, що приблизно біля 14 годині 30 хвилин засуджений ОСОБА_14 після механічного удару преса відключив його від електропостачання кнопкою на пульті управління пресом. Після цього він як старший зміни сказав засудженому ОСОБА_1 , щоб той змастив циліндрові направляючі пуансону і матриці штампу, а сам разом з засудженим ОСОБА_13 і ОСОБА_12 почали переносити відштампований леміш к прес механічному зусиллям 160 т/с для послідуючої технологічної операції. Цим часом засуджений ОСОБА_1 користуючись відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки для вирівняння перекосу свого ліжка в житлової зоні на відділенні. Для чого він взяв з контейнера для відходів металеву стрічку довжиною біля 40 см., шириною 3 см. та товщиною 5 мм. Після чого він включив електропостачання кнопкою на пульті управління пресом, вставив полосу в направляючі штампу та тримаючи її лівою рукою, почав ногою нажимати на педаль подання зжатого повітря для приведення в дію маховика. Під час натискування на педаль, ліва рука засудженого ОСОБА_1 зісковзнула з безпечної відстані утримання металевої полоси. Побачивши це він відпустив ногою педаль подання зжатого повітря, але при цьому вже отримав травму: "Травматична ампутація І-ІІ пальців лівої кісті на рівні основних фаланг. Відчувши різку біль в області пальців лівої руки засуджений ОСОБА_1 почав голосно звати по допомогу. На його крик прибули засуджені ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 .. Засуджений ОСОБА_14 зняв с себе ремінь і перев`язав ліву руку засудженому ОСОБА_1 в області ліктю, швидко відключив електропостачання преса та разом з засудженим ОСОБА_13 проводили його до медичної частини установи, де йому була надана перша медична допомога. Після надання допомоги засудженого було доставлено автомобілем швидкої допомоги до Одеської міської клінічної лікарні №1 для надання кваліфікованої медичної допомоги.
На момент отримання травми прес механічним зусиллям 315 т/с, інвентарний №10402515 знаходився в технічно справному стані (акт обстеження додається).
За висновками комісії, викладеними у вказаному Акті встановлено, що травма, отримана засудженим ОСОБА_1 14 січня. 2009 року, не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, так як згідно пункту 4 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 05 липня 2002 року №156 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, аварій, професійних захворювань, що сталися з особами, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи", засуджений ОСОБА_1 , грубо порушив встановлений режим утримання, а саме:
- в самовільному, без дозволу адміністрації використанні для своїх особистих потреб обладнання та матеріалів підприємства установи (преса механічного зусиллям 315 тіс, металевих відходів);
- в самовільному виконанні роботи, не передбаченої змінним завданням і не дорученої адміністрацією установи;
За результатами розслідування акти по формі Н-1та НТЗ не складаються та даний випадок не береться на облік в службі охорони праці.
Суд зазначає, що у справі №521/8300/22 судами першої та апеляційної інстанції було встановлено та висновано, що на час події, яка сталася з позивачем, діяв наказ Департаменту № 156 від 05.07.2002 року "Про застосування в органах, установах, навчальних закладах та на підприємствах кримінально-виконавчої системи Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094".
Тобто, дана обставина є преюдиційною, встановленою та не потребує додаткового доведення, з огляду на що, доводи позивача про те, що на момент отримання ним травми Наказ № 156 від 05.07.2002 року є такими, що до уваги судом не приймаються.
Так, Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань № 156 від 05.07.2002 року стосувався застосування положень про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві в органах, установах та на підприємствах кримінально-виконавчої системи та втратив чинність на підставі положення наказу Державного Департаменту з питань виконання покарань № 44 від 11.03.2009 року "Про затвердження Положення про порядок розслідування та ведення обліку аварій і нещасних випадків на виробництві, що сталися з особами, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізолятор" який не є у даному разі застосовчим з огляду на те, що відповідний порядок почав діяти з 14.04.2009 року, тобто вже після отримання травми ОСОБА_1 14.01.2009 року.
При цьому, як встановлено судом, наказ Держдепартамента № 156 від 05.07.2002 року виключно адаптував порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року № 1094 щодо розслідування травматизма серед засуджених, які залучалися до праці на підприємствах установ виконання покарань, та цивільного персоналу КВС. При цьому, обов`язки з контролю за дотриманням цього наказу покладалися на Управління Департаменту в особі відділу нагляду за охороною праці.
Таким чином, по своїй суті, в загальному порядку, процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на виробництві в органах, установах та на підприємствах кримінально-виконавчої системи, на момент настання нещасного випадку, було визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року № 1094, якою затверджено «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».
Так, відповідно до п.5 вказаного Положення розслідуванню підлягали раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.
Згідно із п.6 Положення за висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов`язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов`язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні; приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особисто.
Як вбачається із п. 12 вказаного Положення, зокрема, за висновками роботи комісії з розслідування не визнаються пов`язаними з виробництвом і не складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу роботодавця, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів.
З п. 14 Положення вбачається, що про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) у свою чергу зобов`язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, у разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, роботодавця, відповідну профспілкову організацію; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.
Відповідно до п.17 Положення до складу комісії з розслідування включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи. Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається.
Пунктом 19 Положення передбачено, що комісія з розслідування зобов`язана протягом трьох діб:
- обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
-визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити, пов`язаний чи не пов`язаний цей випадок з виробництвом;
- визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
- скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю; у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь) крім акта за формою Н-1 складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.
Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі (додаток 5).
Додатком №3 до зазначеного положення визначено форму Н-5 Акта розслідування нещасного випадку, якій обов`язково мало бути зазначено: дату та час нещасного випадку, який стався, найменування підприємства, склад комісії, відомості про потерпілого, характеристика об`єкта, дільниці та місця, де стався нещасний випадок (аварія), обставини, за яких стався нещасний випадок (аварія), причини нещасного випадку (аварії), заходи щодо усунення причин нещасного випадку (аварії), висновок комісії. Наприкінці цього розділу викладаються пропозиції щодо притягнення до відповідальності осіб, унаслідок дій або бездіяльності яких стався нещасний випадок (аварія). У висновку зазначається, що: нещасний випадок вважається (не вважається) пов`язаним з виробництвом; підлягає (не підлягає) обліку; складається акт за формою Н-1 або НТ. Наприкінці акта робиться запис про зустріч членів комісії з розслідування з потерпілими або членами їх сімей, розгляд на місці питань надання соціальної і матеріальної допомоги, роз`яснення потерпілим та членам їх сімей прав відповідно до законодавства.
Так, як встановлено судом раніше за текстом даного рішення, за наслідками розслідування нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1 14.01.2009 року був складений акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 17.01.2002 року, в установлений Положенням строк - три календарні дні з дня виникнення обставини нещасного випадку. При цьому, як встановлено судом, Акт форми Н-1 Установою не складався, з огляду на те, що травма, отримана засудженим ОСОБА_1 14.01.2009 року, не була кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру.
Звертаючись до суду із позовом про визнання вказаного вище акта незаконним, позивач, в першу чергу наголошував, що під час його працевлаштування до цеху жодного трудового договору з останнім не укладалося від імені пенітерціарної установи, відповідно і трудові відносини в установі соціального страхування також не реєструвалися.
Але, з цього приводу у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 521/8300/22 було висновано, та не потребує доведення під час розгляду даної справи той факт, що відповідно до п.1.1 наказу № 191 від 04.10.2004 року Департаменту "Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження або позбавлення волі" засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я, спеціальність. Засуджені залучаються до праці на підприємствах або в майстернях (далі - підприємства) установ, а також на державних або інших форм власності підприємствах на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Департаменту (п.3.1).
Праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці. Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку.
Із заробітної плати, отриманих пенсій та інших доходів засуджених здійснюються утримання відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів (крім сум отриманих пенсій) фізичних осіб; аліменти; вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецодягу та спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян: за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків заподіяних засудженими державі під час відбування покарання. Під час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховуються у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного Фонду України в порядку і у розмірах, передбачених законодавством. Страхування засуджених вказаним наказом не передбачено (п.4.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого Кодексу України (у редакції, яка діяла станом на час відбуття позивачем покарання) засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Стаття 122 Кримінально-виконавчого Кодексу України передбачала, що засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера і з неї відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та інше), при цьому не менш як двадцять п`ять відсотків пенсії зараховується на особовий рахунок засудженого. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.
Законом України № 1186-VII від 08.04.2014 року "Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засуджених до європейських стандартів" змінено поняття "повинен працювати" на поняття "має право працювати", тобто вказаний закон слід розуміти як початок часу з якого засуджені не повинні працювати під час відбуття покарання, а мають право працювати.
Законом України № 1492-VIII від 07.09.2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" встановлено особливості роботи засуджених із одночасним їх регулюванням законодавством про працю України з особливостями Кримінально-виконавчого кодексу України.
Отже, під час відбуття покарання ОСОБА_1 були встановлені норми законодавства якими врегульовано питання самозабезпечення засудженими власних потреб (одяг, харчування, комунальні послуги та ін.) за власні кошти, а не за кошти держави і праця засуджених в установах виконання покарань була як основний інструмент отримання коштів на утримання засуджених в установах.
Укладення трудового договору з засудженим, чинним на той час законодавством, не передбачалося.
Довідкою від 17.0.2009 Управління держдепартаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (№ 51) Південної виправної колонії стверджується, що ОСОБА_1 з 31.10.2008 по 31.07.2009 відбував покарання в Південній виправній колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (№ 51) та був працевлаштований на підприємстві ПВК № 51 йому нараховувалась заробітна плата, з особового рахунку придбавалися товари, частина коштів зарахувалася на особливий рахунок засудженого.
За таких обставин посилання апелянта на те, що його незаконно залучали до праці є безпідставними.
Крім того, суд зауважує, що станом на 14.01.2009 року, зважаючи на те, що договори із засудженими не укладалися, оскільки праця засуджених вважалася обов`язком і унормування таких правовідносин регулювалися виключно КВК України, та засуджені не користувалися повними правами учасниками трудових відносин та працювали за внутрішніми наказами адміністрації установи виконання покарань, трудові договори із засудженими не укладалися, та, відповідно, не підлягали загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
З огляду на наведене, відповідні твердження позивача щодо незаконності акта розслідування нещасного випадку з приводу незаконності його працевлаштування судом не приймаються до уваги. До того ж, суд зауважує, що відповідні обставини стосуються виключно правовідносин позивача з відповідачем 2 в частині виконання обов`язку щодо праці засуджених на той час, а не обставин щодо незаконності акта про розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем, що стосується виключно процедури його складення та подальших висновків на його підставі, що є предметом розгляду іншої справи.
Щодо незаконності складу комісії під час складення акту розслідування нещасного випадку, суд зазначає таке.
Як встановлено судом у даній справі, розпорядженням начальника, полковника внутрішньої служби ПВК №51 С.А. Назаряна від 14.01.2009 року було створено комісію по проведенню службового розслідування по факту травми засудженого ОСОБА_1 .
Відповідно до зазначеного розпорядження, у складі відповідної комісії перебували наступні особи: голова комісії: в.о. провідного інженера з охорони праці та техніки безпеки підприємства установи старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 , члени комісії: головний інженер підприємства установи підполковник внутрішньої служби Гафаров І.В., начальник енерго-механічного відділу підприємства установи Вінський В.Ф.; начальник відділення №3 соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи капітан внутрішньої служби Стерпула В.В.; оперуповноважений оперативного відділу установи капітан внутрішньої служби Кода М.В.
Одночасно із цим, суд зауважує, що відповідно до п.17 Положення, зазначеного вище за текстом даного рішення, до складу комісії з розслідування включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії), яким у даному разі був Носков І.Г., керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, яким у даному разі були: головний інженер підприємства установи підполковник внутрішньої служби Гафаров І.В., начальник енерго-механічного відділу підприємства установи Вінський В.Ф., представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий (доказів того, що позивач був членом профспілкової організації суду останнім не надано), або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, яким у даному разі був начальник відділення відділу соціально-виховної та психологічної роботи капітан внутрішньої служби Стерпула В.В., інші особи, яким у даному разі був оперуповноважений оперативного відділу установи капітан внутрішньої служби ОСОБА_9 .
Як зазначено у вказаному вище п. 17 Положення, керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається. Тобто, майора внутрішньої служби ОСОБА_2 до складу комісії правомочно включено не було.
Відтак, у даному разі, як встановлено судом, склад комісії щодо проведення службового розслідування по факту травми засудженого ОСОБА_1 був визначений керівництвом ПВК №51 у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, протилежного суду позивачем належними та допустимими доказами не доведено, як і не доведено факту особистої зацікавленості голови відповідної комісії ОСОБА_3 - провідного інженера з охорони праці та безпеки установи підприємства, лейтенанта внутрішньої служби, який на час події був також майстром цеху, з огляду на що, відповідні доводи позивача на підтвердження незаконності акта про розслідування нещасного випадку форми Н-5 також судом до уваги не приймаються.
Щодо твердження позивача про те, що під час події нещасного випадку, який з ним стався 14.01.2009 року не складався Акт форми Н-1, суд зазначає таке.
Так, як раніше вже було зазначено судом за текстом даного рішення, за висновками акта форми Н-5, щодо нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1 14.01.2009 року встановлено, що не може травма, отримана ОСОБА_1 бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, так як згідно пункту 4 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 05 липня 2002 року №156 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, аварій, професійних захворювань, що сталися з особами, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи", засуджений ОСОБА_1 , грубо порушив встановлений режим утримання, а саме:
- в самовільному, без дозволу адміністрації використанні для своїх особистих потреб обладнання та матеріалів підприємства установи (преса механічного зусиллям 315 тіс, металевих відходів);
- в самовільному виконанні роботи, не передбаченої змінним завданням і не дорученої адміністрацією установи. Відтак, зважаючи на те, що така травма не кваліфікується як виробнича, за результатами розслідування акти по формі Н-1та НТЗ не складаються та даний випадок не береться на облік в службі охорони праці.
Зворотного позивачем під час розгляду справи суду доведено не було. При цьому, допитані під час судового засідання свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не підтвердили достеменно того факту, що позивач, під час отримання ним травми виконував саме змінне завдання, надане йому відповідальною особою установи. Зокрема, свідок ОСОБА_8 вказав, що ОСОБА_1 працював фактично помічником пресовщика, з пресу мав витягувати залишки лемешу, а оскільки щипцями це зробити неможливо, витягував залишки руками, пояснив, що ОСОБА_1 працював разом з ним на пресі близько півроку. Також ОСОБА_8 зазначив, що не бачив в момент події конкретних дій ОСОБА_1 , а вже потім почувши його крик, почав здійснювати дії на зупинку преса. ОСОБА_7 під час його допиту вказав, що ОСОБА_1 подавав касету, після події з рукою сам дійшов до санітарної частини установи, оскільки нікого із співробітників поряд не було. Також, як зазначено ОСОБА_7 під час його допиту в судовому засіданні, тиск з боку працівників установи під час надання ним пояснень з приводу події, яка сталася з ОСОБА_1 на нього не чинився.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні будь-яких пояснень не надав, пояснивши це тривалим проміжком часу з моменту настання події, яка сталася з ОСОБА_1 та вказавши, що обставин події не пам`ятає.
З огляду на зазначене, суд виснує про те, що доводи позивача про бездіяльність відповідача -2 щодо нескладення акта форми Н-1 не приймаються до уваги та по своїй суті є неспроможними, також і з огляду на те, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами не доведено факту того, що травма отримана ним внаслідок виконання відповідних дозволів та вказівок адміністрації пенітерціальної установи.
Також не приймаються до уваги доводи позивача про те, що акт огляду технічного стану преса №315 є незаконним, оскільки на підтвердження цього доводу позивачем також суду не надано жодних належних та допустимих доказів, а під час підготовчого судового провадження жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
Відтак, враховуючи досліджені в судовому засіданні обставини справи, підтверджені наявними письмовими доказами, судом у даній справі встановлено, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не доведено факту незаконності Акта розслідування нещасного випадку від 14.01.2009 року, з огляду на що, у задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити за недоведеністю.
Щодо вимог позивача про визнання нещасного випадку, який з ним стався, пов`язаного з виробництвом, суд зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 року у справ №227/2301/21 суд касаційної інстанції вказав, що суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, а тим більше встановлювати такий факт у резолютивній частині судового рішення, оскільки цей факт має встановлювати виключно комісія за наслідками, наприклад, повторного розслідування нещасного випадку, про зобов`язання якого проведення позивачем позовна вимога до суду не заявлялася.
Відтак, з огляду на вказане, зважаючи на те, що вирішення питання про визнання нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1 , пов`язаного з виробництвом не належить до компетенції суду, у задоволенні такої вимоги слід відмовити.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Таким чином, у даній справі повно та всебічно дослідивши її обставини, перевіривши наявні письмові докази, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач не довів тих обставин, якими обґрунтовував позов, а саме незаконності акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 17.01.2009 року, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Одночасно із цим суд зауважує, що оскільки судом у даній справі висновано про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом, про що неодноразово заявляв представник відповідача - 2, судом не розглядається.
Так, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. На це звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 року у справі №755/13805/16-ц (п. 53 постанови).
Тобто, як зазначила ВП ВС, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відтак, у даному разі, витрати позивача по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви слід залишити на його рахунок.
Керуючись ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (65017, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 9, ЄДРПОУ: 40867311), Державної установи «Південна виправна колонія №51» (м. Одеса, Люстдорфська дорога, 9, ЄДРПОУ:08564133) про скасування акту з розслідування нещасного випадку, визнання отриманої травми як такої, що пов`язана із виробництвом - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну і резолютивну частини рішення складено та проголошено судом в судовому засіданні 30.09.2026 року.
Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2026 року.
Суддя: Н.О. Шевчук