Постанова
Іменем України
19 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 127/1680/22
провадження № 61-13743св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Мартєва С. Ю.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницька міська рада, Міське комунальне підприємство «Вінницький муніципальний центр містобудування та архітектури», про поділ земельної ділянки
за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року у складі колегії суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Сала Т. Б.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог позовної заяви
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - ОСОБА_2 , та просила встановити порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133, площею 0,1000 га, на АДРЕСА_1 відповідно до розміру частки співвласників у праві власності, а саме по частці для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за висновком судової земельно-технічної експертизи.
2. Позов мотивувала тим, що вона є власником частки земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133, площею 0,1000 га, на АДРЕСА_1 .
3. Державну реєстрацію права власності здійснено на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ, № 971920, постанови Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2021 року на 1/3 частку ділянки та свідоцтва серії, номер 3-1017, від 28 грудня 2021 року про право власності на спадщину за законом на 1/6 частку.
4. ОСОБА_3 є власником частки земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133, площею 0,1000 га, на АДРЕСА_1 .
5. Державну реєстрацію права власності здійснено на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ, № 971918, ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2021 року на 1/3 частку та свідоцтва серії та номер 3-1011, від 28 грудня 2021 року про право власності за законом на 1/6 частку.
6. На земельній ділянці, яка перебуває у спільній власності, розташований будинок, який належить ОСОБА_1 на праві власності в розмірі 41/200 частки, ОСОБА_3 - в розмірі 24/100 часток та 41/200 часток.
7. ОСОБА_2 є власником 35/100 часток у будинку, яку отримала за заповітом.
8. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не було взаємної згоди щодо конфігурації земельної ділянки, яка повинна перебувати в користуванні кожної з них. Визначитись з внутрішніми межами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не можуть, оскільки в них відсутні необхідні знання щодо винесення меж у натурі на місцевості.
9. Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить по частці земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133, площею 0,1000 га, що розташована на АДРЕСА_1 , вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у користування повинно бути виділено земельну ділянку площею 0,0500 га.
10. Оскільки поділу у натурі будинку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не проведено і встановлено лише порядок користування будинком, захист її прав щодо володіння та користування земельною ділянкою, на яку вона має право, можливо здійснити шляхом встановлення порядку користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133, площею 0,1000 га, на АДРЕСА_1 .
11. 10 лютого 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_2 , та просила суд поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:048:0133, площею 0,1000 га, на АДРЕСА_1 на підставі висновку судової земельно-технічної експертизи.
12. Зустрічний позов мотивувала тим, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
13. Ухвалою від 22 листопада 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області залучив до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника померлої ОСОБА_3 .
14. Ухвалою від 28 лютого 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницьку міську раду та Міське комунальне підприємство «Вінницький муніципальний центр містобудування та архітектури».
15. 06 лютого 2025 року до місцевого суду адвокат Швець Анастасія Володимирівна в інтересах ОСОБА_2 подала заяву про зміну предмета зустрічного позову.
16. У заяві просила суд поділити між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:048:0133, площею 0,1000 га, на АДРЕСА_1 на підставі варіанта № 2 висновку судової земельно-технічної експертизи, складеного 24 грудня 2024 року експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський центр судових експертиз» Данилюком В. О. за № 762, згідно з яким ОСОБА_2 виділяється у власність земельна ділянка 496 метрів, ОСОБА_1 виділяється у власність земельна ділянка 496 метрів. Земельна ділянка площею 8 кв. м залишається у спільній частковій власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у рівних частках по частці у кожної.
17. 10 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву про зміну підстав позову та просила встановити порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133 на АДРЕСА_1 за схемою, виготовленою Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Проект+» у такому порядку:
- виділити в користування ОСОБА_1 із складу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133, що розташована на АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0496 га та позначену на схемі рожевим кольором за промірами від кутів будинку до пров. Наскрізного - 5,40 м та 5,22 м за розмірами розмежування між співвласниками згідно із планом-схемою, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Проект+» за договором від 12 грудня 2023 року № 122/ГВ2;
- виділити в користування ОСОБА_2 із складу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133 на АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,0496 га та позначену на схемі зеленим кольором за промірами від кутів будинку до АДРЕСА_2 - 5,11 м та 3,11 м за розмірами розташування межі розмежування між співвласниками згідно з планом-схемою, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Проект+» за договором від 12 грудня 2023 року № 122/ГВ2;
- залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0008 га, що розташована під будинком, у розмірах 3,10 м х 2,70 м та позначену як ділянка кухні-погребу згідно з планом-схемою, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Проект+» за договором від 12 грудня 2023 року № 122/ГВ2.
Зміст рішення місцевого суду
18. Рішенням від 15 липня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Зустрічний позов задовольнив. Поділив між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер № [номер приховано]:02:048:0133, площею 0,1000 га, розташовану на АДРЕСА_1 на підставі варіанта № 2 висновку судової земельно-технічної експертизи, складеного 24 грудня 2024 року експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз» Данилюком В. О. за № 762, згідно з яким ОСОБА_2 виділив у власність земельну ділянку 496 метрів, ОСОБА_1 виділив у власність земельну ділянку 496 метрів.
Земельну ділянку площею 8 кв. м залишив у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках по частці у кожної.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави 992,40 грн судового збору.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 620,00 грн на відшкодування витрат за проведення експертизи, 7 300,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
19. Рішення місцевий суд мотивував тим, що встановлення порядку користування земельною ділянкою не призведе до відновлення порушених або оспорюваних прав ОСОБА_1 , а отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.
20. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом, суд першої інстанції зазначив, що позивач за зустрічним позовом обрала один із варіантів висновку, який враховує можливість нормального користування будинком з господарськими будівлями та спорудами співвласників, враховує санітарні вимоги та державні будівельні норми, а тому врахований судом.
Зміст постанови апеляційного суду
21. Постановою від 22 жовтня 2025 року Вінницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Вінницької міської ради, Міського комунального підприємства «Вінницький муніципальний центр містобудування та архітектури», про поділ земельної ділянки відмовив.
Решту рішення залишив без змін.
Судові витрати залишив за сторонами.
22. Постанову мотивував тим, що висновок місцевого суду в частині відмови у позові ОСОБА_1 є правильним, оскільки вимога про поділ (виділ частки в натурі) є більш пріоритетною над вимогою про встановлення порядку користування.
23. Спосіб захисту шляхом встановлення порядку користування є неефективним у разі, якщо інша сторона наполягає на поділі, за умови, що поділ технічно і юридично можливий.
24. Крім того, апеляційний суд зауважив, що інша сторона заперечує проти встановлення порядку користування земельною ділянкою, наполягає на її поділі, оскільки бажає виділити належну їй частку з метою подальшого відчуження. А встановлення порядку користування земельною ділянкою не надасть їй можливість реалізувати своє право на розпорядження майном, належним їй на праві спільної часткової власності.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
25. 30 жовтня 2025 року представник заявника ОСОБА_2 адвокат Крижанівський В. В. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року та просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
26. Підставою касаційного оскарження зазначив застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 2114/2-3819/11, від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
27. 16 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року та просила змінити постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат та зазначити про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 453,60 грн відшкодування судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
28. Підставою касаційного оскарження зазначила застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2024 року в справі № 910/9714/22, від 27 лютого 2024 року в справі № 910/6416/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом
29. Ухвалою від 28 листопада 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її з місцевого суду, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги ОСОБА_2 та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
30. Ухвалою від 28 листопада 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги ОСОБА_1 та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
31. 16 грудня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
32. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2026 року визначено склад колегії: головуючий-суддя (суддя-доповідач) Мартєв С. Ю., судді: Карпенко С. О., Фаловська І. М.
33. Ухвалою від 25 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
34. ОСОБА_2 зазначила, що підставою для ухвалення судового рішення стали висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскільки частки сторін у будинковолодінні не поділені, не можливо поділити і земельну ділянку. Водночас слід зазначити, що апеляційний суд в оскарженому судовому рішенні не послався на жодну норму матеріального права чи правовий висновок Верховного Суду, який забороняє здійснювати поділ земельної ділянки у разі відсутності поділу будинковолодіння.
35. Ствердила, що апеляційний суд вважав, що відсутність факту виділу часток у праві власності на житловий будинок у натурі перешкоджає визначенню часток у вартості домоволодіння. Цього висновку апеляційний суд дійшов без встановлення всіх обставин справи, зокрема не звернув уваги, що експерт врахував існуючий між сторонами порядок користування будинком та господарськими спорудами.
36. На думку заявниці, апеляційний суд не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин по суті спору. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові, фактично залишив спір не вирішеним.
37. Зазначила, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що реалізація позивачем права на встановлення порядку користування будинком не обмежує права відповідачів у їх правомочностях щодо спірної земельної ділянки та не позбавляє їх права дійти згоди між собою щодо визначення такого порядку користування або звернутися із цього питання до суду в загальному порядку.
38. Вважає, що відсутність виділеної частки будинковолодіння для сторін, тим більше за наявності ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2020 року у справі № 127/14804/20, яка затвердила мирову угоду та встановила порядок користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами між співвласниками (який був врахований експертом під час надання варіантів поділу земельної ділянки у цій справі) не може впливати на права сторін щодо поділу земельної ділянки.
39. Апеляційний суд, ухвалюючи постанову від 22 жовтня 2025 року, не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин по суті спору. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові, фактично залишив спір не вирішеним.
40. ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначила про те, що, звертаючись до Вінницького апеляційного суду зі скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2025 року сплатила 1 453,60 грн судового збору за вимогу про скасування рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2025 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки.
41. У частині поділу земельної ділянки рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовлено. Суд апеляційної інстанції повинен був вирішити питання і щодо розподілу судових витрат, а саме 1 453,60 грн судового збору за звернення з апеляційною скаргою.
42. Вінницький апеляційний суд, виснуючи про часткове задоволення апеляційної скарги, не послався на відповідні норми права, та не обґрунтував своє рішення в частині розподілу судових витрат, чим порушив норми процесуального права та безпідставно застосував вимоги статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Позиція інших учасників справи щодо доводів касаційної скарги
43. У грудні 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направила до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
44. Відзив мотивувала тим, що Вінницький апеляційний суд дійшов правильного висновку, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
45. Позивачі на час розгляду справи були власниками земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133 в лініях по периметру станом на 03 серпня 2007 року та не набули права власності на земельну ділянку у змінених лініях по периметру станом на 24 березня 2021 року. Тому ОСОБА_2 не довела належними доказами свого права власності щодо земельної ділянки, яку просила поділити.
46. Ухвалюючи рішення про поділ земельної ділянки, місцевий суд дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи та вважав встановленими у справі обставини, які, на думку заявниці, не доведені.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
47. Суди встановили, що ОСОБА_3 була власником 41/200 частини будинковолодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 листопада 2003 року.
48. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 липня 2020 року ОСОБА_3 у власність перейшло 24/100 частини будинковолодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , що підтверджується також витягом з державного реєстру від 30 липня 2020 року.
49. Власником 35/100 часток будинковолодіння є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 липня 2020 року.
50. Власником 41/200 частки будинковолодіння є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 листопада 2003 року.
51. Ці обставини також підтверджуються технічним паспортом на будинковолодіння, виготовленим Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 08 липня 2020 року.
52. Ухвалою від 21 листопада 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області у справі № 127/14804/20 встановив порядок користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами між співвласниками, відповідно до якої сторони визнають порядок користування будинком, що розташований на АДРЕСА_1 , за даними технічної інвентаризації станом на 08 липня 2020 року, відповідно до якого:
- в постійне користування ОСОБА_1 виділяється кімната 2-2 площею 12,0 кв. м, кухня 2-1 площею 6,4 кв. м, що відповідає 41/200 частці;
- в постійне користування ОСОБА_3 виділяється кімната 1-2 площею 15,9 кв. м, кімната 1-6 площею 13,4 кв. м, тамбур «а-1» площею 6,8 кв. м, що відповідає 41/200 частці та 24/100 часткам;
- ОСОБА_2 виділяється кімната 1-5 площею 13,0 кв. м, коридор 1-3 площею 6,0 кв. м, кухня 1-4 площею 8,3 кв. м, погріб «п/а», що відповідає 35/100 часткам.
ОСОБА_3 зобов`язується закрити дверний отвір у кімнаті 1-6 та зробити переобладнання кімнати 1-6 в кухню.
У постійне користування ОСОБА_1 виділяється частина горища, що розташоване над кімнатою 2-2 площею 12,0 кв. м.
У постійне спільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виділяється частина горища, що розташоване над кімнатами 1-6 площею 13,4 кв. м, кімнатою 1-5 площею 13,0 кв. м, коридором 1-3 площею 6,0 кв. м, кімнатою 1-2 площею 15,9 кв. м.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дають згоду ОСОБА_1 на будівництво та прийняття в експлуатацію прибудови до кухні 2-1 площею 6,4 кв. м у розмірі 5,0 м х 8,0 м х 8 м.
53. Земельна ділянка, розташована на АДРЕСА_1 , на якій розміщене будинковолодіння, приватизована у спільну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та присвоєно їй два кадастрові номери: [номер приховано]:02:048:0133, площею 0,1000 га, та [номер приховано]:02:048:0134, площею 0,0008 га, що підтверджується державними актами серії ЯБ, № 971915, серії ЯБ, № 971916, серії ЯБ, № 971918, серії ЯБ, № 971919, виданими 03 серпня 2007 року.
54. У постанові Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2021 року у справі № 127/14801/20 встановлено, що частка ОСОБА_1 у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133 на АДРЕСА_1 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 03 серпня 2007 року серії ЯБ, № 971920, становить 1/3 частку.
55. Згідно з мировою угодою від 04 серпня 2021 року у справі № 127/14199/21 визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133.
56. На підставі цього судового рішення ОСОБА_3 08 грудня 2021 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом і зареєструвала право власності на 1/3 та 1/6 частки земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:048:0133, що розташована на АДРЕСА_1 .
57. Відповідно до свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , від 14 листопада 2022 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
58. Спадкоємцем всього належного ОСОБА_3 майна є її дочка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом.
59. ОСОБА_2 оформила спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 .
60. Після смерті ОСОБА_3 інший порядок користування будинком, що розташований на АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено не було.
61. 24 грудня 2024 року експерт ТОВ «Подільський центр судових експертиз» Данилюк В. О. склав висновок № 762, яким на розгляд суду було надано три варіанти поділу земельної ділянки.
62. Експерт під час проведення експертизи та під час визначення варіантів поділу земельної ділянки за основу взяв встановлений порядок користування житловим будинком відповідно до затвердженої ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2020 року мирової угоди між співвласниками ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Межі розгляду справи касаційним судом
63. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).
64. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
65. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
66. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування апеляційним судом в оскарженій постанові норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, наведених у касаційних скаргах
67. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
68. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
69. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 .
70. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції (рішення суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою залишено без змін, а в частині зустрічного позову скасовано та задоволено позов про поділ земельної ділянки) та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
71. З обґрунтувань касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 фактично не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в частині вирішення її зустрічного позову.
72. Тобто предметом спору у цій справі є поділ у натурі майна - земельної ділянки, що належить сторонам на праві спільної часткової власності.
73. Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
74. Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
75. За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
76. Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.
77. Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
78. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
79. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
80. Згідно з частинами першою-третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
81. Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
82. За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.
83. Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.
84. Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об`єкта майна.
85. Отже, у спорах про поділ (виділ частки) в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна, яка відповідає розміру їх частки у праві власності. Якщо виділ (поділ) можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
86. У постанові від 23 квітня 2025 року в справі № 357/3145/20 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок, висловлений у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14, який полягає у тому, що:
- у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному зі співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з урахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 Житлового кодексу України;
- поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається;
- за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки під час визначення частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві;
- за наявності трьох і більше співвласників майна під час визначення в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку;
- винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.
87. Частина перша статті 88 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачає, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
88. Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
89. Частина четверта статті 120 ЗК України визначає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
90. Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
91. Ці норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають під час укладення правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
92. Отже, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, однак знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
93. Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, угодою між співвласниками залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то, застосовуючи статтю 88 ЗК України під час вирішення спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги зазначену угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.
94. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
95. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
96. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів, стаття 89 ЦПК України).
97. Як відомо із справи, відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2020 року, між сторонами, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , встановлено порядок користування будинком АДРЕСА_1 за даними технічної документації станом на 08 липня 2020 року.
98. Після смерті ОСОБА_3 , інший порядок користування будинком, що розташований на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не встановили.
99. 24 грудня 2024 року експерт ТОВ «Подільський центр судових експертиз» Данилюк В. О. з урахуванням встановленого порядку користування будинком склав висновок № 762, яким на розгляд суду запропонував три варіанти поділу земельної ділянки.
100. У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила суд поділити між нею та ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:048:0133, площею 0,1000 га, розташовану на АДРЕСА_1 , на підставі варіанта № 2 висновку судової земельно-технічної експертизи від 24 грудня 2024 року № 762, згідно з яким ОСОБА_2 виділити у власність земельну ділянку 496 кв. м, ОСОБА_1 - земельну ділянку 496 кв. м. Земельна ділянка площею 8 кв. м залишається у спільній частковій власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у рівних частках по частці у кожної.
101. Суд першої інстанції взяв до уваги, що 24 березня 2021 року на звернення ОСОБА_5 у зв`язку з оформленням земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 щодо виправлення помилок у розрахунках площ координат поворотних точок (обмінних файлів земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:048:0133, [номер приховано]:02:048:0202, [номер приховано]:02:048:0204) Міське комунальне підприємство «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» внесло зміни метрики до Державного земельного кадастру. Обмінні файли на електронному носієві були передані до відділу Головного управління Держгеокадастру м. Вінниці у Вінницькій області, перевірені та приведені у відповідність (лист Міського комунального підприємства «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» від 06 березня 2024 року № 51/1/02-05).
102. Наведене також вбачається із поземельної книги, яка заведена 03 серпня 2007 року (первинна реєстрація земельної ділянки), де на аркушах № 6, 7 відображено виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки та зміни в базі даних Державного земельного кадастру (на паперових носіях та технічних носіях).
103. Суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що ці зміни в реєстрації земельної ділянки (в координатах на паперових та технічних носіях) жоден із співвласників земельної ділянки не оскаржив, а отже, є чинними, відомості з Державного земельного кадастру надані Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області щодо координат земельної ділянки є офіційними, а висновок складений експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз» Данилюком В. О. № 762 з урахуванням цих змін.
104. З огляду на те, що обраний ОСОБА_2 варіант висновку проведеної судової експертизи враховує можливість нормального користування будинком, господарськими будівлями та спорудами співвласників, враховує санітарні вимоги та державні будівельні норми, а також те, що експерт взяв за основу під час проведення експертизи під час визначення варіантів поділу земельної ділянки встановлений між власниками порядок користування будинком, який не змінився після зміни власників будинку, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
105. Відмовляючи у зустрічному позові, суд апеляційної інстанції керувався тим, що сам житловий будинок перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно з висновком експерта від 24 грудня 2024 року № 762 всі три варіанти поділу земельної ділянки передбачають поділ часток з визначенням межі, яка проходить через будинок, при цьому частки житлового будинку в натурі не виділені.
106. Верховний Суд звертає увагу на те, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
107. Законодавство України (зокрема, стаття 120 ЗК України та стаття 377 ЦК України) закріплює принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомості (будинку).
108. Право на земельну ділянку (її частка) нерозривно пов`язане з правом власності на будинок (його частка). При переході права власності на будинок (або його частину) одночасно переходить і право на земельну ділянку, на якій він розташований.
109. Так, дійсно, поділ земельної ділянки є похідним від поділу будинку, розташованого на такій земельній ділянці. Частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що розташована під житловим будинком, визначаються пропорційно часткам у праві власності на цей будинок.
110. Проте суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що у цій справі земельна ділянка вже належить сторонам на праві спільної часткової власності, а тому в такому випадку неможливе визначення частки земельної ділянки пропорційно часткам у праві власності на будинок.
111. За таких обставин вимога про поділ земельної ділянки за вже встановленим порядком користування житловим будинком, який розташований на ній, та з урахуванням визначеного розміру часток та технічної можливості такого поділу - є обґрунтованою і такий поділ без поділу / виділу в натурі частки самого житлового будинку не змінить розмірів часток у праві спільної часткової власності ні на будинок, ні на земельну ділянку.
112. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначила застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 2114/2-3819/11, від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
113. Так, у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 2114/2-3819/11 про проведення виділу в натурі 1/2 частини будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою за зазначеною адресою, стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди Верховний Суд зазначив, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні спору.
Верховний Суд виходив у такому висновку також з міркувань забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.
114. Верховний Суд вважає, що у справі, що переглядається, місцевий суд на основі зібраних у справі доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поділу земельної ділянки та задоволення вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом, яка обрала один із варіантів висновку, який враховує можливість нормального користування будинком з господарськими будівлями та спорудами співвласників, враховує санітарні вимоги та державні будівельні норми.
115. Натомість апеляційний суд, керуючись тими самими обставинами справи й наданими сторонами доказами, неправильно застосував статті 364, 365, 367, 370, 372 ЦК України та дійшов помилкових висновків про неможливість поділу земельної ділянки за відсутності попереднього поділу житлового будинку.
116. Отже, доводи касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є обґрунтованими і такими, що свідчать про неправильне застосування апеляційним судом статей 364, 365, 367, 370, 372 ЦК України всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .
117. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просила змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 453,60 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
118. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
119. Частина перша статті 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
120. У пункті 2 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.
121. Частина тринадцята статті 141 та пункт 4 частини першої статті 382 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд зобов`язаний відповідно змінити розподіл судових витрат.
122. Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення / визначення / розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодувати свої судові витрати.
123. Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
124. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
125. Верховний Суд наголошує, що на підставі положень частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
126. У справі, що переглядається, місцевий суд у позові ОСОБА_1 відмовив, зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави 992,40 грн судового збору. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 620,00 грн витрат за проведення експертизи, 7 300,00 грн витрат на правову допомогу.
127. На рішення місцевого суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просила скасувати рішення суду першої інстанції повністю і ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
128. До апеляційної скарги ОСОБА_1 додала квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 12 серпня 2025 року № ПН4758 та № ПН4752 на суму по 1 488,60 грн, загальна сума сплаченого судового збору - 2 977,20 грн.
129. Постановою від 22 жовтня 2025 року Вінницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив. Решту рішення залишив без змін.
130. Зокрема, судові витрати Вінницький апеляційний суд залишив за сторонами.
131. Мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам до судового рішення з огляду на відсутність обґрунтування підстав для такого розподілу судових витрат - залишення судових витрат за сторонами.
132. Тобто суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення в частині зустрічного позову, без надання будь-якої оцінки не вирішив питання належного розподілу судових витрат, понесених сторонами у суді першої інстанції, а також судових витрат, понесених ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
133. Постанова апеляційного суду в цій частині не відповідає основним засадам (принципам) цивільного судочинства.
134. Таким чином, суд апеляційної інстанції мав обов`язок з урахуванням обставин справи надати оцінку всім поданим заявником доказам понесення судових витрат та надати обґрунтований висновок про наявність / відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розміру, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про залишення судових витрат за сторонами.
135. Верховний Суд наголошує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду питання відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
136. Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2024 року в справі № 910/9714/22, від 27 лютого 2024 року в справі № 910/6416/22.
137. За таких обставин Вінницький апеляційний суд, враховуючи скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового про відмову у частині зустрічного позову ОСОБА_2 , повинен був вирішити питання перерозподілу понесених ОСОБА_2 судових витрат: 15 620,00 грн на відшкодування витрат за проведення експертизи, 7 300,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу, які суд першої інстанції стягнув із ОСОБА_1 .
138. Також Вінницький апеляційний суд, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, повинен був вирішити питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції пропорційно розміру задоволених вимог скарги.
139. Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень глави 8 розділу І ЦПК України, якими унормовано інститут судових витрат.
140. Тому Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо застосування апеляційним судом норм права у подібних правовідносинах, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2024 року в справі № 910/9714/22, від 27 лютого 2024 року в справі № 910/6416/22, на які заявниця послалася у своїй касаційній скарзі.
141. Водночас, враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову, підстав для перерозподілу судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції немає.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
Щодо суті касаційних скарг
142. За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
143. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).
144. З огляду на наведені вище мотиви цієї постанови щодо неправильного застосування апеляційним судом статей 364, 365, 367, 370, 372 ЦК України, а також порушення норм процесуального права в частині розподілу судових витрат, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.
Судові витрати
145. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
146. За подання касаційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 24 547,20 грн. З урахуванням результатів касаційного перегляду, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції судовий збір за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
3. Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року скасувати та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2025 року.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 24 547,20 грн судового збору за розгляд справи у суді касаційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв
Судді В. М. Ігнатенко
С. О Карпенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська