ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 638/9454/24 Головуючий суддя І інстанції Шишкін О. В.
Провадження № 22-ц/818/1259/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.
суддів колегії: Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шафоростова Валентина Олександровича на рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 09 вересня 2025 року у справі № 638/9454/24 за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради про стягнення сум інфляційного збільшення простроченого грошового зобов`язання та трьох процентів річних від простроченої суми, -
В С Т А Н О В И В :
У травні 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради про стягнення сум інфляційного збільшення простроченого грошового зобов`язання та трьох процентів річних від простроченої суми, в якому просив суд: стягнути зі СКП «Харківзеленбуд» ХМР на користь ОСОБА_1 за період з 11.05.2021 по 10.07.2023 суму інфляційного збільшення простроченого зобов`язання у розмірі 16253,93 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2708,39 грн.
Позовна заява мотивована тим, 10.05.2021 відповідачем позивачу було завдано майнову шкоду у розмірі 41658,83 грн. Шкода заподіяна внаслідок падіння гілки дерева по АДРЕСА_1 на належний позивачу автомобіль Chevrolet Lacetti. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.02.2023 у справі №638/13931/21 з урахуванням постанови Харківського апеляційного суду від 07.06.2023 у справі №638/13931/21 стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти у розмірі 41658,83 грн. Фактично відповідачем грошові кошти сплачено 10.07.2023.
Позивач, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі №910/3831/22, зазначив, що грошове зобов`язання з відшкодування матеріальної шкоди у відповідача виникло в момент її заподіяння 10.05.2021, а тому прострочення з його виконання розпочалося з наступного дня - 11.05.2021, а закінчилося в момент повного відшкодування - 10.07.2023.
Таким чином, на підставі приписів ст. 625 ЦК України, позивачем на суму заборгованості за період з 11.05.2021 до 10.07.2023 нараховано 3 % річних у розмірі 2708,39 грн та індекс інфляції у розмірі 16253,93 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 09 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто зі СКП «Харківзеленбуд» ХМР на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 09.06.2023 до 10.07.2023 інфляційні втрати у розмірі 333,27 грн та 3 % річних у сумі 109,57 грн, а всього грошові кошти у розмірі 442,84 грн.
Стягнуто зі СКП «Харківзеленбуд» ХМР на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 28,22 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Шафоростов В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 09 вересня 2025 року в частині стягнення зі СКП «Харківзеленбуд» ХМР на користь ОСОБА_1 за період з 09.06.2023 до 10.07.2023 інфляційних втрат у розмірі 333,27 грн та 3 % річних у сумі 109,57 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача за період з 11.05.2021 по 10.07.2023 суму інфляційного збільшення простроченого зобов`язання у розмірі 16 253,93 грн та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2 708,39 грн. Крім того, просить здійснити перерозподіл судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, зокрема ч.4 ст.263 ЦПК України, та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст.625 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зазначає, що суд першої інстанції застосував ст. 625 ЦК України без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц.
Наполягає, що ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідача інфляційного збільшення грошового зобов`язання з відшкодування шкоди та 3 % річних за період з дня заподіяння шкоди (2021 рік) до дня отримання від відповідача фактичного відшкодування шкоди (2023 рік).
Отже, з урахуванням норм Цивільного кодексу України, а також правових висновків Верховного Суду (зокрема, викладеного у постанові від 26.02.2025 у справі №905/55/24), з моменту заподіяння шкоди в особи, яка її завдала, виник обов`язок з її відшкодування. Тобто виникло грошове зобов`язання перед особою, якій таку майнову шкоду заподіяно.
Таким чином, грошове зобов`язання відповідача виникло з норм законодавства, а саме з ч.1 ст. 1166 ЦК України, а тому обов`язок з його виконання виник з моменту заподіяння майнової шкоди, тобто з 10.05.2021. Як наслідок, прострочення виконання зобов`язання настало наступного дня - 11.05.2021, та закінчилося в момент повного відшкодування шкоди - 10.07.2023.
Робить висновок, що позивач на підставі приписів ст. 625 ЦК України має право на отримання від СКП «Харківзеленбуд» ХМР за період з 11.05.2021 по 10.07.2023 компенсації встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
З матеріалів справи вбачається, що судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної скарги, становить 1453,44 грн, який, у разі задоволення апеляційної скарги, на думку апелянта, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, від представника СКП «Харківзеленбуд» ХМР Батога В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 09 вересня 2025 року без змін.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.
Позивач не врахував, що у наведеному ним висновку Велика Палата Верховного Суду розмежовує момент виникнення деліктного зобов`язання та момент виникнення грошового зобов`язання із визначеним розміром шкоди. Підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є саме грошове зобов`язання, тоді як деліктне зобов`язання виникає з моменту заподіяння шкоди та може передбачати як грошову, так і негрошову форму її відшкодування.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №905/55/24 є безпідставним, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних. У справі № 905/55/24 збитки виникли внаслідок порушення умов багатостороннього договору, що дозволяло визначити їх розмір у межах договірних правовідносин. Натомість у цій справі зобов`язання з відшкодування шкоди виникло на підставі ст. 1166 ЦК України, а його розмір на момент заподіяння шкоди визначити було неможливо.
Вказує, що сам факт падіння дерева (гілки) 10.05.2021 не свідчить про виникнення у відповідача грошового зобов`язання з точно визначеним розміром шкоди. Для встановлення підстав цивільно-правової відповідальності необхідним є доведення, зокрема, розміру шкоди, причинного зв`язку між нею та протиправною поведінкою відповідача, а також інших елементів складу цивільного правопорушення. Водночас відповідач має право доводити відсутність протиправності та вини, що відповідно до ч.2 ст. 1166 ЦК України є підставою для звільнення від обов`язку відшкодувати шкоду.
Отже, грошове зобов`язання із точно визначеним розміром шкоди виникло не в момент її заподіяння, а з дня набрання законної сили рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.02.2023, зміненим постановою Харківського апеляційного суду від 07.06.2023 у справі №638/13931/21, тобто 07.06.2023, яким остаточно визначено розмір шкоди у сумі 41658,83 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат лише за період з 09.06.2023 (наступного дня після забезпечення загального доступу до постанови Харківського апеляційного суду від 07.06.2023 у справі №638/13931/21) до 10.07.2023 (моменту повного виконання грошового зобов`язання).
Відповідач заперечує проти стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат за період розгляду справи про відшкодування шкоди. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 та від 09.11.2023 у справі №420/2411/19, відповідно до яких застосування ч.2 ст.625 ЦК України у таких правовідносинах можливе після виникнення прострочення виконання судового рішення, а не з моменту завдання шкоди чи набрання законної сили рішенням суду про її відшкодування.
На думку відповідача, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за час розгляду справи фактично призводить до штучного збільшення періоду прострочення та суперечить підходу Великої Палати Верховного Суду щодо недопущення недобросовісної поведінки стягувача.
Відповідач також зазначає, що тривалість розгляду справи №638/13391/21 не була зумовлена його процесуальною поведінкою: він не заявляв клопотань, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи, та не зловживав процесуальними правами, а реалізовував своє право на заперечення позовних вимог. Відтак, відповідач вважає нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за цей період безпідставним і необґрунтованим.
За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, відповідно до ст.367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та їх нормативно-правове регулювання, а також з урахуванням релевантної судової практики, можна дійти висновку, що внаслідок прострочення СКП «Харківзеленбуд» ХМР виконання грошового зобов`язання з відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 41658,83 грн було порушено майнові права та інтереси позивача, що полягало у знеціненні грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. У зв`язку з цим за період прострочення, а саме з 09.06.2023 до 10.07.2023, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 333,27 грн та 3 % річних у сумі 109,57 грн, а всього грошові кошти у розмірі 442,84 грн.
Інші позовні вимоги, а саме про стягнення відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних за період з 11.05.2021 до 08.06.2023, є необґрунтованими, оскільки протягом зазначеного періоду не були встановлені всі обов`язкові елементи деліктного зобов`язання, а зобов`язання не було остаточно сформованим. Відтак, СКП «Харківзеленбуд» ХМР не допустило прострочення виконання грошового зобов`язання та не порушило майнових прав та інтересів позивача.
З урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення зі СКП «Харківзеленбуд» ХМР на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 333,27 грн та 3 % річних у сумі 109,57 грн, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, за період з 09.06.2023 до 10.07.2023.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Судом встановлено, щоДзержинським районним судом м.Харкова та Харківським апеляційним судом розглядалася цивільна справа №638/13931/21 за позовом ОСОБА_1 до СКП «Харківзеленбуд» ХМР про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної падінням гілки дерева на автомобіль.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2023 року та постановою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у цій справі встановлено обставини, які згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають встановленню у цій справі, а саме, що 10.05.2021 на належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль Chevrolet Lacetti, державний номер знак НОМЕР_1 , який знаходився вздовж проїжджої частини вулиці за адресою: АДРЕСА_1 , впала частина дерева (гілка), у зв`язку чим автомобіль пошкоджено. Вартість матеріального збитку, а саме сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням зазначення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу, становить 41658,83 грн. Суди встановили, що саме СКП «Харківзеленбуд» ХМР є відповідальною особою за стан зелених насаджень на вул.Трінклера у м.Харкові, відтак обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на СКП «Харківзеленбуд» ХМР.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2023 року, зміненим постановою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, стягнуто зі СКП «Харківзеленбуд» ХМР на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 41 658,83 грн.
Постанову апеляційним судом прийнято за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з відомостями ЄДРСР, надання публічного доступу до постанови від 07.06.2023 забезпечено 08.06.2023.
10 липня 2023 року СКП «Харківзеленбуд» ХМР на виконання постанови Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у справі №638/13931/21 сплатило ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50878,83 грн, що підтверджується копією відповідної квитанції та визнається сторонами.
19 квітня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до СКП «Харківзеленбуд» ХМР з досудовою претензією, в якій запропонував сплатити згідно зі ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання 3 % річних та суму інфляційних втрат за період з 10.05.2021 до 10.07.2023 у загальному розмірі 18965,75 грн.
Листом від 26.04.2024 СКП «Харківзеленбуд» ХМР відмовило ОСОБА_1 у задоволенні досудової претензії з тих підстав, що грошове зобов`язання виконане своєчасно та без прострочення.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що предметом спору є вимога ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та індексу інфляції у розмірі 18965,75 грн, нарахованих згідно зі ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання; підставою позову є несвоєчасне виконання СКП «Харківзеленбуд» ХМР грошового зобов`язання з відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 41658,83 грн.
Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).
Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Із положень ч.1 ст.612 ЦК України слідує, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.
В окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
Зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору або вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, у строки, встановлені договором або законом. Одним із наслідків прострочення боржником зобов`язання є стягнення з нього інфляційних нарахувань і процентів від простроченої суми.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Якщо спір про відшкодування шкоди вирішується в судовому порядку, то розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
З набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. Це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 червня 2019 року (справа №703/2718/16-ц), яка згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2021 внаслідок падіння гілки дерева на автомобіль Chevrolet Lacetti, державний номер знак НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 на праві власності, який знаходився вздовж проїжджої частини вулиці за адресою: АДРЕСА_1 , з вини СКП «Харківзеленбуд» ХМР, позивачу було завдано майнової шкоди. Саме з часу настання цієї події у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати ОСОБА_1 збитки.
Розмір завданої ОСОБА_1 шкоди був визначений рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2023 року, яке було змінено постановою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року. Постанову апеляційним судом прийнято за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з відомостями ЄДРСР, надання публічного доступу до постанови від 07.06.2023 було забезпечено 08.06.2023. Відтак з 09.06.2023 (наступний день після забезпечення загального доступу до постанови Харківського апеляційного суду від 07.06.2023 у справі №638/13931/21) у СКП «Харківзеленбуд» ХМР виникло зобов`язання сплатити позивачу точно визначений розмір шкоди, а саме 41658,83 грн. Відповідач виконав своє грошове зобов`язання 10 липня 2023 року.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що у СКП «Харківзеленбуд» ХМР виникло грошове зобов`язання з відшкодування ОСОБА_1 майнової шкоди, розмір якої визначений судом.
Встановивши, що СКП «Харківзеленбуд» ХМР прострочило виконання цього зобов`язання, починаючи з 09.06.2023 (наступний день після прийняття постанови), до 10.07.2023 (день розрахунку), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути за цей період інфляційні втрати у розмірі 333,27 грн та 3 % річних у сумі 109,57 грн, а всього грошові кошти у розмірі 442,84 грн.
Посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №905/55/24 є безпідставним, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних. У справі №905/55/24 збитки виникли внаслідок порушення умов багатостороннього договору, що дозволяло визначити їх розмір у межах договірних правовідносин. Натомість у цій справі зобов`язання з відшкодування шкоди виникло на підставі ст.1166 ЦК України (деліктне зобов`язання), а його розмір на момент заподіяння шкоди визначити було неможливо.
Таким чином, доводи представника позивача на неправильність визначення судом періоду прострочення виконання боржником грошового зобов`язання не відповідають фактичним обставинам справи.
Розмір інфляційних втрат і процентів від простроченої суми визначений судом правильно та не оспорюється позивачем.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Наведені у відзиві на апеляційну скаргу аргументи знайшли своє підтвердження у матеріалах справи та спростовують доводи скарги.
При цьому висновки суду не суперечать правовим висновкам, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року (справа №686/21962/15-ц), від 19 червня 2019 року (справа №703/2718/16-ц), від 11 квітня 2018 року (справа №758/1303/15-ц), від 4 лютого 2020 року (справа №912/1120/16).
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для перерозподілу судового збору у суду апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шафоростова Валентина Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 09 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 30 вересня 2026 року.
Головуючий -
В.Б. Яцина
Судді -
Н.П. Пилипчук
О.В. Маміна.