ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83
e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" вересня 2026 р. Справа № 924/832/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Фізичної особи-підприємця Лаврентієва Сергія Миколайовича, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області
про стягнення 10 634,40 грн. штрафних санкцій,
представники сторін:
позивача: Ковальов В.В. (в режимі ВКЗ);
відповідача: не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 10 634,40 грн. штрафних санкцій у зв`язку з відмовою від поставки товару за договором №218 про закупівлю товарів від 25.05.2026.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2026 року прийнято позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Фізичної особи-підприємця Лаврентієва Сергія Миколайовича, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 10 634,40 грн. штрафних санкцій, до розгляду, призначено засідання суду на 02.09.2026 року.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2026. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2026 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до долучено відзив до матеріалів справи.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.
Відповідач не з`явився на судовий розгляд справи, у заяві від 01.09.2026 просить здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.
У відзиві на позов не визнає заявлені позовні вимоги. Зауважує, що у відповідача відсутня вина у порушенні зобов`язання, позаяк 25 травня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.04.2026 у справі № 127/14730/26 співробітниками правоохоронних органів в місці зберігання товару, який мав бути поставлений по договору, було проведено обшук, в ході якого вилучено відповідний товар, що підтверджується Додатком до протоколу обшуку від 25.05.2026.
Наголошує, що відповідач не міг передбачити чи запобігти вилученню товару правоохоронними органами. При цьому, дії Відповідача були добросовісними: одразу після обшуку, 28 травня 2026 року, Відповідач надіслав Позивачу лист-повідомлення (вих. № 4 від 28.05.2026), в якому детально описав ситуацію та додав копії документів, що підтверджують об`єктивну неможливість виконання зобов`язання.
З посиланням на п. 5.3. договору зазначає, що рішення органів влади, які унеможливлюють виконання зобов`язань, є форс-мажорними обставинами.
Просить врахувати, що відповідач не заявляв про безпідставну відмову від виконання умов Договору та у листі № 4 від 28.05.2026 повідомив саме про об`єктивну неможливість виконання (припинення зобов`язання неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, відповідно до ст. 607 ЦК України) та пропонував розірвати договір за згодою сторін.
Також відповідачем заявлено клопотання про максимальне зменшення розміру штрафних санкцій (на 99%) на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, яке обґрунтовує відсутністю збитків у Позивача, позаяк за умовами Договору (п. 2.9) попередня оплата не передбачалася, розрахунки здійснюються за фактично поставлений Товар, державні кошти не були перераховані Відповідачу, жодної майнової шкоди військова частина не понесла; добросовісність Відповідача, оскільки про виникнення перешкод було повідомлено негайно (через 3 дні після обшуку і до спливу строку поставки); стягнення заявленої суми штрафу за відсутності вини підприємця та будь-яких збитків у держави набуває характеру каральної санкції, що суперечить принципам справедливості та розумності.
Позивач у відповіді на відзив наголошує, що відповідач під час укладання Договору мав повне усвідомлення, що у разі настання форс-мажорних обставин вони мають бути підтверджені сертифікатом (довідкою) Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, з чого вважає безпідставним посилання на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області.
Окрім того, позивач, отримавши лист-повідомлення вих.№4 від 28 травня 2026 року від Відповідача, прийняв до уваги обставини, які виникли у Відповідача та запропонував йому надати доказ настання форс-мажорних обставин у вигляді сертифікату ТПП України, надання якого Сторони погодили між собою, уклавши Договір №218 від 25 травня 2026 року. Натомість, Відповідач такого доказу не надав, отже останній неналежно виконав взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок цього порушив їх.
Заперечує також з приводу зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просить врахувати, що навіть некоректне цитування судових рішень не скасовує і не змінює головного факту: товар був вилучений правоохоронними органами України, що об`єктивно унеможливило його поставку в строк.
Повторно акцентує увагу на тому, що стягнення повної суми штрафних санкцій в умовах відсутності вини підприємця (на рівні фактичних подій) та повної відсутності збитків у держави не відповідає принципам розумності та справедливості цивільного законодавства.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
25.05.2026 між Фізичною особою-підприємцем Лаврентієвим Сергієм Анатолійовичем (продавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) укладено договір №218 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір), за умовами якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю комп`ютерну техніку, а саме Ноутбук ASUS TUF, зазначений у Специфікації (додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного договору.
У п. 1.5. договору Продавець гарантує, що Товар, який буде поставлятися Покупцю на дату поставки належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.
Гранична дата поставки Товару - 31 травня 2026 року (п.2.2.2 договору).
За змістом п. 3.1. договору загальна сума Договору (надалі - ціна Договору) становить: 531 720,00 грн. (п`ятсот тридцять одна тисяча сімсот двадцять гривень 00 копійок) без ПДВ. Ціна Договору та ціна за одиницю Товару зазначаються в Специфікації (додаток №1 до Договору) та включають у себе вартість тари та упаковки Товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються Продавцем, вартість доставки Товару до місця поставки, страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати Продавця, пов`язані з виконанням цього Договору.
У п. 4.4. договору погоджено, що у разі письмового звернення Продавця Покупцю щодо неможливості виконання/відмови від поставки частини та/або всієї партії Товару за Договором, Продавець сплачує штраф у розмірі 2 (двох) відсотків від вартості Товару, від поставки якого відмовився Продавець.
У розділі 5 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за цим Договором, якщо вони трапились внаслідок дій непереборної сили (форс-мажорних обставин) або випадку, що безпосередньо вплинули на його виконання. Під форс-мажорними обставинами розуміються зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували на час підписання цього Договору, виникли поза волею Сторін, настанню та дії яких вони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів, застосування яких, у конкретній ситуації, справедливо вимагати та чекати від Сторони, що підпала під дію форс-мажорних обставин. Форс-мажорними обставинами визнаються такі обставини: аварії, катастрофи, пожежі, стихійне лихо, епідемії, епізоотії, повені, землетруси, військовий конфлікт, повстання, рішення органів влади, які унеможливлюють виконання зобов`язань за цим Договором, та інші подібні обставини.
Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за цим Договором, якщо, доведуть що воно було викликане перешкодою поза їх контролем, якому навіть уважна Сторона не могла б запобігти, і виникло після укладання цього Договору (випадок).
Сторона, що потрапила під дію форс-мажорних обставин або випадку і виявилась, внаслідок цього, нездатною виконувати обов`язки за цим Договором, повинна терміново не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з моменту їх настання, або з дня, коли Стороні стало відомо про настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу Сторону з додаванням документів, які підтверджують настання таких обставин.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат (довідка), який видається Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідно до п. 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 01 грудня 2026 року, але у всякому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов Договору, окрім випадків передбачених пунктом 7.14 Договору.
У додатку №1 до договору погоджено специфікацію товару.
У додатковій угоді від 25.05.2026 внесено зміни до специфікації товару та п. 1.1. договору.
Ухвалою Вінницького міського суду у Вінницькій області від 30.04.2026 клопотання старшого детектива Територіального управління БЕБ у Вінницькій області задоволено. Надано старшому детективу Територіального управління БЕБ у Вінницькій області дозвіл на проведення обшуку у нежитлових приміщеннях, підшукання знаряддя кримінального правопорушення та вилучення комп`ютерної техніки (ноутбуків, системних блоків, планшетів, комплектуючих), у тому числі з позначеннями Lenovo, HP, Acer, як нової, так і такої, що була у використанні.
У додатку до протоколу обшуку від 25.05.2026 вміщено опис речей і документів, які належать Лаврентієву Сергію Миколайовичу та були вилучені в ході проведення обшуку, в тому числі, ноутбуки торгової марки Lenovo, HP, Asus, Acer.
Відповідач звернувся до позивача із листом від 28.05.2026, у якому повідомив, що партія товару для поставки була підготовлена до відвантаження Замовнику у встановлені Договором строки. Однак, 25.05.2026 року за адресою зберігання товару співробітниками правоохоронних та контролюючих органів за ухвалою суду було вилучено товар та документи. Відтак, на підставі Ухвали слідчого судді від 30.04.2026 у справі № 42024022240000076 підготовлений для передачі Замовнику товар було вилучено, що підтверджується Протоколом обшуку вилучення від 25.05.2026 року. Зазначені обставини виникли поза волею Постачальника, не могли бути ним передбачені або відвернені, та наразі роблять фактично і юридично неможливим виконання зобов`язань за Договором у встановлені строки.
З викладеного відповідач у листі просить розірвати Договір про закупівлю за згодою сторін.
У відповідь Військова частина запропонувала невідкладно звернутись до ТПП України для посвідчення факту непереборної обставини та надати відповідний сертифікат.
У листі від 24.06.2026, адресованому відповідачу, позивач просить ФОП Лаврентієва С.М. сплатити 10 634,40 грн. штрафу на підставі п. 4.4. договору.
Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.
Позиція суду.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
У ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
При цьому умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
У п.2.2.2. договору сторони погодили, що строк поставки продукції - 31.05.2026.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, порушення зобов`язання, може полягати, зокрема, у невиконанні зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.
З матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами, що товар за договором відповідачем поставлений не був та ФОП Лаврентієв С.М. у листі від 28.05.2026 повідомив позивача про неможливість поставки по причині вилучення товару правоохоронними органами, у зв`язку з чим запропонував розірвати договір.
З огляду на відмову відповідача від поставки товару, позивачем нараховано 10 634,40 грн. штрафу на підставі п. 4.4. договору, у якому передбачено, що у разі письмового звернення Продавця Покупцю щодо неможливості виконання/відмови від поставки частини та/або всієї партії Товару за Договором, Продавець сплачує штраф у розмірі 2 (двох) відсотків від вартості Товару, від поставки якого відмовився Продавець.
Відповідач заперечує проти застосування до нього штрафних санкцій, позаяк вважає, що дії органів влади, які полягали у вилученні товару, поставка якого була предметом договору, є форс-мажорною обставиною.
Проте, суд не погоджується із відповідними доводами відповідача з врахуванням наступного.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання).
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17).
Боржник, який допустив невиконання чи неналежне виконання зобов`язання має право доводити, що це відбулося внаслідок дії непереборної сили. Отже, форс-мажор може впливати на виконання одного договору/зобов`язання і не впливати щодо виконання іншого, залежно від сутності зобов`язання, стану боржника.
Висновки про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання містяться у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17,від 30.11.2021 у справі №913/785/17.
На підтвердження виникнення у відповідача форс-мажорних обставин ним надано ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30.04.2026 та опис речей і документів від 25.05.2026 щодо вилучення в ході обшуку, в тому числі, 28 ноутбуків Asus.
В даному контексті суд враховує, що дії правоохоронних органів щодо підприємця, який веде господарську діяльність у публічній сфері, не може вважатися обставиною, яка є непередбачуваною або надзвичайною в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України. Такі ризики об`єктивно належать до сфери дії самого суб`єкта господарювання, і з урахуванням звичайного обігу є частиною його підприємницької діяльності.
Відтак, порушення відповідачем умов договору поставки було безпосередньо зумовлене особливостями здійснення ним власної господарської діяльності, що, своєю чергою, виключає наявність об`єктивних підстав для звільнення від відповідальності відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України. Схожа позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №913/333/24.
Окрім того, як зазначалося вище, відповідачем повинен бути доведений сам факт неможливості виконання ним зобов`язання внаслідок дії форс-мажорних обставин. Проте, ФОП Лаврентієвим С.М. жодним чином не обґрунтовано, як саме вилучення ноутбуків унеможливило належне виконання зобов`язань перед позивачем, зокрема, шляхом закупівлі інших ноутбуків та їх поставки позивачу.
Додатково суд враховує погодження сторонами у договорі, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є саме сертифікат (довідка), який видається Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами.
На вказаному також наголосив позивач у листі від 07.06.2026. Проте, всупереч умовам договору відповідний сертифікат відповідачем не отримано та не надано.
З викладеного суд доходить висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які звільняють його від відповідальності за відмову від поставки товару, з чого слідує, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 10 634,4 грн. з розрахунку: 2% від 531 720,00 грн.
Відповідач просить зменшити розмір неустойки на 99%, наголошуючи на відсутності збитків у Позивача, добросовісності Відповідача та каральному характері санкції, що суперечить принципам справедливості та розумності.
Так, згідно з ч.3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Оцінюючи можливість зменшення суми штрафу, суд враховує, що, укладаючи договір, відповідач у п. 1.5. договору гарантував, що Товар, який буде поставлятися Покупцю на дату поставки належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.
До того ж, відповідач усвідомлював, що договір укладено з військовою частиною, тобто, товар необхідний для функціонування військових формувань в умовах воєнного стану, забезпечення оборони України, відтак мав вжити заходів задля його своєчасної поставки.
З приводу доводів відповідача про непонесення позивачем збитків, суд зауважує, що на позивача не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання Відповідачем своїх зобов`язань, тобто при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (схожа позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19).
За таких обставин, враховуючи, в тому числі, незначний розмір штрафу, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру неустойки.
Таким чином, позов у справі №924/832/26 суд задовольняє в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лаврентієва Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) 10 634,40 грн. (десять тисяч шістсот тридцять чотири грн. 40 коп.) штрафу, 3 328, 00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01.10.2026
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, сторонам в ел. кабінет