ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/382/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Компані»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 (головуючий суддя Мартюхіна Н. О., судді Демідова П. В., Лакіза В. В.)
у справі № 922/382/25
за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Компані»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «РА «ЗУМ», 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Провентус» і 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Сіті Девелопмент»,
про визнання договору недійсним, скасування реєстрації, зобов`язання повернути земельну ділянку з одночасним приведенням у придатний для подальшого використання стан,
(у судовому засіданні взяв участь прокурор - Савицька О. В.)
ВСТУП
1. Прокурор в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування реєстрації, зобов`язання повернути земельну ділянку з одночасним приведенням у придатний для подальшого використання стан, в наслідок набуття відповідачем спірної земельної ділянки без дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України.
2. Суди вирішили спір по-різному. Так, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вважаючи позовні вимоги недоведеними.
3. Суд апеляційної інстанції, навпаки, вважав доведеними у спірних правовідносинах підстави для визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки, однак дійшов висновку, що відповідач має право на користування земельною ділянкою в обсязі, яка необхідна для обслуговування належного йому нерухомого майна, тому вимогу про повернення спірної земельної ділянки не задовольнив. У частині вимог про скасування реєстрації апеляційний суд провадження закрив.
4. Верховний Суд не погодившись з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимоги про повернення спірної земельної ділянки з одночасним приведенням у придатний для подальшого використання стан та передав в цій частині справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
5. Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнив.
6. У цій справі перед Верховним Судом постало питання підставності повернення земельної ділянки власнику, внаслідок встановлення факту самочинного будівництва на ній та кваліфікування об`єкту будівництва як самочинно збудованого ув`язку з його будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
7. За результатом розгляду касаційної скарги відповідача, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду та окремо зазначає, що колегія суддів останнього під час нового розгляду справи ухвалила рішення з правильним застосуванням норм матеріального права, виконала усі вказівки Верховного Суду у цій справі, а також врахувала практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову
8. Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Компані» (далі - відповідач, скаржник, ТОВ «Європартнер Компані») про:
- визнання недійсним договору від 23.02.2024 оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:08:004:0019, по пров. Шевченківському, буд. 50 в м. Харкові, площею 2,7142 га, укладений між Харківською міською радою та ТОВ «Європартнер Компані», скасувавши право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 53938781);
- скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 05.11.2019 № ХК 061193091612 по об`єкту «Реконструкція нежитлових будівель літ. «Б-1», літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» під магазини на пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові»;
- скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 18.12.2019 № ХК 141193522300 по об`єкту «Реконструкція нежитлових будівель літ. «Б-1», літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» під магазини на пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові»;
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Європартнер компані» на багатоквартирний житловий будинок, що складається з квартир № 1-63, 211-249, 341-403 та нежитлових приміщень 1-ої секції: цокольного поверху №№ 1-:-16 площею 688,7 м2, 1-го поверху №№ 1-:-5 площею 111,7 м2, 2-го поверху № 1-:-3 площею 96,4 м2, 3-го поверху № 1-:-3 площею 96,4 м2, нежитлові приміщення 2-ої секції: цокольного поверху №№ 1-:-16 площею 656,6 м2, 1-го поверху №№ 1-:-4 площею 104,3 м2, 2-го поверху № 1,2,І площею 96,4 м2, 3-го поверху № 1,2,І площею 96,4 м2, нежитлові приміщення 3-ої секції: цокольного поверху №№ 1-:-16 площею 688,7 м2, 1-го поверху № №1-:-5 площею 111,7 м2, 2-го поверху № 1-:-3 площею 96,4 м2, 3-го поверху № 1-:-3 площею 96,4 м2, розташованих за адресою: м. Харків, про Шевченківський, буд. 50, корп. 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2372248163101) (далі - багатоквартирний житловий будинок корпус 2), запису про право власності 42228010, внесеного державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіним С. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.05.2021 № 58446969) з припиненням речових прав ТОВ «Європартнер компані» із закриттям розділу 2372248163101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Європартнер компані» на багатоквартирний житловий будинок, що складається з квартир № 1-63, 211-249, 341-403 та нежитлових приміщень 1-ої секції: цокольного поверху №№ 1-:-16 площею 688,7 м2, 1-го поверху №№ 1-:-5 площею 111,7 м2, 2-го поверху № 1-:-3 площею 96,4 м2, 3-го поверху № 1-:-3 площею 96,4 м2, нежитлові приміщення 2-ої секції: цокольного поверху №№ 1-:-16 площею 656,6 м2, 1-го поверху №№ 1-:-4 площею 104,3 м2, 2-го поверху № 1,2,І площею 96,4 м2, 3-го поверху № 1,2,І площею 96,4 м2, нежитлові приміщення 3-ої секції: цокольного поверху №№ 1-:-16 площею 688,7 м2, 1-го поверху №№ 1-:-5 площею 111,7 м2, 2-го поверху № 1-:-3 площею 96,4 м2, 3-го поверху № 1-:-3 площею 96,4 м2, розташованих за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, буд. 50, корп. 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2372186963101) (далі - багатоквартирний житловий будинок корпус 1), запису про право власності 42226918, внесеного державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіним С. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.05.2021 № 58443980) з припиненням речових прав ТОВ «Європартнер компані» із закриттям розділу 2372186963101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Європартнер компані» на нежитлову будівлю літ. «Ж-1» площею 59,2 м2, розташовану за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, буд. 50 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1402739663101) (далі - нежитлова будівля літ. «Ж»), запис про право власності 35028703 внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.01.2020 №50643302) з припиненням речових прав ТОВ «Європартнер компані» та закриттям розділу 1402739663101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- зобов`язання ТОВ «Європартнер компані» повернути спірну земельну ділянку Харківській міській раді з одночасним приведенням у придатний для подальшого використання стан, шляхом знесення нежитлової будівлі літ. «Ж-1» та багатоквартирних житлових будинків корпуси 1, 2.н.
9. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття Харківською міською радою рішення від 22.11.2023 № 476/23, яке стало підставою для укладення оспорюваного договору оренди землі 23.02.2024, відповідач протиправно набув право користування спірною земельною ділянкою не для обслуговування належних об`єктів нерухомості, а фактично для здійснення нового будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що свідчить про порушення конкурентної процедури (земельних торгів) та є самостійним свідченням незаконності прийняття рішення міської ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та надання її в оренду ТОВ «Європартнер компані», внаслідок чого неправомірно укладено договір оренди, за яким товариство отримало земельну ділянку комунальної власності в обхід конкурсної процедури. Наведені обставин, на думку прокурора, призвели до суттєвого порушення прав і охоронюваних законом інтересів держави та територіальної громади, які підлягають захисту у судовому порядку.
10. Зокрема, в обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер [номер приховано]:08:004:0019) на час придбання ТОВ «Європартнер компані» нежитлових будівель за договорами купівлі-продажу від 14.01.2020 не була сформована та не існувала як об`єкт цивільних прав, а товариство мало право на отримання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з метою, пов`язаною із розташуванням належного йому нерухомого майна у відповідному розмірі.
11. Проте, Харківська міська рада прийняла рішення від 22.11.2023 №476/23 про затвердження ТОВ «Європартнер компані» документації із землеустрою та надала відповідачу спірну земельну ділянку в оренду на підставі договору оренду від 23.02.2024 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури без проведення земельних торгів, тобто з порушеннями вимог статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України.
12. Прокурор наголошує на тому, що ТОВ «Європартнер компані» отримало в оренду земельну ділянку саме для будівництва житлового будинку, а не для обслуговування нежитлової будівлі, якої фактично не існувало до 2021 року, а наміри Харківської міської ради були спрямовані на передачу товариству земельної ділянки саме для нового будівництва, в той час як наявність об`єктів нерухомості використовувалася лише як формальний привід для уникнення процедури земельних торгів.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень, ухвалених у цій справі
13. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 у задоволенні позову відмовлено.
14. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на момент надання Харківською міською радою земельної ділянки ТОВ «Європартнер компані» мало у власності нежитлові будівлі, право власності на які було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Вказана підстава, а саме розташування на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна є незалежною (альтернативною) підставою не проведення земельних торгів. Відведення земельної ділянки у такому випадку здійснюється у порядку статті 123 Земельного кодексу України.
15. Суд першої інстанції також вказав, що законність проведення реконструкції підтверджується як зареєстрованим повідомленням про початок виконання будівельних робіт від 05.11.2019 № ХК 061193091612 на підставі якого була розпочата реконструкція, так і зареєстрованою декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 18.12.2019 № ХК 141193522300. Оскільки замовником реконструкції ТОВ «Архелай» було зареєстровано право власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, то відчужені відповідачу нежитлові будівлі літ. «Ж-1», «В-1», «Б-1» на пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові не можуть відноситися до самовільно збудованих.
16. Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, у зв`язку з чим оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного.
17. Враховуючи встановлені обставини та положення діючого законодавства, суд першої інстанції визнав недоведеними та необґрунтованими позовні вимоги прокурора.
18. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 скасовано, Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним договір від 23.02.2024 оренди земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:08:004:0019 на пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові, площею 2,7142 га, укладений між Харківською міською радою та ТОВ «Європартнер компані». Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Європартнер компані» на багатоквартирні житлові будинки, внесені державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіним С. В. на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.05.2021, з припиненням речових прав ТОВ «Європартнер компані» та закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
19. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що в матеріалах справи відсутній проєкт землеустрою з відповідним обґрунтуванням необхідності виділення земельної ділянки площею 2,7142 га. У свою чергу, отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу нежитлової будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України.
20. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку договір від 23.02.2024 оренди земельної ділянки укладено між Харківською міською радою та ТОВ «Європартнер компані» з порушенням вимог чинного законодавства, а тому наявні підстави для визнання його недійсним.
21. Стосовно позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Європартнер компані» на багатоквартирні житлові будинки, суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції об`єкти нерухомого майна, щодо яких заявлено позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Європартнер компані» знищено, тобто предмет спору перестав існувати, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
22. Щодо позовних вимог про повернення спірної земельної ділянки, суд вказав, що нежитлова будівля літ. «Ж-1» на пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові знаходиться у власності відповідача на відповідній правовій підставі, тому відсутні підстави для її знесення.
23. Стосовно вимог про знесення багатоквартирних житлових будинків та нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, провулок Шевченківський, будинок 50, корп. 1 та 2, суд апеляційної інстанції виходив з ненадання прокурором доказів фактичної наявності на земельній ділянці площею 2,7142 га багатоквартирних житлових будинків та нежитлових приміщень.
24. Водночас, апеляційним судом встановлено, що в реєстрах міститься інформація, що об`єкти нерухомого майна з такими реєстраційними номерами знищено.
25. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття рішення про повернення спірної земельної ділянки Харківській міській раді, вказавши на те, що у цьому випадку на земельній ділянці перебуває нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу - нежитлова будівля літ. «Ж-1», площею 59,2 м2. Отже, відповідач має право на користування земельною ділянкою, принаймні в обсязі, яка необхідна для обслуговування належного йому нерухомого майна, що на ній знаходиться.
26. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2026 постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Європартнер компані» повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50, площею 2,7142 га, кадастровий номер [номер приховано]:08:004:0019 Харківській міській раді, з одночасним приведенням у придатний для подальшого використання стан, шляхом знесення нежитлової будівлі літ. «Ж-1», площею 59,2 м2 та багатоквартирних житлових будинків, розташованих за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, буд. 50, корп. 1, 2; справу в цій частині передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 залишено без змін.
27. Частково скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що дійшовши висновку про недійсність договору оренди землі від 23.02.2024 через порушення норм чинного законодавства та відсутність у відповідача права на земельну ділянку площею 2,7142 га кадастровий номер [номер приховано]:08:004:0019, суд апеляційної інстанції не навів належного обґрунтування відсутності підстав для повернення такої земельної ділянки власникові - територіальній громаді в особі Харківської міської ради, а також не зазначив, чи свідчить інформація у реєстрах про знищення нерухомого майна, внесена під час апеляційного розгляду справи, про фактичну відсутність такого майна на спірній земельній ділянці.
28. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер компані» повернути земельну ділянку за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50, площею 2,7142 га, кадастровий номер [номер приховано]:08:004:0019 Харківській міській раді, з одночасним приведенням у придатний для подальшого використання стан, шляхом знесення недобудованої чотирьох поверхової нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, буд. 50, корпуси 1, 2. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги прокурора задоволено. Зобов`язано ТОВ «Європартнер Компані» повернути земельну ділянку за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50, площею 2,7142 га, кадастровий номер [номер приховано]:08:004:0019 Харківській міській раді, з одночасним приведенням у придатний для подальшого використання стан, шляхом знесення недобудованої чотирьох поверхової нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, буд. 50, корпуси 1, 2. Рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про знесення нежитлової будівлі літ. «Ж-1», площею 59,2 м кв. - залишено без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
29. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що фактично відбулося спорудження об`єкту самочинного будівництва - чотирьохповерхової будівлі за відсутності земельної ділянки, відведеної для цієї мети (договір оренди визнано недійсним), тому відсутні підстави вважати, що реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва здатна його легітимізувати, як і немає жодних підстав вважати, що знаходження такого будівництва на комунальній землі зобов`язує орган місцевого самоврядування надати її в користування особі, що здійснили таке будівництво.
30. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що наведена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація щодо знищення нерухомого майна (житлового багатоквартирного будинку корп. 1, 2), яка була внесена відповідачем під час апеляційного розгляду справи, не свідчить про фактичну відсутність такого майна в натурі на спірній земельній ділянці. Здійснення державної реєстрації права власності на багатоквартирний будинок, що складається з квартир та нежитлових приміщень, корп. 1, 2, як і подальше скасування таких записів не означає припинення правового режиму цього майна як самочинного будівництва, а тому не можна вважати, що держава офіційно визнала та підтвердила факт виникнення у ТОВ «Європартнер компані» права власності на такий об`єкт саме як нерухоме майно.
31. За наведених умов, оскільки власником земельної ділянки не було висловлено будь-якої іншої позиції щодо способу захисту інтересів громади, тому апеляційний суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є, зокрема, застосування наслідків самочинного будівництва, передбачених статтею 376 ЦК України, а саме знесення такого об`єкта.
32. Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора у спосіб знесення вказаної нежитлової будівлі літ. «Ж-1» та спірного об`єкту саме як житлового будинку, оскільки не встановлено знаходження на спірній земельній ділянці нежитлової будівлі літ. «Ж-1», а також через відсутність доказів, які б свідчили про завершення будівництва та введення зазначеної чотириповерхової нежитлової будівлі в експлуатацію.
Касаційна скарга
33. ТОВ «Європартнер Компані» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 в частині задоволених позовних вимог, ухвалити у справі в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
34. У поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).
35. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 (за якою самочинне будівництво є спеціальним правовим режимом, встановленим статтею 376 ЦК України), зазначає, що суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги застосував статтю 376 ЦК України без належного урахування правових висновків Верховного Суду про те, що кваліфікація об`єкта як самочинного будівництва потребує встановлення конкретних юридично значимих обставин, а не може ґрунтуватися лише на загальному висновку про порушення порядку набуття права користування земельною ділянкою.
36. Скаржник вважає, що скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у знесенні будівлі, фактично переоцінив докази та дійшов висновку про наявність підстав для знесення об`єкта за статтею 376 ЦК України саме відповідачем без належного встановлення всіх елементів фактичного складу самочинного будівництва та без належного мотивування, чому саме відповідач повинен знести недобудовану чотирьох поверхову нежитлову будівлю до якої не має жодного відношення.
37. Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 310 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив статті 73, 74, 76, 77, 79, 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки не надав належної оцінки всім доказам у їх сукупності, не мотивував відхилення висновків суду першої інстанції щодо недоведеності всіх обставин справи, не встановив належним чином, які саме докази підтверджують належність недобудованої нежитлової будівлі відповідачу. На думку скаржника, апеляційний суд фактично обмежився викладенням загальних правових позицій Верховного Суду щодо самочинного будівництва та захисту прав власника земельної ділянки, однак не здійснив повного аналізу доказів, які мають значення саме для вирішення питання про знесення конкретного об`єкта нерухомого майна. Такі порушення процесуального права є істотними, оскільки саме на підставі неповного дослідження доказів та неналежної оцінки фактичних обставин апеляційний суд дійшов висновку про необхідність знесення недобудованої чотирьох поверхової нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, буд. 50, корпуси 1, 2, що призвело до ухвалення незаконної постанови в оскаржуваній частині.
Позиція інших учасників справи
38. У межах встановленого Верховним Судом строку прокурор подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Європартнер Компані», у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
39. Узагальнено доводи відзиву прокурора зводяться до того, що доводи касаційної скарги не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанцій стосовно предмету, підстав, змісту позовних вимог, обраного способу захисту порушених прав держави, а отже, не можуть бути підставою для задоволення її вимог.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
40. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права
41. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги ТОВ «Європартнер Компані» наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що подана у цій справі касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України
42. Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
43. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).
44. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
45. За висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
46. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
47. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
48. Крім того, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, висловленого у подібних правовідносинах, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
49. Як вже зазначалось, у поданій у цій справі касаційній скарзі, позивач з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 (за якою самочинне будівництво є спеціальним правовим режимом, встановленим статтею 376 ЦК України), зазначає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, застосував статтю 376 ЦК України без належного урахування правових висновків Верховного Суду про те, що кваліфікація об`єкта як самочинного будівництва потребує встановлення конкретних юридично значимих обставин, а не може ґрунтуватися лише на загальному висновку про порушення порядку набуття права користування земельною ділянкою.
50. Стосовно наведених доводів касаційної скарги Верховний Суд вбачає за необхідне зазначити таке.
51. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, на яку посилається скаржник, дійшла висновку, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови).
52. У постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю. Самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
53. Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
54. Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
55. Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.
56. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
57. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
58. У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
59. Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
60. Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке:
61. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
62. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
63. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
64. Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
65. Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, на яку послався скаржник в касаційній скарзі).
66. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).
67. Виходячи зі змісту частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.
68. Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку. Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до статті 211 Земельного кодексу України.
69. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування. Відсутність у особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.
70. Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом як об`єкта самочинного будівництва.
71. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.
72. Апеляційний господарський суд, розглянувши справу (під час нового розгляду), установив, що починаючи з 2002 року та до моменту набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі літ. «Ж-1» та літ. «Е-1» (14.01.2020) жоден із попередніх власників цих об`єктів не оформлював право користування та не отримував в оренду земельну ділянку для їх обслуговування. Так само у справі відсутні первинні документи, які б підтверджували фактичне створення, введення в експлуатацію та існування спірних об`єктів нерухомості.
73. Як також з`ясовано судом, укладаючи оспорюваний договір оренди землі від 23.02.2024, Харківська міська рада та ТОВ «Європартнер компані» визнавали, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,7142 га, у тому числі під забудовою 2,7142 га; на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - об`єкт на стадії будівництва; земельна ділянка передається в оренду для будівництва житлового комплексу. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗД - (02.10) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
74. Натомість, будь-якої інформації щодо наявності розміщених на земельній ділянці об`єктів нерухомості, у тому числі нежитлового приміщення літ. «Ж-1», договір оренди землі від 23.02.2024 не містив та сторони також не визнавали. Так, у пункті 4 договору зазначено про відсутність будь-яких об`єктів, які б передавалися разом з земельною ділянкою, а у пункті 3 сторони чітко зафіксували, що на земельній ділянці розміщено лише один об`єкт - на стадії будівництва.
75. Разом з цим, апеляційний господарський суд встановив, що з наявних у справі даних аерокосмічної зйомки місцевості в районі на пров. Шевченківського, 50 у м. Харкові вбачається, що станом на момент подання позову та розгляду справи судом на спірній земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:08:004:0019 знаходиться об`єкт незвершеного нового будівництва.
76. Апеляційним господарським судом встановлено, що як станом на момент подання позову у цій справі, так і на даний час на спірній земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:08:004:0019 розміщена недобудована нежитлова 4-х поверхова будівля (у тому числі сукупність будівельних матеріалів), на яку ТОВ «Європартнер компані» спочатку зареєструвало за собою право власності (як на збудований об`єкт - багатоквартирний житловий будинок, що складається з квартир та нежитлових приміщень, корпуси 1, 2), а в ході первісного апеляційного перегляду відомості про реєстрацію таких об`єктів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були скасовані за заявою відповідача.
77. Апеляційний господарський суд, установивши такі обставини, виснував, що спірна недобудована нежитлова будівля, яка не була введена в експлуатацію у встановленому порядку, є об`єктом самочинного будівництва, оскільки збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (договір оренди землі визнано недійсним) та у відповідача відсутнє право користування такою земельною ділянкою.
78. Крім того, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що відомості про первісну державну реєстрацію об`єктів як нерухомого майна (житлового будинку корп. 1, 2) та про їх знищення під час первісного апеляційного перегляду справи вносилися до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме за заявою ТОВ «Європартнер компані» як власником цих об`єктів, що в ході розгляду справи судом першої інстанції ТОВ «Європартнер компані» у відзиві на позов посилалося на правомірність здійснення будівництва багатоквартирного житлового будинку під час дії чинних договорів оренди, а доводи про те, що відповідач не здійснював будівництво об`єктів нерухомості були наведені лише під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, то його висновок про те, що усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має здійснити ТОВ «Європартнер компані» (як останній набувач) є правильним.
79. Верховний Суд зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі ТОВ «Європартнер компані», не спростовують висновку апеляційного господарського суду.
80. З огляду на викладене, Суд не вбачає невідповідності здійсненого судом апеляційної інстанції правозастосування у цій справі та висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, на які посилається скаржник, та які (правові позиції) правомірно врахував апеляційний господарський суд при вирішенні цього господарського спору.
81. Фактично по своїй суті доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення.
82. Тобто ці доводи спрямовані на переоцінку доказів та встановлених судом апеляційної інстанцій обставин справи на користь позивача, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (частина друга статті 300 ГПК України).
83. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
84. Подібні висновки міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.
85. Отже, визначена ТОВ «Європартнер компані» підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилась під час касаційного провадження.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
86. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
87. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
88. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
89. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21, тощо.
90. Проте, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість такої підстави касаційного оскарження.
91. Таким чином, покликання на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України не підтвердилися.
92. Інші доводи касаційної скарги позивача підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
93. Доводи відзиву прокурора ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що узгоджується із наведеним у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
94. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
95. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
96. У цій справі скаржник не довів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленого ним судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
97. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувались, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Компані» залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі № 922/382/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил