Рішення № 140229952 у справі № 917/922/26 від 29.09.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 917/922/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Керівника Новоукраїнської окружної прокуратури, пров. Степана Бандери, 7, м. Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27100

в інтересах держави в особі Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, вул. Незалежності, 29, с. Піщаний Брід, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27037

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп", шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043

про стягнення 4 203,37 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

11.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської областідо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення 4 203,37 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 29.11.2023 року між сторонами Договору про закупівлю № 231129/010, в тому числі : 3 645,60 грн основного боргу, 302,58 грн пені та 255,19 грн штрафу.

Викладені в позовній заяві вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови Договору про закупівлю № 231129/010 від 29.11.2023 в частині поставки палива на суму 3 645,60 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору, а також не повернув позивачу вказані кошти на його вимогу.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог прокурор надав наступні докази : копія Договору з додатками; копії платіжних інструкцій, копії видаткових накладних; паперова копія електронного документу "Звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель"; паперова копія електронного документу "Протокол розкриття тендерних пропозицій"; копія запиту Новоукраїнської окружної прокуратури № 53-2638 вих-25 від 21.05.2025; копія листа Піщанобрідської сільської ради № 01-22/202/2 від 02.06.2025 з додатками; копія запиту Новоукраїнської окружної прокуратури № 53-5159 вих-25 від 23.10.2025; копія листа Піщанобрідської сільської ради № 01-22/363/1 від 11.11.2025 із додатками; копія запиту Новоукраїнської окружної прокуратури № 53-3896 вих-25 від 07.08.2025; копія листа Управління державної казначейської служби України у Добровеличківському районі № 02-25/698 від 13.08.2025 з додатками; копія Повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" про пред`явлення позовної заяви; копія документів, що підтверджують відправлення повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"; копія запиту Новоукраїнської окружної прокуратури № 53-252 вих-26 від 19.01.2026; копія листа Піщанобрідської сільської ради № 01-22/180/2 від 21.04.2026 із додатками.

11.06.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. №8050), відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на наступне :

- відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов`язання перед позивачем по Договору № 231129/010 від 29.11.2023 року та поставив йому товар у передбачені договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку позивача жодних претензій щодо отриманого за видатковими накладними №Рн231201/006 від 01.12.2023 року та №Рн231204/006 від 04.12.2023 року товару не було;

- позивачем не надано до позову жодних доказів на підтвердження того, що додані до Позову талони були отримані ним саме від відповідача і саме на умовах Договору №231129/010 від 29.11.2023, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню;

- позивачем не надано жодних доказів відмови в отоваренні йому талонів на відповідних АЗС при пред`явленні талонів, а також не надано доказів, що всі вказані в Додатку № 2 до Договору АЗС не проводять видачу пального та не працюють, і це вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог та є підставою для відмови у їх задоволенні

- позивачем не надано жодних доказів в підтвердження порушення саме Відповідачем строків поставки товару, як і відмови в отоваренні талонів у встановлені пунктами 6.1 та 6.5 Договору строки до матеріалів справи не надано, що вказує на необґрунтованість позову та є підставою для відмови у його задоволенні.

- до позову не надано доказів на підтвердження надсилання відповідачу претензії.

18.06.2026 прокурор надав відповідь на відзив (вх. № 8477), у якій наведено додаткові доводи в обґрунтування позовних вимог з врахуванням наведених відповідачем заперечень.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

11.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява (вх. № 958/26) Керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення 88 118,71 грн заборгованості, з яких :

- 4 203,37 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 29.11.2023 року між сторонами Договору про закупівлю № 231129/010, в тому числі : 3 645,60 грн основного боргу, 302,58 грн пені та 255,19 грн штрафу;

- 83 915,34 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 21.11.2024 року між сторонами Договору про закупівлю № 5-11/24, в тому числі : 72 780,00 грн основного боргу, 6 040,74 грн пені та 5 094,60 грн штрафу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 справу № 917/922/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 15.05.2026 року позовну заяву Керівника Новоукраїнської окружної прокуратурив інтересах держави в особі Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав прокурору строк на усунення недоліків позовної заяви.

19.05.2026 року до суду від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2026 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 6842), недоліки усунено в строк та спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 25.05.2026 у справі № 917/922/26 :

І. Прийняв позовну заяву (вх. № 958/26) до розгляду і відкрив провадження у справі;

ІІ. Роз`єднав позовні вимоги Керівника Новоукраїнської окружної прокуратурив інтересах держави в особі Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення 88 118,71 грн, виділивши в самостійні провадження позовні вимоги, а саме:

1) позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" 4 203,37 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 29.11.2023 року між сторонами Договору про закупівлю № 231129/010, в тому числі : 3 645,60 грн основного боргу, 302,58 грн пені та 255,19 грн штрафу розглядати у справі № 917/922/26;

2) позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" 83 915,34 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного 21.11.2024 року між сторонами Договору про закупівлю № 5-11/24, в тому числі : 72 780,00 грн основного боргу, 6 040,74 грн пені та 5 094,60 грн штрафу виділити в самостійне провадження;

ІІІ. Постановив здійснювати розгляд справ № 917/922/26 та справи виділеної в окреме провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання);

ІV. Запропонував учасникам справи надати заяви по суті справи та встановив строки для їх подання.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.05.2026 року справі, яку суд виділив у самостійне провадження призначено № 917/1031/26.

11.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (вх. № 8050). У відзиві відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву, з посиланням, зокрема, на незначний період пропуску визначеного судом строку, та практику Верховного суду щодо застосування судами строків на подання сторонами процесуальних документів під час воєнного стану.

У відзиві відповідач також просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКАМ ФІНАНС" (адреса: 69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, код ЄДРПОУ 40308189).

Суд ухвалою від 29.06.2026 постановив клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву по справі №917/922/26 задовольнити; поновити відповідачу процесуальний строк, встановлений судом для надання відзиву на позовну заяву у справі №917/922/26 та долучити його до матеріалів справи; відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення ТОВ "ІНКАМ ФІНАНС" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/922/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

За наслідком проведення запиту (ціни) пропозицій по закупівлі № UA- 2023-11-22-016688-a між ТОВ "Гарант Ойл Групп" (далі - Постачальник) та Піщанобрідською СР (далі - Покупець) було укладено Договір про закупівлю № 231129/010 від 29.11.2023 (далі - Договір, арк.с. 47-55)

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця нафтопродукти, визначені Сторонами в Специфікації, що є Додатком №1 до Договору (далі - Паливо) код за ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Паливо в порядку та на умовах Договору. Найменування Палива, асортимент, кількість, ціна, тощо, наведені в Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору (далі - Специфікація) (п. 1.1 Договору);

- постачання палива здійснюється із використанням талонів (скретч-карт), через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), визначених у Переліку АЗС (додаток 2 до цього Договору) з наданням підтвердних на цю операцію документів (касових чеків). Покупець в порядку і на умовах визначених цим Договором зобов`язується прийняти та оплатити Постачальнику вартість Палива (п. 1.2 Договору);

- загальна ціна (вартість) Палива за цим Договором та ціна за одиницю Палива визначається у Специфікації, що є додатком 1 до Договору (п. 2.1 Договору);

- Покупець здійснює оплату за Паливо в безготівковому порядку за фактом його постачання (п. 3.1 Договору);

- порядок розрахунків за Паливо встановлено у Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.2 Договору);

- строк поставки талонів визначається у Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору. Передача (відпуск) Палива згідно поставленим талонам здійснюється на АЗС Постачальника, перелік яких визначено у Переліку АЗС (додаток 2 до цього Договору). Передача Палива (відпуск) здійснюється по факту пред`явлення Покупцем (уповноваженим представником Покупця) талону. Талон (скретч-картка) є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право власності Покупця та/або уповноваженого представника Покупця на одержання певної кількості (обсягу) та певної марки Палива на АЗС (далі - Талон) (п. 4.1 Договору);

- передача Талонів та перехід права власності на відповідну кількість (обсяг) та асортимент Палива посвідчується підписаною Сторонами видатковою накладною. Передача Талонів Покупцеві здійснюється в момент підписання Сторонами видаткової накладної (п.6.1 Договору);

- з моменту переходу до Покупця права власності на Паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС Пальне перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні у Постачальника (п. 6.2 Договору);

- місце поставки Палива шляхом передачі талонів визначається у Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору, а безпосередня передача (відпуск) Палива - через АЗС, що визначені у Додатку 2 до цього Договору. Обов`язок Постачальника фактичної передачі (відпуску) Палива вважається виконаним з моменту передачі (відпуску) такого палива на АЗС, що підтверджується касовим (фіскальним) чеком. Постачальник зобов`язується забезпечити наявність та відпустити у роздріб (передати) визначену (зазначену) на талоні кількість (обсяг) та асортимент Палива за першою вимогою Покупця по факту пред`явлення ним талону на відповідній АЗС згідно з умовами цього Договору (п. 6.3 Договору);

- Постачальник зобов`язаний забезпечити Покупцеві поставку Палива (талонів у строки, встановлені цим Договором), забезпечити передачу (відпуск) Палива на АЗС перелік, яких визначений у додатку №2 до Договору якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 3 цього Договору. У разі технічної аварії на АЗС забезпечити передачу (відпуск) Палива Покупцеві через найближчу розташовану АЗС (п. 7.2 Договору);

- Покупець має право на відшкодування в повному обсязі шкоди понесеної за невиконання чи неналежне виконання Постачальником умов цього Договору. Вимагати від Постачальника належного виконання його обов`язків (п.7.3 Договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 8.1. Договору);

- за порушення строків поставки Палива або недопоставку Палива Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Палива, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Палива понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Палива, поставку якого прострочено (п. 8.4. Договору);

- оплата штрафних санкцій не звільняє винну Сторону від обов`язку виконати всі свої зобов`язання за цим Договором (п.8.6 Договору);

- у разі виникнення спорів при виконанні Сторонами цього Договору, Сторони вживатимуть усіх можливих заходів для їх вирішення шляхом переговорів. У випадку неможливості їх врегулювання шляхом переговорів Сторони звертаються до суду відповідно до встановленої згідно із законодавством України підвідомчості та підсудності спору (п. 9.1 та 9.2 Договору).

- повідомлення, які надсилаються, відповідно до виконання умов Договору, мають бути виконані у письмовій формі і вважатимуться переданими належним чином, якщо вони відправлені факсом, рекомендованим листом або доставлені іншим способом, погодженим Сторонами (п.12.3 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення печатками Сторін (за наявності) та діє до дати, зазначеної у Специфікації. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку зі Сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою Стороною свого зобов`язання за Договором (п. 14.1 Договору).

Додатком 1 до Договору - Специфікацією (арк.с. 56) визначено кількість, асортимент та вартість товару, а саме : Бензин А-95 (Євро 5), талон (скретч-карта), кількість 2500 літрів, ціна за одиницю - 43,40 грн без ПДВ, загальна вартість 130 020,00 грн з ПДВ; Дизельне паливо (Євро 5), талон (скретч-карта), кількість 3300 літрів, ціна за одиницю - 43,40 грн без ПДВ, загальна вартість 171 864,00 грн з ПДВ. Загальна вартість 302 064,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 50 344,00 грн.

Додатком 2 до Договору - визначено перелік АЗС Постачальника (арк.с. 57).

На виконання умов Договору, згідно видаткових накладних №Рн231201/006 від 01.12.2023 та №Рн231204/014 від 04.12.2023 відповідач передав Піщанобрідській сільській раді скретч-карти на бензин А-95 (Євро 5) на 2500 літрів та дизельне пальне на 3300 літрів загальною вартістю 302 064,00 грн з ПДВ.

В дотримання умов Договору позивач здійснив повну оплату товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №609, №610, №611 від 01.12.2023 та №628, 629 від 07.12.2023 на загальну суму 302 064,00 грн. Ця обставина відповідачем не спростовується.

Прокурор зазначає, що з дати укладання Договору про закупівлю для забезпечення господарських потреб Піщанобрідської сільської ради було фактично використано дизельного палива у кількості 2 500 л бензину А-95 та 3 230 л дизельного палива.

В подальшому, позивач не зміг отримати бензин на заправках відповідача, перелік, яких визначено в додатку № 2 Договору, оскільки ці АЗС не проводять видачу пального та не працюють.

Відповідач в порушення умов Договору не забезпечив поставку відповідачу товару на загальну суму 3 645,60 грн, залишок невикористаних скретч карток/талонів на бензин А-95 та дизельне пальне за Договором про закупівлю №231129/010 від 29.11.2023 складає 4 шт на 70 літрів дизельного пального, загальною вартістю 3645,60 грн, із серійними номерами талонів: 304622367374; 304622367375; 304622424935; 304528595621.

За твердженнями прокурора, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, зокрема, за Договором про закупівлю №231129/010 від 29.11.2023 Піщанобрідською сільською радою, керуючись п.9.1 Договору, підготовлено претензію щодо неналежного відпустку (отоварення) за скретч - картами/еквівалент на дизельне паливо, яку за вихідним №01-24/6/2 від 06.01.2026 надіслано з описом вкладення у цінний лист на юридичну адресу відповідача, яка вказана в реквізитах договору та яка міститься в Єдиному реєстрі фізичних осіб підприємців та юридичних осіб. Лист - претензію відповідно до проставленого підпису на повідомленні про вручення поштового відправлення та відповідно до даних Укрпошти за трек-номером 270[телефон приховано] відповідальна особа Постачальника отримала 20.01.2026 (докази направлення та отримання наявні у матеріалах справи, арк.с. 126-127).

Означена претензія залишена відповідачем без реагування, кошти Покупцю не повернуті. Ця обставина відповідачем не спростовано.

Прокурор зазначає, що невжиття заходів щодо повернення коштів, профінансованих з місцевого бюджету за договором поставки, умови якого Постачальником не виконуються порушує державні інтереси, оскільки порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків місцевого бюджету, у т.ч. захищених.

Враховуючи вищевикладене, прокурор звернувся до Господарського суду Полтавської області з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Враховуючи умови Договору, зокрема, п. 1.1 з урахуванням Специфікації, відповідач зобов`язувався передати позивачу дизельне паливо у кількості 3300 л. та Бензин А-95 у кількості 2500 л. загальною вартістю 302 064,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору, згідно видаткових накладних № Рн231201/006 від 01.12.2023 та № Рн231204/014 від 04.12.2023 відповідач передав Піщанобрідській сільській раді скретч-карти на бензин А-95 (Євро 5) на 2500 літрів та дизельне пальне на 3300 літрів загальною вартістю 302 064,00 грн з ПДВ.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Разом з тим суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткові накладні не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною талонів на пальне позивачу останній набув право на отримання дизпалива та бензину в об`ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар. Вказаним спростовуються доводи відповідача стосовно того, що підписання вказаної видаткової накладної свідчить про те, ним належно виконано свої зобов`язання за договором.

Як зазначає позивач, отоварити талони на дизельне паливо на суму 3 645,60 грн в АЗС визначених додатком до Договору № 2, не було можливим.

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на означених у додатку № 2 до Договору автозаправних станціях відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС "Авіас" відсутня інформація про працюючі АЗС на території України.

При цьому, пунктом 1.2 та 6.3 Договору передбачено обов`язок відповідача здійснювати відпуск товару на його АЗС на умовах цього Договору при пред`явленні талонів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав докази у підтвердження неможливості отримання палива за талонами на ДП на суму 3 645,60 грн на автозаправних станціях зазначених у додатку № 2 до Договору.

Позивач вказує про залишок у нього талонів, отриманих саме від відповідача на виконання умов Договору.

Суд не оцінює як правомірні доводи відповідача, що матеріали справи не містять доказів, що талони, про які у позові йде мова, були отримані ним саме від нього і саме по Договору, оскільки дані твердження не вказують та не доводять, що неотоварені позивачем талони поставлені не ним; не вказують та не доводять, що поставлені позивачу талони могли бути поставлені на виконання іншого договору.

Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Також, аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" набув чинності 17.10.2019. Цим законом було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

З аналізу вищевикладеного слідує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Передбачений статтею 79 ГПК України стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням викладених вище обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту існування неотоварених талонів, що поставлені відповідачем по Договору, мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останнім обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений відповідачем).

У зв`язку з наведеним вказані вище посилання відповідача суд вважає необґрунтованим.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач вказує, що звернувся до відповідача із претензією 06.01.2026 року №01-24/6/2.

Суд зауважує, що направлення на адресу відповідача означеної претензії підтверджено належними доказами (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштове повідомлення, арк.с. 125-127).

Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов`язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.

За розрахунком позивача, враховуючи ціну за 1 л пального, передбачену в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, відповідач не виконав перед позивачем зобов`язань на загальну суму 3 645,60 грн.

Також відповідач стверджував, що додані до позову талони могли бути придбані у інших контрагентів.

Суд вважає, що означені твердження відповідача носять характер припущення та не підтверджені жодними доказами.

Так, як зазначено вище, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Також даною нормою встановлено, що використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.

Отже суб`єкти господарювання, які займаються торгівлею пальним, зобов`язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016, суб`єкти господарювання, які використовують РРО (реєстратори розрахункових операцій) для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані, зокрема:

- застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону, згідно з Порядком передачі;

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій QR-коду, який дає змогу особі зчитувати та ідентифікувати з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

- у кінці робочого дня (зміни) створювати у паперовій та/або електронній формі (крім автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;

- створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання на РРО (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) протягом трьох років;

- надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця, з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним Законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування;

- створювати в паперовій та/або електронній формі X-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.

На період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового (не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку).

Таким, чином, на суб`єктів господарювання, що займаються торгівлею пальним, покладено обов`язок щодо належного обліку розрахункових документів, що підтверджують проведення операцій (зокрема, фіскальних чеків).

Однак відповідачем, всупереч вимогам ст. 13 ГПК України, не було надано жодних доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" було відпущено позивачу Паливо на повну суму оплачених ним талонів, а також не було заявлено жодних клопотань про витребування таких доказів від інших осіб (звітів розрахункових документів, інформації контролюючих органів тощо).

Докази того, що додані до позову талони були придбані у інших контрагентів, в матеріалах справи також відсутні.

Суд відзначає, що відповідачем не спростовано як кількість невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів відсутності заборгованості, суд дійшов до висновку, що в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 3 645,60 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Крім суми основного боргу, прокурор заявив до стягнення пеню в розмірі 302,58 грн за період з 28.01.2026 по 20.04.2026 та штрафні санкції у сумі 255,19 грн. В обґрунтування нарахувань прокурор посилається на п. 8.4 Договору.

Щодо наслідків порушення відповідачем умов Договору суд зазначає, що за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ЦК України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.7-7.9 постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин".

Так, згідно п. 8.4 Договору за порушення строків поставки палива або недопоставку палива постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості палива, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки палива понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості палива, поставку якого прострочено.

Аналіз пункту 8.4 Договору чітко свідчить, що штрафні санкції нараховуються при порушенні строків поставки товару.

Досліджені умови Договору узгоджуються з нормами чинного законодавства та усталеною судовою практикою.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пред`явлення вимоги має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до боржника.

На дану обставину також вказав відповідач у відзиві на позов.

Відповідно до п. 12.3 Договору повідомлення, які надсилаються, відповідно до виконання умов договору, мають бути виконані у письмовій формі і вважатимуться переданими належним чином, якщо вони відправлені факсом, рекомендованим листом або доставлені іншим способом, погодженим сторонами.

Як вже зазначалось судом у описовій частині цього рішення, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач направив на адресу відповідача претензію № 01-24/6/2 від 06.01.2026, з вимогою негайно сплатити кошти у розмірі 3 645,60 грн (арк.с. 125-129).

Отже, в цій претензії позивач не заявляє про необхідність забезпечити отримання ним пального на узгоджених сторонами АЗС, а також не заявляє про конкретні випадки неможливості заправлення транспорту позивача, а вимагає повернення коштів.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про поставку товару або обмін талонів, які залишились неотовареними у позивача та термін яких скінчився. На наявність таких доказів прокурор не посилається.

Судом встановлено, що Акт про відсутність палива на АЗС датований 03.02.2025 року. З урахуванням приписів договору та специфікації, строк дії талонів станом на лютий 2025 вже закінчився, що, однак, не позбавляє права позивача вимагати обміну талонів або повернення грошових коштів за них (п.6.5 Договору).

Отже суд, дослідивши матеріали справи та надані прокурором до позовної заяви докази, встановив, що матеріали справи не містять, а прокурором в порушення вимог ГПК України не надано до суду належних та допустимих доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про виконання обов`язку з поставки товару, а отже він не реалізував своє право вимоги.

Крім того, суд враховує, що згідно п. 14.1 Договір з урахуванням п. 7 Специфікації діє до 31.12.2023 року, а в частині виконання грошових та гарантійних зобов`язань Сторін до їх повного виконання. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Інші умови Договору також не дають суду можливості визначити початок строку прострочення зобов`язання відповідача щодо поставки товару.

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

Вказане свідчить про відсутність можливості у суду встановити, з якого часу та на який обсяг товару відбулося порушення відповідачем умов Договору кожного разу, коли відповідач фактично не відвантажив паливо за пред`явленим талоном та, відповідно, й визначення дати виникнення прострочення виконання зобов`язання відповідача щодо поставки товару або його недопоставки, саме за яке і передбачена відповідальність п. 8.4 Договору.

Відтак, законні підстави для нарахування і стягнення пені та штрафу у цій справі відсутні, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про застосування ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зокрема зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках : 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як : значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, визначає соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі № 206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а витрачання бюджетних коштів за договором про закупівлю, умови якого Постачальником не виконуються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 БК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (п. п. 4, 6, 8 ч. 1 ст. 7 БК України).

Невжиття заходів щодо повернення коштів, профінансованих з місцевого бюджету за договором поставки, умови якого Постачальником не виконуються порушує державні інтереси, оскільки порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків місцевого бюджету, у т. ч. захищених.

Звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, оскільки стягнення з Відповідача коштів унаслідок не виконання ним зобов`язань за договором поставки товару сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб територіальної громади в умовах воєнного стану, а отже сприятиме укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору.

Відповідно до приписів ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 ст. 10 Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1,4, 8 ст. 60 Закону).

Частинами 1 та 4 ст. 61 Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст.64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

З матеріалів справи вбачається, що фінансування закупівлі за Договором здійснювалося за кошти місцевого бюджету.

Стороною Договору за рахунок якої відповідачем безпідставно набуто грошові кошти, які є предметом спору у цій справі, є Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, тож у цьому випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Піщанобрідська сільська рада.

Відповідно до ст.22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 БК України отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені п. 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 6, 7 та 8 ч. 1 ст. 2 БК України).

Ураховуючи наведене у спірних правовідносинах, які виникли за Договором Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області діє як головний розпорядник бюджетних коштів Піщанобрідської селищної територіальної громади та є Покупцем зазначеного товару в обсязі та в межах видатків місцевого бюджету.

Таким чином, позивачем у цій справі є Піщанобрідська сільська рада як головний розпорядник бюджетних коштів, уповноважений здійснювати управління та контроль за станом використання та збереження комунального майна, ефективним та раціональним використанням коштів місцевого бюджету, профінансованих на здійснення закупівель тощо.

Новоукраїнська окружна прокуратура 21.05.2025 та 19.01.2026 завернулась із запитами № 53-2638вих-25 та № 53-252вих-26 до Піщанобрідської сільської ради про надання копій документів за вказаними договорами. Крім того, в запиті прокурором порушено питання надання інформації про вжиті або заплановані заходи щодо усунення вказаних порушень.

У своїй відповіді листами від 02.06.2025 № 01-22/202/2 та від 03.02.2026 №01-22-30/2 сільською радою виключно надано перелік запитуваних документів. При цьому про вжиті/заплановані заходи щодо захисту порушеного права, окружну прокуратуру не повідомлено. Про причини не вжиття таких заходів також інформації не надано.

Вказане свідчить про бездіяльність органу, уповноваженого державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах та про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Вказане, в свою чергу, свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах Піщанобрідською сільською радою, внаслідок чого у прокурора виникає право на звернення із позовною заявою до суду з метою захисту її інтересів.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у справі №360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №903/129/18, №912/2385/18, №910/11956/20, №920/821/18, №920/266/19, №805/430/18-а, №922/3025/20, факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом

За таких обставин, суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для захисту інтересів держави шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Піщанобрідською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області про стягнення з ТОВ "Гарант Ойл Групп" попередньої оплати за непоставлений товар за Договором та штрафних санкцій.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 3 645,60 грн основного боргу, у зв`язку із чим позов в цій частині підлягає задоволенню. В частині стягнення з відповідача 302,58 грн пені та 255,19 грн штрафу позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

П. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду прокурор сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною довідкою.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 886,39 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, ЄДРПОУ 25392923) на користь бюджету Піщанобрідської об`єднаної територіальної громади (вул. Незалежності, 29, с. Піщаний Брід, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27037, код ЄДРПОУ 04365810, розрахунковий рахунок UА258201720344200008000041895 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172) 3 645,60 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, ЄДРПОУ 25392923) на користь на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025, розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Кіровоградська обласна прокуратура) судовий збір у сумі 2 886,39 грн.

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

3. В частині стягнення з відповідача 302,58 грн пені та 255,19 грн штрафу у задоволенні позову відмовити.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України.

Рішення підписано 29.09.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик