Справа №567/996/26
Провадження №2/567/779/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Приступа А.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив :
ОСОБА_1 звернулась в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 13.12.2024 року Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (актовий запис № 196).
Вказує, що від даного шлюбу вони дітей не мають. Враховуючи небажання відповідача приймати участь в оформленні розірвання шлюбу в позасудовому порядку, вона вимушена звернутись із вищевказаним позовом до суду про розірвання шлюбу.
Вважає, що шлюб між ними існує формально, оскільки подружніх стосунків вони не підтримують, спільного побуту, бюджету, взаємних прав та обов`язків не мають. Між ними відсутні будь-які почуття, вони не змогли побудувати сімейні відносини на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, на даний час їхній шлюб існує формально, а тому вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження їхнього шлюбу суперечить її інтересам.
Зазначає, що у зв`язку із погіршенням стану здоров`я (онкозахворювання) їй було встановлено ІІІ групу інвалідності.
Вказує, що у зв`язку з цим вона не має наміру народжувати дітей, а відтак подальший зміст підтримувати сімейні відносини вважає недоцільним.
Вважає, що відповідач використав її стан здоров`я задля звільнення з лав ЗСУ та на даний час відповідач наполягає на тому, щоб вони виїхали за кордон.
Наведені обставини й спонукали її звернутися до суду з вищевказаним позовом про розірвання шлюбу.
На примирення та збереження шлюбу вона не згідна.
Просила позовні вимоги задовольнити, судові витрати просила залишити за нею.
Ухвалою суду від 26.06.2026 року відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_2 в поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечив проти позову та просив надати строк на примирення. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що підставою розірвання шлюбу позивачка зазначає своє онкозахворювання, яке пов`язане з ризиками для її здоров`я, у зв`язку з чим вона не бажає народжувати дітей. Вказав, що такі ризики існували й до реєстрації шлюбу, та небажання народжувати дітей позивачка тоді пояснювала наміром будувати свою військову кар`єру. В подальшому позивачка за власним бажанням звільнилася з військової служби (за станом здоров`я). Ще до звільнення позивачки з військової служби вони досягнули домовленості про продовження її лікування за кордоном та він мав намір супроводжувати її під час всього періоду лікування. Вважає доводи позивачки про те, що вони припинили проживати однією сім`єю належним чином не обґрунтованими, позаяк фактичні шлюбні відносини виникли в грудні 2023 р., коли вони служили в одному підрозділі ЗСУ, та впродовж 2025 р. та у 2026 р. вони підтримували сімейні відносини, незважаючи на те, що позивачка була переведена в інший підрозділ. Вони разом їздили у відпустку та на відпочинок, придбали житловий будинок в с.Межиріч Рівненського району Рівненської області, в якому після звільнення з лав ЗСУ в травні 2026 р. розпочали робити ремонт. Вони мали намір розпочати підприємницьку діяльність та будували спільні плани на майбутнє.
Окрім того, вказує, що між ним та позивачкою була досягнута домовленість про спільну поїздку за кордон для продовження її лікування. В подальшому в червні 2026 р. позивачка відмовилася їхати за кордон на лікування та вдалася до маніпуляції розлученням, висловивши свою згоду на "вивезення" його за кордон за умови передачі їй права власності на вищевказаний житловий будинок в с.Межиріч Рівненського району Рівненської області. Водночас, позивачка повідомила про свій намір повернутися на військову службу в ЗСУ, не зважаючи на свій складний стан здоров`я. Вважає, що розлад стосунків у сім`ї не має стійкого характеру, вони не втратили почуття один до одного, сім`я фактично ще існує, та вбачаючи можливість налагодження стосунків просив надати строк на примирення.
Ухвалою суду від 13.07.2026 року, за клопотанням відповідача, сторонам було надано строк для примирення терміном 2 місяці.
Позивачка ОСОБА_1 в наданій відповіді на відзив вказала, що примирення між ними не відбулося. Вона нене змінила свого рішення щодо розірвання шлюбу. Її волевиявлення є остаточним, добровільним, усвідомленим та незмінним. Вона не має наміру відновлювати подружні відносини з відповідачем та не бажає продовжувати перебувати з ним у шлюбі. Вважає, що подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам та фактичним обставинам їхніх взаємовідносин.
Зазначає, що з кінця травня 2026 р. вони проживали в окремих кімнатах, не спілкувалися. З 01.07.2026 р. вона проживає в м.Дніпро, де й проходить військову службу. Спільне проживання не відновлено, спільного господарства вони не ведуть, сімейні відносини фактично припинені, зв`язок вони не підтримують. Зазначає, що бажання одного з подружжя зберегти шлюб не може свідчити про реальну можливість примирення, якщо інший із подружжя категорично та остаточно заперечує проти продовження шлюбу. Факт обговорення можливого лікування за кордоном у минулому сам по собі не свідчить про існування на теперішній час між ними подружніх відносин та не підтверджує наявності взаємної волі на продовження шлюбу. Вважає, що необхідність її лікування не може використовуватися як підстава для примусового збереження шлюбу. Зазначає, що між ними існує глибокий та тривалий конфлікт, а також втрачена взаємна довіра.
Зазначає, що наявність у відповідача статусу її чоловіка та відповідних сімейних обставин (встановлення їй інвалідності ІІІ групи внаслідок онкологічного захворювання) мало для нього юридичне значення при звільненні з військової служби.
Вказує, що подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу суперечить її інтересам, примирення між ними не відбулося, її рішення про розірвання шлюбу є остаточним, вона не має наміру продовжувати шлюбні відносини. На даний час вона є військовослужбовцем ЗСУ та проходить військову службу, у зв`язку з чим не має можливості прибути до суду та просила розгляд справи здійснювати у її відсутності.
Ухвалою суду від 14.09.2026 р. поновлено провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_2 в поданому до суду письмовому запереченні вказав, що не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважаючи їх необґрунтованими. Вказує, що створити сім`ю та зареєструвати шлюб між ними було бажання саме позивачки. Вважає, що позивачка наполягаючи на розірванні шлюбу не зазначила на обставини, які спонукали її до такого рішення. Вказує, що після укладення шлюбу вони погодили порядок ведення сімейного бюджету, планування спільних витрат та здійснення сімейних покупок. Вважає, що саме позивачка є винуватицею у погіршенні сімейних стосунків і можливого розпаду сім`ї. З приводу доводів позивачки щодо юридичного значення шлюбу для нього, як підстави для звільнення з військової служби, у зв`язку з наявністю у дружини інвалідності III групи внаслідок онкологічного захворювання, зазначає, що позивачка у листопаді-грудні 2025 року пройшла променеву терапію в Україні, та за відсутності рецидиву не потребує подальшого необхідного лікування. Просив відмовити у задоволені позову.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про місце, день та час судового розгляду були повідомлені належним чином.
У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони з 13.12.2024 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що підтверджується актовим записом про шлюб №196, отриманим через електронний державний сервіс публічних послуг "Дія" (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.12.2024 року).
Згідно витягу з реєстру Бахмутської територіальної громади від 05.09.2025 року позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно адресної довідки виконкому Острозької міської ради Рівненської області від 26.06.2026 р. відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.03.2026 р. позивачці ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності строком на 1 рік.
Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 №122 від 02.05.2026 р. лейтенанта ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через сімейні обставини або інші поважні причини - наявність у дружини з числі осіб з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання).
Згідно довідки в/ч НОМЕР_3 від 08.09.2026 р. лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 з 13.08.2026 р.
З доводів позивачки судом встановлено, що сторони разом як сім`я не проживають, подружніх стосунків вони не підтримують, спільного побуту, бюджету, взаємних прав та обов`язків не мають, та докази, які б спростовували наведені позивачкою обставини в матеріалах справи відсутні і таких спростувальних доказів не надано відповідачем.
Позивачка в категоричній формі наполягає на розірванні шлюбу та просить при цьому врахувати обставини, наведені нею у позовній заяві та відповіді на відзив, зокрема: відсутність примирення, її остаточне небажання продовжувати шлюб, фактичне проходження нею лікування в Україні, невідповідність фактичним обставинам тверджень відповідача про спільне лікування за кордоном, наявність між сторонами істотного конфлікту та втрату взаємної довіри, її звернення до правоохоронних органів з приводу "повідомлення" відповідача про її заборгованість по кредиту за житловий будинок, фактичне здійснення нею щомісячних платежів відповідачу за придбання частини будинку, обставини звільнення відповідача з військової служби.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а відповідно до ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Аналогічне положення містить ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України, в якій також зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, згідно ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 втратили почуття один до одного, на даний час шлюб фактично припинено, оскільки як сім`я вони не проживають, спільного господарства не ведуть, реальні спроби відновити шлюбні відносини сторони не роблять. Таким чином, шлюб існує формально, а тому вбачаються підстави для його розірвання в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що сім`я фактично розпалася, оскільки сторони спільного побуту, бюджету, взаємних прав та обов`язків не мають, подружніх стосунків не підтримують, що свідчить про формальне існування шлюбу, а відтак суд приходить до висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, у зв`язку із чим визнає причину розірвання шлюбу поважною і розриває шлюб між сторонами. Окрім того, сторонам було надано строк на примирення терміном 2 місяці, який позитивних результатів не дав, так як примирення не настало.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами існує формально. На даний час фактично шлюб припинено і подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим.
Окрім того, суд бере до уваги, що позов про розірвання шлюбу було подано до суду 15 червня 2026 року, у зв`язку з цим суд приходить до висновку про те, що у позивачки та відповідача було достатньо часу для прийняття виваженого рішення про необхідність розірвання шлюбу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 12, 13, 211, 258, 263-265, 273 ЦПК України, -
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) про розірвання шлюбу, який зареєстрований зареєстрований 13.12.2024 року Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (актовий запис № 196).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного суду Василевич О.В.