ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 953/9530/25 Головуючий суддя І інстанції Юрлагіна Т. В.
Провадження № 22-ц/818/1246/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: інших видів кредиту
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.
суддів колегії: Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2025 року у справі №953/9530/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019 у розмірі 37 602,05 грн, а також судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 31.10.2019 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір №TDB.2019.0991.1745 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.
Згідно з п.1.1 кредитного договору, цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК». Підписання сторонами цього Договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги банку (Додаток №1 до Договору), вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього Договору і складають єдиний Договір.
Відповідно до умов п.1.2 кредитного договору, банк на підставі отриманої від клієнта заяви-анкети встановленого зразка відкрив клієнту: картковий рахунок-1 у гривні, картковий рахунок-2 в доларах США, картковий рахунок-3 в Євро та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, картковий рахунок-2 та картковий рахунок-3 - за дебетовою схемою.
На картковий рахунок-1 банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, у сумі та на умовах, визначених кредитним договором.
Як зазначено у позові, банк свої зобов`язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на картковий рахунок-1 клієнта і надав йому можливість користуватися кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку.
Однак свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно з виписками за рахунком позичальника, станом на 03.09.2024 у останнього сформувалася заборгованість перед банком у загальному розмірі 37 602,055 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) - 10 455,67 грн; заборгованості за відсотками (у тому числі прострочених) - 27 146,38 грн.
03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (новий кредитор) був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином, новий кредитор ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019.
Пунктом 2 Договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Користуючись даним правом, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги.
Таким чином, відповідно до умов Договору №1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.
Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного Договору про відступлення прав вимоги, серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги за кредитним договором №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019.
Всі нарахування, що відбувалися до дати отримання ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому - ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювалися безпосередньо АТ «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги - 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань та не змінювали умови кредитного договору в односторонньому порядку.
Оскільки всупереч умовам Договору відповідач не виконав свого зобов`язання, позивач вимушений був звернутися до суду з цим позовом.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2025 рокупозовні вимоги задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019 у розмірі 37 602,05 грн, з яких заборгованість за кредитом - 10 455,67 грн; заборгованість за відсотками - 27 146,38 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ»витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 200,00 грн.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» внаслідок спливу строку позовної давності. У разі незастосування строку позовної давності визначити заборгованість лише в межах тіла кредиту - 10 000,00 грн, без нарахування відсотків. Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у рішенні зазначив, що строк позовної давності не сплив, оскільки він нібито частково погашав кредит у 2020-2021 роках. Відповідач вважає цей висновок помилковим та таким, що не ґрунтується на належних і достовірних доказах. Крім того, на його думку, суд першої інстанції не мав усієї необхідної інформації для повного та об`єктивного розгляду справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що між ним та АТ «МЕГАБАНК» було укладено кредитний договір №TDB.2019.0991.1745 від 31.10.2019 на суму 10 000,00 грн строком на 12 місяців.
Зазначає, що 17.02.2020 ним було здійснено останній підтверджений платіж у розмірі 704,93 грн, що підтверджується випискою АТ «МЕГАБАНК». Після зазначеної дати апелянт платежів за кредитним договором не здійснював, кредитною карткою не користувався, заборгованість не визнавав та з банком будь-яких контактів не мав.
Разом із тим звертає увагу на те, що у виписці банку від 02.11.2020 міститься запис про операцію «TR.2384350.51621.1470» на суму 6 941,40 грн. На його думку, зазначена транзакція не була ним ініційована, не містить відомостей про джерело походження коштів та має технічний характер, а тому не може свідчити про визнання ним заборгованості чи вчинення дій, спрямованих на переривання перебігу позовної давності.
Також посилається на те, що строк дії кредитного договору закінчився 30.10.2020. Вважає, що перебіг позовної давності тривалістю три роки розпочався 18.02.2020 та сплив 17.02.2023. Водночас із позовом позивач звернувся лише у вересні 2025 року, тобто після спливу встановленого законом строку позовної давності.
Крім того, відповідач зазначає, що встановлені на території України карантинні обмеження та воєнний стан, на його думку, не є підставами для поновлення або продовження перебігу позовної давності у спірних правовідносинах.
Також вказує, що його не було належним чином повідомлено про передачу права вимоги за кредитним договором новому кредитору.
Посилається на те, що АТ «МЕГАБАНК» було ліквідовано 17.08.2022, що, за твердженням відповідача, підтверджується відомостями Українського бюро кредитних історій. У зв`язку з цим вважає, що після ліквідації банку останній не мав правових підстав для здійснення подальших фінансових операцій та нарахування відсотків за кредитним договором.
Окремо відповідач не погоджується зі стягненням із нього 11 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що позивачем не було надано належних доказів понесення таких витрат, зокрема договору про надання правничої допомоги, актів виконаних робіт, платіжних документів чи інших документів, які б підтверджували фактичне понесення та розмір заявлених витрат. З огляду на викладене відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Разом із цим відповідач в апеляційній скарзі та поданих ним у подальшому письмових поясненнях просив суд витребувати у позивача оригінал кредитного договору, акт відступлення права вимоги, докази повідомлення боржника, первинні документи та розшифровку операцій. Крім того, відповідач заявив клопотання про призначення судової економічної експертизи, зупинення виконання рішення суду в частині стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу та відстрочення сплати судового збору.
Крім того, від представника ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Журавльова С.Г. надійшов відзив, в якому він просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Зазначає, що загальна позовна давність для звернення до суду за кредитним договором №TDB.2019.0991.1745 від 31.10.2019 продовжується на строк дії карантину та воєнного стану. Отже, враховуючи зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану з 24.02.2022, позивачем не пропущено строк позовної давності з моменту виникнення у нього права вимоги за кредитним договором і до моменту звернення до суду.
Вказує, що відповідач, підписуючи кредитний договір, був належним чином поінформований про строк його дії та наслідки невиконання взятих на себе зобов`язань. Відтак, відповідач погодився з тим, що зобов`язання за договором діють до їх повного виконання, у тому числі з правом кредитодавця нараховувати відсотки та інші передбачені договором платежі у разі прострочення виконання зобов`язань.
Разом з тим зазначає, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги саме по собі не припиняє його зобов`язань за кредитним договором та не звільняє від їх виконання. Таке неповідомлення може мати наслідком лише покладення на нового кредитора ризику несприятливих наслідків, зокрема у разі виконання боржником зобов`язання первісному кредиторові.
Робить висновок, що ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» правомірно, у встановленому законом порядку та формі, на підставі договору про відступлення права вимоги набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №TDB.2019.0991.1745 від 31.10.2019 та є поточним кредитором (стягувачем) за вказаним зобов`язанням. Отже, на думку представника позивача, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права.
Разом із цим відповідач подав до апеляційного суду відповідь на відзив, у якій просив визнати доводи позивача, викладені у відзиві, необґрунтованими та недоведеними, врахувати, що строк позовної давності сплив 17.02.2023 та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, відповідач просив витребувати у позивача докази на підтвердження того, що у період з 2020 по 2023 рік він був позбавлений можливості звернутися до суду у зв`язку з дією карантину або воєнного стану.
Частинами 1 та 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що встановлено факт укладення кредитного договору, отримання та користування відповідачем кредитними коштами, а також їх неповернення відповідно до умов договору та у визначені ним строки.
Крім того, суд зазначив, що сторонами не спростовано обставину, відповідно до якої відповідач після заміни кредитора не вчиняв дій щодо погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
Таким чином, оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019 не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 37 602,05 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) у розмірі 10 455,67 грн та заборгованості зі сплати відсотків (у тому числі прострочених) у розмірі 27 146,38 грн. При цьому суд виходив із того, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Водночас суд не вбачав підстав для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки в умовах дії воєнного стану перебіг позовної давності було продовжено з початку його дії до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року перебіг зазначеного строку було зупинено.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також беручи до уваги, що відповідачем не подано заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважав за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам і не спростовані доводами апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2019 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір №TDB.2019.0991.1745 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.
Згідно з п.1.1 кредитного договору, цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК». Підписання сторонами цього Договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги банку (Додаток №1 до Договору), вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього Договору і складають єдиний Договір.
Відповідно до умов п.1.2 кредитного договору, банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (картковий рахунок-1) у гривні, поточний рахунок № НОМЕР_2 (картковий рахунок-2) в доларах США, поточний рахунок № НОМЕР_3 (картковий рахунок-3) в Євро, на підставі отриманої від клієнта заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, картковий рахунок-2 та картковий рахунок-3 - за дебетовою схемою.
Відповідно до п.1.3 кредитного договору, картка використовується клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами Договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1.4 кредитного договору, банк має право надавати клієнту на картковий рахунок-1 кредит (встановити доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії) в сумі та на умовах, визначених Договором. Кредит використовується клієнтом на споживчі цілі. Операції за картковим рахунком проводяться з урахуванням встановленого доступного ліміту кредитної лінії.
Пунктом 2.1 Договору закріплено, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн; пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, що виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах - до 62 днів; процентна ставка (фіксована), % річних - базова, складає 56 %, у пільговий період - 0,0001%; кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі - 30 жовтня 2020 року.
Відповідно до умов п.2.4 кредитного договору, сплата процентів, передбачених умовами Договору за користування доступним лімітом кредитної лінії, здійснюється клієнтом у разі його використання (повністю та/або частково).
Відповідно до п.2.7 кредитного договору, сплата платежів, передбачених Договором, у тому числі погашення несанкціонованого овердрафту або заборгованості, що виникла перед банком, здійснюється автоматично при будь-якому надходженні коштів на карткові рахунки. У разі наявності заборгованості зі сплати будь-яких платежів, передбачених Договором, клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів з карткових рахунків для сплати таких платежів.
Відповідно до п.3.1.2 Договору, клієнт зобов`язаний при користуванні доступним лімітом кредитної лінії щомісячно, не пізніше розрахункової дати місяця, наступного за звітним, сплатити обов`язковий мінімальний платіж, в т.ч. проценти та інші обов`язки платежі, передбачені Договором, у розмірі, визначеному Тарифами, шляхом забезпечення надходження цих коштів на картковий рахунок-1; погасити заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії до настання кінцевого строку сплати цієї заборгованості.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що підписавши цей Договір клієнт підтверджує, що один примірник цього Договору із додатками, картка та ПІН-код до неї, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані під підпис. З реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення Договору у письмовій формі ознайомлений.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що закінчення терміну дії картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних відносин між банком та позичальником та/або закриття пов`язаного з нею поточного рахунку позичальника.
За умовами п.7.1 кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, сторони не повідомили одна одну про його припинення, Договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку Договору не звільняє клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
31 жовтня 2019 року відповідачем було підписано Додаток №1 до Договору №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019.
Відповідно до довідки-розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019 станом на 03.09.2024 становить 37 602,055 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) - 10 455,67 грн; заборгованості за відсотками (у тому числі прострочених) - 27 146,38 грн.
Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором підтверджується також виписками за особовими рахунками.
03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (новий кредитор) був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.
Відповідно до п.1 Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з Реєстром у Додатку №1 до цього Договору.
Відповідно до п.4 Договору № GL1N426240, сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору, новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
Оплата підтверджується копією платіжної інструкції №66895 від 31.07.2024 на суму 23 425 777,00 грн.
Пунктом 14 Договору №GL1N426240 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.
Отже, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, зокрема за кредитним договором №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку №1 до Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024.
Пунктом 2 Договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Так, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги.
Права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (п.2 Договору №1/12).
У п.4 Договору №1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою №1 від 23.05.2025, сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за Договором. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди №1 від 23.05.2025 пункт 4 було викладено в редакції:
«Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1) в строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс у сумі 8 030 000,00 грн; 2) в строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми у розмірі 14 700 000,00 грн».
Аванс за Договором №1/12 було сплачено, що підтверджується копією платіжної інструкції №1074 від 27.12.2024.
Пунктом 14 Договору №1/12 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.
Отже, відповідно до умов Договору №1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.
Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору №1/12 про відступлення прав вимоги, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги за кредитним договором №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .
Відповідач в апеляційній скарзі не оспорює факту укладення вищевказаного кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак послідовно заперечує щодо обґрунтованості розміру заявленої заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».
Окрім того, у п.54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.
Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України.
Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» надало розрахунок заборгованості відповідно до змісту якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019 станом на 03.09.2024, тобто на дату відступлення права вимоги, становить 37 602,055 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) - 10 455,67 грн; заборгованості за відсотками (у тому числі прострочених) - 27 146,38 грн.
Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором підтверджується також виписками за особовими рахунками.
Згідно з п.1.1 кредитного договору, цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК». Підписання сторонами цього Договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги банку (Додаток №1 до Договору), вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього Договору і складають єдиний Договір.
Відповідно до умов п.1.2 кредитного договору, банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (картковий рахунок-1) у гривні, поточний рахунок № НОМЕР_2 (картковий рахунок-2) в доларах США, поточний рахунок № НОМЕР_3 (картковий рахунок-3) в Євро, на підставі отриманої від клієнта заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, картковий рахунок-2 та картковий рахунок-3 - за дебетовою схемою.
Підписом під текстом кредитного договору відповідач підтвердив факт отримання ним картки № НОМЕР_4 та ПІН-коду до неї (п.1.4 Договору). Згідно з розділом 1 Тарифів (Додаток №1 до Договору), підписаних відповідачем, строк дії картки становить 5 років.
Відповідно до п.1.3 кредитного договору, картка використовується клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами Договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1.4 кредитного договору, банк має право надавати клієнту на картковий рахунок-1 кредит (встановити доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії) в сумі та на умовах, визначених Договором. Кредит використовується клієнтом на споживчі цілі. Операції за картковим рахунком проводяться з урахуванням встановленого доступного ліміту кредитної лінії.
Згідно п.2 Договору між сторонами узгоджено умови кредитування та закріплено, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн; пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, що виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах - до 62 днів; процентна ставка (фіксована), % річних - базова, складає 56 %, у пільговий період - 0,0001 %; кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі - 30 жовтня 2020 року.
Відповідно до умов п.2.4 кредитного договору, сплата процентів, передбачених умовами Договору за користування доступним лімітом кредитної лінії, здійснюється клієнтом у разі його використання (повністю та/або частково).
Відповідно до п.2.7 кредитного договору, сплата платежів, передбачених Договором, у тому числі погашення несанкціонованого овердрафту або заборгованості, що виникла перед банком, здійснюється автоматично при будь-якому надходженні коштів на карткові рахунки. У разі наявності заборгованості зі сплати будь-яких платежів, передбачених Договором, клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів з карткових рахунків для сплати таких платежів.
Відповідно до п.3.1.2 Договору, клієнт зобов`язаний при користуванні доступним лімітом кредитної лінії щомісячно, не пізніше розрахункової дати місяця, наступного за звітним, сплатити обов`язковий мінімальний платіж, в т.ч. проценти та інші обов`язки платежі, передбачені Договором, у розмірі, визначеному Тарифами, шляхом забезпечення надходження цих коштів на картковий рахунок-1; погасити заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії до настання кінцевого строку сплати цієї заборгованості.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що підписавши цей Договір клієнт підтверджує, що один примірник цього Договору із додатками, картка та ПІН-код до неї, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані під підпис. З реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення Договору у письмовій формі ознайомлений.
Пунктом 4.3 кредитного договору визначено, що закінчення терміну дії картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних відносин між банком та клієнтом та/або закриття карткових рахунків. Відмова клієнта від доступного ліміту не припиняє дії цього Договору.
Умовами п.7.1 кредитного договору визначено строк дії Договору, а саме, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, сторони не повідомили одна одну про його припинення, Договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку Договору не звільняє клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Таким чином, положення Договору прямо передбачають можливість нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу строку користування кредитними коштами, визначеного у п.2 Договору, у разі прострочення виконання зобов`язань з боку позичальника, - до повного виконання Договору або до моменту його припинення.
Отже, аналізуючи викладені вище норми права та умови спірного Договору, колегія суддів доходить висновку, що первісним кредитором проценти нараховувалися виключно в межах строку кредитування на підставі ст.1048 ЦК України, у зв`язку з чим відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування таких процентів.
Відповідно до п.7.1 вказаного Договору сторони фактично погодили пролонгацію строку кредитування у разі наявності заборгованості відповідача зі сплати відсотків та продовження користування відповідачем вказаними коштами. Разом з цим, вказаними умовами Договору передбачено можливість та спосіб розірвання кредитного договору, проте в матеріалах справи відсутні докази вчинення таких дій з боку відповідача. Навпаки матеріалами справи підтверджується, що відповідач продовжував користуватися кредитними коштами після закінчення строку кредитування, чим фактично вчинив дії, передбачені п.7.1 Договору, на продовження строку кредитного договору.
Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019 повністю узгоджується із розрахунком заборгованості, долученим позивачем до матеріалів справи, та умовами кредитного договору. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що АТ «МЕГАБАНК» було ліквідовано, а тому воно не мало правових підстав для подальшого здійснення фінансових операцій та нарахування процентів за кредитним договором.
Дійсно, в АТ «МЕГАБАНК» розпочато процедуру ліквідації та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідно до Рішення виконавчої дирекції від 21.07.2022 №506.
Проте саме по собі посилання на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» як фінансової установи не свідчить про відсутність заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким було продано або передано іншому кредитору у встановленому законом порядку.
Щодо неповідомлення відповідача про заміну кредитора колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.
Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається ОСОБА_1 , не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові КЦС ВС від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц.
Щодо посилань відповідача на пропуск позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Разом із тим обчислення позовної давності у спірних правовідносинах здійснюється з урахуванням спеціального правового регулювання, яке в різні періоди передбачало продовження, а згодом - зупинення перебігу позовної давності.
Так, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 та іншими статтями ЦК України щодо позовної давності, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У подальшому законодавець змінив редакцію пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, встановивши, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023).
Законом України №4434-IX від 14.05.2025, яким внесено зміни до Цивільного кодексу України, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено, а перебіг строків позовної давності відновлено з 04 вересня 2025 року.
Таким чином, обчислення позовної давності здійснюється з урахуванням спеціального правового регулювання, встановленого пунктами 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, які у відповідні періоди передбачали спочатку продовження строків позовної давності, а після набрання чинності Законом України №3450-IX від 08 листопада 2023 року - зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану. За таких обставин станом на день звернення позивача до суду 10 вересня 2025 року строк позовної давності не сплив, а тому позов подано в межах установленого законом строку.
Апеляційна скарга відповідача також містить доводи щодо незгоди з рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з тим, що позивачем не було надано належних доказів понесення таких витрат, зокрема договору про надання правничої допомоги, актів виконаних робіт, платіжних документів чи інших документів, які б підтверджували фактичне понесення та розмір заявлених витрат. Колегія суддів відхиляє наведені доводи з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що між АО «АЛЬЯНС ДЛС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» був укладений Договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання Клієнта, а Клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги та сплатити Винагороду.
Відповідно до п.3.2 Договору, сума гонорару за надання послуг по стягненню заборгованості з боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг, зазначеного в Додатку №2 до цього Договору, та зазначається Об`єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг.
Враховуючи норми чинного законодавства, умови Договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу разом із позовною заявою було подано до суду: Договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, укладений між АО «АЛЬЯНС ДЛС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ»; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1414107; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5817 на ім`я Журавльова С.Г.; реєстр боржників від 21.07.2025, відповідно до якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» передало, а АО «АЛЬЯНС ДЛС» отримало в роботу Реєстр прав вимог щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №TDВ.2019.0991.1745 від 31.10.2019; Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12122272 від 14.08.2025.
Як вбачається з Акта приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12122272 від 14.08.2025, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, Клієнт отримав наступні послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника ОСОБА_1 , вартістю 1 200,00 грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості - 10 000,00 грн, на загальну суму 11 200,00 грн. Вказані в цьому Акті послуги з правничої допомоги прийняті Клієнтом у повному обсязі, без зауважень.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Чинне законодавство не вимагає надання інших документів на підтвердження понесення стороною витрат на професійну правничу допомогу, а тому доводи скарги про відсутність доказів на підтвердження факту понесення таких витрат є необґрунтованими.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року (справа №362/3912/18, провадження №61-15005св19).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі №724/318/21 (провадження №61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Водночас у цій справі наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі в повному обсязі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю справи, обсягом та характером наданої правничої допомоги, а також відповідають критеріям розумності та пропорційності.
Зокрема, представником позивача було підготовлено та подано до суду обґрунтовану позовну заяву, у якій викладено обставини, що стали підставою для звернення до суду, наведено правове обґрунтування позовних вимог, здійснено аналіз норм матеріального та процесуального права, надано правову оцінку обставинам справи та долученим доказам, а також обґрунтовано підстави для задоволення позовних вимог.
Заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, розумним та пропорційним обсягу фактично наданих послуг, а відповідачем не заявлено належних і достатніх доводів щодо його неспівмірності чи необґрунтованості. Відтак відсутні підстави для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим такі витрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі, визначеному судом першої інстанції.
Інші, наведені у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновки суду першої інстанції, є безпідставними та необґрунтованими.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Крім того, ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, про призначення судової економічної експертизи та зупинення виконання рішення. Разом з цим цією ухвалою було відстрочено відповідачу сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Київського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2025 року у сумі 3 633,60 грн до ухвалення апеляційним судом судового рішення.
З огляду на те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судовий збір за її подання не сплачено, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 30 вересня 2026 року.
Головуючий суддя В.Б. Яцина
Судді колегії Н.П. Пилипчук
О.В. Маміна.