УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 465/1701/21
провадження № 14-131цс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Ступак О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Тітова М. Ю., Ткача І. В.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за скаргою ОСОБА_1
на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бобанича Ігоря Богдановича
на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року у складі судді Кузя В. Я.
та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст вимог та доводів скарги, а також уточнень до неї
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області (далі - приватний виконавець) Білецького І. М.
2. Скарга мотивована тим, що у провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа № 465/1701/21 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
3. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року у цій справі вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 91, площею 32,5 м?, яке знаходиться у АДРЕСА_1 .
4. Ця ухвала виконана Франківським відділом Державної виконавчої служби у м. Львові у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 шляхом внесення відомостей про обтяження до відповідного державного реєстру.
5. Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у цій справі позов ОСОБА_1 задоволено та стягнено з ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 10 000,00 дол. США, вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 листопада 2021 року вирішено питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
6. На виконання вказаних судових рішень видано виконавчі листи, які первинно пред`явлені до виконання приватному виконавцеві Пицю А. А., але у зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення повернені стягувачеві за його заявою та наразі перебувають на виконанні приватного виконавця Білецького І. М. у межах зведеного виконавчого провадження.
7. Указував, що з моменту відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим листом (виконавче провадження № НОМЕР_2), тобто з 03 листопада 2022 року, приватний виконавець формально виконував свої посадові обов`язки, тривалий час не вчиняв жодних активних дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, обмежившись прийняттям постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанови про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.
8. Зазначав, що 14 березня 2023 року подав клопотання, в якому просив повідомити приватного виконавця щодо можливості здійснення звернення стягнення на належне боржнику нежитлове приміщення № 100, загальною площею 7,1 м?, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на електронних торгах, а також щодо отримання відомостей про належні боржнику транспортні засоби та звернення на них стягнення. 27 березня 2023 року приватний виконавець прийняв постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника і наклав арешт на згадане нежитлове приміщення № 100, загальною площею 7,1 м?.
9. Заявник уважав, що приватним виконавцем не забезпечено вчинення всіх можливих дій для належного та своєчасного виконання рішення суду, зокрема: не звернено стягнення на належне боржнику нежитлове приміщення шляхом його продажу на електронних торгах; не вжито дій щодо розшуку належного боржнику рухомого майна (транспортних засобів); не повідомлено про підстави невжиття (перешкоди для вжиття) заходів щодо звернення стягнення на належне боржнику нерухоме та рухоме майно.
10. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_2, що полягала у: нездійсненні в період із 04 листопада 2022 року до 26 березня 2023 року всіх можливих заходів примусового виконання рішення суду своєчасно, у спосіб та в порядку, які встановлені законом; невжитті вичерпних дій, спрямованих на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - нежитлове приміщення № 100, загальною площею 7,1 м?, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу через систему прилюдних (електронних) торгів «СЕТАМ»; невжитті вичерпних дій щодо розшуку належного боржнику рухомого майна (транспортних засобів); ненаданні відповіді за результатами розгляду його клопотання від 14 березня 2023 року.
11. Крім того, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати приватного виконавця Білецького І. М. усунути порушення (поновити порушене право), допущені у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
12. У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду уточнення до поданої ним скарги. Зазначав, що ознайомився з матеріалами зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 та дізнався про те, що до зведеного виконавчого провадження на момент винесення 03 листопада 2022 року приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження за виданим йому виконавчим листом вже входило два інших виконавчих провадження, а саме:
- виконавче провадження № НОМЕР_3 (постанова про відкриття від 02 серпня 2022 року, виконавчий лист № 465/6351/21, виданий 28 липня 2022 року, стягувач - ОСОБА_3 , сума стягнення - 33 468,20 євро, 38 019,97 грн, еквівалент - 1 217 355,66 грн);
- виконавче провадження № НОМЕР_5 (постанова про відкриття від 21 вересня 2022 року, виконавчий лист № 465/9336/21, виданий 19 серпня 2022 року, стягувач - ОСОБА_4 , сума стягнення - 484 835,91 грн).
13. Також йому стало відомо, що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження приватний виконавець на електронних торгах реалізував належні боржникові нежитлові приміщення № 96 та № 91. Тобто у ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження приватний виконавець загалом одержав 2 335 590,00 грн, з яких 698 810,00 грн від реалізації нежитлового приміщення № 91, за рахунок якого забезпечено виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року і саме він є стягувачем у виконавчому провадженні, яке відкрито на виконання вказаного рішення суду.
14. Заявник уважав, що у зазначений період примусовому виконанню підлягало лише одне виконавче провадження № НОМЕР_5 за виконавчим листом № 465/9336/21, виданим 19 серпня 2022 року Франківським районним судом м. Львова, стягувачем за яким є ОСОБА_4 , сума стягнення - 484 835,91 грн, оскільки виконавче провадження № НОМЕР_3 було зупинено постановою приватного виконавця від 21 вересня 2022 року на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року про зупинення дії рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 червня 2022 року.
15. Тому, на його переконання, були наявні підстави для закінчення виконавчого провадження по стягувачу ОСОБА_4 та виведення його із зведеного виконавчого провадження, а залишку коштів, одержаних приватним виконавцем, було достатньо для повного виконання ухваленого на його, ОСОБА_1 , користь судового рішення.
16. Водночас 04 листопада 2022 року приватний виконавець перерахував йому лише частину боргу ОСОБА_2 , а саме: 297 346,18 грн на виконання основного рішення суду та 8 071,82 грн на виконання додаткового рішення суду. Крім того, приватний виконавець повідомив його про недостатність коштів для повного виконання ухвалених на його користь судових рішень.
17. Проте у матеріалах виконавчого провадження відсутній розрахунок, який приватний виконавець повинен був скласти згідно з вимогами пункту 15 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), у тому числі: загальної суми стягнення; суми, що залишилася після відрахування витрат виконавчого провадження; перелік стягувачів із визначенням їх черги та суми коштів, яка перераховується кожному стягувачу.
18. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. при здійсненні примусового виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що полягала у: нездійсненні в період із 04 листопада 2022 року до 26 березня 2023 року всіх можливих заходів примусового виконання рішення суду своєчасно, у спосіб та в порядку, які встановлені законом; неперерахуванні на його користь, як стягувача, всієї суми стягнення за виконавчим документом у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, зокрема, за рахунок коштів, одержаних від реалізації забезпеченого нерухомого майна - нежитлового приміщення № 91, площею 32,5 м?, що було реалізоване у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4. Крім того, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити його порушене право), допущені у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
19. У липні 2023 року ОСОБА_1 подав письмові уточнення до скарги, в яких указав про наявність у нього пріоритету перед іншими двома стягувачами у зведеному виконавчому провадженні на отримання коштів, які надійшли приватному виконавцю від реалізації належного боржнику нежитлового приміщення № 91, адже накладенням арешту на це приміщення було забезпечено виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у справі № 465/1701/21 за його позовом до боржника.
20. Заявник уважав помилковою позицію приватного виконавця Білецького І. М. про черговість задоволення вимог стягувачів залежно від черговості надходження до нього заяв стягувачів про примусове виконання виконавчих листів. Зазначав, що з урахуванням виплачених йому 04 листопада 2022 року коштів залишок за основною сумою боргу становив 1 868,81 дол. США, а за судовими витратами - 1 928,18 грн, тобто судові рішення в цій частині й досі не виконано, хоча грошові кошти для повного виконання наявні.
21. У зв`язку із цим ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. при здійсненні примусового виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що полягала у: недотриманні черговості задоволення вимог стягувачів всупереч нормам Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII); ненаданні відповіді за результатом розгляду клопотання від 20 червня 2023 року, поданого у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Крім того, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити його порушене право), допущені у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4.
22. Підсумовуючи всі подані ОСОБА_1 уточнення, заявник просив суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. при здійсненні примусового виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яка полягала у:
- нездійсненні в період із 04 листопада 2022 року до 26 березня 2023 року всіх можливих заходів примусового виконання рішення суду своєчасно, у спосіб та в порядку, які встановлені законом;
- невжитті вичерпних дій, спрямованих на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме: нежитлове приміщення № 100, загальною площею 7,1 м?, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його продажу через систему прилюдних (електронних) торгів «СЕТАМ»;
- невжитті вичерпних дій щодо розшуку належного боржнику рухомого майна (транспортних засобів);
- ненаданні відповіді за результатами розгляду клопотання від 14 березня 2023 року, яке подано у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
- неперерахуванні на його користь всієї суми стягнення за виконавчим документом у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, зокрема, за рахунок коштів, одержаних від реалізації забезпеченого нерухомого майна - нежитлового приміщення № 91, площею 32,5 м?, що було реалізовано у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4;
- недотриманні черговості задоволення вимог стягувачів усупереч нормам Закону № 1404-VIII;
- ненаданні відповіді за результатом розгляду клопотання від 20 червня 2023 року, яке подано у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
23. До того ж ОСОБА_1 просив суд зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити його порушене право), допущені у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4.
Короткий зміст судових рішень у справі
24. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця Білецького І. М. щодо розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації майна боржника ОСОБА_2 .
Зобов`язано приватного виконавця Білецького І. М. провести виконавчі дії відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 46 Закону № 1404-VIII з урахуванням забезпечення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення залишку сум з ОСОБА_2 у цивільній справі № 465/1701/21, а саме: 1 868,81 дол. США основного боргу та 1 928,18 грн витрат на правничу допомогу.
У задоволенні інших вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.
25. Суд першої інстанції, частково задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , виходив із того, що повного виконання судових рішень у цивільній справі № 465/1701/21 не відбулося.
26. Приватний виконавець Білецький І. М. під час розподілу грошових коштів від продажу майна боржника мав урахувати, що позовні вимоги про стягнення боргу у цивільній справі № 465/1701/21 були забезпечені ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року, якою накладено арешт на майно, реалізоване у ході виконавчого провадження(нежитлове приміщення № 91). Судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України). Тому стягувач ОСОБА_1 мав вищий пріоритет забезпеченого обтяження.
27. Постановою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу приватного виконавця Білецького І. М. задоволено.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
28. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що права ОСОБА_1 , як стягувача у виконавчому провадженні, не порушено. Приватний виконавець Білецький І. М. діяв законно, у порядку та в спосіб, визначеному нормами Закону № 1404-VIII.
29. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2024 рокукасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бобанича І. Б. задоволено частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
30. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги приватного виконавця та не врахував, що ухвала суду першої інстанції оскаржувалася приватним виконавцем лише у частині задоволених вимог скарги ОСОБА_1 .
31. Постановою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року апеляційну скаргу приватного виконавця задоволено.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року у частині часткового задоволення вимог скарги ОСОБА_1 скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог скарги про:
- визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця Білецького І. М. при здійсненні примусового виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що полягає у неперерахуванні на користь стягувача ОСОБА_1 всієї суми стягнення за виконавчим документом у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, зокрема, за рахунок коштів, одержаних від реалізації забезпеченого нерухомого майна - нежитлового приміщення № 91, розташованого по АДРЕСА_1 , площею 32,5 м?, що було реалізовано у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4;
- зобов`язання приватного виконавця Білецького І. М. усунути порушення (поновити порушене право заявника), допущені у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року у частині відмови у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн.
32. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 скористався правом вільного вибору приватного виконавця і первинно звернувся до іншого приватного виконавця Пиця А. А., а не Білецького І. М. , із заявою про примусове виконання виконавчого листа, виконавче провадження за яким було відкрито 17 грудня 2021 року.
33. Упродовж року рішення суду не було виконано і 03 листопада 2022 року виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою, а всі арешти за цим виконавчим провадженням приватним виконавцем Пицем А. А. скасовано (припинено) постановою від 03 листопада 2022 року. Вказане спростовує доводи ОСОБА_1 про несвоєчасність здійснення уже іншим приватним виконавцем Білецьким І. М. усіх можливих заходів примусового виконання рішення суду у зведеному виконавчому провадженні, до якого виконавчий документ стягувача - ОСОБА_1 було приєднано 03 листопада 2022 року, тобто вже після вчинення усіх можливих та необхідних виконавчих дій за виконавчими листами інших двох стягувачів, які раніше подали до приватного виконавця відповідні заяви.
34. Апеляційний суд уважав безпідставними посилання ОСОБА_1 на порушення приватним виконавцем Білецьким І. М. вимог пункту 1 частини першої статті 46 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої, якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості - у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна, оскільки нежитлове приміщення № 91 не мало правового статусу заставленого майна, а стягувач ОСОБА_1 не був заставодержателем.
35. Якщо протягом дев`яноста днів із дня набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (стаття 158 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року набрало законної сили 03 грудня 2021 року і первинно стягувач ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Пиця А. А. із заявою про примусове виконання рішення суду. Проте рішення суду не було виконано і постановою приватного виконавця Пиця А. А. від 03 листопада 2022 року виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою, а всі арешти за цим виконавчим провадженням було скасовано (припинено). Повторно заяву про звернення виконавчого листа до примусового виконання ОСОБА_1 подав до приватного виконавця Білецького І. М. 03 листопада 2022 року, тобто вже після того, як належне боржнику нерухоме майно було реалізовано на електронних торгах у межах примусового виконання інших виконавчих листів, стягувачами за якими були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
36. Із цих підстав апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про першочергове перерахування на його користь всієї суми стягнення за виконавчим листом за рахунок коштів, одержаних від реалізації арештованого нерухомого майна.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
37. У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бобанича І. Б., в якій заявник просить: скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року повністю та ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року в частині відхилених вимог скарги та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким вимоги скарги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
38. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, частково задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , не мотивував судове рішення щодо бездіяльності приватного виконавця у частині ухилення від проведення активних виконавчих дій, передбачених законом, а саме у період із 04 листопада 2022 року до 26 березня 2023 року, та нездійснення жодних заходів примусового виконання рішення суду.
39. Крім того, суд першої інстанції проігнорував аргументи, які викладені заявником у скарзі, не надав їм правової оцінки, не вказав мотивів їх відхилення, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
40. Апеляційний суд не застосував норми Закону № 1404-VIII, відповідно до яких виконавець зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, у період з 04 листопада 2022 року до 26 березня 2023 року та після цієї дати приватний виконавець не вчинив жодних заходів, спрямованих на своєчасне, повне і неупереджене виконання рішення суду у цій справі.
41. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, відповідно до якої заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше.
42. Суд апеляційної інстанції вдався до довільного трактування фактичних обставин справи, стверджуючи, що арешт нерухомого майна, який накладено ухвалою Франківського районного суду м. Львова у порядку забезпечення позову ОСОБА_1 , було скасовано приватним виконавцем Пицем А. А. 03 листопада 2022 року, коли виконавчий лист було повернено стягувачу ОСОБА_1 за його заявою. Це не відповідає дійсності, оскільки приватний виконавець не мав таких повноважень. На думку заявника касаційної скарги, заходи забезпечення позову продовжують діяти до повного виконання судового рішення, а не до закінчення виконавчого провадження, як помилково вважав апеляційний суд.
43. Заявник зазначав, що новим власником нежитлового приміщення № 91 після його придбання з електронних торгів вживалися заходи щодо скасування арешту нерухомого майна. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2022 року, яка набрала законної сили, клопотання про скасування заходів забезпечення позову залишено без задоволення та встановлено, що заходи забезпечення позову продовжують існувати, потреба в забезпеченні позову на даний час не відпала, рішення суду не виконано, грошові кошти, зазначені у рішенні суду, не повернуто.
44. Крім того, апеляційний суд неправильно застосував статтю 51 Закону № 1404-VIII, якою регламентовано питання звернення стягнення на заставлене майно. Так, судом не враховано, що виконавець може звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, за сукупності умов, визначених частиною першою статті 51 Закону № 1404-VIII (право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя). Відсутність хоча б однієї з таких умов унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника.
45. Суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення скарги, у порушення статті 382 ЦПК України не зазначив, чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких заявник звернувся до суду. Фактично суд апеляційної інстанції позбавив заявника ефективного судового захисту при наявному порушенні прав, порушив право на мирне володіння майном, що гарантовано статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції.
46. До того ж представник ОСОБА_1 - адвокат Бобанич І. Б. подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (січень 2025 року, липень 2025 року, жовтень 2025 року, лютий 2026 року).
47. У поданих клопотаннях заявник, посилаючись на частину п`яту статті 403 ЦПК України, указує на наявність правових підстав для передачі справи № 465/1701/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Рух справи у суді касаційної інстанції
48. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
49. У червні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
50. Ухвалами Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2025 року та від 21 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду та передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно.
51. Ухвала про передачу справи мотивована необхідністю відступу від висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 727/1818/19.
52. Зазначено, що у спірних правовідносинах неможливо застосовувати аналогію закону, оскільки арешт, накладений в порядку забезпечення позову, на відміну від застави пріоритету для виконання судового рішення не створює.
53. Ухвалою об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого 2026 року прийнято до розгляду вказану справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
54. Відповідно до вимог частини сьомої статті 404 ЦПК України у лютому 2026 року направлені звернення до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукових висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах та отримано наукові висновки про застосування норм права, питання щодо яких стали підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
55. Ухвалою від 07 вересня 2026 року об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої та четвертої статті 403 ЦПК України.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
56. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, що у цій справі необхідно дати відповідь на такі правові питання: 1) чи враховується пріоритет обтяження (арешт), накладений на майно ухвалою суду при забезпеченні позову, у тому числі, порівняно з обтяженням, накладеним із заставою цього самого майна у договірних правовідносинах, для подальшого розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації майна на торгах; 2) чи є необхідність у застосуванні аналогії закону.
57. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в цій ухвалі зазначила про необхідність конкретизації (відступлення від висновку) щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 910/11305/18.
58. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 зазначено, що: «судове рішення є обов`язковим до виконання; обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, частина перша статті 129-1 Конституції України). Отже, ухвала суду про забезпечення позову, зокрема про заборону відчуження нерухомого майна, встановлює обтяження такого майна незалежно від того, зареєстроване це обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи ні.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову».
59. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 910/11305/18 зазначено, що «досліджуючи обставини продажу приміщення універмагу на електронних
торгах, суди встановили, що постановою державного виконавця від 17.05.2018 відкрито виконавче провадження ВП № 56422016 з примусового виконання виконавчого листа № 760/12230/17, виданого 22.01.2018 Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 4 922 626,30 грн. Постановою державного виконавця від 17.05.2018 накладено арешт на все майно, що належить боржнику, постановою начальника Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби від 31.05.2018 накладено арешт на приміщення універмагу, а 04.07.2018 державний виконавець направив ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого приміщення універмагу. 30.07.2018 Господарський суд Житомирської області постановив ухвалу у справі № 906/631/18, якою наклав арешт на приміщення універмагу, а 03.08.2018 ці обтяження зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Незважаючи на вжиті судами заходи забезпечення щодо спірного нерухомого майна, 08.08.2018 відбулись електронні торги з продажу приміщення універмагу, за результатами яких ТОВ «ТЦ Фрай» визнано їх переможцем, та здійснено державну реєстрацію виникнення права власності за ним. Враховуючи хронологію зазначених обставин та наявність порушень, які полягають у тому, що продаж приміщення універмагу, власником якого є Радомишльська райспоживспілка, здійснено в межах процедури примусової реалізації заставленого майна у процесі виконання рішення суду за наявності арешту на нього та заборони його продавати (відповідні обтяження були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про наявність яких було повідомлено виконавчу службу), колегія суддів вважає, що ці обставини спричинили порушення прав і законних інтересів позивача».
60. На переконання об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду такі висновки потребують конкретизації з огляду на те, що у справі, яка розглядається, ОСОБА_1 посилався на наявність у нього вищого пріоритету порівняно з іншими двома стягувачами у зведеному виконавчому провадженніна отримання коштів у рахунок погашення боргу, які надійшли приватному виконавцю від реалізації належного боржнику нерухомого майна, оскільки накладенням судом арешту на це майно було забезпечено виконання рішення суду у справі № 465/1701/21 за його позовом до боржника.
61. Статтею 46 Закону № 1404-VIII регламентовано черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів.
62. Так, у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету; 5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.
63. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов`язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Тобто у першу чергу задоволенню підлягають вимоги, забезпечені заставою.
64. Застава - це спосіб забезпечення зобов`язання, який надає кредитору право першочергового задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна перед іншими кредиторами.
65. Водночас забезпечення позову - це спеціальний процесуальний порядок, система заходів, що вживаються судом за заявою учасника справи для гарантування реального виконання майбутнього рішення, якщо невжиття таких заходів може унеможливити чи ускладнити його виконання або захист прав. Це процесуальна дія, передбачена нормами ЦПК України, яка дозволяє суду накладати арешт на майно, забороняти певні дії, встановлювати обов`язки тощо, до розгляду справи по суті.
66. Виходячи із наведеного, застава є інститутом матеріального цивільного права, який є одним із класичних способів забезпечення виконання вже існуючого, безспірного або оспорюваного матеріального зобов`язання (здебільшого договірного характеру).
67. Забезпечення позову, навпаки, є інститутом процесуального права, функція якого полягає не в забезпеченні існуючого матеріального боргу, а в забезпеченні ефективності здійснення правосуддя. Це тимчасовий, терміновий захід, спрямований на запобігання можливим перешкодам у виконанні майбутнього, ще не ухваленого судового рішення.
68. Суд першої інстанції частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 й, разом із іншим, указав про те, що стягувач ОСОБА_1 мав вищий пріоритет забезпеченого обтяження.
69. Апеляційний суд надав правову оцінку посиланням ОСОБА_1
щодо черговості забезпечення вимог стягувачів у виконавчому провадженні
у розумінні статті 46 Закону № 1404-VIII, зазначивши, що у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою. Проте спірне нежитлове приміщення не мало правового статусу заставленого майна, а стягувач ОСОБА_1 не був заставодержателем.
70. Отже, суд апеляційної інстанції розмежував поняття застави та забезпечення позову, а також надав правову оцінку наслідкам, які випливають з відповідних обтяжень.
71. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що арешт майна у межах забезпечення позову має тимчасовий та допоміжний характер. Його основна функція полягає у збереженні майнового стану сторін до вирішення справи по суті. Тобто це процесуальний інструмент, який забезпечує ефективність здійснення правосуддя. Його застосування не створює нових матеріально-правових відносин між сторонами, не змінює правовий режим майна.
72. Арешт майна, накладений у порядку забезпечення позову, фактично означає заборону на відчуження майна, чи на інше розпорядження майном. Натомість застава є інструментом матеріального цивільного права і саме вона надає заставодержателю пріоритет задоволення своїх вимог. Ця властивість відрізняє заставу від інших видів обмежень прав на майно.
73. Закон прямо пов`язує пріоритет задоволення вимог кредитора з наявністю заставного забезпечення. Разом із цим, законодавство не містить положень, які б надавали аналогічний пріоритет кредитору, в інтересах якого накладено арешт у порядку забезпечення позову.
74. В ухвалі зазначено, що Велика Палата Верховного Суду має конкретизувати положення про те, чи має обтяження, накладене на майно ухвалою суду при забезпеченні позову, пріоритет і чи враховується воно в черговості задоволення вимог кредиторів (стягувачів у виконавчому провадженні), чи такий пріоритет має лише обтяження, накладене заставою цього самого майна у договірних правовідносинах.
75. По суті, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з урахуванням приписів статті 46 Закону № 1404-VIII та в контексті наведених вище правових висновків Великої Палати Верховного Суду і Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду просить конкретизувати, чи допускається прирівнювання арешту майна в межах забезпечення позову до застави.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
76. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).
77. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина четверта статті 403 ЦПК України).
78. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року, обґрунтованими й такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частин третьої, четвертої статті 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо наявності у кредитора, в інтересах якого судом із застосуванням інструменту забезпечення позову накладено арешт на майно боржника, пріоритету порівняно з іншими кредиторами за змістовним (суттю обтяження) та/або темпоральним (датою накладення обтяження) критеріями.
79. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтовує необхідність конкретизації висновків Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у згаданих вище постановах, певним змішуванням понять «застава» та «обтяження, накладене за ухвалою суду про забезпечення позову» у судовій практиці, а також неоднозначним застосуванням приписів статті 46 Закону № 1404-VIII, і такі аргументи потребують перевірки при перегляді цієї справи Великою Палатою Верховного Суду по суті.
80. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що хоча заявник у цій справі і звертався до суду з клопотаннями про передачу справи на її розгляд з підстав наявності виключної правової проблеми і такі клопотання об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду визнала «достатньо обґрунтованими», втім ухвала про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду такою підставою не мотивована, а загальноприйняті критерії (кількісний та якісний) існування виключної правової проблеми - не наведені.
81. З огляду на викладене наявність підстав для прийняття цієї справи до розгляду через призму положень частини п`ятої статті 403 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду не аналізує.
82. Натомість, констатуючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду за частинами третьою, четвертою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
83. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
84. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
85. Виходячи з наведеного, справу, яка приймається до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
86. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною першою статті 402, частинами третьою, четвертою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти до розгляду справу № 465/1701/21 за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бобанича Ігоря Богдановича на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року.
Призначити справу № 465/1701/21 до розгляду Великою Палатою
Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 11 листопада 2026 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала у справі № 465/1701/21 набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка О. В. Ступак
Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк
О. Л. Булейко К. М. Пільков
М. М. Гімон С. О. Погрібний
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець Т. Г. Стрелець
В. В. Король М. Ю. Тітов
С. І. Кравченко І. В. Ткач
О. В. Кривенда