Справа № 756/9298/26
Провадження № 2/756/8027/26
оболонський районний суд міста києва
РІШЕННЯ
іменем України
01 жовтня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № LM783890584 від 18.02.2025 у розмірі 15 963,54 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 18.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» та відповідачем було укладено кредитний договір № LM783890584, за яким позичальнику надано кредит у розмірі 4 500 грн. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець свої зобов`язання виконав та перерахував кредитні кошти на платіжну картку відповідача, натомість позичальник у порядку та строки, визначені договором, кредит не повернув і проценти за користування ним не сплатив.
04.06.2025 між ТОВ «Оптимальні кредити» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № ОК-ТП/38, а 31.03.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем - договір факторингу № 31/0326-02, на підставі яких право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до позивача в розмірі 15 963,54 грн, з яких 4 499,15 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту), 9 214,81 грн - заборгованість за процентами, 2 249,58 грн - неустойка. З моменту набуття права вимоги позивач нарахування штрафних санкцій не здійснював, проте заборгованість відповідачем не погашена.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
07.07.2026 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, який ухвалою суду від 08.07.2026 повернуто без розгляду, а строк на подання відзиву продовжено на п`ятнадцять днів з дня вручення копії зазначеної ухвали.
20.07.2026 у продовжений строк до суду надійшов відзив відповідача від 17.07.2026 на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі, а справу розглядати без його участі.
Свої заперечення відповідач обґрунтовував тим, що паперові копії кредитного договору не є належними та достовірними доказами: оригіналом електронного документа вважається його електронний примірник з обов`язковими реквізитами, а паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом; кредитний договір укладається у письмовій формі, єдиним доказом дотримання якої може бути оригінал договору. Відповідач також зазначив, що позивач не підтвердив факту перерахування кредитних коштів, адже належними доказами перерахування та отримання коштів є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій. Крім того, відповідач послався на те, що неустойку нараховано всупереч п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки прострочення мало місце в період дії воєнного стану, та на те, що всі сумніви мають тлумачитися на користь споживача як слабшої сторони у відносинах із професійним учасником ринку фінансових послуг.
30.07.2026 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких він навів доводи щодо укладення кредитного договору в електронній формі та заявив клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду від 10.08.2026 вказане клопотання задоволено частково та витребувано в Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» відомості щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 і зарахування на неї 4 500 грн.
На виконання зазначеної ухвали до суду надійшов лист Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» від 21.08.2026 № КНО-07.8.5/14809БТ із витребуваними відомостями та випискою по рахунку відповідача.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 18.02.2025 між ТОВ «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № LM783890584, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію за надання кредиту (п. 2.1 договору). Перший транш у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту - 4 500 грн, надається позичальнику 18.02.2025, що є датою надання кредиту (п. 2.3 договору).
Базова процентна ставка за договором складає 0,98 відсотка в день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотка річних (п. 8.3 договору). Денна процентна ставка, розрахована за методикою, передбаченою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 0,98 відсотка (п. 8.6 договору). Комісія за надання кредиту становить 225 грн (п. 8.4 договору). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років (п. 11.1 договору), строк кредитування становить 1 826 днів (п. 8.6 договору), а дисконтний період користування кредитом на момент укладення договору - 15 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п. 3.1 договору). Кожний транш надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № 5355-28ХХ-ХХХХ-2226 (п. 5.1 договору). За порушення будь-якого з передбачених договором платежів на чотирнадцять і більше календарних днів кредитодавець має право нарахувати неустойку у вигляді штрафу, розмір якого не може перевищувати половини суми кредиту, що була в користуванні позичальника на дату, в яку платіж мав бути сплачений (п. 12.3 договору).
Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим позичальнику 18.02.2025 о 19 год 24 хв та введеним ним 18.02.2025 о 19 год 26 хв, що вбачається зі змісту договору та Паспорта споживчого кредиту продукту «LIMON» до договору № LM783890584 від 18.02.2025.
Виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 1615201d-1f6c-4303-9200-60b05f008e84 від 18.02.2025, згідно з яким ТОВ «Оптимальні кредити» перерахувало 4 500 грн, отримувач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , рахунок отримувача - платіжна картка № НОМЕР_1 , призначення платежу - переказ коштів згідно з договором № LM783890584 від 18.02.2025 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Реквізити зазначеної платіжної операції підтверджено також довідкою ТОВ «Оптимальні кредити» № LM783890584/01042026/Э від 01.04.2026, за змістом якої надавачем платіжних послуг платника є Акціонерне товариство «ОТП Банк», надавачем платіжних послуг отримувача - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», особою отримувача - Хижковий Олександр Віталійович, РНОКПП НОМЕР_2 , рахунком отримувача - платіжна картка № НОМЕР_1 , сума платіжної операції - 4 500 грн, ідентифікатор платіжної операції - 43989-95726-90124, дата ініціювання платіжної інструкції та дата завершення платіжної операції - 18.02.2025 о 19 год 26 хв. Номер платіжної картки, на яку перераховано кредитні кошти, збігається з реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеними в п. 5.1 кредитного договору.
Належність відповідачу платіжної картки, на яку перераховано кредитні кошти, та зарахування коштів на неї підтверджено Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» на вимогу суду. Згідно з листом банку від 21.08.2026 № КНО-07.8.5/14809БТ на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_4 . За результатами аналізу операцій за цією карткою банк виявив операцію з надходження грошових коштів у сумі 4 500 грн через сервіс іншого банку, здійснену 18.02.2025, банк-еквайер - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», тип операції - надходження (кредитова частина переказу коштів). До листа банк додав виписку по зазначеному рахунку та звіт по транзакціях за період з 17.02.2025 по 22.02.2025.
Судом встановлено, що відповідач частково виконував грошове зобов`язання за кредитним договором, сплативши 04.03.2025 - 748 грн та 03.04.2025 - 1 317 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Оптимальні кредити» за кредитним договором № LM783890584.
04.06.2025 між ТОВ «Оптимальні кредити» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № ОК-ТП/38, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги від 04.06.2025, у позиції 403 якого зазначено кредитний договір № LM783890584 від 18.02.2025, боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та розмір відступленої грошової вимоги - 9 482,31 грн, з яких 4 499,15 грн - тіло кредиту, 2 733,58 грн - проценти, 2 249,58 грн - неустойка. Реєстр підписано кваліфікованими електронними підписами обох сторін 04.06.2025.
31.03.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та позивачем (фактор) укладено договір факторингу № 31/0326-02, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 31.03.2026, у позиції 6 808 якого зазначено кредитний договір № LM783890584 від 18.02.2025, боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та розмір відступленої грошової вимоги - 15 963,54 грн, з яких 4 499,15 грн - заборгованість за основним боргом, 9 214,81 грн - заборгованість за процентами, 2 249,58 грн - неустойка. Реєстр підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплено печатками.
Згідно з розрахунками заборгованості ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» проценти за користування кредитом нараховувалися щоденно, виходячи із суми залишку кредиту, за період з 18.02.2025 по 29.10.2025, після чого їх нарахування припинено; неустойку нараховано двома нарахуваннями по 1 124,79 грн - 17.05.2025 та 24.05.2025. Станом на 31.03.2026 заборгованість відповідача становить 15 963,54 грн, з яких 4 499,15 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 214,81 грн - заборгованість за процентами, 2 249,58 грн - неустойка. Комісію за надання кредиту в розмірі 225 грн сплачено відповідачем 04.03.2025, і до стягнення вона не заявлена.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору; це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, згідно з якою укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, і такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Таким чином, підписання відповідачем кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства, а укладений між ТОВ «Оптимальні кредити» та відповідачем договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Факт перерахування кредитних коштів саме відповідачу суд вважає доведеним. Такий висновок ґрунтується на сукупності досліджених доказів: платіжного доручення № 1615201d-1f6c-4303-9200-60b05f008e84 від 18.02.2025 та довідки ТОВ «Оптимальні кредити» № LM783890584/01042026 від 01.04.2026, які містять повні реквізити платіжної операції - її дату, час, суму, ідентифікатор, дані отримувача та номер платіжної картки, на яку перераховано кошти; листа АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 21.08.2026 № КНО-07.8.5/14809БТ, наданого на вимогу суду; на збігу номера картки з реквізитами електронного платіжного засобу, погодженими сторонами в п. 5.1 кредитного договору; а також на діях самого відповідача, який 04.03.2025 та 03.04.2025 здійснив часткове погашення заборгованості за цим договором на загальну суму 2 065 грн, що свідчить про обізнаність позичальника з умовами договору та отримання ним кредитних коштів. Доказів на спростування цих обставин відповідач не надав.
Суд враховує, що належність платіжної картки відповідачу та факт зарахування на неї кредитних коштів підтверджені не кредитодавцем, а банком-емітентом на вимогу суду, тобто походять із джерела, незалежного від сторін спору. Номер картки, зазначений банком ( НОМЕР_3 ), відповідає реквізитам електронного платіжного засобу, погодженим сторонами в п. 5.1 кредитного договору (5355-28ХХ-ХХХХ-2226), дата та час зарахування коштів збігаються з часом платіжної операції за довідкою кредитодавця та з часом введення відповідачем одноразового ідентифікатора при підписанні договору, а банк-еквайер - з банком платника, зазначеним у платіжному дорученні. За таких обставин доводи про недоведеність перерахування коштів та належності рахунку іншій особі є спростованими.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договорів факторингу) за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Перехід права вимоги за кредитним договором № LM783890584 від 18.02.2025 від первісного кредитора до позивача підтверджується договором факторингу № ОК-ТП/38 від 04.06.2025 із Реєстром прав вимоги від 04.06.2025 та договором факторингу № 31/0326-02 від 31.03.2026 із Реєстром прав вимоги № 1 від 31.03.2026, підписаними обома сторонами кожного з правочинів; обидва реєстри містять дані саме того кредитного договору, за яким заявлено позов, дані боржника та розмір відступленої грошової вимоги. Зазначені договори у встановленому законом порядку не оспорені та недійсними не визнані, а відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє його обов`язку виконати грошове зобов`язання, а лише покладає на нового кредитора ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Заборгованість за тілом кредиту становить 4 499,15 грн. Доказів повернення кредитних коштів у цій частині відповідач суду не надав, розрахунок заборгованості ним не спростований, а тому вимоги про стягнення основного боргу є обґрунтованими.
Заборгованість за процентами за користування кредитом заявлено в розмірі 9 214,81 грн.
Проценти за користування кредитом нараховано за період з 18.02.2025 по 29.10.2025, тобто в межах строку дії договору, який складає п`ять років (п. 11.1 договору), і в межах строку кредитування - 1 826 днів. Дисконтний період тривалістю 15 днів, передбачений п. 3.1 договору, є періодом користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші та щодо якого застосовуються спеціальні умови кредитування, і кінцевим строком кредитування не є. За таких обставин підстав для висновку про припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти немає, а тому вимоги про стягнення 9 214,81 грн процентів є обґрунтованими.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.
У постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 Верховний Суд зазначив, що законодавець передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування за договорами позики та кредитними договорами, у тому числі про споживчий кредит, які полягають у звільненні позичальника від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені).
Заявлена до стягнення неустойка у вигляді штрафу нарахована 17.05.2025 та 24.05.2025 за прострочення виконання грошового зобов`язання, що мало місце в період дії воєнного стану. За таких обставин відповідач звільнений від обов`язку її сплати, а тому позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 2 249,58 грн задоволенню не підлягають.
Водночас зазначене обмеження не поширюється на проценти за користування кредитом, які є платою за користування кредитними коштами, а не заходом відповідальності за порушення зобов`язання.
Доводи відповідача про те, що паперові копії кредитного договору не є належними доказами, а єдиним доказом дотримання письмової форми кредитного договору може бути лише оригінал такого договору, суд відхиляє. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Як установлено вище, спірний договір укладено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а за ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а кожний примірник такого електронного документа є його оригіналом. За таких обставин письмової форми кредитного договору дотримано, і підстав для застосування ч. 2 ст. 1055 ЦК України немає.
Що стосується посилання відповідача на ч. 3 ст. 100 ЦПК України, то наведена норма визначає порядок подання електронних доказів, а не форму правочину. За ч. 5 ст. 100 ЦПК України копія електронного доказу не береться судом до уваги лише тоді, коли оригінал не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії оригіналу. Відповідач жодного розбіжного екземпляра договору не наводить, на розбіжність копії з оригіналом не посилається і не заявляв клопотання про витребування оригіналу електронного документа; самого факту укладення договору, підписання його одноразовим ідентифікатором чи належності йому номера телефону та платіжної картки він не заперечує.
Доводи відповідача про недоведеність перерахування кредитних коштів спростовуються доказами, дослідженими судом. Виписку по рахунку відповідача за період з 17.02.2025 по 22.02.2025 надав сам банк-емітент на вимогу суду, і саме цей доказ підтвердив належність відповідачу платіжної картки та зарахування на неї 4 500 грн 18.02.2025.
Доводи відповідача про безпідставність нарахування неустойки у період дії воєнного стану є обґрунтованими та враховані судом при вирішенні вимоги про стягнення 2 249,58 грн неустойки.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № LM783890584 від 18.02.2025 у розмірі 13 713,96 грн, з яких 4 499,15 грн - заборгованість за тілом кредиту та 9 214,81 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 158130 від 22.05.2026. Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 287,21 грн, пропорційно задоволеним вимогам, виходячи з розрахунку (13 713,96 ? 2 662,40 : 15 963,54).
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № LM783890584 від 18.02.2025 у розмірі 13 713,96 грн, судовий збір у розмірі 2 287,21 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, 2).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Андрій ПУКАЛО