ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/1056/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,
суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І.,
секретаря судового засідання Гетьманенко О. І.,
представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026, (суддя Красота О. І., повне рішення складено 11.06.2026, м. Дніпро) у справі № 904/1056/26
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА", м. Зеленодольськ, Криворізький район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" і просить суд стягнути пеню за порушення строків завершення будівництва у розмірі 481 875,49 грн, штраф у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів у розмірі 206 940,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 142/4Д від 21.03.2025 в частині повного та своєчасного виконання робіт.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню за порушення строків завершення будівництва у розмірі 144562,65 грн, штраф у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів у розмірі 62 082,12 грн, судовий збір у розмірі 8 265,79 грн.
В решті позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що укладений між сторонами Договір № 142/4Д від 21.03.2025 є змішаним договором, оскільки поєднує елементи договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт (ст. 887 ЦК України) та договору будівельного підряду (ст. 875 ЦК України). Оскільки предметом спору є неналежне виконання саме будівельних робіт, суд застосував до спірних правовідносин норми, що регулюють будівельний підряд.
Суд встановив, що І етап робіт (проектно-кошторисна документація) виконано Відповідачем належно та передано Позивачу за актом від 10.04.2025. Водночас будівельні роботи (ІІ етап), які згідно з умовами Договору мали бути завершені до 31.05.2025 включно, фактично були закінчені лише 11.11.2025 (що підтверджується актом готовності об`єкта до експлуатації від 01.12.2025). Таким чином, суд визнав доведеним факт порушення Відповідачем договірних строків завершення будівельних робіт, що є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 13.5 Договору (пеня 0,1% договірної ціни за кожен день прострочення та штраф 7% за прострочення понад 30 днів). Перевіривши розрахунок Позивача, суд визнав його арифметично вірним.
Суд відхилив посилання Відповідача на висновок Рівненської ТПП № 56.01/434 від 17.10.2025 про істотну зміну обставин, розмежувавши поняття форс-мажору (непереборної сили) та істотної зміни обставин: перше унеможливлює виконання зобов`язання в принципі, тоді як друге лише ускладнює виконання для однієї сторони, не звільняючи від відповідальності.
Суд зазначив, що належним підтвердженням форс-мажору є виключно сертифікат ТПП України чи уповноваженої регіональної ТПП, який у матеріалах справи відсутній; наданий висновок про істотну зміну обставин міг би бути підставою для зміни чи розірвання Договору, але не для звільнення від відповідальності; за умовами п. 14.8 Договору сторони прямо погодили, що сам факт дії воєнного стану не є форс-мажором, крім випадків окупації території чи знищення об`єктів, підтверджених уповноваженими органами, чого Відповідач не довів; укладаючи Договір під час воєнного стану, Відповідач мав усвідомлювати відповідні ризики господарської діяльності.
На цій підставі суд дійшов висновку про відсутність підстав для повного звільнення Відповідача від відповідальності.
Керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України та правовими позиціями Великої Палати і Касаційного господарського суду Верховного Суду щодо дискреційного характеру зменшення неустойки, суд, попри відмову у звільненні від відповідальності, врахував сукупність обставин: повне виконання робіт за Договором (обидва етапи), ступінь вини Відповідача, характер порушення, умови здійснення діяльності в період воєнного стану, спрямованість діяльності Відповідача на потреби обороноздатності країни та відсутність доказів реальних збитків чи негативних наслідків для Позивача. З огляду на це суд визнав за справедливе зменшити на 70% як пеню, так і штраф, стягнувши з Відповідача 144 562,65 грн пені та 62 082,12 грн штрафу замість заявлених 481 875,49 грн та 206 940,39 грн відповідно.
При цьому суд підкреслив, що подальше зменшення санкцій є неприпустимим, оскільки Відповідач не довів наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконанню зобов`язання у визначений строк, а надмірне зменшення неустойки призвело б до втрати нею забезпечувальної та компенсаційної функції.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись частково з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1234/26, Військова частина НОМЕР_1 (позивач) подала апеляційну скаргу, в якій частково не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 - виключно в частині зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) на 70%, вважаючи цей висновок необґрунтованим та таким, що прийнятий внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Позивач погоджується з тим, що судом вірно встановлено обставини справи: Договір № 142/4Д від 21.03.2025 передбачав виконання робіт двома етапами (проєктування та будівництво) зі строком завершення до 31.05.2025 включно (п. 3.1 Договору). Об`єкт (будівельний майданчик) було передано Підряднику за актом приймання-передачі від 22.03.2025. Роботи І етапу (проектно-кошторисна документація) виконані належно та прийняті за актом від 10.04.2025, документація затверджена наказом командира військової частини № 170 від 11.04.2025. Разом з тим, будівельні роботи ІІ етапу фактично завершені лише 11.11.2025 (акт готовності об`єкта до експлуатації від 01.12.2025), а розрахунок пені (481 875,49 грн) та штрафу (206 940,39 грн), здійснений Позивачем, перевірений судом і визнаний вірним.
Апелянт наголошує, що сам суд першої інстанції встановив: Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконанню зобов`язання у визначений Договором строк. При цьому Відповідач протягом усього строку виконання будівельних робіт не звертався до Замовника з пропозицією внести зміни до Договору щодо продовження строків будівництва та не надавав доказів істотної зміни обставин, які могли б бути підставою для перегляду умов Договору. На переконання апелянта, ця обставина - встановлена самим судом - суперечить висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій на 70%.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги масштаб порушення: згідно з календарним графіком будівельні роботи мали бути виконані за 41 день (з 21.04.2025 по 31.05.2025), тоді як фактично вони завершилися 11.11.2025, тобто прострочення склало 163 дні - у чотири рази більше за встановлений Договором строк будівництва. Це, на думку Позивача, свідчить про істотність порушення, що не узгоджується із таким значним зменшенням неустойки.
Апелянт категорично заперечує проти висновку суду першої інстанції про відсутність доказів негативних наслідків і збитків Позивача від прострочення. Він наголошує, що метою укладення Договору було не отримання економічного (фінансового) результату, а спорудження військової фортифікаційної споруди опорного пункту для забезпечення стійкої оборони відповідного напрямку в умовах збройної агресії рф. Внаслідок невиконання Відповідачем договірного обов`язку у строк під реальну загрозу була поставлена можливість організації належної оборони держави та збереження життя особового складу військових формувань. Апелянт характеризує позицію суду першої інстанції щодо «відсутності негативних наслідків» як таку, що не враховує специфічного (оборонного, а не комерційного) характеру предмета Договору, і вважає її необґрунтованою.
З огляду на недоведеність Відповідачем підстав для зменшення неустойки, істотну тривалість прострочення (у 4 рази більшу за договірний строк) та специфічний оборонний характер наслідків порушення, Військова частина НОМЕР_1 вважає висновки суду першої інстанції щодо зменшення пені та штрафу на 70% помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, та просить переглянути рішення в цій частині.
Також з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26, у якій просить скасувати дане рішення в частині встановлення підстав для застосування відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені і штрафних санкцій), та винести нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ "СТРОЙ ЮА" в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення прийнято з порушенням ст. 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості. Суд не визначив повного кола обставин, що підлягали встановленню: чи було надано належне сприяння Підряднику з боку Замовника, чи виконав Замовник власні зустрічні зобов`язання, чи є вина Відповідача у простроченні, та чи наявні підстави для звільнення від відповідальності за п. 13.2, 13.13 Договору або за законом. Суд порушив принципи змагальності та всебічності дослідження доказів (ст. 73-80 ГПК), автоматично прийнявши позицію Позивача без застосування стандарту вірогідності доказів (ст. 79 ГПК), а висновки про належне виконання Замовником своїх зобов`язань ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених доказами.
Апелянт звертає увагу, що одночасно розглядається 44 аналогічних позови ВЧ НОМЕР_1 на загальну суму понад 35 млн грн, а весь обсяг будівництва (53 договори на єдиний комплекс фортифікаційних споруд протяжністю понад 11 км) штучно роздроблено на окремі договори, що є ознакою недобросовісності Позивача (ст. 3 ЦК України). Оскільки текст Договору готував Позивач, до тлумачення його умов має застосовуватися принцип contra proferentem - на користь Відповідача.
Апелянт наполягає, що затвердження проектної документації самою ВЧ НОМЕР_1 (наказ № 170 від 11.04.2025) як «державним замовником» не є належним виконанням вимог Постанови КМУ № 1415, яка імперативно вимагає окремого погодження документації з «військовим командуванням» у зоні територіальної відповідальності. Це різні суб`єкти (що підтверджено листом Адміністрації ДССТ № 518/5704 від 20.05.2026), і відсутність такого погодження означає, що об`єкт не мав підтвердженого рівня безпеки, а тому вимагати від Підрядника виконання робіт було неправомірно.
За умовами п. 4.2.1 та 8.1 Договору Замовник мав послідовно й одночасно затвердити документацію та передати Об`єкт. Наданий Позивачем Акт приймання-передачі від 21.03.2025 (наступного дня після укладення Договору, ще до розробки проекту) не може підтверджувати передачу саме фронту робіт ІІ етапу - він не містить прив`язки до місцевості, координат, меж ділянки і фіксує лише передачу вихідних даних для проектування. Відповідач направляв Замовнику лист № 121 від 06.06.2025 з вимогою виконати цей обов`язок, але він так і не був виконаний. Це, на думку апелянта, є прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), яке за ч. 4 ст. 612 ЦК України виключає прострочення боржника.
Апелянт вважає доведеним, що Замовник не виконав обов`язку сприяти Підряднику - ні щодо погодження документації, ні щодо підготовки безпечного фронту робіт, чим порушив ст. 850, 851, 875, 877 ЦК України та Загальні умови (постанова КМУ № 668). Це, за твердженням апелянта, повністю нівелює вину Підрядника відповідно до п. 13.2 та 13.13 Договору.
На підтвердження апелянт посилається на висновок Рівненської ТПП № 56.01/434 від 17.10.2025, яким засвідчено загострення бойових дій поблизу місць виконання робіт (Межова, Білозерське), масштабну тривалість повітряних тривог (238 тривог загальною тривалістю понад 881 годину за квітень-травень 2025), а також несприятливі погодні умови (лист Укргідрометцентру). Сукупна втрата робочого часу перевищила 50 календарних днів. Апелянт вважає, що суд не надав належної оцінки цим обставинам саме як підставі для звільнення від відповідальності за п. 13.2, 13.13 Договору, а не лише як підставі для зменшення неустойки.
Апелянт стверджує, що Підрядник діяв добросовісно: своєчасно виконав І етап робіт, а в межах можливого - частину ІІ етапу (акт та довідка від 24.05.2025 на суму 1 148 216,27 грн). Оскільки цивільні працівники не зобов`язані й не повинні наражатися на небезпеку нарівні з військовими, а Договір та ДБН А.3.1-5-2016 прямо вимагали зупинки робіт під час тривог, затримка є вимушеною та правомірною дією, а не порушенням.
На переконання апелянта, суд не застосував п. 13.2 та 13.13 Договору, а також ст. 612, 613, 614, 617, 627, 850, 851 ЦК України, які визначають умови звільнення Підрядника від відповідальності за відсутності його вини, чим припустився неправильного застосування норм матеріального права.
Водночас апелянт погоджується з мотивами суду першої інстанції щодо непропорційності заявленого розміру пені й штрафу дійсним наслідкам порушення та відсутності доведених збитків Позивача (з посиланням на практику Великої Палати ВС у справі № 902/417/18 та об`єднаної палати КГС ВС у справі № 911/2269/22 про компенсаційний, а не каральний характер неустойки). Однак наполягає, що правильним вирішенням є повна відмова в позові, а не часткове зменшення стягнення, оскільки вина Підрядника у простроченні взагалі відсутня.
ТОВ «Строй ЮА» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині покладення відповідальності на Підрядника та відмовити в задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 в повному обсязі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Військова частина НОМЕР_1 не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЮА", що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЮА" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Кучеренко О. І., Демчина Т. Ю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26. Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/1056/26.
17.07.2026 справа № 904/1056/26 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2026 об`єднано апеляційні скарги у справі № 904/1056/26 для спільного розгляду та призначено в судове засідання на 16.09.2026 о 11 год. 00 хв.
15.09.2026 ТОВ "СТРОЙ ЮА" подано додаткові пояснення до клопотання про застосування судом дискреційних повноважень суду щодо зменшення розміру неустойки, в якому відповідач просить, урахувати наведені у цих додаткових поясненнях обставини під час розгляду клопотання про застосування судом дискреційних повноважень суду щодо зменшення розміру неустойки ТОВ "Строй ЮА" та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій до суми, зазначеної у раніше поданому клопотанні.
16.09.2026 в судове засідання позивач та відповідач наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників, надали заяви про розгляд справи без участі представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників сторін.
У судовому засіданні 16.09.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
21.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (далі - Підрядник, Відповідач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Замовник, Позивач) укладено Договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 142/4Д (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку, строки та на умовах, визначених Договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183" (далі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість.
Код ДК 021:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.
За умовами п. 1.2 Договору склад та обсяги робіт можуть бути зменшені від реального фінансування видатків, відповідно до програми фінансування, що оформлюється додатковою угодою з відповідними додатками. Джерелом фінансування проведення робіт є Державний бюджет України.
Згідно з п. 1.4 Договору роботи виконуються за етапами:
І етап - проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проектної документації стадії "Робочий проект" (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача Замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору;
ІІ етап - будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4).
У пункті 2.1 Договору сторонами узгоджено, що вартість робіт визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає 2 994 214,00 грн., у тому числі ПДВ 499 035,67 грн., та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного рахунку вартості будівництва об`єкта.
Згідно з п. 2.3 Договору договірна ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що строки виконання робіт за Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до 31.05.2025 включно.
Відповідно до п. 3.2 Договору Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 календарних днів після підписання Договору.
За умовами п. 3.3 Договору строки виконання робіт можуть змінюватись із внесенням відповідних змін у Договір у разі виникнення обставин непереборної сили (які засвідчуються відповідно до Розділу 14 Договору).
Після закінчення виконання робіт Підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за Договором вважається дата підписання акта готовності об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника (п. 3.4 Договору).
Згідно з п. 3.5 Договору Підрядник передає Замовнику (згідно з накладною):
по І етапу: технічні звіти про вишукувальні роботи (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування) у паперовому вигляді у двох примірниках та один примірник на електронному носії (повний комплект у форматі Portable Document Format (.pdf));
Проєктну документацію стадії "Робочий проєкт" у паперовому вигляді у чотирьох примірниках та одному примірнику на електронному носії (повний комплект у форматах Portable Document Format (.pdf), Microsoft office Word 2016 (.docs));
Позитивний експертний звіт.
Замовник протягом 10 календарних днів з дня отримання документації (за накладною) та акта виконаних робіт зобов`язаний прийняти роботи шляхом підписання акта виконаних робіт та направити його Виконавцю. У разі відмови від підписання акта виконаних робіт Замовник у цей самий строк зобов`язаний направити Підряднику вмотивовану відмову від приймання проектної документації.
Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору визначено, що Замовник зобов`язаний затвердити проектну документацію, надати Підряднику об`єкт (фронт робіт).
Згідно з п. 4.4 Договору Підрядник зобов`язаний, зокрема:
пп. 4.4.16 завчасно, у письмовій формі, інформувати Замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин (не менш ніж за 10 днів);
пп. 4.4.20 інформувати Замовника про хід виконання зобов`язань за Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також заходи, необхідні для їх усунення.
Відповідно до п. 8.1 Договору Замовник за Актом приймання-передачі об`єкта передає Підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).
Згідно з п. 8.2 Договору Підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання Договору відповідно до Календарного графіка виконання робіт (Додаток 4), та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва", інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт.
Підрядник щомісячно до 10 числа наступного місяця зобов`язаний інформувати Замовника, зокрема про хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо) (п. 8.4 Договору).
Згідно з п. 10.1 Договору приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.
За умовами п. 10.2 Договору акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, акт здачі-приймання виконаних проектних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюються належним чином Підрядником у двох примірниках і надаються для підписання Замовнику.
Відповідно до п. 10.3 Договору Замовник повинен розглянути та підписати акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 протягом 5 робочих днів з моменту одержання цих документів або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт із зазначенням переліку зауважень та/або виявлених недоліків (дефектів) та строків їх усунення, при цьому визначений Замовником строк є обов`язковим для Підрядника.
Згідно з п. 11.1 Договору розрахунки за виконані роботи з будівництва об`єкту проводяться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, протягом 10 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника) і надання Підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт, затверджених інженером технічного нагляду.
Після виконання Підрядником робіт з будівництва Замовник приймає виконану роботу та протягом 5 робочих днів з дати отримання пакету документів, підписує акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, якщо вони повністю відповідають об`ємам виконаних робіт на ділянці будівництва, в іншому випадку акти повертаються Підряднику для усунення зауважень та коригування.
Відповідно до п. 13.2 Договору Підрядник несе відповідальність за якість та строки виконання робіт по об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення стались не з його вини.
Згідно з п. 13.5 Договору за порушення строків завершення будівництва за Договором Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника у розмірі 7% вказаної вартості.
Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов (п. 13.12 Договору).
За умовами п. 13.13 Договору Підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт за Договором, якщо таке порушення сталось не з його вини.
Відповідно до п. 17.2 Договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2025. У частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.
У Календарному графіку виконання робіт (Додаток № 4 до Договору) сторони узгодили етапи та строки виконання робіт.
На виконання умов Договору Позивачем передано, а Відповідачем прийнято об`єкт для початку будівництва, про що складений акт приймання-передачі об`єкта (будівельного майданчика) від 22.03.2025.
Роботи І етапу виконані Відповідачем відповідно до умов Договору. Розроблена проектно - кошторисна документація, позитивний експертний звіт від 07.04.2025 № 248-Е-25/В передані Позивачу відповідно до акту від 10.04.2025 № 1ПКД здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183" за Договором № 142/4Д від 21.03.2025.
Вартість виконаних проектних робіт та вартість експертизи проектної документації з урахуванням ПДВ за цим актом склала 59 760,00 грн.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 170 від 11.04.2025 затверджена проектна документація по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183".
Додатковою угодою № 1 від 05.05.2025 сторони змінили вартість робіт за Договором у бік зменшення на 1 182,00 грн. шляхом внесення змін до п. 2.1 Договору, у зв`язку з чим вартість робіт за Договором склала 2 993 032,00 грн., у тому числі ПДВ 498 838,67 грн.
Крім того, на підставі цієї Додаткової угоди додано п. 9.2 до розділу 9 Договору, відповідно до якого за рішенням Замовника, у встановленому законодавством порядку може здійснюватися попередня оплата (аванс) у розмірі не більше 30% вартості будівельних робіт за Договором. Підрядник зобов`язаний використати отриману попередню оплати на придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів після отримання попередньої оплати не пізніше 24.05.2025 та надати Замовнику Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки (накладні) про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, первинні бухгалтерські документи. По закінченню зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ.
На виконання умов п. 9.2 Договору, Позивач здійснив попередню оплату (аванс) у розмірі 763 948,10 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 95 від 12.05.2025.
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року № 1 від 24.05.2025 Відповідачем виконані та прийняті Позивачем будівельні роботи на суму 1 148 216,27 грн (попередня оплата 763 948,10 грн + роботи за актом 384 268,17 грн).
Згідно з платіжною інструкцією № 509 від 18.06.2025 Позивач перерахував Відповідачу 384 268,17 грн. за виконані будівельні роботи.
Згідно з платіжною інструкцією № 617 від 20.06.2025 Позивач перерахував Відповідачу 59760,00 грн. за виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації.
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2025 року № 2 від 30.06.2025 Відповідачем виконані та прийняті Позивачем будівельні роботи на суму 1 661 921,16 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 1329 від 16.07.2025 Позивач перерахував Відповідачу 1 661 921,16 грн за виконані будівельні роботи.
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2025 року № 3 від 11.11.2025 Відповідачем виконані та прийняті Позивачем будівельні роботи на суму 74 993,90 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 2402 від 17.11.2025 Позивач перерахував Відповідачу 74 993,90 грн за виконані будівельні роботи.
Відповідно до акту № 2ПКД від 24.11.2025 здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183" за Договором № 142/4Д від 21.03.2025, роботи зі здійснення авторського нагляду по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183" на суму 11 400,00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 2509 від 26.11.2025 Позивач перерахував Відповідачу 11 400,00 грн за виконання робіт з авторського нагляду.
У зв`язку з меншою кінцевою вартістю робіт по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183", з метою зняття бюджетних зобов`язань, Додатковою угодою № 2 від 27.11.2025 сторони змінили вартість робіт за Договором у бік зменшення на 36 740,67 грн. шляхом внесення змін до п. 2.1 Договору, у зв`язку з чим вартість робіт за Договором склала 2 956 291,33 грн., у тому числі ПДВ 492 715,22 грн.
Актом готовності об`єкта до експлуатації від 01.12.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183" виконано в повному обсязі та закінчено 11.11.2025, фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 2 956 291,33 грн.
Отже, Відповідач допустив порушення умов п. 3.1 Договору в частині дотримання строку завершення будівельних робіт - станом на 31.05.2025 будівельні роботи по об`єкту не було завершено.
У зв`язку з цим Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за порушення строків завершення будівництва у розмірі 481875,49 грн та штраф у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів у розмірі 206 940,39 грн. на підставі п. 13.5 Договору.
За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, в свою чергу апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню за порушення строків завершення будівництва у розмірі 144562,65 грн, штраф у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів у розмірі 62 082,12 грн, судовий збір у розмірі 8 265,79 грн.
В решті позову відмовлено.
Розглянувши апеляційні скарги сторін, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона, підрядник, зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частини першої статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
З огляду на предмет договору, а саме виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації та будівництва фортифікаційних споруд, до спірних правовідносин також підлягають застосуванню положення глави 61 ЦК України щодо підряду та спеціальні положення про будівельний підряд.
Згідно з частиною першою статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик, фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до частини першої статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, а також відповідно до кошторису, що визначає ціну робіт.
У такий спосіб, будівельний підряд є взаємним зобов`язанням, у якому виконання підрядником робіт кореспондується з обов`язками замовника щодо створення належних передумов для виконання таких робіт. Водночас сам по собі взаємний характер договору не звільняє підрядника від обов`язку довести, що саме невиконання або неналежне виконання замовником його обов`язків було причиною неможливості своєчасного виконання робіт.
Матеріалами справи підтверджено, що за договором № 142/4Д від 21.03.2025 ТОВ "Строй ЮА" зобов`язалося виконати роботи у два етапи: І етап - проектування, у тому числі розроблення проектної документації стадії "Робочий проект" та проходження експертизи; ІІ етап - будівельні роботи відповідно до Календарного графіка виконання робіт (додаток 4). Роботи І етапу виконані Відповідачем відповідно до умов Договору. Розроблена проектно - кошторисна документація, позитивний експертний звіт від 07.04.2025 № 248-Е-25/В передані Позивачу відповідно до акту від 10.04.2025 № 1ПКД здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183" за Договором № 142/4Д від 21.03.2025. Вартість виконаних проектних робіт та вартість експертизи проектної документації з урахуванням ПДВ за цим актом склала 59 760,00 грн.
При цьому, враховуючи умови Договору, Відповідач повинен був виконати будівельні роботи (ІІ етап) у строк до 31.05.2025 включно.
Однак, актом готовності об`єкта до експлуатації від 01.12.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183" виконано в повному обсязі та закінчено 11.11.2025, фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 2 956 291,33 грн.
Отже, Відповідач допустив порушення умов п. 3.1 Договору в частині дотримання строків завершення будівельних робіт - станом на 31.05.2025 будівельні роботи по об`єкту не було завершено.
Додатковою угодою № 1 від 05.05.2025 сторони змінили вартість робіт за Договором у бік зменшення на 1 182,00 грн шляхом внесення змін до п. 2.1 Договору, у зв`язку з чим вартість робіт за Договором склала 2 993 032,00 грн, у тому числі ПДВ 498 838,67 грн.
Крім того, на підставі цієї Додаткової угоди додано п. 9.2 до розділу 9 Договору, відповідно до якого за рішенням Замовника, у встановленому законодавством порядку може здійснюватися попередня оплата (аванс) у розмірі не більше 30% вартості будівельних робіт за Договором. Підрядник зобов`язаний використати отриману попередню оплати на придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів після отримання попередньої оплати не пізніше 24.05.2025 та надати Замовнику Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки (накладні) про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, первинні бухгалтерські документи. По закінченню зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ.
На виконання умов п. 9.2 Договору, Позивач здійснив попередню оплату (аванс) у розмірі 763 948,10 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 95 від 12.05.2025.
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року № 1 від 24.05.2025 Відповідачем виконані та прийняті Позивачем будівельні роботи на суму 1 148 216,27 грн (попередня оплата 763 948,10 грн. + роботи за актом 384 268,17 грн).
Згідно з платіжною інструкцією № 509 від 18.06.2025 Позивач перерахував Відповідачу 384 268,17 грн за виконані будівельні роботи.
Згідно з платіжною інструкцією № 617 від 20.06.2025 Позивач перерахував Відповідачу 59 760,00 грн за виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації.
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2025 року № 2 від 30.06.2025 Відповідачем виконані та прийняті Позивачем будівельні роботи на суму 1 661 921,16 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 1329 від 16.07.2025 Позивач перерахував Відповідачу 1 661 921,16 грн за виконані будівельні роботи.
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2025 року № 3 від 11.11.2025 Відповідачем виконані та прийняті Позивачем будівельні роботи на суму 74 993,90 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 2402 від 17.11.2025 Позивач перерахував Відповідачу 74 993,90 грн. за виконані будівельні роботи.
Відповідно до акту № 2ПКД від 24.11.2025 здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183" за Договором № 142/4Д від 21.03.2025, роботи зі здійснення авторського нагляду по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183" на суму 11 400,00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 2509 від 26.11.2025 Позивач перерахував Відповідачу 11 400,00 грн за виконання робіт з авторського нагляду.
У зв`язку з меншою кінцевою вартістю робіт по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183", з метою зняття бюджетних зобов`язань, Додатковою угодою № 2 від 27.11.2025 сторони змінили вартість робіт за Договором у бік зменшення на 36 740,67 грн шляхом внесення змін до п. 2.1 Договору, у зв`язку з чим вартість робіт за Договором склала 2 956 291,33 грн, у тому числі ПДВ 492 715,22 грн.
Актом готовності об`єкта до експлуатації від 01.12.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 183" виконано в повному обсязі та закінчено 11.11.2025, фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 2 956 291,33 грн.
Отже, Відповідач допустив порушення умов п. 3.1 Договору в частині дотримання строку завершення будівельних робіт - станом на 31.05.2025 будівельні роботи по об`єкту не було завершено.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом частини другої статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Так, пунктом п. 13.5 Договору за порушення строків завершення будівництва за Договором Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника у розмірі 7% вказаної вартості.
Таким чином, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем будівельних робіт у строки, передбачені договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до ТОВ "Строй ЮА" договірної відповідальності у вигляді пені та штрафу.
Разом з тим доводи ТОВ "Строй ЮА" не зводяться лише до заперечення факту невиконання будівельних робіт. Відповідач наполягає, що порушення строків виконання робіт сталося не з його вини, а внаслідок прострочення кредитора, неналежного сприяння замовника, відсутності належного погодження проектної документації, непередання фронту робіт, істотного погіршення безпекової ситуації, систематичних повітряних тривог та інших обставин, що не залежали від волі підрядника.
Щодо доводів ТОВ "Строй ЮА" про прострочення кредитора, неналежне сприяння замовника, не передання фронту робіт та неналежне погодження проектної документації колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 612 ЦК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо це зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, встановлених договором, актами цивільного законодавства чи таких, що випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.
За змістом частини першої статті 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, обсязі та порядку, встановлених договором підряду.
Частиною першою статті 851 ЦК України передбачено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
Наведені норми свідчать про те, що у правовідносинах підряду, зокрема будівельного підряду, замовник дійсно має обов`язок створити підрядникові передумови для належного виконання робіт, а підрядник не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо неможливість виконання спричинена саме не вчиненням замовником необхідних дій.
Водночас для застосування наслідків прострочення кредитора недостатньо лише послатися на загальний обов`язок замовника сприяти виконанню договору. Сторона, яка посилається на прострочення кредитора як на підставу звільнення від відповідальності, повинна довести: які саме дії мав вчинити кредитор; що такі дії не були вчинені або були вчинені неналежно; що без їх вчинення боржник об`єктивно не міг виконати свій обов`язок; а також наявність причинного зв`язку між поведінкою кредитора та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання.
ТОВ "Строй ЮА" стверджує, що Військова частина НОМЕР_1 не виконала належним чином пункт 4.2.1 договору, оскільки не затвердила проектну документацію у передбаченому спеціальним законодавством порядку (Постановою КМУ № 1415) та не передала підряднику належний фронт робіт для виконання ІІ етапу.
Колегія суддів враховує, що за умовами пункту 4.2.1 договору замовник зобов`язаний затвердити проектну документацію та надати підряднику об`єкт (фронт робіт), а за пунктом 8.1 договору замовник за актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт і до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).
Матеріалами справи підтверджується, що проектна документація була затверджена Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025 № 170.
Так, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415 установлено, що на період воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях проектна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд узгоджується з військовим командуванням, у межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво.
Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних із проектуванням та будівництвом фортифікаційних споруд у період дії воєнного стану, має спеціальний характер. Постанова Кабінету Міністрів України № 1415 встановлює особливий порядок погодження проектної документації, який зумовлений специфікою таких об`єктів та необхідністю їх інтеграції у систему оборонного планування.
Колегія суддів виходить з того, що вимога щодо узгодження проектної документації з військовим командуванням спрямована не лише на формальне дотримання процедур у сфері будівництва, а насамперед на забезпечення відповідності відповідного об`єкта оборонним потребам у межах конкретної території відповідальності.
У цьому контексті термін "військове командування", використаний у Постанові № 1415, має оцінюватися з урахуванням положень спеціального законодавства у сфері оборони та правового статусу суб`єкта, який здійснює організацію відповідних робіт.
Засади оборони України, повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, а також права й обов`язки відповідних суб`єктів у сфері оборони визначені Законом України "Про оборону України".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" військове командування - це, зокрема, Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Статус, правові основи організації, основні завдання і функції Державної спеціальної служби транспорту в системі Міністерства оборони України визначено Законом України "Про Державну спеціальну службу транспорту".
Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України та призначене, зокрема, для будівництва об`єктів і споруд загальновійськового та спеціального призначення.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" однією з основних функцій Державної спеціальної служби транспорту є організація і виконання робіт з будівництва та утримання військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд.
Згідно зі статтею 4 цього Закону до структури Державної спеціальної служби транспорту входять, зокрема, головний орган військового управління, регіональні органи військового управління та військові частини.
Відповідно до пункту 1 Положення про Військову частину НОМЕР_1 , затвердженого Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 05.11.2024 № 429, Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що Військова частина НОМЕР_1 відповідно до покладених на неї завдань організовує виконання заходів з фортифікаційного обладнання, будівництва захисних споруд, позицій районів та інженерну підтримку військ (сил) у використанні елементів інфраструктури для ведення бойових дій та їх захисту.
Пунктом 7 Положення визначено, що командир Військової частини підпорядковується Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту та є прямим начальником особового складу Військової частини.
Відповідно до пункту 9 Положення командир Військової частини НОМЕР_1 має право укладати в установленому порядку від імені Військової частини договори на замовлення товарів, робіт та послуг, а також здійснювати інші повноваження відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів.
З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що командир Військової частини НОМЕР_1 у спірних правовідносинах є належним суб`єктом військового командування в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415, оскільки Військова частина НОМЕР_1 є регіональним органом військового управління спеціалізованого військового формування, до функцій якого належить організація і виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд.
За таких обставин доводи апелянта (відповідача) про те, що замовником не було виконано договірного обов`язку із затвердження проектної документації та допущено прострочення кредитора (замовника), є помилковим та не відповідає встановленим обставинам справи.
Отже, заперечення відповідача в цій частині колегією суддів не приймаються.
Як вбачається з матеріалів справи, підрядником у повному обсязі виконано роботи І етапу договору, що включали, зокрема, інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування, а також розроблення проектної документації (пункт 1.4. договору).
Виконання вказаних робіт за своєю природою передбачає безпосередній доступ до об`єкта будівництва, оскільки проведення інженерно-геодезичних та інженерно-геологічних вишукувань без такого доступу є об`єктивно неможливим.
Таким чином, встановлений у справі факт виконання підрядником І етапу робіт свідчить про те, що підрядник мав фактичний доступ до об`єкта будівництва та можливість виконувати передбачені договором роботи.
Отже, доводи апелянта (відповідача) про невиконання замовником обов`язку щодо передачі підряднику об`єкта (фронту робіт) лише з підстав неподання відповідного додаткового акта приймання-передачі перед 2-м етапом є передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному дослідженні обставин справи, адже передання об`єкта за Актом від 22.03.2025 відбулося на виконання п. 8.1 Договору в цілому.
Водночас колегія суддів враховує, що умовами договору передбачено поетапне виконання робіт, при цьому ІІ етап робіт (будівельні роботи) здійснюється відповідно до календарного графіка виконання робіт.
Матеріали справи не містять доказів того, що після виконання І етапу робіт підрядник був позбавлений доступу до об`єкта або що замовником вчинялися дії, спрямовані на обмеження такого доступу.
Також відповідачем не надано доказів повідомлення замовника про наявність обставин, які перешкоджають виконанню робіт, або з`явлення вимог щодо усунення відповідних перешкод.
Колегією суддів відхиляються доводи відповідача в частині того, що позивачем не було передано підряднику об`єкт (фронт робіт) для виконання ІІ-го етапу робіт, оскільки умови договору не передбачають таку повторну передачу об`єкта (фронту робіт) перед початком ІІ-го етапу робіт.
За таких обставин доводи відповідача про неможливість виконання ІІ етапу робіт з причин, залежних від замовника, належними та допустимими доказами не підтверджені.
Слід також наголосити, що у матеріалах справи відсутні докази, які б надавали підстави для висновку про наявність прострочення кредитора у розумінні статті 613 ЦК України.
З огляду на наведене колегія суддів доходить висновку, що доводи ТОВ "Строй ЮА" про прострочення кредитора, непередання фронту робіт, неналежне сприяння замовника та неналежне погодження проектної документації не доводять відсутності підстав для застосування до відповідача договірної відповідальності.
Щодо доводів ТОВ "Строй ЮА" про наявність форс-мажорних обставин, істотну зміну обставин, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги та несприятливі погодні умови колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами, тобто обставинами непереборної сили, є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, законодавчими та іншими нормативними актами.
Таким чином, для звільнення від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами сторона має довести не лише факт існування певних надзвичайних обставин, а й те, що такі обставини були невідворотними саме для виконання конкретного зобов`язання, об`єктивно унеможливили його виконання у встановлений строк та перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням договору.
Аналогічний підхід неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, у яких наголошено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, а сторона, яка на них посилається, повинна довести їх надзвичайність, невідворотність та причинний зв`язок із неможливістю виконання конкретного зобов`язання.
Колегія суддів враховує, що виконання договору підряду № 142/4Д від 21.03.2025 стосувалося будівництва фортифікаційної споруди оборонного призначення в умовах воєнного стану, а тому саме по собі існування підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, зміни оперативної обстановки та небезпеки для працівників підрядника не може бути проігнороване судом.
Водночас такі обставини повинні оцінюватися не абстрактно, а з урахуванням предмета конкретного договору, погоджених сторонами строків, поведінки сторін у період виконання зобов`язання, а також наявності доказів фактичної неможливості виконання робіт саме на об`єкті опорного пункту № 190 та в межах строків, визначених договором.
ТОВ "Строй ЮА" посилається на висновок Рівненської торгово-промислової палати від 17.10.2025 № 56.01/433, у якому, за твердженням відповідача, зафіксовано істотну зміну обставин, пов`язану із загостренням воєнної ситуації, наближенням лінії фронту, застосуванням ворожих БПЛА, FPV-дронів, артилерії, ускладненням логістики, відсутністю стабільного прикриття засобами радіоелектронної боротьби та іншими факторами, що вплинули на можливість виконання будівельних робіт.
Суд першої інстанції надав оцінку вказаному доказу та обґрунтовано зазначив про те, що наданий відповідачем документ є саме висновком про істотну зміну обставин, а не сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим у порядку статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" щодо неможливості виконання конкретного зобов`язання за договором № 142/4Д від 21.03.2025 у визначені ним строки.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що істотна зміна обставин і форс-мажорні обставини мають різну правову природу. Істотна зміна обставин свідчить про зміну балансу договірних інтересів, ускладнення або обтяження виконання договору, тоді як непереборна сила має наслідком об`єктивну неможливість виконання зобов`язання незалежно від волі та поведінки сторони.
Саме тому посилання відповідача на висновок Рівненської торгово-промислової палати може враховуватися судом як доказ загального ускладнення умов виконання договорів, однак не є самостійною та достатньою підставою для висновку про повне звільнення ТОВ "Строй ЮА" від відповідальності за порушення строків виконання будівельних робіт за спірним договором.
Апеляційний суд також враховує, що висновок Рівненської торгово-промислової палати датований 17.10.2025. Така обставина не позбавляє документ доказового значення, однак свідчить, що він не підтверджує своєчасного повідомлення замовника підрядником у період виконання договору про настання обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання робіт.
Доказів того, що у строк виконання договору, тобто до 31.05.2025, ТОВ "Строй ЮА" письмово повідомило Військову частину НОМЕР_1 про неможливість виконання робіт саме з підстав настання форс-мажорних обставин, просило продовжити строки виконання робіт, зупинити виконання договору або внести зміни до Календарного графіка, матеріали справи не містять.
Також відповідач не надав належних доказів того, що саме на об`єкті опорного пункту № 183 виконання будівельних робіт було повністю неможливим упродовж усього строку, передбаченого договором, а не лише ускладненим, переривчастим або таким, що потребувало іншої організації робіт.
Посилання ТОВ "Строй ЮА" на значну кількість і тривалість повітряних тривог у Дніпропетровській та Донецькій областях також не є достатнім для повного звільнення від відповідальності. Такі довідки підтверджують загальну безпекову ситуацію в регіоні, однак не доводять, що підрядник був позбавлений будь-якої можливості організувати виконання робіт у межах конкретного договору, вжити заходів для часткового виконання будівельних робіт, повідомити замовника про перешкоди або погодити зміну строків виконання.
Колегія суддів погоджується з доводами ТОВ "Строй ЮА" у тій частині, що підрядник як цивільне підприємство не міг і не повинен був ігнорувати реальну небезпеку для життя та здоров`я своїх працівників. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а тому виконання будівельних робіт не може здійснюватися способом, який створює невиправдану загрозу життю працівників.
Разом з тим наведена обставина не означає автоматичного звільнення підрядника від відповідальності за договором. Вона підлягає оцінці разом із тим, чи довів підрядник вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання або для належного врегулювання перешкод у виконанні договору із замовником.
У цій справі ТОВ "Строй ЮА" належними та допустимими доказами підтвердило виконання обумовлених договором робіт за І етапом. Водночас відповідач не довів належними доказами виконання робіт за ІІ етапом у встановлений договором строк, своєчасного повідомлення замовника про обставини, які перешкоджали їх виконанню, а також наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між кожною з наведених ним безпекових обставин та невиконанням будівельних робіт за договором № 142/4Д у визначений строк.
Щодо посилання відповідача на несприятливі погодні умови, підтверджені листом Українського гідрометеорологічного центру від 09.07.2025, колегія суддів зазначає, що атмосферні опади та складні погодні умови можуть ускладнювати виконання будівельних робіт, однак самі по собі не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності.
Відповідач не довів, що погодні умови у період виконання договору мали надзвичайний і невідворотний характер саме для виконання робіт на спірному об`єкті, що вони унеможливили виконання будівництва упродовж усього погодженого строку, а також що підрядник своєчасно повідомляв замовника про такі обставини та вживав заходів для мінімізації їх впливу на виконання договору.
За таких обставин доводи про несприятливі погодні умови можуть бути враховані лише як один із факторів загального ускладнення виконання договору, але не як самостійна підстава для повного звільнення відповідача від відповідальності.
Колегія суддів також оцінює доводи ТОВ "Строй ЮА" про те, що між сторонами було укладено 53 аналогічні договори підряду, які, за твердженням відповідача, фактично стосувалися єдиного комплексу фортифікаційних споруд, а подання Військовою частиною НОМЕР_1 значної кількості позовів про стягнення неустойки свідчить про штучне дроблення робіт та надмірність відповідальності.
Наявність між сторонами значної кількості договорів підряду сама по собі не змінює змісту зобов`язань за договором № 142/4Д від 21.03.2025, який є окремим правочином із визначеним предметом, ціною, строками виконання робіт і відповідальністю за їх порушення.
Кожен із договорів, укладених між сторонами, породжує самостійні права та обов`язки, а тому підлягає виконанню відповідно до його умов. Факт укладення інших договорів не звільняє ТОВ "Строй ЮА" від обов`язку виконати будівельні роботи за спірним договором або довести наявність обставин, які виключають його відповідальність саме за цим договором.
Таким чином, доводи ТОВ "Строй ЮА" про форс-мажор, істотну зміну обставин, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги, погодні умови та наявність значної кількості договорів не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків виконання робіт.
Разом з тим зазначені обставини підтверджують, що виконання договору відбувалося у складних умовах, пов`язаних із воєнним станом, оборонним характером робіт, реальною небезпекою для працівників, стислістю строків виконання, значним обсягом однотипних зобов`язань між сторонами та загальним ускладненням організації будівельного процесу.
Саме тому ці обставини підлягають врахуванню не як підстава для повної відмови у позові, а як істотні обставини для визначення справедливого, пропорційного та розумного розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.
Як вже було встановлено апеляційним судом, позивачем на підставі п. 13.5 договору нараховано пеню за порушення строків завершення будівництва, а також штраф у розмірі 7% вартості робіт за прострочення понад тридцять календарних днів.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, колегія суддів встановила, що він здійснений з урахуванням умов договору, строків виконання робіт, визначених календарним графіком, та фактичного періоду прострочення.
Сам по собі розрахунок пені та штрафу відповідає умовам договору, є арифметично правильним та відповідає встановленим у справі обставинам щодо строків невиконання відповідачем зобов`язань.
Відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок або свідчили про його помилковість, до матеріалів справи не надано.
Відтак, доводи ТОВ "Строй ЮА" про відсутність будь-яких підстав для застосування до нього відповідальності також є необґрунтованими, оскільки факт порушення строків виконання будівельних робіт підтверджується матеріалами справи, а обставини, на які посилається відповідач, не доводять повної відсутності його вини у невиконанні договору.
За таких обставин спір у цій частині зводиться не до відсутності відповідальності відповідача як такої, а до визначення справедливого та співмірного розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з ТОВ "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 .
Вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, зокрема неустойка, штраф, пеня, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що неустойка не повинна набувати ознак каральної санкції, а має зберігати компенсаційний характер. Суд, вирішуючи питання про зменшення неустойки, має оцінити, чи є її розмір співмірним із наслідками порушення зобов`язання та чи не перетворюється вона на несправедливо непомірний тягар для боржника.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звернула увагу, що підстави для зменшення судом неустойки та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Розмір зменшення неустойки визначається судом у межах дискреційних повноважень з урахуванням установлених обставин справи та оцінки доводів і доказів сторін.
Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду, у яких зазначено, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд має оцінювати не лише формальний факт порушення зобов`язання, а й ступінь виконання зобов`язання, причини порушення, поведінку боржника, наслідки порушення для кредитора, співвідношення заявленої санкції із можливими збитками, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін.
Окремо колегія суддів враховує подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" клопотання про застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру неустойки.
У зазначеному клопотанні відповідач повторно наголошує на тому, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є неспівмірним із наслідками порушення, позивач не довів наявності реальних збитків у відповідному розмірі, а стягнення неустойки у значному розмірі, з огляду на сукупність аналогічних договорів між сторонами, може перетворити її з компенсаційного інструменту на каральний захід та створити для відповідача надмірний фінансовий тягар.
Також відповідач посилається на виконання ним частини зобов`язань, вчинення підготовчих дій, умови воєнного стану, безпекові ризики, повітряні тривоги, неналежне, на його думку, сприяння замовника, відсутність вини підрядника та просить у разі не звільнення його від відповідальності зменшити розмір пені та штрафу на 99%.
Наведені у клопотанні доводи за своїм змістом не змінюють предмета та меж апеляційного перегляду, оскільки стосуються тих самих обставин виконання договору, оцінки вини сторін, співмірності неустойки та застосування статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, які вже були предметом доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА".
Водночас зазначене клопотання підлягає врахуванню при визначенні справедливого розміру відповідальності. Колегія суддів погоджується з тим, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій у сукупності зі встановленими обставинами справи є надмірним та підлягає додатковому зменшенню. Разом з тим підстав для зменшення неустойки саме на 99% колегія суддів не вбачає, оскільки таке зменшення фактично наблизило б відповідальність відповідача до символічного рівня та не відповідало б характеру порушеного зобов`язання, оборонному значенню об`єкта будівництва і необхідності збереження реального превентивного та компенсаційного значення неустойки.
У цій справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій, однак, на переконання колегії суддів, визначений місцевим господарським судом розмір такого зменшення не повною мірою відповідає сукупності встановлених обставин справи.
Колегія суддів враховує, що відповідач виконав будівельні роботи за ІІ етапом договору тільки в листопаді 2025, а тому підстав для повного звільнення його від відповідальності немає.
Водночас не може бути залишено поза увагою те, що відповідач виконав І етап робіт в строк, а саме розробив проектно-кошторисну документацію, яка була прийнята замовником. Також матеріали справи свідчать про вчинення відповідачем певних підготовчих дій, спрямованих на виконання договорів будівництва фортифікаційних споруд, зокрема щодо придбання матеріалів та конструкцій.
Колегія суддів також враховує відносно незначний період прострочення виконання частини робіт за Договором, враховуючи те, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду всі зобов`язання за Договором, включаючи завершення будівництва, виконані відповідачем в повному обсязі та належним чином, а також, приймаючи до уваги обставини здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану та виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних споруд поблизу лінії бойового зіткнення, суд убачає підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені).
Крім того, виконання робіт мало здійснюватися в умовах воєнного стану, підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, ускладненої логістики, небезпеки для працівників та специфіки будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення. Ці обставини не звільняють відповідача від відповідальності, проте мають істотне значення для оцінки співмірності заявлених штрафних санкцій.
Колегія суддів бере до уваги і те, що позивач не надав доказів понесення реальних збитків у розмірі, співмірному із заявленими до стягнення штрафними санкціями. Водночас відсутність таких доказів не є підставою для відмови у стягненні неустойки, однак підлягає врахуванню при визначенні її розумного та справедливого розміру.
Також враховується, що між тими самими сторонами існує значна кількість аналогічних спорів, пов`язаних із договорами будівництва фортифікаційних споруд. За таких умов стягнення штрафних санкцій у повному або наближеному до повного розміру за кожним окремим договором може створити для відповідача надмірний фінансовий тягар, який не відповідатиме компенсаційній природі неустойки.
Разом з тим колегія суддів не погоджується з позицією відповідача про необхідність зменшення неустойки до мінімального символічного розміру або відмову в позові повністю. Порушення строків виконання договору підтверджено матеріалами справи, а об`єкт будівництва мав оборонне значення. Тому відповідальність відповідача має залишатися реальною та відчутною.
З урахуванням установлених у справі обставин, характеру допущеного відповідачем порушення, виконання ним зобов`язань, хоча і з порушенням установлених договором строків, складності умов виконання договору, стислості погоджених сторонами строків, відсутності доказів завдання позивачу збитків у розмірі заявленої до стягнення неустойки, а також необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що у цьому випадку наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %. Такий розмір зменшення є справедливим, розумним та пропорційним встановленим обставинам, а відтак стягненню з відповідача підлягає 10 % від розміру належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому таке зменшення не означає звільнення відповідача від відповідальності, оскільки з нього підлягають стягненню штрафні санкції у грошовому розмірі, який є наслідком установленого порушення договору. Водночас такий розмір не перетворює неустойку на каральну санкцію і не створює непропорційного фінансового тягаря для відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягуваної неустойки, зменшивши її на 90 % від заявленого позивачем розміру, що становитиме 68881,59 грн. При цьому доводи відповідача про необхідність зменшення неустойки на 99 % відхиляються апеляційним судом як такі, що не відповідають принципам справедливості та пропорційності, оскільки фактично призвели б до звільнення відповідача від відповідальності за допущене порушення, що суперечить компенсаційній природі неустойки та усталеній практиці Верховного Суду.
Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню, оскільки доводи скаржника про необхідність стягнення штрафних санкцій у повному заявленому розмірі не враховують встановлених у справі обставин, які мають істотне значення для зменшення неустойки.
Апеляційна скарга ТОВ "Строй ЮА" підлягає частковому задоволенню, оскільки колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для відповідальності та необхідність повної відмови в позові, однак вважає обґрунтованими доводи про необхідність додаткового зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням конкретних обставин справи.
Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26 підлягає зміні в частині розміру пені, штрафу, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 .
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" строків виконання будівельних робіт за договором підряду № 142/4Д від 21.03.2025 та обґрунтовано виходив із наявності підстав для застосування до відповідача договірної відповідальності у вигляді пені та штрафу.
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" про прострочення кредитора, неналежне сприяння замовника, непередання фронту робіт, неналежне погодження проектної документації, форс-мажорні обставини, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги, несприятливі погодні умови та відсутність вини підрядника не спростовують самого факту порушення строків виконання робіт і не доводять наявності підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності.
Водночас зазначені обставини у сукупності зі стислістю строків виконання договору, частковим виконанням відповідачем зобов`язань, специфікою будівництва фортифікаційних споруд в умовах воєнного стану, відсутністю доказів завдання позивачу збитків у розмірі заявленої неустойки та необхідністю дотримання балансу інтересів сторін є підставою для додаткового зменшення розміру штрафних санкцій.
Доводи Військової частини НОМЕР_1 про необхідність стягнення штрафних санкцій у повному заявленому розмірі колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не враховують компенсаційної природи неустойки, дискреційних повноважень суду щодо її зменшення та конкретних обставин виконання спірного договору.
При цьому колегія суддів враховує оборонне значення спірних робіт та суспільну важливість належного виконання договорів на будівництво фортифікаційних споруд, однак зазначені обставини не виключають застосування статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо заявлений розмір штрафних санкцій є неспівмірним із сукупністю встановлених обставин справи.
Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26 підлягає зміні в частині розміру штрафних санкцій, а саме шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 48187,55 грн пені за порушення строків завершення будівництва, 20694,03 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до частини 1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26 підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26 залишенню без задоволення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26 підлягає задоволенню частково.
Судові витрати.
Щодо судових витрат, оскільки зменшення штрафних санкцій є правом суду, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача в повному обсязі (від суми обґрунтованих вимог до їх зменшення).
Судовий збір за подання апеляційних скарг, згідно ст. 129 ГПК України покладається на кожну зі сторін у розмірі сплачених ними сум, оскільки зміна рішення не пов`язана з неправомірністю дій позивача.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
п о с т а н о в и в:
В задоволенні апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26 відмовити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26 змінити, виклавши в наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (50026, м. Кривий Ріг, вул. Ангарська, буд.3а; код ЄДРПОУ 38888898) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 48187,55 грн пені за порушення строків завершення будівництва, 20694,03 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва та 8265,79 грн. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити".
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/1056/26 залишити без змін.
Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржників.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 01.10.2026.
Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ
Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА
Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО