ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/3250/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючої), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Григорової Д.С.,
представників учасників справи:
позивача - Махнової О.В., адвоката (ордер від 14.09.2026),
відповідача - Гончарука М.П., адвоката (ордер від 31.08.2026),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 (головуюча - суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.)
у справі за позовом ТОВ «Техноторг»
до ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа»
про стягнення 3 204 499,28 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ «Техноторг» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа» про стягнення 2 767 600 грн суми попередньої оплати, на яку товар не був поставлений, 346 076,52 грн нарахованих інфляційних втрат та 90 822,76 грн - 3% річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа» зобов`язання за договором постачання від 10.01.2022 № 4Д в частині поставки товару - техніки сільськогосподарського призначення.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд Запорізької області рішенням від 23.05.2024 у справі № 908/3250/23 (суддя Азізбекян Т.А.) у задоволенні позовних вимог відмовив.
2.2. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 15.07.2026 рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову: стягнув з відповідача на користь позивача 2 767 600 грн заборгованості (суми попередньої оплати, на яку товар не був поставлений), 33 211,20 грн судового збору; у задоволенні позову в іншій частині відмовив, здійснивши новий розподіл судових витрат.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа» 31.08.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 зі справи скасувати в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат, у скасованій частині справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа» у касаційній скарзі з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням пункту 3 частини першої статті 310 ГПК України та приписів частини третьої статті 310 ГПК України, зазначає таке.
4.2. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права (частину другу статті 693 Цивільного кодексу України, статті 538, 612, 613 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) без урахування висновків щодо застосування цих норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 18.08.2023 у справі № 927/211/22.
4.3. За доводами скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 693 ЦК України у сукупності зі статтями 538, 613 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме, в умовах поставки на базисі FCA «INCOTERMS-2010», коли передання товару обумовлене виконанням покупцем зустрічних обов`язків.
4.4. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (зокрема, лист покупця від 03.03.2022) та не встановив обставини, що мають значення для справи, чим порушив приписи статей 86, 236, 269 ГПК України.
4.5. Також скаржник зазначає про те, що судове рішення (постанова) апеляційного господарського суду не підписане усіма суддями (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 3 частини першої статті 310 ГПК України).
4.6. Крім того, скаржник у касаційній скарзі також навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які останній поніс і які очікує понести, у зв`язку з касаційним розглядом справи, а саме, витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. ТОВ «Техноторг» у відзиві на касаційну скаргу заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи, зокрема, про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови в частині, яка оскаржується відповідачем, а також просить Суд відмовити скаржнику у стягненні з ТОВ «Техноторг» витрат на професійну правничу допомогу.
5.2. Від ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа» до Суду надійшли додаткові пояснення у справі, які з огляду на положення статті 42 ГПК України Суд долучив до матеріалів справи та оцінює їх у межах статті 300 ГПК України.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа» (постачальник) та ТОВ «Техноторг» (покупець) 10.01.2022 уклали договір постачання № 4Д (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити техніку сільськогосподарського призначення, а покупець - прийняти та оплатити вказаний товар на умовах цього договору, специфікацій та додаткових угод до нього, які є його невід`ємними частинами.
6.2. Згідно з пунктом 1.3. Договору визначено що асортимент, кількість та ціна товару, терміни та умови поставки і оплати, а також інші умови визначаються узгодженими специфікаціями та додатковими угодами, що є невід`ємною частиною Договору. Специфікації конкретизують умови постачання окремих партій товару на умовах цього договору.
6.3. Сторони за цим договором домовились, що при трактуванні умов постачання, вказаних у Договорі, мають силу міжнародні правила трактування торгівельних термінів INCOTERMS-2010 (пункт 1.4. Договору).
6.4. У розділі 3 Договору зафіксовано, що товар поставляється в частково розібраному вигляді узгодженими партіями, зазначеними у специфікаціях.
6.5. Постачальник письмово повідомляє покупця про дату готовності товару до відвантаження мінімум за 2 робочі дні (пункт 3.3. Договору).
6.6. Згідно з пунктом 3.6. Договору покупець письмово повідомляє дані про транспорт і терміни його постановки під навантаження.
6.7. Сторонами Договору погоджено, що останній набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків.
6.8. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
6.9. Покупець перерахував на користь постачальника грошові кошти:
- 2 499 000 грн згідно з платіжним дорученням від 31.01.2022 № 33738;
- 187 000 грн згідно з платіжним дорученням від 09.02.2022 № 8204;
- 81 600 грн згідно з платіжним дорученням від 26.01.2022 № 8103.
Загальна сума передоплати склала 2 767 600 грн.
6.10. За змістом наданих позивачем специфікацій:
- специфікація від 25.01.2022 № 2 про постачання товару: навантажувач НТШ-1600 PRO, вартістю 127 500 грн, ківш НТШ-01 (1.5) - 22 100 грн, гак для мішків НТШ-03-01 - 13 600 грн, а всього 163 200 грн. Ціна одиниці товару вказана на умовах поставки FCA, місто Бердянськ, Україна згідно з INCOTERMS-2010; розрахунки за товар: платіж у розмірі 50% у термін до 27.01.2022, залишок оплати в розмірі 50% за два робочі дні до відвантаження, відвантаження відбувається в автотранспортний засіб покупця, поставка товару здійснюється в термін до 28.02.2022;
- специфікація від 28.01.2022 № 3 про постачання товару: жниварка ЖСМ-9,2 PRO, вартістю 2 652 000 грн, жниварка ЖСМ-7,7 PRO - 2 346 000 грн, всього 4 998 000 грн. Ціна одиниці товару вказана на умовах поставки FCA, місто Бердянськ, Україна згідно з INCOTERMS-2010, розрахунки за товар: платіж у розмірі 50% в термін до 31.01.2022, залишок оплати в розмірі 50% за два робочі дні до відвантаження, відвантаження відбувається в автотранспортний засіб покупця, поставка товару здійснюється в термін до 15.07.2022;
- специфікація від 08.02.2022 № 4 про постачання товару: жниварка ЖСМ-6,2 PRO, вартістю 374 000 грн. Ціна одиниці товару вказана на умовах поставки FCA, місто Бердянськ, Україна згідно INCOTERMS-2010, розрахунки за товар: платіж у розмірі 50% в термін до 10.02.2022, залишок оплати в розмірі 50% за два робочі дні до відвантаження, відвантаження відбувається в автотранспортний засіб покупця, поставка товару здійснюється в термін до 25.07.2022.
6.11. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.10.2023 ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа» зареєстроване за адресою: Україна, 71100, Запорізька обл., місто Бердянськ, вул. Будівельна, буд. 4в.
6.12. В обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати, нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, позивач посилається на пункт 3.3. Договору, зазначаючи про невиконання відповідачем, як постачальником, свого обов`язку за Договором про поставку техніки сільськогосподарського призначення на умовах Договору, зокрема, неповідомлення постачальником покупця про дату готовності товару до відвантаження.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 03.09.2026 відкрив касаційне провадження у справі № 908/3250/23 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 3 частини першої статті 310 ГПК України, частини третьої статті 310 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову про стягнення суми попередньої оплати (2 767 600 грн), на яку товар не був поставлений.
8.2. У решті (в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат) судове рішення попередньої інстанції жодним учасником справи не оскаржується та не є предметом касаційного оскарження.
8.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
8.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.8. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
8.10. Предметом судового розгляду у цій справі є стягнення суми попередньої оплати, на яку товар за договором постачання не був поставлений.
8.11. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
8.12. Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
8.13. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
8.14. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
8.15. Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
8.16. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
8.17. Відповідно до приписів статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
8.18. Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
8.19. Відповідно до частини першої статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
8.20. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
8.21. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
8.22. Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
8.23. Згідно з умовами статті А.4 «INCOTERMS-2010» FCA (Франко-перевізник) продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Отже, умови поставки FCA передбачають зазначення дати чи періоду, в який відбудеться передача товару.
8.24. Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
8.25. Згідно з постановами Верховного Суду від 15.02.2024 зі справи № 910/3611/23, від 09.03.2023 зі справи № 910/5041/22 та від 07.02.2018 зі справи № 910/5444/17 (загальний висновок щодо застосування частини другої статті 693 ЦК України), на які посилається скаржник, умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
8.26. Водночас Верховний Суд зазначає, що висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 693 ЦК України при вирішенні спорів про стягнення попередньої оплати є універсальними, однак їх застосування залежить від особливостей кожної конкретної справи, характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами, обставин справи, доказової бази, зокрема, від установлених судами обставин щодо фактичної поставки / непоставки товару у кожній конкретній справі.
8.27. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»). Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 зі справи № 910/5444/17, на яку посилається скаржник.
8.28. Як установлено судом попередньої інстанції у цій справі (№ 908/3250/23), відповідач не виконав свого обов`язку щодо передачі товару позивачу у строки, визначені специфікаціями, відтак, ТОВ «Техноторг» правомірно скористалося своїм правом на пред`явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати згідно з частиною другою статті 693 ЦК України.
8.29. Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявний в матеріалах справи лист відповідача до позивача, у якому зазначається: «повідомляємо, що товар, згідно Специфікацій № 2 від 25.01.2022, № 3 від 28.01.2022, № 4 від 08.02.2022 до Договору постачання № 4Д від 10.01.2022, готовий до відвантаження з 02.03.2022», зазначив про те, що сам по собі лист відповідача за підписом генерального директора Пасічника О.В. не містить дати його складення. Зі змісту протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається в графі дата підпису - 22.01.2024.
8.30. Згідно з висновком суду попередньої інстанції, належних та допустимих доказів того, що відповідач письмово повідомляв позивача про дату готовності товару до відвантаження у строки, визначені у пункті 3.3. Договору (згідно зі специфікаціями мінімум за два робочі дні до: 28.02.2022, до 15.07.2022, до 25.07.2022 відповідно), матеріали справи не містять.
8.31. Отже, з урахуванням індивідуальних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати, на яку товар не був поставлений, не суперечить правовим позиціям Верховного Суду у названих справах, а залежить від конкретних встановлених фактичних обставин у кожній зі справ щодо поставки / непоставки товару. Доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до незгоди із ухваленим судовим рішенням та стосуються з`ясування обставин, вже встановлені судом попередньої інстанції та переоцінки наявних у справі доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України.
8.32. Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції таких обставин, як: зустрічний характер зобов`язань сторін та невиконання покупцем власних зустрічних обов`язків щодо: сплати залишку 50% ціни та подання транспорту під навантаження, різні строки поставки за специфікаціями № 2, № 3, № 4, Суд відхиляє з огляду на таке.
8.33. Як унормовано статтею 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.
8.34. Водночас за змістом умов Договору: сплата покупцем залишку оплати в розмірі 50% здійснюється за два робочі дні до відвантаження, відвантаження відбувається в автотранспортний засіб покупця, у той час як про дату готовності товару до відвантаження постачальник письмово повідомляє покупця за 2 робочі дні, тобто повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження логічно передує здійсненню покупцем 50% оплати за два робочі дні до відвантаження та поставці покупцем автотранспорту для відвантаження постачальником товару. Отже, посилання скаржника на невиконання покупцем зустрічного зобов`язання за Договором є помилковим та таким, що не узгоджується зі змістом Договору.
8.35. Ураховуючи викладене вище, Суд відхиляє посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.08.2023 зі справи № 927/211/22 щодо застосування статті 538 ЦК України (суд повинен врахувати заперечення іншої сторони щодо невиконання контрагентом своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором), оскільки у цій справі (№ 908/3250/23), як зазначено вище, посилання скаржника на невиконання покупцем зустрічного зобов`язання за Договором є помилковим та таким, що не узгоджується зі змістом Договору.
8.36. Щодо доводу скаржника про різні строки поставки за специфікаціями № 2, № 3, № 4 (до 28.02.2022, до 15.07.2022, до 25.07.2022 відповідно), то зазначене не має правового значення у вирішенні цього спору з урахуванням дати звернення позивача з позовом до суду (23.10.2023), тобто станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду про повернення суми попередньої оплати, на яку товар не був поставлений, визначений сторонами строк поставки товару закінчився і позивач як покупець обрав певний визначений законом варіант правової поведінки боржника: вимогу про повернення суми попередньої оплати.
8.37. Таким чином, довід скаржника, обґрунтований з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшов свого підтвердження.
8.38. Касаційне провадження у цій справі відкрито також на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.39. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.40. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
8.41. Водночас колегія суддів звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
8.42. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.43. За доводами скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 693 ЦК України у сукупності зі статтями 538, 613 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме, в умовах поставки на базисі FCA «INCOTERMS-2010», коли передання товару обумовлене виконанням покупцем зустрічних обов`язків.
8.44. Водночас, як зазначено у пунктах 8.28. та 8.29. цієї постанови, зобов`язання покупця зі сплати залишку 50% ціни та подання транспорту під навантаження не є зустрічним виконанням зобов`язанням у розумінні статті 538 ЦК України по відношенню до зобов`язання постачальника із письмового повідомлення покупця про дату готовності товару до відвантаження мінімум за 2 робочі дні (пункт 3.3. Договору).
8.45. Таким чином, підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, у спірних правовідносинах відсутні.
8.46. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник зазначає також про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (зокрема, лист покупця від 03.03.2022) та не встановив обставини, що мають значення для справи, чим порушив приписи статей 86, 236, 269 ГПК України.
8.47. Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
8.48. Отже, якщо підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 вказаного Кодексу визнані не обґрунтованими, то у скаржника не виникає права вимагати скасування судового рішення з підстав порушення судом норм процесуального права, за таких обставин перегляд судового рішення у касаційному порядку з цієї підстави є неможливим (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.09.2020 зі справи № 915/1734/18).
8.49. Скаржник також зазначає про те, що судове рішення (постанова) апеляційного господарського суду не підписане всіма суддями, водночас згідно з постановою від 15.07.2026 зі справи № 908/3250/23 (а.с. 135-139 т.2), остання містить підписи трьох суддів, які входили до складу колегії, що розглянула справу: Чус О.В., Дарміна М.О., Кощеєва І.М. Отже, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.
8.50. В аспекті доводів касаційної скарги Суд також зазначає про те, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
8.51. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
8.52. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
8.53. Суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, оцінив подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності та дійшов висновку про те, що поставка техніки сільськогосподарського призначення за Договором не доведена відповідачем, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача здійсненої останнім попередньої оплати за товар, що не був поставлений у визначений Договором строк.
8.54. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена, зокрема, судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
8.55. Водночас Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
8.56. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа» відхиляються Верховним Судом.
8.57. Окремо стосовно знаходження відповідача на тимчасово окупованій території (без зміни ним своєї податкової адреси), Суд акцентує, що судове рішення у цьому випадку повинно ґрунтуватися на балансі між захистом у судовому порядку прав кредиторів, які знаходяться на підконтрольній Україні території та тимчасовими обмеженнями, що пов`язані з фактичним виконанням такого судового рішення в силу приписів Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
8.58. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві ТОВ «Техноторг» на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з указаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
8.59. Верховний Суд також зауважує, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною залежно від характеру рішення.
8.60. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8.61. Інші доводи скаржника не впливають на правозастосування норм права у цій справі, з огляду на характер спірних правовідносин, підстави позову та наявні у справі докази, які досліджені й оцінені судом попередньої інстанції.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа» слід залишити без задоволення, а судове рішення попередньої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа» залишає без задоволення, а судове рішення попередньої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «Альфа» залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 у справі № 908/3250/23 про задоволення позову в частині стягнення 2 767 600 грн заборгованості (суми попередньої оплати, на яку товар не був поставлений) - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов