УХВАЛА
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 705/5730/24
провадження № 61-6110св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Черкасиобленерго»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Уманьхімагро», Фермерське господарство «Коваль О. І.»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2025 року у складі судді Гудзенко В. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у складі колегії суддів Новікова О. М., Гончар Н. І., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року АТ «Черкасиобленерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Уманьхімагро», ФГ «Коваль О. І.» про встановлення земельного сервітуту.
Позов мотивовано тим, що відповідно до Плану розвитку системи розподілу на 2022-2026 роки АТ «Черкасиобленерго» має намір реалізувати робочий проєкт будівництва «Підстанція 150/35/10 кВ «Умань-2» з заходами ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в м. Умань Черкаської області», який є необхідним для надійності електрозабезпечення міста Умань та Уманського району Черкаської області.
Наказом АТ «Черкасиобленерго» від 06 вересня 2022 року № 298 затверджено робочий проєкт «Підстанція 150/35/10 кВ «Умань-2» з заходами ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області». В рамках реалізації проекту планується пролягання повітряної лінії електропередач ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в м. Умань зі встановленням 35 опор на земельних ділянках, які знаходяться в межах Дмитрушківської та Паланської сільських територіальних громад Уманського району Черкаської області та Уманської міської територіальної громади Черкаської області. Вказані земельні ділянки належать особам на праві приватної, державної і комунальної власності та частина з них знаходиться в користуванні на підставі договорів оренди.
Власники та користувачі земельних ділянок, на яких за даним проектом передбачено проходження ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області та встановлення 31 опори, надали згоду на користування на умовах земельного сервітуту частин земельних ділянок та підписали Договори про встановлення земельного сервітуту для розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії.
Однак реалізація проекту ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» можлива лише за умови надання згоди всіма власниками та користувачами земельних ділянок, на яких мають бути розміщені об`єкти енергетики та передачі електричної енергії з площами (визначаються на підставі ДБН В.2.5-16-99. «Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж»). Проте відсутня згода на користування частинами земельних ділянок на умовах земельного сервітуту за кадастровими номерами [номер приховано]:03:000:0408, [номер приховано]:03:000:0604, [номер приховано]:01:000:0405, [номер приховано]:03:000:0404, [номер приховано]:01:000:0405, які належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та перебувають в оренді у ТОВ «УМАНЬХІМАГРО» та ФГ «Коваль О.І.».
Позивач неодноразово звертався до ОСОБА_1 з листами про надання дозволу на користування частинами земельних ділянок, які належать відповідачу та долучали до листів проекти Договорів про встановлення земельного сервітуту для розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії щодо вказаних земельних ділянок.
25 липня 2024 року від ОСОБА_1 на адресу АТ «Черкасиобленерго» надійшов лист, в якому вона заперечує розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії на частинах її земельних ділянок та просить прийняти рішення щодо пошуку іншого місця для встановлення електричних опор.
Позивачем розроблено План розвитку системи розподілу на 2022-2026 роки, на виконання якого розроблено робочий проект «Підстанція 150/35/10 кВ «Умань-2» з заходами ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області», який є вкрай важливим для надійності електрозабезпечення міста Умань та Уманського району Черкаської області. Зростання навантажень та експлуатація в аварійному режимі існуючих електричних мереж міста Умань та Уманського району Черкаської області потребує будівництва додаткового джерела живлення для багатотисячного міста та його основних об`єктів життєзабезпечення. Забезпечити реалізацію проекту без використання частин земельних ділянок, що належить ОСОБА_1 , неможливо, оскільки вказані земельні ділянки розміщені на маршруті траси ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне».
Враховуючи те, що земельні сервітути необхідно встановити лише на незначну частину земельних ділянок та те, що частина земельних сервітутів є строковими, за відповідачами зберігається можливість використання земельний ділянок за призначенням.
АТ «Черкасиобленерго» просило суд встановити як строковий земельний сервітут, так і постійний щодо частин зазначених земельних ділянок.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2025 року позов задоволено.
1) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на строковий земельний сервітут для будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,1201 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0404, з визначенням його умов, розміру плати за сервітут та строк її внесення, на 5 років.
2) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на постійний земельний сервітут для проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,0651 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0404, з визначенням його умов. Земельний сервітут є безоплатним.
3) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на постійний земельний сервітут для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області, опора №16 (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,0021 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0404, з визначенням його умов, розміру плати за сервітут та строк її внесення.
4) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на строковий земельний сервітут для будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційний мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,1099 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0405, з визначенням його умов, розміру плати за сервітут та строк її внесення.
5) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на постійний земельний сервітут для проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,0593 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0405, з визначенням його умов на 5 років. Земельний сервітут за даним договором є безоплатним.
6) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на постійний земельний сервітут для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередач ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,0021 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0405, з визначенням його умов, розміру плати за сервітут та строк її внесення, на 5 років.
7) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на строковий земельний сервітут для будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,1080 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0408, з визначенням його умов, розміру плати за сервітут та строк її внесення, на 5 років.
8) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на постійний земельний сервітут для проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,0583 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0408, з визначенням його умов. Земельний сервітут за даним договором є безоплатним.
9) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на постійний земельний сервітут для розміщення споруд опорних конструкцій ПОВІТРЯНИХ ліній електропередач ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,0058 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0408, з визначенням його умов, розміру плати за сервітут та строк її внесення.
10) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на строковий земельний сервітут для будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,1026 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0604, з визначенням його умов, розміру плати за сервітут та строк її внесення, на 5 років.
11) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на постійний земельний сервітут для проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,0546 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0604, з визначенням його умов. Земельний сервітут за даним договором є безоплатним.
12) Встановлено за АТ «Черкасиобленерго», в подальшому іменоване «Сервітуарій», право на постійний земельний сервітут для розміщення СПОРУД опорних конструкцій повітряних ліній електропередач ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області (право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (код 07.03)) щодо частини земельної ділянки площею 0,0028 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0604, з визначенням його умов, розміру плати за сервітут та строк її внесення.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Черкасиобленерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 112,00 грн.
Стягнено з ТОВ «Уманьхімагро» на користь АТ «Черкасиобленерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 112,00 грн.
Стягнено з ФГ «Коваль О.І.» на користь АТ «Черкасиобленерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 112,00 грн.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Уманьхімагро» - адвоката Патрікєєвої І. В. залишено без задоволення, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2025 року - без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що норма статті 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» передбачає підстави виникнення земельних сервітутів (в т. ч. договір та рішення суду) для розміщення та обслуговування об`єктів енергетики; види сервітутів (постійний, строковий); його зміст, який має відповідати Типовій формі договору про встановлення земельного сервітуту; наслідки недосягнення згоди та неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Проте її правила не містять перешкод для встановлення сервітуту на підставі судового рішення на землях, що перебувають у приватній власності. Правила частини 5, 6, 9 та 12 статті 16 Закону регламентують лише окремі умови встановлення сервітуту і не містять виключного переліку умов, за яких сервітут встановлюється судом.
Встановлено, що власником земельних ділянок - ОСОБА_1 пропозиції щодо укладання відповідних договорів та погодження технічної документації були залишені без задоволення. Виконати будівельні роботи, а в подальшому експлуатувати вказані ділянки повітряних ліній електропередач без використання частин земельних ділянок, що належить ОСОБА_1 , неможливо, оскільки вказані земельні ділянки знаходиться між земельними ділянками інших осіб, які уклали відповідні договори, та на яких заплановано встановлення опор повітряної лінії, і проходження над нею електричних проводів, що тягне за собою встановлення обмежень передбачених чинним законодавством.
На земельній ділянці відповідачів не знаходяться об`єкти енергетики, а лише має проходити маршрут траси повітряних ліній електропередач, над якими в силу статті 18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» встановлюються спеціальні зони об`єктів енергетики, наслідком чому є лише використання власником цієї земельної ділянки з обмеженнями, встановленими статтею 32 Закону. Таким чином, встановлення земельних сервітутів ніяким чином не перешкоджає відповідачам раціонально користуватись земельними ділянками для сільськогосподарських потреб.
Апеляційний суд також зазначив, що предметом даного позову є встановлення сервітуту, а тому відсутні законодавчі обмеження щодо розгляду вказаної категорії справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
07 травня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Судові витрати за подачу касаційної скарги покласти на позивача та здійснити розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи в Уманському міськрайонному судіЧеркаської області справа розглядалась в письмовому провадженні без участі сторін, проігнорувавши клопотання учасників справи про слухання в загальному позовному провадженні. Суд позбавивсторони можливості з'ясування всіх обставин справи та однобічно підійшов до вирішення спірних питань.
Апеляційнийсуд, призначивши справу до розгляду за участі сторін, не врахувавши заперечення представника відповідача про можливість слухання справи без участі власника земельних ділянок, прийняв рішення за одне судове засідання, аналогічне рішенню першоїінстанції, формально скопіювавши тест мотивувальної частини рішення та не надавши відповіді на аргументи відповідачів.
Позивачможе реалізувати свої права в інший спосіб, окрім встановлення права земельного сервітуту. Такі висновкиузгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 658/5120/14, в якій вирішувалося питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції статті 404 ЦК України, статті 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та положень Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів». Вказано, що у разі недосягнення згоди щодо встановлення земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена в порядку, встановленому Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Аналогічне положення містить стаття 35 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів». У разі якщо встановлення земельного сервітуту призводить до неможливості використання земельної ділянки (її частини), власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) земельної ділянки (її частини) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої ділянки має право вимагати розірвання договору оренди земельної ділянки (частина 9, 12 статті 16 Закону). За таких обставин, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту, дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що встановлення земельного сервітуту виключає право власника використовувати належну йому земельну ділянку за цільовим призначенням, а у позивача є можливість та повноваження вирішити порушене питання у інший спосіб, шляхом викупу земельної ділянки.
В цій справі вона як власник земельних ділянок передала земельні ділянки в оренду для вирощування сільськогосподарських культур. Площа ділянок відносно яких позивач має на меті встановити сервітути дійсно в запропонованих договорах є невелика, але при цьому позивач не заперечує, що будівництво цих об`єктів буде тривалим та об`ємним, безпосередньо до точок, де будуть встановлені електроопори, потрібен буде доступ важкої техніки протягом тривалого часу, в подальшому після будівництва у разі потреби позивач повинен мати постійний і безперешкодний доступ до даних об`єктів, що в свою чергу унеможливить використання земельних ділянок та закінчення сільськогосподарських робіт без втручання та пошкодження посівів та нанесення шкоди орендарям та їй як власнику. Жодної пропозиції від позивача чи то третіх осіб щодо викупу для суспільних потреб даних земельних ділянок їй не надходило.
Недоведено належними та достатніми доказами і факт відмови її як власника земельних ділянок від узгодження умов та укладення договору провстановлення земельного сервітуту. Посилання позивача на те, що така відмова мала місце через її лист від 23 липня 2024 року не є допустимим доказом обізнаності про умови та зміст договорів, що пропонуються до підписання. Цей лист до позивача містив інформацію щодо заперечень про встановлення сервітутів та пропозицією пошуку альтернативних можливостей для врегулювання питання. Жодного листа відповідачем у передбачений законом спосіб нею не отримано.
16 червня 2025 року АТ «Черкасиобленерго» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що в ОСОБА_1 була можливість ознайомитися зі станом розгляду справи та прийняти участь у її розгляді.
У частині дев`ятій статті 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» передбачено, що у разі недосягнення згоди щодо встановлення земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена в порядку, встановленому Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Законодавством встановлено підстави та умови встановлення земельних сервітутів підприємствами, якібудують чи експлуатують об`єкти енергетики та передачі електричної енергії, однак вказані норми не носять виключний характер. Зазначена норма передбачає підстави виникнення земельних сервітутів (в т. ч. договір та рішення суду) для розміщення та обслуговування об`єктів енергетики. Проте її правила не містять перешкод для встановлення сервітуту на підставі судового рішення на землях, що перебувають у приватній власності. Правила статті 16 Закону регламентують лише окремі умови встановлення сервітуту і не містять виключного переліку умов, за яких сервітут встановлюється судом. Отже, встановлення земельного сервітуту на підставі судового рішення на земельних ділянках, які належать на праві приватної власності, для розміщення об'єктів енергетики та передачі електричної енергії є правомірним способом забезпечення функціонування енергетичної інфраструктури країни.
Позивач прагнув отримати згоду на користування частинами земельних ділянок, які належать на праві приватної власності відповідачу, для встановлення земельного сервітуту та, з метою отримання такої згоди, звертався до з листами, до яких були долучені для підписання проекти договорів про встановлення земельного сервітуту, які надсилав з оголошеною цінністю з описом вкладення. Проте ці відправлення відповідач не отримала, а листи повернуто позивачу з зазначенням причини повернення: «Закінчення встановленого терміну зберігання». Відповідачу було відомо про намір позивача отримати дозвіл на встановлення земельних сервітутів для розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії на її земельних ділянках, відповідно, у відповідача була можливість ознайомитися та узгодити умови договорів про встановлення земельних сервітутів. Тому доведеним є факт відмови ОСОБА_1 від узгодження умов та укладення договору про встановлення земельного сервітуту.
Позивач у прохальній частині позову зазначив повністю всі умови договору, які передбачені Типовою формою договору про встановлення земельного сервітуту для розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії.
Враховуючи те, що земельні сервітути необхідно встановити лише на незначну частину земельних ділянок та частина земельних сервітутів є строковими, за відповідачами зберігається можливість використання земельних ділянок за призначенням.Зміна розміщення ПЛ-150 кВ «Умань- Тильне» спричинить необхідність отримання згоди у ще більшої кількості власників та землекористувачів та, відповідно, призведе до обтяження ще більшої кількості земельних ділянок. Крім того, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації та проведенням військових дій, в енергетичній системі України склалася вкрай нестабільна ситуація. Критичним є відсутність надійного джерела живлення в регіоні, що унеможливлює допомогу належному функціонуванню об`єднаної енергетичної системи України під час дії воєнного стану і може призвести до порушення її роботи, аварійного спрацювання систем протиаварійної автоматики та знеструмлення багатьох регіонів. Робочийпроект «Підстанція 150/35/10 кВ «Умань-2» з заходами ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в Черкаській області» розроблений з дотриманням розумногобалансу приватних і публічних інтересів, цілі обмежень є істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими інайменш обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються. В той час як зміна маршруту ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» спричинить більш обтяжливе втручання у сферу прав і свобод власників та користувачів іншихземельних ділянок та призведе до порушення принципу пропорційності.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 910/2535/18, від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 907/555/14, від 05 квітня 2017 року у справі № 658/5120/14-ц, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 05 липня 2019 року у справі № 910/4994/18, від 10 липня 2024 року у справі № 914/1574/23, від 02 липня 2024 року у справі № 910/12295/23, від 14 травня 2024 року у справі № 910/4437/23, суд не дослідив зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 07 березня 2019 року між АТ «Черкасиобленерго» та ПП «Центр-Монтаж-Енерго» укладено договір про виконання робіт (№ 226-02/18-19- замовника; № 37-03-19-виконавця) на виконання проектно-вишукувальних робіт для об`єкту «Підстанція 150/35/10 кВ «Умань-2» з заходами ПЛ-150 кВ Умань-Тальне в Черкаській області. Повна вартість робіт (з урахуванням ПДВ) складає 2 199 383,92 грн.
У 2020 році ПП «Центр-Монтаж-Енерго» розробило робочий проект будівництва за титулом «Підстанція 150/35/10 кВ «Умань-2» з заходами ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне-1» в м. Умань Черкаській області.
ТОВ «Українська міжрегіональна будівельна експертиза» зроблено експертний звіт (позитивний) № 01414-21 від 11 жовтня 2021 року та вказано, що робочий проєкт «Будівництво підстанції 150/35/10 кВ «Умань-2» з заходами ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне-1» в м. Умань Черкаської області вул. Визволителів, кадастровий номер 710[телефон приховано]:002:0757, розроблений відповідно до завдання на коригування та вихідних даних і відповідає вимогам до міцності, надійності та довговічності об`єкту будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, вимогам санітарного і епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження; кошторисна документація відповідає вимогам ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013.
В рамках реалізації проекту планується пролягання повітряної лінії електропередач ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» в м. Умань зі встановленням 35 опор на земельних ділянках, які знаходяться в межах Дмитрушківської та Паланської сільських територіальних громад Уманського району Черкаської області та Уманської міської територіальної громади Черкаської області.
З метою виконання завдань щодо виготовлення проектно-кошторисної документації з будівництва, модернізації та реконструкції об`єктів електромереж, які увійшли до проекту «Інвестиційної програми ПАТ «Черкасиобленерго» на 2023 рік», ПАТ «Черкасиобленерго» 06 вересня 2022 року видало наказ «Про затвердження робочих проектів» № 298. У якому, з поміж іншого, затверджено робочий проект з техніко-економічними показниками: Підстанція 150/35/10 кВ «Умань-2» з заходами ПЛ-150 кВ «Умань-Тальне» Черкаської області.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 5,4129 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0404, що розташована на території Гереженівської сільської ради Уманського району, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 листопада 2021 року. Право оренди земельної ділянки належить ТОВ «Уманьхімагро».
Попередній власник земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0404 ? ОСОБА_2 08 жовтня 2021 року уклала з АТ «Черкасиобленерго» договір земельного сервітуту для будівництва об`єкта розподілення електричної енергії на відповідній земельній ділянці; договір земельного сервітуту на прохід, проїзд до об`єкта розподілення електричної енергії для його експлуатації; договір земельного сервітуту для розміщення об`єкта розподілення електричної енергії.
Земельна ділянка площею 4.7695 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0405, що розташована на території Гереженівської сільської ради Уманського району, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 листопада 2021 року. Право оренди земельної ділянки належить ТОВ «Уманьхімагро».
Попередній власник земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0405 ? ОСОБА_2 08 жовтня 2021 року уклала з АТ «Черкасиобленерго» договір земельного сервітуту для будівництва об`єкта розподілення електричної енергії на відповідній земельній ділянці; договір земельного сервітуту на прохід, проїзд до об`єкта розподілення електричної енергії для його експлуатації; договір земельного сервітуту для розміщення об`єкта розподілення електричної енергії.
Земельна ділянка площею 3,5992 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0604, що розташована на території Гереженівської сільської ради Уманського району, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 грудня 2021 року. Право оренди земельної ділянки належить ТОВ «Уманьхімагро».
Попередній власник земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0604 ? ОСОБА_3 08 жовтня 2021 року уклав з АТ «Черкасиобленерго» договір земельного сервітуту для будівництва об`єкта розподілення електричної енергії на відповідній земельній ділянці; договір земельного сервітуту на прохід, проїзд до об`єкта розподілення електричної енергії для його експлуатації; договір земельного сервітуту для розміщення об`єкта розподілення електричної енергії.
Земельна ділянка площею 4,1297 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0408, що розташована на території Гереженівської сільської ради Уманського району, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_1 . Право оренди земельної ділянки належить ФГ «Коваль О.І».
Попередній власник земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0408 ? ОСОБА_4 08 жовтня 2021 року уклав з АТ «Черкасиобленерго» договір земельного сервітуту для будівництва об`єкта розподілення електричної енергії на відповідній земельній ділянці; договір земельного сервітуту на прохід, проїзд до об`єкта розподілення електричної енергії для його експлуатації; договір земельного сервітуту для розміщення об`єкта розподілення електричної енергії.
До відзиву ТОВ «Уманьхімагро» долучило договори оренди земельних ділянок № 32, 33, 37 від 24 травня 2023 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: [номер приховано]:03:000:0604, [номер приховано]:03:000:0404, [номер приховано]:01:000:0405.
01 лютого 2024 року та 11 квітня 2024 року АТ «Черкасиобленерго» направлено ОСОБА_1 лист щодо встановлення земельного сервітуту, в якому просило надати дозвіл на користування частинами земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності та підписати долучені до листа проекти Договорів про встановлення земельного сервітуту для розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії.
18 червня 2024 року АТ «Черкасиобленерго» направлено на адресу ФГ «Коваль О.І.» та на адресу ТОВ «Уманьхімагро» листи щодо встановлення земельного сервітуту, в якому просило надати дозвіл на користування частинами земельних ділянок, які перебувають на праві оренди у їх користуванні та підписати долучені до листів проекти Договорів про встановлення земельного сервітуту для розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії.
23 липня 2024 року на адресу АТ «Черкасиобленерго» від ОСОБА_1 надійшов лист, в якому вказано, що вона є власником земельних ділянок, на яких планується встановлення електричних опор. Земельні ділянки використовуються за цільовим призначенням, характеризуються унікальністю, тому вона заперечує проти встановлення електричних опор на цих земельних ділянках та просить знайти інше місце для їх встановлення.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України).
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (стаття 401 ЦК України).
Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію (частини перша, друга статті 402 ЦК України).
Відповідно до статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
За змістом статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.
У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (частина третя статті 402 ЦК України).
У частинах п`ятій, шостій статті 403 ЦК України встановлено, що сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року в справі № 498/164/15-ц, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23(провадження № 61-17202сво23)).
Закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 463/2640/21).
Метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц).
Залежно від способу визначення суб`єкта сервітуту вони поділяються на земельні та особисті. Вказаний критерій дозволяє відобразити специфіку суб`єктів сервітуту, тобто осіб, на користь яких встановлений сервітут. Під земельним сервітутом варто розуміти речове право користування чужим майном у тому чи іншому відношенні. Тобто, земельний сервітут представляє собою право здійснювати один або декілька певних видів «користування» чужою земельною ділянкою. Земельному сервітуту притаманна властивість слідування. Сутність слідування полягає в тому, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для припинення сервітуту. Тобто, сервітут немовби «приєднаний» до земельної ділянки, слідує за нею при зміні власника незалежно від волі останнього (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 748/582/19).
Аналіз частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України дозволяє зробити висновок, що вимога про встановлення сервітуту має пред`являтися до власника (володільця) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17).
Особливості встановлення земельних сервітутів для розміщення об`єктів енергетики та передачі електроенергії передбачені Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» (далі - Закон).
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 16 Закону підприємства, які будують чи експлуатують об`єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки або за рішенням суду для розміщення об`єктів, зазначених у частинах другій та четвертій цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів. Постійні земельні сервітути можуть встановлюватися для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд. Строкові земельні сервітути можуть встановлюватися на період будівництва чи проведення планових ремонтних робіт лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури. Постійні або строкові земельні сервітути можуть встановлюватися для: будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури; проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури; розміщення на земельній ділянці інформаційних щитів, попереджувальних знаків, які стосуються будівництва та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури; проведення вишукувальних, дослідних та інших робіт для будівництва лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури. Земельні сервітути щодо права будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури встановлюються на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому ЦК України.
У разі недосягнення згоди щодо встановлення земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена в порядку, встановленому Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (частина дев`ята статті 16 Закону).
У разі якщо встановлення земельного сервітуту призводить до неможливості використання земельної ділянки (її частини), власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) земельної ділянки (її частини) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої ділянки має право вимагати розірвання договору оренди земельної ділянки (частина дванадцята статті 16 Закону).
У статті 350 ЦК України вказано, що викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності здійснюються в порядку, встановленому законом.
У частині першій статті 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб, зокрема, будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації.
Ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати, зокрема і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об`єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 ЗК України (частина перша статті 10 вказаного Закону).
У постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі
№ 658/5120/14-ц, на яку є посилання в касаційній скарзі, викладена наступна правова позиція:
«Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» передбачено, що земельні сервітути щодо будівництва та обслуговування об`єктів передачі електричної енергії встановлюється на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власником чи постійним користувачем земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому ЦК України. У разі недосягнення згоди щодо встановлення земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена в порядку, встановленому Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (стаття 16 Закону). Аналогічне положення містить стаття 35 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», якою передбачено, що у разі якщо встановлення спеціальної зони об`єктів енергетики спричинить неможливість використання земельної ділянки повністю або частково, розташованої в межах цієї зони, за цільовим призначенням, зазначена земельна ділянка підлягає відчуженню для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
У частині першій статті 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб, зокрема, для будівництва, капітального ремонту, реконструкцій та обслуговування об`єктів енергетичної інфраструктури (ліній електропередачі, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації. Разом з тим, статтею 10 цього Закону визначено порядок та умови прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб. Так, за змістом цієї статті ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати зокрема і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об`єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 ЗК України. За наслідками розгляду такої пропозиції, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.
Однак, матеріали справи не містять доказів, а позивачем не зазначено, що ДП «НЕК» «Укренерго» раніше зверталось до компетентного органу з відповідною пропозицією щодо викупу спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 для суспільних потреб та у такому викупі позивачу було відмовлено, а тому посилання позивача на те, що ДП «НЕК «Укренерго» не може задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім встановлення права земельного сервітуту, є необґрунтованими.
Встановлення такого земельного сервітуту позбавляє власника земельної ділянки права, гарантованого статтею 41 Конституції України, на використання належної земельної ділянки за цільовим призначенням. За таких обставин, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту, дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що встановлення земельного сервітуту виключає право власника використовувати належну йому земельну ділянку за цільовим призначенням, а у позивача є можливість та повноваження вирішити порушене питання у інший спосіб, шляхом викупу земельної ділянки».
Отже, за змістом частини дев`ятої статті 16 Закону нею встановлена додаткова підстава встановлення земельного сервітуту відповідно до рішення суду для юридичних осіб, які будують чи експлуатують об`єкти енергетики та передачі електричної енергії, щодо земель, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, ? доведення неможливості викупу (відчуження) спірної земельної ділянки в порядку, встановленому Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».
Колегія суддів враховує, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України (частина друга статті 4 ЦК України).
Цей суд неодноразово констатував пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. Ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодексів, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі). Стосовно виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то в статті 4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Такий спосіб вирішення колізії норм ЦК з нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див. рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України, Великою Палатою Верховного Суду, касаційними судами (див. постанови Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 753/95/21 (провадження № 61-3800сво23)).
Колегія суддів акцентує увагу, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна, а підстави його встановлення за рішенням суду визначені ЦК України незалежно від того, чи є потреба у його встановленні для задоволення потреб власника (володільця) сусідньої земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи, якими є:
неможливість задоволення потреб позивача будь-яким іншим способом;
недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови.
З урахуванням сутності сервітуту як потреби обмеженого користування чужою нерухомістю (її частиною), право ініціювати придбання (викупу) такої нерухомості не може бути умовою його встановлення.
Закон може регулювати особливості встановлення земельних сервітутів, зокрема, для розміщення та експлуатації об`єктів енергетики, однак не може змінювати передбачені ЦК України підстави його встановлення відповідно до рішення суду.
З урахуванням викладеного, частина дев`ята статті 16 Закону суперечить статтям 401, 402 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 658/5120/14-ц, зазначає, що позивач не пропонував їй викупити спірні земельні ділянки, а суди не дослідити обставин щодо неможливості їх викупу у порядку, передбаченому Законом «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», і що саме такий викуп є належним способом забезпечення потреби позивача в розміщенні об`єкта енергетики.
Оскільки у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 658/5120/14-ц норма частини дев`ятої статті 16 Закону застосованаяк така, що визначає обов`язкову підставу встановлення земельного сервітуту за рішенням суду для юридичних осіб, які будують чи експлуатують об`єкти енергетики та передачі електричної енергії, щодо земель, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, колегія суддів вважає за необхідне відступити від цього висновку.
Верховний Суд є найвищим судому системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року). Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати справу № 705/5730/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко