СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Харків Справа № 917/200/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників:
приватного виконавця - адвокат Коваль В.Р., на підставі ордера (поза межами приміщення суду),
інші учасники справи в судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (вх.№1811П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2026, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Пушко І.І., у справі №917/200/26
за позовом приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, м. Кременчук, Полтавська область,
в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ", м. Запоріжжя, Запорізька область,
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТАГРО 2009", м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "ШЕРШНІВСЬКА", с. Шершнівка, Лубенський район, Полтавська область, про визнання недійсним акту передачі-приймання нерухомого майна
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТАГРО 2009" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Шершнівська" про визнання недійсним акта передачі-приймання нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Агрокомпанія "Шершнівська" від 18.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкода О.М. за реєстровими №№6517-6518.
В обґрунтування позовних вимог приватний виконавець посилається на те, що оспорюваний правочин вчинено після того, як у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТАГРО 2009" виникли грошові зобов`язання за договорами поставки, укладеними з позивачем, та після звернення останнього до суду з позовом про стягнення заборгованості; відповідачі, як на момент вчинення оспорюваного правочину, так і на сьогодні, є пов`язаними особами, адже перший вніс власне майно в статутний капітал другого та станом на сьогодні відповідачі мають одного і того самого кінцевого бенефіціарного власника - ОСОБА_1 ; у відповідача 1 відсутнє інше майно, за рахунок якого можливо було б погасити заборгованість. Сукупність наведених обставин, на думку приватного виконавця, свідчать про факт того, що відповідач 1 (боржник), усвідомлюючи характер свого діяння, недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами, передбачаючи наслідки своїх дій та бажаючи їх настанню, вчинив правочин на шкоду правам інших осіб, а саме ТОВ "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" (позивача), оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.08.2026 у задоволенні позову відмовлено, з огляду на наступне:
- оспорюваний правочин було вчинено відповідачами до відкриття господарським судом проваджень у справах №917/1972/20, №917/1973/20, предметом розгляду яких були вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язань з поставки товару;
- в порядку частини 4 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" може бути визнаний недійсним з підстав його фраудаторності правочин, укладений боржником лише після відкриття виконавчого провадження;
- викладене в позовній заяві твердження приватного виконавця про відсутність у відповідача 1 будь-якого майна, за рахунок якого була б можливість виконати судові рішення, ухвалені на користь позивача, не підтверджене посиланням на докази;
- приватним виконавцем не надані докази, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин, вчинений відповідачами до відкриття провадження у справах про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) за невиконання негрошового зобов`язання з поставки товару, до прийняття рішення судом у таких справах та до відкриття виконавчого провадження з їх виконання, було вчинено саме з умислом, спрямованим на шкоду кредитору (позивачу) або на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені його умовами.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 06.08.2026, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2026 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Визнати недійсним акт передачі-приймання нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Агрокомпанія "Шершнівська" від 18.12.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкода О.М. за реєстровими №№6517-6518.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що:
- у результаті порушення ТОВ "Елітагро 2009" умов договорів поставки, в останнього в жовтні-листопаді 2020 року виникли грошові зобов`язання зі сплати неустойки на користь ТОВ "Амбар Експорт БКВ", нарахованої в силу умов відповідних договорів. Зазначені рішення суду не обумовили виникнення нових правовідносин між ТОВ "Амбар Експорт БКВ" та ТОВ "Елітагро 2009", а лише підтвердили наявність вже існуючих правовідносин, що виникли на підставі відповідних договорів та легітимізували примусове стягнення суми неустойки з ТОВ "Елітагро 2009", що обумовлена такими договорами;
- ключовими орієнтирами для кваліфікації правочину як фраудаторного є момент вчинення правочину після виникнення грошового зобов`язання боржника, а не обов`язково після відкриття судового провадження чи виконавчого провадження, відчуження майна на користь пов`язаної особи, та відсутність у боржника іншого майна для розрахунків з кредитором. Для застосування поняття "фраудаторний правочин" не обов`язково, щоб існувало судове рішення про стягнення, зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу;
- заявником до позовної заяви була надана така кількість доказів, які у своїй сукупності підтверджують доводи, викладені у позовній заяві, про те, що оспорювані правочини вчинялись на шкоду стягувачу з метою виведення майна з-під стягнення а для унеможливлення виконання рішення, ухваленого на користь позивача.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026, для розгляду справи №917/200/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2026 у справі №917/200/26. Призначено справу до розгляду на "22" вересня 2026 р. о 15:00 годині.
09.09.2026 від ТОВ "Агрокомпанія "ШЕРШНІВСЬКА" до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому 2-ий відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2026 - без змін, виходячи з наступного:
- оспорюваний правочин не призвів до безоплатного вибуття майна чи його приховування від кредиторів, а лише змінив форму належного ТОВ "Елітагро 2009" активу: право власності на окремий об`єкт нерухомості було трансформовано у корпоративне право на відповідну частку у статутному капіталі новоствореного товариства, яка має визначену грошову вартість та становить самостійний об`єкт цивільних прав;
- на момент прийняття рішення про створення ТОВ "Агрокомпанія "ШЕРШНІВСЬКА" (18.12.2020) у ТОВ "Елітагро 2009" не було невиконаного зобов`язання за договорами поставки (поставку було здійснено, що підтверджується рішеннями судів у справі №917/1972/20 та №917/1973/20) та не було ні відкритих судових проваджень, ні виконавчих проваджень, що спростовує твердження апелянта про те, що оспорюваний правочин вчинено після звернення позивача до суду з позовами про стягнення заборгованості;
- судові рішення у вказаних справах підтверджують факт виникнення та встановлення конкретних грошових вимог за результатами судового розгляду, однак, не спростовують того, що на момент вчинення оспорюваного правочину ТОВ "Елітагро 2009" виконало основне зобов`язання з поставки, а відповідні судові вимоги ще не були заявлені та не були визначені судом;
- твердження апелянта про одноособовий контроль ОСОБА_1 над ТОВ "Елітагро 2009" на момент укладення спірного правочину не відповідає обставинам справи. Сам по собі факт подальшої зміни складу учасників товариства не впливає на правомірність правочину, укладеного 18.12.2020, та не є доказом недобросовісності сторін під час його вчинення;
- за відсутності прямої законодавчої норми, яка б наділяла приватного виконавця такими повноваженнями, існують сумніви щодо належності позивача у цій справі та законності звернення до суду в інтересах ТОВ "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ".
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.09.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги.
Інші учасники своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи 2-го відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ЕЛІТАГРО 2009", що оформлено протоколом №15 від 17 грудня 2020 року, було прийнято рішення про створення юридичної особи ТОВ "Агрокомпанія "Шершнівська" та формування статутного капіталу новоствореної юридичної особи за рахунок нерухомого майна ТОВ "ЕЛІТАГРО 2009", а саме, нежитлового приміщення (ангар для зберігання сільськогосподарської техніки, загальною площею 1 504, 4м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1791130053228, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Шершнівка, вулиця Миру).
На підставі Акта передачі-приймання від 18.12.2020 ТОВ "ЕЛІТАГРО 2009" передав до статутного капіталу ТОВ "Агрокомпанія "Шершнівська" зазначене вище нерухоме майно, вартість якого за погодженням засновників склала 290 000 грн.
18.12.2020 була здійснена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Шершнівська" як юридичної особи.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.03.2021 у справі №917/1972/20 з ТОВ "ЕЛІТАГРО 2009" на користь ТОВ "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" було стягнуто 414 000, 00грн штрафу, 175 020, 12грн пені відповідно до умов договору поставки товару № ЗА/257/09/20 від 10.09.2020.
Відповідно до змісту вказаного рішення суду, провадження у справі було відкрите ухвалою від 23.12.2020; підставами позовних вимог про стягнення штрафу та пені слугував факт прострочення відповідачем строку поставки товару за договором поставки товару №ЗА/257/09/20 від 10.09.2020.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.03.2021 у справі №917/1973/20 з ТОВ "ЕЛІТАГРО 2009" на користь ТОВ "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" було стягнуто 440 582, 40грн штрафу, 109 014, 76грн пені відповідно до умов Договору поставки № ЗА/261/09/20 від 17.09.2020.
Відповідно до змісту вказаного рішення суду, провадження у справі було відкрите ухвалою від 24.12.2020; підставами позовних вимог про стягнення штрафу та пені слугував факт недопоставки товару та прострочення відповідачем строку поставки товару за договором поставки товару № ЗА/261/09/20 від 17.09.2020.
07.06.2021 Господарським судом Полтавської області видано наказ №917/1973/20 на примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 16.03.2021 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, які набрали законної сили 24.05.2021.
15.06.2021 Господарським судом Полтавської області видано наказ №917/1972/20 на примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2021 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, які набрали законної сили 24.05.2021.
14.09.2021 приватним виконавцем були відкриті:
- виконавче провадження № 66805608 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 07.06.2021 у справі №917/1973/20, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТАГРО 2009" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" 440 582, 40грн штрафу, 109 014, 76грн пені, судовий збір у розмірі 8 243, 96 грн;
- виконавче провадження № 66805430 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 15.06.2021 у справі №917/1972/20, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТАГРО 2009" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" 414 000, 00грн штрафу, 175 020,12 грн пеня, 8 835, 30грн - витрат по сплаті судового збору.
Зазначені вище виконавчі провадження входять до складу зведеного виконавчого провадження №66821950, про що свідчить довідка приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича від 12.02.2026.
30.03.2023 ТОВ "ДАРКТРОН" набуло у власність 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Агрокомпанія "Шершнівська"; одноособовим власником ТОВ "ЕЛІТАГРО 2009" є ОСОБА_1 , ця ж особа є одноособовим власником ТОВ "ДАРКТРОН".
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного України).
Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці допускає кваліфікацію правочину як фраудаторного, зокрема, як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та зловживаючи правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України) і така практика є усталеною.
Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 Цивільного кодексу України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа (особи) "використала / використали право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві; при неплатоспроможності банків; у виконавчому провадженні.
Приватний виконавець посилається на те, що у результаті порушення ТОВ "Елітагро 2009" умов договорів поставки, в останнього в жовтні-листопаді 2020 року виникли грошові зобов`язання зі сплати неустойки на користь ТОВ "Амбар Експорт БКВ", нарахованої в силу умов відповідних договорів. Оспорюваний правочин вчинено після того, як у ТОВ "Елітагро 2009" виникли грошові зобов`язання за договорами поставки, укладеними з позивачем, та після звернення останнього до суду з позовом про стягнення заборгованості. Судові рішення підтвердили наявність вже існуючих правовідносин, що виникли на підставі відповідних договорів та легітимізували примусове стягнення суми неустойки з ТОВ "Елітагро 2009", що обумовлена такими договорами.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що виконавець на підставі приписів частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язаний вживати усіх необхідних та передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень.
Процедура виконавчого провадження є істотною гарантією прав його сторін (стягувача і боржника). Внутрішньою формою діяльності будь-якого державного органу (у тому числі державної виконавчої служби чи приватного виконавця) є встановлений законом порядок здійснення низки однорідних процесуальних дій, її організація, внутрішня структура, тобто процесуальна форма. Процесуальна форма діяльності виконавця визначається як встановлений законодавством порядок, згідно з яким відбувається діяльність, спрямована на реалізацію функцій та виконання завдань щодо примусового виконання судових рішень.
Тож основною метою діяльності виконавця та його безпосереднім завданням є сприяння виконанню судових рішень, які на підставі статті 129-1 Конституції України є обов`язковими на всій території України. Для досягнення зазначеної мети виконавець зобов`язаний вживати всіх заходів, передбачених законом, у межах своєї компетенції.
За змістом пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", до заходів примусового виконання рішень належить звернення стягнення на майно боржника, у тому числі якщо воно перебуває в інших осіб.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти у разі здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний ухвалити рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти / електронні гроші, що знаходяться на рахунках / електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав (частина третя статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").
Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").
Оскільки в статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано алгоритм дій не учасників виконавчого провадження, а безпосередньо виконавця та уповноважених органів і установ, до яких звертається боржник, то правочини щодо майна боржника, які призвели до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, можуть бути визнані недійсними судом за зверненням виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження щодо конкретного боржника.
Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі №367/252/24.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи 2-го відповідача щодо неможливості врахування висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду через передачу справи №522/19498/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №367/252/24 про те, що виконавець в інтересах стягувача у виконавчому провадженні, має право звернутись до суду з позовом про визнання недійсним укладеного боржником правочину, наслідком якого є неможливість виконання судового рішення (фраудаторного правочину).
Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, на момент розгляду справи №917/200/26 місцевим господарським ухвали про прийняття справи №522/19498/23 Великою Палатою Верховного Суду постановлено не було.
Суд першої інстанції відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України врахував останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду зі схожих правовідносин, викладену зокрема у постанові від 10 вересня 2025 року у справі №367/252/24.
Разом з тим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, внесення боржника до Єдиного реєстру боржників відповідно до змісту частини 1 статті Закону України "Про виконавче провадження", здійснюється одночасно з моментом відкриття виконавчого провадження стосовно такого боржника.
Тобто, фактично в порядку частини 4 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" може бути визнаний недійсним з підстав його фраудаторності правочин, укладений боржником після відкриття виконавчого провадження.
Оспорюваний правочин був укладений відповідачами 18.12.2020, тобто до відкриття місцевим господарським судом провадження у справах №917/1972/20, №917/1973/20 та майже за 10 місяців до відкриття приватним виконавцем виконавчих проваджень зі стягнення штрафних санкцій на підставі судових рішень по вказаних справах.
Отже, на момент складання акту передачі-приймання нерухомого майна від 18.12.2020 ТОВ "Елітагро 2009" не було боржником у розумінні статті 9 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що зобов`язання ТОВ "Елітагро 2009" за договорами поставки було виконано, однак, з порушенням встановленого договором строку. Нарахування контрагентом штрафних санкцій за порушення іншою стороною договору є його правом, і може як бути здійснено, так і не мати місце. За таких обставин, ТОВ "Елітагро 2009" об`єктивно могло виходити з того, що після виконання ним основного зобов`язання за договорами поставки між сторонами відсутні неврегульовані претензії та, відповідно, відсутні визначені грошові зобов`язання.
ТОВ "Амбар Експорт БКВ" звернувся до суду з позовами до ТОВ "Елітагро 2009" про стягнення штрафу та пені.
Рішеннями Господарського суду Полтавської області, прийнятими у справах №917/1972/20 та №917/1973/20, було стягнуто з ТОВ "Елітагро 2009" штраф та пеню за невиконання (прострочення виконання) зобов`язання з поставки товару, тобто, за невиконання зобов`язання, яке не є грошовим.
Отже, необґрунтованими є доводи апелянта, що у ТОВ "Елітагро 2009" виникло грошове зобов`язання перед ТОВ "Амбар Експорт БКВ" за договорами поставки. Обов`язок зі сплати відповідних сум штрафних санкцій визначений судовими рішеннями, які набрали законної сили вже після передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Агрокомпанія "Шершнівська".
Поряд з цим, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що викладене в позовній заяві твердження приватного виконавця про відсутність у ТОВ "Елітагро 2009" будь-якого майна, за рахунок якого була б можливість виконати судові рішення, ухвалені на користь позивача, не підтверджене належними та допустимими доказами.
До позовної заяви додана довідка приватного виконавця від 12.02.2026, в який міститься аналогічне твердження, разом з тим, ні в тексті довідки, ні в позовній заяві приватний виконавець не зазначає, які саме дії за більш, ніж 4 роки, щодо розшуку майна боржника - ТОВ "Елітагро 2009" були вчинені ним в процесі виконання судових рішень. Приватним виконавцем не надані докази, які б свідчили про те, що неможливість виконання судових рішень про стягнення з ТОВ "Елітагро 2009" грошових коштів за судовими рішеннями пов`язана саме з відчуженням нерухомого майна, вартість якого в оспорюваному правочині визначена у 290 000, 00грн; так само як не надані докази, які б свідчили про те, що визначена в оспорюваному правочині вартість майна не відповідає його дійсній вартості та/або є заниженою.
З наданої приватним виконавцем фінансової звітності за 2021-2024 роки вбачається, що ТОВ "Елітагро 2009" мав від`ємний фінансовий результат діяльності протягом всього зазначеного періоду. Докази прибутковості діяльності ТОВ "Елітагро 2009" до укладення оспорюваного правочину, так само як і докази виникнення у нього збитків саме внаслідок укладення такого правочину, надані приватним виконавцем не були.
Отже, обґрунтованим є висновком суду першої інстанції, що приватним виконавцем не надані докази, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин, вчинений відповідачами до відкриття провадження у справах про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) за невиконання негрошового зобов`язання з поставки товару, до прийняття рішення судом у таких справах та до відкриття виконавчого провадження з їх виконання, було вчинено саме з умислом, спрямованим на шкоду кредитору або на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені його умовами.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем не доведено необхідної сукупності обставин, яка відповідно до практики Верховного Суду можуть свідчити про фраудаторний характер правочину. Наведені приватним виконавцем доводи ґрунтуються на припущеннях, подальшому розвитку корпоративних правовідносинах та обставинах, які не існували на момент вчинення оспорюваного правочину, тому не підтверджують наявності у сторін недобросовісного умислу під час передачі нерухомого майна 18.12.2020.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2026 у справі №917/200/26 - без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2026 у справі №917/200/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 01.10.2026.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко