Справа № 486/1122/26
Провадження № 2-а/486/12/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Уколова М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: інспектор СРПП Відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області лейтенанта поліції Арбуз Роман Анатолійович, про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення незаконною та її скасування,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ГУНП в Миколаївській області, інспектора СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенанта поліції Арбуза Р.А.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що постановою інспектора СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенанта поліції Арбуза Р.А. від 13 травня 2026 року серії ЕНА №7187873 позивач визнана винною в адміністративному правопорушенні передбаченому ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Зазначену постанову вважає незаконною та такою, що ґрунтується на припущеннях та обставинах, які не відповідають дійсності.
11 травня 2026 року близько 8 години ранку позивач виявила пошкодження лівого крила належного їй автомобіля марки Хюндай BE0298CI припаркованого за місцем її проживання. Відразу на місце виявлення пошкодження позивач викликала поліцію. Працівники поліції (в особі Арбуз Р.А.) зафіксували факт пошкодження її автомобіля і залишили позивача. Далі позивач почала розшукувати місце пошкодження її автомобіля та час через відстеження відеозаписів з камер спостереження в місці знаходження її автомобіля в попередні дні. В результаті пошуку позивач виявила з відеозапису, що її автомобіль був пошкоджений 08.05.2026 року біля Дитсадка №8 м.Південноукраїнськ з 12:00 до 13:00, коли позивач приїхала за дитиною в дитсадок і залишила автомобіль, тому в автомобілі та біля нього не була, так як в той час перебувала в приміщенні дитячого садочку, що можуть підтвердити вихователі.
Повернувшись до автомобіля з дитиною, ушкоджень автомобіля не побачила і про факт ДТП не знала та не була до нього причетна, тому з місця стоянки поїхала додому. Пошкодження автомобіля, як зазначалося раніше, помітила лише 11.05.2026 року на парковці біля свого будинку. З відеозапису позивачу також стало відомо, хто пошкодив її автомобіль. Це був водій ТЗ BЕ2568РA Краснянський Олександр Іванович, з яким позивач самостійно зв?язалась по телефону, а він запропонував зустрітись та в розмові зі нею визнав свою провину і запропонував відшкодувати завдану позивачу шкоду за ремонт автомобіля. В той же день він розрахувався з позивачем, а про отримання коштів позивач написала йому розписку. Після цього у неї претензій до нього не було.
В цей же день 13.05.2026 року до позивача приїхали працівники поліції Арбуз Р.А. з іншим (ім?я невідоме) та стали звинувачувати позивача в тому, що позивач 08.05.2026 року припаркувала свій автомобіль біля садочку неправильно та залишила місце ДТП. Не заважаючи на заперечення позивача, Арбуз Р.А. склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, а також склав постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП з накладенням на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З постановою працівника поліції Арбуза Р.А. про притягнення позивач до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП позивач не згодна з наступних підстав. Свій автомобіль 08.05.2026 року вона припаркувала на прибудинковій території будинку №10 по Бульвару Шевченка .Південноукраїнська, коли приїхала за дитиною в дитсадок, де визначених меж тротуару немає та її автомобіль був припаркований не створюючи ніяких обмежень для руху пішоходів. Відеодоказ з камер спостереження це підтверджує: наявність проходу для пішоходів; вільне пересування людей поруч із транспортним засобом, у тому числі одночасно декількох осіб; відсутність очевидних перешкод для руху пішоходів.
Положення автомобіля в момент стоянки 08.05.2026 року працівнивники поліції не фіксували, при складанні постанови 13.05.2026 року невідомо з яких підстав ОСОБА_2 дійшов до висновку про те, що були обмеження пішоходам. За змістом постанови ЕНА №7187873 від 13.05.2026 року адміністративне правопорушення було скоєно 08.05.2026 року о 11 год 25 хв, що не відповідає дійсності. В цей час позивач та її автомобіль знаходились за адресою її місця проживання Набережна Енергетиків, 45, що підтверджується відеозаписом з камер спостереження ОСББ. Крім того, в постанові ЕНА №7187873 від 13.05.2026 року вказаний лише п. 15.10 ПДР, але не зазначено його підпункт, за яким позивач визнана винною, тому посилання на п.15.10 ПДР не має юридичного значення і не точне. Працівник поліції Арбуз Р.А, склав постанову про адміністративну відповідальність лише 13.05.2026 року, тобто через 5 днів після 08.05.2026 року, але на місце стоянки автомобіля позивача не виїжджав, огляду не робив, замірів і фіксації не здійснював, масштабну зйомку не проводив, рішення прийняв лише покладаючись на відеозапис з камери спостереження ОСББ, а час стоянки автомобіля позивача вказав недійсний та норму ПДР не конкретизував, свій висновок про провину позивача зробив на підставі вигадок та припущень.
На підставі викладеного позивач просить суд визнати постанову ЕНА №7187873 від 13.05.2026 року, складену інспектором СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Арбузом Р.А., незаконною та скасувати; закрити адміністративне провадження відносно позивача за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Ухвалою суду від 19.06.2026 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
10.07.2026 року від представника відповідача ГУНП в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій вона вказала, що вимоги позивача, викладені у позовній заяві відповідачем не визнаються, позов відповідач повністю заперечує. Постанова серія ЕНА №7187873 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення винесена інспектором СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Арбуз Р.А., якому відповідно до чинного законодавства та посадових інструкцій надано повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. 11.05.2026 о 08:23 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 11.05.2026 о 08:00 за адресою: м. Південноукраїнськ, біля буд. № 45 по вул. Набережна Енергетиків сталася ДТП, а саме невідомий водій автомобіля допустив зіткнення з припаркований автомобілем заявниці гр. ОСОБА_1 маркі Хюндай д.н.з. НОМЕР_1 . Вказане повідомлення було зареєстроване до ІПНП (журнал ЄО) N? 2651 від 11.05.2026 р. Проведеною перевіркою було встановлено, що 08.05.2026 близько 11:25 год. в м. Південноукраїнськ, біля буд. № 10 по б-р. Шевченка в м. Південноукраїнськ водій гр. ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки Мітсубіші д.н.з. НОМЕР_2 був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху в результаті чого при русі заднім ходом допустив зіткнення з припаркованим на тротуарі автомобілем заявниці гр. ОСОБА_1 марки Хюндай д.н.з. НОМЕР_3 . В наслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Після факту ДТП обидва транспортні засоби покинули місце події. Нарядом СРПП на місці події були зібрані всі відповідні матеріали, також відносно заявниці водія ОСОБА_1 було винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП серії ЕНА №7187873, так як при встановлені всіх обставин вище зазначеної події та при перегляді камер відеоспостереження, які знаходились на будинку 10 по б-р. Шевченка в м. Південноукраїнськ, де мав місце факт ДТП, було виявлено порушення правил стоянки автомобіля ОСОБА_4 марки Hyundai Tucson дорожній номерний знак НОМЕР_4 , який був припаркований на тротуарі що перешкоджало руху пішоходів, тим самим порушувало п.п.15.10 ПДР України. ОСОБА_1 було ознайомлено з постановою та роз`яснені права, а також надана копія постанови. За позицією Відповідача, Позивачем не було забезпечено дотримання обов`язкової умови щодо залишення транспортного засобу не менше 2 метрів для безпечного руху пішоходів, як це передбачено ПДР України. Факт правопорушення встановлено уповноваженими особами та зафіксовано в установленому законом порядку. Таким чином, працівниками поліції, для підтримки порядку у період дії режиму воєнного стану було встановлено факт порушення Позивачем стоянки транспортним засобом чим порушив п.п. 15.10. ПДР України, а саме стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Після встановлення факту вчиненого правопорушення Позивачем, працівники поліції мали достатньо підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
15.07.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначив, що відповідачі фактично повторюють обставини, викладені у постанові ЕНА №7187873 від 13.05.2026 року, однак не надають належних та допустимих доказів вчинення мною адміністративного правопорушення. Обов?язок доказування вини позивача лежить на правоохоронних органах. Твердження відповідачів є їх припущенням та внутрішнім переконанням, які протирічать фактичним обставинам справи, та не мають об?єктивних доказів. Відзив не спростовує обставин викладених у позові і не містить жодної відповіді на доводи, викладені позивач, а саме: не спростовано факт відсутності у постанові посилання на конкретний підпункт Правил дорожнього руху, який нібито було порушено; не надано Пояснень, чому під час винесення постанови поліцейські відмовилися здійснити огляд місця розташування та провести необхідні заміри, хоча позивач про це просила 13.05.2026 року; не надано жодної оцінки тому, що відеозапис здійснювався лише з одного ракурсу зверху, не містить номерного знака її автомобіля та фіксує інший час, в який її автомобіль знаходився за іншою адресою; не надано жодних доказів того, що камера відеоспостереження ОСББ за адресою б-р Шевченка. 10 призначена для проведення вимірювань або забезпечує точне відображення геометричних відстаней без оптичних спотворень. За таких обставин використання такого відеозапису як єдиного доказу для визначення відстані, передбаченої п.15.10 ПДР України, є необґрунтованим; Відповідач не довів, що місце, зазначене у постанові, є тротуаром у розумінні ПДР України, оскільки межі тротуару в цій частині (біля входу до під"їзду) не визначені; не надано жодного доказу того, що позивач припаркувала автомобіль о 11:25 08.05.2026 року за адресою б-р Шевченка, 10; не взято до уваги пояснення в постанові та протоколі про час перебування позивач за адресою Бульвар Шевченка, 10, вказаний від 12:00 до 13:00, а не о 11:25 08.05.2026 року. У відзиві відповідач зазначає, що постанова була підписана позивачем. Але, у матеріалах виконавчого провадження міститься оригінал постанови, в якому зазначено, що позивач відмовилася від її підписання. Окремо звертала увагу суду, що під час розгляду цієї справи відповідач направив спірну постанову на примусове виконання до органу державної виконавчої служби, незважаючи на те, що ще 23.05.2026 року позивачем було своєчасно подано адміністративний позов про її скасування. Незважаючи на це, було відкрито виконавче провадження, накладено арешт на її банківські рахунки та застосовано примусове стягнення у подвійному розмірі. У зв?язку з цим позивачем подано окремі скарги до Другого відділу державної виконавчої служби та до Відділення поліції №3, однак арешт банківських рахунків на момент подання цієї відповіді залишається чинним.
Працівники поліції про факт та місце ДТП дізнались від позивача лише 11.05.2026 року. На місці вищевказаної події не перебували, не виїжджали і огляду не робили, необхідних вимірів не здійснювали ні на момент, коли сталося ДТП, ні після при складанні постанови. Їх висновок про вину позивача грунтується на їх припущеннях і цим обмежується. Винуватця ДТП ОСОБА_3 позивач знайшла самостійно, після чого останній виявив бажання відшкодувати завдані їй матеріальні збитки скоєнням ДТП щодо її автомобіля, вибачився та повністю визнав свою провину. Лише після цього 13.05.2026 року (тобто через 5 днів після події) працівники поліції приїхали бо позивача і почали складати постанову ЕНА №7187873 та протокол на умисне залишення позивачем ДТП (рішення у справі №486/1078/26 прийняте судом на її користь та набрало законної сили).
Ухвалою суду від 24.09.2026 року заяву позивача про виключення відповідача та залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено; виключено інспектора СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенанта поліції Арбуза Р.А. з числа відповідачів та залучено його у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
В судовому засіданні позивач пояснила, що 11.05.2026 року близько 08 години ранку вона виявила пошкодження свого автомобіля, який був припаркований біля її будинку. Через розряджений акумулятор позивач і побачила дане пошкодження. Була впевнена що її авто пошкодили на парковці, після чого викликала працівників поліції. Приїхали на виклик інспектор Арбуз Роман та його напарник, взяли у неї пояснення. Також надала їм контакти особи, яка відповідає за камери спостереження біля її дому. Все зафіксувавши, працівники поліції поїхали. Намагалась самостійно дізнатись хто пошкодив її машину, тож передивляючись відео з камер спостереження, було чітко видно, що з даним пошкодженням вона вже заїжджала на парковку, тобто подія сталась не 11 травня, а раніше. Виходячи з цього визначили, що пошкодження сталось в п`ятницю 8 травня, коли вона забирала дитину із садочку в обід, де стояло її припарковане авто. Виявилось біля садочку були камери спостереження, на яких добре видно, як автомобіль в`їхав та пошкодив її авто, але водій не зупинився та поїхав далі. Пізніше зв`язалась з водієм того авто, після чого він вибачився та запропонував відшкодувати збитки. Вони зустрілись, вона написала розписку, а він віддав гроші, потім вони попрощались. Через 5 днів їй телефонують працівники поліції та повідомляють, що мають намір складати на неї протокол про адміністративне порушення, а саме залишення місця ДТП та про неправильне паркування. Щодо протоколу про адміністративне правопорушення щодо залишення місця ДТП, то він розглядався вже в суді, та суддя винесла постанову про закриття провадження у справі. Щодо неправильного паркування, працівники поліції не могли нормально пояснити, в чому полягають її порушення, оскільки вона сама добре знає правила ПДР, та вважає, що з її боку порушень не було. Тим паче є відео, на якому добре видно, як пішоходи вільно пересуваються і їм достатньо місця, попри її припарковане авто. Час вказаний в постанові 11:25 год., але вона і її автомобіль знаходились в іншому місці, відповідні докази долучені до матеріалів справи. Тому звернулась до суду з відповідною позовною заявою та просить її задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача вказав, що постанова працівників поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є безпідставною, надуманою та бездоказовою. Підтверджень, що автомобіль був припаркованим не правильно - не має. Також в протоколі вказаний не правильний час здійснення нібито адміністративного правопорушення, в цей час авто позивачки на тому місці взагалі не було. Просять задовольнити позовну заяву.
Представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог та заперечень, з урахуванням відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, суд дійшов наступних висновків.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7187873 від 13.05.2026 року, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що вона 08.05.2026 року о 11:25 год, керуючи автомобілем марки Хюндай, державний номерний знак НОМЕР_4 , здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше 2х метрів, чим порушила п.15.10 ПДР України /а.с.4/.
Позивачем до позовної заяви долучено скріншоти та відеозапис з камер спостереження ОСББ за адресою: м.Південноукраїнськ, вул.Набережна Енергетиків, буд.45, згідно з яким автомобіль позивача марки Хюндай 08.05.2026 року о 11:25 год припаркований біля буд.45 по вул.Набережна Енергетиків в м.Південноукраїнськ /а.с.5/.
Позивачем також додано скріншоти з камер спостереження, на якому зафіксовано припаркований автомобіль позивача на місці ДТП /а.с.6/.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими працівникам поліції, 08.05.2026 року між 12:00-13:00 год припаркувала свій автомобіль за адресою: б-р Шевченка на прилеглій дворовій дорозі свій автомобіль, впевнившись в достатньому місці руху для пішоходів. Після повернення та технічного огляду стану авто продовжила рух. 11.05.2026 року вона виявила пошкодження лако-фарбового покриття і викликала поліцію одразу для розслідування. Як виявилося, пошкодження трапилося не 08.05.2026 року на б-р Шевченка, що зафіксувала камера на будинку. Моменту ДТП вона не бачила, у машині не перебувала, про пошкодження дізналася пізніше (11.05.2026 року) і одразу повідомила поліцію. Умислу на залишення місця ДТП не мала /а.с.41/.
Судом також досліджено надані відповідачем матеріали справи про адміністративне правопорушення за фактом ДТП за зверненням ОСОБА_1 : рапорт /а.с.26-27/, довідку про розгляд повідомлення по факту ДТП /а.с.28/, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7187873 від 13.05.2026 року, складену лейтенантом поліції Арбузом Р.А. /а.с.29/, рапорт інспектора СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенанта поліції Арбузом Р.А. /а.с.30/.
Також судом досліджено відеозаписи за фактом складання протоколу щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч.1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з п. 15.10 (в) ПДР стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання відповідних доказів (ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019, у справі №357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
З долученого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву вбачається, що представник відповідача покликається на дані постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7187873 від 13.05.2026 року, рапорт інспектора СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Арбуза Р.А. від 06.07.2026 року та фотозображення, на якому зафіксований припаркований автомобіль позивача.
Разом з тим, відсутні доказів того, що припаркувавши автомобіль позивач порушила п. 15.10 (в) ПДР, згідно якого стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що дійсно для руху пішоходів залишилося менше 2 м, а на відеозаписах, наданих позивачем, інспектор СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенант поліції Арбуз Р.А. зазначив, що відповідних замірів останній робити не буде.
Суд зауважує, що з фото- або відеозаписів, наявних в матеріалах справи, суд позбавлений можливості встановити дійсну відстань, яка залишилася для руху пішоходів після стоянки автомобіля позивача, що унеможливлює дійти висновку про порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема п.15.10.в ПДР України.
Свідків чи інших доказів вини позивача представником відповідача також не надано і у постанові не зазначено.
Окрім цього, в оскаржуваній постанові зазначено, що час вчинення адміністративного правопорушення 11:25 год, однак як доведено позивачем, в час, зазначений в постанові про накладення адміністративного стягнення, автомобіль позивача знаходився за іншою адресою та не перебував за місцем вчинення адміністративного правопорушення, вказаним у протоколі.
У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Суд зазначає, що за відсутності належних, допустимих та, у своїй сукупності, достатніх доказів вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення, породжують обґрунтовані сумніви у їх достовірності та набувають форми припущень, на яких не може ґрунтуватися процесуальне рішення (постанова).
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та не спростовано позицію позивача.
Беручи до уваги викладене, суд доходить переконання, що позов про скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення складеної стосовно позивача підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020, справа №543/775/17, провадження №11-1287апп18.
Таким чином на користь позивача слід стягнути понесені нею судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 665,60 грн /а.с. 9/.
Керуючись ст.ст. 241-243, 245, 246, 250, 295 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: інспектор СРПП Відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області лейтенанта поліції Арбуз Роман Анатолійович, про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення незаконною та її скасування - задовольнити.
Скасувати постанову від 13.05.2026 серії ЕНА №7187873 по справі про адміністративне правопорушення, складену інспектором СРПП Відділення поліції №З Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Арбузом Романом Анатолійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 13.05.2026 відносно ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2026 року.
Суддя О.О. Волощук