Ухвала № 140224875 у справі № 643/12180/25 від 17.09.2026

Справа № 643/12180/25

Провадження № 2-с/643/322/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Харченко А.М.,

за участю секретаря - Горєлової А.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Закоморної Катерини Олександрівни, стягувач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», про скасування судового наказу та про поворот виконання судового наказу,

В С Т А Н О В И В:

29.07.2025 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», розташованого за адресою: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, заборгованість в сумі 64 257 грн. 38 коп. з яких: 41 721 грн.74 коп., за послугу з постачання теплової енергії (з урахуванням гарячої води до 01.01.2022 р.) за період з 01.09. 2021 року по 30.06.2025 року: 1 087 грн. 80 коп., за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період 01.06.2022 року по 30.06.2025 року: 18 238 грн.27 коп., за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 року по 30.06.2025 року 630 грн. 48 коп. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.06.2025 року 1 887 грн. 48 коп. за послугу з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року 613 грн. 80 коп. за послугу з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.06.2025 року; - інфляційні втрати в сумі 56 грн. 24 коп.; -3% річних в сумі 21 грн. 57 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі по 151 грн. 40 коп., з кожного.

14.09.2026 представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Закоморна К.О. звернулася до суду із заявою, в якій просить скасувати вищезазначений судовий наказ, поновити процесуальний строк на його оскарження, а також просила вирішити питання про поворот його виконання, посилаючись на наступне. ОСОБА_1 дізнався про судовий наказ у справі № 643/12180/25 після того, як на підставі постанови про арешт коштів боржника ВП № 81830150 від 27.08.2026 були заблоковані його рахунки. ОСОБА_1 не погоджується з розрахунками, які були надані стягувачем, тому вважає даний судовий наказ необґрунтованим та існує спір про право. Також, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.05.2025, право спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , з 11.09.2006 мають наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Тоді як в заяві видачу судового наказу і судовому наказі боржниками визначено тільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 в спірній квартирі з 2018 року не проживав і фактично не користувався послугами з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, оскільки проживав за адресою: АДРЕСА_3 . Також ОСОБА_1 з 08.06.2024 має статус ВПО.

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України, визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладені заявником обставини, суд вважає за доцільне поновити процесуальний строк для подання заяви про скасування судового наказу, оскільки дійсно з матеріалів справи вбачається, що представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Закоморна К.О. лише 07 вересня 2026 року ознайомилася з матеріалами справи № 643/12180/25.

Згідно з ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Заява про скасування судового наказу відповідає вимогам ст. 171 ЦПК України, судовий збір сплачено.

З огляду на зазначене, заява представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Закоморної К.О. про скасування судового наказу у справі № 643/12180/25 від 29.07.2025 підлягає задоволенню.

Як вбачається із заяви, представник боржника також просить вирішити питання про поворот виконання судового наказу у справі № 643/12180/25 від 29.07.2025, виданого Салтівським районним судом міста Харкова, в порядку, встановленому статтею ст. 444 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 444 ЦПК України, до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Варданян К.А., звертаючись до суду із заявою про поворот виконання судового наказу зазначає, що відповідно до платіжної інструкції SYBR2633cPBNKI003a7f0001, з рахунку Варданяна Карена Артуровича за ВП № 81830150; з виконання виконавчого документу; судовий наказ; № 643/12180/25; виданий; Салтівський районний суд м. Харкова № 260828PBNKI00[телефон приховано] було стягнуто 71 418 грн. 66 коп.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як було встановлено судом, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Родіним Г.В. 31.08.2026 винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно з якою по ВП № 81830150 на рахунок обліку депозитних сум приватного виконавця надійшли грошові кошти. Виконавчий документ виконано в повному обсязі.

Згідно з платіжною інструкцією SYBR2633cPBNKI003a7f0001, з рахунку ОСОБА_1 було стягнуто грошові кошти в розмірі 71 418 грн. 66 коп. Код отримувач: [номер приховано]. Призначення платежу: стягнення; за ВП № 81830150; з виконання виконавчого документу; судовий наказ; № 643/12180/25; виданий; 29.06.2026; документ видав; Салтівський районний суд м. Харкова. зал.0.00-на осн.док.ВК № 260828PBNKI00[телефон приховано].

Отже, за виконавчим провадженням № 81113429 з ОСОБА_1 було стягнуто суму боргу у розмірі 71 418,66 грн.

Разом із цим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Орган державної виконавчої служби та приватний виконавець щодо кожного рахунка ведуть електронний облік і звітність за сумами на рахунках у порядку, визначеному Міністерством юстиції України (ч. 4 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Згідно з приписами ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).

Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» визначений порядок виплати виконавцем стягнутих з боржника грошових коштів.

Тобто, зарахування коштів на рахунок виконавчої служби або приватного виконавця має тимчасової характер, після чого зараховані кошти підлягають перерахуванню на рахунок стягувача, який набуває право власності на відповідне майно.

Виконавча служба не набуває майно під час примусового виконання рішень, окрім стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (стаття 42 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно, виконавча служба не є набувачем коштів, які стягуються під час примусового виконання судового рішення (крім зазначених витрат).

Отже, поворот виконання рішення не може бути допущено за рахунок виконавця (за винятком випадків, коли він є стороною виконавчого провадження), оскільки, по-перше, поворот виконання рішення може бути здійснено за рахунок повернення стягувачем одержаного за скасованим рішенням; по-друге, виконавець не набуває права власності на майно (кошти), яке стягується під час вчинення виконавчих дій.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження та постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За змістом частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З огляду на зазначене, правовими підставами для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є саме постанова виконавця, а не рішення суду. У зв`язку з чим поворот виконання судового наказу щодо стягнення інших сум (наприклад виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) є безпідставним, оскільки у згаданому наказі не було вирішено відповідне питання.

Поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача, а не з державного виконавця, всього отриманого стягувачем за рішенням чи судовим наказом, які у подальшому були скасовані.

Разом із цим, в межах розгляду заяви про поворот виконання судового наказу, заявником не надано даних про те, яким чином здійснився розподіл стягнутої з ОСОБА_1 суми грошових коштів, чи були перераховані ці кошти стягувачу КП «Харківські теплові мережі». Клопотань про витребування судом відповідної інформації у державного виконавця заявлено не було, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

З урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Закоморної К.О. про поворот виконання судового наказу.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 444 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Закоморної Катерини Олександрівни - задовольнити частково.

Поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу.

Скасувати судовий наказ Салтівського районного суду міста Харкова від 29 липня 2025 року у справі № 643/12180/25, провадження № 2-н/643/2421/25 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 64 257 грн. 38 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі по 151 грн. 40 коп., з кожного.

У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Закоморної Катерини Олександрівни про поворот виконання судового наказу - відмовити.

Копію ухвали направити до відома стягувачу та боржнику.

Роз`яснити стягувачу, що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Харченко А.М.