УХВАЛА
30 вересня 2026року
м. Київ
справа № 368/499/25
провадження № 61-12480ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення по трьох договорах позик коштів на повернення позик, інфляційних втрат, 3% річних,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2025 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просили:
- стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу 82 685,20 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 842,50 грн, 3 % річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в розмірі 863,10 грн;
- стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу 41 342,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 421,25 грн, 3 % річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в розмірі 431,55 грн;
- стягнути з солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропорційно суму основного боргу 124 027,80 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 263,75 грн, 3 % річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в розмірі 1 294,65 грн.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за розпискою від 05 березня 2020 року - задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за розпискою від 05 березня 2020 року у розмірі 41 342,60 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення коштів на повернення позик, інфляційних втрат, 3% річних залишено без змін.
28 вересня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10-р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
У цій справі ціна позову становить 259 172,40 грн, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн * 250 = 832 000,00 грн), а тому судові рішення у справі не підлягають касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скарга порушує питання права, що виходять за межі оцінки конкретного підпису: чи може суд визнати борг спадкодавця доведеним без мотивованого вирішення заперечення спадкоємця щодо авторства розписки; чи зберігає право вимоги звернення до особи, яка відмовилася від спадщини; чи достатньо відсутності доказів обізнаності кредитора для висновку про неможливість знати про відкриття спадщини за частиною третьою статті 1281 ЦК України. Єдиний підхід до цих питань необхідний для розмежування обов`язків доказування в усій категорії спорів про борги спадкодавців і забезпечення правової визначеності після спливу преклюзивного строку.
Проте наведені заявником доводи не свідчать про наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Порушені ним питання стосуються обставин саме цієї справи та оцінки наявних у ній доказів. Заявник не обґрунтовує наявності різної судової практики з цих питань чи необхідності формування нового правового висновку Верховного Суду. Саме по собі формулювання декількох правових питань та посилання на необхідність забезпечення єдності практики не свідчать про їх фундаментальність. А посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року у справі № 368/499/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко