Справа № 159/601/26
Провадження № 2/159/1136/26
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.
при секретарі Шокот С.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковель в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на частку майна та припинення права спільної власності,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на частку майна та припинення права спільної власності, вказуючи на те, що вона перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі з 26.01.1998 року, який рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.08.2016 року розірвано. Від шлюбу мають доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , 2004 року народження. В період шлюбу за спільні кошти набуте: будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 33,5 м.кв., загальною 50,8 м.кв., земельна ділянка не приватизована. (нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу). Рішенням Голобської селищної ради від 24.11.2006 року №8/11 у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0337 та земельну ділянку площею 0,2185 га для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0338. За час перебування у шлюбі ними було здійснено добудову житлового будинку, яку завершили в 2012 році, згідно якої загальна площа склала 60,7 кв.м. Добудова належним чином зареєстрована, виготовлено технічна документація та реєстрація реконструкції житлового будинку. Право власності на житловий будинок після реконструкції житлового будинку не зареєстровано, це мав робити ОСОБА_2 , який відмовився дізнавшись про її намір звернутися до суду ро поділ житлового будинку. Посилається на ст.ст.60, 70, 71, 120 СК України, ст.ст.377 ЦК України, постанову Великої палати Верховного суду від 22.08.2018 року в справі №539/3192/16-ц що після набуття права власності або права користування нерухомим майном до нового власника переходить право власності або користування земельною ділянкою на якій вони розташовані на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача )ст.120 ЗК та ст.377ЦК України. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю та споруду, розташовані на цій ділянці і не залежить від волевиявлення третіх осіб. У випадку невизнання або порушення прав на земельну ділянку нового власника нерухомого майна, такі права підлягають захисту в судовому порядку. Відповідач відмовився врегулювати спір у позасудовому порядку, в зв`язку з чим вважає, що захист прав позивача підлягає захисту у спосіб визнання за нею право власності на 1\2 частини спірного майна і припиненні режиму спільної сумісної власності подружжя на це майно. Вартість 1\2 частки: житлового будинку становить 250215 грн., земельної ділянки за адресою будинку площею 1500 кв.м. - 126990 грн., земельної ділянки за адресою будинку площею 2185 кв.м. - 38900 грн. Зазначає, що понесла судові витрати, судовий збір в розмірі 4161 грн. 05 коп. та оріентована сума витрат на професійну правничу допомогу 15000 грн. , доказ на понесення яких будуть надані відповідно до порядку передбаченого ч.8 ст.141 ЦК України. Просить визнати за нею права власності на 1\2 частину житлового будинку та гоподарських споруд за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 60,7 кв.м., житловою 40 м.кв., припинивши режим спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнати за нею права власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 1500 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0337 та на 1\2 частину земельну ділянку площею 0,2185 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0338 припинивши в цій частині право власностиі на земельну ділянку ОСОБА_2 , стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 4161 грн. 05 коп. судового збору.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно письмової заяви представника просить розглянути справу без їх участі, позов підтримують в повному обсязі, просять його задовольнити, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд ухвалив слухати справу заочно.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на частку майна та припинення права спільної власності, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Статті 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.
Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно свідоцтва про одруження, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , після реєстрації шлюбу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 одружилися.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.08.2016 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано.
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу цілого будинку від 13.08.2004 року, ОСОБА_2 купив житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 58,8 кв.м., житловою 33,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами. Земельна ділянка під будинком не приватизована.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 належить на праві власності будинок АДРЕСА_1 .
Згідно державного акта на право приватної власності на землю від 06.12.2007 року, ОСОБА_2 , який мешкає в АДРЕСА_1 , на підставі рішення Голобської селищної ради від 24.11.2006 року № 8/11 є власником земельної ділянки площею 0,2185 га, що розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення: ведення особистого селянського господарства.
Згідно державного акта на право приватної власності на землю від 06.12.2007 року, ОСОБА_2 , який мешкає в АДРЕСА_1 , на підставі рішення Голобської селищної ради від 24.11.2006 року № 8/11 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га, що розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна виготовленого ФОП від 23.05.2025 року, з схемою розташування будівель та споруд, планом будинку садибного типу, експлікації та характеристики за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок, загальною площею 60,7 кв.м., житловою 40 кв.м. Замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_2 . Житловий будинок побудований в 1986 році, прибудова в 2012 році, погріб в 2012 році.
Згідно ідентифікатора об`єкта будівництва, витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентарізації, технічної інвентарізації за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено добудова загальною площею 9,9 к.вм., житловою 6,5 кв.м.: а-прибудова, Г-1 погріб, №2,№3 огорожа загальна площа спірного будинку збільшилася з 50,8 кв.м. до 60,7 кв.м., житлова з 33,5 кв. м. до 40 кв.м.
Згідно висновку про вартість майна, ринкова вартість 1\2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 60,7 кв.м., житловою 40, кв.м. з господарськими будівлями та спорудами без врахування вартості земельної ділянки станом на 03.12.2025 року становить 250215 грн.
Згідно висновку про вартість майна, ринкова вартість 1\2 частки земельної ділянки площею 1500 кв.м. кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0337, що розташована в АДРЕСА_1 становить 126990 грн.
Згідно висновку про вартість майна, ринкова вартість 1\2 частки земельної ділянки площею 2185 кв.м. кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0338, що розташована в АДРЕСА_1 становить 38900 грн.
Судом, згідно наданих письмових доказів встановлено, сторони знаходились у шлюбі з 26.01.1996 року, який розірвано рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.08.2016 року. Під час знаходження у шлюбі, сторонами придбано: будинок АДРЕСА_1 загальною площею 58,8 кв.м., житловою 33,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, який був зареєстрований 10.12.2004 року за відповідачем ОСОБА_2 . Під час знаходження у шлюбі сторони здійснили добудову будинку, згідно якої площа житлова та загальна будинку збільшилася та господарських споруд, не зареєструвавши добудову як об`єкт завершеного будівництва. Також під час перебування у шлюбі відповідачу рішенням селищної ради виділено у приватну власність земельні ділянки площею 1500 кв.м.для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 2185 кв.м. за адресою будинку для ведення особистого селянського господарства, які зареєстровані за відповідачем на праві приватної власності.
Враховуючи, що будинок придбано сторонами під час знаходження у шлюбі, правовідносини сторін регулюється нормами ст.ст.57,60 СК України, а саме загальними правилами, що майно набуте під час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності, відповідачем не доведено, що майно набуте за його власні кошти, а тому суд погоджується з твердженням позивача, що відповідно до ст.60 СК України, вказане майно, набуте подружжям за час шлюбу та належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності.
Також суд погоджуються з твердженням позивача, що у разі поділу нерухомого майна у вигляді будинку, що є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, тобто по 1\2 частки за кожним.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Шлюбного договору та домовленості про порядок поділу майна між сторонами не укладалось, подружжям не внесено на депозит суду відповідної грошової суми.
Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідно до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п`ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій.
Визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.
Вимоги позивача щодо земельних ділянок, які належать відповідачу також обґрунтовані, незважаючи на п.5 ч.1 ст.57 СК України, про належність майна на праві особистої приватної власності чоловіку. дружини, як таке, що, земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Системний аналіз змісту наведених норм ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 04.10.2023 року в справі №691/1240/18).
Враховуючи встановлення правового статуту будинку, як спільної сумісної власності подружжя й, відповідно, визнання за сторонами права власності по 1/2 частини будинку, тобто набуття права власності позивачем на частку в будинку, до позивача переходить право власності на відповідні частки земельних ділянок під будинком.
Таким чином спірне майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки позивача та відповідача є рівними, в зв`язку з чим належним способом захисту права позивача та відповідача є визнання за позивачем та відповідачем права власності на 1\2 ідеальну частку майна.
Суд вважає вимоги позивача про визнання права власності на частку будинку з врахуванням добудови та припинення правого режиму спільного сумісного майна подружжя та припинення права приватної власності за відповідачем на частки в праві власності земельних ділянок, такими що не відповідають вимогам законодавства та не є належними способами захисту з наступних підстав.
Задоволення вимоги про поділ нерухомого майна подружжя як спільної сумісної власності шляхом визнання за позивачем та відповідачем права власності на її частини за кожним саме собоюсвідчить про припинення правового режиму спільної сумісної власності на такий об`єкт.
За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього. Системне тлумачення категорій «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України ) та «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення щодо неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством. Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком за своїм юридичним статусом, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Наведене дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, за визначених законом умов може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін. Отже, наявні правові підстави для визнання спірного майна, об`єкта незавершеного будівництва добудови загальною площею 9,9 к.вм., житловою 6,5 кв.м, об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнанням права власности на частини.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, в зв`язку з задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при поданні позову в розмірі 4161 грн. 05 коп.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.364, 365, 370, 372, 377, 368 ЦК України, ст.120 ЗК України, ст.ст.57, 60, 63, 70, 71 СК України, ст.ст.12, 81, 89, 141, 263, 265, 268, 280-282, 354, ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на частку майна та припинення права спільної власності- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 58,8 кв.м., житловою 33,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку об`єкта незавершеного будівництва добудови загальною площею 9,9 к.вм., житловою 6,5 кв.м до житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку земельної ділянки площею 1500 кв.м. кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0337за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку земельної ділянки площею 2185 кв.м. кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0338за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 58,8 кв.м., житловою 33,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку об`єкта незавершеного будівництва добудови загальною площею 9,9 к.вм., житловою 6,5 кв.м до житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку земельної ділянки площею 1500 кв.м. кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0337за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку земельної ділянки площею 2185 кв.м. кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0338за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4161 грн. 05 коп.
Рішення складено 30.09.2026 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Ковельського міськрайонного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: М. В. ГРІДЯЄВА