Справа № 291/952/26
Провадження №2/291/825/26
РІШЕННЯ
іменем України
(заочне)
01 жовтня 2026 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання в залі суду в селищі Ружин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
26 серпня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» через представника Бачинського Остапа Михайловича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 3 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір № 1017700 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами договору відповідачці надано 6 000,00 грн строком на 30 днів. Договором передбачено знижену процентну ставку 0,95 % від суми кредиту за кожен день користування ним за умови своєчасного виконання зобов`язань та стандартну процентну ставку 1,90 % на день у разі невиконання умов для застосування зниженої ставки.
Позивач зазначає, що кредитодавець виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачці 6 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .
У зв`язку з невиконанням зобов`язань у первісно встановлений строк відповідачка ініціювала його продовження, у зв`язку з чим укладалися додаткові договори від 30 вересня 2020 року, 3 жовтня 2020 року та 9 листопада 2020 року (дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 10.12.2020).
Відповідачка здійснила платежі на загальну суму 6 840,00 грн, останній платіж - 9 листопада 2020 року, однак кредит у повному обсязі не повернула, оплату процентів не здійснила.
22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 015-220221, за яким до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 1017700.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 20241021/1, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 25 серпня 2026 року заборгованість становить 22 483,95 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 680,00 грн - заборгованість за процентами, у тому числі простроченими; 2 803,95 грн - інфляційне збільшення.
Позивач просить стягнути з відповідачки 22 483,95 грн заборгованості, 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція відповідачки
Відповідачка обставин та підстав позову не спростувала, відзиву на позовну заяву не подала, доказів повернення кредиту або власного розрахунку заборгованості суду не надала.
Заяви клопотання та інші процесуальні дії у справі
26.08.2026 через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М..
Ухвалою суду від 26.08.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Представник позивача 31.08.2026 направив через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків
01.09.2026 судом отримано відповідь №02-28/4714 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою від 01.09.2026 суд відкрив провадження у справі та призначив її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини восьмої статті 128 та пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України відповідачці направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, позовну заяву з додатками та роз`яснено право протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення копії ухвали подати відзив і всі наявні докази на підтвердження заперечень проти позову.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України справа розглядається за наявними матеріалами. Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає частині другій статті 247 ЦПК України.
Частиною першою статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, відзиву не подала, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Обставини справи встановлені судом
3 вересня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір № 1017700 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3 вересня 2020 року о 09 год 20 хв 32 с.
Відповідно до пунктів 1.2-1.4 договору кредитодавець надав відповідачці 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Строк кредитування становив 30 днів. Процентна ставка є фіксованою: знижена ставка становить 0,95 % від суми кредиту за кожен день користування ним, а стандартна ставка - 1,90 % на день і застосовується у разі невиконання умов для застосування зниженої ставки. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою визначена договором у розмірі 9 420,00 грн.
Надання кредитних коштів підтверджується документом платіжного сервісу ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування 6 000,00 грн на зазначену відповідачкою платіжну картку № НОМЕР_1 .
Матеріали справи містять додаткові договори від 30 вересня 2020 року, 3 жовтня 2020 року та 9 листопада 2020 року, якими змінювалися дати повернення кредиту.
Так, додатковим договором від 09.11.2020 продовжено строк користування кредитними коштами до 10.12.2020.
Відповідачка здійснила платежі на загальну суму 6 840,00 грн, які були зараховані на погашення процентів, останній платіж - 9 листопада 2020 року, однак кредит у повному обсязі не повернула, оплату процентів не здійснила.
22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу № 015-220221.
Витяг із акта приймання-передачі реєстру прав вимоги містить відомості про ОСОБА_1 за договором № 1017700: 6 000,00 грн тіла кредиту та 13 680,00 грн процентів.
21 жовтня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу № 20241021/1.
Згідно з витягом із реєстру прав вимоги, сформованим 25 серпня 2026 року, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1017700 у сумі 19 680,00 грн, з яких 6 000,00 грн - тіло кредиту та 13 680,00 грн - проценти.
Доказів повернення непогашеної суми кредиту та процентів відповідачка суду не надала.
Норми права застосовані судом та висновки суду
Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифровою послідовністю, яку особа одержує у вигляді пароля або коду та використовує для підтвердження прийняття оферти.
Надані позивачем договір, відомості про його електронне підписання та документ про переказ коштів у сукупності підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору в електронній формі й одержання кредитних коштів.
За змістом статей 509, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 1048, 1049, 1050 та 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язаний надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти у строк та в порядку, визначених договором.
Щодо переходу права вимоги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Договори факторингу, акти приймання-передачі та витяги з реєстрів прав вимоги підтверджують послідовний перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» права вимоги до відповідачки за договором № 1017700 у межах переданого основного боргу і договірних процентів.
Мотивована оцінка аргументів сторін
Суд установив, що кредитний договір № 1017700 від 3 вересня 2020 року з додатковими договорами укладені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Сторони погодили суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку та порядок повернення коштів. Первісний кредитор надав відповідачці 6 000,00 грн, однак кредит у повному обсязі не повернуто.
Відповідачка не подала відзиву, не надала власного розрахунку, не спростувала факту одержання кредиту та не довела повного виконання кредитного зобов`язання. Водночас неподання відзиву не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість кожної складової заявленої до стягнення заборгованості.
Щодо заборгованості за тілом кредиту та процентів
За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст.ст.509, 526, 1048, 1050, 1054 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору. За невиконання зобов`язання може бути встановлена відповідальність у виді пені і штрафу.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був ініціатором укладання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту з додатковим договором, звернувся до позивача, зазначивши бажаний розмір споживчого кредиту, надав необхідні для укладання правочину особисті дані, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані.
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту з додатковим договором підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону.
Із наданого позивачем суду розрахунку вбачається неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів та процентів за їх користування у строки визначені електронним кредитним договором, тому суд уважає, що підлягають до стягнення суми заборгованості за кредитом та процентами на користь позивача.
Досліджений розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.
Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені, відповідач відзив на позовну заяву не подавав.
Щодо інфляційних втрат
Позивач просить стягнути 2 803,95 грн інфляційного збільшення відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим обсяг прав нового кредитора визначається змістом прав вимоги, фактично переданих за договорами факторингу та відповідними реєстрами.
З витягів із реєстрів прав вимоги за договорами факторингу № 015-220221 від 22 лютого 2021 року та № 20241021/1 від 21 жовтня 2024 року вбачається передання права вимоги за тілом кредиту в сумі 6 000,00 грн та процентами в сумі 13 680,00 грн, тобто позивач фактично набув право вимоги на зазначену заборгованість.
Інфляційні втрати в реєстрах не визначені та до загальної суми переданої заборгованості 19 680,00 грн не включені.
Позивач не надав належних доказів передання йому окремого права вимоги щодо інфляційних втрат, нарахованих за період до набуття ним статусу кредитора.
Тому позивач не довів набуття такого права вимоги в заявленому обсязі, тому у задоволенні вимоги про стягнення 2 803,95 грн інфляційного збільшення слід відмовити.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
З відповідачки на користь позивача слід стягнути 19 680,00 грн, з яких 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 13 680,00 грн - заборгованість за процентами.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позову в електронній формі позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Позов задоволено на 87,53 % (19 680,00 грн ? 22 483,95 грн ? 100), тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2 330,40 грн судового збору.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Під час вирішення питання про розподіл витрат суд виходить із критеріїв їх дійсності, необхідності, обґрунтованості та розумності.
Верховний Суд у постанові від 1 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування витрат має бути співмірним із ціною позову та не повинен бути явно завищеним порівняно з нею. Суд з урахуванням обставин конкретної справи може обмежити розмір відшкодування, виходячи з розумної необхідності відповідних витрат.
Подібний підхід щодо оцінки реальності та розумності витрат викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24.
Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» вказав, що компенсації підлягають лише фактичні й неминучі витрати, розмір яких є обґрунтованим. У рішенні «Лавентс проти Латвії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд враховує, що справа є малозначною, розглянута у спрощеному провадженні без повідомлення сторін і проведення судових засідань. Позов стосується типового для позивача спору про стягнення кредитної заборгованості, а підготовка документів не вимагала значного обсягу правового аналізу або часу. Крім того, позовні вимоги задоволено частково - у розмірі 87,53 % ціни позову.
З огляду на характер спору, ціну позову, обсяг фактично наданих послуг, тривалість розгляду та засади розумності і справедливості заявлений розмір витрат 8 000,00 грн є непропорційним предмету спору. Суд вважає обґрунтованим, розумним та пропорційним стягнення з відповідачки 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У відшкодуванні решти таких витрат слід відмовити.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором № 1017700 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 3 вересня 2020 року в розмірі 19 680 (дев`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп., з яких 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 13 680,00 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» 2 330 (дві тисячі триста тридцять) грн 40 коп. судового збору та 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», адреса: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, буд. 87, оф. 54; код ЄДРПОУ 42655697.
Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне рішення суду
складено 01.10.2026.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області І.М. Гарбарук