Постанова № 140231194 у справі № 990/591/25 від 10.09.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 990/591/25

провадження № 11-190заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Мартинюк Н. М.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2026 року (судді Дашутін І. В., Васильєва І. А., Хохуляк В. В., Шишов О. О., Юрченко В. П.) у справі № 990/591/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - ВККС України, Комісія, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 18 листопада 2025 року № 570/ас-25 (далі - рішення № 570/ас-25, спірне рішення);

-зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

2. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 19 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25), оскільки не містить належного мотивування висновків про невідповідність критеріям особистої компетентності, доброчесності та професійної етики.

3. Позивачка наголошує, що Комісія не навела жодних конкретних обставин, які б свідчили про невідповідність показникам «чесність», «законність джерел походження майна» та «відповідність способу життя задекларованим доходам», обмежившись загальними висновками без належного аналізу поданих доказів і пояснень.

4. Щодо оцінки особистої компетентності позивачка вказує, що висновок Комісії про відсутність безперервного професійного розвитку є безпідставним, оскільки сертифікати про підвищення кваліфікації за відповідні роки було завчасно подано до ВККС України, про що вона також повідомила під час співбесіди, проте Комісія не врахувала цих документів.

5. Стосовно висновків про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики позивачка зазначає, що надала вичерпні пояснення та документальні підтвердження щодо джерел походження коштів, сімейних доходів, декларування майна, доходів чоловіка та сина, благодійної допомоги, придбання нерухомості, особливостей заповнення декларацій, а також щодо здійснення адвокатської діяльності у складі адвокатського об`єднання. На її переконання, Комісія не спростувала цих поясненнь належними доказами та не навела мотивів їх відхилення.

6. Окрім того, позивачка зазначає, що неподання окремих декларацій доброчесності та родинних зв`язків було зумовлене технічними причинами, а не умисним приховуванням інформації, про що вона повідомила Комісію та надала відповідні пояснення.

7. Ураховуючи наведене, на думку позивачки, слід констатувати передчасність висновків, що містяться в оскаржуваному рішенні, оскільки Комісія не надала належного обґрунтування щодо прийняття або відмови у прийнятті наведених нею доводів та доказів стосовно її доходів, придбання її чоловіком об`єкта незавершеного будівництва та неподання декларації доброчесності за 2023 рік і декларацій родинних зв`язків за 2019-2023 роки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 25 березня 2026 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

9. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судовий контроль за рішенням ВККС України має обмежений характер і полягає не у переоцінці професійних висновків Комісії, а в перевірці того, чи діяла вона в межах наданих повноважень, чи містить її рішення належне мотивування та чи ґрунтуються викладені висновки на встановлених фактичних обставинах.

10. Суд першої інстанції зазначив, що дискреційні повноваження Комісії щодо оцінювання кандидатів не є необмеженими. Водночас суд не вправі підміняти власною оцінкою внутрішнє переконання членів ВККС України, якщо рішення є належно мотивованим, об`єктивним та прийнятим на підставі досліджених матеріалів.

11. Також суд першої інстанції погодився з висновками Комісії про недостатнє підтвердження позивачкою показника безперервного професійного розвитку, оскільки Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» покладає на адвоката обов`язок постійно підвищувати професійну кваліфікацію, а кандидат зобов`язаний надати Комісії документи, які підтверджують виконання такого обов`язку. Проте матеріали справи свідчили, що на момент ухвалення спірного рішення ВККС України не мала підтверджень проходження позивачкою підвищення кваліфікації у 2021 та 2024 роках, а також не володіла належними доказами виконання встановлених вимог щодо мінімального обсягу навчання. Подальше долучення відповідних документів до матеріалів судової справи не спростовує правомірності висновків Комісії, оскільки вони не перебували у її розпорядженні під час проведення кваліфікаційного оцінювання.

12. Досліджуючи висновки ВККС України щодо доброчесності та професійної етики, суд першої інстанції зазначив, що Комісія навела сукупність конкретних обставин, які обґрунтовано викликали сумнів у відповідності позивачки показникам чесності, законності джерел походження майна та відповідності рівня життя задекларованим доходам.

13. Зокрема, суд першої інстанції погодився з тим, що Комісія, ухвалюючи спірне рішення, правомірно звернула увагу на незадекларовані доходи членів сім`ї позивачки, відсутність відомостей про грошові активи, придбання транспортних засобів за відсутності підтверджених джерел фінансування, неповне відображення майнового стану, незазначення окремих соціальних виплат і благодійної допомоги, відсутність відомостей про членство в Національній асоціації адвокатів України, неподання окремих декларацій доброчесності та родинних зв`язків, а також істотні розбіжності, пов`язані зі здійсненням адвокатської діяльності та офіційно задекларованими доходами.

14. Також суд першої інстанції зазначив, що доводи позивачки про достатній рівень доходів чоловіка та сина, а також про фінансування сімейних витрат за рахунок їхніх коштів не спростовують установлених Комісією обставин, оскільки вирішальним у цьому випадку було не сама наявність таких доходів, а належне виконання обов`язку щодо їх декларування. Надані договори моряка та інші документи не підтверджують обсягу накопичених заощаджень, а пояснення позивачки щодо джерел фінансування, придбання майна та декларування доходів суд визнав непослідовними й такими, що містять внутрішні суперечності.

15. Окрім того, суд першої інстанції визнав обґрунтованими висновки Комісії щодо наявності розбіжностей між поясненнями позивачки стосовно придбання об`єкта незавершеного будівництва, порядку здійснення платежів за договором пайової участі та загальної вартості такого майна.

16. Не прийняв суд першої інстанції і доводів щодо технічних причин неподання декларацій доброчесності та родинних зв`язків, оскільки жодних належних доказів існування технічних збоїв або інших об`єктивних перешкод позивачка не надала.

17. Узагальнюючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення ВККС України містить достатні мотиви, ґрунтується на фактичних даних, які перебували у розпорядженні Комісії на момент проведення кваліфікаційного оцінювання, відповідає вимогам статті 88 Закону № 1402-VІІІ, а висновки Комісії не є довільними, необґрунтованими чи такими, що виходять за межі її дискреційних повноважень.

Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги

18. Позивачка не погодилася з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2026 року та подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

19. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що доводи Комісії про неналежне виконання вимог щодо постійного професійного розвитку є необґрунтованими, оскільки єдиною підставою для висновку про невідповідність такому критерію слугувала відсутність підтверджувальних документів щодо підвищення кваліфікації позивачки як адвоката у 2021 та 2024 роках. Проте, як зазначає позивачка, такі документи були направлені на адресу ВККС України 14 листопада 2025 року у відповідь на лист від 12 листопада 2025 року № 32дпс- 812/24.

20. Позивачка акцентує увагу на тому, що вказане питання порушувалося членом Комісії ОСОБА_2 під час співбесіди, у відповідь на що позивачка також повідомила про направлення відповідних документів, до того ж запропонувала їх оглянути під час співбесіди.

21. Стосовно обставин недекларування відомостей про доходи та грошові активи за 2018 та 2022 роки позивачка зазначила, що рівень заробітку її чоловіка та сина був достатнім для утримання сім`ї, а станом на кінець звітного періоду, тобто на кінець 2018 року, заощаджень, які перевищували б 50 прожиткових мінімумів, ні у позивачки, ні у її чоловіка не було. У зв`язку із цим позивачка стверджує, що в неї не було обов`язку зазначати інформацію про заощадження, а Комісія у свою чергу дійшла помилкового висновку про недотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції».

22. Звертає увагу, що надала достатні документи, які підтверджують доходи її чоловіка та сина (контракти, пов`язані з мореплавною діяльністю, відомості про заробітну плату, інформація щодо перетину кордону), а тому немає підстав для висновку про невідповідність рівня життя сім`ї позивачки рівню її доходів.

23. Позивачка також вважає необґрунтованими висновки Комісії стосовно суперечності пояснень щодо придбання її чоловіком об`єкта незавершеного будівництва, оскільки з тексту рішення не зрозуміло, у чому саме полягає ця суперечність. Натомість вона стверджує, що дії її чоловіка під час придбання такого об`єкта нерухомості не порушували умов договору, а сама позивачка під час співбесіди надала вичерпні пояснення щодо цих обставин.

24. У частині обставин щодо декларування доходів під час здійснення адвокатської діяльності позивачка вважає, що рішення Комісії є невмотивованим та необґрунтованим, оскільки вона не є засновником адвокатського об`єднання, а тому не несе відповідальність за організацію бухгалтерського та податкового обліку. Акцентує увагу на тому, що утримання та сплата податків і зборів є обов`язком роботодавця.

25. Обґрунтовуючи свої доводи щодо неподання декларації доброчесності за 2023 рік та декларацій родинних зв`язків за 2019-2023 роки, позивачка зазначає, що відповідні декларації за 2023 рік нею заповнені, однак з невідомих їй причин не були опубліковані.

26. До того ж вказує, що під час заповнення декларацій за 2024 рік вона виявила, що декларації за попередній рік не були оприлюднені, у зв`язку із чим вона вжила заходів для їх повторного формування та подання. Водночас позивачка зазначає, що не мала технічної можливості подати декларацію доброчесності саме за 2023 рік через обмеження функціоналу відповідної системи (неможливість змінити звітний рік). Причини неопублікування декларацій їй невідомі, а цю ситуацію вона пов`язує з можливим технічним збоєм та наголошує на відсутності наміру приховати будь-яку інформацію.

27. Окрім того, позивачка звертає увагу, що Комісія на стадії вирішення питання про її допуск до участі в конкурсі перевірила обсяг поданих документів і, ухвалюючи рішення про допуск, визнала їх достатніми. У зв`язку із цим позивачка вважає, що отримання позитивних результатів перевірок сформувало у неї обґрунтовані очікування щодо відсутності перешкод для подальшої участі у конкурсі та достатності поданих документів.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

28. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС України просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

29. На думку Комісії, доводи апеляційної скарги не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, не спростовують встановлених судом обставин справи та зводяться до повторення аргументів, викладених у позовній заяві, яким суд уже надав належну правову оцінку.

30. Щодо оцінки критерію особистої компетентності Комісія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано погодився з її висновками про недостатність підтвердження позивачкою підвищення професійної кваліфікації. Подані після завершення процедури кваліфікаційного оцінювання документи не можуть свідчити про необґрунтованість рішення Комісії, оскільки остання діяла виключно в межах матеріалів, які перебували у її розпорядженні на момент ухвалення рішення. Натомість саме кандидат зобов`язаний підтвердити свою відповідність встановленим критеріям.

31. Стосовно оцінки доброчесності та професійної етики Комісія зазначає, що суд першої інстанції погодився з установленими нею обставинами щодо неповного декларування доходів і грошових активів, суперечливих пояснень позивачки щодо статусу її сина як члена сім`ї, невідповідності пояснень щодо придбання чоловіком об`єкта незавершеного будівництва, невідповідності задекларованих доходів від заняття адвокатською діяльністю, а також неподання у встановлений строк декларації доброчесності та декларацій родинних зв`язків.

32. На переконання ВККС України, суд першої інстанції правильно встановив, що пояснення позивачки є непослідовними, внутрішньо суперечливими та не спростовують установлених Комісією фактів.

33. Окрім того, Комісія зазначає, що позивачка не довела наявності технічних чи інших об`єктивних причин, які б унеможливили виконання покладених на неї обов`язків щодо декларування, а також не підтвердила порушення Комісією принципів рівності, недискримінації чи допущення свавілля під час проведення кваліфікаційного оцінювання.

Установлені судом першої інстанції обставини справи

34. Рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема апеляційних судах загальної юрисдикції (далі - Конкурс).

35. Позивачка у визначений строк звернулась до Комісії із заявою про допуск до участі в цьому конкурсі та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

36. ВККС України рішенням від 4 березня 2024 року № 105/ас-24 допустила ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

37. Комісія рішенням від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначила кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

38. Далі рішенням від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей.

39. Рішенням від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. ОСОБА_1 допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

40. Комісія рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затвердила декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

41. Далі рішенням від 2 липня 2025 року № 127/зп-25 комісія визначила суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії Конкурсу, зокрема Одеський апеляційний суд.

42. Позивачка надала заяву про намір претендувати на посаду судді Одеського апеляційного суду.

43. Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів, зокрема, до Одеського апеляційного суду проводить постійна колегія № 4 ВККС України.

44. Комісія 6 серпня 2025 року звернулася до позивачки листом, у якому запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення й докази, які, на її думку, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. У відповідь на цей лист ОСОБА_1 надала відповідні пояснення.

45. За результатами спеціальної перевірки ОСОБА_1 уповноважені працівники секретаріату Комісії склали довідку від 22 вересня 2025 року № 21.2-449/25. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

46. З наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає ОСОБА_1 зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.

47. Громадська рада доброчесності (далі - ГРД) 11 листопада 2025 року затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Висновок надійшов до ВККС України 14 листопада 2025 року.

48. Листом від 14 листопада 2025 року № 32дпс-812/24 ВККС України запропонувала позивачці надати пояснення щодо обставин, викладених у висновку. У відповідь ОСОБА_1 надіслала відповідні пояснення.

49. 18 листопада 2025 року Комісія у складі колегії № 4 провела співбесіду з кандидатом ОСОБА_1 , дослідила матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.

50. За результатами проведеної співбесіди Комісія ухвалила рішення від 18 листопада 2025 року № 570/ас-25 «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)», яким:

- встановила, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді;

- визначила, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 401,1 бала;

- визнала ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

51. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що під час визначення результатів кваліфікаційного оцінювання Комісія оцінила кандидата за низкою критеріїв, визначених законодавством, зокрема: професійною компетентністю, особистою компетентністю, соціальною компетентністю, а також доброчесністю та професійною етикою.

52. Натомість професійна компетентність оцінювалася максимально у 400 балів та включала складові кваліфікаційного іспиту, з яких: рівень когнітивних здібностей - 60 балів; рівень знань з історії української державності - 40 балів; рівень загальних знань у сфері права - 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня - 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації - 150 балів.

53. Особиста компетентність оцінювалася максимально у 50 балів та охоплювала такі показники: рішучість та відповідальність - 25 балів, безперервний розвиток - 25 балів.

54. Соціальна компетентність також оцінювалася максимально у 50 балів та включала такі показники: ефективна комунікація - 12,5 бала, ефективна взаємодія - 12,5 бала, стійкість мотивації - 12,5 бала, емоційна стійкість - 12,5 бала.

55. Окремо Комісія здійснювала оцінювання за критеріями доброчесності та професійної етики, які оцінювалися максимально у 300 балів.

56. Загальний результат складеного ОСОБА_1 кваліфікаційного іспиту становить 326,10 бала, у зв`язку із чим Комісія в оскаржуваному рішенні дійшла висновку про підтвердження позивачкою здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

57. Оцінюючи рівень особистої компетентності, Комісія в оскаржуваному рішенні зазначила, що кандидат не продемонструвала належного рівня рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.

58. Серед іншого, у рішенні Комісії зазначено, що під час обговорення показника «безперервний розвиток» кандидат повідомила про постійне підвищення рівня своєї професійної діяльності, зокрема про участь у семінарах, тренінгах та форумах.

59. Водночас, як вказано у рішенні Комісії, кандидат не підтвердила проходження обов`язкового підвищення професійної кваліфікації адвоката.

60. Зокрема, відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, наданого кандидатом Комісії, підтверджено підвищення кваліфікації у 2020, 2022 та 2023 роках.

61. Разом з тим, за даними, наявними у Комісії, відомості про підвищення кандидатом кваліфікації у 2021 та 2024 роках відсутні, а підтверджувальних документів кандидатом не надано.

62. Натомість у рішенні Комісії зазначено, що відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють адвокатську діяльність, адвокат зобов`язаний постійно підвищувати свій професійний рівень, зокрема шляхом проходження підвищення кваліфікації на рівні не менше 10 годин на рік.

63. За таких обставин ВККС України дійшла висновку, що відсутність відомостей про підвищення кандидатом кваліфікації у 2021 та 2024 роках свідчить про неналежне виконання вимог щодо постійного професійного розвитку.

64. З урахуванням зазначеного критерій особистої компетентності члени Комісії оцінили такими балами: за показником «рішучість та відповідальність» (18, 18, 19) середній бал - 18,33; за показником «безперервний розвиток» (17, 18, 18) середній бал - 17,67. Загальний бал за вказаний критерій - 36, що є нижчим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

65. Оцінюючи письмові пояснення кандидата та відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що кандидат продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.

66. Зазначений критерій члени Комісії оцінили такими балами: за показником «ефективна комунікація» (10, 10, 9) середній бал - 9,67; за показником «ефективна взаємодія» (10, 11, 9) середній бал - 10; за показником «стійкість мотивації» (10, 9, 9) середній бал - 9,33; за показником «емоційна стійкість» (11, 10, 9) середній бал - 10. Загальний бал за критерій становить 39 із 50 можливих, що є вищим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

67. Оцінюючи відповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата показникам «чесність» та «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу».

68. За результатами дослідження досьє кандидата, висновку ГРД, письмових пояснень та співбесіди, а також голосування членів Комісії під час закритого обговорення сумарний бал за критеріями професійної етики та доброчесності становить 0 із 300 можливих, що є нижчим за 75 % (225 балів) від максимально можливого бала, у зв`язку із чим Комісія вирішила визнати кандидата такою, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

69. Обґрунтуванням такого висновку слугували такі обставини:

- кандидат у декларації за 2018 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначила лише один дохід - заробітну плату її чоловіка в розмірі 13 459 грн за рік. Будь-які інші доходи ОСОБА_1 або членів її сім`ї у декларації відсутні. Отже, сукупний річний дохід сім`ї кандидата є меншим, ніж прожитковий мінімум на одну особу, визначений у 2018 році, що свідчить про неможливість забезпечення базових потреб сім`ї з двох осіб у межах задекларованих доходів;

- у декларації за 2022 рік вказано про набуття у власність автомобіля «Mitsubishi space star», 2003 року випуску, вартістю 25 000 грн, право власності на який зареєстровано 8 липня 2022 року. Проте у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» та розділі 12 «Грошові активи» не зазначено жодних доходів чи заощаджень, що свідчить про невідповідність між задекларованими витратами та фінансовими можливостями кандидата;

- 20 грудня 2023 року кандидат набула у власність автомобіль «Nissan Qashqai», 2018 року випуску, вартістю 591 626 грн. Водночас сукупний дохід кандидата за 2023 рік, задекларований переважно у вигляді грошових подарунків та благодійної допомоги, становив 701 590 грн. За наведеними у рішенні розрахунками, після сплати податків і придбання автомобіля залишок коштів кандидата міг становити близько 96 964 грн, що, з урахуванням витрат на проживання, а також того, що протягом 2023 року кандидат 12 разів перетинала державний кордон, викликає сумніви у реалістичності забезпечення відповідного рівня життя за рахунок задекларованих доходів. Окрім того, Комісія зазначила, що доходи у вказаний період формувалися переважно за рахунок грошових подарунків, окремі з яких отримані від осіб, які не є близькими родичами, а отже, підлягали оподаткуванню, але такі доходи не відображені у відомостях, наданих Державною податковою службою України. Більш того, ВККС України зазначила, що розмір задекларованих доходів осіб, які надавали кандидату значні суми, також викликає сумнів у можливості дарування таких сум коштів;

- у деклараціях за 2018, 2022, 2023, 2024 роки в розділі 16 «Входження суб`єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів об`єднань організацій, членство в таких об`єднаннях (організаціях)» щодо членства в організаціях, у тому числі професійних об`єднаннях, не було зазначено інформації про членство кандидата в Національній асоціації адвокатів України;

- у декларації за 2022 рік у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб`єкта декларування або членів його сім`ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно» не зазначено жодних відомостей. Тобто кандидат не вказала жодного банку чи іншої фінансової установи, у яких вона або члени її сім`ї мали відкриті рахунки чи розміщено кошти;

- в електронному досьє кандидата на посаду судді відсутні відомості про подання декларації доброчесності за 2023 рік та декларації родинних зв`язків за 2019-2023 роки. Крім того, під час перевірки поданих кандидатом декларацій доброчесності та родинних зв`язків в електронному досьє кандидата встановлено, що під час подання документів для участі у Конкурсі ОСОБА_1 не подала декларації доброчесності та родинних зв`язків встановленої форми, визначеної рішенням Комісії від 2 листопада 2023 року. Водночас подано декларації доброчесності та родинних зв`язків, сформовані під час подання документів для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Комісією від 9 вересня 2019 року № 154/зп- 10;

- розмір задекларованих кандидатом доходів від адвокатської діяльності викликає сумніви щодо їх відповідності обсягу фактично здійснюваної професійної діяльності, оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів сукупний дохід кандидата від провадження незалежної професійної діяльності за 2011-2024 роки становить лише 150 500 грн.

-кандидат фактично користувалася офісним приміщенням у місті Одеса у зв`язку зі здійсненням адвокатської діяльності, однак у деклараціях за 2023 та 2024 роки право користування цим приміщенням у розділі «Об`єкти нерухомості» не відображено;

- у декларації за 2018 рік кандидат задекларувала наявність у власності двох транспортних засобів - «Mitsubishi Galant», 1991 року випуску, та «Kia Magentis», 2006 року випуску, які були набуті у 2013 році за 37 000 грн та 44 000 грн відповідно. Водночас, за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, сукупні доходи кандидата та її чоловіка за попередні роки були незначними, а саме: сукупний дохід кандидата за 2003-2011 роки - 139 527,04 грн; сукупний дохід чоловіка кандидата за 2003-2012 роки - 38 427,46 грн;

- у деклараціях за 2022-2024 роки в розділі 4 «Об`єкти незавершеного будівництва» кандидат декларує право власності чоловіка на квартиру загальною площею 45,6 кв.м, розташовану в с. Фонтанка Одеської області, дата набуття права - 1 серпня 2018 року. Проте, кандидат не задекларувала вказане право чоловіка в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік;

- відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів кандидат у 2022 році отримала від РО ОІРГ «ХАБАД-ШОМРЕЙ ШАБОС» благодійну допомогу в розмірі 3 578,73 грн, чоловік кандидата отримав соціальні виплати від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради: у 2023 році - 6 762 грн, у 2024 році - 31 020 грн. Водночас у деклараціях за 2022-2024 роки вказаних виплат не задекларовано.

70. Не погодившись із рішенням Комісії № 570/ас-25, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.

Рух апеляційної скарги

71. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 6 травня 2026 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,а ухвалою від 9 липня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

72. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

73. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

74. Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

75. Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

76. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

77. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 78 КАС України).

78. Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

79. На підставі частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

80. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

81. У частині першій статті 92 Закону № 1402-VІІІвизначено, що ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

82. Частиною першою статті 69 Закону № 1402-VІІІпередбачено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

83. Статтею 28 Закону № 1402-VІІІустановлено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

84. Пунктом 2 частини першої статті 79-2 цього Закону встановлено, що ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону № 1402-VІІІ.

85. Згідно із частинами другою, четвертою статті 79-3 Закону № 1402-VІІІу конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону.

86. ВККС України: 1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді; 2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду; 3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання; 4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

87. Частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

88. Відповідно до частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІпорядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС України.

89. Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення № 20/зп-25 передбачено, що кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).

90. Пунктом 5.10 Положення № 20/зп-25 встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення.

91. Згідно з пунктом 2.13 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

92. Згідно з пунктом 12 Положення № 20/зп-25 кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

93. Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам.

94. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення (пункт 5.1 Положення № 20/зп-25).

95. Згідно з пунктом 5.9 цього Положення Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

96. Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

97. 17 грудня 2024 року Вища рада правосуддя рішенням № 3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб`єктами оцінювання (далі - Єдині показники).

98. Пункти 18, 19 Єдиних показників передбачають, що чесністю є правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов`язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;

2) надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв`язків судді (декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;

3) надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та/або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;

4) під час досягнення професійних цілей та успіхів дотримувався етичних принципів щодо себе чи членів своєї сім`ї;

5) під час набуття права на об`єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов`язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду;

6) в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки;

7) докладає зусиль для того, щоб члени його сім`ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.

Сумлінність - старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов`язків.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим;

2) демонструє високий рівень професійної мотивації;

3) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів;

4) утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов`язків та інших повноважень;

5) підтримує та вдосконалює свої професійні знання та навички шляхом постійного навчання та підвищення кваліфікації з метою компетентного виконання посадових обов`язків та інших повноважень;

6) наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів;

7) під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень.

99. Частиною другою статті 88 Закону № 1402-VІІІпередбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

100. Згідно із частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VІІІрішення ВККС України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

101. Велика Палата Верховного Суду, як і суд першої інстанції, не встановила обставин чи підстав для скасування спірного рішення, визначених пунктами 1-3 статті 88 Закону № 1402-VIII.

102. Оцінюючи спірне рішення в аспекті його відповідності пункту 4 частини четвертої статті 88 Закону № 1402-VIII, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

103. Предметом спору в цій справі є рішення ВККС України № 570/ас-25, яким визнано ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями особистої компетентності, професійної етики та доброчесності.

104. Щодо обсягу судового контролю у цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.

105. Натомість якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

106. Зі свого боку, ВККС України є уповноваженим суб`єктом з питань проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.

107. Велика Палата Верховного Суду підтверджує, що повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою.

108. Жоден суб`єкт, зокрема й суд, не вправі втручатися у здійснення Комісією своїх повноважень щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

109. Такий підхід неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду (постанови від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/87/19, від 14 листопада 2024 року у справах № 990/139/24, № 990/71/24), він є застосовним до спірних правовідносин.

110. Водночас варто також врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо меж дискреції ВККС України у конкурсних процедурах (постанови від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24, від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24). Такі висновки хоч і сформульовані у правовідносинах, пов`язаних із конкурсною процедурою добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, однак відповідний підхід є застосовним і до конкурсних процедур із зайняття вакантних посад суддів, зокрема, апеляційних судів.

111. Повноваження Комісії щодо оцінювання встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на відповідність критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

112. Мета дискреції (розсуду) адміністративного органу зводиться до того, що:

- завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення тих або інших справ, оскільки вони розглядаються в межах конкретних обставин, які можуть бути враховані відповідним суб`єктом;

- такі повноваження сприяють адміністративній гнучкості, дозволяючи адміністративним органам, які приймають рішення, адаптуватися до мінливих обставин та пріоритетів (за умови дотримання обмежень законності та розумності) та сприяють підвищенню ефективності (раціональності) та оперативності управлінської діяльності;

- дискреція дозволяє максимально повно врахувати права, свободи та інтереси приватної особи, особливо під час їх зважування з публічним інтересом.

113. Разом з тим наділення ВККС України свободою розсуду під час оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. У свою чергу правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

114. Згідно з Рекомендацією № R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

115. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно висловлює правову позицію, згідно з якою надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення від 2 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 2 серпня 1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).

116. Правовладдя вимагає, щоб будь-яка дискреція не була настільки необмеженою, щоб стати потенційно свавільною. Жодна дискреція не може бути юридично безмежною.

117. Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції Комісії у конкурсній процедурі на посаду судді апеляційного суду, зокрема і ухвалення рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути необмеженими та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку мають показувати, наприклад, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння того, чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.

118. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що вмотивованість рішення ВККС України про непідтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді є не лише формальним дотриманням вимог закону, така вимога повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав прийняття негативного рішення для кандидата.

119. Суд першої інстанції установив, що Комісія ухвалила спірне рішення, маючи обґрунтований сумнів у відповідності позивачки критеріям особистої компетентності, професійної етики та доброчесності.

120. У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до пункту 2.4 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

121. Згідно з пунктом 2.5 Положення № 20/зп-25 рішучість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні.

122. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

123. Пункт 2.6 Положення № 20/зп-25 визначає, що відповідальність - це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.

124. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

125. Відповідно до пункту 2.7 Положення № 20/зп-25 безперервний розвиток - це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку.

126. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об`єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв`язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

127. Згідно з пунктом 2.15 Положення № 20/зп-25 показники критерію особистої компетентності оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

128. Відповідно до підпункту 5.6.1.2 Положення № 20/зп-25 вага критерію особистої компетентності під час кваліфікаційного оцінювання складає 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність - 25 балів; безперервний розвиток - 25 балів.

129. Пункт 5.7 Положення № 20/зп-25 визначає, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала.

130. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

131. Критерій особистої компетентності члени ВККС України оцінили такими балами: за показником «рішучість та відповідальність» - 18, 18, 19 балів, середній бал - 18,33; за показником «безперервний розвиток» - 17, 18, 18 балів, середній бал - 17,67.

132. Загальний бал за цим критерієм - 36, що є нижчим за 75 відсотків (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

133. В основу висновків Комісії у частині оцінки показника «безперервний розвиток» покладено обставини щодо неналежного виконання позивачкою обов`язку з підвищення кваліфікації.

134. Зокрема, Комісія врахувала доводи позивачки про її участь у семінарах, тренінгах та інших заходах професійного розвитку, однак звернула увагу, що відповідно до наданого витягу з Єдиного реєстру адвокатів України підтверджено підвищення кваліфікації лише у 2020, 2022 та 2023 роках. Водночас відомостей про підвищення кваліфікації у 2021 та 2024 роках у Комісії не було, а відповідних підтверджувальних документів кандидат не надала.

135. Велика Палата Верховного Суду з цього приводу зазначає, що чинне законодавство покладає на адвоката обов`язок постійно підвищувати професійну кваліфікацію.

136. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини першої статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов`язаний підвищувати свій професійний рівень. Порядок та обсяг такого підвищення деталізовано у відповідних актах органів адвокатського самоврядування.

137. Згідно зі статтею 11 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 9 червня 2017 року, адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

138. Способи та вимоги до підвищення кваліфікації адвоката врегульовані Порядком підвищення кваліфікації адвокатів України, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 3 липня 2021 № 63 (у редакції до 13 грудня 2024 року), відповідно до пункту 16 якого усі адвокати, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, зобов`язані постійно підвищувати свій професійний рівень (професійну кваліфікацію).

139. Пункт 20 вказаного Порядку передбачає, що за загальним правилом адвокати зобов`язані підвищувати свою кваліфікацію в обсязі 10 годин на рік (10 залікових балів).

140. Отже, цей показник є нормативно визначеним мінімальним стандартом професійного розвитку адвоката, який слугує базовим орієнтиром для оцінки дотримання вимоги щодо безперервного розвитку, тому, з урахуванням законодавчо визначеного обов`язку адвоката щодо підвищення професійного рівня, його неналежне виконання об`єктивно може бути підставою для негативної оцінки за показником «безперервний професійний розвиток».

141. Відповідальність за повноту, належність та своєчасність подання інформації і документів покладається безпосередньо на кандидата, який самостійно визначає обсяг матеріалів, що подаються до Комісії з метою кваліфікаційного оцінювання. Отже, на позивачку покладено обов`язок належним чином підтвердити обставини щодо підвищення свого професійного рівня.

142. Як установив суд першої інстанції, позивачка 18 серпня 2025 року направила до ВККС України пояснення щодо кожного критерію, зокрема щодо критерію особистої компетенції за показником «безперервний професійний розвиток». У зазначених поясненнях міститься інформація про підвищення рівня професійної діяльності лише у 2018, 2019, 2023 та 2025 роках (том. 3 арк. спр. 159).

143. Окрім того, в розділі 2 «Освіта» анкети на посаду судді позивачка зазначила інформацію про участь у заходах із підвищення кваліфікації за 2021 рік, загальна тривалість яких становить 7 годин на рік, що також є недостатнім з огляду на мінімально встановлену кількість 10 годин.

144. Комісія листом від 12 листопада 2025 року № 32дпс-812/24 звернулася до позивачки з проханням надати копії сертифікатів, які підтверджують підвищення професійного рівня за останні п`ять років. У відповідь позивачка повідомила про їх надсилання, однак її лист не містить переліку додатків, а скріншот електронного повідомлення не дає можливості встановити, які саме документи були надіслані. Водночас у досьє кандидата, що перебувало у розпорядженні Комісії, відповідних сертифікатів немає.

145. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вирішальним є не подальше долучення позивачкою сертифікатів до матеріалів справи, а те, чи мала Комісія ці документи (сертифікати) на момент проведення кваліфікаційного оцінювання та ухвалення спірного рішення. Оскільки належних доказів цього не надано, Комісія обґрунтовано виходила з матеріалів, що фактично перебували в її розпорядженні. Відтак її висновки щодо оцінки позивачки за критерієм особистої компетентності є об`єктивними, належно вмотивованими і не можуть вважатися довільними чи необґрунтованими.

Щодо встановлення відповідності позивачки критеріям доброчесності та професійної етики

146. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

147. Закони України не визначають ані змісту поняття доброчесності як вимоги до судді (кандидата на посаду судді), ані показників (індикаторів) для оцінки ВККС України відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності.

148. Проте потрібно врахувати, що доброчесністю, як цей термін визначено в Сучасному словнику з етики, є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватися у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

149. У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, зокрема з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

150. Одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.

151. Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

152. Рада суддів України в Коментарі до цього Кодексу зауважила, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

153. У пункті 29 Висновку № 3(2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок, КРЄС відповідно) зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

154. Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов`язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку).

155. Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов`язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов`язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

156. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165(1998) зауважила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

157. Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов`язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.

158. Правовідносини у цій справі склалися на етапі вирішення ВККС України питання про підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді. Однак особа, яка претендує зайняти цю посаду, має демонструвати високі стандарти поведінки - дотримуватися вимог законодавства та загальноприйнятих в українському суспільстві норм моралі як на етапі перебування в статусі кандидата, так і до набуття такого статусу, а їх порушення має враховуватися під час оцінки доброчесності кандидата на посаду судді.

159. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. Від професійних та моральних якостей суддів залежить рівень здійснення правосуддя в державі, а тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд із професійними якостями є визначальними характеристиками під час вирішення питання про призначення його на посаду.

160. Оскільки кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, - здійснення правосуддя, то під час вирішення питання про підтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя ВККС України має врахувати всі обставини, які перешкоджають кандидату на посаду судді обійняти таку посаду, зокрема ті, що можуть негативно вплинути на довіру суспільства до судової влади у зв`язку із призначенням такого кандидата.

161. Повертаючись до суті спору, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивачка за критеріями професійної етики та доброчесності отримала сумарно 0 балів із 300 можливих, що становить менше ніж 75 % максимально можливого бала.

162. ВККС України в оскаржуваному рішенні зазначила, що сукупність установлених фактичних даних дає Комісії підстави для обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата показникам «чесність» та «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу», що своєю чергою є достатнім для того, щоб вважати її такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

163. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що, обґрунтовуючи висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, Комісія виходила з таких обставин.

164. Позивачка у декларації за 2018 рік відобразила лише один дохід - заробітну плату чоловіка в розмірі 13 459 грн за рік, не зазначивши інших доходів - ані власних, ані доходів членів сім`ї. На думку Комісії, сукупний річний дохід сім`ї був меншим за прожитковий мінімум для двох осіб, що ставить під сумнів можливість забезпечення базових потреб сім`ї виключно за рахунок задекларованих доходів.

165. Комісія звернула увагу, що у декларації за 2022 рік кандидат зазначила набуття у власність автомобіля «Mitsubishi Space Star», 2003 року випуску, вартістю 25 000 грн, право власності на який зареєстровано 8 липня 2022 року. Водночас у розділах декларації щодо доходів і грошових активів не було відображено доходів або заощаджень, які, на думку Комісії, могли б бути джерелом фінансування такого придбання.

166. Установила, що 20 грудня 2023 року кандидат набула у власність автомобіль «Nissan Qashqai», 2018 року випуску, вартістю 591 626 грн, тоді як сукупний дохід за 2023 рік, задекларований переважно у вигляді грошових подарунків та благодійної допомоги, становив 701 590 грн. За розрахунками Комісії, після сплати податків та придбання автомобіля у кандидата могло залишитися близько 96 964 грн, що, з урахуванням витрат на проживання та 12 випадків перетину державного кордону протягом року, викликало сумніви щодо реалістичності забезпечення відповідного рівня життя за рахунок задекларованих доходів.

167. Окрім того, ВККС України звернула увагу, що значна частина доходів кандидата формувалася за рахунок грошових подарунків, окремі з яких були отримані від осіб, які не є близькими родичами, а відтак, на думку Комісії, підлягали оподаткуванню. До того ж Комісія висловила сумніви щодо фінансової спроможності цих осіб надавати кандидатові такі суми коштів.

168. Також Комісія зазначила, що у деклараціях за 2018, 2022, 2023 та 2024 роки кандидат не відобразила у розділі щодо членства в об`єднаннях інформацію про своє членство в Національній асоціації адвокатів України.

169. За висновком ВККС України, у декларації за 2022 рік кандидат не зазначила жодної інформації про банки чи інші фінансові установи, у яких вона або члени її сім`ї мали відкриті рахунки чи розміщені кошти, що, на думку Комісії, свідчить про неповноту відомостей декларації.

170. Окрім того, Комісія встановила, що в електронному досьє кандидата немає декларації доброчесності за 2023 рік та декларації родинних зв`язків за 2019-2023 роки. До того ж ВККС України зазначила, що під час подання документів для участі в конкурсі кандидат подала декларації доброчесності та родинних зв`язків, сформовані для участі в конкурсі 2019 року, а не за формою, затвердженою рішенням Комісії від 2 листопада 2023 року.

171. Комісія також висловила сумніви щодо відповідності задекларованих доходів кандидата від адвокатської діяльності фактичному обсягу здійснення нею незалежної професійної діяльності, оскільки, за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, сукупний дохід від такої діяльності за 2011-2024 роки становив лише 150 500 грн.

172. На думку Комісії, кандидат фактично користувалася офісним приміщенням в місті Одесі у зв`язку зі здійсненням адвокатської діяльності, однак не відобразила право користування цим приміщенням у деклараціях за 2023 та 2024 роки в розділі щодо об`єктів нерухомості.

173. Комісія зазначила, що у декларації за 2018 рік кандидат задекларувала два транспортні засоби - «Mitsubishi Galant», 1991 року випуску, та «Kia Magentis», 2006 року випуску, набуті у 2013 році за 37 000 грн та 44 000 грн відповідно. Водночас, за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, сукупні доходи кандидата та її чоловіка за попередні роки були незначними, що, на думку відповідача, викликало сумніви щодо джерел коштів на придбання зазначених транспортних засобів.

174. ВККС України звернула увагу, що у деклараціях за 2022-2024 роки кандидат відобразила право власності чоловіка на об`єкт незавершеного будівництва - квартиру площею 45,6 кв. м у с. Фонтанка Одеської області, право на яку було набуто 1 серпня 2018 року. Водночас таке право, за висновком Комісії, не було задеклароване у декларації за 2018 рік.

175. Комісія також встановила, що відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків кандидат у 2022 році отримала благодійну допомогу від РО ОІРГ «ХАБАД-ШОМРЕЙ ШАБОС» у розмірі 3 578,73 грн, а її чоловік отримував соціальні виплати від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради: у 2023 році - 6 762 грн, у 2024 році - 31 020 грн. На думку ВККС України, ці виплати підлягали декларуванню, однак у деклараціях за 2022-2024 роки вони відображені не були.

176. Оцінивши доводи апеляційної скарги в цій частині, Велика Палата Верховного Суду висновує, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а лише відтворюють позицію позивачки, яка вже була предметом належної судової перевірки.

177. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ВККС України не ставила під сумнів сам факт отримання чоловіком позивачки та її сином доходів, у тому числі від діяльності, пов`язаної з мореплавством. Предметом оцінювання було належне виконання позивачкою обов`язку щодо повного і достовірного декларування відповідних відомостей, установленого Законом України «Про запобігання корупції». Саме неналежне виконання цього обов`язку, а не джерела чи розмір доходів членів її сім`ї або інших осіб покладено в основу спірного рішення.

178. Доводи апеляційної скарги про достатність наданих позивачкою доказів щодо рівня доходів її чоловіка та сина не спростовують висновків Комісії, оскільки самі по собі такі докази не підтверджують належного виконання обов`язку декларування та не усувають установлених Комісією невідповідностей, суперечностей у поясненнях позивачки й відсутності у деклараціях відомостей, які підлягали відображенню відповідно до вимог закону.

179. Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду, що позивачка надавала суперечливі пояснення щодо отримання фінансової допомоги від сина, джерел забезпечення сім`ї та його статусу як члена сім`ї. Водночас матеріали справи свідчать про отримання нею коштів, які не були відображені у деклараціях, попри наявність обов`язку щодо їх декларування.

180. Стосовно висновку Комісії про придбання чоловіком позивачки об`єкта незавершеного будівництва слід зазначити таке.

181. У частині, що стосується обставин придбання чоловіком позивачки об`єкта незавершеного будівництва, ОСОБА_1 посилалася на те, що оскаржуване рішення не містить обґрунтування щодо суперечливості її пояснень і не відповідає їхньому змісту. Як убачається з рішення Комісії, остання чітко зазначила, які саме обставини стали підставою для висновку про непослідовність та взаємну неузгодженість наданих позивачкою пояснень, зіставивши їх з положеннями договору про пайову участь № 18/22 від 1 серпня 2018 року.

182. Так, під час співбесіди позивачка пояснила, що загальна вартість об`єкта незавершеного будівництва становила еквівалент 29 184 доларів США, з яких 15 000 доларів США були сплачені як перший внесок, а решта коштів сплачувалась частинами протягом періоду із серпня 2018 року до березня 2021 року.

183. Разом із тим згідно з пунктом 5.2 зазначеного договору сукупний розмір наступних платежів за визначений період становив 26 265 доларів США (щомісячні платежі у розмірі 850 доларів США та останній платіж у сумі 765 доларів США), що разом із першим внеском становить 41 265 доларів США.

184. Отже, арифметичне зіставлення наведених позивачкою відомостей з умовами договору свідчить про істотну розбіжність між заявленою нею загальною вартістю об`єкта та сумою платежів, передбачених договором.

185. Варто зазначити, що під час оцінювання кандидата на відповідність критеріям доброчесності та професійної етики Комісія не надає правову оцінку правовстановлюючим документам, не аналізує їх на предмет законності, хоча в сукупності всіх обставин також має ураховувати їхній зміст. На етапі співбесіди в межах установлення відповідності кандидата зазначеному критерію завдання Комісії полягає у з`ясуванні того, чи можуть конкретні факти, обставини чи поведінка кандидата об`єктивно викликати в розсудливої людини сумнів щодо його доброчесності та відповідності високим стандартам поведінки, яких суспільство очікує від судді.

186. За таких обставин Комісія мала об`єктивні підстави визнати пояснення позивачки суперечливими, оскільки вони не узгоджувалися ні між собою, ні з письмовими доказами, що були предметом дослідження під час співбесіди.

187. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до незгоди із зазначеним висновком Комісії та повторення позиції, викладеної у позовній заяві. Водночас ОСОБА_1 не навела переконливих аргументів, які б спростовували встановлену Комісією невідповідність, не надала альтернативного розрахунку, пояснення причин розбіжності чи доказів, які б свідчили про неправильність тлумачення Комісією умов договору.

188. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що саме по собі твердження позивачки про те, що її чоловік не порушував умов договору під час придбання об`єкта незавершеного будівництва, не спростовує встановлених Комісією розбіжностей у поясненнях щодо вартості об`єкта та порядку здійснення розрахунків, які й стали предметом оцінки. Отже, зазначені доводи не спростовують правильності висновку ВККС України та не свідчать про протиправність спірного рішення.

189. У частині доводів апеляційної скарги щодо отримання та декларування доходів від здійснення адвокатської діяльності Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про їх безпідставність.

190. Позивачка в апеляційній скарзі стверджує, що висновки Комісії є невмотивованими та необґрунтованими, оскільки вона не є засновником адвокатського об`єднання, не відповідає за ведення його бухгалтерського обліку та не отримувала дивідендів від діяльності цього об`єднання.

191. Разом із тим суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що під час проведення співбесіди позивачка повідомила про тривале здійснення адвокатської діяльності, зазначала орієнтовні розміри гонорарів за надання правничої допомоги, а також вказувала на значну кількість клієнтів, яким надавала правову допомогу, переважно з оплатою у готівковій формі.

192. Водночас відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів загальний дохід позивачки за період з 2011 по 2024 рік становив 150 500 грн, що є очевидно неспівмірним із характером, тривалістю та інтенсивністю її професійної діяльності, про що і вона сама повідомила під час співбесіди.

193. За таких обставин Комісія мала достатні підстави звернути увагу на наявність істотних розбіжностей між обсягом професійної діяльності позивачки та задекларованими нею доходами. Саме існування таких розбіжностей об`єктивно породжує сумніви щодо повноти та достовірності відомостей про отримані доходи, а тому врахування цієї обставини при проведенні оцінювання не можна вважати свавільним чи необґрунтованим.

194. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що предметом оцінки Комісії було не дотримання адвокатським об`єднанням вимог бухгалтерського чи податкового законодавства, а перевірка відповідності відомостей, наданих позивачкою як суб`єктом декларування та кандидатом, критеріям доброчесності і достовірності. Тому посилання позивачки на те, що вона не здійснювала організацію бухгалтерського обліку адвокатського об`єднання або не була його засновником, саме по собі не спростовує встановленої Комісією невідповідності між фактичними обставинами здійснення нею адвокатської діяльності та відомостями про отримані доходи.

195. Окрім того, незалежно від організаційної форми здійснення адвокатської діяльності чи порядку ведення бухгалтерського обліку адвокатським об`єднанням, обов`язок суб`єкта декларування щодо відображення достовірних відомостей про отримані ним доходи є особистим і не може бути поставлений у залежність від належного виконання відповідних обов`язків іншими особами.

196. Щодо обставин неподання декларації доброчесності за 2023 рік та декларацій родинних зв`язків за 2019 - 2023 роки Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка не надала жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування технічного збою чи інших об`єктивних обставин, які б унеможливили своєчасне подання та оприлюднення відповідних декларацій. Самі лише припущення про можливі технічні несправності не можуть вважатися достатнім обґрунтуванням невиконання встановленого законом обов`язку.

197. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що Комісія за результатами проведення співбесіди у складі колегії мала у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію, яку не було спростовано кандидатом, щоб зробити висновок, який було викладено в оскаржуваному рішенні. Тому не можна не погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що відображені у рішенні Комісії висновки не ґрунтуються на з`ясованих у ході співбесіди обставинах, змісті наданих позивачкою пояснень та/або є свавільними.

198. Зміст спірного рішення засвідчує також, що під час проведення співбесіди з ОСОБА_1 їй були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії, а Комісія не створювала перешкод для їх реалізації.

199. Наведені позивачкою підстави для скасування рішення Комісії зводяться переважно до незгоди з внутрішнім переконанням членів Комісії, сформованим у межах наданих законом дискреційних повноважень. Переоцінка судом мотивів, покладених Комісією в основу рішення, та їх викладення в іншому значенні означало б неправомірне втручання у дискреційні повноваження органу, який відповідає за формування доброчесного та професійного суддівського корпусу.

200. До того ж законодавство не гарантує права бути призначеним на посаду судді, а лише право брати участь у конкурсі на загальних засадах. Непроходження одного з етапів конкурсу не зумовлює негативних кар`єрних наслідків, не позбавляє особу посади, яку вона обіймала раніше, не обмежує її права на подальшу професійну діяльність та не перешкоджає участі в наступних конкурсах. Висновки Комісії, сформульовані станом на конкретний момент і щодо конкретного конкурсу, не мають преюдиційного значення для майбутніх відборів, оцінювань чи конкурсів і не можуть розглядатися як такі, що порушують право позивачки на доступ до суддівської професії в майбутньому чи на ефективний засіб правового захисту.

201. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

202. Порушень судом першої інстанції норм процесуального права (пунктів 1 та 4 частини першої статті 317 КАС України) Велика Палата Верховного Суду не встановила.

203. Інші міркування і твердження в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

204. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

205. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

206. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

207. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а зазначеного рішення - без змін.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 990/591/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідачка Н. М. Мартинюк

Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур

О. В. Білоконь С. О. Погрібний

О. Л. Булейко Н. С. Стефанів

М. М. Гімон Т. Г. Стрелець

О. А. Губська О. В. Ступак

А. А. Ємець М. Ю. Тітов

В. В. Король І. В. Ткач

С. І. Кравченко О. С. Ткачук

О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич