ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/489/26
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Єленич О.В., за ордером;
від відповідача: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьфермаш"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 12 травня 2026 року (повний текст складено 22.05.2026)
у справі № 916/489/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕЛОР МЕТ"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьфермаш"
про стягнення 4 901 797,90 грн.
суддя суду першої інстанції: Погребна К.Ф.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 30.09.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "АРСЕЛОР МЕТ" (далі також - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Уманьфермаш" (далі також - Відповідач) про стягнення з останнього 4 901 797,90 грн, з яких: основний борг - 3 638 731,01 грн, інфляційні втрати - 55 559,93 грн, 3% річних - 41 511,05 грн, пеня - 428 249,71 грн, штраф - 737 746,20 грн.
Крім того, Позивач просив суд зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, проводити нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання до повної сплати основного боргу за формулою: (СНЗ х 3 х КДП) : КДР: 100 = сума процентів, де: СНЗ - сума непогашеної заборгованості, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.
Також, ТОВ "АРСЕЛОР МЕТ" заявило до стягнення з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 73 526,97 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем умов Договору поставки від 10.07.2025 №АРС10-7-25/68 в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.
Під час розгляду даної справи з боку ТОВ "Уманьфермаш" до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення розміру пені на 90% - до 42 825,00 грн (у відзиві від 17.03.2026 за вх. №9296/26 на позову заяву).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 у справі №916/489/26 (суддя Погребна К.Ф.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕЛОР МЕТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьфермаш" - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьфермаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕЛОР МЕТ" основний борг в сумі 3 638 731,01 грн, інфляційні втрати в розмірі 55 559,93 грн, 3% річних в розмірі 41 511,05 грн, пеню в розмірі 214 124,86 грн, штраф в розмірі 368 873,10 грн. та судовий збір в сумі 58 821,58 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки від 10.07.2025 №АРС10-7-25/68 в частині повної оплати товару, оскільки матеріали даної справи свідчать лише про часткову оплату останнього з боку ТОВ "Уманьфермаш", в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 3 638 731,01 грн. Порушення Відповідачем вказаного зобов`язання стало правомірною підставою для нарахування Позивачем відповідних сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, що обумовлено положеннями чинного законодавства та умовами Договору. При цьому, перевіривши надані Позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних витрат, пені та штрафу, суд встановив, що відповідні розрахунки здійснені належним чином, відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично правильними.
Водночас, дослідивши клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій, місцевий господарський суд врахував часткове погашення ТОВ "Уманьфермаш" основної заборгованості, відсутність у матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків у значному розмірі, внаслідок порушення Відповідачем строку виконання грошових зобов`язань за Договором від 10.07.2025 №АРС10-7-25/68; виходячи з інтересів обох сторін, засад справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права; зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне призначення компенсаційного, а не карального характеру, беручи до уваги кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан Відповідача, місцевий господарський суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, зменшив розміром пені, заявлений Позивачем, на 50% - до 214 124,86 грн та штрафу на 50% - до 368 873,10 грн.
Щодо вимоги Позивача відносно зазначення в рішенні про нарахування 3% річних до моменту його виконання рішення, суд вказав, що позовна заява не містить обґрунтування необхідності такого зазначення, а приписи ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України встановлюють для суду відповідне право цього зазначення, а не обов`язок. Тому, суд не вбачав достатніх підстав для застосування під час ухвалення рішення у даній справі положень ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України. а
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманьфермаш" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 року у справі №916/489/26 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьфермаш" пені у визначеному судом розмірі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьфермаш" на 90%, а саме - до 42 825 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 року у справі №916/489/26 - залишити без змін. Здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з поданням та розглядом апеляційної скарги, пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог.
Товариство вважає, що висновки оскаржуваного рішення в частині визначення розміру штрафних санкцій не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені без належної оцінки всіх доказів та встановлених судом обставин, у зв`язку з чим оскаржуване рішення в цій частині підлягає зміні.
Так, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Відповідач наводить узагальнено наступні доводи:
- Відповідач не вчиняв жодних дій, спрямованих на ухилення від виконання своїх договірних зобов`язань, а навпаки здійснював заходи для поступового погашення заборгованості в межах наявних фінансових можливостей підприємства, що підтверджується частковими сплатами на користь Позивача, у тому числі вже після виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначене свідчить про відсутність умислу на невиконання Договору, а також про добросовісну поведінку Відповідача як учасника господарських правовідносин;
- прострочення оплати за Договором становить нетривалий час, а відповідна заборгованість виникла у Відповідача не з незалежних від нього обставин;
- незважаючи на те, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції визнав наявність виняткових обставин, які істотно пом`якшують відповідальність Відповідача, однак належної правової оцінки цим обставинам суд не надав та дійшов суперечливого висновку про достатність зменшення штрафних санкцій лише на 50%;
- так, після зменшення (навіть на 50%), розмір пені та штрафу все одно становить понад 580 000,00 грн, що є надмірним фінансовим тягарем для Відповідача та не відповідає принципу співмірності відповідальності наслідкам порушення зобов`язання, враховуючи те, що окрім штрафних санкцій Відповідач має сплатити ще інфляційні втрати та 3% річних;
- за відсутності доведених збитків та з урахуванням часткового виконання зобов`язання такий обсяг відповідальності фактично набуває карального характеру та створює для кредитора умови для отримання невиправданої майнової вигоди, що прямо суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18;
- судом не було надано належної оцінки обставинам існування військової агресії РФ проти України, яка негативно вплинула на фінансовий стан Відповідача і стягнення надмірних штрафних санкцій у таких умовах суперечить принципам добросовісності та справедливості;
- з урахуванням часткового виконання Відповідачем основного зобов`язання, відсутності доведених збитків, добросовісної поведінки Відповідача, нетривалого строку прострочення, а також негативного впливу воєнного стану на фінансовий стан підприємства, наявні правові підстави для істотнішого зменшення розміру штрафних санкцій, а саме6 щонайменше на 90%, що узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 24.02.2026 у справі № 922/1896/25 тощо.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 09.06.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьфермаш" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 у справі №916/489/26 та призначено її до розгляду на 30.092026 о 10:30 год. Крім того, даною ухвалою позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цій строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання процесуального характеру. Також, продовжено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Уманьфермаш" на розумний строк.
25.06.2026 до суду від ТОВ "АРСЕЛОР МЕТ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої, вважає їх безпідставними, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині - правомірним.
Так, позивач вказує, апелянтом чітко обмежено апеляційні вимоги виключно переглядом однієї конкретної суми пені, а відтак, предметом апеляційного розгляду за цією скаргою може бути виключно питання правомірності зменшення пені, оскільки судове рішення в іншій частині відповідачем визнається та не заперечується.
Однак, суд першої інстанції вже зменшив пеню на 50% (до 214 124,86 грн.) з повним урахуванням інтересів обох сторін і будь-які доводи апелянта про необхідність зменшення її до 90% (до 42 825 грн.) є безпідставними та не підкріпленими жодними належними доказами.
За позицією ТОВ «АРСЕЛОР МЕТ», воно виконало свої зобов`язання з поставки металопродукції на суму 5 558 508,34 грн у повному обсязі та вчасно, втративши власні ресурси на виробництво/закупівлю, логістику та сплату податків (зокрема ПДВ) з цієї операції ще в липні 2025 року. Не отримавши вчасно понад 3,6 млн. грн, позивач зазнав очевидних втрат від знецінення грошей, та і до сьогодні потерпає від неотримання такої значної суми боргу за фактично поставлений товар. Акцентуючи увагу на власному скрутному фінансовому становищі, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, загальну економічну кризу та дефіцит обігових коштів як на абсолютну підставу для нівелювання договору та списання 90% законно нарахованих штрафних санкцій, апелянт ігнорує той факт, що воєнний стан та спричинена ним криза мають загальнонаціональний характер і чинять не менш руйнівний вплив на фінансово-економічний стан самого позивача, який є комерційним підприємством, що функціонує в тих самих надскладних умовах та несе ідентичні ризики воєнного часу. Неотримання від ТОВ «Уманьфермаш» понад 3,6 мільйона грн основної оплати протягом більше ніж 8 місяців стало для ТОВ «АРСЕЛОР МЕТ» додатковим фінансовим навантаженням, яке поставило під загрозу стабільність господарської діяльності.
На переконання позивача, будь-які міркування відповідача щодо «надмірності штрафу», викладені в тексті скарги, є юридично нікчемними, оскільки вони не були викладені у конкретну процесуальну вимогу в резолютивній частині скарги.
Таким чином, ТОВ "АРСЕЛОР МЕТ" вважає, що жодних підстав для скасування чи зміни рішення суду у розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України немає.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.06.2025 задоволено заяву представника ТОВ "АРСЕЛОР МЕТ" - адвоката Єленич Оксани Володимирівни про надання їй можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Вирішено здійснювати розгляд справи №916/489/26 в режимі відеоконференції.
30.09.2026 представник ТОВ "АРСЕЛОР МЕТ", який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Представник ТОВ «Уманьфермаш» у судове засідання не з`явився. Про день час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення; зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представника відповідача.
У судовому засіданні 30.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
З огляду на матеріали справи вбачається, що 10.07.2025 між ТОВ "Уманьфермаш" (Покупець) та ТОВ "АРСЕЛОР МЕТ" (Продавець) було укладено Договір поставки №10-7-25/68 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник, відповідно до замовлення Покупця, зобов`язується в обумовлені Сторонами строки поставити та передати Покупцеві металопродукцію, далі за текстом - Товар, у його власність для подальшого використання в господарській діяльності. Конкретна кількість, якість, асортимент товару визначається у відповідній специфікації та/або видатковій накладній, які після складання стають невід`ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, поставка Товару може здійснюватися партіями. Під партією Товару в цьому Договорі розуміється кількість Товару, передбачена окремою специфікацією та/або видатковою накладною.
Пунктом 3.11 Договору встановлено, що обов`язок Постачальника за Договором вважається виконаним, а Покупець вважається таким, що не має претензій до поставленого Товару, після фактичного приймання Покупцем Товару.
Право власності на Товар переходить від постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі Товару та підписання Сторонами видаткової накладеної (п. 3.12 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору, загальна ціна Товару, що поставляється у відповідно до цього Договору (ціна Договору) складається з сумарної вартості всіх партій Товару, поставлених в межах цього Договору. Ціна одиниці Товару і ціна партій Товару вказується у відповідних специфікаціях та/або видаткових накладних.
Розрахунки між Сторонами здійснюються у Національній валюті України і безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений в розділі 11 цього Договору, на підставі рахунку Постачальника та підписаної Сторонами специфікації та/або видаткової накладної. Якщо дата оплати не є робочим або банківським днем, то платіж переноситься на наступний банківський день (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п. 4.3. Договору Покупець здійснює 10 (десяти) відсоткову передплату вартості замовленого Товару, якщо інший порядок не передбачений у відповідній специфікації.
За положеннями п. 4.4 Договору, датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених Покупцем, на поточний рахунок Постачальника.
Остаточна оплата (90%) вартості поставленого Товару здійснюється Покупцем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення його передачі у власність Покупця (п. 4.5 Договору).
Приписами п. 5.3.1 Договору визначено, що Постачальник зобов`язаний в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, поставити Товар в обумовлені Сторонами строки згідно додатків до Договору.
В свою чергу, Покупець зобов`язаний прийняти Товар, ціна, асортимент та кількість якого відповідають умовам Договору. Оплатити отриманий Товар по кількості та якості і у розмірах та у строки, що встановлені даним Договором та специфікацією (п. 5.4.1 Договору).
Розділом 6 Договору встановлена відповідальність Сторін.
Так, згідно з п. 6.1 Договору, у разі несвоєчасного здійснення оплати Покупцем за поставлений Товар, Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 6.2 Договору, при простроченні оплати за поставлений Товар більш ніж на 5 (п`ять) робочих днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми заборгованості.
Пунктом 6.13 Договору Сторони узгодили, що строк нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, і строк позовної давності на їх стягнення не обмежується шістьма місяцями і/або роком, а нараховуються до моменту належного виконання зобов`язання за цим Договором, або до моменту звернення кредитора до суду із вимогою про стягнення штрафних санкцій в межах строку загальної позовної давності (3 роки).
При цьому, за умовами п. 6.11 Договору, закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Відповідно до положень п. 8.1 та п. 8.2 Договору, він набирає чинності з дати його укладення (незалежно від дати його підписання Сторонами у паперовій формі) і діє з моменту набрання чинності до 31.12.2025 року.
За умовами п. 8.3 Договору, у випадку, якщо жодна зі Сторін не менше, ніж за 1 (один) місць до закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу Сторону про намір припинити його дію, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах.
Згідно з п. 9.3 Договору, Сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань за Договором, внаслідок дій обставин непереборної сили, зобов`язана протягом 3 (трьох) календарних днів від дати настання таких обставин повідомити про це іншу Сторону шляхом направлення листа в порядку, визначеному цим Договором.
Відповідно до п. 9.6 Договору сторони визнають, що на дату укладення Договору в країні оголошено воєнний стан, дія воєнного стану та фактичних воєнних дій, включенням цього пункту до умов Договору визнається сторонами форс-мажорною обставиною, яка може вплинути на стан виконання зобов`язань за Договором.
Проте, враховуючи, що на дату укладення Договору оголошений воєнний стан та фактичні воєнні дії не перешкоджають виконанню зобов`язань за Договором, Сторони узгоджують, що ескалація воєнних дій, у т.ч. переміщення території ведення воєнних дій, підпадає під визначення п. 9.7 Договору.
При ескалації воєнних дій, у т.ч. переміщення території ведення воєнних дій, у випадку, якщо таки обставини перешкоджатимуть виконанню умов Договору, Сторона, для якої вони настали, повинна вчинити дії, визначені в п. 11.3, п. 11.4 Договору (п. 9.7 Договору).
Вказаний Договір підписаний представниками сторін та містить відтиски печаток контрагентів.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі рахунку Постачальника №3489 від 09.07.2025 на суму 5 558 508,34 грн (з ПДВ) Покупцем відповідно до п. 4.3. Договору було здійснено 10% передплати згідно з платіжною інструкцією №179 від 11.07.2025 року в сумі 554 777,33 грн.
В свою чергу, ТОВ «АРСЕЛОР МЕТ» здійснило поставку Товару на суму 5 558 508,34 грн, про що свідчить підписана представниками Сторін видаткова накладна № РН-0001031 від 23.07.2025, копія якої містяться в матеріалах справи.
Судом встановлено, що в подальшому, Відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений Товар, що підтверджується наступними платіжними інструкціями з призначеннями платежів «по рах №3489 від 09.07.2025», які містяться у матеріалах справи:
- від 26.08.2025 №251 на суму 200 000,00 грн,
- від 17.09.2025 №304 на суму 500 000,00 грн,
- від 19.09.2025 №314 на суму 100 000,00 грн,
- від 19.09.2025 №278 на суму 50 000,00 грн,
- від 19.09.2025 №277 на суму 100 000,00 грн.
- від 23.09.2025 №279 на суму 200 000,00 грн,
- від 24.09.2025 №319 на суму 65 000,00 грн,
- від 26.09.2025 №284 на суму 100 000,00 грн,
- від 08.01.2026 №5 на суму 50 000,00 грн.
Таким чином, ТОВ "Уманьфермаш" всього було сплачено (з урахуванням попередньої оплати від 11.07.2025 за платіжною інструкцією №179 на суму 554 777,33 грн) 1 919 777,33 грн, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 3 638 731,01 грн.
За посиланнями Позивача Гарантійним листом №10 від 10.07.2025 ТОВ "Уманьфермаш" гарантувало ТОВ "АРСЕЛОР МЕТ", що розрахунок за Товаром буде здійснено у відповідності до вимог п. 4.3, п. 4.5 Договору поставки, проте, станом на 22.09.2025 належний розрахунок здійснено не було.
У зв`язку з цим, 23.09.2025, з метою досудового врегулювання спору, Продавцем на адресу Відповідача цінним листом з описом вкладення було направлено відповідні претензії щодо погашення до 29.09.2025 заборгованості за Договором поставки №АРС 10-7-25/68 від 10.07.2025 у розмірі 4 053 731,01 грн (з урахуванням штрафу). Також, Покупця було повідомлено, що у разі його відмови від виконання умов Договору поставки, ТОВ "АРСЕЛОР МЕТ" буде звертатись до господарського суду з позовом про стягнення боргу з урахуванням штрафних санкцій та забезпечувальних платежів.
Докази направлення претензій наявні у матеріалах справи.
Проте, відповідні претензії були залишені Відповідачем без відповіді та задоволення.
Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ "АРСЕЛОР МЕТ" до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
При цьому, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасного вартості отриманого Товару, Позивачем, відповідно до умов Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, було нараховано на суму основної заборгованості у розмірі 3 638 731,01 грн пеню, штраф, 3% річних та інфляційні витрати.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Насамперед, враховуючи положення ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд апеляційної інстанції, зокрема, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та з огляду на те, що зміст доводів та вимог апеляційної скарги зводиться до незгоди апелянта з рішенням суду першої інстанції лише в частині розміру зменшення пені за прострочення оплати за Товар; виходячи з відсутності заперечення зі сторони Відповідача самого факту прострочення необхідних платежів, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення місцевого господарського суду лише в частині зменшення на 50% заявленої Позивачем до стягнення з Відповідача пені.
Відповідно до приписів статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами і за загальним правилом сторони не мають права змінити умови відповідного зобов`язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
За змістом ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (до якої відносяться пеня та штраф) - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Уманьфермаш" не виконало свої зобов`язання із внесення оплати за отриманий Товар по Договору поставки від 10.07.2025 №10-7-25/68, у визначений Договором строк, що визнається Відповідачем.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Відповідач допустив порушення зобов`язання, що є підставою для застосування відповідальності, встановленою п. 6.1 та п. 6.2 Договору, а саме: нарахуванню пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення та штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості.
У даному випадку Позивачем нараховано Відповідачу 428 249,71 грн. пені та 737 746,20 грн. штрафу, виходячи із заборгованості у розмірі 4 053 731,01 грн.(з 22.09.2025 по 23.09.2025) та 3 853 731,01 грн. (з 24.09.2025 по 05.02.2026) за Договором поставки із загальною ціною 5 558 508,34 грн (з ПДВ).
При цьому, як зазначалось вище, Договір поставки передбачає наявність умов про сплату пені та штрафу у випадку несвоєчасної оплати Товару з боку Відповідача.
Так, відповідно до п. 6.1 Договору, у разі несвоєчасного здійснення оплати Покупцем за поставлений Товар, Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
А згідно з п. 6.2 Договору, при простроченні оплати за поставлений Товар більш ніж на 5 (п`ять) робочих днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми заборгованості.
При цьому, за положеннями п. 4.4 Договору, датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених Покупцем, на поточний рахунок Постачальника.
А умовами п. 4.5 Договору встановлено, що остаточна оплата (90%) вартості поставленого Товару (враховуючи те, що Договором також встановлено обов`язок Покупця здійснити 10% передплату вартості Товару) здійснюється Покупцем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення його передачі у власність Покупця.
До обов`язків Покупця віднесено, зокрема, оплату отриманого Товару у розмірах та у строки, що встановлені даним Договором та специфікацією (п. 5.4.1 Договору).
Судом встановлено, що ТОВ «АРСЕЛОР МЕТ» здійснило поставку Товару в повному обсязі на суму 5 558 508,34 грн 23.07.2025, тобто, з урахуванням положень п. 4.5 Договору строк повної оплати для Покупця настав 21.09.2025 (включно).
Однак, як вже зазначалось, судом встановлено, а учасниками цієї справи не заперечується, що ТОВ "Уманьфермаш" порушило умови п. 4.5 Договору, оскільки до граничної дати оплати Товару сплатило кошти лише частково, а саме: у розмірі 1 504 777,33 грн (з урахуванням попередньої оплати від 11.07.2025 на суму 554 777,33 грн), ТОВ «АРСЕЛОР МЕТ» обґрунтовано на підставі п. 6.1 та п. 6.2 Договору нараховано пеню та штраф у вищезазначених сумах.
При цьому, апеляційною колегією встановлено, що на заборгованість у розмірі 4 053 731,01 грн відповідні нарахування проведені за період заборгованості з 22.09.2025 по 23.09.2025, проте, протягом з 23.09.2025 по 08.01.2026 (включно) Відповідачем було здійснено ще декілька платежів на загальну суму 415 000,00 грн, внаслідок чого у останнього наявна заборгованість в сумі 3 638 731,01 грн. і саме на цю суму Позивач нарахував пеню та штраф у періоди: 24.09.2025 - 24.09.2025, 25.09.2025 - 26.09.2025, 27.09.2025 - 08.01.2026, 09.01.2026 - 05.02.2026, що приймається судом як позиція кредитора відносно сум заборгованості, на які здійснені відповідні нарахування.
Водночас, апеляційний суд вказує, що таки нарахування проведено арифметично правильно, у зв`язку з чим колегія суддів вважає підставною позицію Позивача щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 428 249,71 грн. пені та 737 746,20 грн. штрафу, виходячи із заборгованості у розмірі 4 053 731,01 грн.(з 22.09.2025 по 23.09.2025) та 3 853 731,01 грн. (з 24.09.2025 по 05.02.2026).
Між тим, у розрізі зазначеного судова колегія наголошує на тому, що завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Саме для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Вказане визначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №918/116/19.
В контексті наведеного судова колегія зазначає, що відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц міститься висновок, що у вказаній статті не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них.
При цьому, в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18 вказано, що суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості й пропорційності.
Схожа позиція застосована і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, в якій, зокрема, зазначено, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Також, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України).
У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах у справі №925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).
Разом з тим, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21).
У даному випадку, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд першої інстанції, з урахуванням вищевикладеного, зменшив суму нарахованих Позивачем пені та штрафу до 50%, стягнувши з Відповідача пеню в розмірі 214 124,86 грн, штраф в розмірі 368 873,10 грн.
Разом з тим, Відповідач заявив клопотання про зменшення, розміру стягуваних штрафних санкцій (пені) на 90%, про що просить і в апеляційній скарзі, головним аргументом якої є твердження про те, що суд першої інстанції належним чином не врахував добросовісну поведінку Покупця, факт часткового погашення боргу та вплив воєнного стану. У зв`язку з цим, на думку апелянта розмір пені мав бути зменшений саме на 90%, як це наведено в окремих рішеннях Верховного Суду.
Однак, колегія суддів зазначає про те, що розглядаючи питання щодо відповідного зменшення пені та штрафу, суд, з огляду на сталу позицію, має взяти до уваги, зокрема, ступінь виконання Відповідачем грошового зобов`язання за Договором.
У даному випадку апеляційна колегія звертає увагу на те, що станом на момент винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції - 12.05.2026 Відповідачем із загальної вартості отриманого Товару (5 558 508,34 грн) сплачено лише 1 919 777,33 грн, тобто 34,54% від свого зобов`язання, виконання якого ТОВ "Уманьфермаш" гарантувало ТОВ «АРСЕЛОР МЕТ» не лише підписуючи Договір поставки від 10.07.2025 №10-7-25/68, а й надаючи Продавцю Гарантійний лист від 10.07.2025 №10 (наявний у матеріалах справи). При цьому, прострочення виконання зобов`язання триває станом на даний час вже понад 12 місяців.
Виходячи із загальної суми боргу, застосована судом першої інстанції сума неустойки (зменшена на 50%) дорівнює 582 997,96 грн, що складає 16,02% від суми прострочених зобов`язань. Тобто, саме штрафні санкції у розрізі співвідношення їх розміру із розміром невчасно сплаченої вартості Товару, не є надмірними, а є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки. Зменшення судом розміру неустойки саме до 50% є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника.
Крім того, апеляційний суд враховує поведінку боржника після виникнення прострочення.
Так, матеріали справи свідчать про відсутності будь-якої комунікації Покупця з Продавцем, враховуючи ігнорування з боку ТОВ «Уманьфермаш» претензій Позивача, які були надіслані останнім 23.09.2025 на офіційну та фактичну адреси Відповідача з вимогою добровільного погашення боргу.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодної пропозиції Відповідача щодо відстрочення або розстрочення відповідного платежу, з обґрунтуванням таких вимог, які ТОВ «Уманьфермаш» також мало б направити до Позивача у матеріалах справи не міститься та про існування таких сторонами не зазначено.
Посилання апелянта на те, що невиконання зобов`язання зумовлене загальною економічною кризою та воєнним станом оцінюються колегією суддів критично, оскільки, по-перше, такі самі кризові обставини існують і для Позивача; по-друге, наявність воєнного стану не звільняє Покупця від обов`язку дотримання погоджених строків оплати отриманого ним Товару.
Більш того, судова колегія наголошує на тому, що враховуючи укладення Договору поставки вже після початку повномасштабної військової агресії, Відповідач усвідомлював ризики виконання цього Договору в умовах воєнного стану, про що свідчать приписі п. 9.6, п. 9.7 Договору.
Так, Сторони вказаними положеннями визнали, зокрема, що на дату укладення Договору оголошений воєнний стан та фактичні воєнні дії не перешкоджають виконанню зобов`язань за Договором, а тому зворотні твердження апелянта судова колегія не враховує.
При цьому, цим же Договором Сторони передбачили вчинення своїх дій у разі, якщо відповідні воєнні обставини перешкоджатимуть виконанню умов Договору, проте, Відповідач не надав суду докази щодо вчинення ним відповідних дій. Договір поставки підписаний представниками сторін та не визнаний недійсним.
У контексті наведеного, судова колегія виходить з положень ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, якою передбачено, зокрема, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. А відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відтак, підписуючи Договір з визначеними строками, Покупець повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе.
Також колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять належних доказів понесення Відповідачем конкретних збитків у розмірі, співмірному із заявленою до стягнення пенею або настання для нього інших незворотних негативних наслідків; або можливого пошкодження частини активів останнього внаслідок повномасштабного вторгнення, що в свою чергу, свідчило б про ускладнення виконання грошових зобов`язань за спірним Договором поставки; або доказів стосовно тривалого припинення діяльності Відповідача внаслідок обставин непереборної сили.
Посилання апелянта на те, що сукупний розмір пені та штрафу навіть після 50% зменшення судом першої інстанції становить понад 580 000,00 грн, що є непомірним тягарем для Відповідача не підтверджується жодним належним доказом. Водночас, неотримання Позивачем понад 3 600 000 грн основної оплати протягом більше ніж 8 місяців є значним фінансовим навантаженням на ТОВ «АРСЕЛОР МЕТ», яке належним чином виконало свої господарськи зобов`язання.
За таких обставин, зменшення пені на 90% було б неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання, що цілком було враховано судом першої інстанції.
Отже, стягнення з Відповідача пені та штрафу, які зменшені саме на 50%, є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, а стягнутий розмір пені є справедливим у відношенні до обох сторін Договору та є стимулом для Відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань (превентивна функція неустойки), а для Позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань.
Враховуючи посилання апелянта на численні постанови Верховного Суду, якими вирішувались питання щодо зменшення неустойки, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Такий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 917/272/23.
Враховуючи вищезазначене та перевіривши доводи позивача щодо застосування ст. 551 Цивільного кодексу України, апеляційна колегія вважає, що у даному випадку, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), беручи до уваги співвідношення розміру ціни Договору та розмір пені, оцінивши подані Сторонами у даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність зменшення розміру пені, що заявлена Позивачем до стягнення, на 50%, а саме - до суми в розмірі 214 124,86 грн.
Зменшення розміру пені до зазначеної суми суд апеляційної інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для останніх.
Окрім того, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку суд першої інстанції, дотримуючись принципу розумного балансу між інтересами сторін, враховуючи обставини справи та становище як Відповідача так і Позивача у даній справі, правильно вважав, що зменшення пені на 50% враховує інтереси як боржника, так і кредитора; таке зменшення не порушить інтереси Позивача і не стане надмірним тягарем для Відповідача.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині рішення було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
Рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 у справі №916/489/26 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 01.10.2026.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.