Справа № 274/5742/26
Провадження № 2/0274/3609/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
"22" вересня 2026 р. м. Бердичів
БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
в складі: головуючого судді Хуторної І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Айрапетян А. А.,
учасники справи, присутні в судовому засіданні:
представник позивачки адвокат Антонюк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
в с т а н о в и в :
07.08.2026 ОСОБА_1 особі представника адвоката Антонюк О. М. звернулася до суду з позовом, у якому просить змінити спосіб стягнення з відповідача аліментів, що визначені рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 01.06.2017 у справі № 274/1016/17, на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий виклад доводів позову
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є спільною дитиною сторін та народжена у шлюбі.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 274/1016/17 з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дитини стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка посилалася на те, що з часу ухвалення зазначеного рішення змінилися обставини, які мають значення для визначення способу стягнення аліментів. Зокрема, вказувала, що встановлений у 2017 році розмір аліментів на теперішній час є недостатнім для забезпечення потреб дитини. Зазначала, що донька навчається у школі, у зв`язку з чим виникають витрати на її навчання, відвідує репетиторів та гуртки, а також потребує витрат на оздоровлення, спортивні заняття та лікування, оскільки часто хворіє та потребує медичної допомоги.
Крім того, позивачка зазначала про наявність у відповідача значної заборгованості зі сплати аліментів. Відповідно до повідомлення Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України станом на 10 липня 2026 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становила 115 441 грн. Вжиті органом державної виконавчої служби заходи не призвели до погашення зазначеної заборгованості.
Також позивачка посилалася на те, що відповідач на даний час офіційно працевлаштований та є військовослужбовцем, у зв`язку з чим отримує грошове забезпечення. Зазначала, що про це їй стало відомо від державного виконавця. На думку позивачки, наявність у відповідача офіційного доходу дає можливість визначати розмір аліментів у частці від його заробітку (доходу), а також забезпечить регулярність їх сплати шляхом відрахування із заробітної плати (грошового забезпечення).
Позивачка зазначила, що її матеріальне становище не дозволяє самостійно забезпечувати всі потреби дитини та фактично нести витрати, які мають розподілятися між обома батьками.
Відзив на позовну заяву відповідач не подавав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 26.08.2026 у справі відкрито спрощене провадження.
У судовому засіданні представник позивачки адвокат Антонюк О.М. підтримала позов.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду через публікацію оголошення про виклик на вебпорталі судової влади України, у судове засідання не з`явився.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 14.06.2019 та мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12, 14).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року у справі № 274/1016/17 з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12).
Із зазначеного судового рішення вбачається, що відповідач визнав позовні вимоги щодо стягнення аліментів у розмірі 1500 грн щомісячно та рішення суду не містить установлених судом відомостей про розмір доходів відповідача, його майновий стан.
На виконання зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби (а.с. 13).
З повідомлення Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 10.07.2026 вбачається наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 01 липня 2025 року становила 115 441 грн (а.с. 15-16).
Застосовані норми права, позиція суду
Дослідивши докази, встановивши фактичні обставини справи, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову із таких підстав.
Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною третьою статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, закон передбачає можливість зміни визначеного судом способу стягнення аліментів, у тому числі з твердої грошової суми на частку від доходу платника.
Водночас така зміна не є безумовною та потребує встановлення судом обставин, які відповідно до положень сімейного законодавства мають значення для визначення розміру та способу стягнення аліментів.
Статтею 182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей та непрацездатних осіб на утриманні, наявність майна, майнових прав, грошових коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, визначений рішенням суду розмір аліментів не є незмінним, а його зміна можлива за наявності встановлених законом підстав.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19 зазначив, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою і зміну способу їх присудження. При розгляді таких позовів підлягають застосуванню, зокрема, положення статей 181, 182, 183, 184, 192 СК України.
Отже, звернення одержувача аліментів із позовом про зміну способу їх стягнення саме по собі не зумовлює автоматичної зміни визначеного судом способу стягнення. Суд має встановити обставини, які мають істотне значення для визначення розміру та способу стягнення аліментів, та надати оцінку доказам, поданим на їх підтвердження.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України), достовірними - докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України), а достатніми - докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
У цій справі позивачка, обґрунтовуючи необхідність зміни способу стягнення аліментів, посилалася, зокрема, на те, що відповідач на час звернення до суду офіційно працевлаштований, проходить військову службу та отримує грошове забезпечення. Зазначені обставини свідчать про наявність у відповідача офіційного доходу та можливість визначення аліментів у частці від його заробітку (доходу).
Разом із тим судом встановлено, що належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин позивачкою не надано.
Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували місце роботи відповідача, факт проходження ним військової служби, розмір його заробітної плати або грошового забезпечення, а також інших відомостей, на підставі яких суд мав би можливість встановити наявність та розмір його поточного доходу.
Посилання позивачки на те, що інформація про працевлаштування та проходження відповідачем військової служби стала їй відома від державного виконавця, належними доказами не підтверджено.
При цьому наявність заборгованості відповідача зі сплати аліментів у розмірі 115 441 грн, визначеної органом державної виконавчої служби, не підтверджує факту працевлаштування відповідача, проходження ним військової служби або отримання ним грошового забезпечення. Зазначена заборгованість свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язку зі сплати аліментів.
На доводи позивачки про збільшення потреб дитини у зв`язку з її віком, навчанням, відвідуванням додаткових занять, необхідністю оздоровлення, спортивних занять та лікування суд зазначає, що позивачкою не надано доказів, які б дозволяли суду встановити фактичний матеріальний стан дитини, документально підтверджені витрати на її утримання, стан її здоров`я та інші обставини, які б свідчили про необхідність зміни визначеного судом способу стягнення аліментів.
Позивачка до позову не долучила жодного доказу на підтвердження обставин, передбачених ст. 182 СК України, які мають значення для визначення розміру аліментів.
Зокрема, не долучено доказів про матеріальний стан платника аліментів, дитини, їх стан здоров`я, інші обставини, які впливають на визначення розміру аліментів.
Водночас суд враховує, що відповідно до частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, при виконанні рішення суду про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі підлягає забезпеченню встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів, що виключає можливість стягнення суми, меншої ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того, відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає щорічній індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. Таким чином, визначення аліментів у твердій грошовій сумі не позбавляє дитину законодавчо гарантованого мінімального рівня утримання та не виключає зміни фактичного розміру коштів, що підлягають стягненню при виконанні судового рішення.
Отже, визначення аліментів у твердій грошовій сумі не означає, що встановлений у 2017 році розмір 1500 грн залишається незмінним.
На підставі наданих позивачкою доказів суд не встановив, що з часу ухвалення рішення Бердичівського міськрайонного суду від 19 вересня 2017 року відбулися такі зміни матеріального або сімейного стану сторін, стану їх здоров`я чи інші обставини, які відповідно до статті 192 СК України обумовлюють необхідність зміни визначеного судом способу стягнення аліментів.
Зокрема, позивачкою доведено поліпшення матеріального стану відповідача, збільшення його доходів або наявності у нього такого постійного доходу, від якого можливо визначити аліменти у частці, заявленій позивачкою.
За таких обставин, сам по собі факт того, що у 2017 році аліменти були визначені у твердій грошовій сумі 1500 грн, а потреби дитини з плином часу збільшилися, не є достатньою підставою для зміни способу їх стягнення. При цьому права дитини на мінімально гарантований законом розмір аліментів забезпечуються при виконанні чинного рішення суду, а визначений у твердій грошовій сумі розмір підлягає індексації у встановленому законом порядку.
Тому оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які вона посилалася, обґрунтовуючи зміну способу стягнення аліментів, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За такого, оскільки в задоволенні позову відмолено, а судових витрат відповідач не поніс, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивачка - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , інформація про зареєстроване місце проживання відсутня, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 28.09.2026.
Суддя І.Ю. Хуторна