ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Харків
справа № 638/18338/21
провадження № 22-ц/818/5322/26, 22-ц/818/5742/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 липня 2026 року у складі судді Яковлевої В.М., та апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року у складі судді Яковлевої В.М., в частині зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід перекладачки Ващенко Анни Олександрівни, постановлення ухвали в порядку статті 262 ЦПК України відмовлено.
Заяви перекладачки Ващенко Анни Олександрівни, керівника Приватного підприємства фірми «Трігон», щодо оплати послуг (виконаної роботи) від 29 травня 2026 року та від 01 червня 2026 року з додатками повернуто без розгляду.
Заяву перекладачки Ващенко Анни Олександрівни, керівника Приватного підприємства фірми «Трігон», щодо оплати послуг (виконаної роботи) від 03 червня 2026 року задоволено.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області здійснити оплату послуг (виконаної роботи) перекладача Ващенко Анни Олександрівни, керівника Приватного підприємства фірми «Трігон», за виконання письмового перекладу з української на німецьку мову матеріалів судового доручення у цивільній справі № 638/18338/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними в розмірі 9 984,00 грн відповідно до рахунку на оплату послуг перекладача, який буде наданий для його оплати.
В іншій частині витрати щодо оплати послуг (виконаної роботи) перекладача Ващенко Анни Олександрівни, керівника Приватного підприємства фірми «Трігон», в розмірі 35 196,00 грн у цивільній справі № 638/18338/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними покладено на позивачку ОСОБА_1 , відповідно до рахунку на оплату послуг перекладача, який буде наданий для його оплати.
Роз`яснено перекладачу, якому у зв`язку з виконанням перекладу стала доступна інформація щодо учасників справи та третіх осіб, а також інші відомості, пов`язані з розглядом справи, про її нерозголошення.
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про зобов`язання перекладача виконати ухвалу суду від 30 квітня 2026 року у справі в повному обсязі, надавши суду переклад у належній процесуальній формі, визнати письмовий переклад недопустимим доказом, визнати судові повістки (виклики) юридично нікчемними та скасувати відмовлено.
Зауваження представника ОСОБА_2 - адвоката Марцоня Дмитра Григоровича, відповідача ОСОБА_4 на дії головуючої відхиллено.
Доручено Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Харківській області організацію викання ухвали в частині здійснення оплати послуг.
Копію ухвали направлено Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Харківській області, позивачці ОСОБА_1 , перекладачці Ващенко Анні Олександрівні для виконання.
Провадження у справі зупинено до виконання судового доручення (надходження відповіді) від компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина.
Ухвала мотивована тим, що суд не встановив будь-яких об`єктивних обставин та даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу перекладача Ващенко А.О., що передбачені ст. 36 ЦПК України. З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про відвід перекладача Ващенко А.О. На підставі вищевикладеного суд також не встановив підстав для задоволення клопотання ОСОБА_4 в частині зобов`язати перекладача виконати ухвалу суду від 30 квітня 2026 року у справі у повному обсязі, надавши суду переклад у належній процесуальній формі. Разом з тим враховуючи що судом було постановлено звернутись у встановленому законом порядку із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина з метою вручення позовної заяви разом із доданими до неї документами, повідомлення про день розгляду справи (судових повісток) та відповідних ухвал суду відповідачу ОСОБА_3 , який проживає на території Федеративної Республіки Німеччина, суд вважає за необхідне зупинити провадження у цивільній справі -до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 липня 2026 року зупинено провадження у справі до виконання судового доручення (надходження відповіді) від компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина.
Ухвала мотивована тим, що зважаючи на те, що ухвалою суду провадження у справі було зупинено - до надходження відповіді на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду та інших процесуальних документів відповідачу ОСОБА_3 , та, у свою чергу, у зв`язку із поданням Іванцовим О.В. заяви про відвід, поновлено для вирішення питання про відвід, суд вважає за необхідне зупинити провадження у цивільній справі - до надходження відповіді на судове доручення.
Не погодившись з вказаними рішеннями суду ОСОБА_4 подав апеляційні скарги в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвали скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постановити окрему хвалу щодо виявлення у цивільній справі №638/18338/21 обаставин, що містять ознаки кримінальних правопорушень.
Апеляційні скарги мотивовані тим що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відвід перекладача. Апелянт зазначає що ОСОБА_5 було залучено до справи в якості перекладача з грубим порушенням встановлених законодавством норм. Крім того апелянт зазначає що оскаржувана ухвала в частині визначення розміру судових витрат від 22.06.2026 року є не просто помилкою, а юридичним прикриттям, фінальним актом спроби заволодіння коштами Державного бюджету України в умовах воєнного стану. У матеріалах справи містяться докази, які вказують на ознаки функціонування стійкої корупційної схеми, до якої залучені перекладач, пов`язані з нею комерційні суб`єкти.
Апелянт зазначає що оскаржувана ухвала не може вважатися актом здійснення правосуддя, оскільки вона постановлена судом, який не відповідає критеріям безсторонності. Вказує що дії судді прямо суперечать Бангалорським принципам поведінки суддів (Принципи 2.5 та 4.5), які імперативно встановлюють, що суддя зобов`язаний заявити самовідвід, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості. Більше того, це є фундаментальним порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим заперечуючи щодо зупинення провадження у справі апелянт зазначає що всупереч принципу обов`язковості судових рішень суду у справі, який встановлено ст.ст.129, 129-1 Конституції України, ст.18ЦПК України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а також в порушення ч.1 ст.254 ЦПК України та п.12 ч.1 ст.253 ЦПК України, судом спочатку скасовано обов`язковість вимог Ухвал суду від 14.03.2025 року (про необхідність надання перекладу позивачем та зупинення провадження) та від 13.06.2025 року (якої встановлено новий строк перекладу позивачу та в-друге зупинено провадження) й Ухвалою від 30.04.2026р. (в-третє зупинено провадження) постановлено фактично звільнити позивача від необхідності надання перекладу, зобов`язавши вже не позивача, а певну фізичну особу перекладача здійснити переклад процесуальних документів у справі і компенсувати їй послуги перекладу, а надалі всупереч принципу обов`язковості попередніх Ухвал від 14.03.2025р., від 13.06.2025р., та вже і Ухвали від 30.04.2026 р. у справі суд Ухвалою від 22 червня 2026 року спочатку визнав належним наданий із простроченням переклад від перекладача, компенсував юридичній особі, а не перекладачу послуги перекладу, в-четверте зупинив провадження у справі до виконання судового доручення, а потім оскаржуваною ухвалою від 16 липня 2026 року, всупереч принципу обов`язковості судових рішень - всіх попередніх перелічених ухвал, ст.126 ЦПК України, ч.2 ст.19 Конституції України, п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України, не тільки не визнав закінченим строк на надання перекладу, не залишив позов без розгляду, а визнав можливим передати справу для виконання судового доручення із дефектним та несвоєчасно наданим перекладом, безпідставно в-п`яте зупинивши провадження у справі. Вказані дії суду є безпосереднім проявами грубого порушення принципу змагальності та порушення засад незалежності та безсторонності судової влади.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвала Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід перекладачки Ващенко Анни Олександрівни, постановлення ухвали в порядку статті 262 ЦПК України, в частині задоволення заяв перекладача Ващенко А.О. про оплату послуг, в частині відмови у задоволені заяви ОСОБА_4 про зобов`язання перекладача виконати ухвалу суду від 30 квітня 2026 року у справі в повному обсязі, надавши суду переклад у належній процесуальній формі, визнати письмовий переклад недопустимим доказом, визнати судові повістки (виклики) юридично нікчемними та скасувати, не оскаржується в силу вимог ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.
Предметом апеляційного перегляду є саме ухвала Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року в частині зупинення провадження у справі та ухвала Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 липня 2026 року.
За положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Предметом позову, заявленого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є визнання недійсними договорів.
Як було встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_3 фактично проживає на території Федеративної Республіки Німеччина (поза межами території України) за адресою, як зазначив: In Den Kirschen 30 Moosach, Munchen 80992, Deutschland.
ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням та повідомив, що фактично проживає на території Федеративної Республіки Німеччина (поза межами території України) та не має можливості особисто прибути до суду на судове засідання, за адресою, як зазначив: In Den Kirschen 30 Moosach, Munchen 80992, Deutschland.
Суд вважав, що не можна достеменно стверджувати, що ОСОБА_3 , який проживає закордоном станом на цей час володіє українською мовою, а подання ним до суду заяв українською мовою не виключають високу ймовірність того, що при цьому він користувався послугами перекладача, отже дійшов висновку про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 року.
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 в м. Гаага.
Статтею 1 зазначеної Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Згідно з частиною 1 статті 2 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.
Перелік документів, вручення яких здійснює суд, визначається національним законодавством (у цій справі - ЦПК України).
Відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 2.3 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54, документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.
П. 8 ч. 1 ст. 252 ЦПК України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 8 частини першої статті 252 цього Кодексу до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
Посилаючись на те, що про розгляд цієї справи необхідно повідомити скаржника ( ОСОБА_3 ) в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що судові документи підлягають надісланню до Центрального органу відповідної запитуваної Держави (Федеративної Республіки Німеччина) для їх подальшого вручення відповідачу.
Отже, враховуючи необхідність належного повідомлення скаржника ( ОСОБА_3 ) іноземної особи про дату, час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про доцільність зупинення провадження у справі.
Такий висновок суду повністю узгоджується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 252 ЦПК України та п. 12 ч. 1 ст. 253 ЦПК України. Посилання суду в оскаржуваній ухвалі на положення п. 6 ч. 1 ст. 252 ЦПК України є помилковим, однак дана обставина правильності висновків суду про зупинення провадження у справі не спростовує.
Колегія суддів надаючи оцінку мотивам ухвали суду в частині зупинення провадження у справі виходить з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Оскільки судове доручення до компетентного органу іноземної держави направлено відповідно до ст. 498 ЦПК України, а зупинення провадження відповідає вимогам п.8 ч.1 ст. 252 ЦПК України та п.12.ч.1 ст.253 ЦПК України, то підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційні скарги ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 липня 2026 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року в частині зупинення провадження по справі - залишити без змін.
В іншій частині ухвала Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року не переглядалась.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук