ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Львів Справа № 909/166/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Ю. Панова
Д.В. Шаповал,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Беррі" б/н від 16.06.2026 (вх. № 01-05/1935/26 від 17.06.2026)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2026 (суддя Л.М.Неверовська; повне рішення складено 27.05.2026)
у справі № 909/166/26
за позовом: Фізичної особи-підприємця Кіх Володимира Івановича (надалі ФОП Кіх В.І.)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Беррі" (надалі ТОВ "Еко-Беррі")
про стягнення боргу в сумі 117434,34 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву
09.02.2026 ФОП Кіх В.І. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Еко-Беррі" про стягнення боргу в сумі 117434,34 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору №251124 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 31.10.2024 щодо оплати за надані відповідачу послуги перевезення згідно заявки №276 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів від 26.02.2025, внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 117434,34 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відправлення документів ФОП Чорним Романом Миколайовичем не може вважатися належним виконанням договірного обов`язку ФОП Кіх Володимира Івановича щодо передачі документів відповідачу, оскільки позивачем не надано належних доказів уповноваження ФОП Чорного Романа Миколайовича як представника позивача.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2026 у справі №909/166/26 (з урахуванням ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026) задоволено позов. Стягнуто з ТОВ "Еко-Беррі" на користь ФОП Кіх В.І. 117434,34 грн боргу, 6000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката, 2662,40 грн судового збору.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 31.10.2024 між відправником вантажу, що виступив замовником перевезення - ТОВ "Еко-Беррі" та перевізником - фізичною особою-підприємцем Кіх Володимиром Івановичем укладено договір №251124 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні.
Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором відповідно до заявки №276 від 26.02.2025. У порушення договірних умов, відповідач не оплатив позивачу вартість наданих транспортних послуг.
Проаналізувавши матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2026 у справі № 909/166/26 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що суд, не витребувавши у ФОП оригіналів письмових доказів, які до позову були долучені в копії, припустився порушення ч. 6 ст. 91 ГПК України.
Вказує на те, що судом першої інстанції не встановлено, чи передано позивачем повний пакет документів на підтвердження надання послуги.
Стверджує, що суд повинен був встановити не лише факт перевезення, а й факт належної передачі відповідачу повного комплекту документів, передбаченого договором та заявкою, проте такі обставини місцевим господарським судом не встановлено.
Скаржник в апеляційній скарзі заявляє, що факт надсилання невідомого пакету документів ФОП Чорним Романом Миколайовичем не може свідчити про належне виконання умов договору позивачем в частині надсилання повного пакету оригіналів документів, а відтак не може свідчити про настання обставини, з настанням якої у відповідача виник би обов`язок здійснити оплату наданих послуг.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
01.09.2026 позивач подав через підсистему «Електронний суд» пояснення (вх.№01-04/7300/26 від 01.09.2026), в яких зазначив, що законодавство та положення укладеного між сторонами договору не містять заборони чи обмежень на залучення третіх осіб до технічного забезпечення направлення кореспонденції.
Апеляційне провадження у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 визначено склад колегії суддів у справі № 909/166/26: головуючий суддя (суддя-доповідач) - О.В.Зварич, судді: І.Ю. Панова, Д.В. Шаповал.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 909/166/26 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2026 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення сторін у справі з порядком розгляду вказаної справи, суд встановив таке.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 про розгляд справи № 909/166/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 07.07.2026 доставлено до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідками відповідального працівника суду.
Отже, суд вчинив необхідні дії щодо належного повідомлення сторін у справі про порядок розгляду справи № 909/166/26.
На час ухвалення постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Беррі" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2026 у справі №909/166/26.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд визнав необхідним ухвалити постанову у цій справі в межах розумного строку.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, 31.10.2024 між ТОВ "Еко-Беррі" (замовник) та ФОП Кіх В.І. (перевізник) укладено договір №251124 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні.
Відповідно до пункту 1.1 за даним договором замовник організовує виконання визначених даним договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні, а перевізник, у свою чергу, надає послуги з організації перевезення вантажним транспортом.
Згідно із пунктом 1.2 договору в своїй діяльності сторони керуються положеннями цього договору, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) і Протоколом до Конвенції КДПВ від 05.07.1978, Угодою про митне оформлення міжнародних перевезень, які здійснюються автомобільним транспортом (Прага, 18 листопада 1965р.), Митною Конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці і відпочину водіїв (ЕУТР), Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарсько-процесуальним кодексом України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Статутом автомобільного транспорту України, Правилами перевезень вантажів та інших законодавчих та нормативних актів (нормами матеріального та процесуального чинного законодавства України), що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та у міжнародному сполученні.
Відповідно до пункту 1.4 договору конкретні умови кожного замовлення (вид, найменування вантажу та інша необхідна інформація) зазначаються у заявках, які є невід`ємною частиною даного договору.
Пунктом 3.2.9 договору передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно, в строки, вказані у договорі здійснювати розрахунки з перевізником за умови вчасного отримання належним чином правильно оформленого пакету документів для оплати.
Згідно із пунктом 4.1 договору вартість послуг перевізника узгоджується сторонами в заявці. Вартість додаткових витрат та інших платежів, які необхідно виконати перевізнику для виконання своїх обов`язків по договору узгоджуються сторонами в заявці чи шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними чи електронними повідомленнями.
За приписами пункту 5.1 договору розрахунки за фактично надані транспортно-експедиційні послуги здійснюються у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок перевізника. Підтвердженням факту надання послуги є документи на оплату (рахунок, акт виконаних робіт), оригінал товарно-транспортної накладної (СМR) встановленого зразка для перевезення, вказаного у заявці, з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу та (або) митних органів, та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені із замовником додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах замовника з метою виконання даного договору, акт виконаних робіт у двох екземплярах, підписаний із боку перевізника та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого Податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення. Ненадання перевізником повного комплекту вищевказаних документів дає право замовнику відмовити у здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів.
У відповідності до пункту 5.3 договору рахунок оплачується замовником протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання повного пакету документів, вказаних у пункті 5.1 цього договору, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення.
Згідно пункту 5.4 договору датою оплати рахунку вважається дата надходження грошових коштів на рахунок перевізника з рахунку замовника.
За змістом пункту 9.1 даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2024. Одностороннє припинення дії договору не допускається. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його/її буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік, але не більше як 3 рази поспіль.
26.02.2025 сторонами погоджена заявка №276 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, що підтверджується наявною у справі копією вказаної заявки, зі змісту якої вбачається, що вона підписана обидвома сторонами і на ній проставлено відтиски печаток Замовника та Виконавця.
Обумовлена в пункті «Ставка фрахту» заявки № 276 від 26.02.2025, вартість перевезення становить 2700,00 євро.
За змістом цієї заявки, ФОП Кіх В.І. узяв на себе зобов`язання виконати міжнародне перевезення вантажу за маршрутом с. Тишківці (Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.) - м. Оденсе (регіон Південна Данія, Данія).
Матеріали справи містять копію накладної CMR від 28.02.2025, на якій міститься відтиск печатки ТОВ "Еко-Беррі".
Митне оформлення здійснене в день завантаження - 28.02.2025 (графа 4 накладної CMR).
Разом з тим матеріали справи не містять будь-які зауваження та застереження з боку ТОВ "Еко-Беррі" щодо перевезення вантажу.
Також сторонами підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №6992 від 07.03.2025.
Курс НБУ, встановлений на 28.02.2025 становив 43,4942 за 1 євро, що передбачає оплату перевезення у гривнях у сумі 117434,34 грн. Вказана сума відповідає погодженій в акті сумі.
За змістом пункту "Умови оплати" заявки про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, виставлений перевізником рахунок оплачується після отримання повного пакету оригіналів документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт в двох екземплярах (датою доставки вантажу згідно СМR), міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) з датою і печаткою отримувача про розвантаження, роздруківка термописця за час транспортування від моменту завантаження до моменту вивантаження, заявка замовника, підписана виконавцем.
У пункті 3 заявки погоджено оригінали документів надсилати Новою поштою: м.Івано-Франківськ, Нова пошта № 11, контактна особа - Шатна Анастасія ( НОМЕР_1 ).
Рахунок та інші документи, що є підставою для проведення оплати цього та ряду інших перевезень, 29.04.2025, через уповноважену особу ФОП Кіха В.І. - ФОП Чорного Романа Миколайовича були направлені на ім`я уповноваженої особи ТОВ "Еко-Беррі" - Шатної Анастасії Ігорівни, вказаної в Розділі 3 Заявки, поштовим перевізником ТОВ «НОВА ПОШТА» за Експрес-накладною №59001366899474.
За даними вказаної Експрес-накладної ТОВ «НОВА ПОШТА», відправлення вручене адресату 01.05.2025.
Будь-яких зауважень щодо обсягу чи змісту отриманих документів матеріали справи не містять.
Також матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем в погоджені сторонами договором строки надані позивачем послуги з перевезення.
Неоплата з боку відповідача за перевезення вантажу стала підставою для звернення у цій справі з позовом до суду.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що 31.10.2024 між ТОВ "Еко-Беррі" (замовник) та ФОП Кіх В.І. (перевізник) укладено договір №251124 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні, який став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до пункту 1.1 за даним договором замовник організовує виконання визначених даним договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні, а перевізник, у свою чергу, надає послуги з організації перевезення вантажним транспортом.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов`язання є обов`язковими для сторін укладеного договору.
Згідно із частиною 1, 2 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Пунктом 3.2.9 договору передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно, в строки, вказані у договорі здійснювати розрахунки з перевізником за умови вчасного отримання належним чином правильно оформленого пакету документів для оплати.
Згідно із пунктом 4.1 договору вартість послуг перевізника узгоджується сторонами в заявці. Вартість додаткових витрат та інших платежів, які необхідно виконати перевізнику для виконання своїх обов`язків по договору узгоджуються сторонами в заявці чи шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними чи електронними повідомленнями.
У відповідності до пункту 5.3 договору рахунок оплачується замовником протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання повного пакету документів, вказаних у пункті 5.1 цього договору, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення.
У цій справі суд встановив, що 26.02.2025 сторонами було погоджено заявку №276 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, що підтверджується копією вказаної заявки, підписаної обома сторонами.
Обумовлена в пункті «Ставка фрахту» заявки № 276 від 26.02.2025, вартість перевезення становить 2700,00 євро.
Отже, укладеним договором сторони погодили оплату замовником (відповідачем) послуг перевізника (позивача) згідно суми, зазначеної у заявці, за умови вчасного отримання належним чином правильно оформленого пакету документів для оплати.
Матеріали справи містять копію накладної CMR від 28.02.2025, на якій міститься відтиск печатки ТОВ "Еко-Беррі".
Митне оформлення здійснене в день завантаження - 28.02.2025 (графа 4 накладної CMR).
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких зауважень та застережень з боку ТОВ "Еко-Беррі" щодо перевезення вантажу.
Також сторонами підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №6992 від 07.03.2025, копія якого наявна в матеріалах справи.
Вищевказаними обставинами підтверджується, що відповідач прийняв послуги перевезення без зауважень.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, учасники справи зобов`язані подати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює надані учасниками справи докази під час розгляду справи за правилами статті 86 ГПК України.
Згідно із пунктом 1.2 договору в своїй діяльності сторони керуються положеннями цього договору, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) і Протоколом до Конвенції КДПВ від 05.07.1978, Угодою про митне оформлення міжнародних перевезень, які здійснюються автомобільним транспортом (Прага, 18 листопада 1965р.), Митною Конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці і відпочину водіїв (ЕУТР), Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарсько-процесуальним кодексом України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Статутом автомобільного транспорту України, Правилами перевезень вантажів та інших законодавчих та нормативних актів (нормами матеріального та процесуального чинного законодавства України), що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та у міжнародному сполученні.
Відповідно до частини 1 статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі - Конвенція) ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно із статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
За положеннями частини 1 статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
У відповідності до частини 1, 2 статті 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обгрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.
За змістом статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.
З урахуванням наведених норм суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у рішенні про те, що наведені відповідачем заперечення щодо непідтвердження підстав для виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату наданих послуг не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку здійснити оплату за надані позивачем транспортні послуги. Факт надання таких послуг відповідачем не спростований, підставою для виникнення у замовника перевезення обов`язку з оплати є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій. Борг відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги в сумі 117434,34 грн підтверджується матеріалами справи та не сплачений відповідачем.
Наведених висновків місцевого господарського суду скаржник у поданій апеляційній скарзі не спростував.
Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг згідно укладеного договору, які прийняті відповідачем без зауважень.
В той же час, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем в погоджені сторонами договором строки надані позивачем послуги з перевезення.
Доводи скаржника щодо відсутності повноважень ФОП Чорного Романа Миколайовича надсилати документи не спростовують встановленого судом факту прийняття відповідачем наданих позивачем послуг перевезення без зауважень.
Вказане зокрема підтверджується тим, що рахунок та інші документи, що є підставою для проведення оплати цього та ряду інших перевезень, 29.04.2025, через уповноважену особу ФОП Кіха В.І. - ФОП Чорного Романа Миколайовича були направлені на ім`я уповноваженої особи ТОВ "Еко-Беррі" - Шатної Анастасії Ігорівни, вказаної в Розділі 3 Заявки, поштовим перевізником ТОВ «НОВА ПОШТА» за Експрес-накладною №59001366899474, яке вручене адресату 01.05.2025.
Отже, враховуючи вищезазначені норми, встановлені у цій справі обставини, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права та із повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 117434,34 грн боргу.
Щодо витрат на правову допомогу адвоката апеляційний господарський суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У відповідності до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору або є неспівмірним зі складністю справи.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони.
Подібні правові висновки висвітлені у постанові Верховного Суду від 17.04.2026 року у справі №904/6335/23.
У цій справі позивач у поданому позові просив, зокрема стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 11400,00 грн.
Проаналізувавши матеріали, додані на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням наведених норм процесуального закону з урахуванням критеріїв співмірності і розумності, а також враховуючи, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов (про що вказано вище), колегія суддів приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 6000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.
За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2026 у справі № 909/166/26.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишаються за скаржником відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 10 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 8, 86, 114, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Беррі" б/н від 16.06.2026 (вх. № 01-05/1935/26 від 17.06.2026) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2026 у справі № 909/166/26 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова
Суддя Д.В. Шаповал