ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" вересня 2026 р. Справа№ 925/1654/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
прокурор: Винник О.О.;
від позивача: не з`явився;
від відповідача 1: Кірса В.В.;
від відповідача 2: не з`явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради
на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.04.2026 (повний текст рішення складено 11.05.2026)
у справі № 925/1654/24 (суддя - Грачов В.М.)
за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
до 1) Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енолл"
про визнання недійсним додаткових угод та стягнення 1 529 747, 24 гривень
УСТАНОВИВ:
Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Черкаської міської ради та Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (далі - КП «Черкасиводоканал», споживач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «Енолл» (далі - ТОВ «ЕК «Енолл», постачальник).
Прокурор просив суд:
- визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 26.02.2021, № 4 від 20.09.2021, № 5 від 20.10.2021, № 6 від 22.11.2021 та № 7 від 17.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021, укладеного між відповідачами;
- стягнути з ТОВ «ЕК «Енолл» на користь Черкаського міського бюджету 1 529 747 грн 24 коп. безпідставно сплачених коштів.
Позов мотивовано тим, що додаткову угоду № 2 укладено без передбаченої пунктом 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зміни регульованого тарифу після укладення договору, а додатковими угодами № 4- 7 ціну одиниці електричної енергії послідовно збільшено з перевищенням сукупного десятивідсоткового обмеження. Отримана постачальником різниця між договірною ціною та цінами, визначеними оспорюваними угодами, на думку прокурора, підлягає поверненню на підставі статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.04.2026 позов задоволено повністю.
Місцевий господарський суд виходив із того, що постанова НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353, на яку сторони послалися в додатковій угоді № 2, була прийнята та набрала чинності до укладення договору від 12.01.2021, а тому не могла свідчити про зміну регульованого тарифу після його укладення. Щодо додаткових угод № 4- 7 суд застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, за якими в редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, чинній на час укладення угод, загальне збільшення ціни одиниці товару не могло перевищувати 10 відсотків від первісної ціни незалежно від кількості змін.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, КП «Черкасиводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просило змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення шляхом визначення одержувачем усієї присудженої суми не Черкаського міського бюджету, а КП «Черкасиводоканал».
Скаржник зазначив, що розрахунки за договором здійснювалися за рахунок власних коштів підприємства, отриманих від господарської діяльності, а не за рахунок бюджетних асигнувань. Тому, на його переконання, саме підприємство є потерпілою особою у розумінні статті 1212 ЦК України та належним одержувачем коштів. Скаржник також послався на необхідність надати позовним вимогам таке тлумачення, яке забезпечить повернення сторін недійсних правочинів у попередній стан.
Прокурор у відзиві просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Він послався на те, що КП «Черкасиводоканал» створене Черкаською міською радою на основі комунального майна, його майно, доходи та витрати впливають на майновий стан територіальної громади, а джерело фінансування конкретної закупівлі не змінює повноважень власника контролювати ефективність використання такого майна. На обґрунтування цієї позиції прокурор навів, зокрема, постанови Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, від 05.11.2024 у справі № 918/22/24 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.
30.07.2026 КП «Черкасиводоканал» подало додаткові письмові пояснення, в яких звернуло увагу суду на прийняття Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX. Цим Законом пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII доповнено положенням про те, що десятивідсоткове обмеження застосовується до кожного окремого випадку збільшення ціни одиниці товару без обмеження кількості змін. Скаржник наголосив, що пункт 7 розділу XIV Закону № 4888-IX прямо поширює зазначену редакцію на закупівельні правовідносини, які виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та зупинено дію оскарженого рішення.
У судовому засіданні 22.07.2026 було оголошено перерву до 26.08.2026. У засіданні 26.08.2026 оголошено перерву до 02.09.2026. Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, своїх представників до судового засідання не направили. Неявка учасників відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України не перешкоджає розгляду справи.
За частинами першою і другою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами й перевіряє законність та обґрунтованість рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках за умови доведення неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від учасника справи.
Колегія суддів окремо зазначає, що всі фактичні висновки цієї постанови ґрунтуються виключно на доказах, які містилися в матеріалах справи та були подані до суду першої інстанції. Додаткові письмові пояснення від 30.07.2026 враховуються лише як виклад правової позиції щодо нормативного акта, прийнятого після ухвалення рішення місцевого господарського суду.
Водночас згідно з частиною четвертою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду встановить неправильне застосування норм матеріального права. Нормативний акт є джерелом права, а не доказом у розумінні статті 73 ГПК України. Суд зобов`язаний самостійно встановити норму права, що підлягає застосуванню до спірних відносин (jura novit curia). Тому набрання чинності Законом № 4888-IX та вміщена в ньому пряма вказівка про дію змін у часі підлягають оцінці незалежно від того, що апеляційна скарга не містила відповідного доводу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає наступне.
27.10.2020 КП «Черкасиводоканал» оприлюднило оголошення UA-2020-10-27-003326-b про відкриті торги із закупівлі електричної енергії обсягом 11 535 400 кВт·год на період до 31.12.2021 з очікуваною вартістю 20 919 171 грн 05 коп. (т. 1, а. с. 36- 38).
За результатами процедури закупівлі 12.01.2021 між КП «Черкасиводоканал» як споживачем і ТОВ «ЕК «Енолл» як постачальником укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 4 (т. 1, а. с. 41- 48). За договором постачальник зобов`язався продавати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач - оплачувати її вартість.
Комерційною пропозицією визначено первісну ціну 1,51123 грн за 1 кВт·год без ПДВ, або 1,813476 грн з ПДВ, у тому числі тариф на передачу електричної енергії 0,24023 грн без ПДВ; загальний обсяг - 11 535 400 кВт·год; загальну суму договору - 20 919 171 грн 05 коп. з ПДВ. Строк дії договору встановлено до 31.12.2021 включно, а в частині виконання зобов`язань - до їх повного виконання.
Сторони також погодили механізм зміни ціни. У разі першої зміни постачальник мав надати відомості з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» про середньозважену ціну на ринку «на добу наперед» в ОЕС України за місяць подання тендерної пропозиції та за звітний місяць, що передував місяцю письмового звернення. При наступних змінах порівнювалися середньозважена ціна, наведена в попередньому зверненні, та середньозважена ціна за звітний місяць, що передував новому зверненню. Зміна мала бути пропорційною ринковому коливанню, не перевищувати 10 відсотків і не збільшувати загальну суму договору.
Для зміни регульованого тарифу на передачу електричної енергії комерційна пропозиція вимагала письмового повідомлення постачальника, обґрунтованого розрахунку структури ціни з урахуванням акта Регулятора та відповідного зменшення кількості товару без збільшення загальної суми договору.
Додатковою угодою № 1 від 15.01.2021 сторони визначили початок постачання електричної енергії з 01.02.2021.
23.02.2021 постачальник листом № 15111 запропонував змінити ціну у зв`язку із застосуванням нового тарифу на передачу. Додатковою угодою № 2 від 26.02.2021 сторони, пославшись на пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та постанову НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353, установили з 01.02.2021 ціну 1,56493 грн за 1 кВт·год без ПДВ, або 1,877916 грн з ПДВ, у тому числі тариф на передачу 0,29393 грн без ПДВ. Ціна зросла на 3,55 відсотка, обсяг зменшено до 11 139 566 кВт·год, загальну суму визначено у розмірі 20 919 169 грн 22 коп.
01.03.2021 постачальник листом № 15238/5 запропонував зміну ціни у зв`язку з її коливанням на ринку, додавши цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 479/21 від 01.03.2021 та відомості з сайта ДП «Оператор ринку».
Додатковою угодою № 3 від 29.03.2021, яка не є предметом спору, ціну встановлено на рівні 1,96775028 грн за 1 кВт·год з ПДВ, що становило збільшення на 4,78 відсотка порівняно з попередньою ціною; обсяг зменшено до 10 631 008 кВт·год, а загальну суму договору - до 20 919 168 грн 97 коп. Дію цієї угоди поширено на правовідносини з 01.03.2021.
15.09.2021 постачальник листом № 16958/4 звернувся з пропозицією про наступну зміну ціни. Додатковою угодою № 4 від 20.09.2021 встановлено ціну 2,129092204572 грн за 1 кВт·год з ПДВ, тобто на 8,2 відсотка вище ціни за додатковою угодою № 3; обсяг зменшено до 10 309 578 кВт·год, загальну суму - до 20 919 167 грн 30 коп.
01.10.2021 постачальник листом № 17194/1 запропонував чергову зміну ціни. Додатковою угодою № 5 від 20.10.2021 встановлено ціну 2,26054404394 грн за 1 кВт·год з ПДВ, тобто на 6,17 відсотка вище попередньої ціни; обсяг зменшено до 10 094 235 кВт·год, загальну суму - до 20 919 167 грн 15 коп.
12.11.2021 постачальник листом № 17843/1 запропонував зміну ціни, додавши цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 2696/1/21 від 01.11.2021. Додатковою угодою № 6 від 22.11.2021 встановлено ціну 2,[номер приховано] грн за 1 кВт·год з ПДВ, тобто на 8,43 відсотка вище попередньої ціни; обсяг зменшено до 9 883 220 кВт·год, загальну суму - до 20 919 166 грн 82 коп.
06.12.2021 постачальник листом № 18335/1 запропонував останню спірну зміну ціни, додавши цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 3033-2/21 від 01.12.2021. Додатковою угодою № 7 від 17.12.2021 встановлено ціну 2,660768232 грн за 1 кВт·год з ПДВ, тобто на 8,55 відсотка вище попередньої ціни; обсяг зменшено до 9 755 357 кВт·год, загальну суму - до 20 919 161 грн 91 коп.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що кожне окреме збільшення ціни за додатковими угодами № 4- 7 не перевищувало 10% порівняно з ціною, що безпосередньо йому передувала. При цьому судом враховується, що загальна сума договору не збільшувалася, а обсяг закупівлі пропорційно зменшувався.
На виконання договору сторонами було підписано акти приймання-передачі електричної енергії за лютий - грудень 2021 року.
КП «Черкасиводоканал» оплатило 9 257 955 кВт·год електричної енергії на загальну суму 19 595 690 грн 47 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.
За актом від 28.02.2021 постачальник передав 981 371 кВт·год за ціною, визначеною додатковою угодою № 2, на суму 1 842 932 грн 30 коп. Різниця між фактично сплаченою сумою і вартістю цього обсягу за первісною ціною 1,813476 грн за 1 кВт·год становить 63 239 грн 55 коп.
За електричну енергію, поставлену за цінами додаткових угод № 4- 7, сплачено 8 186 368 грн 99 коп. Вартість того самого обсягу за ціною додаткової угоди № 3 становила б 6 719 861 грн 30 коп.; різниця, яку місцевий господарський суд визнав безпідставно сплаченою, становить 1 466 507 грн 69 коп.
Статут КП «Черкасиводоканал», затверджений рішенням Черкаської міської ради від 31.10.2024 № 66-29, визначає Черкаську міську раду засновником підприємства, а Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради - органом управління. Підприємство здійснює діяльність на принципах господарського розрахунку, а джерелами формування його майна є, зокрема, доходи від реалізації товарів, робіт і послуг та бюджетні надходження. Закріплене за підприємством майно є власністю Черкаської міської територіальної громади та перебуває у підприємства на праві господарського відання.
Як вбачається з матеріалів справи, листами від 29.02.2024 та 26.11.2024 Черкаська окружна прокуратура повідомила Черкаську міську раду і Департамент про виявлені порушення та можливість звернення до суду з вимогами про недійсність додаткових угод і повернення коштів. Листами від 15.03.2024 № 2187/4903-01-11 та від 04.12.2024 № 18299/30821-01-11 останні відповідно повідомили, що не планують самостійно вживати заходів судового захисту, пославшись на відсутність повноважень втручатися в оперативну діяльність підприємства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор повинен довести бездіяльність компетентного органу: такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, однак у розумний строк самостійно до суду не звернувся. Попереднє звернення прокурора надає органові можливість відреагувати на порушення, а невжиття ним заходів без об`єктивних причин підтверджує наявність підстав для представництва. Аналогічний підхід застосовано об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Наведене листування підтверджує, що Черкаська міська рада та Департамент були завчасно поінформовані про стверджуване порушення, однак відмовилися від самостійного судового захисту. Колегія суддів відзначає, що з урахуванням повноважень цих органів щодо управління комунальним підприємством та захисту майнових інтересів територіальної громади прокурор належно обґрунтував підстави представництва, а отже висновок суду першої інстанції в цій частині є вірним.
За статтями 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та інтересам держави і суспільства; недодержання цих вимог у момент вчинення правочину є підставою його недійсності. Відповідно до статей 629, 632, 651 ЦК України договір є обов`язковим для сторін, а його ціна та інші умови можуть змінюватися лише за згодою сторін у випадках і порядку, встановлених договором або законом.
Стаття 41 Закону № 922-VIII установлює спеціальні правила зміни істотних умов договору про закупівлю. Пункт 2 частини п`ятої цієї статті стосується зміни ціни одиниці товару внаслідок її коливання на ринку, а пункт 7 - зміни встановлених законодавством регульованих цін (тарифів) і нормативів за умови, що порядок такої зміни передбачено договором.
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 сформульовано висновки, за якими порядок зміни ціни має бути визначений договором; ринкове коливання повинно бути обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; зміна має бути пропорційною такому коливанню, не перевищувати встановленої законом межі та не збільшувати загальної суми договору.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 03.04.2026 у справі № 924/698/23 додатково наголосила, що документ про певний рівень ціни не є сам по собі достатнім, якщо він не дає змоги встановити саме динаміку ціни за релевантний період відповідно до погодженого сторонами механізму.
Додаткову угоду № 2 укладено з посиланням на зміну тарифу на передачу електричної енергії постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353. Ця постанова встановила відповідний тариф із 01.01.2021, тобто до укладення договору № 4 від 12.01.2021. Отже, після укладення договору регульований тариф не змінився, а обставина, на яку послалися сторони, існувала та була відома їм під час погодження первісної ціни.
Крім того, безпосередньо перед цим із 01.12.2020 діяв тариф 312,76 грн/МВт·год без ПДВ, тоді як постановою № 2353 із 01.01.2021 встановлено тариф 293,93 грн/МВт·год без ПДВ. Тобто щодо попереднього регульованого тарифу відбулося не зростання, а зменшення.
Пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не надає сторонам права після укладення договору виправляти погоджену тендерну ціну шляхом урахування нормативного акта, який уже набрав чинності до підписання договору. Зміна ціни за цією підставою можлива лише у зв`язку з новою зміною регульованого тарифу протягом дії договору та за дотримання погодженого сторонами порядку.
Закон № 4888-IX змінив пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, однак не змінив змісту пункту 7 цієї частини в аспекті, релевантному для спору. Тому нове законодавче регулювання не впливає на оцінку додаткової угоди № 2.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що додаткова угода № 2 суперечить пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та статті 203 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсною на підставі статті 215 ЦК України. Рішення в цій частині слід залишити без змін.
Щодо додаткових угод № 4- 7 колегія суддів відзначає наступне.
На час ухвалення рішення судом першої інстанції пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII містив правило про можливість збільшення ціни одиниці товару до 10 відсотків пропорційно ринковому коливанню за умови незбільшення загальної суми договору. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 витлумачила цю редакцію так, що сукупне збільшення протягом дії договору не могло перевищувати 10 відсотків від первісної ціни незалежно від кількості змін. Саме цей висновок став визначальною підставою для визнання додаткових угод № 4- 7 недійсними.
24.06.2026 набрали чинності окремі положення Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX, якими, зокрема, пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII викладено в новій редакції. Після правила про збільшення ціни до 10 відсотків пропорційно її ринковому коливанню та про незбільшення суми договору законодавець прямо зазначив, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Обмеження щодо дев`яностоденного строку, як і раніше, не застосовується до електричної енергії.
Пункт 7 розділу XIV Закону № 4888-IX установлює, що пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX застосовується до правовідносин у сфері публічних закупівель, які виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII. Отже, законодавець не обмежив дію нової редакції майбутніми договорами, а прямо надав їй ретроспективної дії щодо раніше виниклих закупівельних правовідносин. Спірний договір від 12.01.2021 та укладені до нього додаткові угоди охоплюються цією нормою.
Стаття 58 Конституції України та стаття 5 ЦК України закріплюють загальне правило незворотності дії нормативно-правового акта. Водночас Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 роз`яснив, що у сфері цивільних і господарських відносин зворотна дія можлива, коли вона прямо встановлена самим законодавцем та не суперечить конституційним гарантіям. У постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21 Касаційний господарський суд також виходив із необхідності прямої вказівки закону для поширення нових норм на раніше виниклі відносини. У цьому випадку така вказівка міститься безпосередньо в пункті 7 розділу XIV Закону № 4888-IX і не допускає іншого тлумачення.
Зміна законодавчого регулювання усунула нормативну основу для застосування сукупного десятивідсоткового обмеження до договорів, охоплених пунктом 7 розділу XIV Закону № 4888-IX. Тому висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 922/2321/22 і № 920/19/24, сформульовані щодо попередньої редакції закону, не можуть застосовуватися в частині сукупного ліміту до правовідносин, які законодавець прямо підпорядкував новій редакції. Це не є відступленням апеляційного суду від висновку Великої Палати Верховного Суду, а є наслідком подальшої зміни самої норми права. Водночас висновки Верховного Суду щодо необхідності документального підтвердження ринкового коливання, пропорційності зміни та незбільшення суми договору зберігають значення.
За додатковими угодами № 4- 7 ціна кожного разу зростала порівняно з попередньою ціною відповідно на 8,2 відсотка, 6,17 відсотка, 8,43 відсотка та 8,55 відсотка, тобто не перевищувала 10 відсотків у кожному окремому випадку. Загальна сума договору не збільшилася, а послідовно зменшувалася разом зі зменшенням обсягу закупівлі. Оскільки предметом договору була електрична енергія, законодавче обмеження щодо частоти внесення змін не застосовувалося.
Матеріали, подані до суду першої інстанції, містять письмові звернення постачальника, на підставі яких сторони уклали кожну із цих угод; щодо угод № 6 і № 7 - також цінові довідки Харківської торгово-промислової палати. Колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд досліджував інформацію АТ «Оператор ринку» та навів показники середньозважених цін, однак не здійснив передбаченого комерційною пропозицією порівняння саме місячних середньозважених показників: для наступної зміни - показника, наведеного в попередньому зверненні, з показником за звітний місяць, який передував новому зверненню.
Висновок місцевого господарського суду щодо додаткової угоди № 7 ґрунтується, зокрема, на порівнянні ціни на ринку «на добу наперед» у день укладення угоди № 6 - 22.11.2021 - із ціною у день укладення угоди № 7 - 17.12.2021. Проте такий спосіб порівняння не відповідає погодженому сторонами механізму, за яким релевантними є середньозважені показники за відповідні календарні місяці, а не ціни двох окремих торговельних днів. Денне зниження після іншої окремої дати саме по собі не доводить відсутності місячного коливання, що стало підставою письмового звернення постачальника.
Колегія суддів відзначає, що наявність цінової довідки торгово-промислової палати не звільняє суд від оцінки її змісту, а постачальника - від обов`язку обґрунтувати динаміку ціни. Разом із тим саме на прокурора як позивача покладається процесуальний обов`язок довести обставини, з якими закон пов`язує недійсність оспорюваного правочину. Після усунення законодавцем сукупного десятивідсоткового ліміту самого лише факту загального зростання ціни на 46,72 відсотка недостатньо. Судова колегія також зауважує, що належного розрахунку за договірним механізмом, який би доводив відсутність ринкового коливання або непропорційність кожного конкретного підвищення, матеріали справи не містять, а місцевий господарський суд такого порушення не встановив.
За статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів відзначає, що у сукупності наведених обставин презумпцію правомірності додаткових угод № 4- 7 не спростовано. Підстава, на якій суд першої інстанції визнав ці угоди недійсними, після набрання чинності Законом № 4888-IX, не відповідає нормі матеріального права, що має бути застосована до спірних відносин.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області в частині визнання недійсними додаткових угод № 4- 7 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині повернення коштів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
За частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула або зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути це майно; такий обов`язок існує й тоді, коли підстава набуття згодом відпала.
Пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України поширює ці правила на вимоги про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що чинний договір є достатньою правовою підставою для набуття майна. Стаття 1212 ЦК України застосовується до договірних відносин тоді, коли відповідну правову підставу скасовано, визнано недійсною, змінено, припинено або коли вона була відсутня.
Оскільки додаткова угода № 2 є недійсною, сума, сплачена понад первісну договірну ціну за 981 371 кВт·год у лютому 2021 року, набута постачальником без достатньої правової підстави. Вказана різниця (1 842 932 грн 30 коп. - 981 371 кВт·год Ч 1,813476 грн/кВт·год ) становить 63 239 грн 55 коп; колегія суддів вважає даний розрахунок арифметично правильним та учасниками справи не спростований. Отже, у цій частині вимога про повернення коштів є обґрунтованою.
Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними додаткових угод № 4- 7, отже ці угоди є належною договірною підставою для одержання постачальником оплати. Сума 1 466 507 грн 69 коп., яку місцевий господарський суд визначив як різницю між оплатою за цінами цих угод і ціною додаткової угоди № 3, не є безпідставно набутою. У задоволенні вимоги про її стягнення слід відмовити.
6.6. Щодо належного одержувача суми 63 239 грн 55 коп.
При цьому колегія суддів вважає необґрунтованим вимоги апелянта про необхідність стягнення коштів безпосередньо на користь КП «Черкасиводоканал».
Стаття 327 ЦК України визначає, що у комунальній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, а управління ним здійснює територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. За нормами, чинними в період виникнення спірних відносин, майно комунального унітарного підприємства перебувало в комунальній власності та закріплювалося за ним на праві господарського відання. Аналогічні положення закріплено в статуті КП «Черкасиводоканал».
У постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що ефективне та раціональне використання майна і коштів комунальних суб`єктів становить суспільний інтерес і безпосередньо впливає на права територіальної громади. Касаційний господарський суд у постановах від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, від 05.11.2024 у справі № 918/22/24, від 12.03.2025 у справі № 924/524/24 та від 26.02.2026 у справі № 924/499/24 послідовно виходив із того, що джерело коштів - бюджетні асигнування чи власні надходження комунальної юридичної особи - саме по собі не усуває майнового інтересу територіальної громади та повноважень її ради вимагати повернення переплати. Усі витрати і доходи комунального підприємства впливають на майновий стан громади як власника.
Отже, встановлена судом першої інстанції обставина оплати електричної енергії за рахунок власних коштів КП «Черкасиводоканал» не є достатньою підставою для зміни одержувача. Черкаська міська рада є засновником підприємства і представляє власника комунального майна - територіальну громаду. Стягнення до Черкаського міського бюджету забезпечує поновлення порушеного публічного майнового інтересу, в якому прокурор пред`явив позов.
Крім того, колегія суддів відзначає, що за статтею 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог. Позов містить вимогу про стягнення коштів саме до Черкаського міського бюджету. КП «Черкасиводоканал» є відповідачем, не заявляло самостійного позову або зустрічної вимоги про присудження коштів на свою користь. Належне тлумачення змісту позову не дозволяє суду замінити визначеного позивачем одержувача на особу, яка не заявляла відповідної матеріально-правової вимоги.
6.7. Висновок за результатами апеляційного перегляду
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на встановлене судом апеляційної інстанції неправильне застосування матеріального права в частині додаткових угод № 4- 7, що відповідно до частини четвертої статті 269 ГПК України перевіряється незалежно від меж доводів скарги.
За пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, недоведеність установлених обставин, а також неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, колегія суддів відзначає, що з урахуванням прямої ретроспективної дії нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII рішення в частині додаткових угод № 4- 7 і похідного стягнення 1 466 507 грн 69 коп. підлягає скасуванню; в частині додаткової угоди № 2 та стягнення 63 239 грн 55 коп. - залишенню без змін.
Відповідно до частин четвертої та чотирнадцятої статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення або ухвалюючи нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову в електронній формі підлягав сплаті судовий збір: за п`ять вимог немайнового характеру - 12 112 грн 00 коп. (3 028 грн Ч 5 Ч 0,8), за майнову вимогу - 18 356 грн 97 коп. (1,5 % від 1 529 747 грн 24 коп. Ч 0,8), разом - 30 468 грн 97 коп.
Задоволено одну з п`яти немайнових вимог, тому відшкодуванню підлягає 2 422 грн 40 коп. судового збору, який розподіляється між відповідачами порівну - по 1 211 грн 20 коп. На ТОВ «ЕК «Енолл» додатково покладається 758 грн 87 коп. збору за задоволену частину майнової вимоги пропорційно сумі 63 239 грн 55 коп. Отже, з КП «Черкасиводоканал» на користь Черкаської обласної прокуратури підлягає стягненню 1 211 грн 20 коп., а з ТОВ «ЕК «Енолл» - 1 970 грн 07 коп.
КП «Черкасиводоканал» сплатило за подання апеляційної скарги 27 535 грн 45 коп. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду скасовано стягнення 1 466 507 грн 69 коп., що становить 95,866 % оспорюваної майнової вимоги, на Черкаську обласну прокуратуру покладається 26 397 грн 14 коп. судового збору за апеляційний перегляд.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.04.2026 у справі № 925/1654/24 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.04.2026 у справі № 925/1654/24 у частині визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 26.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 12.01.2021 № 4, укладеної між Комунальним підприємством «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «Енолл», залишити без змін.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.04.2026 у справі № 925/1654/24 у частині визнання недійсними додаткових угод № 4 від 20.09.2021, № 5 від 20.10.2021, № 6 від 22.11.2021, № 7 від 17.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 12.01.2021 № 4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.04.2026 у справі № 925/1654/24 у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «Енолл» на користь Черкаського міського бюджету 1 529 747 грн 24 коп. безпідставно сплачених коштів змінити, виклавши в такій редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «Енолл» (ідентифікаційний код юридичної особи 38157139; місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 31/3) на користь Черкаського міського бюджету (рахунок: [рахунок приховано]; одержувач платежу: ГУК у Черкаській області/тг м. Черкаси; код платежу 24060300 «Інші надходження»; код ЄДРПОУ 37930566; банк одержувача: Казначейство України (ЕАП)) 63 239 грн 55 коп. безпідставно сплачених коштів.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «Енолл» на користь Черкаського міського бюджету 1 466 507 грн 69 коп. відмовити».
Стягнути з Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 03357168; місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 12) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119; місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 286) 1 211 грн 20 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «Енолл» (ідентифікаційний код юридичної особи 38157139; місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 31/3) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119; місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 286) 1 970 грн 07 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119; місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 286) на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 03357168; місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 12) 26 397 грн 14 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 13.04.2026 у справі № 925/1654/24 у частині, залишеній без змін та зміненій цією постановою.
Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2026
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран