ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" жовтня 2026 р. Справа№ 910/4962/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сковородіної О.М.
Коробенка Г.П.
без виклику сторін,
за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026
у справі №910/4962/26 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про стягнення коштів у розмірі 27 640, 35 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" (далі - відповідач) про стягнення відшкодування у розмірі 27 640,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору страхування наземних транспортних засобів програма страхування «VIP» №777.25.01339 від 03.02.2025 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Mercedes-Benz GLS 400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у позові відмовлено повністю.
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки для транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди перевищив п`ять років - суд першої інстанції погодився з позицією відповідача щодо сплати у повному обсязі ПрАТ «СК ПЗУ Україна» страхового відшкодування в межах страхового ліміту, визначеного Полісом №EP.227371015.
Не погодившись із прийнятим рішенням, 16.07.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/4962/26, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі № 910/4962/26 та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» 27 640, 35 грн страхового відшкодування.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі № 910/4962/26, ТДВ «Експрес Страхування» звернулося з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга мотивована тим, що до ДТП, яка сталася 28.08.2025, підлягав застосуванню Закон України № 3720-IX. Натомість суд обґрунтував урахування фізичного зносу статтею 29 Закону № 1961-IV, який втратив чинність, та практикою Верховного Суду, сформованою за попереднього регулювання. Частина третя статті 27 Закону № 3720-IX не передбачає зменшення вартості деталей на коефіцієнт зносу. Вона лише допускає, що до розрахунку може включатися вартість технічно сумісних аналогів оригінальних деталей. Це не створює презумпції правильності будь-якої нижчої суми, визначеної страховиком одноосібно.
Разом з цим апелянт наголошує, що саме відповідач мав довести наявність аналогів, їх технічну відповідність автомобілю, вартість і правильність розрахунку, чого не зробив. Страховий акт № 63369/1 від 12.11.2025 є одностороннім документом страховика. Він не містить переліку деталей, їх характеристик, джерел цін чи арифметики розрахунку, а лише механічно віднімає 27 640,35 грн як «різницю з Аналогом». Тоді як позивач належними доказами підтвердив фактичні витрати на ремонт у сумі 74 275,14 грн, які не перевищують ліміту відповідальності за нульової франшизи. Тому, на переконання апелянта, суд визнав установленими недоведені обставини та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сковородіна О.М., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2025 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/4962/26; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/4962/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
31.07.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято судом в порядку ст. 263 ГПК України.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» визнає, що суд першої інстанції помилково обґрунтував рішення статтею 29 Закону № 1961-IV, який втратив чинність. Водночас відповідач вважає розмір відшкодування визначеним правильно. Тому він просить змінити лише мотивувальну частину рішення з урахуванням Закону № 3720-IX, а в частині доплати відшкодування залишити апеляційну скаргу без задоволення. Так, відповідач зазначає, що пошкоджений Mercedes-Benz GLS 400 2020 року випуску до ДТП експлуатувався понад п`ять років. Отже, частина третя статті 27 Закону № 3720-IX дозволяє включати до розрахунку вартість аналогів оригінальних деталей і не зобов`язує страховика розраховувати відшкодування за цінами нових оригінальних запчастин. Саме тому до вартості пошкоджених хромованих накладок, ціни на які в рахунку СТО, на думку відповідача, завищено, було застосовано аналоги, а 46 634,79 грн виплачено в межах ліміту за полісом.
Разом з цим відповідач наголошує, що апелянт вводить суд в оману, посилаючись на акт виконаних робіт, який не подавався ні в досудовому порядку, ні до позову. Не погоджується сторона також із посиланням апелянта на умови договору добровільного страхування щодо невикористання альтернативних запасних частин. На думку відповідача, такі умови фактично розширюють його відповідальність понад межі обов`язкового страхування. Тоді як відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора права переходять лише в обсязі, що існував на момент їх переходу. Решту шкоди, за доводами відповідача, має відшкодувати власник Tesla Model Y відповідно до статті 1194 ЦК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - Страховик) та ТОВ «СІЛІКОНФІЛД» (далі - Страхувальник) укладено договір страхування наземних транспортних засобів програма страхування «VIP» №777.25.01339 від 03.02.2025 року (далі - договір), за умовами якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Mercedes-Benz GLS 400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
28 серпня 2025 року, о 09 год. 10 хв. по вул. Володимира Брожка (Кіровоградська), 3 в м. Києві, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Tesla Model Y державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під час зупинки перед світлофором, очікуючи дозволяючий сигнал світлофора, не вжив заходів щодо недопущення самовільного руху ТЗ, не поставив на стоянкове гальмо, внаслідок чого транспортний засіб здійснив самовільний рух та здійснив наїзд на автомобіль марки Mercedes-Benz GLS 400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що стояв.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Згідно з Постановою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/22082/25 від 24.09.2025 водія автомобіля Tesla Model Y державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Відповідно до Рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім «Укравто Україна» №[номер приховано] від 29 серпня 2025 р. та калькуляції вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz GLS 400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 74 275,14 грн.
На підставі страхового акту №3.25.03960-1 від 06.09.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Mercedes-Benz GLS 400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визначена позивачем у розмірі 74 275,14 грн.
Позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатив на рахунок СТО суму страхового відшкодування в розмірі 74 275,14 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № [номер приховано] від 08.09.2025 року.
Як свідчать матеріали справи, Позивач, 03.12.2025 року звернувся до відповідача з заявою №ВИХ-0008498(T)-07/3.25.03960 від 10.10.2025 про виплату страхового відшкодування.
Відповідачем згідно Страхового акту №63369/1 від 12.11.2025 прийнято рішення виплатити на користь Позивача страхове відшкодування у розмірі 46 634,79 грн., на підставі Рахунку-фактури №[номер приховано] від 29.08.2025 ТОВ «Автомобільний дім «Укравто Україна» з урахуванням аналогів оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу, з посиланням на ч. 3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що до транспортних засобів строк експлуатації якого до ДТП перевищує 5,8 років.
Відповідач виплатив на користь ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» страхове відшкодування у розмірі 46 634,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №00152199 від 14 листопада 2025р.
Звертаючись з даним позовом позивач вважає, що відповідач неповністю відшкодував спричинені його страхувальником збитки, тому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» невідшкодовану суму страхового відшкодування у розмірі 27 640,35 грн, (74 275,14 грн страхове відшкодування - 46634,79 грн виплата від відповідача),
Наразі спірним в межах розглядуваної справи залишився той факт, чи правомірно відповідач із загальної суми страхового відшкодування, яке проведено позивачем на користь потерпілої особи у розмірі 74 275,14 гривень здійснив відшкодування на користь позивача суми лише у розмірі 46634,79 гривень, різниця в чому і утворила суму, що є предметом позову у розмірі 27 640,35 гривень.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тому до спірних правовідносин застосовується закон, чинний на момент їх виникнення.
Так, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX (далі - Закон № 3720-IX). Із введенням його в дію Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV втратив чинність. Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 28.08.2025, а договір обов`язкового страхування, на підставі якого заявлено вимоги до відповідача, діяв у 2025 році, розмір страхової виплати мав визначатися саме за правилами Закону № 3720-IX. Колегія суддів приймає доводи обох сторін в цій частині.
Разом з цим суд першої інстанції обґрунтував відмову в позові статтею 29 Закону № 1961-IV, яка передбачала відшкодування витрат на відновлювальний ремонт з урахуванням зносу. Суд також послався на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів щодо коефіцієнта фізичного зносу та на висновки Верховного Суду, сформовані в постановах 2017-2018 років щодо застосування цієї статті. Тоді як зазначені висновки стосуються іншого правового регулювання і не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли після втрати чинності Законом № 1961-IV. Закон № 3720-IX не передбачає зменшення вартості відновлювального ремонту шляхом застосування коефіцієнта фізичного зносу, а встановлює інший механізм визначення вартості складових частин, що підлягають заміні.
Окрім цього, як вбачається зі страхового акта № 63369/1 від 12.11.2025, сам відповідач фізичний знос не застосовував: коефіцієнт зносу в акті визначено на рівні « 0», а виплату зменшено з інших підстав. Отже, мотиви, з яких суд першої інстанції визнав виплату повною, не відповідають ні чинному закону, ні фактичній підставі, з якої відповідач визначив її розмір. Тому доводи як апелянта, так і іншої сторони про застосування закону, що втратив чинність, є обґрунтованими. Правильність цих доводів визнає і відповідач, який у відзиві просив змінити мотивувальну частину рішення з урахуванням Закону № 3720-IX.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Закону № 3720-IX страхова виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, зокрема на відновлювальний ремонт. Такі витрати відшкодовуються в розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який він мав до настання дорожньо-транспортної пригоди. За частиною третьою цієї статті до вартості відновлювального ремонту входять вартість складових частин, що потребують ремонту або заміни, вартість необхідних матеріалів і вартість робіт. Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого діють гарантійні зобов`язання виробника, до розрахунку включається вартість невживаних складових частин, дозволених заводом-виробником. Для інших транспортних засобів до розрахунку може включатися вартість складових частин, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин.
Разом з цим, відповідно до свідоцтва про реєстрацію автомобіль Mercedes-Benz GLS 400 вперше зареєстровано 01.08.2020. Таким чином, на дату дорожньо-транспортної пригоди строк його експлуатації становив п`ять років і двадцять сім днів, тобто перевищив п`ять років. Доказів чинності гарантійних зобов`язань виробника матеріали справи не містять. Отже, колегія суддів погоджується з доводами, що цей автомобіль належить до «інших транспортних засобів» у розумінні частини третьої статті 27 Закону № 3720-IX. Закон не зобов`язує страховика в такому випадку розраховувати виплату виключно за цінами нових оригінальних складових частин.
При цьому, колегія суддів не погоджується із посиланням апелянта на пункт 13 індивідуальної частини договору добровільного страхування № 777.25.01339, яким погоджено невикористання альтернативних запасних частин, як на підставу для визначення обсягу обов`язку відповідача з урахуванням наступного.
За статтею 993 ЦК України та статтею 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який здійснив виплату, переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до статті 514 ЦК України це право переходить в обсязі і на умовах, що існували на момент його переходу. Тому умови договору добровільного страхування, стороною якого відповідач не є, визначають обов`язки позивача перед страхувальником, але не розширюють відповідальність відповідача. Її обсяг визначається виключно Законом № 3720-IX та умовами полісу.
Разом з цим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами відповідача, що сам лише вік транспортного засобу є достатньою підставою для зменшення документально підтверджених витрат на ремонт. Такими умовами є одночасна відповідність складової частини технічним характеристикам конкретного транспортного засобу та її статус аналога оригінальної складової частини. Окрім цього, за останнім абзацом частини третьої статті 27 Закону № 3720-IX під час ремонту не допускається встановлення складових частин, що призведе до зміни конструкції або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації. Системний аналіз частин другої та третьої цієї статті свідчить, що заміна вартості оригінальної складової частини вартістю аналога можлива лише щодо конкретної, визначеної за найменуванням та характеристиками деталі, яка забезпечує приведення транспортного засобу у стан, що він мав до дорожньо-транспортної пригоди. Вік транспортного засобу є лише передумовою застосування цього механізму, а не доказом правильності визначеного страховиком розміру виплати.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, позивач підтвердив розмір фактично понесених витрат рахунком-фактурою ТОВ «Автомобільний дім «Укравто Україна» № [номер приховано] від 29.08.2025 з калькуляцією, страховим актом № 3.25.03960-1 та платіжною інструкцією № [номер приховано] від 08.09.2025 на суму 74 275,14 грн.
В даному аспекті колегія суддів також зазначає, що у страховому акті №63369/1 від 12.11.2025 відповідач визнав вартість відновлювального ремонту в сумі 74 275,14 грн, визначив коефіцієнт зносу на рівні « 0» і таку саму вартість ремонту з урахуванням зносу.
А тому вимога про стягнення всієї суми у розмірі 74 275,14 грн, що підтверджується первинними документами - є обґрунтованим.
Відхиляючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав також комерційних пропозицій, прайс-листів, розрахунку з використанням ліцензованого програмно-технічного комплексу, висновку оцінювача чи судового експерта або інших доказів, які підтверджували б існування таких аналогів на ринку, можливість їх придбання та сумісність із пошкодженим автомобілем.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що позивач не подав акт виконаних робіт, а тому вводить суд в оману. Оскільки, розмір витрат позивача підтверджено рахунком-фактурою з калькуляцією та платіжною інструкцією про оплату ремонту безпосередньо на рахунок станції технічного обслуговування. Ці обставини відповідач не спростував, а вартість ремонту визнав у власному страховому акті. Відсутність у матеріалах справи акта виконаних робіт за наявності вказаних доказів та враховуючи часткового визнання суми відшкодування в розмірі 46 634,79 грн - не спростовує розміру фактично понесених витрат. Так само не заслуговують на увагу доводи відповідача про завищення цін станції технічного обслуговування та незначний характер пошкоджень. Перелік пошкоджень і вартість ремонту відповідач у страховому акті не оспорював, а доказів іншої вартості ремонту чи клопотання про призначення експертизи не подавав.
Разом з цим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог та не врахував наведеного вище. Чим фактично визнав обґрунтованим розміром виплати у сумі лише 46 634,79 грн (що була сплачена відповідачем) на підставі самих лише тверджень відповідача, чим порушив вимоги статей 86 та 236 ГПК України.
Таким чином, з урахуванням того, що суд першої інстанції застосував закон, що не підлягав застосуванню (№ 1961-IV), не застосував закон, що підлягав застосуванню (№ 3720-IX), неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, - дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог у даній справі. Відповідно до пунктів 1, 2 та 4 частини першої статті 277 ГПК України вказане є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ТДВ «Експрес Страхування» підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі № 910/4962/26 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову та стягнення з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ТДВ «Експрес Страхування» 27 640,35 грн страхового відшкодування.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.
Надмірно сплачений судовий збір може бути повернути стороні за заявою в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/4962/26 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/4962/26 - скасувати з ухваленням нового - про задоволення позову повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, Україна, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, код ЄДПОУ 20782312) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (04073, Україна, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 22, код ЄДРПОУ 36086124) страхове відшкодування у розмірі 27 640 (двадцять сім тисяч шістсот сорок) грн 35 коп.
3. Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на відповідача.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, Україна, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, код ЄДПОУ 20782312) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (04073, Україна, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 22, код ЄДРПОУ 36086124) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні 60 коп судового збору за розгляд справи в усді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказів доручити суду першої інстанції.
5. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сковородіна
Г.П. Коробенко