Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/549/26
Провадження № 2/506/397/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Бурдинюк О.С.
секретаря Тинкован Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Окни цивільну справу за позовом ТОВАРИВСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
22.06.2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» в системі «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №198008 від 29.08.2025 року в розмірі 28110,11 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено на суддю Чеботаренко О.Л.
13.07.2026 року надійшла відповідь щодо місця проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою суду від 13.07.2026 року відкрито провадження по справі та витребувано докази.
04.08.2026 року протоколом повторного авторозподілу дану справу розподілено на суддю Бурдинюк О.С., у зв`язку з закінченням терміну повноважень головуючого судді Чеботаренко О.Л.
Ухвалою від 12.08.2026 року справа прийнята до провадження.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 29.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір про споживчий кредит №198008 на суму 19754 грн., у формі електронного документа, шляхом підписання індивідуальної частини договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» свої зобов`язання щодо надання кредиту виконало, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідача №5168-12хх-хххх-2988. У подальшому, 10.10.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №10102025, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на момент подання позовної заяви, має заборгованість в сумі 30910,11 грн., з них: 17071,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10388,32 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 700 грн. - заборгованість за комісією; 2800 грн. - заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи). З урахуванням зазначеного, позивач, як новий кредитор, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 28110,11 грн., зауваживши, що вимог про стягнення штрафних санкцій він не заявляє. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
15.07.2026 року в системі «Електронний суд» відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому відповідач позов визнала частково, зазначивши, що вона не заперечує факт укладення кредитного договору, а також факту нарахування коштів за вказаним договором у порядку, визначеному п.2.2.1 індивідуальної частини договору. Водночас вона не погоджується з розміром заявлених до стягнення сум у частині процентів за користування кредитом та комісії за управління та обслуговування кредиту, вважаючи їх завищеними та частково безпідставними. На думку відповідача, комісія за обслуговування в сумі 700 грн., нарахована на підставі п.2.4 індивідуальної частини договору, за своєю природою не є платою за самостійну та економічно обґрунтовану послугу, що надається Позичальнику окремо від кредитування, а фактично є прихованою платою за користування кредитом, що дублює проценти, які вже нараховуються за ставкою 350% річних, у зв`язку з чим підстав для стягнення вказаної комісії немає. Крім того, відповідно до п.2.2.1 індивідуальної частини договору, загальна сума кредиту 19754 грн. була розподілена первісним кредитором у день видачі кредиту наступним чином: 11671,93 грн. - на погашення заборгованості за попереднім договором про споживчий кредит №189190 від 25.06.2026 року, укладеним з тим самим первісним кредитором; 4328,81 грн. - на картковий рахунок відповідача; 3753,26 грн. - на погашення заборгованості за комісією за надання кредиту, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору за ставкою 19% від загальної суми кредиту. Отже, сума 3753,26 грн. фактично не надходила у розпорядження відповідача та не могла бути нею використана, оскільки вказані кошти були утримані первісним кредитором на власну користь у межах однієї операції. Тому, на думку відповідача, включення вказаної суми до складу тіла кредиту, заявленого до стягнення, суперечить вимогам ст.ст.1054, 1046 ЦК України, оскільки вона не може бути зобов`язаною повернути кошти, яких вона фактично не отримувала, у зв`язку з чим розмір тіла кредиту, яке підлягає поверненню, має обчислюватись виходячи з фактично наданої у її розпорядження суми кредиту 16000,74 грн., зменшеної на суми коштів, фактично сплачених у рахунок погашення тіла кредиту: а саме: 1256,53 грн. (платіж від 13.09.2025 року) та 1425,68 грн. (платіж від 01.10.2025 року), а всього - 2682,21 грн. Таким чином, обґрунтований залишок заборгованості за тілом кредиту становить 13318,53 грн. (16000,74 грн - 2682,21 грн), замість заявлених позивачем 17071,79 грн. Крім того, оскільки сума 3753,26 грн. не перебувала у розпорядженні відповідача, то, на її думку, нарахування на неї процентів протягом усього строку кредитування є подвійним стягненням та неправомірним збагаченням кредитора. Згідно з розрахунку заборгованості, проценти нараховувалися з повної номінальної суми кредиту - 19754 грн., а не з фактично наданої відповідачу суми - 16000,74 грн. Тому, позивач вважає, що загальний розмір процентів, виходячи із розміру тіла кредиту 16000,74 грн. складає 10952,81 грн. З цієї суми нею фактично сплачено 5149,25 грн. (2659,20 грн. - 13.09.2025 року та 2490,05 грн. - 01.10.2025 року, у зв`язку з чим залишок заборгованості за процентами становить 5803,56 грн., замість заявлених позивачем 10338,32 грн. Крім того, відповідач посилалася на те, що матеріали справи не містять жодного доказу належного письмового повідомлення її про відступлення права вимоги і вона такого повідомлення не отримувала. Окрім того, відповідач посилалась на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу з огляду на типовий (шаблонний) характер позовної заяви та доданих до неї процесуальних документів, оскільки право вимоги позивачу до відповідача передано не окремо, а в складі значного портфеля однорідних вимог до інших боржників. Крім того, як вбачається з Реєстру прав вимог, сума сплачена позивачем за набуття права вимоги до відповідача становить 2731,49 грн., що, на думку відповідача, свідчить про невелике значення даної справи для позивача, у зв`язку з чим, заявлені 7000 грн витрат на правничу допомогу є явно непропорційними цьому інтересу. Крім того, ціна позову є малозначною. З урахуванням зазначеного, відповідач просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до розумного та співмірного рівня - не більше 2000 грн. Крім того, відповідач просила розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, з урахуванням майнового стану відповідача та наявності на її утриманні двох малолітніх дітей. Вона є працевлаштованою медичною сестрою та її середньомісячний нарахований дохід за 2025 рік становив 15748,90 грн, а після утримання податку - 12126 грн. Крім того, вона за сумісництвом працює у ТОВ «Фармація Одещини». Її дохід є помірним, повністю спрямовується на утримання дітей та не дозволяє одноразово сплатити заявлену позивачем суму заборгованості без істотного погіршення матеріального становища сім`ї. Вона не має у власності жодного нерухомого майна, проживає разом з батьками та дітьми, власного житла не має.
16.07.2026 року та 20.07.2026 року в системі «Електронний суд» представником позивача до суду подано відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких представник позивача наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Щодо направлення письмового повідомлення боржнику щодо зміни сторони кредитора, то ч.1 ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» такий обов`язок покладено на кредитодавця, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит, а тому позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Тому, на думку представника позивача, не є підставою для звільнення боржника від виконання кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання боржником свого зобов`язання перед кредитором, що не виконано. Щодо нарахування відсотків, то алгоритм їх нарахування узгоджений кредитним договором, умови якого відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, при укладенні договору відповідачу надано в повному обсязі всю необхідну інформацію щодо умов кредитування, розміру загальної вартості кредиту, його вартісну величину. Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у ньому платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданому розрахунку відбувались згідно з погодженими умовами кредитного договору. Щодо комісії за надання кредиту, то при укладенні кредитного договору відповідач погодилась з умовами, визначеними п.2.5 договору, та зобов`язалася сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 19% від суми кредиту. Таким чином, відповідач повністю усвідомлювала та прийняла на себе всі зобов`язання, передбачені кредитним договором. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то, на думку представника позивача, до позовної заяви долучено належні та достатні докази, якими підтверджується розмір вказаних витрат в сумі 7000 грн, тому представник позивача вважає вимоги про стягнення вказаних судових витрат повністю обґрунтованими.
20.07.2026 року та 27.07.2026 року від відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) та додаткові пояснення, в яких відповідач посилалася на те, що у відповіді на відзив представник позивача посилався на реквізити іншого кредитного договору, який не стосується даної справи, що, на думку відповідача підтверджує типовий, уніфікований та промисловий характер процесуальних документів, які готуються представником позивача, що ставить під обґрунтований сумнів дійсний обсяг та якість роботи, за яку заявлено до відшкодування 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, відповідач наполягала на неврахуванні суми 3753,26 грн. до складу тіла кредиту та, як наслідок, зменшенні тіла кредиту та ненарахуванні відсотків за користування кредитом на вказану суму. Також відповідач наполягала на нікчемності комісії за обслуговування кредиту в сумі 700 грн. та на неповідомленні її про відступлення права грошової вимоги.
28.07.2026 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача наполягав на відсутності у позивача обов`язку щодо повідомлення відповідача про зміну кредитора у зобов`язанні та зауважив, що у процесуальних документах відповідача простежується систематичне повторення ідентичних тверджень, що вказує на нехтування відповідачем повноти доказування, оскільки відповідач не надає нових аргументів та доказів, обмежуючись рециркуляцією вже заявлених позицій. Дублювання аргументів призводить до невиправданого збільшення обсягів матеріалів справи, що ускладнює її розгляд, а відсутність розвитку правової позиції та нових аргументів, на думку представника позивача, підтверджує слабкість правової позиції відповідача.
Представник позивача, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилася, у прохальній частині позовної заяви просила розглянути справу за її відсутності. У відповіді на відзив та додаткових поясненнях позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов визнає частково, а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі 13318,53 грн, заборгованість за відсотками - в сумі 5803,56 грн, заборгованість за комісією не визнає, витрати на правову допомогу - в сумі 2000 грн. У задоволенні решти вимог просила відмовити.
Оскільки у судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №198008, шляхом підписання індивідуальної частини договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційнотелекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).
Частиною 1 ст.204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з п.п.1.1 Договору (індивідуальної частини), Договір, що укладається Позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування Позичальника та загальної для всіх клієнтів Кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті Кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку платежів, як невід`ємних частин (складових) Кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, Договір про споживчий кредит набуває чинності.
Позичальник засвідчує, що до укладення Договору отримав та ознайомився, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною Договору, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит Кредитодавця (далі - Правила), а також іншою інформацією та документами, розміщеними на сайті https://finx.com.ua. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана Позичальником або є йому незрозумілою, Позичальник повинен відмовитись від підписання акцепту/цієї індивідуальної частини Договору (п.1.2 індивідуальної частини Договору).
Згідно з п.2.1 індивідуальної частини Договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п.2.6 Договору надати Позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній п.п.2.2.1 Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Відповідно до п.п.2.2.1 індивідуальної частини Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 19754 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 11671,93 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №189190 від 25.06.2025 року, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 4328,81 грн на №рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті (рахунок Позичальника); у розмірі 3753,26 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
За інформацією, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «ВСТ БАНК», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 як спосіб доступу до рахунку НОМЕР_4 . Фінансовий номер телефону по вказаній картці НОМЕР_5 . Банк підтверджує, що 29.08.2025 року відбулась фінансова операція по безготівковому зарахуванню коштів в сумі 4328,81 грн на вказаний картковий рахунок.
При цьому, у відзиві на позов відповідач підтвердила як факт укладення кредитного договору, так і факт виконання кредитодавцем своїх зобов`язань щодо перерахування 11671,93 грн для погашення її заборгованості за іншим кредитним договором, а також перерахування 4328,81 грн на картковий рахунок відповідача.
Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350% річних з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, який зазначений в п.2.6 цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів (п.2.3 індивідуальної частини Договору).
За надання кредиту Позичальник, якщо це передбачено умовами індивідуальної частини Договору, сплачує на користь Кредитодавця комісію, що нараховується та сплачується одноразово. Вказана комісія може бути сплачена за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, відповідно до індивідуальної частини Договору (п.3.1.4 публічної частини Договору).
Комісія за надання кредиту складає 3753,26 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 19% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п.2.5 індивідуальної частини Договору).
Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 29.08.2025 року по 02.01.2026 року (п.2.6 індивідуальної частини Договору).
Згідно з п.4.12.1 публічної частини Договору, Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю суму кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та комісію за управління та обслуговування кредиту в порядку та строки, визначені Договором, а також на вимогу Кредитодавця сплатити штраф та/або пеню та/або інші платежі, нараховані Позичальнику у випадку виникнення прострочення виконання зобов`язань по Договору.
Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
П.1 ч.1 ст.512, ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу №10102025, укладеним 10.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Клієнт), ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», включно і до відповідача за вищевказаним кредитним договором. Зазначене підтверджено копією вказаного договору факторингу, платіжною інструкцією про перерахування коштів за договором факторингу, актом приймання-передачі Реєстру прав вимог №6 від 10.10.2025 року та Витягом з Реєстру прав вимог №6 від 04.03.2026 року.
Як вбачається з картки обліку виконання договору №198008 (розрахунку заборгованості), складеної первісним кредитором, відповідачем здійснено лише два платежі на погашення заборгованості, однак в повному обсязі заборгованість не погашена та станом на 08.01.2026 року розмір заборгованості відповідача склав 30910,11 грн,. з них: 17071,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10388,32 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 700 грн. - заборгованість за комісією; 2800 грн. - заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи). При цьому, відсотки за користування кредитом нараховувались до 02.01.2026 року, тобто в межах строку кредитування, та в розмірі 350% річних, що не перевищує встановлений законом розмір денної процентної ставки в 1% на день.
Аналогічні відомості щодо розміру заборгованості відповідача містяться у виписці з особового рахунку за кредитним договором, складеній позивачем.
При цьому, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача лише заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та за комісією на загальну суму 28110,11 грн., вимог про стягнення заборгованості за пенею не заявлено, а суд відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу та в межах заявлених нею вимог.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до умов кредитного договору, ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті зобов`язання, повернути кредит та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.
Таким чином, оскільки відповідач не виконала належним чином зобов`язання за кредитним договором в строки, передбачені договором, то суд приходить до висновку, що позивач, як новий кредитор за кредитним договором, набув право вимоги до відповідача, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість відповідача тілом кредиту в сумі 17071,79 грн. та за відсотками за користування кредитом в сумі 10338,32 грн., а всього в сумі 27410,11 грн.
Що стосується заперечень відповідача щодо включення до загального розміру тіла кредиту суми 3753,26 грн., які обґрунтовані тим, що фактично вказана сума не була надана їй у розпорядження та вказаними коштами вона не користувалась та не могла користуватись, суд дійшов до наступних висновків.
Пунктом 2.2.1 індивідуальної частини кредитного договору передбачено надання відповідачу кредиту в загальному розмірі 19754 грн., а також конкретизовано порядок надання вказаних коштів, а саме: сума (загальний розмір) кредиту становить 19754 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 11671,93 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №189190 від 25.06.2025 року, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 4328,81 грн. на №рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті (рахунок Позичальника); у розмірі 3753,26 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Таким чином, умовами кредитного договору прямо передбачено, що 3753,26 грн надаються шляхом погашення заборгованості відповідача за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини, тобто за комісією за надання кредиту, яка встановлена в розмірі 19% від загальної суми кредиту, що складає 3753,26 грн.
При цьому, ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Перед підписанням кредитного договору відповідач ознайомилась з його умовами, в тому числі з порядком надання їй кредитних коштів, а підписавши договір - погодилась на його укладення.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі -«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечує щодо надання їй кредитних коштів у розмірі 11671,93 грн. для погашення її заборгованості за іншим кредитним договором, що також передбачено цим же п.п.2.2.1 індивідуальної частини договору, хоча, фактично ці кошти їй особисто також не надавались, оскільки були перераховані безпосередньо для погашення її заборгованості за іншим кредитним договором, що, на думку суду, свідчить про наявність ознак недобросовісності у поведінці відповідача.
Тому вказані заперечення відповідача суд відхиляє, так як суд вважає, що відповідач таким чином намагається ухилитися від виконання взятих на себе зобов`язань.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що кредитодавцем належним чином були нараховані відсотки за користування кредитом, виходячи з належного розміру заборгованості за тілом кредиту, то наданий відповідачем контррозрахунок суд також не бере до уваги.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що її не було повідомлено про зміну кредитора, оскільки наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні передбачені ч.2 ст.516 ЦК України, якою встановлено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена.
Що стосується комісії за управління та обслуговування кредиту, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з п.3.1.5 публічної частини кредитного договору, за управління та обслуговування кредиту Кредитодавцем Позичальник сплачує на користь Кредитодавця комісію, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.
Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п.2.4 індивідуальної частини кредитного договору).
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в розмірі 700 грн.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за управління (обслуговування) кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 по справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Укладений з відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір не містить відомостей щодо переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням (обслуговуванням) кредиту (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, надання консультативних та інформаційних послуг тощо), за які кредитодавцем встановлена комісія за управління (обслуговування) кредиту.
З огляду на вказане, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності та переліку таких послуг, в тому числі й підтвердження погодження їх з відповідачем при укладенні вищевказаного кредитного договору, відповідно умови кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».
При цьому, згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За відсутності доказів надання окремої послуги та обґрунтованого розрахунку така комісія фактично створює для споживача додатковий непропорційний майновий обов`язок і порушує справедливий баланс прав та обов`язків сторін договору.
Зважаючи на вищевикладене в своїй сукупності, суд приходить до висновку, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 700 грн. слід відмовити.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2596,10 грн (27410,11 грн ? 28110,11 грн * 2662,40 грн = 2596,10 грн).
Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у відзиві на позов та запереченнях просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до не більше як 2000 грн, посилаючись на їх неспівмірність з обсягом виконаних робіт та значенням даної справи для позивача, оскільки дана справа є малозначною та з урахуванням невеликого розміру витрат позивача при укладенні договору факторингу та переходу до нього права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, а також враховуючи шаблонний, на думку відповідача, характер позовної заяви та доданих до неї процесуальних документів.
Розглянувши вимоги позивача та заперечення відповідача, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 20.01.2026 року між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Клієнт) та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» (Адвокатське бюро), в особі керуючого бюро - адвоката Тимошенка О.О. укладено Договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п.3.3 вказаного договору, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору (Додаток №1 до Договору).
Згідно з Додатковою Угодою №25771556309 до Договору про надання правничої допомоги, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції судів усіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №198008 від 29.08.2025 року, за яким боржником є ОСОБА_1 .
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг, Адвокатським бюро на виконання Договору про надання правничої допомоги надано послуги на загальну суму 7000 грн, з них: 5000 грн - складання позовної заяви (2 години), 1000 грн - вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (2 години), 500 грн - підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника (1 година), 500 грн - підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника (1 година).
Вартість наданих послуг відповідає вартості послуг, визначених у Протоколі погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або тільки має бути сплачено. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.09.2021 року по справі №178/1522/18.
Таким чином, матеріалами справи доведено розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Вищевказані витрати на правову допомогу, суд визнає судовими витратами на професійну правничу допомогу, які були необхідними для забезпечення розгляду вказаної справи, а також співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторони, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами.
Так як позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6825,68 грн (27410,11 грн ? 28110,11 грн * 7000 грн = 6825,68 грн).
Таким чином, загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача складає: 9421,78 грн, з них: судові витрати по сплаті судового збору - 2596,10 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу - 6825,68 грн.
Суд відхиляє посилання відповідача на невелике значення даної справи для позивача з огляду на вартість переходу до позивача права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу, оскільки ціна продажу за договором факторингу стосується виключно сторін договору факторингу та не має відношення до ступеню виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та, як наслідок, розміру заборгованості відповідача.
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно з п.2 ч.7 ст.265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.435 ЦПК України).
Згідно з ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Як на підстави для розстрочення виконання рішення відповідач посилалася на скрутне матеріальне становище, яке обумовлюється помірним розміром офіційного доходу від двох місць роботи, відсутністю у власності нерухомого майна та наявністю на утриманні двох неповнолітніх дітей.
На підтвердження своїх посилань відповідачем надано довідку про склад сім`ї, довідку про перебування дітей на утриманні, а також акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , згідно з якими діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні.
Також відповідачем надано довідки про доходи.
Згідно з довідкою про доходи, складеної КНП «Подільська міська лікарня», розмір нарахованого прибутку за період з січня 2025 року по грудень 2025 року складає 188986,76 (в тому числі податки).
Згідно довідок про доходи, складених ТОВ «Фармасія Одещини», у період з вересня по грудень 2025 року відповідачу нараховано 25790 грн (в тому числі податки), а за період з січня по квітень 2026 року - 33026 грн (в тому числі податки).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , відомості відсутні.
Разом з тим, з огляду на розмір заборгованості, який даним рішенням судом стягнуто з відповідача, на думку суду, вищевказані обставини та матеріальне становище відповідача не є обставинами, передбаченими ч.3 ст.435 ЦПК України, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, укладаючи вищевказаний кредитний договір, відповідач мала б розраховувати на свої фінансові можливості щодо його належного виконання. Натомість відповідачем здійснено лише два платежі на погашення заборгованості, після чого відповідач припинила вносити платежі, наслідком чого і стала наявність вказаної заборгованості.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що підстав для розстрочення виконання рішення на теперішній час у суду немає, а тому у розстроченні виконання рішення суду відповідачу слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354, 435 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Договором про споживчий кредит №198008 від 29.08.2025 року в загальному розмірі 27410,11 грн. (двадцять сім тисяч чотириста десять гривень одинадцять копійок), з яких: 17071,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10338,32 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ: 43541163) судові витрати в сумі 9421,78 грн (дев`ять тисяч чотириста двадцять одна гривня сімдесят вісім копійок), з них: судові витрати по сплаті судового збору - 2596,10 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу - 6825,68 грн.
У іншій частині - відмовити.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суддя О.С. Бурдинюк