ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2046/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач у справі)
суддів: Вінніков С.В., Демчина Т.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу: Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026, суддя Панна С.П., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 12.05.2026
у справі № 904/2046/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача: Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО"
про стягнення пені у розмірі 103 601,88 грн.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
У квітні 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" про стягнення плати за використання вагонів у розмірі 72 036,00 грн та плати за користування вагонами у розмірі 31 565,88 грн, а всього 103 601,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як переможець електронного аукціону № RCE001-UA-20220114-37653 з продажу послуг з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" (50 вагонів-зерновозів у складі одного маршрутного поїзда з поданням вагонів 17.02.2022) пред`явив вагони до перевезення не в складі одного маршрутного поїзда, а груповими відправками впродовж 16.02.2022 - 19.02.2022, водночас зазначивши у графі 7 "Заяви відправника" залізничних накладних відмітку "Маршрутний поїзд". Внаслідок цього плата за використання вагонів та плата за користування вагонами були нараховані із застосуванням параметрів, передбачених для маршрутного поїзда (нормативна кількість кілометрів за добу 320 км замість 200 км та коригуючий коефіцієнт km = 0,75), що призвело до недобору платежів, виявленого позивачем у 2024 році під час позапланової перевірки. Претензія позивача від 18.12.2024 залишена відповідачем без задоволення.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що умови аукціону порушила сама залізниця, подаючи вагони під вантажні операції групами впродовж 15.02.2022 - 18.02.2022; оформлення накладної в частині розміру провізної плати є обов`язком перевізника, а донарахування плати після видачі вантажу одержувачу законодавством не передбачено. Крім того, відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/2046/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за використання вагонів власності АТ "Українська залізниця" у розмірі 72 036,00 грн, плату за користування вагонами у розмірі 31 565,88 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у графі 7 "Заяви відправника" залізничних накладних №№ 45484441, 45523586, 45518586, 45575651, 45574902 представниками відповідача за їхніми електронними цифровими підписами внесено відмітки про перевезення вагонів маршрутними поїздами. Це зумовило застосування при розрахунку плати за використання вагонів нормативної кількості кілометрів за добу 320 км, передбаченої для маршрутного поїзда, замість 200 км для вагонної відправки, а при розрахунку плати за користування вагонами - коригуючого коефіцієнта km = 0,75.
Оскільки вагони були подані не в один день і відправлялися не в складі одного маршрутного поїзда, що не відповідає умовам аукціону та свідчить про перевезення звичайними груповими відправками, суд першої інстанції визнав обґрунтованим здійснений позивачем перерахунок, перевірив розрахунок заявлених до стягнення сум та визнав його арифметично правильним.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне підприємство "АТЛАНТА-АГРО" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/2046/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає таке:
- умови аукціону порушила саме залізниця, оскільки вагони під вантажні операції подавалися на під`їзні колії ТОВ "Орільський об`єднаний елеватор" та ТОВ "Юридична компанія "АРТА" групами (пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 від 15.02.2022 № 41, від 16.02.2022 № 8 та № 42, від 18.02.2022 № 9 та № 44). Тому відповідач відповідно до умов договорів про подачу та забирання вагонів і пункту 6 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника повертав завантажені вагони на станцію також групами;
- згідно з пунктом 1.3 договору маршрутний поїзд може бути оформлений декількома перевізними документами; умови додатку 1-5 до договору мають пріоритет над іншими його умовами, а зміна умов аукціону в односторонньому порядку не допускається. Фактично подавши вагони під навантаження, позивач погодив відповідачу умови формування маршрутного поїзда. Оскільки формування маршрутної відправки без накопичення рухомого складу на станції Перещепине технічно неможливе, саме позивач в односторонньому порядку порушив умови аукціону та відправив вагони груповими відправками;
- оформлення накладної в частині розміру провізної плати є обов`язком залізниці. Перевізник зобов`язаний перевірити правильність нарахованих платежів не пізніше видачі вантажу одержувачу, остаточні розрахунки здійснюються на станції призначення, виправлення в перевізних документах не допускаються, а виявлені недобори мають зазначатися в копії дорожньої відомості (пункт 1.9 Правил розрахунків за перевезення вантажів). На думку апелянта, чинне законодавство не передбачає можливості донарахування плати за перевезення вантажу після його одержання вантажоодержувачем, а зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частина третя статті 632 Цивільного кодексу України);
- суд першої інстанції безпідставно не застосував позовну давність, про яку заявив відповідач. Апелянт вважає, що до вимог позивача підлягає застосуванню шестимісячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 315 Господарського кодексу України та статтею 137 Статуту залізниць України і збільшений пунктом 7.3 договору до одного року. Цей строк, на думку апелянта, слід обчислювати з 16.02.2022 - 19.02.2022, і він сплив у лютому 2023 року. Положення пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України щодо продовження (зупинення) строків на час карантину та воєнного стану, за доводами скаржника, до строку, встановленого статтею 315 Господарського кодексу України, не застосовуються (з посиланням на постанову Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 914/3716/21).
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Акціонерне товариство "Українська залізниця" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи таке:
- відповідно до пункту 1.3 договору маршрутний поїзд - це вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником. За умовами протоколу електронного аукціону № RCE001-UA-20220114-37653 відповідач як переможець був зобов`язаний протягом однієї доби (17.02.2022 з 00 год 00 хв по 23 год 59 хв) навантажити 50 вагонів і оформити на них перевізні документи для формування одного маршрутного поїзда;
- подання вагонів на під`їзні колії групами обумовлене умовами договорів про подачу та забирання вагонів № ПР/М-20110/НЮдч від 05.02.2020 та № ПР/М-19616/НЮдч від 06.09.2019, дія яких поширюється на відповідача на підставі письмових угод № 4524/22-0001 від 01.01.2022 та № 4524/22-0006 від 10.02.2022. Водночас відповідач порушував встановлені цими договорами терміни виконання вантажних операцій (0,67 год. та 0,57 год. на один вагон) і повертав завантажені вагони на наступну добу після їх подання;
- договори перевезення укладено відповідачем у різні дати - 16.02.2022, 17.02.2022 та 19.02.2022, що підтверджується відмітками у графі 56 накладних. Отже, вантажовідправник порушив вимоги пункту 1.3 договору щодо одночасного пред`явлення маршрутного поїзда до перевезення і не виконав умови аукціону щодо навантаження та оформлення документів 17.02.2022;
- можливість перерахунку платежів у разі виявлення неправильного їх нарахування прямо передбачена пунктом 4.9 договору та пунктом 2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів, а стаття 62 Статуту залізниць України і пункт 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів не забороняють донараховувати платежі після видачі вантажу. Позивач посилається на аналогічний висновок у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 904/1957/24.
08.06.2026 від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. У ній апелянт, по суті, повторює доводи апеляційної скарги та додатково зазначає, що на виконання умов аукціону та пункту 5.2 додатку 1-5 до договору розмістив в АС "Месплан" план перевезень та електронну заявку на подання всіх 50 вагонів. За твердженням апелянта, послуга з накопичення вагонів відповідно до додатку 1-4 до договору надається на підставі заявки відправника, проте в цьому випадку умови відправлення були заздалегідь визначені аукціоном. Апелянт також посилається на постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 904/4512/24, від 02.10.2025 у справі № 904/4509/24 та від 31.03.2026 у справі № 904/755/25.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
27.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/2046/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Висоцького А.М. (доповідач), суддів - Віннікова С.В., Демчини Т.Ю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/2046/25.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини, встановлені судом
16.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Приватним підприємством "АТЛАНТА-АГРО" (замовник) шляхом приєднання замовника до запропонованих перевізником умов укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8203375 (далі - договір), що підтверджується повідомленням про укладення договору № 99-32150080/2020-001.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях, у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору).
Договір є публічним; умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників (пункт 1.5 договору). Приймаючи пропозицію укласти договір, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з усіма умовами договору (пункт 1.7 договору).
Згідно з пунктом 1.3 договору маршрутний поїзд - це вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Відповідно до пункту 3.2 договору замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника, які, зокрема, складаються з плати за використання власного вагона перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки.
Пунктом 3.2.1 договору визначено формули розрахунку плати за використання власного вагона перевізника, за якими нормативна кількість діб використання вагона визначається діленням тарифної відстані на нормативну кількість кілометрів за одну добу (Vдост), яка для маршрутного або контейнерного поїзда становить 320 км/добу, а для вагонної відправки - 200 км/добу.
Згідно з пунктом 3.4 договору замовник зобов`язаний сплачувати плату за користування власними вагонами перевізника, зокрема переданими замовнику на місцях незагального користування. Розмір цієї плати встановлюється відповідно до пункту 3.4.2 договору, яким, зокрема, передбачено застосування для маршрутних поїздів коригуючого коефіцієнта km = 0,75.
У разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника як оплата за майбутні перевезення або додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів у порядку та строки, передбачені законодавством України і договором (пункт 4.9 договору).
Пунктом 7.3 договору встановлений законом шестимісячний строк позовної давності за вимогами перевізника збільшено до одного року, що визнається обома сторонами.
Взаємовідносини перевізника щодо подачі та забирання вагонів при станції Перещепине регіональної філії "Придніпровська залізниця" врегульовані договором № ПР/М-19616/НЮдч від 06.09.2019, укладеним з Товариством з обмеженої відповідальністю "Юридична компанія "АРТА", та договором № ПР/М-20110/НЮдч від 05.02.2020, укладеним з Товариством з обмеженої відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор". На відповідача умови цих договорів поширюються на підставі письмових угод № 4524/22-0006 від 10.02.2022 та № 4524/22-0001 від 01.01.2022, укладених ним із власниками під`їзних колій з дозволу залізниці.
За умовами договору № ПР/М-19616/НЮдч загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не перевищує 10 вагонів (40 осей), а термін виконання вантажних операцій для зернових вантажів становить 0,57 год. на один вагон. За умовами договору № ПР/М-20110/НЮдч термін виконання вантажних операцій для зернових вантажів становить 0,67 год. на один вагон.
18.01.2022 за результатами електронного аукціону № RCE001-UA-20220114-37653, проведеного через систему "ProZorro.Продажі", переможцем продажу послуг з використання 50 вагонів (хоперів-зерновозів) власності АТ "Укрзалізниця" визначено ПП "АТЛАНТА-АГРО". Умовами аукціону передбачено продаж послуг з використання 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда (зерновози) згідно з додатком 1-5 до договору, полігон навантаження - станції регіональних філій Придніпровської, Донецької, Південної залізниць, дата подачі вагонів - 17.02.2022 з 00:00 до 23:59, навантаження та оформлення документів на перевезення вантажу - 17.02.2022.
Згідно з пам`ятками про подавання вагонів форми ГУ-45 вагони під навантаження подавалися на під`їзні колії групами: 15.02.2022 - 13 вагонів (№ 41), 16.02.2022 - 10 вагонів (№ 8) та 12 вагонів (№ 42), 18.02.2022 - 10 вагонів (№ 9) та 5 вагонів (№ 44).
Згідно з пам`ятками про забирання вагонів форми ГУ-45 завантажені вагони поверталися на станцію групами: 16.02.2022 о 17:50 - 12 вагонів (№ 45), 17.02.2022 о 16:53 - 10 вагонів (№ 8), 17.02.2022 о 19:18 - 12 вагонів (№ 47), 19.02.2022 о 17:22 - 10 вагонів (№ 9), 19.02.2022 о 16:27 - 5 вагонів (№ 51).
Перевезення вантажу зі станції Перещепине Придніпровської залізниці на станцію Жовтнева (експ.) Одеської залізниці оформлено відповідачем п`ятьма залізничними накладними в різні дати, а саме: 16.02.2022 - накладна № 45484441 на 12 вагонів з відміткою у графі 7 "Маршрутний поїзд № 021611"; 17.02.2022 - накладна № 45523586 на 13 вагонів з відміткою "Маршрутний поїзд № 021711"; 17.02.2022 - накладна № 45518586 на 10 вагонів з відміткою "Маршрутний поїзд № 021711"; 19.02.2022 - накладна № 45574902 на 5 вагонів з відміткою "Маршрутний поїзд № 021911"; 19.02.2022 - накладна № 45575651 на 10 вагонів з відміткою "Маршрутний поїзд № 021911". Відмітки внесено посадовими особами відповідача та скріплено їхніми електронними цифровими підписами.
У зв`язку з наявністю зазначених відміток плату за використання вагонів нараховано із застосуванням нормативної кількості кілометрів за добу 320 км, а плату за користування вагонами за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 19020071, 17020066, 22039001, 20020072, 17020064 - із застосуванням коригуючого коефіцієнта km = 0,75, передбаченого для маршрутного поїзда.
У 2024 році під час позапланової перевірки отримання в повному обсязі належних залізниці платежів за аукціонами з продажу послуг з використання вагонів позивач виявив недобір плати за використання вагонів у розмірі 72 036,00 грн з ПДВ (576 288,00 грн - 504 252,00 грн) та плати за користування вагонами у розмірі 31 565,88 грн. з ПДВ. 18.12.2024 позивач направив відповідачу претензію, яку залишено без задоволення.
Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з огляду на таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (частина перша статті 634 Цивільного кодексу України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина перша статті 909 Цивільного кодексу України). Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (частина друга статті 908 Цивільного кодексу України).
Статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата.
Як вбачається з умов договору, розмір плати за використання власних вагонів перевізника (пункт 3.2.1 договору) та плати за користування ними (пункти 3.4, 3.4.2 договору) безпосередньо залежить від того, чи здійснюється перевезення маршрутним поїздом. Для маршрутного поїзда договором передбачено застосування підвищеної нормативної швидкості (320 км/добу замість 200 км/добу) та зниженого коригуючого коефіцієнта (km = 0,75), що зменшує розмір відповідних платежів.
Пунктом 1.3 договору, умови якого є обов`язковими для сторін, визначено, що маршрутний поїзд - це вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником. Можливість оформлення маршрутного поїзда декількома перевізними документами, на яку посилається апелянт, не скасовує обов`язкової ознаки маршрутного поїзда - одночасності його пред`явлення до перевезення. Умови аукціону № RCE001-UA-20220114-37653 також передбачали продаж послуг з використання 50 вагонів саме у складі одного маршрутного поїзда з навантаженням та оформленням перевізних документів 17.02.2022.
Натомість матеріалами справи підтверджується, що відповідач пред`явив вагони до перевезення п`ятьма накладними в три різні дати (16.02.2022, 17.02.2022 та 19.02.2022) групами по 12, 23 та 15 вагонів. Більше того, сам відповідач у графі 7 накладних зазначив три різні номери маршрутних поїздів (№ 021611, № 021711, № 021911). Це додатково свідчить, що вагони не були пред`явлені до перевезення як один маршрутний поїзд у складі 50 вагонів, а відправлялися окремими груповими відправками, жодна з яких не відповідала ані умовам аукціону, ані визначенню маршрутного поїзда за пунктом 1.3 договору.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що причиною групового відправлення стало подання перевізником вагонів під навантаження групами. Подання вагонів на під`їзні колії групами обумовлене умовами договорів про подачу та забирання вагонів № ПР/М-19616/НЮдч та № ПР/М-20110/НЮдч, які поширюються на відповідача на підставі укладених ним письмових угод. Зокрема, на під`їзну колію Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" однією групою може бути передано не більше 10 вагонів. Отже, відповідач, обираючи для виконання умов аукціону навантаження на цих під`їзних коліях, не міг не знати, що одночасне подання на них 50 вагонів технічно неможливе.
Сам апелянт визнає, що формування маршрутної відправки без накопичення рухомого складу на станції Перещепине є технічно неможливим. Водночас з його ж пояснень вбачається, що послуга з накопичення вагонів відповідно до додатку 1-4 до договору надається на підставі заявки відправника, узгодженої перевізником. Доказів звернення відповідача із заявкою на накопичення вагонів матеріали справи не містять, як не містять і доказів того, що обов`язок з накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда покладено на перевізника. Посилання апелянта на пріоритет умов додатку 1-5 до договору не спростовують зазначеного, оскільки апелянтом не наведено положень додатку 1-5, які б звільняли переможця аукціону від обов`язку організувати формування маршрутного поїзда чи покладали цей обов`язок на перевізника.
Крім того, з пам`яток про подавання та забирання вагонів вбачається, що подання вагонів під навантаження розпочалося заздалегідь - 15.02.2022 та 16.02.2022, тобто до дати, визначеної умовами аукціону. Проте відповідач повертав завантажені вагони на станцію лише наступної доби з перевищенням термінів виконання вантажних операцій, встановлених договорами про подачу та забирання вагонів (0,57 год. та 0,67 год. на один вагон). Так, вагони, подані 15.02.2022 о 15:00 (пам`ятка № 41), повернуто лише 16.02.2022 о 17:50 (пам`ятка № 45), а вагони, подані 16.02.2022 об 11:10 та об 11:40, повернуто 17.02.2022 о 16:53 та о 19:18 відповідно. Доказів складання актів загальної форми ГУ-23 чи інших документів, які б фіксували затримку або невиконання перевізником заявки на подання вагонів з причин, що залежать від перевізника, а також доказів пред`явлення перевізнику претензій щодо порушення умов аукціону відповідач не надав.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що пред`явлення вагонів до перевезення не у складі одного маршрутного поїзда сталося з вини перевізника.
Колегія суддів також зважає на те, що відмітки "Маршрутний поїзд" у графі 7 "Заяви відправника" внесено саме відповідачем як відправником за електронними цифровими підписами його посадових осіб. Згідно з пунктом 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі відомості, передбачені формою перевізного документа, вносяться відправником у відповідні графи. Отже, заниження платежів стало наслідком внесення самим відповідачем до перевізних документів відомостей, які не відповідали фактичним умовам перевезення. За таких обставин посилання апелянта на те, що саме перевізник мав виявити невідповідність під час оформлення перевезення, не звільняє відповідача від обов`язку сплатити плату в розмірі, визначеному умовами договору відповідно до фактичних обставин перевезення.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про відсутність у законодавстві можливості донарахування плати після видачі вантажу одержувачу.
Пунктом 4.9 договору, до якого відповідач приєднався в цілому, прямо передбачено, що в разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок з подальшим зарахуванням надлишку на особовий рахунок замовника або списанням належних перевізнику платежів. Цей пункт не обмежує право на перерахунок моментом видачі вантажу одержувачу.
Відповідно до пункту 2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться через розрахунковий підрозділ незалежно від терміну видачі вантажу станцією. Положення статті 62 Статуту залізниць України та пункту 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, згідно з якими остаточні розрахунки здійснюються на станціях призначення, визначають порядок проведення розрахунків, проте не встановлюють заборони на стягнення недоотриманих платежів після видачі вантажу.
Посилання апелянта на пункт 1.9 Правил розрахунків за перевезення вантажів колегія суддів відхиляє. Цей пункт стосується остаточних розрахунків за експортні вантажі на прикордонній станції, яка передає вантаж на іноземну залізницю. Як визнає сам апелянт, перевезення у цьому випадку оформлювалося накладними внутрішнього сполучення до припортової станції (пункт 2.5 Правил оформлення перевізних документів). Пункт 3.3 Збірника тарифів, на який також посилається апелянт, стосується перерахунків, зумовлених неточним найменуванням вантажу, і до спірних правовідносин не застосовується.
Безпідставними є й доводи апелянта про порушення частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Предметом спору є не зміна погоджених сторонами ставок, формул чи коефіцієнтів, а правильне застосування визначених договором умов розрахунку плати до фактичних обставин перевезення. Ставки плати, формули розрахунку та значення коригуючих коефіцієнтів позивачем не змінювалися; перерахунок полягав лише в застосуванні до вагонних (групових) відправок параметрів, передбачених договором саме для таких відправок, замість параметрів маршрутного поїзда, безпідставно застосованих через недостовірні відомості, внесені відповідачем. Отже, позивач не змінював ціну договору, а заявив вимогу про стягнення належної за договором плати в повному обсязі.
Колегія суддів також враховує, що протокол оперативної наради, на який посилається апелянт, лише фіксує факт виявлення недобору. Підставою позовних вимог є умови договору та первинні перевізні документи, з яких вбачається фактичний порядок пред`явлення вагонів до перевезення.
Здійснений позивачем розрахунок плати за використання вагонів (72 036,00 грн) та плати за користування вагонами (31 565,88 грн) перевірений судом першої інстанції та визнаний арифметично правильним. Апелянт цей розрахунок не спростував, власного контррозрахунку не надав і доводів щодо його арифметичної неправильності в апеляційній скарзі не навів.
Щодо доводів апелянта про сплив позовної давності
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявив про застосування позовної давності в запереченнях на відповідь на відзив, поданих до суду першої інстанції 23.05.2025, тобто до ухвалення рішення у справі. Суд першої інстанції виклав зміст цієї заяви в описовій частині рішення, проте не надав їй оцінки в мотивувальній частині. Перевіривши зазначену заяву в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не могла бути підставою для відмови в позові, з огляду на таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Частиною п`ятою статті 315 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 137 Статуту залізниць України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлено шестимісячний строк. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (частина перша статті 259 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, пунктом 7.3 договору сторони збільшили шестимісячний строк позовної давності за вимогами перевізника до одного року. Отже, до спірних вимог підлягає застосуванню позовна давність тривалістю один рік. Ця давність за своєю тривалістю та характером вимог збігається зі спеціальною позовною давністю, визначеною пунктом 6 частини другої статті 258 та частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин на всій території України було встановлено з 12.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 та відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 дійшов висновку, що передбачене пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України продовження позовної давності на строк дії карантину поширюється і на випадки, коли тривалість позовної давності, встановлена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 Цивільного кодексу України.
Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким передбачено продовження строків, визначених статтями 257, 258 цього Кодексу, на строк дії воєнного стану. Надалі цей пункт викладено в редакції, згідно з якою у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Перебіг річної позовної давності за спірними вимогами, навіть якщо обчислювати його, як вважає апелянт, з дат прийняття вантажу до перевезення (16.02.2022 - 19.02.2022), розпочався в період дії карантину. Вже 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан, який тривав і на момент звернення позивача з позовом до суду (провадження у справі відкрито ухвалою від 02.05.2025). Отже, з урахуванням пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України річна позовна давність на момент звернення позивача з позовом не сплинула.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 914/3716/21 колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними. У справі № 914/3716/21 йшлося про застосування шестимісячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 315 Господарського кодексу України, який сторони не змінювали. Натомість у цій справі сторони за домовленістю збільшили строк позовної давності до одного року, що відповідає річній позовній давності, визначеній статтею 258 Цивільного кодексу України для вимог у зв`язку з перевезенням вантажу.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки заява відповідача про застосування позовної давності не могла бути підставою для відмови в позові, ненадання їй оцінки судом першої інстанції не призвело до неправильного вирішення спору і не є підставою для скасування правильного по суті рішення.
Посилання апелянта на постанови Центрального апеляційного господарського суду у справах № 904/4512/24, № 904/4509/24, № 904/755/25 колегія суддів не бере до уваги. Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Постанови суду апеляційної інстанції в інших справах такого обов`язкового значення не мають і ухвалені за інших фактичних обставин, встановлених у кожній конкретній справі на підставі поданих у ній доказів. З тих самих підстав колегія суддів не вважає визначальним і посилання позивача на постанову у справі № 904/1957/24.
Колегія суддів також зазначає, що наведені в апеляційній скарзі обставини щодо здійснення перевезення "у жовтні 2022 року" до станції "Одеса-Порт (ЕКСП.)" не відповідають матеріалам цієї справи, з яких вбачається, що перевезення здійснювалося 16.02.2022 - 19.02.2022 до станції Жовтнева (експ.) Одеської залізниці. Отже, відповідні доводи не стосуються предмета цього спору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача плати за використання вагонів у розмірі 72 036,00 грн та плати за користування вагонами у розмірі 31 565,88 грн і не доводять неправильності чи незаконності ухваленого рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/2046/25 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/2046/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із тим, що апеляційна скарга не була задоволена, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/2046/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/2046/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених частиною третьою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2026.
Головуючий суддя Висоцький А.М.
Судді Вінніков С.В.
Демчина Т.Ю.