УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 464/4023/25
провадження № 61-11974ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії та відшкодування завданої шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (далі -
ТОВ «Львівенергозбут»), Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (далі - ПрАТ «Львівобленерго»), третя особа - ОСОБА_2 ,
у якому просив суд скасувати акт ПрАТ «Львівобленерго» про недопуск до лічильника (особовий рахунок: НОМЕР_1 ), висновок якого у вигляді
sms-повідомлень скеровано на телефони позивача у справі ОСОБА_1
21 травня 2025 року; визнати інформацію щодо неможливості
доступу до лічильника, яка умисно поширюється працівниками
ПрАТ «Львівобленерго» недостовірною (особовий рахунок: НОМЕР_1 ); стягнути з ПрАТ «Львівобленерго» на користь позивача у справі ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн через умисне порушення ліцензійних вимог, порушення права позивача у справі на життя; стягнути
з ТОВ «Львівенергозбут» на користь позивача у справі ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн через умисне порушення права позивача у справі на життя.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.
07 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня
2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі за позовом про зобов`язання вчинити дії та відшкодування завданої шкоди
у розмірі 100 000,00 грн.
Справа № 464/4023/25 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно зі змістом статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Касаційна скарга заявника та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є незначної складності.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд враховує Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова
від 20 березня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 18 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії та відшкодування завданої шкоди.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
І. А. Воробйова
М. Є. Червинська