Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 2-п/641/74/2026 Справа № 641/4271/19
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Маньковської О.О.,
представника позивача - Чурсіної В.В.,
представника відповідача - Ракітова О.В.
секретаря - Макарової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ракітова Олексія Вікторовича про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ракітова Олексія Вікторовича про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
В обґрунтування заяви сторона відповідача посилалися на те, що Слобідським районним судом міста Харкова 15.10.2019 року у справі № 641/4271/19 провадження № 2/641/1571/2019 ухвалено заочне рішення, яким стягнуто суми з відповідача, проте, посилаючись на рішення ВАКС, яким визначено приналжність позивача "Харків-Капітал" (ЄДРПОУ 32562659) до російської "Татнєфті" вважав, будь-які платежі, перекази чи договори, є юридично нікчемними та, на його думку, сплата боргів на користь російських кредиторів повинне кваліфікуватися українськими правоохоронними органами як фінансування держави-агресора, що тягне за собою кримінальну відповідальність. Крім того, посилаючись на постанову КМУ від 3 березня 2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» просив поновити пропущений строк звернення із заявою про скасування заочного рішення, зокрема, вказавши на мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором).
Представником позивача подано відзив на заяву про перегляд заочного рішення,, посилаючись наїї незаконність та необґрунтованість, такою що суперечить нормам діючого законодавства та фактичним обставинам. Вказала, що з Заяви про перегляд заочного рішення суду, з Клопотання про поновлення строку на подання даної Заяви час отримання заочного рішення відповідачем не вказано, як і не вказано жодних поважних причин чому з 2019 року, будучі обізнаним про розгляд справи в суді, про винесення судового рішення, про відкриття виконавчого провадження Міжрайонним ВДВС по Основ`янському і Слобідському районах м. Харкова, на підставі виданого у справі № 641/4271/19 виконавчого листа, який до теперішнього часу знаходиться на виконанні внаслідок розшуку відповідача, як і інші виконавчі провадження, не виконані відповідачем, про що свідчить Інформація з реєстру боржників Також в Заяві про перегляд заочного рішення суду та Клопотанні про поновлення строку на подання цієї Заяви відсутні посилання відповідача на обставини, що свідчили б про поважність причин неявки його в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це. Отже, піддається сумніву об`єктивна неможливість відповідача подати заяву про перегляд заочного рішення раніше. Порядок оскарження заочного рішення відповідачу був роз`яснений у резолютивній частині цього рішення, а саме заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а не протягом семи років, що має місце. Вказала, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, так само, як і прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03. 2022року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку військовою агресією Російської Федерації» не може бути підставою для поновлення строку на оскарження та скасування заочного рішення суду, адже такою підставою мають бути конкретні обставини неможливості виконання учасником процесуальних дій, при цьому посилалась на постанову ВС КЦС, справа № 496/4633/18 від 23.01.2023 р. Вказуючи на наявність рішення Вищого Антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 991/682/25, відповідачем не прийнято до уваги, що рішенням Вищого Антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 991/682/25 застосовано до Публічного акціонерного товариства «ТАТНЄФТЬ» ІМЕНІ В.Д.ШАШИНА» (ІПН [номер приховано], РФ, Республіка Татарстан, місто Альметьєвськ, вул. Леніна, 75) санкцію, передбачену пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» та активи, у тому числі 92,98% частки статутного капіталу ТОВ «Харків-Капітал» стягнуто в дохід держави. Тобто, активи, щодо яких ухвалено вищевказане рішення, передані Фонду Державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945, юридична адреса: 01133, місто Київ, вул. Генерала Алмазова,18/9), який набув статусу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Капітал». Станом на сьогодні, ТОВ «Харків-Капітал» є підприємством державного сектору економіки, із державною часткою в статутному капіталі у розмірі 92,98%, органом управляння якою визначено Фонд державного майна України. Оскільки майже вся частка корпоративних прав ТОВ «Харків-Капітал» стягнута в дохід держави та передана в управління Фонду державного майна України, має місце підвищений стандарт захисту активу та обов`язок зупинення незаконних дій, відшкодування заподіяної шкоди, усунення втручання у державне майно. За обліковими даними товариства встановлено, що станом на день звернення відповідача до суду заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Харків Капітал» становить 213 335,29 грн., з них : основний борг - 210 182,58грн. та судовий збір - 3 152, 71 грн., який він повинен перерахувати на розрахунковий рахунок товариства в межах існуючого виконавчого провадження. Таким чином, просили залишити Заяву відповідача про перегляд заочного рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2019року по справі № 641/4271/19 без задоволення.
В судовому засіданні сторони підтримали подані заяви, з підстав, наведених в їх обгрунтування.
Крім того, сторона відповідача не надала суду пояснень з приводу підстав щодо поважності причин для поновлення пропущеного строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення, окрім підстав, наведених у самій заяві про поновлення такого строку, зокрема, Постанову КМУвід 3 березня 2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації».
Суд, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Так, заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.10.2019 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Капітал» матеріальну шкоду у розмірі 210 182 (двісті десять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 58 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3152 (три тисячі сто п`ятдесят дві) грн. 71 коп.
Рішення суду набрало законної сили 15.11.2019 року.
Згідно довідки Слобідського районного суду м. Харкова від 15.07.2026 року, справа № 641/4271/19 знищена у зв`язку з закінченням строків зберігання.
У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, як заява про перегляд заочного рішення, клопотання про поновлення строку для звернення до суду із заявою про скаусвання заочного рішення, так і пояснення, надані стороною відповідача в судовому засіданні, не містять посилань на поважність причин неявки в судові засідання та поважність причин пропуску строку на звернення із заявою про скасування заочного рішення.
Разом з тим, сторона відповідача посилається на мораторій, встановлений постановою КМУ від 3 березня 2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», при цьому фактично не заперечує свою обізнаність ані про наявність заочного рішення, ані про проведення виконавчих дій, на підставі відкритого виконавчого провадження стосовно ОСОБА_1 , згідного рішення яке є предметом даного розгляду, тобто № 6414/4271/19.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 3.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)».
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення від 29.10.2015 у справі «Ustimeтko v. Ukraine», п.46)».
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).
Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).
Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61). Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Так, встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) , що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.
Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.
Тобто, суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.
Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.
Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
У вказаній Постанові Велика Палата Верховного Суду констатує, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення.
З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: - передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; - оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Верховний Суд послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).
Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.
Враховуючи вищевикладене, зазначені представником відповідача обставини в клопотанні про поновлення пропущеного строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення, суд оцінює, як такі, що не відповідають визначеному порядку скасування заочного рішення та, враховуючи відсутність обгрунтованих підстав поважності пропуску такого строку, суд вважає, що клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає, а заява про перегляд заочного рішення - підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 247, 258, 260, 286 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ракітова Олексія Вікторовича про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення - відмовити.
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ракітова Олексія Вікторовича про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подання скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя - О. О. Маньковська