ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" жовтня 2026 р. Справа№ 910/940/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026
у справі №910/940/26 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення грошових коштів у розмірі 104 743, 88 грн,
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" (надалі - позивач, ТОВ "Царичанський завод мінеральної води") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (надалі - відповідач, скаржник, АТ "Укргазвидобування") з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 104 743,88 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" 104 743, 88 грн безпідставно набутих коштів, 3 328, 00 судового збору.
Не погодившись із прийнятим рішенням, 01.06.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі №910/940/26, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 року по справі № 910/940/26 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" відмовити повністю.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскільки Позивач порушив зобов`язання за Договором та несвоєчасно поставив Товар у встановлений строк (що не заперечується Позивачем), а Банківською гарантією передбачено, що Гарант має виплатити Бенефіціару суму, що не перевищує 120 942,19 грн., AT «Укргазвидобування» правомірно скористалось своїм правом пред`явлення Вимоги за Банківською гарантією.
Апелянт звертає увагу суду, що з врахуванням висновків у п. 113 постанови Верховного Суду від 23.07.2025 у справі №910/2024/24 нівелюється вся суть банківської гарантії, адже виникає запитання: що вважати, у даному випадку, невиконанням договору та в який момент, в силу ст. 563 ЦК України, виникає право кредитора вимагати платити за гарантією, а у гаранта - зобов`язання сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії
Скаржник вказує, що з огляду на правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах №910/15991/23, №910/17772/20, №910/2024/24, №910/2693/18 у суду касаційної інстанції, на даний час не сформовано єдиної правозастосовчої практики щодо питання застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» ст. 200, 562-563, 526, 610 ЦК України у сукупності із положеннями у основному договорі чи у забезпеченні договору, зокрема у банківській гарантії щодо того, що саме забезпечується (виконання/ неналежне виконання зобов`язання) і випадки повернення такого забезпечення після його стягнення за гарантійним випадком.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі №910/940/26. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі №910/940/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Витребувано матеріали справи № 910/940/26 у Господарського суду міста Києва.
11.06.2026 від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.06.2024 між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки № ШГВ/УБМР 24-212-1 (за рознарядкою), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем.
Згідно з пунктом 1.2 Договору поставки сторони визначили, що найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною.
Розділ 5 Договору регулює строки та умови поставки Товару.
Строк поставки, умови та місце поставки Товару, вказується в Специфікації до договору.
Відповідно до п. 5.2. Договору обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках Покупця. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару форма якого наведена в Додатку № 3 до Договору поставки.
Відповідно до умов Договору поставки та Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною Договору поставки, загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 2 418 843,84грн.
Пунктом 3 Специфікації № 1 передбачені строки поставки Товару: 180 775шт. - протягом 210 к.д. з дати укладання договору, 179 172шт. протягом 365 к.д. з дати укладання договору
У визначений договором строк весь товар позивачем поставлено не було.
Як свідчать матеріали справи позивачем поставлено відповідачу товар згідно ТТН № 3397 від 25.09.25р. на суму 94 832,64 грн. з простроченням на 92 календарних дня, а згідно ТТН № 2042 від 10.07.2025р. на суму 59 673,60 грн. на 14 календарних дні.
Відповідно до пункту 7.9 Договору у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання.
Відповідач надіслав позивачу вимогу від 25.11.25р. № 305ю4-305-2-11692 про сплату неустойки за несвоєчасну поставку товару у розмірі 16 198,31 грн.
Позивач не заперечує проти правомірного нарахування неустойки в указаному розмірі.
Відповідно до п.10.2 договору вимоги забезпечення виконання зобов`язань по Договору Постачальником: забезпечення виконання зобов`язань по Договору здійснюється до укладання Договору в один із способів:
(1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов`язань по даному Договору повинна бути перерахована Постачальником на окремий рахунок, наданий Покупцем та повинна бути 5 % від загальної вартості (ціни) Договору.
(2) або надання банківської гарантії виконання зобов`язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у формі банківської гарантії як забезпечення виконання зобов`язань за договором закупівлі, яка є Додатком №5 до Договору, та її сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) Договору.
12.06.2024 між позивачем та АТ "Альтбанк" укладено договір про надання гарантії 115855/V-1587.
Відповідно до умов Договору банківської гарантії: гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого Банк бере на себе грошове зобов`язання перед Бенефіціаром сплатити кошти в разі настання Гарантійного випадку, а саме гарантія забезпечення виконання Базового договору, що надається відповідно до Базових відносин.
Відповідно до Договору банківської гарантії Банк надає Гарантію в сумі дії Гарантії в спосіб надання гарантії, а Принципал зобов`язується сплатити Комісію, а також сплатити Регрес у Строк сплати Регресу та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Сума гарантії - 120 942,19 гривень .
Строк дії Гарантії - до 11 грудня 2025року включно.
16.10.2025 позивач отримав від АТ "АЛЬТАБАНК" вимогу платежу щодо сплати коштів за гарантією. Відповідно до Вимоги АТ "АЛЬТАБАНК" вимагало сплатити грошові кошти в сумі 120 942,19 гривень (Сто двадцять тисяч дев`ятсот сорок дві гривні 19 копійок) на рахунок покриття на підставі Договору про надання гарантії № 115855/V-1587 від 12.06.2024р., укладеного між ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" та АТ "АЛЬТАБАНК".
Як було зазначено в вимозі, 16.10.2025 р. АТ "АЛЬТБАНК" отримав від Бенефіціара електронну Вимогу (Swift- повідомлення) № GRN/25/654/OR від 16.10.2025 року на суму 120 942,19 гривень (Сто двадцять тисяч дев`ятсот сорок дві гривні 19 копійок) за вказаною вище Гарантією. Згідно отриманої Банком Вимоги, Принципал порушив виконання умов Договору, а саме "Принципал не виконав зобов`язання в частині поставки товару в повному обсязі та у встановлені строки відповідно до п. 5.1. та 6.3.1. Договору, Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору". Відповідно до умов Гарантії, АТ "АЛЬТБАНК", як Гарант, бере на себе обов`язок безвідклично та безумовно протягом п`яти банківських днів після одержання оформленої належним чином письмової вимоги Бенефіціара сплатити Бенефіціару суму, зазначену в письмовій вимозі Бенефіціара, в межах Повної (максимальної) суми гарантії, без необхідності для Бенефіціара обгрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов`язань за Договором.
В зв`язку з отриманням від АТ "АЛЬТАБАНК" вимоги позивач сплатив грошові кошти в сумі 120 942,19 гривень, що підтверджує платіжна інструкція № 4536 від 20.10.2025р. з рахунку покриття.
Пунктом 10.3 договору передбачено, що випадку надання Постачальником забезпечення виконання зобов`язань по Договору у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов`язань Покупець повертає Постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити Постачальника вказані в Договорі (для забезпечення виконання зобов`язань по Договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов`язань по Договору у формі банківської гарантії виконання зобов`язань) після виконання Постачальником зобов`язань за Договором в повному обсязі.
Звертаючись з позовом до суду, позивач в обґрунтування вимог зазначив, що ним було виконано усі умови договору та поставлено товар, проте з простроченням строку. Тому, існують підстави для повернення на його користь суми забезпечення договору, яку відповідач отримав за банківською гарантією на суму 104 743,88 грн (120 942,19-16 198,31 визнаної неустойки).
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від повернення суми забезпечення договору поставки № ШГВ/УБМР 24-212-1, яку він отримав за банківською гарантією № 115855/V-1587 від 12.06.2024, та безпідставно її утримує.
Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (стаття 663 ЦК України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Враховуючи те, що своєчасність поставки товару постачальником є критерієм належності виконання зобов`язання з поставки товару, то пропущення постачальником встановленого в договорі строку поставки товару буде свідчити про порушенням зобов`язання з поставки товару.
При цьому правовідносини, які виникли на підставі Банківської Гарантії, підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 639 (далі - Положення).
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.
У пункті 9 частини 3 розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до частини 1 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
При цьому відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення Бенефіціара або банку Бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти Бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Таким чином, відповідно до положень підпункту А пункту 10.3 Договору, які узгоджуються з вимогами статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", забезпечення виконання Договору повертається після виконання Постачальником зобов`язань за Договором в повному обсязі протягом 5 банківських днів.
Враховуючи викладене колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскільки Позивач порушив зобов`язання за Договором та несвоєчасно поставив Товар у встановлений строк (що не заперечується Позивачем), а Банківською гарантією передбачено, що Гарант має виплатити Бенефіціару суму, що не перевищує 120 942,19 грн., AT «Укргазвидобування» правомірно скористалось своїм правом пред`явлення Вимоги за Банківською гарантією, як безпідставні.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.
Заперечення відповідача є безпідставними, оскільки гарантія є окремим видом забезпечення виконання зобов`язань за Договором.
Гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією.
За таких підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не певне порушення строків його виконання.
Надаючи оцінку зазначеному, слід також врахувати, що згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі № 911/1867/18.
За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1статті 526 ЦК України).
Системний аналіз п.10.3 договору поставки та встановлених обставин справи у їх поєднанні між собою свідчить, що позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, проте, з порушенням визначених строків.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що у даних правовідносинах має місце неналежне виконання. Позиції сторін щодо позову в цілому свідчать про наявність в діях позивача ознак (критеріїв) неналежності виконання зобов`язання.
За таких обставин, наявний безпосередній зв`язок між виконанням позивачем своїх зобов`язань, як постачальника щодо поставки товару, проте з порушенням строків визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) та правом на повернення суми забезпечення виконання договору поставки після настання вказаних обставин, що прямо передбачено умовами договору.
Враховуючи викладені вище обставини, позивачем здійснено повне виконання зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору Договором, проте з порушенням обумовлених строків, що свідчить саме про неналежне виконання та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 13.1 Порядку у вигляді повернення замовником (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю, після виконання учасником-переможцем договору.
З урахуванням характеру правових відносин, які виникли між сторонами та обставини виконання цього договору, становище коли змовник отримав повністю передбачене договором майно і при цьому утримує перераховані кошти як гарантія виконання договору є неприйнятним та не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема справедливості, добросовісності та розумності.
Предметом спірного договору є саме поставка товару і після його поставки, договір є належним чином виконаним. Наявність нарахованих відповідачем штрафних санкцій за не своєчасне виконання договірних зобов`язань, не свідчить про невиконання позивачем договору та не є підставою для утримання суми банківської гарантії.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог у зв`язку із повного виконання Позивачем зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору договором, наявні підстави для повернення Відповідачем забезпечення виконання Договору у розмірі 104 743,88 грн (120 942,19 сплаченої гарантії-16 198,31 визнаної неустойки).
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі №910/940/26 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі №910/940/26 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Укргазвидобування".
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко