Народицький районний суд Житомирської області
Справа № 284/79/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року селище Народичі
Народицький районний суд Житомирської області в складі:
під головуванням судді Піщуліної І.С.,
з секретарем Ярошенко В.В.,
з участю представників:
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та просить стягнути з нього шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, а саме: матеріальну шкоду в сумі 16900 гривень, моральну шкоду в сумі 800000 гривень.
Позовні вимоги мотивує тим, що Народицький районний суд Житомирської області 04 липня 2025 року ухвалив вирок у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2022 року за №12022065500000001, судове провадження №284/452/22, яким визнав відповідача винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 4 статті 296 КК України. У зв`язку з неправомірними діями відповідача він, як потерпілий, був вимушений звертатися до медичних установ та проходити процедури лікування за власний рахунок, загалом ним було витрачено на лікування 16900 гривень, що і становить суму заподіяної йому матеріальної шкоди.
Крім того, внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_4 позивач вважає, що йому завдано моральної шкоди, що полягає у тривалих душевних переживаннях та негативних емоціях, пов`язаних із необхідністю протягом тривалого часу лікуватися та вживати заходів для захисту своїх порушених прав. Зокрема, позивач був змушений витрачати значну кількість часу на відвідування медичних установ, підготовку та подання відповідних заяв, звернення до органів державної влади, участь у судових засіданнях та виклики слідчого. Унаслідок цього він був позбавлений можливості належним чином реалізовувати свої звичні потреби, які за інших обставин міг би здійснювати у вільний час. Необхідність систематичного звернення до медичних установ також стала для нього звичним явищем. Керуючись принципами розумності та справедливості, позивач вважає визначений ним розмір компенсації моральної шкоди у сумі 800000 гривень належною компенсацією за перенесені душевні страждання.
Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року було прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у цій цивільній справі, та призначено підготовче судове засідання.
19 березня 2026 року відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення моральної шкоди в сумі 5000 гривень, вважає що така сума є достатньою для відновлення стану потерпілого та компенсації отриманих страждань з урахуванням обставин справи, тяжкості отриманих позивачем тілесних ушкоджень та відсутність тяжких наслідків від його неправомірних дій. Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди не визнає. Підтвердив факт його засудження вироком Народицького районного суду Житомирської області від 04 липня 2025 року та факт заподіяння ним позивачу тілесних ушкоджень, детальний опис яких зазначено у вироку суду. Зауважив, що з долучених позивачем до позовної заяви чеків не зрозуміло, які товари чи послуги по них оплачувалися, періоди оплати, платники та отримувачі послуг, оскільки чеки є нечитабельними. З приєднаних квитків на автобус не можливо встановити, хто конкретно користувався ними та з якою метою здійснювались поїздки. Розрахунки наданих медичних послуг не підтверджені потребою проведення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, зазначивши, що вироком суду відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення щодо позивача. Вказаним вироком встановлено факт заподіяння відповідачем позивачу тілесних ушкоджень, унаслідок чого останньому було завдано шкоди здоров`ю. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Матеріальна шкода, за твердженням представника позивача, полягає у понесених витратах на лікування, тоді як моральна шкода зумовлена моральними та душевними стражданнями, яких він зазнав унаслідок неправомірних дій відповідача.
Позивач, який був присутній у судових засіданнях 23 червня та 10 серпня 2026 року, позовні вимоги підтримав та пояснив, що є потерпілим у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 , якого вироком суду було визнано винним у заподіянні йому тілесних ушкоджень, унаслідок чого, за твердженням позивача, йому завдано матеріальної та моральної шкоди. Зазначив, що під час розгляду кримінального провадження відповідач завдану шкоду не відшкодував, у зв`язку з чим витрати на лікування позивач поніс самостійно. За його словами, загальний розмір таких витрат становить 16900 гривень. Крім того, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, розмір якої він оцінює у 800000 гривень. Пояснив, що після заподіяння тілесних ушкоджень був госпіталізований до Овруцької районної лікарні, де йому проведено оперативне втручання, після чого його направлено для подальшого лікування до Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні. Зазначив, що стан його здоров`я до цього часу повністю не відновився та він продовжує проходити медичні обстеження у лікаря-офтальмолога один раз на рік. Позивач також зазначив, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень зазнав значних моральних страждань, оскільки їх наслідки зумовили необхідність тривалого лікування та негативно вплинули на його повсякденне життя. За його твердженням, він був і залишається обмеженим у можливості повноцінно функціонувати та виконувати звичайні побутові справи.
Представник відповідача в судовому засіданні просила позов задовольнити частково, стягнути з відповідача 5000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, в задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди просила відмовити в повному обсязі. Представник відповідача зазначила, що розмір матеріальної шкоди має бути підтверджений належними та допустимими доказами, які достовірно відображають фактично понесені майнові витрати. Водночас, на її думку, надані позивачем чеки та квитанції на придбання лікарських засобів і оплату медичних послуг не підтверджують необхідності відповідних витрат, оскільки відсутні лікарські призначення, обумовлені характером та ступенем отриманих позивачем тілесних ушкоджень. Зазначила, що обстеження та лікування органів зору позивач здійснював за власною ініціативою, без відповідних призначень лікаря. Крім того, частина наданих чеків є нечитабельною, а квитки на автобус не містять відомостей про дату та рейс, у зв`язку з чим, на думку відповідача, не підтверджують факту, мети та напрямку відповідних поїздок, а також особи, яка ними користувалася. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди представник відповідача зазначила, що її розмір не може визначатися абстрактно та має бути належним чином обґрунтований позивачем. Зокрема, позивач повинен зазначити, у чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода, а також обставини та критерії, якими він керувався, визначаючи її розмір. Вважає, що наведені позивачем обставини не свідчать про заподіяння йому моральних страждань у заявленому обсязі, оскільки, за її твердженням, отримані тілесні ушкодження істотно не вплинули на звичний спосіб його життя. Зокрема, позивач продовжував навчання, академічної відпустки не оформлював, надалі навчався у закладі вищої освіти. Також, на думку представника відповідача, матеріали справи не містять належних доказів його регулярного звернення за медичною допомогою. Крім того, вважає заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 800000 гривень явно завищеним та таким, що не відповідає характеру і наслідкам завданої шкоди.
Сторони про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явились, відповідач у письмовій заяві від 07 травня 2026 року просив справу розглядати без його участі, позивач про причину неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що вироком Народицького районного суду Житомирської області від 04 липня 2025 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 4 статті 296 КК України, і призначено йому покарання: за частиною 1 статті 122 КК України у виді 1 року позбавлення волі; за частиною 4 статті 296 КК України у виді 3 років позбавлення волі та, із застосуванням частини 1 статті 70 КК України, призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді 3 років позбавлення волі.
В силу статей 75, 76, 104 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк в 1 рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок суду переглядався апеляційним судом, був залишений без змін та набрав законної сили 16 грудня 2025 року.
У вироку судом встановлено, що 02 січня 2022 року близько 3 години на дорозі між селами Латаші та Старий Дорогинь Коростенського району Житомирської області ОСОБА_4 , з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вираженою у заподіянні тілесних ушкоджень, в присутності сторонніх осіб, вийшовши з автомобіля марки Reno Clio, д.н.з. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_4 , на якому він приїхав в якості пасажира, підійшов до ОСОБА_3 , який стояв на узбіччі вказаної дороги, й за допомогою газобалонного пневматичного пістолета кал. 4,5мм SAS МАКАRОV, якого він заздалегідь взяв із собою, здійснив декілька пострілів в напрямку Ярощука та його товаришів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , чим спричинив реальну загрозу для їх життя та здоров`я. В подальшому, ОСОБА_7 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_8 та наніс йому удар кулаком руки в область плеча, після чого вони, тримаючи один одного за одяг, впали на землю.
Після того, як ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підвелись на ноги, останній, в продовження своїх злочинних намірів, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вираженою у заподіянні тілесних ушкоджень, тримаючи у руці газобалонний пневматичний пістолет 4,5мм SAS МАКАRОV, наніс два удари рукояткою вказаного пістолета в обличчя ОСОБА_8 , від чого останній впав на землю.
В результаті вказаних дій обвинуваченого, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості у вигляді садна по задній поверхні нижньої третини лівого плеча; тілесні ушкодження, що відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров`я у вигляді відкритої щелепно-лицевої травми у вигляді забійно-рваної рани перенісся, забійної рани верхньої та нижньої повік правого ока, перелому кісток носу, переломів решітчастої та лобної кісток з розвитком крововиливу в лобну пазуху (гемосинуситу); а також легкі тілесні ушкодженнями з короткочасним розладом здоров`я у вигляді відлому перших верхніх різців на 1/2 коронкової частини зубів по медіальній поверхні, відлому ріжучого краю коронкової частини 2-го зуба справа на нижній щелепі.
Крім того, зі змісту вказаного вироку суду убачається, що висновком експерта №117 від 23 червня 2022 року у ОСОБА_3 було встановлено наявність таких тілесних ушкоджень: 1) Відкрита черепно-лицева травма: Забійно-рвана рана перенісся, відкрита рана верхньої та нижньої повік правого ока: відкритий перелом кісток носа, зміщення носової перетинки: переломи решітчастої та лобної кісток, гемагосинус лобних пазух; 2) дефекти (відломи) перших верхніх різців на 1/2 коронкової частини зубів по медіальній поверхні, дефект (відлом) ріжучого краю коронкової частини 2-го зуба справа на нижній шелепі: 3) садно по задній поверхні нижньої третини лівого плеча. Вказані вище тілесні ушкодження утворились не менш ніж від 3-х травматичних впливів від прямої дії (удар, удар під кутом) тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та могли утворитись в терміни та за обставин вказаних у постанові та в медичній документації - 02 січня 2022 року, отримав травму тупими предметами. За ступенем тяжкості, тілесні ушкодження у вигляді вказаної вище відкритої черепно-лицевої травми (згідно результатів проведеної комісійної експертизи) відносяться до категорії середніх, по критерію тривалого розладу здоров`я та при відсутності ознак небезпеки для життя (згідно п.2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року). Тілесні ушкодження п.2 відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров`я (згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року). Тілесні ушкодження п.3 відносяться категорії легких (згідно п.2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року). 3. В момент заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 міг бути в будь-якому положенні, при якому ділянки тіла з ушкодженнями (обличчя, задня поверхня лівого плеча) були б доступні травмуючому впливу. 4. Встановлені при проведенні експертизи тілесні ушкодження не могли утворитися від падіння з вертикального положення тіла на площину. 5.6. Встановлені при проведенні експертизи тілесні ушкодження у вигляді вказаної вище черепно-лицевої травми могли утворитись при обставинах відтворених під час слідчих експериментів проведених за участі підозрюваного ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_9 - останні розповіли та показали як саме було заподіяно один удар рукояткою в обличчя потерпілого. З показів підозрюваного ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_9 неможливо судити про механізм виникнення інших тілесних ушкоджень, наявність яких було встановлено при проведенні експертизи, оскільки вони не вказують на заподіяння будь-яких інших травматичних впливів (ударів, пострілів) потерпілому.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Оцінюючи обґрунтованість вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд зважає на таке.
В силу частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
З наданої позивачем та дослідженої в судовому засіданні копії виписки №4 з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні госпіталізації отоларингологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня» Житомирської обласної ради у період часу з 02 по 10 січня 2022 року, протягом якого було проведено хірургічне лікування, що включало в себе ПХО ран та реадресацію кісток носу, а також медикаментозне лікування з використанням таких препаратів: цефтріаксон, анальгін, левоміцетин, флоксал та спарклін. Крім цього, виписка містить рекомендації щодо медикаментозного лікування з використанням таких препаратів, як біоназол, флоксал, розчину бриліанту зеленого, а також проведення рентгенографії ППН, реставрації 42, 11, 21 зубів та звернення до лікарів лора й офтальмолога.
З фіскальних чеків убачається, що на придбання зазначених у виписці ліків позивачем було витрачено грошові кошти на загальну суму 557 гривень 67 копійок, а саме: левоміцетин - 25 гривень 40 копійок (а.с. 90), 12 гривень 14 копійок (а.с. 105), флоксал - 174 гривні 40 копійок (а.с. 87), 159 гривень 80 копійок (а.с. 101), 175 гривень 23 копійки (а.с. 105), адамант зелений - 10 гривень 70 копійок (а.с. 90).
З розрахунків вартості послуг №LM-78676-002 від 05 вересня 2023 року (а.с. 119) та №LM-85211-002 від 02 квітня 2024 року (а.с. 118), здійснених ТОВ «Центр клінічної офтальмології», слідує, що вартість наданих позивачу послуг становили 1500 гривень та 1200 гривень, відповідно. Згідно з рецептурними даними (а.с. 78) позивач придбав сонцезахисні окуляри з оправою, оптичними лінзами, з оплатою послуг установки лінз в оправу та підбору рецепту окулярів на загальну суму 2739 гривень.
Відповідно до квитанції АТ КБ «Приват Банк» від 13 лютого 2022 року (а.с. 115) позивачем сплачено КНП «Овуцька міська лікарня» за стоматологічні послуги 3213 гривень, відповідно до гарантійного талону зубного лікаря ОСОБА_10 від 06 листопада 2025 року (а.с. 81) за проведення реставраціїї 42 зубу - 900 гривень.
Згідно з фіскальним чеком на рейс №1000 «Житомир-Листвин» від 10 січня 2022 року (а.с. 103,104) після виписки з Комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарні» Житомирської обласної ради 10 січня 2022 року позивач поніс транспортні витрати на поїздку додому рейсовим автобусом на загальну суму 275 гривень (137 гривень 50 копійок за кожним чеком). При цьому суд враховує пояснення позивача, надані ним у судовому засіданні, що у зв`язку зі станом його здоров`я після виписки, неповним одужанням у цій поїздці його супроводжувала мати, та вважає, що вказані витрати були понесені позивачем як додаткові витрати, викликані необхідністю здійснення лікування.
Отже, надані позивачем докази підтверджують понесені позивачем матеріальні витрати на загальну суму 10384 гривні 67 копійок.
Разом з цим, суд не вважає переконливими доказами понесених позивачем транспортних витрат надані ним квитки на автобус (а.с. 79-80), оскільки зазначені докази не містять інформації щодо дат, початкового та кінцевого пунктів поїздок, їх вартості, а також надані чеки на рейс №1366 «Житомир-Овруч» від 19 липня 2023 року (а.с. 86, 93), оскільки ці докази не свідчать, що вказана поїздка здійснювалась з метою лікування після ушкодження його здоров`я.
Також суд вважає безпідставним посилання позивача на надані ним суду чеки щодо придбання ліків та товарів (а.с. 82-85, 89,91,92,94-100,102,106-111), не перерахованих у дослідженій судом виписці №4 з медичної карти стаціонарного хворого, оскільки суду не надано доказів, які би поза розумним сумнівом свідчили про те, що необхідність використання цих ліків та товарів була пов`язана із наслідками протиправних дій відповідача.
Суд не враховує як доказ матеріальних збитків фіскальний чек на аркуші №88, оскільки він нечитабельний, що позбавляє суд можливості встановити конкретні медичні препарати, які були придбані та їх вартість, та чек на аркуші №112, який не містить інформації щодо придбання будь-яких товарів та послуг.
Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, шкода, завдана фізичній особі, зокрема, витрати, які пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що факт вчинення відповідачем кримінального правопорушення, заподіяння позивачу тілесних ушкоджень унаслідок неправомірних дій відповідача та спричинення ними шкоди здоров`ю позивача є доведеними. Між неправомірними діями відповідача та заподіяною позивачу шкодою наявний безпосередній причинний зв`язок, та вважає, що наявні достатні підстави для часткового задоволення позовних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 10384 гривні 67 копійок.
Обмірковуючи правомірність вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зважає на таке.
Частинами 1 та 2 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 виснувано, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.
У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі №293/174/23 зроблено висновок про те, що при визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Обґрунтовуючи у судовому засіданні вимогу про відшкодування моральної шкоди у сумі 800000 гривень, позивач, окрім наведених у позовній заяві доводів, зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача він зазнав фізичних страждань та сильних емоційних переживань, спричинена йому відкрита лицево-черепна травма виявилась затяжною у лікуванні, стан його здоров`я і на даний час відновлено лише частково. Травми позбавили його можливості стабільно та нормально функціонувати, що створювало і продовжує створювати великі незручності у його повсякденному житті, внаслідок перенесеного стресу він не міг спати, порушення сну наявні і досі. Вказав, що до травми мав гарний зір, після травми вимушений носити окуляри, оскільки зір значно погіршився, має необхідність на постійній основі періодично відвідувати лікаря офтальмолога та здійснювати лікарські процедури, на правій повіці у нього залишився шрам, біля цього ока часто виникає набряк та відчуття печіння. Крім того пояснив, що у нього був зламаний ніс, зміщена носова перетинка, й не зважаючи на проведене хірургічне лікування цих травм, у нього залишився викривленим ніс та носова перетинка, внаслідок чого він не може нормально дихати, на переніссі залишився шрам.
Враховуючи наведене, суд вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу заподіяно тілесні ушкодження легкого та середнього ступеня тяжкості, що спричинили йому фізичний біль, душевні страждання та негативно позначилися на його психологічному стані. Після отримання травм позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а надалі був змушений звертатися за медичною допомогою та проходити відповідне лікування у лікарів вузьких спеціальностей. З огляду на наслідки отриманих ушкоджень він вказує, що потребує подальшого медичного спостереження. Унаслідок заподіяної шкоди позивач був змушений змінити звичний спосіб життя, зазнав обмежень у повсякденній діяльності, а його фізичні можливості погіршилися. Крім того, він продовжує відчувати фізичний дискомфорт та моральні страждання, пов`язані з наслідками отриманих тілесних ушкоджень, що свідчить про тривалість негативних наслідків заподіяної йому шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань позивача, характер немайнових втрат, рівень фізичного болю та душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, зусилля позивача, необхідні для відновлення стану здоров`я та захисту своїх прав, а також обставини та характер протиправної поведінки зі сторони відповідача .
З огляду на зазначене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов переконання, що пропорційною компенсацією моральних страждань позивача та достатньою сатисфакцією для розумного задоволення його моральних потреб буде відшкодування відповідачем моральної шкоди у розмірі 50000 гривень.
Отже позовні вимоги слід задовольнити частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 3 та 6 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 3, 10, 81, 82, 263-265, 273 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, у сумі 10384 гривні 67 копійок та моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Представник позивача: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Представник відповідача: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Суддя: Ірина ПІЩУЛІНА