РІШЕННЯ
Іменем України
01 жовтня 2026 року м. Чернігів справа № 927/587/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву
за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури (16600 м. Ніжин, вул.Овдіївська,2; код [номер приховано]) в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області (код 32009931) 16600 м. Ніжин, вул. Прощенка Станіслава,20
до Приватного підприємства "РЕМДОР-БУД" (код 34464368) 17500, м. Прилуки, вул. Сагайдачного гетьмана,126В
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 33 976,19 грн пені
ВСТАНОВИВ:
25 червня 2026 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 24.06.2026 № 54-72-4181ВИХ-26 першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області до Приватного підприємства "РЕМДОР-БУД" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 33 976,19 грн пені, якою прокурор просить:
визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 29.10.2025 до Договору № 115 від 07.05.2025, укладену між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області та Приватним підприємством "РЕМДОР-БУД";
визнати Додаткову угоду № 4 від 20.11.2025 до Договору № 115 від 07.05.2025, укладену між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області та Приватним підприємством "РЕМДОР-БУД" недійсною в частині продовження надання послуг згідно Договору №115 від 07.05.2025;
стягнути з Приватного підприємства "РЕМДОР-БУД" на користь Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області пеню в сумі 33 976,19 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що, на його думку, спірні додаткові угоди укладені з порушенням п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак наявні підстави для визнання їх недійсними в порядку ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2026 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановити процесуальні строки: для подання прокурором та позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвала суду від 29.06.2026 була направлена прокурору, позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 29.06.2026 19:26, 19:30.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 29.06.2026 є такою, що отримана адресатами 30.06.2026.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів за предметом закупівлі: Послуги з поточного ремонту внутріквартальних доріг житлових мікрорайонів м. Ніжина (45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), очікуваною вартістю 9 853 257,00 грн (ідентифікатор закупівлі UА-2025- 04-15-011152-а).
Згідно протоколу затвердження річного плану закупівель UА-Р-2025-04-15- 011128-а джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.
Відповідно до оприлюдненого звіту про результати проведення процедури закупівлі UА-2025-04-15-011152-а, переможцем тендеру обрано Приватне підприємство «РЕМДОР-БУД» (код ЄДРПОУ 34464368), з яким 07.05.2025 укладено Договір №115 (далі - Договір).
У пункті 1.1. Договору визначено, що Виконавець зобов`язується надати Замовнику та виконати Послуги з поточного ремонту внутріквартальних доріг житлових мікрорайонів міста Ніжина (45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) (далі - Послуги), а Замовник - прийняти та оплатити Послуги в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно п. 2.1. Ціна Договору становить: 9 736 842,20 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 1 622 807,03 грн і визначається із розрахунку ціни послуг у Додатку № 2 до цього Договору «Договірна ціна», який є невід`ємною частиною Договору.
При цьому, згідно п. 2.2. Ціна даного Договору включає в себе сплату податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, усіх інших витрат Виконавця.
Відповідно до п. 3.1. Договору строк надання послуг - до 31.08.2025.
Місце, де повинні бути надані послуги: м. Ніжин, вул. Прилуцька, вул. Овдіївська, вул. Шевченка, вул. Покровська, вул. Прощенка Станіслава, вул. Б.Хмельницького, вул. Мацієвського Олександра, вул. Космонавтів.
Згідно п. 3.2. Договору здача-приймання наданих послуг після їх закінчення оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг. Акт підписується уповноваженими представниками Замовника і Виконавця, складається в двох примірниках, по одному примірнику для Замовника та Виконавця.
У пп. 6.3.1. п. 6.3 Договору визначено, що Виконавець зобов`язаний надавати послуги в повному обсязі, на умовах та у строки, встановлені даним Договором.
Відповідно до п. 7.3. Договору за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Послуг з урахуванням ПДВ, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості з урахуванням.
У пункті 8.2. Договору визначено, що умови Договору не повинні відрізнятися від змісту пропозиції. Істотними умовами договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору. Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження вйаслідок зміни системи оподаткування; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу на перед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону; зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об`єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації"" (Офіційний вісник України, 2023 p., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.
Сторона, що ініціює внесення змін у Договір, надає іншій Стороні підтверджуючі документи, що обґрунтовують настання випадків, зазначених у цьому пункті. Такими документами можуть бути: довідки/листи уповноважених органів, лист за підписом уповноваженої особи Сторони, посиланням на офіційні джерела інформації державних органів, тощо.
Згідно п. 12.1. даний Договір набирає чинності з дати його укладення Сторонами та діє до 31 грудня 2025 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання Сторонами. Датою укладення Договору є дата його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності).
У подальшому, між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 29.08.2025, якою внесено зміни до п. 3.1. Договору - продовжено строк надання послуги до 30.09.2025 та затверджено Додаток №3 до Договору «Календарний графік надання послуг» (в новій редакції).
Також, укладено Додаткову угоду №2 від 30.09.2025, якою внесено зміни до п. 3.1. Договору - продовжено строк надання послуги до 31.10.2025 та змінено місце, де повинні бути надані послуги: м. Ніжин, вул. Прилуцька, вул. Овдіївська, вул. Шевченка, вул. Покровська, вул. Прощенка Станіслава, вул. Б. Хмельницького, вул. Мацієвського Олександра, вул. Космонавтів, вул. Незалежності, вул. Синяківська, та, у зв`язку із зміною надання послуг додаток №1 (технічне завдання) та додаток №3 (календарний графік надання послуг) викладено у новій редакції.
Крім того, укладено Додаткову угоду №3 від 29.10.2025, якою внесено зміни до п. 3.1 Договору - продовжено строк надання послуг до 20.11.2025 та затверджено Додаток №3 до Договору «Календарний графік надання послуг» (в новій редакції).
Також, укладено Додаткову угоду №4 від 20.11.2025, якою внесено зміни до п. 2.1. Договору - зменшено ціну договору до 8 112 209,46 грн та затверджено у новій редакції додатки №1 «Технічне завдання», №2 «Договірна ціна», №3 «Календарний графік надання послуг» та №4 «Інформація про ціни на матеріальні ресурси» до Договору.
На виконання умов Договору ПП «РЕМДОР-БУД» надано відповідні послуги, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних послуг: Акт № 1 від 03.07.2025 на суму 3 308 625,00 грн з ПДВ; Акт № 2 від 22.08.2025 на суму 2 495 525,35 грн з ПДВ; Акт № 3 від 24.09.2025 на суму 1 934 092,66 грн з ПДВ; Акт № 4 від 17.11.2025 на суму 373 966,45 грн з ПДВ.
Відповідач оплатив надані послуги згідно платіжних інструкцій: №388 від 14.07.2025 на суму 3308625,00 грн, №502 від 22.08.2025 на суму 2495525,35 грн, №575 від 24.09.2025 на суму 1934092,66 грн, №704 від 20.11.2025 на суму 373966,45 грн.
Прокурор у поданій позовній заяві вказує що, Додаткова угода №3 від 29.10.2025 до Договору №115 від 07.05.2025 укладена сторонами з очевидним порушенням п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», внаслідок чого підлягає визнанню недійсною в судовому порядку на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Крім того, укладено Додаткову угоду №4 від 20.11.2025, якою внесено зміни до п. 2.1. Договору - зменшено ціну договору до 8 112 209,46 грн та затверджено у новій редакції додатки №1 «Технічне завдання», №2 «Договірна ціна», №3 «Календарний графік надання послуг» та №4 «Інформація про ціни на матеріальні ресурси» до Договору, тим самим припинено зобов`язання, у зв`язку із виконанням визначеного обсягу послуг. Разом з тим, Додаток №3 «Календарний графік надання послуг», у редакції Додаткової угоди №4 від 20.11.2025, передбачає продовження періоду надання послуг - листопад 2025 року, проте зменшує вартість та обсяг робіт, які мають виконуватися протягом листопада 2025 року, у порівнянні із Додатком №3 «Календарний графік надання послуг», у редакції Додаткової угоди №3 від 29.10.2025. Вищевикладене свідчить про те, що зазначена додаткова угода є похідною від попередньої та ґрунтується на умовах, змінених із порушенням вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Укладення Додаткової угоди №4 від 20.11.2025 фактично спрямоване на подальше виконання умов Договору на підставі неправомірно продовженого строку надання послуг, а тому її правомірність безпосередньо залежить від законності Додаткової угоди №3 від 29.10.2025. Водночас, оскільки остання суперечить імперативним приписам закону, Додаткова угода №4 від 20.11.2025 також не може вважатися такою, що відповідає вимогам законодавства, та підлягає визнанню недійсною як похідний правочин.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Положення п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
У даній справі прокурор звертається до господарського суду в інтересах Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області.
Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, організаційна-правова форма Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області - орган місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Положення ч. ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначають, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. (ч. ч. 1 та 3 ст. 16 цього Закону).
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1.1. Положення Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради є юридичною особою, яке здійснює повноваження з питань житлово-комунального господарства та будівництва з правом ведення поточних бюджетних, позабюджетних та спеціальних рахунків в органі Державного казначейства України відповідно до затверджених Ніжинською міською радою Чернігівської області та виконавчим комітетом Ніжинської міської ради Чернігівської області цільових призначень розрахунків.
Згідно пункту 1.3. Управління є розпорядником бюджетних коштів.
Серед функцій Управління, визначених Положенням визначено: здійснює організацію робіт та контроль за утриманням та ремонтом (поточним та капітальним) шляхового покриття, обладнання та мостів, будівництвом шляхової мережі території Ніжинської територіальної громади (п.2.21); виступає замовником проектно- кошторисної документації та робіт по будівництву, реконструкції об`єктів комунальної власності та благоустрою (п.2.28); здійснює контроль за об`ємами та якістю виконаних робіт на шляховій, транспортній та пішохідній мережі населених пунктів громади (п.2.72); веде роботи з забезпечення дотримання бюджетного законодавства при взятті бюджетних зобов`язань, своєчасного подання на реєстрацію таких зобов`язань, здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань (п. 2.107); здійснює поточний контроль за дотриманням бюджетного законодавства при взятті бюджетних зобов`язань, їх реєстрації в органах Державної казначейської служби та здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань, правильністю зарахувань та використання власних надходжень управління (п. 2.111); забезпечує дотримання порядку проведення розрахунків за товари, роботи та послуги, що закуповуються за бюджетні кошти (п. 2.116).
Відповідно до пункту 6.1. Управління є бюджетною установою і фінансується за рахунок коштів бюджету громади.
Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
З наведеного слідує, що потреби територіальної громади у певних товарах, роботах та послугах, реалізуються виключно через правовий механізм публічних закупівель.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи місцевого самоврядування.
Оскільки закупівля замовником послуг для забезпечення потреб територіальної громади є публічною закупівлею, тому правильне застосування Закону України «Про публічні закупівлі» входить в поняття «інтерес держави», на захист якого прокурором подано цей позов.
Держава зацікавлена у раціональному, ефективному та результативному використанні бюджетних коштів. Витрачання бюджетних коштів безумовно являє публічний інтерес, оскільки можливість запровадження і реалізації програм розвитку та належного функціонування всіх інституцій в свою чергу, надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов`язання перед її народом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів (отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України, рішенні про місцевий бюджет) та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно з частиною 5 статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).
Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради як орган місцевого самоврядування, який у розумінні ст. 22 БК України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля робіт за договором), що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, та зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.
Однак, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради, укладаючи оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю, які суперечить вимогам п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», саме сприяло порушенню цих інтересів держави, тим самим є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, однак неналежно здійснює їх захист.
Порушення норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв`язку з укладенням всупереч вимог закону додаткових угод, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення за відсутності документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку надання послуг.
Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», прокурор, звертаючись до суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину. Також згідно положення вказаної Постанови позивачами у таких справах можуть бути учасники правочину, а також підприємство, установа організація, права та охоронювані законом інтереси якої порушує цей правочин.
Ніжинською окружною прокуратурою у листі за № 52-72-37ВИХ-26 від 02.01.2026 повідомлено Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради про виявлені порушення при укладенні Додаткових угод №3 від 29.10.2025 та №4 від 20.11.2025 до Договору №115 від 07.05.2025 та, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, надано Управлінню житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради, як уповноваженому органу, строк для вжиття самостійних заходів на захист інтересів держави, а також запитано інформацію про вжиті та/або заплановані заходи щодо стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання Договору №115 від 07.05.2025.
Проте, лист Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради за №01-14/69 від 30.01.2026 не містив інформацію про вжиті та/або заплановані заходи щодо стягнення штрафних санкцій.
У зв`язку із зазначеним, листом Ніжинської окружної прокуратури за №52-72-1335ВИХ-26 від 02.03.2026 повторно запитано у Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради інформацію про вжиті та/або заплановані заходи щодо стягнення штрафних за неналежне виконання вказаного договору.
У листі за №01-14/186 від 23.03.2026 Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради обмежилося зазначенням про те, що вичерпну інформацію надано у попередньому листі, та вказало, що Управління обмежене у можливості звернення до суду у зв`язку із неможливістю сплати відповідного судового збору.
Також, у вказаному листі Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради просило Ніжинську окружну прокуратуру звернутися з позовом про стягнення з підрядника штрафних санкцій на його користь.
Вказане свідчить, що Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради, будучи повідомленим про допущені порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод, належних заходів для захисту інтересів держави та для усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі», не вживає.
Отже, вказаний суб`єкт владних повноважень, попри обізнаність про наявність порушень законодавства у сфері публічних закупівель, не вжив жодних заходів реагування з метою захисту державних інтересів, як наслідок, інтереси держави фактично залишились без захисту, що створює ризик толерування порушень у сфері публічних закупівель.
Вказане свідчить про неналежне здійснення Позивачем заходів щодо захисту порушених інтересів держави.
За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі.
У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради до Приватного підприємства "РЕМДОР-БУД" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних санкцій.
Згідно з п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Як встановив суд, 07.05.2025 позивач та відповідач уклали договір №115, за умовами якого відповідач зобов`язався надати позивачу послуги з поточного ремонту внутріквартальних доріг житлових мікрорайонів міста Ніжина (45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) у термін до 31.08.2025.
Водночас, згідно Додаткової угоди №1 від 29.08.2025 строк виконання робіт по договору продовжено до 30.09.2025, згідно Додаткової угоди №2 від 30.09.2025 строк виконання робіт по договору продовжено до 31.10.2025, згідно Додаткової угоди №3 від 29.10.2025 строк виконання робіт по договору продовжено до 20.11.2025.
Прокурор вважає, що при укладенні Додаткової угоди №3 були порушені вимоги п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п.п. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, а саме не надано документального підтвердження обставин, що спричинили продовження строку поставки товару.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
З аналізу положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Аналогічні за змістом положення передбачені у підпункті 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), за приписами яких істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Таким чином, вказані норми передбачають умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов`язань лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21). При цьому вказані норми передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).
Отже, об`єктивні обставини, що спричинили відповідне продовження, мають бути документально підтверджені і вони не обов`язково мають бути обставинами непереборної сили, засвідченими у вигляді сертифіката ТПП України.
Виходячи з аналізу наведених норм, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань є правомірною виключно за вказаних вище умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.12.2024 у справі № 916/4679/23).
У п. 8.1 Договору сторони погодили, що істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Будь-якого обґрунтування підстав для внесення змін до істотних умов Договору Додаткова угода №3 не містить, лише зазначення про те, що сторони домовилися змінити п. 3.1. Договору №115 від 07.05.2025.
При цьому, і будь-якого документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання робіт до 20.11.2025 не надано.
Прокурор додатково звертає увагу на порушення, за яких відбувалося продовження строків дії Договору, які встановлено у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025272180000104 від 25.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України за фактом заволодіння службовими особами Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради бюджетними коштами, вчинене шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, при укладенні та виконанні умов Договору №115 від 07.05.2025.
Допитаний в якості свідка головний спеціаліст відділу будівництва та реформування УЖКГ Авраменко Ю.А. повідомив, що до його посадових обов`язків входить перевірка документів, які в подальшому віддаються до бухгалтерії для здійснення відповідних виплат, зокрема це - акти приймання виконаних робіт тощо, розгляд звернень громадян та організацій, підготовка рішень виконавчого комітету Ніжинської міської ради, замовлення проектно-кошторисної документації та підготовка програм, контроль за виконанням робіт на об`єктах, де замовником робіт є УЖКГ. Договір на проведення зазначених робіт неодноразово було продовжено, так як підрядник не встигав у строки зазначені в первинному договорі виконати всі необхідні роботи. Представники підрядної організації усно повідомляли, що причиною невиконання робіт у строк є відсутність кадрів та матеріалів, зокрема бітуму, що обґрунтовувалось пошкодженням виробництва внаслідок збройної агресії рф. Авраменко Ю.А. безпосередньо доповідав своєму керівництву, а саме Сіренко С.А. про те, що підрядник не встигає у строки зазначені у договорі виконати відповідні роботи. Рішення про продовження строків за вказаним договором приймалось безпосередньо керівництвом Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради.
Суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України "Про публічні закупівлі" протокол розкриття тендерних пропозицій/пропозицій формується та оприлюднюється електронною системою закупівель автоматично в день розкриття тендерних пропозицій/пропозицій.
Оцінка тендерних пропозицій/пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, шляхом застосування електронного аукціону. Дата і час проведення електронного аукціону визначаються електронною системою закупівель автоматично (ч. 1 ст. 29 Закону України "Про публічні закупівлі").
Частиною 10 ст. 29 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що строк розгляду тендерної пропозиції/пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, не повинен перевищувати п`яти робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції. Такий строк може бути аргументовано продовжено замовником до 20 робочих днів. У разі продовження строку замовник оприлюднює повідомлення в електронній системі закупівель протягом одного дня з дня прийняття відповідного рішення.
Розгляд та оцінка тендерних пропозицій здійснюються відповідно до статті 29 Закону (положення частин другої, дванадцятої, шістнадцятої, абзаців другого і третього частини п`ятнадцятої статті 29 Закону не застосовуються) з урахуванням положень пункту 43 цих особливостей (п. 41 Особливостей).
Відповідно до п. 49 Особливостей рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником відповідно до статті 33 Закону та цього пункту.
Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю автоматично формується електронною системою закупівель протягом одного дня з дати оприлюднення замовником рішення про визначення переможця процедури закупівлі в електронній системі закупівель.
З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника до органу оскарження договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через п`ять днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 15 днів з дати прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладення договору може бути продовжений до 60 днів. У разі подання скарги до органу оскарження після оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю перебіг строку для укладення договору про закупівлю зупиняється.
Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
Протягом одного дня з дати ухвалення такого рішення замовник оприлюднює в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
Протокол щодо прийняття рішення уповноваженою особою Управління освіти щодо тендерної пропозиції відповідача датований 30.04.2025.
Отже, вже з цієї дати відповідач мав обґрунтовані очікування на укладення договору, а зважаючи на строки виконання робіт - до 31.08.2025, мав проявити розумну обачність і повинен був здійснити необхідну підготовку до надання послуг.
Таким чином, на дату підписання Договору - 07.05.2025 відповідач повинен був об`єктивно оцінити можливість своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань та усвідомлювати ризики настання негативних наслідків, пов`язаних із порушенням строків виконання робіт, а у разі наявності обставин, що унеможливлювали їх виконання у встановлений строк, повинен був утриматися від укладення договору.
Суд звертає увагу, що обставини, які були відомі сторонам або об`єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили. У такий спосіб відповідні обставини не змінюють істотно баланс прав та обов`язків сторін, а лише відображають ризики, які сторона приймає на себе під час укладення договору.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.
Таким чином, відповідач як суб`єкт господарювання, що здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з позивачем договір про виконання поточного ремонту (укладений за результатами відкритих торгів), усвідомлював, що кінцевою датою виконання робіт є дата, визначена у Договорі, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.
Однак відповідач цього не зробив, а тому всі ризики настання таких негативних наслідків покладаються саме на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оспорювана Додаткова угода №3 укладена за відсутності документального підтвердження реальних об`єктивних обставин, які спричинили продовження строку виконання робіт, що є підставою для визнання цієї додаткової угоди недійсною.
Суд також вбачає підстави для визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 20.11.2025 виходячи з наступного.
Згідно п.5 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку.
Додатковою угодою № 4 від 20.11.2025 сторони зменшили ціну договору до 8 112 209,46 грн та у зв`язку із зміною договірної ціни та об`єму наданих послуг виклали в новій редакції додатки №1,2,3,4 до договору.
Як свідчить Календарний графік надання послуг, який є додатком № 3 до Договору в редакції додаткової угоди №4, обсяг наданих послуг був скорочений.
Тобто, сторони зменшивши ціну договору, зменшили і обсяг наданих послуг, що суперечить нормам законодавства про публічні закупівлі.
Принцип «суд знає закони» (jura novit curia) означає, що суд зобов`язаний самостійно шукати та застосовувати правильні норми права до справи, навіть якщо сторони на них не посилалися.
Враховуючи порушення відповідачем строку виконання робіт, прокурор нарахував та заявив до стягнення 33 976,19 грн пені згідно п.7.3 договору за період з 01.11.2025 по 17.11.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З наведених вище положень статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
У п. 7.3 Договору сторони встановили, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Послуг з урахуванням ПДВ, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Оскільки Додаткові угоди №3 та №4 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем і відповідачем щодо строку виконання робіт мали регулюватися п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди №2), відповідно до якого кінцевим терміном надання послуг є 31.10.2025, а щодо ціни договору - п.2.1, згідно якого ціна становить 9 736 842,20 грн
Отже, відповідач був зобов`язаний виконати роботи до 31.10.2025 вартістю 9736842,20 грн, проте взяті на себе зобов`язання в зазначений термін не виконав.
Так, відповідачем виконані роботи за Договором № 115 від 07.05.2025 на суму 8112209,46 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 03.07.2025 на суму 3 308 625,00 грн, № 2 від 22.08.2025 на суму 2 495 525,35 грн, № 3 від 24.09.2025 на суму 1 934 092,66 грн, № 4 від 17.11.2025 на суму 373 966,45 грн.
Таким чином, станом на 01.11.2025 за Договором не виконано робіт на суму 1998599,19 грн (9736842,20 грн - 3308625,00грн - 2495525,35 грн - 1934092,66 грн).
З 01.11.2025 по 17.11.2025 строк виконання зобов`язання прострочено на 17 днів.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення, дійшов висновку про правильне її нарахування, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13,74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За висновком суду, прокурором на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, доведено наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких, зокрема належить, судовий збір.
За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 7987,20 грн судового збору.
Ухвалюючи дане рішення, судом враховано факт перебування судді Сидоренка А.С. у період з 10.08.2026 по 04.09.2026 включно у щорічній відпустці.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
Позов першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області до Приватного підприємства "РЕМДОР-БУД" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 33 976,19 грн пені задовольнити повністю.
Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 29.10.2025 до Договору №115 від 07.05.2025, укладену між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 32009931) та Приватним підприємством «РЕМДОР-БУД» (код ЄДРПОУ 34464368).
Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 20.11.2025 до Договору №115 від 07.05.2025, укладену між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 32009931) та Приватним підприємством «РЕМДОР-БУД» (код ЄДРПОУ 34464368) в частині продовження строку надання послуг.
Стягнути з Приватного підприємства "РЕМДОР-БУД" (код 34464368, 17500, м. Прилуки, вул. Сагайдачного гетьмана,126В) на користь Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 32009931, 16600 м. Ніжин, вул. Прощенка Станіслава,20, р/р UА028201720344290004000036490; отримувач: ДКСУ в м. Київ МФО 820172) 33 976,19 грн пені.
Стягнути з Приватного підприємства "РЕМДОР-БУД" (код 34464368, 17500, м. Прилуки, вул. Сагайдачного гетьмана,126В) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 7 987,20 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано 01.10.2026.
Суддя А.С.Сидоренко