Справа № 487/6151/23
Провадження № 2/487/68/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі:
головуючого судді Сухаревич З. М.
за участю секретарів судового засідання: Удовиченко Д. Д., Сердюк В. М., Марченко Л. В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя в натурі, стягнення компенсації,
зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання частини майна об`єктами особистої приватної власності, стягнення коштів та поділ спільного сумісного майна,
ВСТАНОВИВ:
12 вересня 2023 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , в якій позивач просить:
1) визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя наступне майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 753 516 грн; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 367 464 грн.; автомобіль «Тойота Корола» д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 р.в., вартістю 462 960 грн.
2) припинити право спільної сумісної власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1753516 грн; автомобіль «Тойота Корола» д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 р.в., вартістю 462960 грн та залишити це майно у власності відповідача.
3) припинити право спільної сумісної власності відповідача на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 367464 грн. та залишити це майно у власності позивачки.
4) стягнути з відповідача компенсацію за частку у праві спільної сумісної власності та припинення права на частку у праві спільної сумісної власності у розмірі 1 016 237 грн.
5) стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 22 вересня 2023 року вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на: 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 ; 1/2 частку автомобіля «Тойота Корола» (Toyota Corolla) державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 р.в., який належить ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 22 вересня 2023 року зазначена позовна заява залишена без руху.
12 жовтня 2023 року надійшла заява на виконання вимог ухвали від 22.09.2023, а саме уточнена позовна заява, в якій позивач просить:
1) визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя наступне майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 753 516 грн; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 367 464 грн.; автомобіль «Тойота Корола» д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 р.в., вартістю 462 960 грн.
2) Поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності наступним чином: визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль «Тойота Корола» д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 р.в.; визнати за ОСОБА_5 право власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
3) стягнути з відповідача компенсацію за 1/2 частку квартири по АДРЕСА_1 та автомобілю «Тойота Корола», д.р.н. НОМЕР_1 2014 р. випуску у розмірі 924 321 грн.
4) стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 21.07.2006 сторони уклали шлюб. За час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6 . За час шлюбу було придбано, крім іншого, майно, яке відповідно до ст. 60 СК України, належить сторонам на праві спільної сумісної власності: трьохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 753 516 грн (05.09.2015, власник відповідач); однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 367 464 грн (01.02.2018, власник позивач); автомобіль «Тойота Корола» д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 р.в., вартістю 462 960 грн (31.12.2014, власник відповідач). Вказане майно було придбано за спільні кошти, адже позивачка працювала і мала стабільний дохід. У серпні 2023 року позивач подала позов про розірвання шлюбу. Дійти згоди щодо поділу спільного майна сторони не можуть, тому позивач змушена звернутись до суду. Посилаючись на норми СК України, ЦК України, висновки Верховного суду щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу, вважає, що набуті під час шлюбу квартири та автомобіль має бути визнано спільною сумісною власність в рівних долях. Оскільки вказані об`єкти є неподільними, просить поділити наступним чином: визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль «Тойота Корола» д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 р.в.; визнати за ОСОБА_5 право власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнути з відповідача компенсацію за 1/2 частку квартири по АДРЕСА_1 та автомобілю «Тойота Корола», д.р.н. НОМЕР_1 2014 р. випуску у розмірі 924 321 грн. Сторони є титульними власниками вказаного майна та користуються ним. Сума компенсації визначається як 1/2 різниці між вартістю майна від якого відмовляється позивачка та 1/2 частини майна, яке вона бажає залишити у власність, тобто 924 321 грн.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.
23 лютого 2024 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , в якій позивач просить:
1. Визнати поважними причини пропуску строку ОСОБА_4 на подачу зустрічного позову.
2. Поновити ОСОБА_4 строк на подачу зустрічного позову.
3. Прийняти зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 .
4. Визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на:
- 2221/5000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 ;
- 2221/5000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 ;
- 2221/5000 частки у праві власності на транспортний засіб марки Toyota Corolla, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
5. Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_4 грошові кошти у сумі 4 442,00 євро та 13 326,00 доларів США, що є особистою приватною власністю ОСОБА_4 .
6. Поділити спільне сумісне майно колишнього подружжя ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_4 та ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 та в порядку його поділу:
1) визнати за ОСОБА_4 право власності на:
- 2779/10000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 ;
- 2779/10000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 ;
- 2779/5000 частки у праві власності на транспортний засіб марки Toyota Corolla, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
2) визнати за ОСОБА_3 право власності на:
- 2779/10000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 ;
- 2779/10000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 ;
3) залишити у власності ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 2 779,00 євро та 8 227,00 доларів США;
4) стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_4 2 779,00 євро та 6 023,80 доларів США.
7. Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_4 всі судові витрати.
Зустрічний позов мотивований тим, що рішенням Заводського районного суду від 22.09.2023 шлюб між сторонами розірвано. Неповнолітній син ОСОБА_6 залишився проживати з батьком. 21.09.2023 Заводським районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ у справі № 487/6559/23 про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання сина. 04.01.2024 Заводським відділом ДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ відкрито виконавче провадження. ОСОБА_4 має звання «Заслужений тренер України з фехтування», Указом Президента України від 03.09.2008 йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України». За родом діяльності ОСОБА_4 брав та бере участь у спортивних заходах національного та міжнародного рівня. З огляду на успішні результати, отримані вихованцями ОСОБА_4 у спортивних змаганнях, за час шлюбу йому неодноразово було виплачено грошові винагороди та державні стипендії Президенту України на загальну суму 3 136 528,27 грн. За час шлюбу ОСОБА_4 було отримано заробітну плату на загальну суму 3 954 344,76 грн. За звання Заслуженого тренера та працівника фізичної культури і спорту - 592 276,02 грн (з податками), а без податків ця сума складає 473 820,82 грн., а 3 480 523,94 - заробітна плата. Дохід, отриманий відповідачем за час шлюбу становив орієнтовно 1 035 932,00 грн. За вказані кошти сторони набули у власність кв. АДРЕСА_3 , зареєстровану за ОСОБА_4 , кв. АДРЕСА_4 , зареєстровану за ОСОБА_5 , транспортний засіб Toyota Corolla, 2014 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_4 ; грошові кошти готівкою у сумі 10 000 євро та 30 000,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 534 590,00 грн, які ОСОБА_5 привласнила, коли покинула сім`ю. Щодо коштів зазначає, що син сторін є майстром спорту України з фехтування, бере участь у національних та міжнародних змаганнях. У зв`язку з подіями, що відбувались в Україні з 24.02.2022, у липні 2022 ОСОБА_4 вирішив покласти ці кошти на рахунок за кордоном з метою забезпечення участі сина у міжнародних змаганнях в подальшому. Для цього у липні 2022 року він передав 10 000 євро та 30 000,00 доларів США ОСОБА_5 і вона виїхала до м. Варшава (Польща). Через складності відкриття рахунку, вони вирішили придбати сейф і покласти туди гроші, а сейф розмістити у квартирі брата ОСОБА_5 - ОСОБА_7 . У серпні 2023 року син виїхав до Польщі на спортивні збори та мав з цих грошей взяти 1000 євро щоб оплатити своє перебування в таборі та харчування. Проте, відкривши сейф побачив, що грошей не було. Він змушений був оплачувати все з коштів, які ОСОБА_4 перерахував йому 05.08.2023 на випадок екстрених ситуацій. За інформацією дружини брата, ОСОБА_3 забрала кошти в травні 2023 року. ОСОБА_4 згадав, що у травні 2023 року ОСОБА_3 зверталась до нього з проханням оплатити курси підвищення кваліфікації бухгалтерів в м. Яремча і він оплатив. Потім з`ясувалось, що вона їздила в своїх особистих справах з коханцем, з яким у листопаді зареєструвала шлюб. Таким чином вважає, що відповідач за зустрічним позовом привласнила грошові кошти у сумі 10 000 євро та 30 000,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 534 590,00 грн, частина яких є особистою приватною власністю ОСОБА_4 . Це також підтверджується і тим, що через три місяці після розірвання шлюбу вона придбала квартиру по АДРЕСА_5 . Щодо вартості майна, зазначив, що наданий ОСОБА_3 звіт складений ТОВ «Центр оцінки майна «Вайт груп» 09.08.2023, викликає сумніви, оскільки 30.05.2023 було зупинено доступ до Єдиної бази суб`єкту оціночної діяльності ТОВ «Центр оцінки «Вайт груп» у зв`язку із внесенням до Єдиної бази даних звітів про оцінку недостовірної, неправдивої інформації зі звітів про оцінку, невідповідності такої інформації офіційним документам про об`єкти нерухомості та звітам про оцінку. Стосовно вартості трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зазначив, що враховуючи середню вартість подібного майна у Заводському районі м. Миколаєва та вторинному ринку, її вартість 1 125 750,00 грн. Стосовно вартості трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зазначив, що враховуючи середню вартість подібного майна у Заводському районі м. Миколаєва та вторинному ринку, її вартість 1 294 613,00 грн. Середня вартість автомобіля Toyota Corolla, 2014 року випуску - 297 500,00 грн. А отже, сторони набули за час їх спільного проживання у шлюбі майно на суму 2 802 513,00 грн., а також грошові кошти готівкою у сумі 10 000,00 євро та 30 000,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 534 590,00 грн. Крім цього, ОСОБА_4 не погоджується з часткою, визначеною ОСОБА_3 оскільки сукупна сума його доходу у вигляді державних нагород, президентських стипендій та доплат за спортивні звання, складає 44,42%(3 136 528,27грн. (винагороди та державна стипендія) + 473 820,82 грн. (доплати: за звання Заслужений тренер, за спортивне звання, за особисті досягнення спортсмена)). Відповідно, частка його з відповідачем спільного вкладу у набуття за час шлюбу майна та коштів становить: 100% - 44,42% = 55,58%. Отже, частка відповідача у спірних майні та коштах становить: 55,58/2 = 27,79 %. З огляду на вимоги законодавства та судову практику, при поділі майна подружжя необхідно враховувати джерело походження коштів, за які було набуто спірне майно в такій категорії справ. Так, на відміну від відповідача, ОСОБА_4 у майно, набуте під час шлюбу, та в акумулювання спірних коштів були вкладені не лише спільні кошти (заробітна платня), а й особисті кошти, отримані як державна стипендія Президента України, грошова винагорода за успішні виступи на міжнародних змаганнях та інші виплати за особисті заслуги в спорті. З огляду на викладене позивач за зустрічним позовом вважає, що при визначенні часток сторін у цій справі у спірному майні та грошових коштах слід враховувати фінансовий вклад кожного з них у їх набуття та накопичення та походження їх доходів. Сума сукупного доходу сім`ї за період шлюбу сторін у цій справі становила 4 516 455,94 грн., сукупна сума особистого доходу ОСОБА_4 становила 3 610 349,09 грн., а отже, загальний дохід, отриманий позивачем за зустрічним позовом та його з відповідачем сім`єю за час їх шлюбу, становив 8 126 805,03 грн. А отже, частка особистого вкладу ОСОБА_4 у набуття за час шлюбу спірних майна та коштів становить 44,42 %, а частка їх з відповідачем спільного вкладу -55,58 %. Таким чином, особистою приватною власністю ОСОБА_4 є наступне майно та грошові кошти: 2221/5000 частки у праві власності на кв. АДРЕСА_3 , вартістю 1 210 400,00 грн.; 2221/5000 частки у праві власності на кв. АДРЕСА_4 , вартістю 1 294 613,00 грн.; 2221/5000 частки у праві власності на транспортний засіб марки Toyota Corolla, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , вартістю 297 500,00 грн.; 2221/5000 частки грошових коштів готівкою у сумі 10 000,00 євро та 30 000,00 доларів США, а саме: 4 442,00 євро та 13 326,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 681 664,88 грн. Спільним сумісним майном та спільними сумісними грошовими коштами сторін у справі є: 2779/5000 частки у праві власності на трикімнатну кв. АДРЕСА_3 ; 2779/5000 частки у праві власності на кв. АДРЕСА_4 ; 2779/5000 частки у праві власності на транспортний засіб марки Toyota Corolla, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; 2779/5000 частки грошових коштів готівкою у сумі 10 000,00 євро та 30 000,00 доларів США, а саме: 5 558,00 євро та 16 674,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 852 925,12 грн. Тобто, сукупна вартість набутого сторонами у цій справі за час їх шлюбу майна та коштів становить 2 410 561,85 грн., а частка відповідача у цих майні та грошових коштах складає 1 205 280,92 грн.
Відповідач вже володіє грошовими коштами, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 1 534 590,00 грн., що перевищує вартість її частки у спільному сумісному майні на 329 309,08 грн.
З огляду на вказане для вирішення цього спору між сторонами слід: 1) визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на: 2221/5000 частки на квартиру АДРЕСА_3 ; 2221/5000 частку квартири АДРЕСА_4 ; 2221/5000 частки на транспортний засіб марки Toyota Corolla, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; 2) стягнути на користь ОСОБА_4 з відповідача ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 4 442,00 євро та 13 326,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 681 664,88 грн., що є особистою приватною власністю ОСОБА_4 та знаходяться наразі у відповідача ОСОБА_8 ; 3) у порядку поділу спільного сумісного майна сторін у цій справі: визнати за ОСОБА_4 право власності на: 2779/10000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 ; 2779/10000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 ; 2779/5000 частки у праві власності на транспортний засіб марки Toyota Corolla, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . Визнати за відповідачем ОСОБА_8 право власності на: 2779/10000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 ; 2779/10000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 ; залишити грошові кошти готівкою у сумі 2 779,00 євро та 8 227,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 426 462,56 грн., у власності відповідача; стягнути на користь ОСОБА_4 з відповідача 2 779,00 євро та 6 023,80 доларів США, що за курсом НБУ становить 339 659,56 грн. та є 1/2 частиною від спільної сумісної суми готівкових коштів (5 558,00 євро та 16 674,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 852 925,12 грн.), що була привласнена відповідачем та залишається після стягнення на користь ОСОБА_4 його особистих 4 442,00 євро та 13 326,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 681 664,88 грн., з вирахуванням 1/2 вартості спільної сумісної частки сторін в спірному автомобілі (2779/5000 часток) у сумі 82 675,25 грн. (165 350,50грн./2), що відходить у власність ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна подружжя.
У даному випадку матиме місце компенсація вартості 1/2 частини спірного автомобіля на користь ОСОБА_3 за її частку у цьому майні і це відповідатиме її інтересам, так як вона сама заявила у своєму первісному позові про таку компенсацію.
Разом з тим, вважає за доцільне повідомити суд, що такий поділ майна не позбавить відповідача ОСОБА_8 житла, оскільки у неї залишаються у власності частини спірних квартир, а також у неї у власності є ще 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер майна 24554135, що вбачається з інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 201[телефон приховано].
Спірний транспортний засіб є неподільною річчю, тому доцільно його залишити у власності ОСОБА_4 , так як саме на його ім`я його зареєстровано і він перебуває у його користуванні.
Таке вирішення спору також буде відповідати й інтересам сина сторін ОСОБА_6 , який залишився проживати з позивачем за зустрічним позовом, знаходиться на його утриманні, аліментів, що стягнуто з відповідача далеко недостатньо для його фінансового забезпечення, так як він є талановитим та перспективним спортсменом, професійно займається фехтуванням, що потребує значних коштів.
Заявлені первісні позовні вимоги ОСОБА_3 , з урахуванням змісту уточненої позовної заяви, про визнання за нею в порядку поділу спільного майна права власності на однокімнатну квартиру, загальною площею 33,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , та стягнення зі ОСОБА_4 компенсації за частку у праві спільної сумісної власності у розмірі 924 321,00 грн., вважає несправедливими та такими, що не відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.
До того ж, звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 у першій редакції своєї позовної заяви включила до судових витрат, понесених нею, 4 000,00 грн. на проведення оцінки нерухомого майна, проте, такі витрати в розумінні ст. 133 ЦПК України не відносяться до судових витрат.
Просить прийняти зустрічний позов до розгляду з первісним позовом і задовольнити його.
Ухвалою суду від 27 лютого 2024 року повернуто заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову від 23 лютого 2024 року.
Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року позов ОСОБА_4 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_5 та вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_4 шляхом заборони державним реєстраторам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_5 , - до набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою суду від 14 березня 2024 року вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_4 , а саме: накладено арешт на належні ОСОБА_3 : однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; двокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_5 . Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії (записи) державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна щодо належних на праві власності ОСОБА_3 : двокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_5 .
27 березня 2024 року надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. Відповідно до відзиву на зустрічну позовну заяву, ОСОБА_5 заперечує проти зустрічного позову та запропонованого ОСОБА_4 порядку поділу спільного майна. Що стосується обставин придбання спірного майна за кошти відповідача, представник позивача (за первісним позовом) зазначає, що відповідно до наказів Міністерства України у справах молоді та спорту від 23.09.2005 № 2097 "Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту" (із змінами) та Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту від 29.12.2002 № 2850 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років і Порядку виплати щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків окремим категоріям працівників дитячо-юнацьких спортивних шкіл, шкіл вищої спортивної майстерності, закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання, центрів", основними складовими при нарахуванні заробітної плати тренера-викладача з будь якого виду спорту є: 1. Тарифний розряд (посадовий оклад); 2. Обов`язкові доплати за: спеціалізацію школи (15% від суми посадового окладу); старшого тренера спортивної групи (10% від суми посадового окладу); та інше; 3. Обов`язкові надбавки за: вислугу років (від 10 до 30 відсотків в залежності від тренерського (спортивного) стажу (від сум тарифного розряду та обов`язкових доплат)); спортивне звання (від 10 до 20 відсотків в залежності від досягнутих результатів починаючи від дитячого спорту (отримання спортивного результату будучи самим спортсменом) до вищого спорту (отримання спортивного результату будучи самим спортсменом або тренером (від сум тарифного розряду та обов`язкових доплат)); почесне звання (20 відсотків (від сум тарифного розряду та обов`язкових доплат)); за спортивний результат спортсмена у період тренерської (спортивної) роботи (від сум тарифного розряду та обов`язкових доплат); та інше. Таким чином, гроші у розмірі 592 276,02 грн. не є особистими коштами відповідача за первинним позовом, а частиною заробітної плати, тобто, відповідно до вимог ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності. Виплати державних стипендій та винагород відбувалися протягом певного періоду, поряд з виплатами заробітної плати та доплат до неї. Позивачка за первинним позовом мала та має постійний дохід. За таких обставин неможливо достеменно встановити, за рахунок яких саме коштів відбувалося придбання квартир та транспортного засобу. Сам факт отримання відповідачем за первинним позовом коштів у вигляді державних стипендій та винагород не свідчить про те, що спірне майно придбане виключно за особисті кошти відповідача за первинним позовом і проти цих вимог позивачка за первинним позовом заперечує. Щодо участі в утриманні дитини, представник ОСОБА_3 зазначає, що сторони розподілили між собою обов`язки. При цьому позивач за первісним позовом поєднувала роботу і догляд за дитиною і створення найбільш сприятливих умов для відповідача, а зароблені ним кошти витрачала на примноження та утримання спільної сумісної власності. Відповідач за первинним позовом протягом шлюбу постійно, регулярно та часто перебував на спортивних зборах, тренуваннях та змаганнях, в переважної більшості в інших населених пунктах України та іноземних державах. Позивачка за первинним позовом забезпечувала розвиток дитини, контролювала його навчання, організовувала відвідування спортивних секцій, входила до складу батьківського комітету школи, де вчився ОСОБА_6 . Позивачка за первинним позовом безумовно сприяла високим особистим досягненням Відповідача за первинним позовом. Позивачка постійно надавала та надає синові матеріальну допомогу. Щодо вимоги про поділ валютних цінностей у розмірі 10 000,00 євро та 30 000,00 доларів США, представник позивачки зазначає, що відповідачем не надані докази підтвердження зняття ним готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою на вказану у позові суму. Згідно відповіді Державної митної служби України на адвокатський запит, ОСОБА_5 валютні цінності при перетинанні митного кордону протягом 2023 року не декларувала. Таким чином, Відповідачем за первинним позовом не додані докази наявності грошей на заявлену ним суму та докази переміщення ним, або Позивачкою вказаних коштів через митний кордон України. Посилання відповідача за первісним позовом на постанову ВС від 08.04.2020 року у справі № 638/9020/14 позивачка вважає це нерелевантним посиланням, оскільки у вказаній справі відступ від презумпції спільної власності подружжя обумовлений необхідністю поділу майна одного з подружжя, яке набуто ним під час здійснення підприємницької діяльності та є необхідним для її продовження. Також позивачка звертає увагу, що додані у зустрічній позовній заяві докази матеріального стану відповідача за первісним позовом свідчать про обґрунтованість позовних вимог, викладених у її позові та запропонованому порядку поділу майна, оскільки сплата компенсації не буде надмірним тягарем для відповідача. Таким чином, позивачка за первісним позовом вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами необхідність відступу від законодавчо закріпленого принципу рівності часток подружжя при поділу майна. Просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Ухвалою суду від 28 березня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву, поданого адвокатом Сулимою В.В. як представником відповідача за зустрічним позовом, оскільки зазначений строк не було пропущено.
03 квітня 2024 року надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 , відповідно до якої представник ОСОБА_4 зазначає, що не погоджується з відповіддю на відзив, оскільки заперечення ОСОБА_3 ґрунтуються на неправильному розумінні обґрунтувань зустрічних вимог. ОСОБА_4 не просив відступити від рівності часток і не посилався на те, що майно придбано за його особисті кошти та ОСОБА_8 не проявляла активної участі у житті сина. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані іншим: з огляду на вимоги законодавства та судову практику, при поділі майна подружжя необхідно враховувати джерело походження коштів, за які було набуто спільне майно. ОСОБА_4 у майно, набуте за час шлюбу, було вкладено не лише спільні кошти (заробітна плата), а й особисті, отримані як державна стипендія Президента України, грошова винагорода за успішні виступи на міжнародних змаганнях та інші виплати за особисті заслуги в спорті. Тому ОСОБА_4 вважає, що необхідно враховувати фінансовий вклад кожного з подружжя. Сума сукупного доходу сім`ї становила 4 516 455,94 грн., сукупна сума особистого доходу ОСОБА_4 становила 3 610 349,09 грн, а отже, загальний дохід, отриманий позивачем за зустрічним позовом та його з відповідачем сім`єю за час їх шлюбу, становив 8 126 805,03 грн. А отже, частка особистого вкладу ОСОБА_4 у набуття за час шлюбу спірних майна та коштів становить 44,42 % (2221/5000 частина), а частка їх з відповідачем спільного вкладу -55,58 %(2779/5000 частина). Сукупна вартість набутого сторонами у цій справі за час їх шлюбу майна та коштів становить 2 410 561,85 грн, а частка відповідача у цих майні та грошових коштах складає 1 205 280,92 грн. Відповідач вже володіє грошовими коштами, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 1 534 590,00 грн., що перевищує вартість її частки у спільному сумісному майні на 329 309,08 грн. З огляду на це, ОСОБА_4 вважає справедливим порядок поділу майна, зазначений у зустрічній позовній заяві. Щодо грошових коштів у сумі 592 276,02 грн, представник відповідача за первісним позовом зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 57 СК України, ці кошти є його особистим майном. ОСОБА_4 не заперечує, що ОСОБА_8 мала постійний дохід і неможливо достеменно встановити за рахунок яких коштів придбано майно та набувались кошти, які вона привласнила, тому ОСОБА_4 просить визнати за ним право особистої приватної власності на ту частину, яка відповідає його особистому вкладу. З твердженнями ОСОБА_8 про те, що вона сприяла особистим досягненням ОСОБА_4 , він не погоджується, оскільки його професійні та спортивні досягнення почались ще до шлюбу. Високі результати ОСОБА_4 не залежали від наявності чи відсутності у нього дружини, дітей, сім`ї. Твердження ОСОБА_8 що вона звільнила ОСОБА_4 від побутових питань, що дозволило йому досягти високих результатів, не відповідає дійсності, оскільки він також брав участь у побутовому житті сім`ї та житті сина: був присутнім на дитячих святах, забирав сина з дитячого садочка і водив на тренування, збирав дитячі меблі в садочку, допомагав іншим батькам з організації благоустрою дитячого садочка, був присутнім на змаганнях сина, купував продукти, речі побуту, одяг сину та дружині, робив дрібні та поточні ремонти в квартирі, тренував сина, займався реабілітацією, брав участь з сином у навчально-тренувальних зборах, разом з дружиною та сином виїжджав на міжнародні змагання, ходив до школи на батьківські збори, відвідував свята. Щодо доказів перевезення ОСОБА_8 коштів, представник ОСОБА_4 зазначає, що відсутність відомостей у Державній митній службі лише означає, що ці кошти не були задекларовані. У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, перетин кордону у 2022-2023 роках став більш лояльним та простим, тому перевезення коштів без декларування було можливим. Факт привласненням коштів можуть підтвердити свідки у сукупності з інформацією з Державної прикордонної служби. Докази зняття готівки зі свого рахунку ОСОБА_4 надасть пізніше. Вважає, що відповідачем ОСОБА_8 не спростовано підстав для задоволення зустрічного позову.
04 квітня 2024 року надійшло клопотання представника ОСОБА_4 про залишення позову без руху.
Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року клопотання представника ОСОБА_4 про виклик свідків задоволено частково, відмовлено у задоволенні клопотань представника ОСОБА_4 про виклик свідка ОСОБА_9 , про витребування доказів та про залишення позову без руху. Закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
30 квітня 2024 року постановою Миколаївського апеляційного суду ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2024 року в частині забезпечення зустрічного позову накладанням арешту на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_5 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні заяви ОСОБА_4 , в інтересах якого діяла його представник ОСОБА_2 , про забезпечення зустрічного позову в частині накладання арешту на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , відмовлено.
24 травня 2024 року надійшло клопотання представника ОСОБА_4 про долучення доказів.
19 червня 2024 року надійшло клопотання представника ОСОБА_4 про долучення доказів.
20 червня 2024 року надійшло клопотання представника ОСОБА_8 про долучення доказів.
17 липня 2024 року надійшло клопотання представника ОСОБА_4 про долучення доказів.
06 січня 2025 року постановою Верховного Суду, постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року залишено без змін.
В судовому засідання представник ОСОБА_8 - Сулима В.В. позов підтримав і просив задовольнити з підстав, викладених у його заявах по суті. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити. В подальшому подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала зустрічний позов і просила задовольнити та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_8 . В подальшому подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що після розірвання шлюбу між батьками він залишився проживати з батьком, а з мамою з січня 2024 року не спілкується. Після 2014 року батьки купили дві квартир та машину. З розмов у родині він знає, що у батька були кошти у сумі 30 000 доларів та 10 000 євро. Це премії за ОСОБА_11 ігри 2016 р. Вони зберігались дома. Після початку повномасштабного вторгнення, в травні 2022 року він поїхав до Польщі. Мама привезла гроші в Польщу, показала йому і поклала в сейф, який зберігався в квартирі її брата. Мати казала, що це кошти для нього. В квітні 2023 року він жив з матір`ю, а в травні поїхав в Польщу. В червні 2023 року він приїхав додому, матері не було дома, вона забрала всі літні речі уїхала. А коли він повернувся до Польщі в середині серпня 2023 р., батько сказав йому взяти кошти на збори у сейфі. Але грошей у сейфі не було, а дружина його дядька сказала, що їх забрала його мати. Ключ від сейфу був у матері та дружини брата. - ОСОБА_9 . Спочатку матір говорила йому, що у неї не залишилось вибору, що хоче розлучення, а потім все заперечувала, говорила, що у неї немає грошей. Наразі він не спілкується з матір`ю. В травні 2024 року він приходив до неї в квартиру по АДРЕСА_7 , оскільки вона говорила, що квартиру купували для нього. Коли він прийшов, вона відчинила квартиру і сказала, що вона там живе і не збирається виселятись.
Вислухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_12 перебували у шлюбі з 21 липня 2006 року (копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 ).
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2023 року у справі № 487/37708/23 шлюб між сторонами розірвано.
У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_10 (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 ).
05 вересня 2015 року укладено договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_3 , відповідно до якого покупцем є ОСОБА_4 (копія договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Добриновою Л. А. 05 вересня 2015 року).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.09.2015, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_3 .
20 червня 2019 року укладено договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_4 , відповідно до якого покупцем є ОСОБА_5 (копія договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Добриновою Л. А. 20 червня 2019 року).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.06.2019, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_4 .
Вказані відомості також підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2023, 22.10.2023.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , з 31.12.2014 ОСОБА_4 є власником транспортного засобу Toyota COROLLA д.н.з. НОМЕР_8 номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2014.
Відповідно до висновку експерта № 125-152 судової оціночно-технічної експертизи по письмовій заяві від 26.04.2024 представника заявника адвоката Сидоренко Т. В., складеному 03.06.2024 судовий експертом РТПП Миколаївської області Лесків С. А., ринкова вартість кв. АДРЕСА_3 - 1 753 015 грн, ринкова вартість кв. АДРЕСА_4 - 924 351 грн.
Відповідно до висновку експерта № 24-2426 від 30.04.2024, ринкова вартість автомобіля Toyota COROLLA д.н.з. НОМЕР_8 - 440 061,60 грн.
Сторони не досягли згоди щодо поділу майна вказаного майна. Позивач вважає це майно спільним сумісним майном подружжя і бажає поділити шляхом визнання за відповідачем права власності на АДРЕСА_3 та на автомобіль Toyota COROLLA д.н.з. НОМЕР_8 , а за позивачем - на кв. АДРЕСА_4 та стягнути з відповідача на її користь компенсації вартості 1/2 частки квартири та автомобіля - 924 321 грн. Відповідач заперечуючи щодо такого поділу і пред`являючи зустрічний позов просить визнати це майно його особистою власністю в розмірі 2221/5000 часток та визнати за ним право власності на 2779/10000 часток нерухомого майна та 2779/5000 часток автомобіля. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2779/10000 часток нерухомого майна. Також просить здійснити поділ грошових коштів у загальній сумі 10 000 євро та 30 000 доларів США: Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 4 442,00 євро та 13 326,00 доларів США, що є особистою приватною власністю ОСОБА_4 . Залишити у власності ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 2 779,00 євро та 8 227,00 доларів США. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 779,00 євро та 6 023,80 доларів США.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд виходить з такого.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17-ц, від 22 вересня 2020 року в справі № 214/6174/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У частині 1 статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).
У статті 65 СК України передбачено, зокрема, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16 викладена правова позиція, що «у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя».
Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
При цьому ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач (постанови Верховного Суду: від 29 квітня 2020 року в справі № 210/4854/15-ц та від 03 червня 2020 року в справі № 487/6195/16-ц).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
За висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17 (провадження № 61-124св20), позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка які саме об`єкти в натурі відповідають частці в праві спільної часткової власності
Відповідно до п. п. 1-3 ч. 1 статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Наведеними вище нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
На підставі матеріалів справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що спірне нерухоме майно та транспортний засіб придбані сторонами у період шлюбу, тому зазначене майно, виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя.
Водночас, заперечуючи проти позову та звертаючись з зустрічним позовом, ОСОБА_4 зазначає, що у придбання майна ним внесено особисті кошті, отримані як державна стипендія Президента України, грошова винагорода за успішні виступи на міжнародних змаганнях та інші виплати за особисті заслуги в спорті. Тому ОСОБА_4 вважає, що необхідно враховувати фінансовий вклад кожного з подружжя. Частка особистого вкладу ОСОБА_4 у набуття за час шлюбу спірних майна та коштів становить 44,42 % (2221/5000 частина), а частка їх з відповідачем спільного вкладу -55,58 %(2779/5000 частина).
Так, у зустрічному позові ОСОБА_4 зазначає, що до його особистих коштів належать виплати за звання «Заслуженого тренера з фехтування» та «Заслуженого працівника фізичної культури і спорту України», а також виплати за особисті досягнення спортсмена у загальній сумі 592 276,02 грн; грошова винагорода за успішні виступи на міжнародних змаганнях за період з 2007 по 2016 роки у загальній сумі 2 134 528,27 грн та стипендія Президента України за період з 2008 по 2016 року у загальній сумі 1 002 000 грн.
Щодо правового режиму цих грошових коштів, слід зазначити таке.
Нарахування доплат до заробітної плати (за спортивне звання, почесне звання, особисті досягнення у спорті), є частиною заробітної плати, а отже належать до спільної сумісної власності подружжя.
Так, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», до структури заробітної плати належить, серед іншого, додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Умови оплати праці та доплати для тренерів-викладачів спортивних шкіл регулюються Наказом Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту від 23.09.2005 № 2097 «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту», відповідно до якого, надано право керівникам бюджетних установ, закладів та організацій фізичної культури і спорту в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, установлювати надбавки працівникам, зокрема за почесні звання, за спортивні звання.
У довідках, наданих ОСОБА_4 , доплати за спортивне звання, почесне звання, доплати за особисті досягнення у спорті включені до структури заробітної плати.
За таких обставин, ці доходи є додатковою заробітною платою, тобто є складовою частиною заробітної плати, а тому є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України.
Разом з тим, суд погоджується з аргументами ОСОБА_4 в частині того, що грошова винагорода за успішні виступи на міжнародних змаганнях та стипендія Президента України є його особистою приватною власністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Оскільки грошова винагорода та стипендія Президента України отримані за особисті заслуги (успішні виступи на міжнародних змаганнях), а стипендія Президента України призначається виключно за конкретні високі досягнення та призові місця на міжнародній арені, вони підпадають під правовий режим премій та нагород, отриманих за особисті заслуги, а тому є особистою приватною власністю ОСОБА_4 . Отримання цих коштів підтверджується довідками ДУ «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення».
Однак, ці виплати не можуть бути враховані при поділі майна, оскільки ОСОБА_4 не надано доказів зв`язку між цими коштами та їх використанням на придбання рухомого та нерухомого майна, що є предметом поділу, а не на власні потреби, потреби сім`ї, чи інші цілі, враховуючи, що за родом своєї діяльності ОСОБА_4 брав участь у спортивних змаганнях міжнародного рівня.
Окрім цього, щодо нерухомого майна, суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22, відповідно до яких: надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності; наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя; у разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.
У договорі купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 05.09.2015 зазначено, що покупець заявляє, що його дружина надала згоду на купівлю ним квартири та укладення цього договору в заяві, справжність підпису на якій засвідчено Добриновою Л. А., приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу, 05.09.2015 за реєстровим № 630.
У договорі купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 20.06.2019 зазначено, що покупець заявляє, що її чоловік надав згоду на купівлю нею квартири та укладення цього договору в заяві, справжність підпису на якій засвідчено Добриновою Л. А., приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу, 20.06.2019 за реєстровим № 287.
Отже, під час укладення договорів купівлі-продажу квартир, обидва з подружжя погодили та встановили юридичні факти набуття нерухомого майна у спільну сумісну власність подружжя.
За таких обставин, з урахуванням висновків Об`єднаної палати, відсутності доказів Використання ОСОБА_4 особистих коштів під час придбання цього майна, суд дійшов висновку, що спірне майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та сторони мають рівні частки на нього, а тому воно підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права особистої приватної власності на 2221/5000 часток у праві власності на квартири та транспортний засіб марки Toyota Corolla, 2014 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 .
Щодо грошових коштів, які є предметом зустрічного позову - 10 000 євро та 30 000 доларів США, суд дійшов такого висновку.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При зверненні з зустрічним позовом ОСОБА_4 зазначив, що станом на 2022 рік у подружжя ними були накопичені готівкові кошти у сумі 10 000 євро та 30 000,00 доларів США, які в подальшому відповідач за зустрічним позовом вивезла у Польщу на зберігання, а потім використала в своїх інтересах.
На підтвердження вказаних обставин позивач за зустрічним позовом посилався на покази свідка, у сукупності з відомостями про перетин кордону.
Проте, покази свідка не може бути розцінена як достовірний доказ існування коштів, що заощаджені сторонами у справі та передання їх відповідачу за зустрічним позовом.
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сам по собі факт отримання доходів у шлюбі не означає, що ці кошти автоматично збереглися та є в наявності на момент поділу майна.
До матеріалів справи позивачем за первісним позовом не додано жодних доказів купівлі євро та доларів США.
Так само відсутні будь-які докази щодо їх привласнення відповідачем за зустрічним позовом.
Навпаки, відповідно до відповіді Державної митної служби України від 25.03.2024, станом на 19.03.2024 за відомостями інформаційних ресурсів Держмитслужби даних щодо декларування грошових коштів та валютних цінностей громадянкою ОСОБА_5 під час перетину митного кордону України у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 не виявлено.
Суд зауважує, що доведення факту наявності коштів та передання коштів має здійснювати особа, яка на цьому наполягає, у зазначеному випадку саме ОСОБА_4 .
Оскільки позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4 не надав достатніх доказів існування грошових коштів у сумі 10 000 євро та 30 000,00 доларів США та перебування їх у ОСОБА_3 , суд не може ґрунтувати рішення на припущеннях, тому суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог в цій частині.
Визначаючи спосіб поділу спірного майна (нерухомого майна та транспортних засобів), суд дійшов такого висновку.
Як зазначалось вище, суд дійшов висновку, що сторони мають рівні частки на нерухоме майно та транспортний засіб.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 757/64512/16-ц, сутність поділу майна полягає в тому, щоб припинити спільну власність і присудити кожному з подружжя конкретні речі в особисту власність.
При наявності великої кількості об`єктів суд має розподілити їх так, щоб мінімізувати або взагалі уникнути обов`язку однієї сторони сплачувати грошову компенсацію іншій.
Якщо сторона просить припинити своє право на частку з отриманням компенсації на свою користь (як у цьому випадку), це регулюється ст. 364 ЦК України. У таких випадках внесення коштів на депозит суду не є обов`язковим, адже зацікавлена сторона вже висловила згоду на таку заміну, а підтвердження платоспроможності відповідача закон не вимагає.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, Велика Палата Верховного Суду вказала, що: «Приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні».
Відповідно до положень статті 71 СК України майно, неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації.
Якщо за позовом одного із подружжя суд визначить кожному з подружжя ідеальні частки у неподільному майні, таке судове рішення не буде ефективним для захисту відповідних прав та інтересів. (Постанова ВС КЦС від 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18).
У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що транспортний засіб перебуває у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_4 , спільне користування неможливе, оскільки сторони дружніх стосунків не підтримують.
Враховуючи наведене, транспортний засіб підлягає поділу шляхом залишення у власності відповідача за первісним позовом.
Вирішуючи питання про поділ спільного нерухомого майна подружжя, суд враховує, що за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , якою він фактично користується, а за ОСОБА_3 - право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у її користуванні. Зазначені обставини сторонами не заперечуються та в повній мірі підтверджуються матеріалами справи. Враховуючи фактичне користування кожної зі сторін житловими приміщеннями, суд вважає за необхідне здійснити їх поділ шляхом виділення квартири за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4 , а квартири за адресою: АДРЕСА_2 - у власність ОСОБА_3 .
З огляду на вищезазначений порядок поділу нерухомого майна, а також враховуючи раніше визначений порядок поділу транспортного засобу, з метою дотримання засади рівності часток подружжя, визначеної сімейним законодавством, та зважаючи на фактичний розподіл об`єктів між сторонами, суд вважає за необхідне виділити у власність ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а у власність ОСОБА_4 - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб Toyota Corolla, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Оскільки загальна вартість майна, що залишається у ОСОБА_4 , перевищує вартість майна ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці у вартості часток.
Відповідно до висновку експерта № 125-152 судової оціночно-технічної експертизи по письмовій заяві від 26.04.2024 представника заявника адвоката Сидоренко Т. В., складеному 03.06.2024 судовий експертом РТПП Миколаївської області Лесків С. А., ринкова вартість кв. АДРЕСА_3 - 1 753 015 грн, ринкова вартість кв. АДРЕСА_4 - 924 351 грн.
Відповідно до висновку експерта № 24-2426 від 30.04.2024, ринкова вартість автомобіля Toyota COROLLA д.н.з. НОМЕР_8 - 440 061,60 грн.
Таким чином, загальна вартість майна, що підлягає поділу, складає 3 117 427,60 грн, а ідеальна вартість частки кожного з подружжя (1/2 від загальної вартості) становить 1 558 713,80 грн.
Враховуючи визначений судом порядок поділу, відповідачу ОСОБА_4 виділяється майно загальною вартістю 2 193 076,60 грн, що перевищує його ідеальну частку на 634 362,80 грн. Позивачу ОСОБА_3 виділяється майно вартістю 924 351,00 грн, що є меншим за її ідеальну частку на 634 362,80 грн. За таких обставин, з метою дотримання принципу рівності часток подружжя, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація різниці у вартості часток у майні в розмірі 634 362,80 грн.
Такий розподіл спільного майна, з урахуванням суті спору, буде справедливим, співмірним, відповідати інтересам обох сторін.
Звіт складений ТОВ «Центр оцінки майна «Вайт груп» 09.08.2023, наданий позивачем, суд не бере до уваги, скільки під час розгляду справи встановлено, що у вказаного суб`єкта оціночної діяльності в установленому законом порядку було анульовано сертифікат суб`єкта оціночної діяльності та Зупинено доступ до Єдиної бази суб`єкту оціночної діяльності, відповідно до Наказів Фонду державного майна України від 30.05.2023 № 950 та від 08.06.2023 від 1019. З огляду на це, зазначений Звіт не є допустимим та достовірним доказом у розумінні ст. ст. 78, 79 ЦПК України, оскільки виконаний особою, яка втратила право на здійснення професійної оціночної діяльності.
Щодо позовної вимоги про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності сторін.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи (див. пункти 41, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).
При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У цій справі метою сторін є поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу. Тому позовні вимоги про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності не є належним способом захисту прав сторін на такий поділ.
За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, слід відмовити.
Враховуючи наведене, позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_4 слід задовольнити частково, а саме:
- відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя;
- відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_4 про: визнання за ним права особистої приватної власності по 2221/5000 часток на нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_8 та транспортний засіб Toyota Corolla, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; про стягнення з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти у сумі 4 442,00 євро та 13 326,00 доларів США, що є особистою приватною власністю ОСОБА_4
- вимогу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поділ майна задовольнити частково, а саме в порядку поділу майна подружжя:
визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб Toyota Corolla, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці у вартості часток у спільному сумісному майні подружжя у сумі 634 362,80 грн.
Розподіляючи судові витрати, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частий 1, 2, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 сплачено судовий збір за подання позовної заяви - 8052,00 грн, за подання заяви про забезпечення позову - 536,80 грн, за звіт про оцінку майна - 4000,00 грн.
Однак, оскільки звіт про оцінку майна визнано неналежним та недопустимим доказом, суд не розподіляє ці витрати.
Отже, загальна сума витрат ОСОБА_3 , яка підлягає розподілу, становить 8 588,80 грн.
ОСОБА_4 сплачено судовий збір за подання зустрічної позовної заяви - 15 140,00 грн, за подання заяви про забезпечення позову - 605,60 грн, за підготовку експертного висновку - 15 452,42 грн, а всього 31 198,02 грн.
Оскільки суд визначив спосіб поділу майна подружжя відповідно до позовної заяви ОСОБА_3 , з ОСОБА_4 на її користь потрібно стягнути понесені нею судові витрати у сумі 8 588,80 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_4 , враховуючи ціну позову, задоволено на 51% (2 193 076,60 грн), тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 слід стягнути судові витрати (судовий збір та витрати на підготовку експертного висновку) пропорційно до задоволених позовних вимог (51%), що становить 15 910,99 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, шляхом взаємозаліку судових витрат, стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає різниця у розмірі 7 322,19 грн (15 910,99 грн ? 8 588,80 грн). При цьому сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 280-289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя в натурі, стягнення компенсації, зустрічний позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання частини майна об`єктами особистої приватної власності, стягнення коштів та поділ спільного сумісного майна - задовольнити частково.
В порядку поділу майна подружжя:
визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб Toyota Corolla, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці у вартості часток у спільному сумісному майні подружжя у сумі 634 362,80 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права особистої приватної власності по 2221/5000 часток на нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_8 та транспортний засіб Toyota Corolla, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти у сумі 4 442,00 євро та 13 326,00 доларів США, що є особистою приватною власністю ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 7 322,19 грн.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_9 .
Суддя: З. М. Сухаревич