Ухвала № 140230454 у справі № 914/1565/23 від 01.10.2026

УХВАЛА

01 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/1565/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 у справі

за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича

до Головного управління Національної поліції у Львівській області

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 2050000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронному суді надійшла касаційна скарга Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 у справі № 914/1565/23 про відмову у задоволенні заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд ухвали Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 у справі № 914/1565/23 за нововиявленими обставинами.

Дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі №914/1565/23 позов Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича задоволено частково: стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича 50 000,00 грн матеріальної шкоди, 90 000,00 грн моральної шкоди та 2 684,00 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі №914/1565/23 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на користь Головного управління Національної поліції у Львівській області 8 054,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 16.04.2024 касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишено без задоволення, постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 914/1565/23 залишено без змін.

17.08.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 914/1565/23.

Нововиявленою обставиною заявник вважає лист Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2026 № 285700-2026, отриманий ним 15.08.2026, у якому зазначено, що Головне управління Національної поліції у Львівській області не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича та за період з 01.01.2020 договорів між ними не укладало.

На думку заявника, зазначені відомості спростовують висновки, покладені в основу постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023, зокрема щодо наявності між сторонами господарських правовідносин, а тому свідчать про непідсудність спору господарським судам та необхідність закриття провадження у справі.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.09.2026 у справі № 914/1565/23 відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023.

Ухвала мотивована тим, що зазначений лист не містить відомостей про обставини, які існували на час розгляду справи та не були і не могли бути відомі заявнику. Наведена у ньому інформація стосується відсутності договорів між сторонами за період з 01.01.2020 року, тоді як сама по собі така обставина не спростовує встановлених у постанові суду апеляційної інстанції обставин, які були покладені в основу вирішення спору.

Посилання заявника на те, що Головне управління Національної поліції у Львівській області не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, а спір не підлягає розгляду господарським судом, за своєю суттю є правовою оцінкою правовідносин між сторонами та правильності застосування норм процесуального права, а не нововиявленою обставиною в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім цього, необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 914/1565/23, провадження у справі № 914/1565/23 закрити, у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Скаржник вважає, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України зазначені в листі Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2026 № 285700-2026 відомості є нововиявленими обставинами, які спростовують факти, покладені в основу постанови Західним апеляційним господарським судом 20.12.2023 та впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

На думку скаржника апеляційний господарський суд в оскаржуваній ухвалі не врахував висновок, вказаний в постанові Великої Палати Верховного суду від 25.06.2019 року по справі №904/1083/18 щодо встановлення підсудності справ господарським судам; відповідно до якого ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності….»

Розглядаючи доводи касаційної скарги у контексті правильності застосування судами попередніх інстанцій пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, Верховний Суд виходить з приписів частин першої, другої та п`ятої статті 320 ГПК України, згідно з якими рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Верховий Суд застосовує у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду, зокрема такий правовий висновок:

- процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. пункти 7.4., 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2026 у справі № 361/161/13-ц).

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (такі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17).

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

Судова система ґрунтується, зокрема, на принципі правової визначеності, реалізація якого має на меті забезпечення стабільності правового регулювання наявних правовідносин, щоб кожен з їх учасників міг бути впевненим у незмінності свого правового статусу, набутих прав та обов`язків. З огляду на це зміна правової позиції суду в інших подібних справах, так само як і встановлення під час розгляду справ, у яких беруть участь інші сторони, певних конкретних обставин, що стосуються саме цих сторін, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 ГПК України.

Верховний Суд зауважує, що такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії").

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Як слідує із заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду у справі №914/1565/23, викладені в листі Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2026 № 285700-2026 відомості спростовують факти, які були покладені в основу постанови від 20.12.2023 у справі №914/1565/23.

Апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023, з урахуванням практики Верховного Суду дійшов правильного висновку, що отримання заявником після ухвалення постанови суду листа відповідача, який містить відомості, на думку заявника, необхідні для обґрунтування його правової позиції, саме по собі не свідчить про існування нововиявленої обставини.

Такий лист не підтверджує існування нового юридичного факту, який не був і не міг бути відомий заявнику на час розгляду справи.

Натомість перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не може використовуватися для подання нових доказів з метою повторного розгляду вже вирішеного спору.

Також колегія суддів зазначає, що наведені заявником доводи фактично спрямовані на перегляд висновків суду апеляційної інстанції щодо юрисдикції спору та правильності застосування положень статті 20 ГПК України.

Відтак такі доводи стосуються законності та обґрунтованості постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі №914/1565/24, а не нововиявлених обставин, і могли бути заявлені та оцінені судом у межах апеляційного перегляду судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що позивач не навів обставин, які існували на час розгляду справи та не могли бути відомі заявникові, а також істотність таких обставин для розгляду справи. Отже, доводи якими обґрунтована заява позивача про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/1565/23 не містять обов`язкових ознак, які б підтверджували наявність нововиявлених обставин.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до незгоди скаржника з оскаржуваним рішенням, а також спроби переглянути його з переоцінкою доказів у справі, що безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин, тоді як судом попередньої інстанції вже були встановлені ці факти в судовому рішенні на підставі наявних доказів.

Як зазначено вище, переоцінка доказів виходить за межі розгляду справи касаційним судом, який не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

За змістом частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 у справі № 914/1565/23 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права, на які посилається скаржник, судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення (зокрема, статті 320 ГПК України), а доводи скаржника зводяться до незгоди скаржника не з оскаржуваною ухвалою, а з судовим рішенням, яке він просив переглянути за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 у справі № 914/1565/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ