ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" жовтня 2026 р. м. Харків Справа № 922/2660/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "КІНТО", м.Київ
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків
про стягнення 139194,97 грн
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
28.07.2026 року позивач - Приватне акціонерне товариство "КІНТО" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» про стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо виплати дивідендів за 2018 рік на підставі рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ", оформленого протоколом №24 від 17.04.2019 року та статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", строк виплати яких настав 17.10.2019 року, в загальному розмірі 139194,97 грн, з яких:
- 1130,59 грн - інфляційні втрати, 231,05 грн - 3% річних;
- 39018,74 грн - інфляційні втрати, 7973,95 грн - 3%;
- 21117,84 грн - інфляційні втрати, 4315,68 грн - 3% річних;
- 1251,72 грн - інфляційні втрати, 255,81 грн - 3% річних;
- 7348,85 грн - інфляційні втрати, 1501,83 грн - 3% річних;
- 30324,08 грн - інфляційні втрати, 6197,09 грн - 3% річних;
- 15252,40 грн - інфляційні втрати, 3275,34 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2660/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
18.08.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№20181), в якому заперечує проти позову у повному обсязі, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Врахувати, що відповідно до Закону та сталої судової практики Верховного Суду інфляційні втрати та річні не нараховуються на вже стягнуті судом інфляційні втрати та річні, тобто, не нараховуються двічі. У разі неврахування пунктів 2, 3 прохальної частини Відзиву, перевірити правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних та зменшити загальний розмір їх стягнення до 99 %. Відповідач вважає, що таке зменшення розміру річних, а також інфляційних витрат, які можуть бути присуджені на користь Позивача, врахує оптимальний баланс інтересів Сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для Відповідача.
Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилався зокрема на воєнний стан як форс-мажорну обставину та підставу звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань та судового рішення перед позивачем, реорганізацію відповідача шляхом приєднання до нього АТ «Завод «Електроважмаш» та погашення боргів АТ «Завод «Електроважмаш» на суму 1753,3млн. грн. перед більше ніж 260 кредиторами з виплати заробітної плати перед колишніми працівниками, ДПС України з податку на землю, також з податків на екологію, користування надрами, з ЄСВ, військового збору та податку на дохід фізичних осіб за рахунок власних коштів АТ «Укренергомашини», а також на обстріли рф, в результаті яких зазнало пошкодження майно Відповідача, яке потребує відновлення.
Крім того, відповідач звертав увагу на статус підприємства державного сектору економіки України, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, першочергове направлення відповідачем коштів на виконання статутних завдань. Також, відповідач вважає, що відсутня його вина у порушенні зобов`язання.
19.08.2026 року представник позивач надав до суду відповідь на відзив (вх.№20338), в я кому позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
У відповіді на відзив позивач зауважував, що заявлені у даній справі позовні вимоги не передбачають повторного (подвійного) стягнення інфляційних втрат та 3% річних, вже стягнутих рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі № 922/2593/23 за період з листопада 2019 року по травень 2023 року (3% річних - по 15.06.2023). У цій справі Позивач нараховує інфляційні втрати за період з 01.06.2023 по 30.06.2026 та 3% річних за період з 16.06.2023 по 30.06.2026, тобто виключно за період, не охоплений судовим рішенням у справі № 922/2593/23.
Позивач зазначав, що оскільки нараховує та заявляє до стягнення 3% річних саме у законодавчо встановленому мінімальному розмірі, а не у розмірі, що перевищує встановлений законом мінімум, зменшення судом заявленої суми 3% річних неможливе, незалежно від посилання Відповідача на його майнове становище, обсяг заборгованості перед іншими кредиторами чи стратегічне значення Відповідача для економіки держави. Також звертав увагу, що Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Враховуючи зазначене, позивач заперечує проти зменшення інфляційних та річних.
Крім того, позивач зауважував, що так само як і Відповідач, здійснює господарську діяльність в Україні, перебуває у скрутному фінансовому становищі і несе збитки, перебуває в місті Києві, яке також щоденно зазнає обстрілів рф і пошкоджень майна громадян та суб`єктів господарювання.
За результатами фінансово-господарської діяльності у 2025 році позивач поніс збитки у розмірі 567 000 грн. Позивач має власні зобов`язання перед учасниками Фондів, які перебувають в управлінні Позивача як компанії з управління активами, та контрагентами і тривале невиконання зобов`язань Відповідачем є надмірним тягарем для Позивача. Таким чином, на переконання позивача, вказані Відповідачем обставини не є підставами для звільнення від нарахування інфляційних втрат та 3% річних за статтею 625 ЦК України.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідач - Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» є правонаступником акціонерного товариства «ТУРБОАТОМ» (https://ukrenergymachines.com/company).
Позивач (ПрАТ «КІНТО») є компанією з управління активами та на підставі ч. 1 ст. 41, ч. 6 статті 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування», розділу 11 Статуту діє від власного імені в інтересах учасників пайових інвестиційних фондів, які не є юридичними особами: Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Класичний», Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Казначейський», Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «КІНТО-Еквіті», Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Індекс Української Біржі», Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал», Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб», як акціонерів Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (попереднє найменування - АТ «ТУРБОАТОМ»).
17.04.2019 року у Відповідача на підставі рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «ТУРБОАТОМ», оформленого протоколом №24 від 17.04.2019 виникло зобов`язання щодо виплати акціонерам дивідендів за 2018 рік.
24.05.2019 року Наглядовою радою Відповідача (Протокол №12-НР) визначено строк виплати дивідендів - з 14.06.2019 по 17.10.2019, розмір 0,904475 грн. на 1 (одну) просту акцію та порядок виплати дивідендів акціонерам (повідомлення, розміщене на офіційному власному вебсайті Відповідача https://www.turboatom.com.ua/investors/273/6834).
Як вказує позивач, зобов`язання з виплати дивідендів не було виконано Відповідачем в порядку та строки, визначені Законом «Про акціонерні товариства» та рішенням Наглядової ради Відповідача від 24.05.2019 року (Протокол №12-НР), що зумовило звернення Позивача до суду в серпні 2021 року (спір у справі №922/3255/21).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, місто Харків, проспект Московський, будинок 199, код ЄДРПОУ 05762269) як невиплачені в строк дивіденди за результатами господарської діяльності Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ" у 2018 році на підставі Рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ", оформленого протоколом №24 від 17.04.2019 р. та статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", строк виплати яких настав 17 жовтня 2019 року, з яких:
- 2532,53 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "КІНТО Капітал" (ідентифікаційний код - 32980900);
- 87402,13 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб" (ідентифікаційний код - 33151991);
- 47304,04 грн. на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Класичний";
- 2803,87 грн. на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Казначейський";
- 16461,45 грн. на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій "КІНТО-Еквіті";
- 67926,07 грн. на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Індекс Української Біржі".
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Приватного акціонерного товариства "КІНТО" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 25-Б, код ЄДРПОУ 16461855) судовий збір в сумі 3366,45 грн., витрати на правову допомогу в сумі 13000,00 грн.
На виконання рішення суду видано судові накази від 17.02.2022.
Проте, як вказує Позивач, Відповідач вказане судове рішення добровільно не виконав, у зв`язку з чим 06.09.2022 ПрАТ «КІНТО» звернулось до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження вих. №237 від 06.09.2022 Постановою Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 2.03.2022 було відкрито виконавче провадження №71146392 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Харківської області від 17.02.2022 №922/3255/21. Постановою Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 2.03.2022 було зупинено вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №71146392 на підставі п. 12 частини першої статті 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» (включення розпорядженням КМУ № 36-р від 16.01.2019 пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника господарського товариства до переліку об`єктів великої приватизації).
Позивач вказує, що станом на дату подання цієї позовної заяви рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/3255/21 не виконано в повному обсязі.
Надалі, у червні 2023 року ПрАТ "КІНТО" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якому просило стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" пеню, інфляційні та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо виплати дивідендів за 2018 рік.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо виплати дивідендів за 2018 рік на підставі Рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ", оформленого протоколом №24 від 17.04.2019 та статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", строк виплати яких настав 17.10.2019:
- 163,41 (сто шістдесят три) гривні 41 копійка - пені, 1 306,00 грн (одна тисяча триста шість) гривень 00 копійок - інфляційних втрат, 278,09 грн (двісті сімдесят вісім) гривень 09 копійок 3% річних;
- 5 639,57 грн (п`ять тисяч шістсот тридцять дев`ять) гривень 57 копійок - пені, 45 072,31 грн. (сорок п`ять тисяч сімдесят дві) гривні 31 копійка - інфляційних втрат, 9 597,47 грн (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) гривень 47 копійок - 3% річни;
- 3 052,28 грн (три тисячі п`ятдесят дві) гривні 28 копійок - пені, 24 394,17 грн (двадцять чотири тисячі триста дев`яносто чотири) гривні 17 копійок - інфляційних втрат, 5 194,37 грн (п`ять тисяч сто дев`яності чотири) гривні 37 копійок - 3% річних;
- 180,91 грн (сто вісімдесят) гривень 91 копійка - пені, 1 445,92 грн (одна тисяча чотириста сорок п`ять) гривень 92 копійки - інфляційних втрат, 307,89 грн (триста сім) гривень 89 копійок - 3% річних;
- 1 062,17 грн (одна тисяча шістдесят дві) гривні 17 копійок - пені, 8 488,99 грн (вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 99 копійок - інфляційних втрат, 1 807,60 грн (одна тисяча вісімсот сім) гривень 60 копійок - 3% річних;
- 4 382,90 грн (чотири тисячі триста вісімдесят дві) гривні 90 копійок - пені, 35 028,72 грн (тридцять п`ять тисяч двадцять вісім) гривень сімдесят дві копійки - інфляційних втрат, 7 458,84 грн (сім тисяч чотириста п`ятдесят вісім) гривень 84 копійки - 3% річних.
- витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн. - на користь Приватного акціонерного товариства "КІНТО"
На виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23 видано накази, які пред`явлено до примусового виконання. Немишлянським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито ВП 73248020 та ВП 73248030.
Як зазначає позивач, станом на дату подання цього позову рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23 не виконано в повному обсязі. Тривале невиконання Відповідачем своїх зобов`язань та судових рішень зумовлює збитки Позивача. Тому Позивач звертається з цим позовом до суду про стягнення інфляційних втрат за час прострочки виконання грошового зобов`язання з виплати дивідендів за період з червня 2023 року по червень 2026 року та 3% річних за період з 16 червня 2023 року по 30 червня 2026 року, не охоплений рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23.
Отже, вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за час прострочки виконання грошового зобов`язання з виплати дивідендів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, зокрема, брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку.
Пунктом 8 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що корпоративні права це сукупність майнових і немайнових прав акціонера власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.
Відповідно до абз. 1 ст. 4 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.
Відповідно до ч. 1 статті 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Відповідно до підп.2 п.8.2 Статуту АТ «Турбоатом» (https://ukrenergymachines.com/content/documents/36/3519/files/2018.pdf) акціонери Товариства мають право брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди) у разі оголошення їх виплати в порядку, строки та способом, передбаченим законодавством та Статутом.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів (2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Підставою виникнення зобов`язання у Відповідача щодо відшкодування інфляційних втрат та 3% річних за невиплату дивідендів за 2018 рік є рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «ТУРБОАТОМ», оформлене протоколом №24 від 17.04.2019, рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/3255/21, рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23.
До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, прийняття рішення про розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом та затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом (ч.2 ст.33 Закону України «Про акціонерні товариства»). Таке рішення про розподіл прибутку і збитків товариства та затвердження розміру річних дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності 2018 року було прийнято річними загальними зборами АТ «ТУРБОАТОМ» (протокол №24 від 17 квітня 2019 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» та п. 10.9 Статуту Відповідача для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за акціями, визначається рішенням Наглядової ради, але не раніше ніж через 10 (десять) робочих днів після дня прийняття такого рішення Наглядовою радою.
24.05.2019 року Наглядовою радою Відповідача (Протокол №12-НР) затверджена дата складання переліку акціонерів для виплати дивідендів (10.06.2019), строки виплати дивідендів (з 14.06.2019 по 17.10.2019), розмір - 0,904475 грн. на 1 (одну) просту акцію та порядок та строк виплати дивідендів акціонерам.
Відповідно до абз. 3 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» та п.10.7. Статуту Відповідача дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами.
За змістом ст. 524 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами Відповідача рішення про виплату дивідендів.
У силу положень ЦК України, Закону України «Про акціонерні товариства» та прийнятого Відповідачем рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «ТУРБОАТОМ» про виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності 2018 року, оформленого протоколом №24 від 17.04.2019, у Відповідача виникло зобов`язання зі сплати грошових коштів - виплати дивідендів.
Зобов`язання з виплати дивідендів є грошовим зобов`язанням. Ця правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 січня 2018 року у справі № 910/11316/17 про стягнення заборгованості за дивідендами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Такий строк був встановлений для нарахування та виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році з 14.06.2019 по 17.10.2019 та сплив 17.10.2019.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 січня 2018 року у справі № 910/11316/17 про стягнення заборгованості за дивідендами вказав, що з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов`язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. У разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, відповідач, починаючи з 18.10.2019, прострочив виконання грошового зобов`язання щодо виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році акціонерам в силу прямого обов`язку, що випливає із рішення річних загальних зборів (Протокол №24 від 17.04.2019).
Вказана обставина встановлена рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/3255/21, внаслідок чого сума заборгованості з виплати дивідендів була стягнута з відповідача.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (стаття 129 Конституції України, статті 18, 326 ГПК України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»). Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Зобов`язання з відшкодування судового збору в сумі 3366,45 грн та витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 13000,00 грн виникло з рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/3255/21, яке набрало законної сили 09.02.2022 року. Таким чином, зобов`язання вважається простроченим з 10.12.2021 року.
Зобов`язання з відшкодування судового збору в сумі 2147,20 грн та витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 11500,00 грн виникло з рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23, яке набрало законної сили 26.10.2023 року. Таким чином, зобов`язання вважається простроченим з 27.10.2023 року.
У позовній заяві в своєму розрахунку позивач зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23 набрало законної сили 03.10.2023 року, тому вважає що прострочення почалось з 04.10.2023 року.
Разом з тим, суд не погоджується з визначеним Позивачем початком періоду прострочення виконання грошового зобов`язання. У позовній заяві Позивач зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі № 922/2593/23 набрало законної сили 03.10.2023, у зв`язку з чим визначає початком періоду прострочення 04.10.2023. Дійсно, 03.10.2023 Господарським судом Харківської області було видано наказ на виконання зазначеного рішення, у якому вказано, що рішення набрало законної сили 03.10.2023. Водночас із матеріалів справи вбачається, що Відповідач не погодився з рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі № 922/2593/23 повернуто скаржнику.
Відповідно до частини третьої статті 241 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Таким чином, з огляду на повернення апеляційної скарги Відповідача ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2023, рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23 набрало законної сили саме 26.10.2023, що також відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Отже зазначення у наказі Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 дати набрання рішенням законної сили 03.10.2023 не відповідає фактичній даті набрання рішенням законної сили, з урахуванням апеляційного оскарження та його повернення 26.10.2023, що підтверджується відміткою про дату набрання законної сили рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи наведене, період прострочення виконання грошового зобов`язання підлягає обчисленню з 27.10.2023.
Відтак розрахунок Позивача в частині визначення початку періоду нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних з 04.10.2023 є неправильним, отже, вірним початковим періодом нарахування інфляційних та річних з відшкодування судового збору в сумі 2147,20 грн. та витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 11500,00 грн на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23 - є 27.10.2023
Згідно з ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, виходячи з вищевикладеного, обставини встановлені судовими рішеннями у справах № 922/3255/21 та № 922/2593/23, повторного доведення не потребують.
Разом з цим, слід звернути увагу, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вищевказаних судових рішень та погашення заборгованості з виплати дивідендів та судових витрат.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем неправильно визначено загальну суму заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 143294,97 грн.
При цьому, за результатами перевірки наведених позивачем розрахунків та шляхом складання визначених ним сум інфляційних втрат та 3 % річних, їх загальний розмір становить 139194,97 грн.
Відтак, загальна ціна позову складає 139194,97 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт, рішення суду тощо). Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Вказане підтверджується правовими висновками Верховного Суду. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14- 591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12- 105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 статті 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (постанови КГС ВС від 23.10.2018 у справі № 913/70/18, від 30 січня 2019 у справі №922/175/18 та ін.).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Перевіряючи розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд також надає оцінку доводам Відповідача щодо неправомірності їх нарахування на суму основного боргу, збільшену на суму інфляційних втрат за попередній місяць прострочення.
Позивач здійснює нарахування інфляційних втрат таким чином, що при визначенні суми за наступний місяць прострочення враховується сума основного боргу, збільшена на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор має право вимагати від боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
При цьому зобов`язання боржника зі сплати інфляційних втрат виникає безпосередньо на підставі закону у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання та має грошовий характер.
У пункті 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначено, що кредитор має право вимагати від боржника сплати інфляційних втрат за період прострочення виконання основного грошового зобов`язання. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення виконання основного грошового зобов`язання, кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на суму інфляційних втрат за попередній місяць прострочення.
Отже врахування при визначенні розміру інфляційних втрат за наступний період суми інфляційних втрат, нарахованих за попередній період прострочення, саме по собі не свідчить про подвійне стягнення інфляційних втрат.
Такий порядок розрахунку обумовлений тим, що нараховані відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати після їх виникнення є грошовим зобов`язанням боржника перед кредитором, а тому сума такого зобов`язання може враховуватися при визначенні розміру інфляційних втрат за наступний період прострочення.
Таким чином, доводи Відповідача про подвійне стягнення інфляційних втрат у зв`язку з використанням Позивачем у розрахунку за наступний місяць суми основного боргу, збільшеної на суму інфляційних втрат за попередній місяць, є необґрунтованими та не спростовують правильності застосованого Позивачем способу розрахунку.
За таких обставин суд, перевіряючи розрахунок Позивача, виходить із того, що при визначенні інфляційних втрат за наступні періоди прострочення врахуванню підлягає сума грошового зобов`язання з урахуванням інфляційних втрат, нарахованих за попередній період, за умови правильності визначення самого періоду прострочення та відповідних індексів інфляції.
Крім того, суд зауважує, що правові висновки Верховного Суду щодо наявності правових підстав нарахування та стягнення інфляційних витрат та 3% річних на суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, присуджених рішенням суду, що набрало законної сили, з дня, наступного за днем набрання законної сили таким судовим рішенням, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 05.02.2026 у справі № 922/4754/24 та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2019 у справі № 320/7215/16-ц.
Верховний Суд вказав, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. Таким чином, у разі ухилення боржника від своєчасного виконання рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору, на нього покладається обов`язок сплатити також компенсацію у вигляді інфляційних втрат та відсотків річних, адже відбувається знецінення грошових коштів, які підлягають сплаті кредитору.
З урахуванням вищезазначених правових норм та правових позицій Верховного Суду, позивачем здійснено відповідні нарахування.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/3255/21, яким стягнуто дивіденди за 2018 рік та рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23, яким стягнуто з Відповідача інфляційні втрати за період з листопада 2019 року травень 2023 року та 3% річних за період з 18.10.2019 по 15.06.2023, нарахування інфляційних втрат у позові в цій справі здійснено на заборгованість з виплати дивідендів за 2018 рік з урахуванням інфляційної складової за період з 01.06.2023 по 30.06.2026, а 3% річних - за період з 16.06.2023 по 30.06.2026, тобто за період, не охоплений судовим рішенням у справі № 922/2593/23.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних за невиконання рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/3255/21, яке набрало законної сили 09.02.2022 року, щодо відшкодування позивачу витрат на сплату судового збору в сумі 3366,45 грн та витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 13000,00 грн здійснено за період з 10.02.2022 по 30.06.2026, тобто з дня наступного за днем набрання законної сили рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/3255/21, яке є остаточним судовим рішенням у справі №922/3255/21.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних за невиконання Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23 набрало законної сили на думку позивача, 03.10.2023 року щодо відшкодування позивачу витрат на сплату судового збору судового збору в сумі 2147,20 грн та витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 11500,00 грн здійснено за період з 04.10.2023 по 30.06.2026, тобто з дня наступного за днем набрання законної сили рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23, яке є остаточним судовим рішенням у справі №922/2593/23.
Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків інфляційних та 3% річних.
Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних відповідно до наданого позивачем розрахунку. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювалась за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).
Перевіривши наведені Позивачем періоди нарахування та розрахунки трьох відсотків річних і інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що застосована Позивачем методика розрахунку та арифметичні обчислення відповідають вимогам чинного законодавства України.
Водночас судом встановлено, що при визначенні періоду нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат за грошовим зобов`язанням, підтвердженим рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23, Позивачем неправильно визначено дату набрання зазначеним рішенням законної сили.
Як встановлено судом, рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі № 922/2593/23 набрало законної сили 26.10.2023, у зв`язку з поверненням ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 апеляційної скарги Відповідача.
Отже, визначений Позивачем початок періоду прострочення з 04.10.2023 за рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2593/23 є помилковим.
Відтак, як вже зазначалось судом, нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат за вказаним зобов`язанням має здійснюватися з 27.10.2023, тобто з дня, наступного за днем набрання рішенням законної сили, з урахуванням фактичного періоду прострочення.
Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що застосована позивачем методика їх нарахування відповідає вимогам чинного законодавства України та висновкам, викладеним у пункті 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Водночас суд зазначає, що наведені позивачем розрахунки є частково арифметично неправильними, у зв`язку з невірним визначенням початкового періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат за грошовим зобов`язанням, підтвердженим рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі № 922/2593/23. З огляду на те, що зазначене рішення набрало законної сили 26.10.2023, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за ним має здійснюватися з 27.10.2023, а не з дати, визначеної позивачем у розрахунку.
Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних з урахуванням правильного початкового періоду їх нарахування по зобов`язанню у справі №922/2593/23, дійшов висновку, що задоволенню підлягають такі суми: 1130,59 грн- інфляційні втрати та 231,05 грн - 3 % річних; 39018,74 грн - інфляційні втрати та 7973,95 грн - 3 % річних; 21117,84 грн - інфляційні втрати та 4315,68 грн - 3% річних; 1251,72 грн - інфляційні втрати та 255,81 грн - 3 % річних; 7348,85 грн - інфляційні втрати та 1501,83 грн - 3 % річних; 30324,08 грн - інфляційні втрати та 6197,09 грн - 3 % річних; 15111,18 грн - інфляційні втрати та 3249,54 грн - 3 %- річних.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають частковому задоволенню.
В частині стягнення 141,22 грн інфляційних та 25,80 грн 3% річних по зобов`язанню у справі № 922/2593/23, суд відмовляє, у зв`язку з неправильним визначенням позивачем початкового періоду нарахування.
Щодо доводів Відповідача про скрутний майновий стан та пошкодження майна.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається на складний фінансовий та майновий стан, який, на його думку, зумовлений, зокрема, приєднанням АТ «Завод «Електроважмаш» та переходом до нього відповідної заборгованості, необхідністю фінансування статутної діяльності, відновлення пошкодженого внаслідок обстрілів майна, а також наявністю зобов`язань перед банківськими установами.
Зокрема, Відповідач зазначає, що заборгованість, яка виникла внаслідок приєднання АТ «Завод «Електроважмаш», є наслідком рішення держави щодо приєднання до прибуткового АТ «Турбоатом» збиткового підприємства. При цьому Відповідач посилається на те, що Позивач як акціонер АТ «Турбоатом» під час прийняття відповідного рішення голосував проти такого приєднання.
Надаючи оцінку наведеним доводам, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Отже, сам по собі майновий стан боржника, наявність у нього інших грошових зобов`язань, виникнення додаткового боргового навантаження у зв`язку з реорганізацією чи приєднанням іншого підприємства не є обставинами, які відповідно до статті 625 ЦК України звільняють боржника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Так само посилання Відповідача на пошкодження майна внаслідок обстрілів, необхідність понесення витрат на його відновлення та забезпечення діяльності підприємства як стратегічного і критично важливого для економіки та безпеки держави не припиняють та не змінюють його обов`язку щодо належного виконання грошового зобов`язання перед Позивачем.
Суд враховує, що пошкодження майна та необхідність несення витрат, пов`язаних із відновленням виробничих потужностей і забезпеченням господарської діяльності в умовах воєнного стану, можуть мати істотний вплив на фінансовий стан суб`єкта господарювання. Водночас такі обставини не є підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, якщо інше прямо не встановлено законом.
При цьому нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, спрямованим на компенсацію втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та компенсацію за неналежне виконання боржником грошового зобов`язання. Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.07.2025 у справі № 910/4747/24 та від 20.05.2025 у справі № 916/2098/24.
Аналогічний підхід щодо застосування статті 625 ЦК України в умовах воєнного стану викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, у якій суди виходили з відсутності правових підстав для звільнення боржника від сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних лише у зв`язку із запровадженням воєнного стану.
Таким чином, наведені Відповідачем обставини щодо його фінансового та майнового стану, виникнення додаткового боргового навантаження внаслідок приєднання АТ «Завод «Електроважмаш», пошкодження майна внаслідок обстрілів, необхідності його відновлення, забезпечення статутної діяльності підприємства та наявності інших зобов`язань не є юридично значущими обставинами, які відповідно до статті 625 ЦК України звільняють Відповідача від обов`язку сплатити на користь Позивача інфляційні втрати та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відтак наведені доводи Відповідача суд відхиляє як такі, що не спростовують обов`язку щодо виконання грошового зобов`язання та не впливають на правомірність заявлених Позивачем вимог про стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Щодо стратегічного статусу відповідача та відсутності його вини.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що здійснює виготовлення та постачання турбінного і генераторного обладнання для українських ГЕС, ГАЕС та АЕС, які є об`єктами критичної інфраструктури загальнодержавного значення та входять до структури енергогенеруючих компаній ПрАТ «Укргідроенерго» та АТ «НАЕК «Енергоатом».
Також Відповідач зазначає, що виконує функції підрядника підприємств паливно-енергетичного комплексу України, а відповідні поставки є одним із основних напрямів його господарської діяльності та здійснюються на оплатній основі за рахунок коштів замовників, у тому числі коштів Державного бюджету України.
Наведені обставини судом враховуються, однак не можуть бути підставою для звільнення Відповідача від виконання грошового зобов`язання та відповідальності за його прострочення.
Сам по собі статус підприємства як стратегічного та критично важливого для економіки і безпеки держави, а також здійснення ним соціально значущої діяльності не звільняють його від обов`язку належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.
У цьому контексті суд враховує правові висновки, викладені, зокрема, у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справах № 908/207/24 та № 908/235/24, від 05.02.2026 у справі № 908/367/24, від 04.02.2026 у справах № 908/373/24 та № 908/766/24, від 22.01.2026 у справі № 908/3823/23, відповідно до яких посилання боржника на виконання соціально значущих функцій та його статус як державного підприємства саме по собі не є підставою для невиконання договірних зобов`язань.
Крім того, посилання Відповідача на необхідність спрямування наявних у нього коштів на придбання сировини, матеріалів, забезпечення виплати заробітної плати працівникам та здійснення інших витрат, пов`язаних із забезпеченням господарської діяльності, не змінює встановленого законом порядку виконання грошових зобов`язань.
Суд також враховує доводи Відповідача щодо наявності значного обсягу кредиторської заборгованості, яка, за його твердженням, станом на час розгляду справи становить 2193279 тис. грн, у тому числі заборгованості перед постачальниками, за комунальні послуги, за кредитами та нарахованими відсотками, а також за поворотною фінансовою допомогою.
Водночас наявність у Відповідача інших кредиторів та значного обсягу кредиторської заборгованості не припиняє його грошового зобов`язання перед Позивачем та не є передбаченою законом підставою для звільнення від відповідальності за його прострочення.
Посилання Відповідача на можливість виникнення у майбутньому питання щодо його неплатоспроможності також не впливає на вирішення спору, оскільки такі обставини мають характер припущень щодо можливого майбутнього розвитку подій та не спростовують існування на момент розгляду справи порушеного грошового зобов`язання.
При цьому саме по собі ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості не ставить виконання Відповідачем його стратегічних функцій у залежність від такого рішення та не звільняє його від обов`язку виконувати інші покладені на нього законом чи договором обов`язки.
Отже, наведені Відповідачем обставини щодо його стратегічного статусу, характеру здійснюваної діяльності, необхідності забезпечення виробництва, закупівлі сировини та матеріалів, виплати заробітної плати, виконання інших зобов`язань та наявності значної кредиторської заборгованості не є правовими підставами для відмови у стягненні інфляційних втрат та трьох відсотків річних, передбачених статтею 625 ЦК України.
Відповідач також посилається на відсутність його вини у порушенні грошового зобов`язання та зазначає про необхідність застосування положень статті 614 ЦК України.
Однак такі доводи не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України наслідками прострочення виконання грошового зобов`язання є обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати та три відсотки річних, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є збитками, відшкодування яких передбачено статтями 611 та 623 цього Кодексу, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, спрямованим на компенсацію втрат від знецінення грошових коштів та компенсацію за користування боржником коштами, які належать кредиторові.
З огляду на особливу правову природу зазначених нарахувань їх застосування не ставиться у залежність від наявності вини боржника у порушенні грошового зобов`язання. Відтак для вирішення питання про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних встановлення вини Відповідача як умови цивільно-правової відповідальності не вимагається.
Крім того, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не припиняє відповідного грошового зобов`язання до моменту його фактичного виконання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснюється незалежно від вини боржника, а також незалежно від того, чи здійснюється примусове виконання судового рішення про стягнення відповідної заборгованості.
Отже посилання Відповідача на відсутність його вини у порушенні грошового зобов`язання не спростовує правових підстав для стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, передбачених статтею 625 ЦК України, а тому суд відхиляє відповідні доводи Відповідача.
Стосовно доводів відповідача щодо звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання у зв`язку з форс-мажорними обставинами.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання у зв`язку з форс-мажорними обставинами, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Листом від 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з тим, суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21.
Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для невиконання боржником зобов`язання та звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив форс-мажорних обставин на можливість виконання ним зобов`язання, тобто наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами форс-мажорними обставинами та неможливістю належного виконання зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов`язання з виплати дивідендів в наслідок непереборної сили, а тому суд відхиляє посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин.
Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів ст. 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Інфляція це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи можливість зменшення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила таке:
«Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання.
Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат».
Відтак, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, нараховані у цій справі 3 % річних та інфляційних втрат не можуть бути зменшенні за рішенням суду, отже, доводи відповідача про протилежне є необґрунтованими, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, але, з урахуванням відмови в стягненні 141,22 грн інфляційних та 25,80 грн 3% річних, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2659,20 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (адреса: 61037, м.Харків, проспект Героїв Харкова, 199; код ЄДРПОУ 05762269) на користь Приватного акціонерного товариства "КІНТО" (адреса: 04070, м.Київ, вул. Петра Сагайдачного 25-Б; код ЄДРПОУ 16461855) за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо виплати дивідендів за 2018 рік на підставі рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ", оформленого протоколом №24 від 17.04.2019 року та статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", строк виплати яких настав 17 жовтня 2019 року:
- 1130,59 грн інфляційних втрат та 231,05 грн 3% річних - на рахунок НОМЕР_1 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658 Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал» (ідентифікаційний код в ЄДРЮОФОПГФ 32980900);
- 39018,74 грн інфляційних втрат та 7973,95 грн 3% річних - на рахунок НОМЕР_2 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658 Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» (ідентифікаційний код в ЄДРЮОФОПГФ - 33151991);
- 21117,84 грн інфляційних втрат та 4315,68 грн 3% річних - на рахунок НОМЕР_3 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Класичний»;
- 1251,72 грн інфляційних втрат та 255,81 грн 3% річних - на рахунок НОМЕР_4 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Казначейський»;
- 7348,85 грн інфляційних втрат та 1501,83 грн 3% річних - на рахунок НОМЕР_5 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «КІНТО-Еквіті»;
- 30324,08 грн інфляційних втрат та 6197,09 грн 3% річних - на рахунок НОМЕР_6 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Індекс Української Біржі»;
- 15111,18 грн інфляційних втрат та 3249,54 грн 3% річних - на рахунок НОМЕР_7 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658 Приватного акціонерного товариства «КІНТО» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25-Б, ідентифікаційний код в ЄДРЮОФОПГФ 16461855),
крім того 2659,20 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "01" жовтня 2026 р.
Суддя К.В. Аріт