Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5557/25
Номер провадження2/711/129/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О. А.О., за участі: позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника третьої особи Зубалій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради в особі Органу опіки та піклування м. Черкаси, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради в особі Органу опіки та піклування м. Черкаси,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради в особі Органу опіки та піклування м. Черкаси.
Позов обгрунтовує тим, що 14.07.2012 року між сторонами був укладений шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_6 .
Рішенням Чигиринського районного суду м. Черкаси від 31.01.2024 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.05.2024 року стягнуто із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання черкаська АДРЕСА_1 ; місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
На даний час донька зареєстрована разом із нею за її місцем проживання: АДРЕСА_3 . та повністю знаходиться на її утриманні. У добровільному порядку відповідач відмовляється брати участь в утриманні дитини, про що свідчить ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
Відповідач, забравши дитину від матері, самовільно перешкоджає у будь-якому спілкуванні дитини з її матір`ю, не дає дитині можливості проживати разом із матір`ю за місцем їх реєстрації, застосовує до дитини моральний тиск а до матері -фізичне насильство при спробі забрати дитину з собою.
Вказані дії з боку відповідача грубо порушують право позивача на спілкування з її дитиною, а також право дитини на спілкування з матір`ю, що суперечить найкращим інтересам дитини. Зважаючи на вищевикладене, позивач звертається до суду з позовом про встановлення місце проживання дитини разом із матір`ю.
Просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини разом з нею та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
22.09.2025 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради в особі Органу опіки та піклування м. Черкаси.
Позов обгрунтовує тим, що дитина забажала проживати разом із ним. Вона не бажає проживати з матір`ю, яка зловживає спиртними напоями. Позивач за первісним позовом взагалі не турбується про дитину. 22.09.2025 року він з дитиною зустрічався із позивачем, але дитина відмовилася спілкуватися з матір`ю, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння.
Просить суд визначити місця проживання малолітньої дитини разом із ним та припинити стягнення із нього аліментів на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.10.2025 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради та об`єднано їх в одне провадження.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.10.2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Дубинського В.М. про забезпечення позову.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.2025 року зобов`язано виконавчий комітет Черкаської міської ради в особі Органу опіки та піклування м. Черкаси надати висновок щодо розв`язання спору, а саме визначення проживання неповнолітніх дітей разом з батьками.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.02.2026 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Драгоман О.О. первісний позов підтримали повністю, просили його задовольнити з підстав, викладених у первісному позові. Заперечували проти задоволення зустрічного позову. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила суду що на даний час перебуває у складній життєвій ситуації. Колишній чоловік погрожує їй. Вважає, що вона гарно ставиться до дитини, а тому бажає щоб дитина проживала разом з нею.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представники адвокати Дубінський В.М. та Чепурний В.П. підтримали вимоги за зустрічним позовом, просили його задовольнити. Заперечували проти задоволення первісного позову, оскільки стороною позивача не доведено, що
відповідач, забравши дитину від матері, самовільно перешкоджає у будь-якому спілкуванні дитини з її матір`ю, не дає дитині можливості проживати разом із матір`ю за місцем їх реєстрації, застосовує до дитини моральний тиск а до матері -фізичне насильство при спробі забрати дитину з собою.
Представник Виконавчого комітету Черкаської міської ради, як органу опіки та піклування підтримала висновок органу опіки та піклування від 02.02.2026 року, при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини поклалася на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 28.03.2017 року).
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.01.2024 року (справа №708/5/24) розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.05.2024 року стягнуто із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття (справа №711/1632/24).
Як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади №2025/004777084 та № 2025/004776996 від 11.04.2025 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є АДРЕСА_3 .
Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади №2025/008230472 від 20.06.2025 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_4
Отже, між сторонами виник спір що визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з ч.2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Відповідно до частин 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки щодо дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18, провадження № 61-23366св19, на яку посилається заявник).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам малолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23.
Суди повинні з урахуванням обставин справи та бажання дитини, оцінити її найкращі інтереси, зокрема забезпечення стабільного, надійного середовища перебування, навчання та розвитку дитини.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує повагу, серед іншого, до сімейного життя. Тому суди, ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, мають враховувати легітимну мету захисту прав і свобод саме дитини.
Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, провадження 61-37492св18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, провадження № 61-4263св20, від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, провадження № 61-37587ск18, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.
В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudgment sand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, відповідно до ч.2 статті 78 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно довідки Черкаської гімназії №9 ім. О.М. Луценка від 10.04.2025 року ОСОБА_6 дійсно навчається в Черкаській гімназії №9 в 2-А класі.
07.05.2025 року фахівцем Черкаського міського центру соціальних служб Кудельською Н.А. складено акт №172 оцінки потреб сім`ї/особи, з якого вбачається, що дитина відвідує художню школу та танцювальний гурток (інформація від дитини), оплачує школу для дитини мама, відвідує батьківські збори (інформація від батьків), дитина активна та радісна (інформація від дитини), виявляє тривожність щодо матері (інформація від батьків), мама постійно вживає алкоголь, не бажає із нею проживати, але хоче спілкуватися, у школі має друзів (інформація від дитини та батьків).
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 передбачено, що під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Згідно положень ч.5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У висновку Органу опіки та піклування м.Черкаси про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 від 02.02.2026 року №1872/38596-01-21, зазначено, що відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.11.2025 року громадянку ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Згідно з довідками про результати звернення від 30.04.2025 та 15.10.2025, наданими Черкаським районним управлінням поліції ГУНП в Черкаській області, громадянку ОСОБА_1 неодноразово бачили у розважальних закладах та на території Черкаської гімназії № 9 з ознаками алкогольного сп`яніння.
Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї, складеного Черкаським міським центром соціальних служб від 07.01.2026, батьки дитини здатні задовольняти потреба дітей.
Під час засідання Комісії громадянин ОСОБА_3 підтримав свої позовні вимоги, малолітня ОСОБА_6 висловила бажання проживати разом з батьком. Мати дитини ОСОБА_1 двічі на засідання Комісії не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату та час засідання.
Вирішуючи спір між батьком та матір`ю відносно дитини, орган опіки та піклування м. Черкаси повинен діяти у якнайкращих інтересах дитини, зберегти її зв`язки із сім`єю, забезпечити її розвиток у безпечному та спокійному середовищі. Тому були розглянуті документи батька, заслухана його позиція, озвучена позиція матері із зазначеного питання, враховано ступінь участі обох батьків у вихованні дитини. Взято до уваги законодавство, де зазначено, що місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями, своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини, орган опіки та піклування м. Черкаси виходив з того, що мати дитини ОСОБА_1 не надала підтвердження отримання нею самостійного доходу. Взято до уваги рішення суду про притягнення матері до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків.
З огляду на викладене, керуючись статтями 19, 160, 161 Сімейного кодексу України, пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, орган опіки та піклування м. Черкаси, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 .
При встановленні фактичних обставин даної справи судом в порядку ст.171 СК України була опитана ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка пояснила, що вона хоче проживати з татом, оскільки мама вживає алкогольні напої, залишає її голодною, не звертає на неї уваги, не купує продукти, солодощі та речі Вона відвідує гурток «Крок вперед» і одного разу мама забулася забрати її з гуртка, після чого керівник зателефонував татові і він забрав її. Після цього випадку вона проживає із татом, який піклується про неї.
Суд враховує, що у контексті віку дитини при її опитуванні ВС у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Дослідженими в судовому засіданні відеозаписами, які додані відповідачем ОСОБА_3 до зустрічної позовної заяви, а саме: 11.04.2025/крок вперед/clip.1 зафіксована подія, яка сталася в гуртку «Крок вперед», коли дитина була залишена матір`ю.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису: різні події 2024-2025/20250806_20443 зафіксовано бажання дитини проживати разом з батьком, яке було висловлене в присутності обох батьків та працівників патрульної поліції. Дитина добровільно залишила місце проживання матері та пішла з батьком.
Суд вважає вказані докази належними оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, оскільки на вказаних доказах зафіксоване ставлення дитини до обох батьків.
Також, ставлення дитини до матері та вживання матір`ю алкогольних напоїв зафіксовано скріншотами листування дитини з матір`ю.
З листа т.в.о. заступника начальника управління з превентивної діяльності Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від11.06.2025 року вбачається, що 22.04.2025 року близько 20.00 год., за адресою АДРЕСА_5 в кафе-барі «Ліберті» гр. ОСОБА_1 розпивала алкогольні напої в результаті чого не могла контролювати свої дії та вела себе зухвало відносно працівників вищевказаного какфе-бару.
Звертаючись до суду з первісним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач, забравши дитину від матері, самовільно перешкоджає у будь-якому спілкуванні дитини з її матір`ю, не дає дитині можливості проживати разом із матір`ю за місцем їх реєстрації, застосовує до дитини моральний тиск а до матері -фізичне насильство при спробі забрати дитину з собою. Вказані дії з боку відповідача грубо порушують право позивача на спілкування з її дитиною, а також право дитини на спілкування з матір`ю, що суперечить найкращим інтересам дитини.
Так до первісної позовної заяви додано лише копія паспорта ОСОБА_1 , копія карти платника податків, копії витягів з реєстру територіальної громади, копія свідоцтва про народження, копія рішень судів про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Разом з тим, до позовної заяви не додано, а в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення. Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме повага до права на захист та на справедливий суд). Коли проміжні рішення стосуються індивідуальних свобод (наприклад, дозвіл на арешт) або можуть вплинути на права осіб чи на їхнє майно (наприклад, тимчасова опіка над дитиною або превентивне накладення арешту на нерухоме майно чи на банківські рахунки), потрібен належний виклад мотивів подібного рішення. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. У викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та на аргументи захисту. Це важливий запобіжник, оскільки він дає можливість сторонам переконатися у тому, що їхні доводи були досліджені, а отже, суддя взяв їх до уваги (пункти 34, 38).
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України, заява 2091/13, ЄСПЛ зазначив, що тривалість часу, проведеного дитиною з одним із родичів може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Підстави для визначення місця проживання дитини з одним із батьків повинні бути «відповідними і достатніми».
Також при вирішенні спору, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11.12.2023 року у справі №607/20787/19:
«Об`єднана палата зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.
У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитиниі обов`язком батьків діяти в її інтересах.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:
- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності);
- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);
- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);
- стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);
- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.
Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи, що сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, проте за ситуації, що фактично склалася - перебування сторін у неприязнених стосунках, виходячи з якнайкращих інтересів доньки сторін, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком відповідатиме найважливішим інтересам малолітньої дитини - ОСОБА_6 .
Згідно витягу з додатку Резерв+ (дійсний до 04.02.2027 року), ОСОБА_3 має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Також слід, зазначити що місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Та обставина, що один із батьків не має власного житла, а користується орендним приміщенням для проживання не є такою, що унеможливлює визначити місце проживання дітей із ним.
За вказаних обставин, в задоволенні первісного позову - слід відмовити, а зустрічний задовольнити та визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути витрати по сплаті судового збору при подачі зустрічної позовної заяви в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, статтями 7, 141, 150, 153, 155, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 2, 10, 76-81, 89, 141, 209, 210, 223, 258, 259, 263-265, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
постановив:
В задоволенні первісного позову - відмовити.
Зустрічний позов - задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 605,60 грн. судового збору
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників :
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради, в особі Органу опіки та піклування м. Черкаси, ЄДРПОУ: 37853141, вул. Благовісна, 170, м. Черкаси.
Головуючий: Р.В.Демчик
Повне судове рішення складене 31.08.2026 року
Головуючий: Р. В. Демчик