УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 906/593/24
провадження № 12-42гс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Банаська О. О.,
суддів Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В.,
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл Сістемс»
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року
у складі колегії суддів Василишина А. Р. (головуючого), Маціщук А. В. Філіпової Т. Л.
у справі за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби
до
1) Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл Сістемс»
про визнання недійсним договору на закупівлю послуг, застосування наслідків недійсності правочину,
УСТАНОВИЛА:
Вступ
1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для відступу від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 265/2189/20, від 18 травня 2022 року у справі № 296/685/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 127/34633/21, від 11 грудня 2024 року у справі № 354/971/21, від 10 вересня 2025 року у справі № 334/4889/24, від 22 жовтня 2025 року у справі
№ 334/6987/24 щодо застосування положень пункту 10 частини першої
статті 252 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), які кореспондуються з положенням пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.
2. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку що колегія суддів не обґрунтувала наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на неподібність правовідносин у цій справі та у справах
№ № 265/2189/20, 296/685/20, 127/34633/21, 354/971/21, 334/4889/24, 334/6987/24.
Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог
3. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (надалі - позивач) до Господарського суду Житомирської області з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області (далі також - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл Сістемс» (далі - відповідач 2, ТОВ «Інтеграл Сістемс»), в якому просив:
- визнати недійсним укладений між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області та ТОВ «Інтеграл Сістемс» договір на закупівлю послуг від 29 грудня 2023 року № 301 (далі - договір);
- стягнути з ТОВ «Інтеграл Сістемс» на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області 1 3 110 634,96 грн, а зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області одержані за рішенням суду
3 110 634,96 грн в дохід держави.
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір стосувався закупівлі послуг, які вже були предметом попередньої закупівлі UA-2021-04-21-001562-а за договором від 12 липня 2021 року № 156, котрий був укладений між тими ж самими сторонами, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі частини третьої
статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки укладений всупереч
пунктам 5, 10 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режими воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (далі - Особливості), без використання електронної системи закупівель, за відсутності підстав для його укладення в такому порядку, передбачених підпунктом 8 пункту 13 Особливостей, був укладений за ініціативою відповідача 2 (виконавця) на позаконкурентних засадах з метою досягнення підвищення ціни за вже надані послуги, отримання підвищеного прибутку та протиправного заволодіння бюджетними коштами. За твердженням прокурора, наявність умислу на підвищення договірної ціни та заволодіння бюджетними коштами вбачається саме в діях відповідача 2, який ініціював укладення спірного правочину, а недійсність спірного договору зумовлює застосування особливого виду наслідків його недійсності, визначених частиною третьою статті 228 ЦК України, зокрема, стягнення з відповідача 2 одержаних ним за недійсним договором грошових коштів в дохід держави.
5. Крім того, на переконання прокурора, оспорюваний договір є також недійсним в силу статті 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), оскільки укладений за відсутності бюджетних призначень та асигнувань, а подальше здійснення відповідного бюджетного призначення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 199 не має вирішального значення, адже не спростовує відсутності такого призначення в момент вчинення правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, ухваленого під час первинного розгляду справи
6. 02 квітня 2025 року Господарський суд Житомирської області ухвалив рішенням, яким у задоволенні позову прокурора відмовив в повному обсязі.
7. Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор не довів обставин недодержання сторонами спірного договору в момент його вчинення конкретних вимог законодавства, не довів суперечності спірного договору інтересам держави та суспільства, обставин його укладення відповідачем 2 з метою заволодіння коштами державного бюджету. За висновком суду першої інстанції оспорюваний договір був правомірно укладений між відповідачами 1 та 2 у справі без використання електронної системи закупівель, що було найбільш економічно доцільним, оскільки з позиції суду договір стосувався закупівлі послуг, що є додатковими в розумінні підпункту 8 пункту 13 Особливостей, та чого прокурор не спростував. Суд зазначив, що додатковий характер передбачених договором послуг підтверджується результатами проведеної на замовлення відповідача 2 будівельно-технічної експертизи та матеріалами справи в цілому.
8. Щодо визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до частини третьої статті 48 БК України суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для визнання договору недійсним із зазначених мотивів, оскільки положення цієї норми права стосуються розпорядника бюджетних коштів та не розповсюджуються на відповідача 1 як на одержувача бюджетних коштів, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої під час первинного розгляду справи
9. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25 серпня 2025 року скасував рішення Господарського суду Житомирської області від 02 квітня 2025 року та ухвалив нове рішення у справі, яким позов прокурора задовольнив; визнав недійсним договір та стягнув з відповідача 2 на користь відповідача 1 -
3 110 634,96 грн, а з відповідача 1 одержані за рішенням суду 3 110 634,96 грн в дохід держави.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору відповідно до частини третьої статті 48 БК України, однак задовольнив позові вимоги з підстав того, що спірний договір укладений всупереч підпункту 8 пункту 13 Особливостей, оскільки не передбачав ні закупівлю додаткових робіт, ні збільшення обсягу робіт, передбачених первинним договором, а відповідач 2 ініціював зміну проектних рішень щодо робіт, виконання яких передбачалося попереднім договором №156, однак які в межах цього договору фактично ним виконані не були, що підтверджується змістом обґрунтування відповідача 1, затвердженого 29 грудня 2023 року виконуючим обов`язки начальника відповідача 1, та пунктами 7 - 10 висновку експерта, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 09 жовтня 2025 року № 822/10-2024, який жодним чином не підтверджує додаткового характеру робіт за спірним договором щодо робіт, передбачених попереднім договором №156.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції, ухваленої під час первинного розгляду справи
11. Верховний Суд постановою від 12 лютого 2026 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 серпня 2025 року у справі
№ 906/593/24 скасував, а справу передав на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду. Передаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зауважив, що у цій справі правовими підставами позову є виключно положення частини третьої статті.228 ЦК України та ст.48 БК України, які передбачають різні підстави недійсності правочину; суд апеляційної інстанції не врахував цього, залишив поза увагою дійсні підстави позову у цій справі (як фактичні, так і правові) та, як наслідок, не дослідив належним чином та не встановив дійсного характеру спірних правовідносин між сторонами.
Рух справи в суді апеляційної інстанції під час нового розгляду та короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
12. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 05 березня 2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Житомирської області від 02 квітня 2025 року.
13. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 01 квітня 2026 року зупинив апеляційне провадження у справі № 906/593/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20111/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду; зобов`язав сторони негайно повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 910/20111/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
14. Ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
- на розгляд Великої Палати Верховного Суду передана справа № 910/20111/23 у подібних до справи № 906/593/24 правовідносинах для вирішення питання, яке збігається з питанням, що підлягає з`ясуванню під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі, а саме, щодо застосування до спірних правовідносин частини третьої статті 228 ЦК України, про що акцентував Верховний Суд у своїй постанові у цій справі, передаючи її на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- щодо відсутності ухвали Великої Палати Верховного Суду про прийняття справи до розгляду, суд апеляційної інстанції врахував, що в постанові від 05 березня 2025 року у справі № 910/13175/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що
пункт 7 частини першої та частина третя стаття 228 ГПК України спрямовані на забезпечення єдності судової практики та надає суду дискреційні повноваження щодо вирішення питання про зупинення провадження у справі;
- застосування цієї норми не може зводитися виключно до формального встановлення факту прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки її метою є недопущення ухвалення судових рішень, які можуть суперечити майбутній правовій позиції Верховного Суду; такий підхід, на думку суду апеляційної інстанції, дає змогу уникнути порушення строків розгляду справи, яке могло б виникнути внаслідок очікування вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про прийняття або повернення переданої справи.
Подання касаційної скарги
Вимоги касаційної скарги
15. 10 квітня 2026 року ТОВ «Інтеграл Сістемс» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року та направити справу № 906/593/24 для її подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підстави касаційного оскарження
16. Скаржник як на підставу касаційного оскарження судового рішення посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України та зазначає таке:
- правовідносини у справі № 910/20111/23 не є подібними із правовідносинами у цій справі № 906/593/24, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зупинення провадження; суд апеляційної інстанції не оцінив правовідносин у цих справах за критерієм їх подібності, що призвело до прийняття безпідставної ухвали;
- скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 березня 2025 року у справі № 910/13175/23, від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16, від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц і № 522/2110/15-ц, від 30 січня 2019 року
у справі № 706/1272/14, щодо наявності підстав зупинення провадження у справі та необхідності порівняння правовідносин і їх оцінювання на предмет подібності:
- суд апеляційної інстанції, не надавши належну оцінку правовідносинам у справах № 906/593/24 та № 910/20111/23, не зробив об`єктивного порівняння правовідносин на предмет їх подібності у цих справах, що призвело до постановлення безпідставної та незаконної ухвали; спірна ухвала порушує право ТОВ «Інтеграл Сістемс" на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом;
- на час постановлення судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали Велика Палата Верховного Суду ще не прийняла до свого розгляду справу № 910/20111/23, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зупинення провадження у цій справі № 906/593/24.
Рух касаційної скарги
17. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Інтеграл Сістемс», розгляд справи призначив у порядку письмового провадження.
18. Верховний Суд ухвалою 08 липня 2026 року передав справу № 906/593/24 разом із касаційною скаргою ТОВ «Інтеграл Сістемс» на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
19. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 18 липня 2026 року повернув справу № 906/593/24 за касаційною скаргою ТОВ «Інтеграл Сістемс» на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
20. 02 вересня 2026 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу № 906/593/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування положень пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, які кореспондуються з положенням пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
21. Обґрунтовуючи необхідністьпередачі справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що у цій справі, суд апеляційної інстанції зупинив апеляційне провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи, відхиливши доводи скаржника щодо відсутності ухвали Великої Палати Верховного Суду про прийняття справи до розгляду.
22. Колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 906/1349/15 провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує (на час постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про зупинення Велика Палата Верховного Суду ще не прийняла до свого розгляду справу).
23. Під час касаційного перегляду цієї справи, колегія суддів з`ясувала, що подібний висновок (щодо застосування пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, які кореспондуються з положенням пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України) мітиться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 265/2189/20, від 18 травня 2022 року у справі № 296/685/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 127/34633/21, від 11 грудня 2024 року у справі № 354/971/21, від 10 вересня 2025 року у справі № 334/4889/24, від 22 жовтня 2025 року у справі № 334/6987/24 про те, що: «тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об`єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду та прийняття ними справи до свого провадження. Така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України)».
24. Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від вказаного висновку оскільки вважає, що зазначений підхід є очевидно неефективним, оскільки створює передумови для прийняття рішень, які завідомо можуть не відповідати практиці застосування норми права, щодо якої виникла необхідність звернутися до відповідної палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
25. Колегія суддів вважає, що ототожнення існування підстави для зупинення провадження виключно із прийняттям до розгляду справи палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду є надмірно звуженим і не враховує змісту та значення такої процесуальної дії, зокрема і особливостей та підстав зупинення провадження відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України та пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, а також основних принципів як господарського, так і цивільного судочинства.
26. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що дотримуючись зазначеного підходу, визначеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у разі, якщо суд з власної ініціативи або внаслідок розгляду клопотання сторони дійде висновку, що правовідносини у справі яка переглядається є подібними зі справою, яка передана на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду, має або оголошувати перерви / відкладати розгляд справи, зокрема і поза межами строку, встановленого ГПК України (ЦПК України) до моменту вирішення питання про прийняття справи до розгляду палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, або ухвалити рішення за результатами розгляду справи незалежно від наявності ухвали про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
27. На думку колегії суддів, у разі оголошення перерв / відкладення справи відбуватиметься штучне затягування строків розгляду справи, яке не узгоджується із однією із засад господарського судочинства - розумністю строків розгляду справи судом, а також може мати наслідком понесення сторонами невиправданих додаткових витрат на професійну (правничу) допомогу внаслідок необхідності участі у судових засіданнях, у яких будуть оголошуватися перерви.
28. У іншому ж випадку фактично допускається ризик ухвалення рішення та застосування висновків Верховного Суду, від яких поставлено питання щодо відступу. Вочевидь, за такого підходу до застосування пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України та пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України виникає і третій варіант, за яким суд касаційної інстанції повинен передати ще одну або декілька справ на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду з аналогічних підстав, що очевидно не сприяє меті забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
29. Отже, як стверджує колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, кожен із зазначених підходів може створювати негативний вплив на справедливе та своєчасне вирішення судом спорів, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
30. Колегія суддів вважає, що під час застосування пункту 7 частини першої
статті 228 ГПК України і пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України та встановлення наявності підстав для зупинення провадження у справі, ключовим є встановлення подібності правовідносин та співвіднесення із тим, як перегляд судового рішення Верховним Судом може вплинути на розгляд спору.
31. Водночас, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, що за наявності єдиної загальної процесуальної норми, яка регламентує підстави та порядок зупинення провадження, існують різні підходи у її розумінні та застосуванні в залежності від інстанційності, зокрема різного застосування зазначеної позиції під час розгляду справи судом апеляційної або касаційної інстанції.
32. Колегія суддів зазначає, що різне тлумачення розуміння і застосування
пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України та, відповідно, пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, пояснюється насамперед тим, що термін «перегляд» не має окремого законодавчого тлумачення, а використовується в ГПК України, як і в ЦПК України, у різних випадках непослідовно, що не дозволяє дійти однозначного висновку про його використання у пункті 7 частини першої статті 228 ГПК України лише як етап, який розпочинається після прийняття відповідною палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду справи до розгляду. Водночас, єдність судової практики, яка має гарантувати верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом досягається однаковим застосуванням норм права на всіх рівнях судочинства.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
33. Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.
Щодо відступу від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
34. У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
35. У рішенні від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom), заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
36. В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» тa ГПК України, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.
37. Згідно з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
38. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 302 ГПК України).
39. Як уже зазначалося, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 265/2189/20, від 18 травня 2022 року у справі № 296/685/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 127/34633/21, від 11 грудня 2024 року у справі № 354/971/21, від 10 вересня 2025 року у справі № 334/4889/24, від 22 жовтня 2025 року у справі № 334/6987/24 щодо застосування положень пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, які кореспондуються з положенням пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.
40. У контексті наведеного вище визначальним та пріоритетним для вирішення питання про прийняття справи до провадження Великою Палатою Верховного Суду є визначення подібності правовідносин у відповідних справах.
41. З цією метою слід звернутись до практики Великої Палати Верховного Суду, а саме до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) за змістом якої для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями.
42. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
43. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
44. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності потрібно насамперед визначити, які саме правовідносини є спірними, й лише після цього порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій), і у разі потреби, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. З метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
45. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування потрібно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за потреби, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
46. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
47. Велика Палата Верховного Суду, оцінивши за змістовним критерієм справу № 906/593/24 зі справами №№ 265/2189/20, 296/685/20, 127/34633/21, 354/971/21, 334/4889/24, 334/6987/24 дійшла таких висновків.
48. У справах №№ 265/2189/20, 296/685/20, 127/34633/21, 354/971/21, 334/4889/24, 334/6987/24 від висновків в яких має намір відступити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, встановлено такі процесуальні обставини щодо вирішення питання зупинення апеляційного провадження:
- у справі № 265/2189/20 суд апеляційної інстанції зупинив провадження через розгляд подібної справи Верховним Судом. Водночас, суд касаційної інстанції скасував зазначену ухвалу, виснувавши, що апеляційним судом не було враховано, що справа, до закінчення розгляду якої в касаційному порядку зупинено провадження у справі, що переглядається, перебувала на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, а не палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду, що виключало можливість зупинення провадження у справі;
- у справі № 296/685/20 суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження, виснувавши, що суд апеляційної інстанції не врахував, що цивільні справи, до закінчення перегляду яких у касаційному порядку апеляційним судом зупинено провадження у цій справі, перебували на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду та колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно, а не палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду;
- у справі № 127/34633/21 суд апеляційної інстанції зупинив провадження у справі через розгляд подібної справи Верховним Судом. Суд касаційної інстанції, скасовуючи зазначене судове рішення, акцентував увагу на тому, що підстава для зупинення провадження у справі, передбачена пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати. Водночас, зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не врахував, що цивільна справа, на час постановлення оскарженої ухвали, до закінчення перегляду якої у касаційному порядку апеляційним судом зупинене провадження у цій справі, перебувала на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду а не палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду;
- у справі № 354/971/21касаційний суд погодився з доводами скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку з не врахування ним того, що справа, до закінчення розгляду якої у касаційному порядку було зупинено провадження оскарженою ухвалою, перебуває на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, а не об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду;
- у справі № 334/4889/24 суд касаційної інстанції встановив, що на час постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, справа № 337/4651/23, до касаційного перегляду судових рішень у якій апеляційний суд зупинив провадження у справі, перебувала на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень. Проте суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не врахував, що справа № 337/4651/23 розглядалася в касаційному порядку у складі колегії суддів, а не в складі палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим помилково зупинив провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судових рішень;
- у справі № 334/6987/24 суд касаційної інстанції встановив, що до закінчення касаційного перегляду судових рішень у якій апеляційний суд зупинив провадження у справі, що переглядається, перебувала на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень. Проте суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не врахував, що справа
№ 337/4651/23 переглядалася в касаційному порядку у складі колегії суддів, а не в складі палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим помилково зупинив провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судових рішень.
49. За таких обставин, правова позиція, висловлена у наведених для відступу постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду фактично не пов`язана із зупиненням провадження у справі до вирішення питання про прийняття справи до розгляду палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
50. Натомість, у цій справі № 906/593/24 суд апеляційної інстанції зупинив апеляційне провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи, відхиливши доводи скаржника щодо відсутності ухвали Великої Палати Верховного Суду про прийняття справи до розгляду.
51. З наведеного слідує, що за змістовим критерієм процесуальні правовідносини у справі, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є подібними до процесуальних правовідносин у справах, у яких Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду сформулював правові висновки щодо застосування пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки у зазначених справах питання про зупинення провадження вирішувалось за обставин, коли справа, на перегляд якої посилались, перебувала на розгляді колегії суддів Верховного Суду, а не була передана на розгляд палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду.
52. Водночас, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду акцентує увагу на різному тлумаченні процесуальних норм та процедурного моменту, з якого виникає підстава для зупинення провадження, а саме помилковому ототожненні існування підстави для зупинення провадження виключно із прийняттям до розгляду справи палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
53. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини у справах №№ 265/2189/20, 296/685/20, 127/34633/21, 354/971/21, 334/4889/24, 334/6987/24 та справі № 906/593/24 не є подібними, позаяк самої лише схожості процесуального питання недостатньо для встановлення подібності за змістовим критерієм.
54. Відтак обґрунтування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду необхідності відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у зазначених постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, не знайшло свого підтвердження, оскільки висновки, від яких пропонується відступитине можуть вважатися висновками щодо застосування відповідної норми права в подібних процесуальних правовідносинах.
55. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що питання застосування норм права вирішуються судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень, звідси на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які може самостійно вирішити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду як належний суд.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
56. Підсумовуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи № 906/593/24 на її розгляд.
57. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Справу № 906/593/24 разом з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл Сістемс» на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Банасько
Судді: О. Л. Булейко К. М. Пільков
М. М. Гімон С. О. Погрібний
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець Т. Г. Стрелець
В. В. Король О. В. Ступак
С. І. Кравченко М. Ю. Тітов
О. В. Кривенда І. В. Ткач
Н. М. Мартинюк